Рішення

від 01.07.2024 по справі 910/5156/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2024Справа № 910/5156/24Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства «МЕДИЧНІ ЗАКУПІВЛІ УКРАЇНИ» (01601, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 7, Ідентифікаційний код юридичної особи 42574629) до проТовариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙ БІ ДІ ГРУП» (01011, місто Київ, вул.Мирного Панаса, будинок 11, офіс 1/16, Ідентифікаційний код юридичної особи 37013701) стягнення пені у розмірі 265 568 грн. 00 коп.Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Державне підприємство «МЕДИЧНІ ЗАКУПІВЛІ УКРАЇНИ» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙ БІ ДІ ГРУП» (надалі також - «Відповідач») про стягнення пені у розмірі 265 568 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором про закупівлю №09/490-12/2021 від 17.12.2021 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 року відкрито провадження у справі № 910/5156/24, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

16.05.2024 року через загальний відділ діловодства господарського суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 року У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙ БІ ДІ ГРУП» про розгляд справи №910/5156/24 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 01.05.2024 року була направлена до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, що підтверджується повідомленнями про доставку електронного листа Сторонам.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

17.12.2021 року між Державним підприємством «МЕДИЧНІ ЗАКУПІВЛІ УКРАЇНИ» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЙ БІ ДІ ГРУП» (Постачальник) було укладено Договір про закупівлю №09/490-12/2021, умовами якого передбачено, що ПОСТАЧАЛЬНИК бере на себе зобов`язання у строки, в порядку та на умовах визначених цим Договором, поставити ЗАМОВНИКУ Кисневу станцію (Код згідно з УКТЗЕД 8414, 9019 20 00 00, 9020 00 00 00) ДК 021:2015: 33150000-6 - Апаратура для радіотерапії, механотерапії, електротерапії та фізичної терапії "Киснева станція" (далі за текстом - Товар), а ЗАМОВНИК прийняти такий Товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Інформація про предмет закупівлі, а також про його технічні, якісні та інші характеристики, вказана у річному плані закупівель в електронній системі закупівель (ID: UA-P-2021-12-15-016425-с). (а.с.5-15)

Найменування (номенклатура, асортимент) Товару, обсяг та кількість Товару, ціна за одиницю Товару та загальна вартість Товару вказується в Специфікації (Додаток Nє 1), що є невід?ємною частиною цього Договору. (п. 1.2 Договору)

У п.2.3 Договору визначено, що адреса(-и) пункту(-ів) поставки Товару (у межах переліку закладів охорони здоров?я визначених для госпіталізації пацієнтів із гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, затвердженого Керівником робіт з ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня пов?язаної із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)) визначаються ЗАМОВНИКОМ в заявці на поставку Товару, складеній ЗАМОВНИКОМ за формою, встановленою у Додатку №2 до цього Договору (далі за текстом - заявка на поставку).

Право власності на Товар переходить від ПОСТАЧАЛЬНИКА до ЗАМОВНИКА після прийняття Товару в пункті поставки та підписання видаткової накладної та/або Акту приймання Товару згідно з умовами Розділу 6 цього Договору. (п.2.4 Договору)

Згідно з п.3.1 Договору валютою цього Договору є національна валюта України - гривня. Загальна ціна Товару складає 86 464 000,00 грн без ПДВ. Ціна за одиницю Товару вказується у Специфікації (Додаток №1), що є невід?ємною частиною цього Договору. Оплата за Товар, який є предметом цього Договору, звільняється від оподаткування податком на додану вартість відповідно до пункту 71 положення" Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 4.1 Договору ПОСТАЧАЛЬНИК зобов?язаний здійснити поставку Товару за цим Договором в строк, визначений ЗАМОВНИКОМ у заявці на поставку Товару, направленій ЗАМОВНИКОМ ПОСТАЧАЛЬНИКУ засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором. При цьому, строк поставки товару, визначений ЗАМОВНИКОМ у заявці на поставку Товару, повинен становити не менше 45 (сорока п?яти) календарних днів з дати направлення ЗАМОВНИКОМ ПОСТАЧАЛЬНИКУ відповідної заявки на поставку. Строк між датою подачі ЗАМОВНИКОМ заявки на поставку Товару та датою поставки Товару може бути зменшено за взаємною згодою Сторін.

У п.4.2 Договору зазначено, що протягом 2 (двох) робочих днів після отримання заявки на поставку Товару ПОСТАЧАЛЬНИК зобов?язаний підтвердити ЗАМОВНИКУ свою готовність поставити Товар або надає мотивоване звернення щодо зміни дати поставки Товару, вказаної ЗАМОВНИКОМ у заявці на поставку Товару. Таке підтвердження або мотивоване звернення направляються ЗАМОВНИКУ засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором. ЗАМОВНИКОМ може бути відмовлено в розгляді мотивованого звернення ПОСТАЧАЛЬНИКА щодо зміни дати поставки Товару без надання будь-яких пояснень та обґрунтувань щодо такої відмови.

Пунктом 9.2 Договору передбачено, що у разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором, несвоєчасне проведення пусконалагоджувальних робіт, введення в експлуатацію, навчання медичного персоналу кінцевого(-их) набувача(-ів) методам роботи) Товару, ПОСТАЧАЛЬНИК сплачує ЗАМОВНИКУ пеню у розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого або строк проведення пусконалагоджувальних робіт, введення в експлуатацію якого, а/також навчання медичного персоналу кінцевого(-их) набувача(-ів) методам роботи з яким порушено) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором, включаючи день виконання зобов`язання. За порушення строку поставки товару понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого (неприйнятого, не переданого) товару.

Додатковими угодами №1 від 20.12.2021 р., №2 від 11.04.2022 р., №3 від 23.06.2022 р., №4 від 23.08.2022 р., №5 від 21.11.2022 р., №6 від 27.01.2023 р. до Договору про закупівлю №09/490-12/2021 від 17.12.2021 року вносили зміни до п.п.1.1, 11.1 договору. (а.с.16-21)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов до Договору про закупівлю №09/490-12/2021 від 17.12.2021 року Позивач перерахував на користь Відповідача попередню оплату у розмірі 86 464 000,00 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №4 від 23.12.2021 року (а.с.29) та направив заявку на поставку №3 від 07.02.2022 року на загальну суму в розмірі 30 880 000 грн. 00 коп. у строки, визначені у п.6 заявки. (а.с.30)

На виконання умов до Договору про закупівлю №09/490-12/2021 від 17.12.2021 року Відповідач поставив, а Позивач в свою чергу прийняв товар - кисневі станції на загальну суму в розмірі 21 616 000 грн. 00 коп., що підтверджується видатковими накладними №000090 від 03.05.2022 року на суму 3 088 000 грн. 00 коп., №000084 від 05.04.2022 року на суму 3 088 000 грн. 00 коп., №000096 від 05.09.2022 року на суму 3 088 000 грн. 00 коп., №000073 від 22.02.2022 року на суму 3 088 000 грн. 00 коп., №000081 від 22.02.2022 року на суму 3 088 000 грн. 00 коп., №000075 від 22.02.2022 року на суму 3 088 000 грн. 00 коп., №000076 від 22.02.2022 року на суму 3 088 000 грн. 00 коп. (а.с.31-37)

20.12.2023 року Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію №05/7147-12/2023 від 04.12.2023 року з вимогою сплатити пеню та штраф за порушення терміну постачання товару. (а.с.22-23) У відповідь на яку останній листом №395 від 18.12.2023 року повідомив Позивача про необґрунтованість вимог. (а.с.24-26)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не здійснив поставку товару у строк, визначений Договором. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙ БІ ДІ ГРУП» пеню у розмірі 265 568 грн. 00 коп.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском Позивачем спеціального строку позовної давності до вимог про стягнення пені, а також підстави для зменшення розміру неустойки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства «МЕДИЧНІ ЗАКУПІВЛІ УКРАЇНИ» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору про закупівлю №09/490-12/2021 від 17.12.2021 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов до Договору про закупівлю №09/490-12/2021 від 17.12.2021 року Позивач перерахував на користь Відповідача попередню оплату у розмірі 86 464 000,00 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №4 від 23.12.2021 року (а.с.29) та направив заявку на поставку №3 від 07.02.2022 року на загальну суму в розмірі 30 880 000 грн. 00 коп. у строки, визначені у п.6 заявки. (а.с.30)

Так, на виконання умов до Договору про закупівлю №09/490-12/2021 від 17.12.2021 року Відповідач поставив, а Позивач в свою чергу прийняв товар - кисневі станції на загальну суму в розмірі 21 616 000 грн. 00 коп., що підтверджується видатковими накладними №000090 від 03.05.2022 року на суму 3 088 000 грн. 00 коп., №000084 від 05.04.2022 року на суму 3 088 000 грн. 00 коп., №000096 від 05.09.2022 року на суму 3 088 000 грн. 00 коп., №000073 від 22.02.2022 року на суму 3 088 000 грн. 00 коп., №000081 від 22.02.2022 року на суму 3 088 000 грн. 00 коп., №000075 від 22.02.2022 року на суму 3 088 000 грн. 00 коп., №000076 від 22.02.2022 року на суму 3 088 000 грн. 00 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печаткою підприємства Відповідача без зауважень та заперечень, в добровільному порядку (а.с.31-37)

Згідно з положеннями статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Момент виконання обов`язку продавця передати товар визначено статтею 664 Цивільного кодексу України, згідно з якою обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

У розумінні положень частини 2 статі 664 Цивільного кодексу України товар вважається наданим у розпорядження покупця якщо: у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці; покупець поінформований про те, що товар готовий до передання. При цьому, товар повинен бути відповідним чином ідентифікований.

Найменування (номенклатура, асортимент) Товару, обсяг та кількість Товару, ціна за одиницю Товару та загальна вартість Товару вказується в Специфікації (Додаток Nє 1), що є невід?ємною частиною цього Договору. (п. 1.2 Договору)

У п.2.3 Договору визначено, що адреса(-и) пункту(-ів) поставки Товару (у межах переліку закладів охорони здоров?я визначених для госпіталізації пацієнтів із гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, затвердженого Керівником робіт з ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня пов?язаної із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)) визначаються ЗАМОВНИКОМ в заявці на поставку Товару, складеній ЗАМОВНИКОМ за формою, встановленою у Додатку №2 до цього Договору (далі за текстом - заявка на поставку).

Право власності на Товар переходить від ПОСТАЧАЛЬНИКА до ЗАМОВНИКА після прийняття Товару в пункті поставки та підписання видаткової накладної та/або Акту приймання Товару згідно з умовами Розділу 6 цього Договору. (п.2.4 Договору)

Відповідно до п. 4.1 Договору ПОСТАЧАЛЬНИК зобов?язаний здійснити поставку Товару за цим Договором в строк, визначений ЗАМОВНИКОМ у заявці на поставку Товару, направленій ЗАМОВНИКОМ ПОСТАЧАЛЬНИКУ засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором. При цьому, строк поставки товару, визначений ЗАМОВНИКОМ у заявці на поставку Товару, повинен становити не менше 45 (сорока п?яти) календарних днів з дати направлення ЗАМОВНИКОМ ПОСТАЧАЛЬНИКУ відповідної заявки на поставку. Строк між датою подачі ЗАМОВНИКОМ заявки на поставку Товару та датою поставки Товару може бути зменшено за взаємною згодою Сторін.

Таким чином, враховуючи умови Договору про закупівлю №09/490-12/2021 від 17.12.2021 року, граничні строки поставки товару на загальну суму в розмірі 30 880 000 грн. 00 коп. Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЙ БІ ДІ ГРУП» за заявкою №3 від 07.02.2022 року становить період з 09.02.2022 року по 28.02.2022 року.

Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Проте, в порушення умов Договору про закупівлю №09/490-12/2021 від 17.12.2021 року, Відповідач здійснив поставку товару на загальну суму в розмірі 21 616 000 грн. 00 коп. у строки з 22.02.2022 року по 05.09.2022 року.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що Відповідачем всупереч вимог чинного законодавства України та умов Договору про закупівлю №09/490-12/2021 від 17.12.2021 року не був поставлений Позивачу товар на загальну суму в розмірі 21 616 000 грн. 00 коп. у строки, визначені у заявці №3 від 07.02.2022 року.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочення з 10.02.2022 року по 23.02.2022 року у розмірі 265 568 грн. 00 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 4 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому Суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань" №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 9.2 Договору передбачено, що у разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором, несвоєчасне проведення пусконалагоджувальних робіт, введення в експлуатацію, навчання медичного персоналу кінцевого(-их) набувача(-ів) методам роботи) Товару, ПОСТАЧАЛЬНИК сплачує ЗАМОВНИКУ пеню у розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого або строк проведення пусконалагоджувальних робіт, введення в експлуатацію якого, а/також навчання медичного персоналу кінцевого(-их) набувача(-ів) методам роботи з яким порушено) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором, включаючи день виконання зобов`язання. За порушення строку поставки товару понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого (неприйнятого, не переданого) товару.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного зобов`язання з 10.02.2022 року по 23.02.2022 року у розмірі 265 568 грн. 00 коп. вважає, що ця частина позовних вимог є обґрунтованою.

У відзиві на позовну заяву Відповідачем заявлено про застосування спеціального строку позовної давності до вимог Позивача.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов`язання.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Положеннями ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а ст. 258 - до окремих вимог встановлено позовну давність в один рік.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (пункт 1 частини першої статті 258 ЦК) й у зв`язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу) (пункт 4 частини першої статті 258 ЦК). Якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку (частина третя статті 680 ЦК). До вимог у зв`язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків у межах строків, встановлених статтею 680 цього Кодексу, а якщо на товар встановлено гарантійний строк (строк придатності), - від дня виявлення недоліків у межах гарантійного строку (строку придатності) (стаття 681 ЦК). Позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред`явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів (частина восьма статті 269 ГК).

Згідно з ч.ч.3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позовна давність як цивільно-правова категорія наділена такими ознаками: 1) має юридичний склад; 2) позначає сплив строку; 3) має правоприпиняючий характер, оскільки припиняє право на позов у матеріальному розумінні (право на задоволення позову); 4) застосовується у випадках порушення цивільних прав та інтересів особи; 5) встановлюється щодо вимог, які мають майновий характер, і деяких нематеріальних благ, передбачених законом; 6) застосовується лише за ініціативою сторони спору.

Застосування позовної давності в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) забезпечує в національній системі права виконання принципу верховенства права, складовою частиною якого є правова визначеність.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ для того, щоб те або інше обмеження права на суд (в тому числі лімітування цього права часовими рамками) вважалося виправданим, мають бути додержані такі умови:

1) обмеження не повинно перешкоджати доступу до суду в такий спосіб чи такою мірою, що б зводити нанівець саму сутність цього права;

2) таке обмеження повинно мати легітимну мету;

3) має бути забезпечене належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленою метою (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" за заявами № 22083/93, 22095/93; пункт 31 рішення від 04 грудня 1995 року у справі "Беллет проти Франції" (Bellet v. France) за заявою № 23805/94, пункт 75 рішення від 07 грудня 2010 року у справі "Seal v. The United Kingdom" за заявою № 50330/07), а саме строк позовної давності не повинен бути очевидно й надмірно коротким (unduly short) (пункт 76 рішення від 18 березня 2008 року у справі "Dacia S.R.L. v/ Moldova" за заявою № 3052/04); застосування позовної давності має бути передбачуваним (пункт 76 рішення від 20 травня 2010 року у справі "Lelas v. Croatia" за заявою №55555/08); механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також мусить корелюватися із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункт 52 рішення від 20 грудня 2007 року у справі "Phinikaridou v. Cyprus" за заявою № 23890/02).

Суд зазначає, що неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України) з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано в законі чи договорі. Разом з тим, відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Таким чином, стягнути неустойку (зокрема, пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише в межах спеціальної позовної давності, яка згідно із частиною першою статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, установленими статтями 253-255 цього Кодексу, від дня порушення грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №310/11534/13-ц.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач звернувся до суду з вказаним позовом 24.04.2024 р., що підтверджується накладною Акціонерного товариства «Укрпошта» на поштовому конверті.

При цьому, Суд зазначає, що відповідно до положень п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , прийнятої відповідно до ст.29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239, від 20.05.2020 №392, від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236, від 21.04.2021 №405, від 16.06.2021 №611 неодноразово продовжено. Постановою Кабінету Міністрів України №611 від 16.06.2021 строк дії карантину встановлено до 31.08.2021.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 (зі змінами) на території України встановлено карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 31 грудня 2022 р., продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р.№ 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641"Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року внесено зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, доповнено пунктом 19 такого змісту:

"19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що Позивачем не пропущено спеціальний строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду про стягнення пені, а тому позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені за загальний період прострочки пені з з 10.02.2022 року по 23.02.2022 року у розмірі 265 568 грн. 00 коп. підлягають задоволенню.

В той же час, Відповідачем у відзиві на позовну зазначено про понесення збитків при виконанні умов договору з посиланням на ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України

Суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання (відповідач).

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір пені саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК та ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20):

- ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання);

- причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання;

- тривалість прострочення виконання;

- наслідки порушення зобов`язання для кредитора;

- поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора);

- поведінку кредитора;

- майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати);

- негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника;

- статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення);

- майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення пені, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. ст. 86, 236-238 ГПК).

Суд, з огляду на матеріали справи, з урахуванням інтересів обох сторін, причин невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, наслідків порушення зобов`язання, вжиття останнім всіх заходів до виконання зобов`язання, незначності прострочення поставки, прийшов до висновку про наявність існування виняткових обставин для можливості застування частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України з огляду на наступне.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору про закупівлю №09/490-12/2021 від 17.12.2021 року Відповідачем здійснено поставку позивачу всього обсягу замовлених ним за договором товарів, а з боку Позивача відсутні претензії щодо якості й комплектності поставленого товару. Крім того, прострочення поставки товару відбувалось після 24.02.2022 року. Так, указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом затверджено Указ Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Листом №02/1711 від 02.05.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Ейр» вимагало від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙ БІ ДІ ГРУП» сплатити понесену суму збитків у розмірі 520 000 грн. 00 коп., понесених по зберіганню товару на території складських приміщень заводу виробника та внаслідок курсової різниці. Листом №54 від 10.05.2023 року Відповідач просив розстрочити відповідну суму.

Оцінюючи наявні матеріали справи, доводи сторін, а також беручи до уваги інтереси Позивача, відсутність доказів понесення позивачем збитків та інших для нього наслідків порушення зобов`язання відповідачем, незначності прострочення виконання зобов`язання, зважаючи на військову агресію російської федерації на території України, а також виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, поведінку самого відповідача, яким вживалися заходи щодо своєчасної поставки товару, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, Суд вважає за можливе зменшити розмір пені на підставі ч.3 статті 551 Цивільного кодексу України на 20%, а саме до 212 454 грн. 40 коп.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач прострочив виконання свого зобов`язання щодо своєчасної поставки товару, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства «МЕДИЧНІ ЗАКУПІВЛІ УКРАЇНИ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙ БІ ДІ ГРУП» про стягнення пені у розмірі 265 568 грн. 00 коп. є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню в розмірі 212 454 грн. 40 коп., у зв`язку із зменшенням розміру неустойки на підставі клопотання Відповідача. Таке зменшення розміру неустойки суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙ БІ ДІ ГРУП» на користь Державного підприємства «МЕДИЧНІ ЗАКУПІВЛІ УКРАЇНИ» підлягає стягненню пеня у розмірі 212 454 грн. 40 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача, а в частині зменшеної суми неустойки - на відповідача, оскільки у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Що стосується заяви Відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, Суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України вказані витрати залишаються за Відповідачем та не покладаються за Позивачем, оскільки позовні вимоги Державного підприємства «МЕДИЧНІ ЗАКУПІВЛІ УКРАЇНИ» задоволено частково у зв`язку із зменшенням розміру неустойки.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Позов Державного підприємства «МЕДИЧНІ ЗАКУПІВЛІ УКРАЇНИ» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙ БІ ДІ ГРУП» (01011, місто Київ, вул.Мирного Панаса, будинок 11, офіс 1/16, Ідентифікаційний код юридичної особи 37013701) на користь Державного підприємства «МЕДИЧНІ ЗАКУПІВЛІ УКРАЇНИ» (01601, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 7, Ідентифікаційний код юридичної особи 42574629) пеню у розмірі 212 454 (двісті дванадцять тисяч чотириста п`ятдесят чотири) грн. 40 коп. та судовий збір у розмірі 3 983 (три тисячі дев`ятсот вісімдесят три) грн. 52 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення:01 липня 2024 року.

Суддя О.В. Чинчин