Постанова

від 15.10.2024 по справі 910/5156/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2024 р. Справа№ 910/5156/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙ БІ ДІ ГРУП"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 01.07.2024 (дата повного тексту 01.07.2024)

у справі №910/5156/24 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Державного підприємства "МЕДИЧНІ ЗАКУПІВЛІ УКРАЇНИ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙ БІ ДІ ГРУП"

про стягнення пені у розмірі 265 568 грн 00 коп.

УСТАНОВИВ:

Державне підприємство "МЕДИЧНІ ЗАКУПІВЛІ УКРАЇНИ" (надалі також - "Позивач") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙ БІ ДІ ГРУП" (надалі також - "Відповідач") про стягнення пені у розмірі 265 568 грн 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором про закупівлю №09/490-12/2021 від 17.12.2021 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у справі №910/5156/24 позов Державного підприємства "МЕДИЧНІ ЗАКУПІВЛІ УКРАЇНИ" - задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙ БІ ДІ ГРУП" (01011, місто Київ, вул.Мирного Панаса, будинок 11, офіс 1/16, Ідентифікаційний код юридичної особи 37013701) на користь Державного підприємства "МЕДИЧНІ ЗАКУПІВЛІ УКРАЇНИ" (01601, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 7, Ідентифікаційний код юридичної особи 42574629) пеню у розмірі 212 454 (двісті дванадцять тисяч чотириста п`ятдесят чотири) грн 40 коп. та судовий збір у розмірі 3 983 (три тисячі дев`ятсот вісімдесят три) грн 52 коп. В іншій частині позову - відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішення, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЙ БІ ДІ ГРУП" подало апеляційну скаргу, у якій просило суд відкрити апеляційне провадження на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у справі №910/5156/24. Задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у справі №910/5156/24. Постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙ БІ ДІ ГРУП" на користь Державного підприємства "МЕДИЧНІ ЗАКУПІВЛІ УКРАЇНИ" пеню у розмірі 53 113,60 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним. На думку апелянта, місцевим господарським судом необґрунтовано було задоволено позовні вимоги повністю. Зокрема апелянт стверджує, що пеня, яка підлягає стягненню з нього на користь позивача, становить 53113,60 грн.

Зокрема апелянт стверджує про наявність підстав для зменшення розміру неустойки. Також апелянт посилається на понесення ним збитків при виконанні умов договору. Також на думку апелянта розмір пені має бути зменшений судом, принаймні, на 80%.

20.08.2024 через систему «Електронний суд» позивачем було подано письмовий відзив на апеляційну скаргу у якому позивач просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з огляду на її необґрунтованість та безпідставність.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙ БІ ДІ ГРУП" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у справі №910/5156/24; ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, 17.12.2021 року між Державним підприємством «МЕДИЧНІ ЗАКУПІВЛІ УКРАЇНИ» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЙ БІ ДІ ГРУП» (Постачальник) було укладено Договір про закупівлю №09/490-12/2021, умовами якого передбачено, що ПОСТАЧАЛЬНИК бере на себе зобов`язання у строки, в порядку та на умовах визначених цим Договором, поставити ЗАМОВНИКУ Кисневу станцію (Код згідно з УКТЗЕД 8414, 9019 20 00 00, 9020 00 00 00) ДК 021:2015: 33150000-6 - Апаратура для радіотерапії, механотерапії, електротерапії та фізичної терапії "Киснева станція" (далі за текстом - Товар), а ЗАМОВНИК прийняти такий Товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Інформація про предмет закупівлі, а також про його технічні, якісні та інші характеристики, вказана у річному плані закупівель в електронній системі закупівель (ID: UA-P-2021-12-15-016425-с). (а.с.5-15)

Найменування (номенклатура, асортимент) Товару, обсяг та кількість Товару, ціна за одиницю Товару та загальна вартість Товару вказується в Специфікації (Додаток N 1), що є невід`ємною частиною цього Договору. (п. 1.2 Договору)

У п.2.3 Договору визначено, що адреса(-и) пункту(-ів) поставки Товару (у межах переліку закладів охорони здоров`я визначених для госпіталізації пацієнтів із гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, затвердженого Керівником робіт з ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня пов`язаної із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)) визначаються ЗАМОВНИКОМ в заявці на поставку Товару, складеній ЗАМОВНИКОМ за формою, встановленою у Додатку №2 до цього Договору (далі за текстом - заявка на поставку).

Право власності на Товар переходить від ПОСТАЧАЛЬНИКА до ЗАМОВНИКА після прийняття Товару в пункті поставки та підписання видаткової накладної та/або Акту приймання Товару згідно з умовами Розділу 6 цього Договору. (п.2.4 Договору)

Згідно з п.3.1 Договору валютою цього Договору є національна валюта України - гривня. Загальна ціна Товару складає 86 464 000,00 грн без ПДВ. Ціна за одиницю Товару вказується у Специфікації (Додаток №1), що є невід?ємною частиною цього Договору. Оплата за Товар, який є предметом цього Договору, звільняється від оподаткування податком на додану вартість відповідно до пункту 71 положення" Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 4.1 Договору ПОСТАЧАЛЬНИК зобов`язаний здійснити поставку Товару за цим Договором в строк, визначений ЗАМОВНИКОМ у заявці на поставку Товару, направленій ЗАМОВНИКОМ ПОСТАЧАЛЬНИКУ засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором. При цьому, строк поставки товару, визначений ЗАМОВНИКОМ у заявці на поставку Товару, повинен становити не менше 45 календарних днів з дати направлення ЗАМОВНИКОМ ПОСТАЧАЛЬНИКУ відповідної заявки на поставку. Строк між датою подачі ЗАМОВНИКОМ заявки на поставку Товару та датою поставки Товару може бути зменшено за взаємною згодою Сторін.

У п.4.2 Договору зазначено, що протягом 2 (двох) робочих днів після отримання заявки на поставку Товару ПОСТАЧАЛЬНИК зобов`язаний підтвердити ЗАМОВНИКУ свою готовність поставити Товар або надає мотивоване звернення щодо зміни дати поставки Товару, вказаної ЗАМОВНИКОМ у заявці на поставку Товару. Таке підтвердження або мотивоване звернення направляються ЗАМОВНИКУ засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором. ЗАМОВНИКОМ може бути відмовлено в розгляді мотивованого звернення ПОСТАЧАЛЬНИКА щодо зміни дати поставки Товару без надання будь-яких пояснень та обґрунтувань щодо такої відмови.

Пунктом 9.2 Договору передбачено, що у разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором, несвоєчасне проведення пусконалагоджувальних робіт, введення в експлуатацію, навчання медичного персоналу кінцевого(-их) набувача(-ів) методам роботи) Товару, ПОСТАЧАЛЬНИК сплачує ЗАМОВНИКУ пеню у розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого або строк проведення пусконалагоджувальних робіт, введення в експлуатацію якого, а/також навчання медичного персоналу кінцевого(-их) набувача(-ів) методам роботи з яким порушено) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором, включаючи день виконання зобов`язання. За порушення строку поставки товару понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого (неприйнятого, не переданого) товару.

Додатковими угодами №1 від 20.12.2021 р., №2 від 11.04.2022 р., №3 від 23.06.2022 р., №4 від 23.08.2022 р., №5 від 21.11.2022 р., №6 від 27.01.2023 р. до Договору про закупівлю №09/490-12/2021 від 17.12.2021 року вносили зміни до п.п.1.1, 11.1 договору. (а.с.16-21)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов до Договору про закупівлю №09/490-12/2021 від 17.12.2021 року Позивач перерахував на користь Відповідача попередню оплату у розмірі 86 464 000,00 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №4 від 23.12.2021 року та направив заявку на поставку №3 від 07.02.2022 року на загальну суму в розмірі 30 880 000 грн. 00 коп. у строки, визначені у п.6 заявки.

На виконання умов до Договору про закупівлю №09/490-12/2021 від 17.12.2021 року Відповідач поставив, а Позивач в свою чергу прийняв товар - кисневі станції на загальну суму в розмірі 21 616 000 грн. 00 коп., що підтверджується видатковими накладними , копії яких залучені до матеріалів справи.

20.12.2023 року Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію №05/7147-12/2023 від 04.12.2023 року з вимогою сплатити пеню та штраф за порушення терміну постачання товару. (а.с.22-23) У відповідь на яку останній листом №395 від 18.12.2023 року повідомив Позивача про необґрунтованість вимог. (а.с.24-26)

Позивач стверджує, що Відповідач не здійснив поставку товару у строк, визначений Договором. Таким чином, в наслідок неналежного виконання Відповідачем умов договору, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу пеню у розмірі 265 568 грн. Відповідач проти цього заперечує, що стало причиною виникнення спору у даній справі.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з положеннями статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Момент виконання обов`язку продавця передати товар визначено статтею 664 Цивільного кодексу України, згідно з якою обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

У розумінні положень частини 2 статі 664 Цивільного кодексу України товар вважається наданим у розпорядження покупця якщо: у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці; покупець поінформований про те, що товар готовий до передання. При цьому, товар повинен бути відповідним чином ідентифікований.

Як вказано вище, в силу п. 4.1 Договору ПОСТАЧАЛЬНИК зобов`язаний здійснити поставку Товару за цим Договором в строк, визначений ЗАМОВНИКОМ у заявці на поставку Товару, направленій ЗАМОВНИКОМ ПОСТАЧАЛЬНИКУ засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором. При цьому, строк поставки товару, визначений ЗАМОВНИКОМ у заявці на поставку Товару, повинен становити не менше 45 (сорока п`яти) календарних днів з дати направлення ЗАМОВНИКОМ ПОСТАЧАЛЬНИКУ відповідної заявки на поставку. Строк між датою подачі ЗАМОВНИКОМ заявки на поставку Товару та датою поставки Товару може бути зменшено за взаємною згодою Сторін.

Таким чином, враховуючи умови Договору про закупівлю №09/490-12/2021 від 17.12.2021 року, граничні строки поставки товару на загальну суму в розмірі 30 880 000 грн. 00 коп. Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЙ БІ ДІ ГРУП» за заявкою №3 від 07.02.2022 року становить період з 09.02.2022 року по 28.02.2022 року.

Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Проте, в порушення умов Договору про закупівлю №09/490-12/2021 від 17.12.2021 року, Відповідач здійснив поставку товару на загальну суму в розмірі 21 616 000 грн. 00 коп. у строки з 22.02.2022 року по 05.09.2022 року.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, відповідачем було порушено умови Договору про закупівлю №09/490-12/2021 від 17.12.2021 року - не був поставлений позивачу товар на загальну суму в розмірі 21 616 000 грн. 00 коп. у строки, визначені у заявці №3 від 07.02.2022 року. У зв`язку із вказаним порушенням позивач нарахував відповідачу пеню за загальний період прострочення з 10.02.2022 року по 23.02.2022 року у розмірі 265568 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 4 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому Суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 9.2 Договору передбачено, що у разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором, несвоєчасне проведення пусконалагоджувальних робіт, введення в експлуатацію, навчання медичного персоналу кінцевого(-их) набувача(-ів) методам роботи) Товару, ПОСТАЧАЛЬНИК сплачує ЗАМОВНИКУ пеню у розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого або строк проведення пусконалагоджувальних робіт, введення в експлуатацію якого, а/також навчання медичного персоналу кінцевого(-их) набувача(-ів) методам роботи з яким порушено) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором, включаючи день виконання зобов`язання. За порушення строку поставки товару понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого (неприйнятого, не переданого) товару.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені за загальний період прострочки виконання зобов`язання з 10.02.2022 року по 23.02.2022 року у розмірі 265 568 грн.

Щодо наявності підстав для застосування спеціального строку позовної давності до вимоги про стягнення пені колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов`язання.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Положеннями ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а ст. 258 - до окремих вимог встановлено позовну давність в один рік.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (пункт 1 частини першої статті 258 ЦК) й у зв`язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу) (пункт 4 частини першої статті 258 ЦК). Якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку (частина третя статті 680 ЦК). До вимог у зв`язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків у межах строків, встановлених статтею 680 цього Кодексу, а якщо на товар встановлено гарантійний строк (строк придатності), - від дня виявлення недоліків у межах гарантійного строку (строку придатності) (стаття 681 ЦК). Позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред`явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів (частина восьма статті 269 ГК).

Згідно з ч.ч.3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позовна давність як цивільно-правова категорія наділена такими ознаками: 1) має юридичний склад; 2) позначає сплив строку; 3) має правоприпиняючий характер, оскільки припиняє право на позов у матеріальному розумінні (право на задоволення позову); 4) застосовується у випадках порушення цивільних прав та інтересів особи; 5) встановлюється щодо вимог, які мають майновий характер, і деяких нематеріальних благ, передбачених законом; 6) застосовується лише за ініціативою сторони спору.

Застосування позовної давності в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) забезпечує в національній системі права виконання принципу верховенства права, складовою частиною якого є правова визначеність.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ для того, щоб те або інше обмеження права на суд (в тому числі лімітування цього права часовими рамками) вважалося виправданим, мають бути додержані такі умови:

1) обмеження не повинно перешкоджати доступу до суду в такий спосіб чи такою мірою, що б зводити нанівець саму сутність цього права;

2) таке обмеження повинно мати легітимну мету;

3) має бути забезпечене належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленою метою (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" за заявами № 22083/93, 22095/93; пункт 31 рішення від 04 грудня 1995 року у справі "Беллет проти Франції" (Bellet v. France) за заявою № 23805/94, пункт 75 рішення від 07 грудня 2010 року у справі "Seal v. The United Kingdom" за заявою № 50330/07), а саме строк позовної давності не повинен бути очевидно й надмірно коротким (unduly short) (пункт 76 рішення від 18 березня 2008 року у справі "Dacia S.R.L. v/ Moldova" за заявою № 3052/04); застосування позовної давності має бути передбачуваним (пункт 76 рішення від 20 травня 2010 року у справі "Lelas v. Croatia" за заявою №55555/08); механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також мусить корелюватися із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункт 52 рішення від 20 грудня 2007 року у справі "Phinikaridou v. Cyprus" за заявою № 23890/02).

Суд зазначає, що неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України) з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано в законі чи договорі. Разом з тим, відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Таким чином, стягнути неустойку (зокрема, пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише в межах спеціальної позовної давності, яка згідно із частиною першою статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, установленими статтями 253-255 цього Кодексу, від дня порушення грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №310/11534/13-ц.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач звернувся до суду з вказаним позовом 24.04.2024 р., що підтверджується накладною Акціонерного товариства «Укрпошта» на поштовому конверті.

Відповідно до положень п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , прийнятої відповідно до ст.29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239, від 20.05.2020 №392, від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236, від 21.04.2021 №405, від 16.06.2021 №611 неодноразово продовжено. Постановою Кабінету Міністрів України №611 від 16.06.2021 строк дії карантину встановлено до 31.08.2021.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 (зі змінами) на території України встановлено карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 31 грудня 2022 р., продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р.№ 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641"Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року внесено зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, доповнено пунктом 19 такого змісту:

"19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

Отже, позивачем не пропущено спеціальний строк позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення пені.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання (відповідач).

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір пені саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК та ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20):

- ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання);

- причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання;

- тривалість прострочення виконання;

- наслідки порушення зобов`язання для кредитора;

- поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора);

- поведінку кредитора;

- майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати);

- негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника;

- статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення);

- майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення пені, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. ст. 86, 236-238 ГПК).

Суд, з огляду на матеріали справи, з урахуванням інтересів обох сторін, причин невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, наслідків порушення зобов`язання, вжиття останнім всіх заходів до виконання зобов`язання, незначності прострочення поставки, прийшов до висновку про наявність існування виняткових обставин для можливості застування частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України з огляду на наступне.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору про закупівлю №09/490-12/2021 від 17.12.2021 року Відповідачем здійснено поставку позивачу всього обсягу замовлених ним за договором товарів, а з боку Позивача відсутні претензії щодо якості й комплектності поставленого товару.

Крім того, прострочення поставки товару відбувалось після 24.02.2022 року. Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом затверджено Указ Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Листом №02/1711 від 02.05.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Ейр» вимагало від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙ БІ ДІ ГРУП» сплатити понесену суму збитків у розмірі 520 000 грн. 00 коп., понесених по зберіганню товару на території складських приміщень заводу виробника та внаслідок курсової різниці. Листом №54 від 10.05.2023 року Відповідач просив розстрочити відповідну суму.

Оцінюючи наявні матеріали справи, доводи сторін, а також беручи до уваги інтереси Позивача, відсутність доказів понесення позивачем збитків та інших для нього наслідків порушення зобов`язання відповідачем, незначності прострочення виконання зобов`язання, зважаючи на військову агресію російської федерації на території України, а також виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, поведінку самого відповідача, яким вживалися заходи щодо своєчасної поставки товару, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про зменшення розміру пені на підставі ч.3 статті 551 Цивільного кодексу України на 20% до 212 454 грн. 40 коп.

Колегія суддів відзначає, що всі інші обґрунтування учасників судового процесу відповідно залишені судовою колегією без задоволення і не приймаються до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

При цьому судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЙ БІ ДІ ГРУП", в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у справі №910/5156/24, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у справі №910/5156/24 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Керуючись ст. ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙ БІ ДІ ГРУП"на рішення Господарського суду м. Києва від 01.07.2024 у справі №910/5156/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 01.07.2024 у справі №910/5156/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙ БІ ДІ ГРУП".

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов