Ухвала

від 02.07.2024 по справі 910/6373/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

02.07.2024Справа № 910/6373/24Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Вознюк К.Р., розглянувши клопотання (вх. №07-10/6349/24 від 26.06.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжний житловий комплекс «Оболонь» про зупинення провадження у справі №910/6373/24 за позовом першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжний житловий комплекс «Оболонь» та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Обрій» про стягнення грошових коштів, за участю прокурора Дергунова Д.С., позивача Шевченко І.Є., відповідача-1 Парицької Н.О., Лазька С.В.

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжний житловий комплекс «Оболонь» (відповідач-1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Обрій» (відповідач-2) про стягнення 19 434 966, 68 грн коштів пайової участі.

Позовні вимоги обґрунтовані обов`язком відповідачів сплатити до бюджету пайовий внесок, оскільки за відомостями сертифікатів про прийняття закінчених будівництвом об`єктів в експлуатацію датою початку будівництва житлових будинків №10 та 10б, ТП№4 визначено вересень 2019, а наземного паркінгу - червень 2020 року. Отже, прокурор вважає, що оскільки обов`язок сплати пайового внеску відповідачів виник у 2019 році та продовжував існувати у 2021 році, наявні правові підстави для стягнення з відповідачів коштів пайової участі у вигляді безпідставно збережених коштів на підставі ст. 1212 ЦК України.

Правовими підставами звернення із позовом про стягнення коштів пайової участі у позовній заяві зазначені ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Рішення Київської міської ради №411/1415 від 15.11.2016 (зі змінами), Положення про Департамент економіки та інвестицій, затвердженого рішенням Київської міської ради від 02.03.2023 № 6025/6066.

Правовими підставами розрахунку належних до сплати коштів пайової участі у позовній заяві зазначені Закон України «Про внесення змій до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційною діяльності в Україні», Рішення Київської міської ради №411/1415 від 15.11.2016 (зі змінами),Положення про Департамент економіки та інвестицій, затвердженого рішенням Київської міської ради від 02.03.2023 № 6025/6066

Правовими підставами стягнення коштів пайової участі у позовній заяві зазначені ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 02.07.2024.

26.06.2024 до суду від ТОВ «МЖК «Оболонь» надійшло клопотання про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовими рішеннями у справах №320/44099/23 та №320/14125/24, що розглядаються в порядку адміністративного судочинства.

Відповідач-1 зазначає, що предметом спорів у справах до розгляду яких він просить зупинити провадження є:

- визнання протиправним та нечинним Рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва»;

- визнання протиправним та нечинним Рішення Київської міської ради від 26.03.2020 № 908/9078 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва»;

- визнання протиправним та нечинним Рішення Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва»;

- визнання протиправним та нечинним Рішення Київської міської ради від13.09.2018 № 1370/5434 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 «Про затвердження порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва».

Водночас, у цій справі що розглядається господарським судом вирішується питання про стягнення розміру пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва на підставі оскаржуваного в порядку адміністративного судочинства Рішення Київської міської ради №411/1415 від 15.11.2016 (у редакції Рішення Київської міської ради від 19.12.2019) №460/8033 і яким затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва.

На думку відповідача-1, розгляд даної справи є неможливим до вирішення справ розгляд яких триває в порядку адміністративного судочинства, адже розглядаючи справу за позовом з майновими (грошовими) вимогами у даній справі, господарський суд має з`ясувати питання щодо дотримання механізму залучення, правильності визначення розміру пайової участі. Проте, рішення, яке визначає такий порядок та механізм розрахунку - наразі оскаржується.

Відповідач-2 клопотання про зупинення провадження підтримав з підстав, викладених у клопотанні. Також, подав клопотання про зупинення провадження у цій справі з мотивів, аналогічних клопотанню відповідача-1.

Прокурор заперечив проти задоволення клопотання відповідача-1 про зупинення провадження з наступних підстав:

- станом на момент виникнення спірних правовідносин була чинною стаття 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» за змістом якої замовник будівництва, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженернотранспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті;

- відсутність укладеного договору про пайову участь не усуває зобов`язання забудовника сплатити визначені суми, а таке зобов`язання повинне бути виконано до прийняття об`єкта в експлуатацію (п. 33 Постанови). При цьому, у зв`язку з відмовою забудовника від укладення договору про пайову участь права органу місцевого самоврядування на отримання відповідних коштів є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов`язок сплати яких був встановлений законом;

- саме Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-IX чітко встановлений розмір пайової участі, який підлягає сплаті забудовниками;

- зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду безпосередньо судом;

- в даному випадку, Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва та зміни до нього оскаржуваними в адміністративній справі рішеннями Київської міської ради приведено лише у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-IX, яким чітко встановлений розмір пайової участі та порядок її сплати;

- згідно з п. 5.45 Положення, Департамент оформлює розрахунки розмірів пайової участі замовників у створенні і розвитку соціальної та інженернотранспортної інфраструктури міста. Тобто в даному випадку, наявний як орган, наділений відповідними повноваженнями щодо розрахунку розміру пайової участі, яким і здійснений розрахунок, так і згаданим законом встановлений чіткий порядок розрахунку належної до сплати пайової участі та її розмір;

Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) заперечив проти задоволення клопотання відповідача-1 про зупинення провадження мотивуючи свою незгоду наступним:

- відповідно до частини 2 статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Отже, визнання нечинним рішення Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 (зі змінами) означає втрату чинності такого акту саме з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Проте Відповідачі у своїх клопотаннях не доводять, яким саме чином ймовірне у майбутньому визнання нечинним адміністративним судом рішення Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 (зі змінами) впливатиме на зміст їх обов`язків, які вони неминуче повинні були виконати у попередній період до втрати чинності цим актом та на розрахунок, який був здійснений до втрати чинності такого акту;

- вирішення питання про чинність/нечинність нормативного-правового акту не є підставою для зупинення провадження в господарській справі, адже господарський суд в межах вирішення господарського спору не лише може, але й зобов`язаний самостійно, дотримуючись завдань та принципів господарського судочинства, закріплених у статті 2 ГПК України, в тому числі змагальності та диспозитивності, встановити обставини, які є предметом доказування у ній, застосувати джерела права та розглянути спір у відповідності зі статтями 2 та 11 ГПК України;

- у постановах від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21 та від 14.12.2021 у справі № 910/19088/20 Верховний Суд зазначає, що Порядок є дійсним та чинним, а тому в силу наведених положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 144 Конституції України розповсюджується на всю територію міста Києва та підлягає обов`язковому виконанню замовниками будівництва/реконструкції об`єктів, розташованих на його території, тобто є муніципальним нормативно-правовим актом, який має обов`язкову юридичну силу на відповідній території;

- відповідачі помилково вважають та зазначають в своїх клопотаннях, що в рамках адміністративних справ № 320/14125/24 та № 320/44099/23 нібито вирішується питання легітимності повноважень Департаменту економіки та інвестицій у питаннях щодо залучення коштів пайової участі та, як наслідок, обґрунтованість визначення його як органу, уповноваженого на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах та правомірність його статусу. Легітимність повноважень Департаменту економіки та інвестицій підтверджується не тільки нормами Порядку, а й Положенням про Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 02.03.2023 № 6025/6066 (далі - Положення), що є дійсним та чинним;

- відповідачі подали завідомо безпідставне та необґрунтоване клопотання про зупинення провадження у справі, що може свідчити про затягування розгляду справи;

- в аналогічних правовідносинах ухвалами Господарського суду міста Києві відмовлено у задоволені клопотання про зупинення провадження у справі - по справах згідно з переліком, наведених у письмових запереченнях Департаменту.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Пунктом 4 частини першої статті 229 ГПК України визначено, що провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи.

У разі застосування пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України, за вимогами статті 234 ГПК України, у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: 1) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи (такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 917/349/20).

Щодо пов`язаності вказаних справ, суд зазначає наступне.

Прокурор, звертаючись з позовом у даній справі, просив стягнути солідарно з відповідачів (до бюджету міста Києва) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) суму пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту у розмірі 19 434 966, 68 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що відповідно до п. 3.3 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415 (зі змінами) в усіх питаннях щодо залучення коштів пайової участі Київська міська рада виступає в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Так, в позові прокурор також наводить детальний розрахунок ціни позову, вказавши наступне (на аркушах 7-8 позовної заяви): «…Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415, було приведено у відповідність до вимог Закону.

Відповідно до пп. 6.4.2 п. 6.4 розділу VI Порядку, розмір належної до сплати пайової участі визначається за такою формулою:

РПУ = S об`єкта х Nжитл х 2 %, де

РПУ - розмір пайової участі об`єкта (грн);

S об`єкта - загальна площа (крім загальної площі приміщень, визначених в п. 4.2 цього Порядку) об`єкта будівництва або додатково створені площі в результаті реконструкції (кв.м);

Nжитл - норматив одиниці створеної потужності для житлових будинків, який дорівнює опосередкованій вартості спорудження 1 кв. м житлових будинків для міста Києва, яка затверджена наказом Міністерства розвитку громад та територій України і діє на дату здійснення розрахунку (грн/ кв.м).

З урахуванням, Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) як єдиним уповноваженим Київською міською радою органом в даних правовідносинах здійснено розрахунок належної до сплати суми пайової участі у зв`язку із будівництвом об`єкта «Будівництво житлового комплексу по вул. Тираспольській, 43 у Подільському районі міста Києва» - житлові будинки 10 та 10Б, який становить 19 434 966, 68 грн.».

Отже, зі змісту позовної заяви вбачається, що розрахунок належної до сплати суми пайової участі у зв`язку із будівництвом об`єкта «Будівництво житлового комплексу по вул. Тираспольській, 43 у Подільському районі міста Києва» - житлові будинки 10 та 10Б здійснений Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого оскаржуваним рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415 (зі змінами).

Вказане підтверджується не лише доводами та обґрунтуваннями позовної заяви.

Так, листом № 050/08-1585 від 16.04.2024 Департамент економіки та інвестицій (Київській міській прокуратурі) щодо надання інформації щодо укладення з відповідачем договору та сплати пайової участі зазначив, що такі договори не укладались, а пайові внески не сплачувались. При цьому, Департамент економіки та інвестицій зазначив про розрахунок таких платежів на підставі Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415 (в редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033.

Окрім цього, у вимозі № 050/18-3114 від 11.08.2023 Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), направленій на адресу відповідачів зазначено про розрахунок обсягу пайової участі (внеску) у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва за вищевказаний об`єкт будівництва проведено відповідно до підпункту 6.4.2 пункту 6.4 розділу VI Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 (у редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033) (далі - Порядок), та на підставі виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 07.09.2021 за № 1У123210902987 від 07.09.2021 за №1У123210902859 та від 10.09.2021 №1У122210907211 сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Аналогічне посилання містить розрахунок обсягу пайової участі (внеску) у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва.

Посилання на вказані рішення Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 також містить лист Київської міської прокуратури від 04.04.2024 №15/2-327вих-24, а також лист від 14.05.2024 №15/2-515вих-24, адресовані Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Крім того, позивач, з одного боку заперечуючи 01.07.2024 проти зупинення провадження у справі, з другого боку подає Додаткові письмові пояснення по суті справи від 01.07.2024 в яких посилається на оспроюваний Порядок, як основу що містить формулу розрахунку розміру пайової участі..

Вказаними документами прокурор обґрунтовує підстави звернення з позовом у даній справі та долучає відповідні документи до позовної заяви.

З відкритих відомостей ЄРСР вбачається, що до Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство «Київський дослідно-експериментальний завод «Вугілля» з позовом до Київської міської ради, в якому просить суд:

- визнати протиправним та нечинним Рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва»;

- визнати протиправним та нечинним Рішення Київської міської ради від 26.03.2020 № 908/9078 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 19 грудня 2019 року № 460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва»;

- визнати протиправним та нечинним Рішення Київської міської ради від15.11.2016 № 411/415 «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва»;

- визнати протиправним та нечинним Рішення Київської міської ради від 13.09.2018 № 1370/5434 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 «Про затвердження порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва».

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржуване рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва» є протиправним та підлягає скасуванню через порушення процедури його прийняття, оскільки це рішення є регуляторним актом у розумінні Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Водночас, позивач акцентує увагу на тому, що кожний нормативно-правовий акт, що відповідає ознакам регуляторного акта, повинен супроводжуватись аналізом регуляторного впливу норм акта на державу, бізнес та громадськість, оприлюднюватись для одержання зауважень та пропозицій, а в проекті акта повинні бути передбачені індикатори його результативності. Проте, при прийнятті Рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва» відповідачем не було дотримано засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності. На офіційному сайті Київської міською радою (Київська міська державна адміністрація) опубліковано рішення Київської міської № 486/6537 від 20.12.2018 «Про затвердження плану діяльності Київської міської ради з підготовки проектів регуляторних актів на 2019 рік» до якого не входив проект Рішення Київської міської ради «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва». Також, до рішення Київської міської № 486/6537 від 20.12.2018 «Про затвердження плану діяльності Київської міської ради з підготовки проектів регуляторних актів на 2019 рік» не вносились зміни щодо підготовки зазначеного проекту, що свідчить про порушення Київською міською радою ст. ст. 5, 7 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Крім того, позивач наголошує на тому, що заінтересовані особи були позбавлені можливості надати свої пропозиції та зауваження до проекту рішення, що свідчить про порушення Київською міською радою ст ст. 6, 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», в частині обов`язку забезпечити обов`язкове оприлюднення у передбачений Законом спосіб проекту регуляторного акта. До того ж, на переконання позивача, Київською міською радою не було дотримано принципи правової визначеності та передбачуваності законодавства при прийнятті нормативних актів.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 у справі №320/44099/23 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням Приватне акціонерне товариство «Київський дослідно-експериментальний завод «Вугілля» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити в повному обсязі. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Київський дослідно-експериментальний завод «Вугілля» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року.

Таким чином судовий розгляд справи №320/44099/23 триває, відсутнє кінцеве рішення, прийняте за результатами розгляду вказаної справи. При цьому, суд зазначає, що провадження у вказаній адміністративній справі (№ 320/44099/23) було ініційовано до звернення першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до відповідачів у даній справі.

Крім того, судом встановлено, що у провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває справа №320/14125/24 за позовом ТОВ "Л-ГРУП" до Київської міської ради, третя особа: Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому ТОВ "Л-ГРУП" просить суд:

- визнати протиправним та нечинним Рішення Київської міської ради від 19.12.2019 №460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва»;

- визнати протиправним та нечинним Рішення Київської міської ради від 26.03.2020 №908/9078 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 19 грудня 2019 року №460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва»;

- визнати протиправним та нечинним Рішення Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415 «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва»;

- визнати протиправним та нечинним Рішення Київської міської ради від 13.09.2018 №1370/5434 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415 «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 відкрито провадження у справі №320/14125/24.

Таким чином, суд відхиляє доводи і мотиви прокурора та Департаменту та приймає доводи відповідачів, що в адміністративних справах № 320/44099/23 та №320/14125/24 вирішується питання щодо чинності рішення Київської міської ради від15.11.2016 № 411/415 «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва» зі змінами, на підставі якого в цій справі відповідачам здійснено розрахунок належної до сплати суми пайової участі у зв`язку із будівництвом.

Також в цій частині приймаються доводи відповідачів з посиланням на вирішення у адміністративній справі №320/44099/23 питання визначення Департаменту як органу, уповноваженого на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах та правомірність його статусу як позивача у даній справі, оскільки в ухвалі від 07.12.2023 у справі № 320/44099/23 вирішувалось питання залучення Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), оскільки рішення може вплинути на права та інтереси вказаного суб`єкта владних повноважень.

Водночас, щодо того чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи до іншої, а саме № 320/44099/23 та №320/14125/24, суд з урахуванням правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 917/349/20, зазначає наступне.

Чинним господарським процесуальним законодавством передбачено обов`язок суду зупинити провадження у справі, зокрема у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Так, для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному конкретному випадку з`ясовує, як пов`язана справа, яка розглядається судом, зі справою, що розглядається іншим судом, і чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно зясувати обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Поряд з цим, вказана процесуальна норма прямо встановлює, що суд не може посилатись на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Вирішення спору у даній справі (в тому числі і перевірка нарахованого розміру та порядку розрахунку пайової участі) об`єктивно неможливо здійснити до набрання законної сили судовими рішеннями у справі № 320/44099/23 та №320/14125/24 (предметом якої є перевірка законності рішення Київської міської ради від від 15.11.2016 № 411/1415 (а також від 19.12.2019 № 460/8033) «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва»), саме на підставі якого було здійснено розрахунок ціни позову у даній справі.

При цьому, суд зазначає, що вирішення питання законності Рішення Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 (а також від 19.12.2019 № 460/8033) «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва» не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

У разі встановлення неправомірності оспорюваного Рішення КМР буде припинено можливість застосування алгоритму розрахунку, яким керувався позивач і на підставі якого визначено ціну позову - математично розраховано (суму) розмір коштів пайової участі.

Відтак, у випадку встановлення судом, за результатами розгляду справи по суті, обов`язку відповідача сплати коштів пайової участі, суд не матиме законного алгоритму розрахунку (визначення суми), а отже рішення буде умовним (ч.5 ст.238 ГПК України).

В іншому випадку рішення не відповідатиме принципам законності встановленим ст.236, 238 ГПК України.

А тому доводи прокурора та Департаменту про відсутність об`єктивної неможливості розгляду даної справи до закінчення розгляду наведеної - відхиляється через необґрунтованість.

Суд відхиляє доводи і щодо того, що навіть у разі скасування рішення Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва» законодавством, зокрема, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-IX чітко встановлений розмір пайової участі, який підлягає сплаті забудовниками.

Оскільки, відповідно до положень вказаного Закону (ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень) містить вказівку, що договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання. Установити, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Разом з цим, як вбачається із наданих Департаментом економіки та інвестицій листів, договори про пайову участь з відповідачами по даній справі не укладались. А тому такі доводи прокурора відхиляються як підстава для відмови у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Доводи Департаменту про те, що визнання нечинним рішення Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 (зі змінами) означає втрату чинності такого акту саме з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду суд також відхиляє, оскільки в разі визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним у судовому порядку, його застосування є неможливим з моменту прийняття.

У постанові від 28.04.2020 у справі №904/164/19 Верховний Суд дійшов висновку, що:

- ч. 2 ст. 265 КАС України, згідно з якою нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним;

- суд наголошує на неможливості зобов`язати платника податків виконати положення нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним та таким, що прийнятий поза межами повноважень, не в порядку та спосіб, передбачені законом;

- враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що визнання протиправним і нечинним у судовому порядку рішення Криворізької міської ради від 12.07.2017 №1862 в оскаржуваній частині унеможливлює його застосування при обчисленні ставок податку з орендної плати саме з моменту його прийняття;

- застосування до фізичних/юридичних осіб нормативно-правових актів, які є протиправними, у будь-якому випадку є незаконним.

Наведене дає підстави для однозначного висновку, що в разі визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним у судовому порядку, його застосування є неможливим з моменту прийняття. При цьому суд наголошує на універсальності висновків Верховного Суду щодо неможливості застосування протиправного акту (а тим більше такого, протиправність якого встановлена в судовому рішенні, що набрало законної сили) саме з моменту його (акта) прийняття.

Щодо доводів прокурора та позивача з посиланням на недопущення порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку, суд зазначає наступне.

Розумний строк судового розгляду є невід`ємним елементом права на справедливий судовий розгляд, який безпосередньо закріплений в пункті 1 статті 6 ЄКПЛ. При тлумаченні поняття «розумні строки» ЄСПЛ визначив момент початку та закінчення цих строків, а також вивів критерії, які повинні враховуватися при оцінці певного строку як розумного, а саме: складність справи, важливість для заявника питання, що розглядається судом, поведінка заявника, поведінка державних органів.

За частиною першою статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Водночас, як верховенство права, так і розумність строків розгляду справи судом належить до основних засад (принципів) господарського судочинства за частиною третьою цієї ж статті. Вказаний правовий інструмент процесуального законодавства (зупинення) зумовлює тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи та щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

В цій частині суд зазначає, що оскільки було встановлено об`єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку адміністративного провадження - зупинення провадження у цьому випадку забезпечить дотримання принципів рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та пропорційності (в розумінні ст. 2, 7, 13, 15 ГПК України), а також повного та всебічного встановлення всіх обставин справи. В цій частині суд також зазначає, що принцип розгляду справи упродовж «розумного строку» спрямований на захист інтересів осіб. В даному аспекті, держава повинна організувати свої правові системи так, щоб суди могли виконувати свій обов`язок щодо вирішення справ упродовж «розумного строку». Так, саме держава повинна гарантувати конкретні юридичні інструменти, за допомогою яких особи можуть вимагати захисту від надмірно привалого провадження. Натомість у даній справі саме відповідачами було заявлено та підтримано клопотання про зупинення провадження у справі. А нормами процесуального законодавства (ст. 227 ГПК України) встановлено обов`язок суду на таке зупинення.

Усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду про наявність підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження у справі.

З огляду на викладене, існують законодавчі підстави для зупинення провадження у даній справі, оскільки ухвалення рішення за результатами розгляду адміністративної справи № 320/44099/23 та справи №320/14125/24 має безпосереднє значення для вирішення (розгляду) питання щодо правомірності нарахування та стягнення коштів пайової участі.

Тобто розгляд справи по суті об`єктивно неможливий до вирішення іншої справи, що є безумовною підставою для зупинення провадження у даній справі відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України до набрання рішенням законної сили у вказаних адміністративних провадженнях, від результату якого залежить вирішення даної справи (п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 227, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання (вх. №07-10/6349/24 від 26.06.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжний житловий комплекс «Оболонь» про зупинення провадження у справі задовольнити.

2. Зупинити провадження у справі № 910/6373/24 до набрання законної сили судовим рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/44099/23 за позовом Приватного акціонерного товариства "Київський дослідно-експериментальний завод "Вугілля" до Київської міської ради про визнання нечинним нормативно-правового акта та до набрання законної сили судовим рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі 320/14125/24

3. Зобов`язати представників сторін повідомити Господарський суд міста Києва про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі №910/6373/24.

Ухвала набрала законної сили 02.07.2024 та може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту її підписання до Північного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено 03.07.2024.

Суддя Ігор Курдельчук