Постанова

від 13.08.2024 по справі 910/6373/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2024 р. Справа№ 910/6373/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Сітайло Л.Г.

Шапрана В.В.

без повідомлення учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на ухвалу Господарського суду м. Києва від 02.07.2024 р.

у справі № 910/6373/24 (суддя - Курдельчук І.Д.)

за позовом Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжний житловий комплекс "Оболонь"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Обрій"

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року Перший заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжний житловий комплекс "Оболонь" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Обрій" про стягнення 19434966,68 грн коштів пайової участі.

Позовні вимоги обґрунтовані обов`язком відповідачів сплатити до бюджету пайовий внесок, оскільки за відомостями сертифікатів про прийняття закінчених будівництвом об`єктів в експлуатацію датою початку будівництва житлових будинків визначено вересень 2019 року, а наземного паркінгу - червень 2020 року. Отже прокурор вважає, що оскільки обов`язок сплати пайового внеску відповідачів виник у 2019 році та продовжував існувати у 2021 році, наявні правові підстави для стягнення з відповідачів коштів пайової участі у вигляді безпідставно збережених коштів на підставі ст. 1212 ЦК України.

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.07.2024 р. у справі № 910/6373/24 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжний житловий комплекс "Оболонь" та клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Обрій" про зупинення провадження задоволено. Зупинено провадження у справі № 910/6373/24 до набрання законної сили судовим рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/44099/23 за позовом Приватного акціонерного товариства "Київський дослідно-експериментальний завод "Вугілля" до Київської міської ради про визнання нечинним нормативно-правового акта та до набрання законної сили судовим рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/14125/24.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подав апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що вирішення адміністративним судом справи № 320/44099/23 жодним чином не вплине на вирішення даної господарської справи, оскільки розмір пайової участі визначений Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 р. апеляційну скаргу у справі № 910/6373/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/6373/24, розгляд справи вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи на підставі ч. 2 ст. 271 ГПК України, а також встановлено іншим учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу впродовж 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Копію ухвали від 22.07.2024 р. про відкриття провадження у справі № 910/6373/24 учасникам справи було доставлено до електронних кабінетів, доказом чого є довідки про доставку електронного документа, що містяться в матеріалах справи.

Також згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала про відкриття апеляційного провадження від 22.07.2024 р. у справі № 910/6373/24 оприлюднена у реєстрі 23.07.2024 р.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, а також закінчення строків, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 р. на подання всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Положення статті 227 ГПК України передбачають обов`язок суду зупинити провадження у справі.

Пункт п`ятий частини 1 статті 227 ГПК України визначає, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини 1 статті 227 цього Кодексу до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи (пункт 4 частини 1 статті 229 ГПК України).

Досліджуючи питання дотримання судом під час зупинення провадження норм процесуального права, зокрема, пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України Верховний Суд виходить з системного аналізу цього пункту через призму завдань та основних засад господарського судочинства, закріплених у частині 1, пунктах 1, 4, 10, 11 частини 3 статті 2 ГПК України, а також умов застосування цього пункту, якими є:

- об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи; тобто, неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються судом у іншій справі;

- пов`язаність справи з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення;

- обґрунтованість судового рішення, в якому має бути проаналізовано, чи дійсно від наведених обставин залежить вирішення спору в цій справі, та належно мотивовано, що зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи зумовлюється виявленням в ній саме обставин, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено і саме це і є першопричиною перешкоди у здійсненні правосуддя в справі, що зупиняється.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати:

- чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства;

- чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.03.2024 р. у cправі №910/17615/20.

Як вбачається з матеріалів справи, Першим заступником керівника Київської міської прокуратури заявлено вимогу про солідарне стягнення з відповідачів пайового внеску у сумі 19434966,68 грн на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що відповідно до п. 3.3 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради № 411/1415 від 15.11.2016 р. (зі змінами), в усіх питаннях щодо залучення коштів пайової участі Київська міська рада виступає в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Також прокурор наводить детальний розрахунок ціни позову, виконаний у відповідності до підпункту 6.4.2 пункту 6.4 розділу VI Порядку, за яким розмір належної до сплати пайової участі визначається за такою формулою:

РПУ = S об`єкта х Nжитл х 2%, де РПУ - розмір пайової участі об`єкта (грн), S об`єкта - загальна площа (крім загальної площі приміщень, визначених в пункті 4.2 цього Порядку) об`єкта будівництва або додатково створені площі в результаті реконструкції (кв.м); Nжитл - норматив одиниці створеної потужності для житлових будинків, який дорівнює опосередкованій вартості спорудження 1 кв. м житлових будинків для міста Києва, яка затверджена наказом Міністерства розвитку громад та територій України і діє на дату здійснення розрахунку (грн/ кв.м).

Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) як єдиним уповноваженим Київською міською радою органом в даних правовідносинах здійснено розрахунок належної до сплати суми пайової участі у зв`язку із будівництвом об`єкта «Будівництво житлового комплексу по вул. Тираспольській, 43 у Подільському районі міста Києва» - житлові будинки 10 та 10Б, який становить 19434966,68 грн.

Отже зі змісту позовної заяви вбачається, що розрахунок належної до сплати суми пайової участі у зв`язку із будівництвом об`єкта «Будівництво житлового комплексу по вул. Тираспольській, 43 у Подільському районі міста Києва» - житлові будинки 10 та 10Б, здійснений Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради № 411/1415 від 15.11.2016 р.

16.04.2024 р. Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) направив на адресу Київської міської прокуратури лист № 050/08-1585, в якому повідомив, що відповідачем пайові внески не сплачувались. При цьому, Департамент економіки та інвестицій зазначив про розрахунок таких платежів на підставі Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради № 411/1415 від 15.11.2016 р.

Крім цього, у вимозі № 050/18-3114 від 11.08.2023 р. Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), направленій на адресу відповідачів, зазначено про розрахунок обсягу пайової участі (внеску) у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва за вищевказаний об`єкт будівництва проведено відповідно до п.п. 6.4.2 п. 6.4 розділу VI Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради № 411/1415 від 15.11.2016 р. та на підставі виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів № 1У123210902987 від 07.09.2021 р., № 1У123210902859 від 07.09.2021 р. та № 1У122210907211 від 10.09.2021 р.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, станом на момент постановлення оскаржуваної ухвали, у провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває справа № 320/44099/23 за позовом Приватного акціонерного товариства "Київський дослідно-експериментальний завод "Вугілля" до Київської міської ради, в якому позивач просить визнати протиправним та нечинним рішення Київської міської ради:

- від 19.12.2019 р. № 460/8033 "Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва";

- від 26.03.2020 р. № 908/9078 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 19 грудня 2019 року № 460/8033 "Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва";

- від 15.11.2016 р. № 411/1415 "Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва";

- від 13.09.2018 р. № 1370/5434 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 15.11.2016 р. № 411/1415 "Про затвердження порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва".

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 320/44099/23.

Отже в адміністративній справі № 320/44099/23 вирішується питання щодо чинності рішення Київської міської ради від 15.11.2016 р. № 411/1415 "Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва" зі змінами, на підставі якого у даній справі позивачем здійснено розрахунок суми пайового внеску на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, розмір якого позивач просить суд солідарно стягнути з відповідачів.

Позовна заява Приватного акціонерного товариства "Київський дослідно-експериментальний завод "Вугілля" у справі № 320/44099/23 обґрунтована, тим, що рішення Київської міської ради від 15.11.2016 р. "Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва" прийнято, зокрема, на підставі статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", проте з 01.01.2020 р. набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", якими скасовано статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Таким чином, відновлення дії рішення Київської міської ради від 15.11.2016 р. "Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва" суперечить чинному законодавству, оскільки ґрунтується на нормі закону, що втратила чинність. Київською міською радою порушено вимоги статей 5, 6, 7, 9 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Таким чином, в адміністративній справі № 320/44099/23 вирішується питання щодо чинності рішення Київської міської ради від 15.11.2016 р. № 411/1415 "Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва" зі змінами, на підставі якого Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснено розрахунок належної до сплати суми пайової участі у зв`язку із будівництвом.

Крім того, у провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває справа № 320/14125/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Л-Груп" до Київської міської ради, третя особа: Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Л-Груп" просить суд:

- визнати протиправним та нечинним рішення Київської міської ради від 19.12.2019 р. № 460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва»;

- визнати протиправним та нечинним рішення Київської міської ради від 26.03.2020 р. № 908/9078 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 19 грудня 2019 року № 460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва»;

- визнати протиправним та нечинним рішення Київської міської ради від 15.11.2016 р. № 411/1415 «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва»;

- визнати протиправним та нечинним рішення Київської міської ради від 13.09.2018 р. № 1370/5434 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 15.11.2016 р. № 411/1415 «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 р. відкрито провадження у справі № 320/14125/24.

Таким чином, в адміністративних справах № 320/44099/23 та № 320/14125/24 вирішується питання щодо чинності рішення Київської міської ради від 15.11.2016 р. № 411/1415 «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва» зі змінами, на підставі якого в цій справі відповідачам здійснено розрахунок належної до сплати суми пайової участі у зв`язку із будівництвом.

Також в адміністративній справі № 320/44099/23 вирішується питання належності Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до органу, уповноваженого на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, та правомірність його статусу як позивача у даній справі, оскільки в ухвалі від 07.12.2023 р. у справі № 320/44099/23 вирішувалось питання залучення до участі у справі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) через те, що рішення може вплинути на права та інтереси вказаного суб`єкта владних повноважень.

Чинним господарським процесуальним законодавством передбачено обов`язок суду зупинити провадження у справі, зокрема у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному конкретному випадку з`ясовує, як пов`язана справа, яка розглядається судом, зі справою, що розглядається іншим судом, і чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно зясувати обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Поряд з цим, вказана процесуальна норма прямо встановлює, що суд не може посилатись на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Вирішення спору у даній справі (в тому числі і перевірку нарахованого розміру та порядку розрахунку пайової участі) об`єктивно неможливо здійснити до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 320/44099/23, предметом якої є перевірка законності рішення Київської міської ради від 15.11.2016 р. № 411/1415, а також рішення від 19.12.2019 р. № 460/8033 "Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва", на підставі якого було здійснено розрахунок ціни позову у даній справі.

Так, у разі встановлення неправомірності оспорюваного рішення Київської міської ради буде припинено можливість застосування алгоритму розрахунку, яким керувався позивач і на підставі якого визначено ціну позову - математично розраховано (суму) розмір коштів пайової участі.

Відтак, у випадку встановлення судом, за результатами розгляду справи по суті, обов`язку відповідача щодо сплати коштів пайової участі, суд не матиме законного алгоритму розрахунку (визначення суми).

Отже доводи скаржника про відсутність об`єктивної неможливості розгляду даної справи до закінчення розгляду справи № 320/44099/23 відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Доводи скаржника про те, що у разі скасування рішення Київської міської ради від 15.11.2016 р. № 411/1415 «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва» Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» встановлений розмір пайової участі, який підлягає сплаті забудовниками, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання. Протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Разом з цим, як вбачається із наданих Департаментом економіки та інвестицій листів, договори про пайову участь з відповідачами по даній справі не укладались.

Доводи скаржника про те, що визнання нечинним рішення Київської міської ради від 15.11.2016 р. № 411/1415 (зі змінами) означає втрату чинності такого акту саме з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки в разі визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним у судовому порядку, його застосування є неможливим з моменту прийняття.

Так, Верховний Суд у постанові від 28.04.2020 р. у справі № 904/164/19 діййшов висновку про те, що в разі визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним у судовому порядку, його застосування є неможливим з моменту прийняття. При цьому суд касаційної інстанції наголосив на універсальності висновків Верховного Суду щодо неможливості застосування протиправного акту (а тим більше такого, протиправність якого встановлена в судовому рішенні, що набрало законної сили) саме з моменту його (акта) прийняття.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зупинення провадження у цій справі, оскільки ухвалення рішення за результатами розгляду адміністративної справи № 320/44099/23 має безпосереднє значення для вирішення (розгляду) питання щодо правомірності нарахування та стягнення коштів пайової участі у даній справі.

Тобто розгляд справи по суті об`єктивно неможливий до вирішення іншої справи, що є безумовною підставою для зупинення провадження у зазначеній справі відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України до набрання рішенням законної сили у вказаному адміністративному провадженні, від результату якого залежить вирішення даної справи.

За вказаних обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для скасування ухвали Господарського суду м. Києва від 02.07.2024 р. у справі № 910/6373/24.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції про зупинення провадження у справі.

Разом з цим згідно з п. 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в п. п. 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Оскільки ухвала суду першої інстанції про зупинення провадження у справі до зазначеного переліку не відноситься, дана постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 52, 227, 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 02.07.2024 р. у справі № 910/6373/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді Л.Г. Сітайло

В.В. Шапран