Ухвала

від 03.07.2024 по справі 916/2846/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про забезпечення позову

"03" липня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2846/24

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

розглянувши заяву (вх. № 2-1097/24 від 01.07.2024) Херсонської міської ради Херсонської області про забезпечення позову у справі

за позовом Херсонської міської ради Херсонської області (73003, Херсонська обл., м. Херсон, проспект Незалежності, 37; код ЄДРПОУ 26347681)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕРМЕРСЬКИЙ РИНОК» (73034, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Джона Говарда (Некрасова), 2; код ЄДРПОУ 32724952)

про скасування реєстрації права власності, скасування права власності, закриття розділу в реєстрі, звільнення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Херсонська міська рада Херсонської області звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕРМЕРСЬКИЙ РИНОК», в якому просить суд:

1) скасувати реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва недобудовану будівлю літ. А,Б,В готовність 10% за адресою: м. Херсон, на розі вул. Джона Говарда (Некрасова) та просп. Національної Гвардії України (Адмірала Сенявіна);

2) скасувати право власності на об`єкт незавершеного будівництва недобудовану будівлю літ. А,Б,В готовність 10% за адресою: м. Херсон, на розі вул. Джона Говарда (Некрасова) та просп. Національної Гвардії України (Адмірала Сенявіна);

3) закрити розділ Державного реєстру прав на об`єкт незавершеного будівництва недобудовану будівлю літ. А,Б,В готовність 10%, розташований на земельній ділянці 6510136900:15:005:0152, тип земельної ділянки: земельна ділянка під будівництво торговельного центру та під благоустрій прилеглої території, адреса нерухомого майна: Херсонська область, м. Херсон, вулиця Некрасова, будинок б/н / проспект Сенявіна Адмірала, будинок б/н.

4) звільнити земельну ділянку від залишків розташованих на ній будівельних матеріалів.

В обґрунтування позову позивач посилається на укладення з відповідачем договору оренди земельної ділянки від 04.04.2008 № 040871300070, що знаходиться на розі вул. Джона Говарда та просп. Національної Гвардії України у м. Херсоні, площею 0,4280 га, кадастровий номер 6510136900:15:005:0152 строком на п`ять років, закінчення строку дії договору 23.11.2012, обов`язок відповідача повернути земельну ділянку після закінчення дії договору, надання відповідачу рішенням міськради від 21.12.2012 № 950 дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,1440 га під будівництво торговельного центру із земель, що перебували у нього в оренді, формування в подальшому земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера 6510136900:01:001:0878, ненадання відповідачем на затвердження проєкту землевпорядної документації, відсутність факту укладення з відповідачем договору оренди земельної ділянки, встановлення використання відповідачем земельної ділянки 6510136900:01:001:0878 без оформлення відповідного права, звернення 24.01.2024 до відповідача з вимогою щодо звільнення земельної ділянки в строк до 01.03.2024 та невиконання зазначеної вимоги. Водночас позивач зазначає про отримання відомостей, що 06.09.2012 відбулася державна реєстрація об`єкта незавершеного будівництва, розташованого на вказаній ділянці, - недобудованої будівлі, літ. А,Б,В, готовність 10%, власником якої є відповідач. Підставою виникнення права власності став договір оренди земельної ділянки, зареєстрований 25.02.2008. Позивач звертає увагу, що рішення про державну реєстрацію права власності прийнято реєстратором на підставі документів, які не можуть бути підставою для державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, а саме договору оренди земельної ділянки від 25.02.2008, строк дії якого сплив 23.11.2012. З посиланням на норми Земельного кодексу України позивач стверджує, що відповідач, маючи право власності на об`єкт нерухомості, який знаходиться на зазначеній земельній ділянці, набуває привілейоване право на користування земельною ділянкою, що на переконання позивача може призвести до обмеження прав власника земельної ділянки.

01.07.2024 позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Фермерський ринок» вчиняти дії щодо розпорядження об`єктом незавершеного будівництва, розташованим на земельній ділянці (кадастровий номер: 6510136900:01:001:0878), площею 0,144га на розі вул. Джона Говарда (Некрасова) та проспект Національної Гвардії України (Адмірала Сенявіна) у м. Херсоні, - недобудованої будівлі, літ. А,Б,В, готовність 10%, власником якої є ТОВ «Фермерський ринок».

Заяву про забезпечення позову мотивовано тим, що відповідач, як власник недобудови, має право розпоряджатися об`єктом незавершеного будівництва, у тому числі відчужити його на користь третіх осіб, тому невжиття заходів щодо заборони відповідачу вчиняти певні дії, на переконання позивача, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Розглянувши заяву Херсонської міської ради Херсонської області про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.

Згідно рішення ЄСПЛ від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні ЄСПЛ від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.

За змістом ст. 136 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову (постанова КГС ВС від 17.11.2020 № 922/2419/20).

Позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (постанова КГС ВС від 25.09.2020 № 910/1762/20).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 15.01.2020 по справі № 915/1912/19).

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії. При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/13985/19, від 25.09.2020 у справі № 925/77/20.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно існує спір та наявна реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати зміст позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Безпідставне застосування заходів забезпечення позову може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Правова позиція викладена в постанові КЦС ВС від 25.11.2020 у справі № 757/61850/18-ц.

У випадку звернення до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 року № 910/1040/18.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про:

- скасування реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва недобудовану будівлю літ. А,Б,В готовність 10% за адресою: м. Херсон, на розі вул. Джона Говарда (Некрасова) та просп. Національної Гвардії України (Адмірала Сенявіна);

- скасування права власності на об`єкт незавершеного будівництва недобудовану будівлю літ. А,Б,В готовність 10% за адресою: м. Херсон, на розі вул. Джона Говарда (Некрасова) та просп. Національної Гвардії України (Адмірала Сенявіна);

- закриття розділу Державного реєстру прав на об`єкт незавершеного будівництва недобудовану будівлю літ. А,Б,В готовність 10%, розташований на земельній ділянці 6510136900:15:005:0152, тип земельної ділянки: земельна ділянка під будівництво торговельного центру та під благоустрій прилеглої території, адреса нерухомого майна: Херсонська область, м. Херсон, вулиця Некрасова, будинок б/н / проспект Сенявіна Адмірала, будинок б/н;

- звільнення земельної ділянки від залишків розташованих на ній будівельних матеріалів.

Позовні вимоги у даній справі фактично направлені на усунення позивачу перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, а саме земельною ділянкою, розташованою у м. Херсоні на розі вул. Джона Говарда (Некрасова) та просп. Національної Гвардії України (Адмірала Сенявіна).

Таким чином, у даній справі заявник звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка від 18.04.2024 № 374932940) Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЕРМЕРСЬКИЙ РИНОК» є власником об`єкта незавершеного будівництва за адресою: Херсонська обл., м. Херсон, вул. Некрасова, буд. б/н, / проспект Сенявіна Адмірала, буд. б/н; опис майна: недобудовані будівлі літ. А,Б,В готовність 10%; реєстраційний номер майна: 37551058; тип земельної ділянки: під будівництво торговельного центру та під благоустрій прилеглої території; кадастровий номер: 6510136900:15:005:0152; дата реєстрації права власності: 06.09.2012; підстава виникнення права власності: договір оренди земельної ділянки, зареєстрований 25.05.2008.

Звертаючись з позовом у даній справі, Херсонська міська рада Херсонської області послалась на те, що підставою виникнення права власності відповідача на об`єкт незавершеного будівництва став договір оренди земельної ділянки, зареєстрований 25.02.2008. При цьому позивач звернув увагу, що рішення про державну реєстрацію права власності прийнято реєстратором на підставі документів, які не можуть бути підставою для державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, а саме договору оренди земельної ділянки від 25.02.2008, строк дії якого сплив 23.11.2012. З посиланням на норми Земельного кодексу України позивач стверджує, що відповідач, маючи право власності на об`єкт нерухомості, який знаходиться на зазначеній земельній ділянці, набуває привілейоване право на користування земельною ділянкою, що на переконання позивача може призвести до обмеження прав власника земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач має обґрунтоване припущення про існування реальної загрози того, що відповідач, виступаючи зареєстрованим власником об`єкта незавершеного будівництва, може відчужити спірне майно на користь будь-яких третіх осіб, що, в свою чергу, матиме наслідком неможливість реального поновлення інтересів власника відповідної земельної ділянки комунальної власності в межах даної справи, без нових звернень до суду.

Отже, доводи заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, є обґрунтованими.

З огляду на викладені в позовній заяві та заяві про вжиття заходів забезпечення позову обставини, з метою запобігання ймовірного відчуження відповідачем об`єкта незавершеного будівництва, розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Некрасова, буд. б/н, / проспект Сенявіна Адмірала, буд. б/н, іншим особам, врахувавши збалансованість інтересів сторін, суд дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Фермерський ринок» вчиняти дії щодо розпорядження об`єктом незавершеного будівництва є обґрунтованим, адекватним та співмірним до позовних вимог.

При цьому, суд зазначає, що вказаний захід забезпечення позову на період розгляду судом спору не позбавить відповідача його прав на володіння та користування вказаним майном, а лише тимчасово обмежить право відповідача на розпорядження майном, зокрема, реалізувати вказане майно третім особам.

Отже, вказані заходи мають наслідком лише збереження існуючого становища до завершення розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

Суд враховує, що вказані заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті та застосовуються з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які можуть мати відповідні негативні наслідки та можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача, що може бути встановлено лише за результатами розгляду спору по суті.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22.07.2019 у справі № 914/120/19.

Суд також зазначає про відсутність необхідності вирішення питання щодо зустрічного забезпечення станом на день вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому процесуальним законом не встановлено обов`язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (частина перша статті 141 ГПК України): відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову. Аналогічна позиція викладена у Постанові КГС ВС від 19.02.2019 у справі № 911/1695/18.

Водночас, суд зазначає, що відповідач не позбавлений права звернутися до Господарського суду Одеської області з клопотанням як про застосування зустрічного забезпечення, так і про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 144, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву (вх. № 2-1097/24 від 01.07.2024) Херсонської міської ради Херсонської області про забезпечення позову у справі № 916/2846/24 задовольнити.

2. Заборонити товариству з обмеженою відповідальністю «Фермерський ринок» вчиняти дії, щодо розпорядження об`єктом незавершеного будівництва, розташованого на земельній ділянці (кадастровий номер: 6510136900:01:001:0878), площею 0,144га на розі вул. Джона Говарда (Некрасова) та проспект Національної Гвардії України (Адмірала Сенявіна) у м. Херсоні, - недобудованої будівлі, літ. А,Б,В, готовність 10%, власником якої є ТОВ «Фермерський ринок».

Стягувач: Херсонська міська рада Херсонської області (73003, Херсонська обл., м. Херсон, проспект Незалежності, 37; код ЄДРПОУ 26347681).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЕРМЕРСЬКИЙ РИНОК» (73034, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Джона Говарда (Некрасова), 2; код ЄДРПОУ 32724952).

Ухвала дійсна для пред`явлення до виконання у строк, визначений ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвала набирає законної сили 03.07.2024 та може бути оскаржена до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги в строк, передбачений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Волков Роман Володимирович