Постанова

від 26.06.2024 по справі 317/979/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2024 року

м. Київ

справа № 317/979/22

провадження № 61-3351св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць, Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - виконавчий комітет Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Коломоєць Іриною Василівною, на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 22 листопада 2023 року у складі судді Ачкасова О. М. та постанову Запорізького апеляційного суду від 07 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Гончар М. С., Кочеткової І. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - виконавчий комітет Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області як орган опіки та піклування, про встановлення місця проживання дитини з матір`ю та надання дозволу на виїзд за кордон без згоди батька.

Позовна заява мотивована тим, що 23 вересня 2006 року між нею та ОСОБА_2 було укладено шлюб. За час шлюбу у них народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10 травня 2018 року у справі

№ 332/775/18 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано.

Зазначала, що в липні 2018 року вона разом із донькою виїхали до Мексики та будучи жертвою домашнього насилля (погрози фізичною розправою, психологічного насилля та інше) з боку колишнього чоловіка (відповідача), потрапили до Сполучених Штатів Америки (далі - США). Дитина пішла до школи, почала вивчати англійську мову, робила успіхи в навчанні. Однак, через вісім місяців, за заявою батька дитини, Верховний суд Каліфорнії в Окрузі Сакраменто, розглянувши справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про повернення неповнолітньої до країни постійного проживання, постановив, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має бути повернута до України, у супроводі батька ОСОБА_2 .

Отже, відповідач, перервавши шкільне навчання в США, відібрав дитину у неї для проживання її з ним в смт Кушугум Запорізького району Запорізької області. Вказувала, що вона не надавала згоди на проживання дитини з батьком, однак, відповідач скористався юридичними формальностями та повернув дитину до смт ОСОБА_4 для проживання з ним. Згодом, вона подала позовну заяву про визначення місця проживання дитини з нею (справа № 317/2551/19) та, дійшовши згоди щодо графіку спілкування з дитиною, подала заяву про залишення позову без розгляду.

08 вересня 2021 року рішенням комісії з захисту прав дітей Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області встановлено графік спілкування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1

14 січня 2022 року Заводським районним судом м. Запоріжжя у справі № 332/2309/20, визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з її батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначала, що у неї є умови для повноцінного розвитку та виховання дитини, тому слід встановити місце проживання дитини з матір`ю, так як це відповідає найкращим інтересам дитини. Окрім зазначеного, вона забезпечена житлом, проживає у будинку, має окрему кімнату для дитини, перебуває у шлюбі, тобто має повноцінну сім`ю, має роботу та стабільний дохід. Важливим є те, що за місцем її проживання (у США) немає військових дій, умови проживання є безпечними та найкращими. Наразі, вона вагітна, що підтверджується довідкою, тому приїздити до України не має можливості.

Позивач вказувала, що відповідач переховується від військового обов`язку, тому забороняє спілкуватися ОСОБА_3 з нею та бабусею ОСОБА_6 , так як боїться бути викритим та понести відповідальність. Графік спілкування бабусі з дитиною, встановлений рішенням суду у справі № 317/206/20 від 03 серпня 2021 року, яке не виконується з березня 2022 року, у зв`язку із чим відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2.

Крім того, посилалася на те, що дозволу на перетин кордону для проживання дитини з матір`ю відповідач не надає.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд визначити місце проживання дитини з нею протягом двох років з дня набрання рішенням законної сили, а також на час воєнного стану в Україні та надання їй дозвіл на виїзд дитини за межі України, а саме до США, без згоди та супроводу батька ОСОБА_2 у супроводі матері або інших осіб, уповноважених нею за нотаріально посвідченою згодою, протягом двох років з дня набрання рішенням законної сили, а також на час воєнного стану в Україні.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 22 листопада 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, щопід час розгляду справи № 332/2309/20 рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 14 січня 2022 року, яке набрало законної сили 17 березня 2022 року, вже визначено місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 . Інших обставин, які б свідчили про суттєві зміни в житті сторін чи неповнолітньої дитини, про можливість чи необхідність змінювати місце проживання останньої, судом першої інстанції не встановлено. З представлених доказів з боку відповідача, батьком створені всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, гармонійного розвитку його особистості в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Суд також врахував психологічний стан, недоцільність порушення стабільності повсякденного життя дитини, до чого неминуче призведе переїзд дитини у випадку, визначення її місця проживання з матір`ю.

Районний суд вважав, що зміна місця проживання малолітньої дитини на час вирішення спору не відповідає найкращим інтересам дитини. При цьому, суд взяв до уваги висновок від 02 серпня 2022 року № 7 Відділу «Служби у справах дітей» як представника органу опіки і піклування Кушугумської селищної ради, затверджений рішенням Виконавчого комітету Кушугумської селищної ради № 166 від 24 листопада 2022 року, відповідно до якого не є доцільним визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції послався на Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифіковану Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо врахування якнайкращих інтересів дитини.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 07 лютого 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коломоєць І. В., залишено без задоволення.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 22 листопада 2023 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції, який, врахувавши наявність спору між батьками щодо місця проживання малолітньої дитини, що у досудовому порядку не вирішений, психофізіологічні особливості дитини, ї виходячи з балансу інтересів дитини та батьків, з найкращих інтересів дитини, дійшов обґрунтованого висновку щодо недоцільності визначення місця проживання дитини разом з матір`ю.

Апеляційний суд вважав, що районним судом правильно враховано мотивований висновок відділу «Служби у справах дітей» як представника органу опіки та піклування Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької № 7 від 02 серпня 2022 року, лист за вих. № 73 від 31 березня 2023 року Відділу «Служби у справах дітей» як представника органу опіки і піклування Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області, відповідно до яких зазначені органи вважають не доцільним визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю.

Апеляційним судом враховано рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 14 січня 2022 року у справі № 332/2309/20, яким визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 а

Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач ніяк не перешкоджає доньці у спілкуванні з матір`ю, позивачкою не доведено факту перешкоджання відповідачем у спілкуванні з малолітньою ОСОБА_3 на відміну від періоду, коли дитина була протизаконно вивезена до США з рідного, сталого середовища - ОСОБА_1 більш ніж як пів року перервала всі контакти. Дитину було вивезено до США зі свідомим грубим порушенням умов дозволу на виїзд наданого батьком. ОСОБА_3 більше не мала можливості спілкуватися з батьком ОСОБА_2 , бабусею та дідусем, подругами тощо. Зокрема, позивачка ніяк не утримує доньку, аліменти не сплачує, тобто не приймає участі у матеріальному забезпеченні дитини, натомість вимагає забезпечувати ресурсами для зв`язку, що відповідач робить за власний кошт згідно тарифів країни перебування.

Суд відхилив доводи апеляційної скарги про те, що висновок № 7 органу опіки та піклування не є належним доказом, оскільки такий висновок є обґрунтованим, відповідає інтересам малолітньої дитини, обставини, які у ньому зазначені, ОСОБА_1 не спростовані.

Крім того, апеляційний суд вважав необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо того, що судами не була врахована думка дитини, оскільки на час ухвалення рішення судом першої інстанції дитині виповнилося 11 років, ОСОБА_1 не порушувала питання про заслуховування думки дитини. Натомість під час перегляду справи судом апеляційної інстанції представник позивача заперечила проти з`ясування такої думки дитини без участі представника органу опіки та піклування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Коломоєць І. В. посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким її позов задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У березні 2024 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

У квітні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 червня 2024 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Коломоєць І. В., мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не повно встановлено обставини справи, що має наслідком ухвалення судового рішення, яке не відповідає вимогам процесуального закону та відповідає якнайкращим інтересам дитини.

Зокрема, суди не дослідили умови проживання дитини в загальній кімнаті, в якій проживають п`ять сторонніх осіб, відсутність окремого ліжка, шкільного приладдя, медичного забезпечення. Не дослідили також повідомлення вчительки від 26 жовтня 2022 року, в якому зазначено, що дитина не має друзів та не вивчає шведську мову; відсутність у відповідача роботи, доходу, коштів на існування, автомобіля та житла у Швеції.

Вважає, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що висновки органу опіки та піклування зроблено зі слів батька, без підтверджуючих документів, без пояснень матері, без обстеження умов проживання та не заслухавши думку дитини.

Посилається на психологічне насилля з боку відповідача щодо нього у питаннях спілкування і побачень з дитиною. При цьому пояснювальну записку відповідача та висновок Відділу служби у справах дітей № 7 від 02 серпня 2022 року вважає недопустимими доказами у справі.

Суди не надали належної уваги доказам її повної інтеграції у США та створення належних умов для проживання доньки.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18), від 08 квітня 2020 року у справі № 205/1621/18 (провадження № 61-23366св19), від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19 (провадження № 61-19210св20), від 01 березня 2023 року у справі № 643/16285/20 (провадження № 61-530св23) та від 22 березня 2023 року у справі № 757/13688/21-ц (провадження № 61-12610св22), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень представник ОСОБА_1 - адвокат Коломоєць І. В. вказує неправильне застосування судами норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, представник ОСОБА_1 - адвокат Коломоєць І. В. зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Усенко А. В. подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив про необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, які відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України.

Посилається на те, що позивачка не позбавлена можливості спілкуватися з донькою шляхом аудіо-, відео- розмов через мобільний додаток Viber. Крім того, позивачка була обізнана про виїзд доньки за кордон, та її посилання на насильство в сім`ї не підтвердилися під час розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 23 вересня 2006 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

Від шлюбу сторони мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданим Кушугумською селищною радою Запорізького району Запорізькій області 27 березня 2012 року, актовий запис № 22 (том 1, а. с. 7).

З огляду на заяву ОСОБА_2 , приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Козиряцькою О. В. 19 червня 2018 року посвідчено згоду ОСОБА_2 на надання тимчасового виїзду малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за кордон до Мексики та країн Шенгенської угоди, у період з 08 липня 2018 року до 18 липня 2018 року у супроводі її матері ОСОБА_1 та повернення дитини до місця її проживання по закінченню терміну перебування за кордоном (том 1, а. с. 7 зворот).

Згідно з рішенням Комісії з питань захисту прав дитини Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області, ухваленого відділом «Служби у справах дітей» Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області від 08 вересня 2021 року, ОСОБА_1 було встановлений графік спілкування матері з малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності батька, а саме: необмежене спілкування дитини з матір`ю засобами телефонного, поштові електронного та іншого засобу зв`язку без присутності батька; щодня - з понеділка по п`ятницю включно, з 19.00 до 20.00 години за київським часом, спілкування з дитиною в режимі відеозв`язку через мережу Інтернет без присутні батька; щосуботи та щонеділі з 20.00 до 22.00 годин за київським часом, спілкування з дитиною в режимі відеозв`язку через мережу Інтернет без присутності батька; зобов`язано ОСОБА_2 погоджувати з ОСОБА_1 усі зміни місця навчання, місця проживання, перетину кордону донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно із законодавством України (том 1, а. с. 10).

Відповідно до наказу Верховного Суду Каліфорнії Округу Сакраменто від 15 березня 2019 року, 14 березня 2019 року суд постановив, відповідно до положень Гаазької конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, що неповнолітню дитину ОСОБА_8 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 має бути повернуто в Україну, у супроводі її батька, ОСОБА_9 .

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 14 січня 2022 року у справі № 332/2309/20 визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 (том 1, а. с. 11-13).

Як вбачається з доданих позивачкою документів, позивачка у цей час проживає у США, де винаймає житло, що підтверджується договором оренди житлового приміщення (том 1, а. с. 15).

ОСОБА_1 з 31 грудня 2020 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10 , що підтверджується дозволом та свідоцтвом про шлюб, укладеним у окрузі Сакраменто, штат Каліфорнія, США (том 1, а. с. 18).

З довідок, наданих ОСОБА_1 та її чоловіком ОСОБА_10 вбачається, що вони мають роботу у США. Позивачкою були надані фото будинку, у якому вона проживає разом із чоловіком та другою дитиною у США.

З повідомлення про дію Служби громадянства та імміграції США Міністерства внутрішньої безпеки, ОСОБА_1 перебуває у США як особа, яка має статус тимчасово захищеної особи, яке дійсне з 19 лютого 2022 року до 19 жовтня 2023 року. Крім того, ОСОБА_1 має дозвіл на працевлаштування з 19 лютого 2022 року до 19 жовтня 2023 року (том 1, а. с. 199-211).

З роздруківки переписки та наданого DVD-диску, на якому зафіксовані відеозаписи розмов між позивачкою та відповідачем, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вели діалог щодо спілкування та приїзду малолітньої ОСОБА_3 до матері у США, та ОСОБА_2 пропонував позивачці оплатити переліт та готель на двох і тоді він би привіз доньку у США до матері на тиждень (том 1, а. с. 110).

Відповідно до висновку від 02 серпня 2022 року № 7 Відділу «Служби у справах дітей» як представника органу опіки і піклування Кушугумської селищної ради щодо доцільності визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з її матір`ю ОСОБА_1 , який було затверджено рішенням Кушугумської селищної ради № 166 від 24 листопада 2022 року, Служба у справах дітей вважає не доцільним визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 разом з матір`ю, оскільки було встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , має склад сім`ї: батько - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5, мати - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6, донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1. На час проживання скарг та заяв на нього до селищної ради від сусідів та мешканців не надходило. Відповідно до довідки ТОВ «Центр Газ запчастини» від 03 травня 2019 року № 40 ОСОБА_2 працював на підприємстві з 04 листопада 2011 року в якості менеджера інтернет-магазину. Під час роботи зарекомендував себе з позитивної сторони, старанний, до обов`язків ставиться сумлінно і кваліфіковано. Працівниками відділу «Служби у справах дітей» був складений акт обстеження умов проживання ОСОБА_2 . Житло складається з двох жилих кімнат, кухні, ванної кімнати, санвузла, коридору. В дитячій кімнаті зроблений сучасний ремонт, в наявності шафа-купе з дитячим одягом та взуттям, ліжко, письмовий стіл, стілець, спортивний куточок, комп`ютер, шафа з книжками та іграшками. Будинок має електро, газо-водопостачання, оснащений сучасною побутовою технікою. Таким чином, для дитини створені всі умови для проживання, виховання та розвитку. Згідно з довідкою Кушугумської гімназії «інтелект» Запорізького району Запорізької області від 02 травня 2022 року № 01-13/0126 ОСОБА_3 навчається у закладі в 4-Б класі. Відвідує щоденно онлайн заняття. Під час навчання активна, завдання виконує своєчасно на високому рівні. Батько ОСОБА_2 підтримує постійний телефонний зв`язок з класним керівником. Зазначили, що батько піклується за дитину, яка повністю забезпечена усім необхідним, тому, враховуючи вищезазначене, відділ Служби у справах дітей, як представник органу опіки та піклування Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області вважає не доцільним визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 разом з матір`ю (том 1, а. с. 239-241).

З листа Відділу «Служби у справах дітей» як представника органу опіки і піклування Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області за вих. № 73 від 31 березня 2023 року, на сьогоднішній день ОСОБА_3 разом із своїм батьком знаходиться в Швеції. По прибуттю в Швецію отримала гідні умови проживання, повноцінне харчування та навчання. ОСОБА_3 успішно закінчила адаптаційний клас в шведській школі, продемонструвавши високий рівень знань і активно вивчає швецьку мову. Навчаючись в Швеції, ОСОБА_3 продовжувала дистанційне навчання в Україні, вона успішно закінчила навчальний рік продемонструвавши високі успіхи в навчанні. ОСОБА_3 постійно спілкується з позивачкою, шляхом аудіо, відео розмов. Тому вважають, що проживання дитини разом з батьком буде відповідати принципу «найкращих інтересів дитини» та є пріоритетом при вирішенні цієї справи з огляду на ситуацію, яка виникла при виїзді ОСОБА_3 до Сполучених Штатів Америки (том 2, а. с. 1-2).

З пояснювальної записки ОСОБА_2 від 09 червня 2023 року, він всебічно розвиває дитину, займається повноцінним розвитком дитини. Мати ОСОБА_3 категорично відмовляється обговорювати деталі зустрічі з ОСОБА_3 , відмовляється гарантувати, що не повторить крадіжку дитини, як у 2018 році. У своїх повідомленнях позивачка просто вимагає віддати їй дитину або вимагає зустрічі без будь-яких умов та гарантій повернення. Відповідач самостійно забезпечує дитину, позивачка ніколи ніяких аліментів на утримання ОСОБА_3 не платила. Зазначив, що весь час перебування у США позивач перебувала і фактично продовжує перебувати в матеріальній залежності від партнера так і не набувши повноцінної фінансової самостійності і самодостатності (том 2, а. с. 41).

Позивач надала письмові пояснення, як свідка, в яких зазначила, що перебуває у шлюбі з ОСОБА_10 , від шлюбу має сина, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7. Проживає у США на законних підставах, документи на оформлення громадянства Америки на оформленні. Пояснила, що ОСОБА_3 має право на гідні умови життя, в квітучій Америці , з повноцінною сім`єю та в гідних умовах.

З письмових пояснень свідка ОСОБА_10 , він є чоловіком позивачки та із серпня 2018 року до 13 березня 2019 року проживав однією сім`єю з ОСОБА_1 та її донькою ОСОБА_3 у США. Зазначив, що у ОСОБА_3 там були друзі, дитина називала його татом і зазначала, що їй не вистачало тепла та уваги від рідного батька. Перебуваючи у США, ОСОБА_3 регулярно спілкувалася із батьком. Все було добре, поки ОСОБА_2 не забрав дитину. Відповідач позбавляє ОСОБА_3 нормальних умов проживання, він не може забезпечити дитину, позбавив її повноцінного лікування, харчування, навчання, розвитку, відпочину, постійного місця проживання. Пояснив, що ОСОБА_1 вже повністю соціалізувалась у США, знає мову, має друзів, водійські права, облаштований будинок, сім`ю, дозвіл на роботу і перебування в Америці, та має можливість забезпечити ОСОБА_3 найкращим. Зазначив, що любить ОСОБА_3 , як рідну доньку, хоче та може її забезпечити. Він з позивачкою хоче, щоб дитина жила з ними постійно однією сім`єю, тому просив суд встановити місце проживання дитини разом із її матір`ю.

З відповіді на запит ІНФОРМАЦІЯ_4 за вих. № 1102 від 17 березня 2022 року ОСОБА_2 на військовому обліку у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки Львівської області не перебував та, як тимчасово переміщена особа, на військовий облік не ставав.

Згідно з відповіді Департаменту з питань захисту прав дітей та забезпечення стандартів рівності Національної соціальної сервісної служби України (Нацсоцслужба) вих. № 0000-0201-/6828 від 19 травня 2022 року інформація від Посольств Республіки Польщі і Посольства Королівства Швеції стосовно постановки малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на консульський облік, станом на 19 травня 2022 року до Депатраменту не надходило.

З відповіді Консульського відділу Посольства України в Республіці Польщі за вих. № 6137/19-091-24681 від 10 квітня 2022 року громадяни України ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на консульському обліку в консульському підрозділі Посольств України в Республіці Польщі не перебувають.

З відповіді Міністерства соціальної політики за вих.№ 1109/0/5-22/41 від 12 липня 2022 року за інформацією Міністерства закордонних справ України (лист від 11 липня 2022 року № 71/14/546-49291), ОСОБА_3 на консульському обліку у закордонних дипломатичних установах України в Республіці Польща та Королівстві Швеція не перебуває.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Коломоєць І. В., підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із статтею 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до положень частини першої статті 3, частини першої статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками в супереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

При розгляді справ щодо місця проживання дитини передбачено, що суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Встановлено, що позивачка проживає на території США (договір оренди житлового примішення (том 1 а. с. 15)), відповідач та дитина проживають у Королівстві Швеція. Це слідує з листа Відділу «Служби у справах дітей» як представника органу опіки і піклування Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області за вих. № 73 від 31 березня 2023 року.

Отже, зазначена справа є справою з іноземним елементом.

Суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що справа є справою з іноземним елементом і не визначилися з її підсудністю.

Згідно зі статтею 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надано Верховною Радою України.

Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює порядок урегулювання приватно-правових відносин, які хоча б через один зі своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, зокрема, визначає підсудність судам України справ з іноземним елементом (пункт 2 частини першої статті 1, статті 75-77 Закону).

У міжнародному праві категорія «підсудність» застосовується для визначення розподілу як компетенції між судами існуючої в державі системи розгляду цивільних справ, так і компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елементом, тобто міжнародної підсудності.

Вирішуючи питання про підсудність справ з іноземним елементом, суди України відповідно до вимог статей 2, 497 ЦПК України повинні керуватися нормами Закону України «Про міжнародне приватне право» та нормами відповідних міжнародних договорів.

У пункті 2 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» зазначено, що іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм:

хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою;

об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави;

юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

Згідно зі статтею 66 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки батьків і дітей визначаються особистим законом дитини або правом, яке має тісний зв`язок із відповідними відносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини.

Частиною першою статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.

У статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено підстави визначення підсудності справ судам України та зазначено, що суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:

1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону;

2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача;

3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;

4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні;

5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні;

6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання;

7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України;

8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України;

9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України;

10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном;

11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України;

12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

При цьому статтею 77 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено випадки виключної підсудності справ з іноземним елементом судам України.

Україна та Королівство Швеція є Договірними Державами Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей від 19 жовтня 1996 року (далі - Конвенція).

Конвенцією визначено її цілі, якими є: визначити державу, органи якої мають юрисдикцію вживати заходів, спрямованих на захист особи чи майна дитини; визначити, яке право застосовується такими органами при здійсненні їхньої юрисдикції; визначити право, що забезпечується до батьківської відповідальності; забезпечити визнання та виконання таких заходів в усіх Договірних Державах; запровадити таке співробітництво між органами Договірних держав, яке може бути необхідним для досягнення цілей цієї Конвенції.

Статтею 3 Конвенції визначено, що заходи, згадані у статті 1, можуть стосуватися, зокрема, права опіки, у тому числі права стосовно піклування про особу дитини та, зокрема, право визначати місце проживання дитини, а також права на спілкування, у тому числі право брати дитину на обмежений період у місце інше, ніж звичайне місце проживання дитини.

У статті 5 Конвенції зазначено, що судові або адміністративні органи Договірної Держави звичайного місця проживання дитини мають юрисдикцію вживати заходів, спрямованих на захист особи чи майна дитини.

З урахуванням статті 7, у разі зміни звичайного місця проживання дитини на іншу Договірну Державу, юрисдикцію мають органи Держави нового звичайного місця проживання.

З позовної заяви та відзиву на позовну заяву встановлено, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та її батько - ОСОБА_2 проживають у Королівстві Швеція. Позивачка ОСОБА_17 проживає у США.

При цьому позивачка просить надати дозвіл на виїзд дитини без згоди батька з України.

Суди попередніх інстанцій на вказані норми міжнародного і цивільного процесуального права уваги не звернули, не встановили місце постійного проживання дитини на момент звернення позивачки до суду з первісним позовом, дату виїзду дитини за кордон, тривалість та період проживання дитини у Королівстві Швеція, чи мала дитина право на тимчасове проживання на території Швеції на момент звернення позивачки до суду.

Крім того, суди не визначилися, чи є виключні випадки, передбачені статтею 77 Закону України «Про міжнародне приватне право», для розгляду справи з іноземним елементом судом України.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 04 березня 2020 року у справі № 175/2219/17 (провадження № 61-1503св20).

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Щодо судових витрат

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У справі, що переглядається, касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Коломоєць І. В., задовольняється частково, а справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції. Тобто остаточного рішення по суті спору касаційним судом не було прийнято, а тому за таких обставин підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Коломоєць Іриною Василівною, задовольнити частково.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 22 листопада 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 07 лютого 2024 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець