Постанова

від 03.07.2024 по справі 362/2112/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 року

м. Київ

справа № 362/2112/21

провадження № 61-18224 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

представник відповідача - адвокат Вотінцев Єгор Геннадійович,

треті особи: Приватний фонд «Аполло»/Фонд «Аполло Приватштіфтунг», ОСОБА_3 ,

представник ОСОБА_3 - адвокат Мозолевська Вікторія Вікторівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Вотінцева Єгора Геннадійовича, на постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Мостової Г. І., Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф. від 11 жовтня 2023 року, касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області у складі судді Потабенко Л. В. від 28 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Мостової Г. І.,

Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф. від 11 жовтня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 ,

треті особи: Приватний фонд «Аполло»/Фонд «Аполло Приватштіфтунг»

(далі - ПП «Аполло»), ОСОБА_3 ,в якому просив суд поділити майно, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, та визнати одноособово за ним право приватної власності на:

- квартиру

АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку, площею 0,2500 га, що розташована на території Великодмитровецької сільської ради Обухівського р-ну Київської обл., с. Малі Дмитровичі, вул. Володимирська, кадастровий номер земельної ділянки 3223180502:02:003:0019;

- земельну ділянку, площею 0,0457 га, що розташована на території Великодмитровицької сільської ради Обухівського р-ну Київської обл., с. Малі Дмитровичі, вул. Володимирська, кадастровий номер земельної ділянки 3223180502:02:003:0020;

- земельну ділянку, площею 0,2056 га, що розташована Київська обл.,

Обухівський р-н, с. Великі Дмитровичі, кадастровий номер земельної ділянки 3223180500:09:007:0093;

- земельну ділянку, площею 0,2056 га, що розташована Київська обл.,

Обухівський р-н, с. Великі Дмитровичі, кадастровий номер земельної ділянки 3223180500:09:007:0094;

- земельну ділянку, площею 0,2056 га, що розташована Київська обл.,

Обухівський р-н, с. Великі Дмитровичі, кадастровий номер земельної ділянки 3223180500:09:007:0098;

- земельну ділянку, площею 0,2056 га, що розташована Київська обл.,

Обухівський р-н, с. Великі Дмитровичі, кадастровий номер земельної ділянки 3223180500:09:007:0097;

- земельну ділянку, площею 0,1028 га, що розташована Київська обл.,

Обухівський р-н, с. Великі Дмитровичі, кадастровий номер земельної ділянки 3223180500:09:007:0088;

- земельну ділянку, площею 0,1028 га, що розташована Київська обл.,

Обухівський р-н, с. Великі Дмитровичі, кадастровий номер земельної ділянки 3223180500:09:007:0087;

- житловий будинок, що розташований за адресою:

АДРЕСА_2 ;

- земельну ділянку, що розташована АДРЕСА_2 ;

- автомобіль марки SUBARU FORESTER, 2007 року випуску, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , державний номерний знак

НОМЕР_2 ,

та припинити право спільної сумісної власності його і відповідача на вищевказане майно.

Позов обґрунтовано тим, що між ним та відповідачем 11 грудня 1999 року було укладено шлюб. Під час шлюбу у них народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , 2004 року народження, та ОСОБА_5 , 2005 року народження.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13 грудня 2017 року шлюб між ними розірвано.

Позивач указував, що за час перебування у шлюбі, ними було придбано майно, що належить їм на праві спільної сумісної власності, а саме:

- автомобіль марки SUBARU FORESTER, 2007 року випуску, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , державний номерний знак

НОМЕР_2 ;

- квартира

АДРЕСА_1 ;

- житловий будинок, що розташований за адресою:

АДРЕСА_2 ;

- земельна ділянка, що розташована АДРЕСА_2 ;

- земельна ділянка, площею 0,2500 га, що розташована на території Великодмитровецької сільської ради Обухівського р-ну Київської обл., с. Малі Дмитровичі, вул. Володимирська, кадастровий номер земельної ділянки 3223180502:02:003:0019;

- земельна ділянка, площею 0,0457 га, що розташована на території Великодмитровицької сільської ради Обухівського р-ну Київської обл., с. Малі Дмитровичі, вул. Володимирська, кадастровий номер земельної ділянки 3223180502:02:003:0020;

- земельна ділянка, площею 0,2056 га, що розташована Київська обл.,

Обухівський р-н, с. Великі Дмитровичі, кадастровий номер земельної ділянки 3223180500:09:007:0093;

- земельна ділянка, площею 0,2056 га, що розташована Київська обл.,

Обухівський р-н, с. Великі Дмитровичі, кадастровий номер земельної ділянки 3223180500:09:007:0094;

- земельна ділянка, площею 0,2056 га, що розташована Київська обл.,

Обухівський р-н, с. Великі Дмитровичі, кадастровий номер земельної ділянки 3223180500:09:007:0098;

- земельна ділянка, площею 0,2056 га, що розташована Київська обл.,

Обухівський р-н, с. Великі Дмитровичі, кадастровий номер земельної ділянки 3223180500:09:007:0097;

- земельна ділянка, площею 0,1028 га, що розташована Київська обл.,

Обухівський р-н, с. Великі Дмитровичі, кадастровий номер земельної ділянки 3223180500:09:007:0088;

- земельна ділянка, площею 0,1028 га, що розташована Київська обл.,

Обухівський р-н, с. Великі Дмитровичі, кадастровий номер земельної ділянки 3223180500:09:007:0087.

Ринкова вартість усього нерухомого майна на час пред`явлення позову складає

6 370 316,80 грн.

Вказував, що майно придбавалося та використовувалося виключно в інтересах і для потреб сім`ї.

Крім того, позивач зазначав, що він та відповідач мають боргові зобов`язання, сума яких становить 220 000 фунтів стерлінгів відповідно до договору позики

від 01 квітня 2007 року та 86 154,52 Євро, отриманих за кредитним договором

від 18 серпня 2014 року.

Вказував, що відповідно до договору позики від 01 квітня 2007 року, який укладено між його матір`ю - фізичною особою Великої Британії ОСОБА_3 , як кредитором, та ним, як позичальником, який діяв в інтересах сім`ї, він отримав від своїх батьків позику у загальній сумі 220 000 фунтів стерлінгів зі строком повернення до

01 березня 2018 року, яка станом на день звернення до суду не повернута.

Відповідно до пункту 2.2. вказаного договору позики позика має бути використана ним в інтересах сім`ї на придбання нерухомості в Україні. Позика була використана ним виключно в інтересах сім`ї під час перебування його в зареєстрованому шлюбі, а саме за рахунок запозичених грошових коштів до спільної сумісної власності подружжя протягом 2008-2009 років було набуто таке спільне нерухоме майно, яке було зареєстровано на ім`я відповідача, як титульного володільця:

- житловий будинок, що розташований за адресою:

АДРЕСА_2 ;

- земельна ділянка, що розташована АДРЕСА_2 ;

- земельна ділянка, площею 0,1028 га, що розташована Київська обл.,

Обухівський р-н, с. Великі Дмитровичі, кадастровий номер земельної ділянки 3223180500:09:007:0087;

- земельна ділянка, площею 0,1028 га, що розташована Київська обл.,

Обухівський р-н, с. Великі Дмитровичі, кадастровий номер земельної ділянки 3223180500:09:007:0088;

- земельна ділянка, площею 0,2056 га, що розташована Київська обл.,

Обухівський р-н, с. Великі Дмитровичі, кадастровий номер земельної ділянки 3223180500:09:007:0093;

- земельна ділянка, площею 0,2056 га, що розташована Київська обл.,

Обухівський р-н, с. Великі Дмитровичі, кадастровий номер земельної ділянки 3223180500:09:007:0094;

- земельна ділянка, площею 0,2056 га, що розташована Київська обл.,

Обухівський р-н, с. Великі Дмитровичі, кадастровий номер земельної ділянки 3223180500:09:007:0097;

- земельна ділянка, площею 0,2056 га, що розташована Київська обл.,

Обухівський р-н, с. Великі Дмитровичі, кадастровий номер земельної ділянки 3223180500:09:007:0098.

З огляду на те, що придбана нерухомість була оформлена на ім`я відповідача, він вказував, що є достатні підстави вважати позику, отриману за договором позики від 01 квітня 2007 року, такою, що отримана та використана в інтересах сім`ї, що в свою чергу є безумовною підставою для врахування боргових зобов`язань подружжя за договором позики від 01 квітня 2007 року щодо виплати на користь ОСОБА_3 заборгованості у сумі 220 000 фунтів стерлінгів при поділі майна подружжя.

18 серпня 2014 року між ним, як позичальником, який діяв в інтересах сім`ї, та ПФ «Аполло» укладено кредитний договір на загальну суму 190 000 Євро.

Отриманий кредит використано ним в інтересах сім`ї, а саме за рахунок запозичених грошових коштів до спільної власності подружжя було придбано квартиру

АДРЕСА_1 .

Після придбання квартири вони та їх спільні діти спільно проживали в ній, тобто придбана квартира виключно в спільних інтересах та для потреб їх сім`ї.

Вказував, що на забезпечення виконання зобов`язань за укладеним кредитним договором від 26 серпня 2014 року між ПФ «Аполло», як іпотекодержателем та ОСОБА_2 , як іпотекодавцем, укладено й нотаріально посвідчено договір іпотеки нерухомого майна посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Чеботар С. І. за реєстровим номером 1692, згідно з умовами якого в іпотеку ПФ «Аполло» від ОСОБА_2 передано належні подружжю на праві спільної сумісної власності земельні ділянки.

На забезпечення виконання зобов`язань за укладеним кредитним договором

23 серпня 2014 року між ПФ «Аполло», як іпотекодержателем та ОСОБА_2 , як іпотекодавцем укладено й нотаріально посвідчено договір іпотеки нерухомого майна посвідчений приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Панкевич О. С. за реєстровим номером 368.

Згідно з умовами якого в іпотеку ПФ «Аполло» від ОСОБА_2 передано належну подружжю на праві спільної сумісної власності земельну ділянку, загальною площею 0,2407 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3221481501:01:031:0006 та житловий будинок, що розташований за адресою:

АДРЕСА_2 , загальною площею 57,2 кв. м.

На забезпечення виконання зобов`язань за укладеним кредитним договором

від 03 вересня 2014 року між ПФ «Аполло», як іпотекодержателем, та ним укладено й нотаріально посвідчено договір іпотеки нерухомого майна реєстровий номер 1503, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу

Голубнича О. В., згідно з умовами якого в іпотеку ПФ «Аполло» передано належну на праві спільної сумісної власності подружжя квартиру АДРЕСА_1 .

Враховуючи, що станом на вересень 2018 року ним було допущено прострочення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, що призвело до виникнення заборгованості, ПФ «Аполло» на підставі іпотечного застереження здійснило перереєстрацію вказаної квартири на своє ім`я в рахунок погашення заборгованості.

22 лютого 2021 року ПФ «Аполло» звернулося до подружжя ОСОБА_1 із претензією і вимогою про сплату у строк до 01 квітня 2021 року залишку заборгованості за кредитним договором від 18 серпня 2014 року, сума якого, з урахуванням здійснених подружжям виплат та оціночної вартості квартири АДРЕСА_1 становить 86 154,52 Євро.

На його думку, боргові зобов`язання за кредитним договором від 18 серпня

2014 року щодо виплати на користь ПФ «Аполло» залишку заборгованості у сумі 86 154,52 Євро підлягають врахуванню при поділі майна подружжя.

Розмір всіх боргових зобов`язань подружжя, що виникли в інтересах сім`ї, за якими подружжя несе солідарну відповідальність становить 11 398 790,25 грн.

Позивач вказував, що мирним шляхом урегулювати питання стосовно поділу спільного сумісного майна з відповідачем неможливо, тому виходячи із принципу рівності часток подружжя, з урахуванням ринкової вартості усього майна, що є спільною сумісною власністю подружжя та складає 6 370 316,80 грн й загального розміру боргових зобов`язань подружжя, який становить 11 398 790,25 грн, він вважав, що за ним одноособово має бути визнано право приватної власності на все майно, що є спільною сумісною власністю подружжя.

Позивач вважав, що при ухваленні такого рішення судом повинно бути враховано, що на нього одноособово буде покладено обов`язок із повернення заборгованості на користь ОСОБА_3 за договором позики від 01 квітня 2007 року та ПФ «Аполло» за кредитним договором від 18 серпня 2014 року.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд його позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 28 лютого 2023 року

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних й допустимих доказів придбання спірного майна виключно за особисті кошти ОСОБА_1 , а також не доведено, що договори купівлі-продажу спірного майна укладено всупереч волевиявленню позивача та відповідача, тобто, що майно було придбане не в інтересах сім`ї, а як особисте майно позивача.

Позивач не оспорював договори купівлі-продажу спірного майна, не спростував засвідчене нотаріусом спільно з відповідачем волевиявлення на придбання майна, в яких зазначено, що гроші, які витрачалися на придбання об`єктів нерухомого майна, є їх спільною сумісною власністю, а договір купівлі-продажу нерухомого майна відповідає інтересам сім`ї, умови придбання попередньо обговорено і є вигідними для сторін, а укладання договору відповідає їх спільному волевиявленню.

Крім того, із поданих позивачем доказів, а саме: договору позики, кредитного договору, виписок з банківських рахунків, заявою третьої особи не вбачається, що спірне майно було придбане за кредитні чи позичені грошові кошти, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження таких обставин позивач суду не надав, а надані ним копії договорів та виписки таких обставин не підтверджують.

Також судом першої інстанції зазначено, що сторони до купівлі спірного майна перебували у шлюбі майже вісім років, мали спільний бюджет та вели спільне господарство. Тривалість та усталеність сімейних відносин сторін до придбання ними спірного майна доводить, що таке майно було придбано за спільні сумісні кошти подружжя, а не виключно за запозичені особисті кошти позивача.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кравченка А. В., задоволено частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 28 лютого 2023 року скасовано та ухвалено нового судового рішення.

Позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що майно, набуте подружжям ОСОБА_1 за час перебування в зареєстрованому шлюбі, є їх спільним сумісним майном. При цьому, суд апеляційної інстанції вказав, що доводи на спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу, про придбання майна за особисті кошти одного із подружжя, сторонами у справі не заявлені, тому частки у майна дружини та чоловіка є рівними відповідно до частини першої статті 70 СК України.

Суд апеляційної інстанції вказав, що відповідальність подружжя ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї, а саме:

з договору позики від 01 квітня 2007 року та кредитного договору від 18 серпня

2014 року, носить солідарний характер, а за спільними зобов`язаннями подружжя останнє відповідає усім своїм майном. При цьому, суд зазначив, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту погашення зобов`язань за рахунок його особистих коштів, а для того, щоб врахувати при поділі спільного майна подружжя борги подружжя, що виникли в інтересах сім`ї, необхідно, щоб вказані борги були сплачені одним із подружжя за рахунок його особистих коштів.

Разом з тим, апеляційний суд зазначив, що позивач не просив поділити боргові зобов`язання подружжя ОСОБА_1, оскільки прохальна частина позовної заяви не містить такої позовної вимоги про поділ боргових зобов`язань подружжя, тому підстав для відступу від рівності часток подружжя при поділі спільного майна,

у зв`язку з тим, що на ОСОБА_1 одноособово в майбутньому буде покладено обов`язок із повернення заборгованості, відсутні.

Також суд послався на відповідну судову практику Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У грудні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Вотінцев Є. Г., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник, у змісті уточненої касаційної скарги, зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

1) Застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; 2) Апеляційним судом належним чином не досліджено зібрані

у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої

статті 389 ЦПК України).

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Обухівського районного суду Київської області від 28 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник, у змісті касаційної скарги, зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: 1) Застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; 2) Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 3) Судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Вотінцева Є. Г., на постанову Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року,витребувано цивільну справу № 362/2112/21 з Обухівського районного суду Київської області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 28 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Вотінцева Є. Г., мотивована тим, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Судом застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права (Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затверджене постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року № 270) уподібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі

№ 910/6913/17, від 18 травня 2018 року у справі № 910/6913/17, від 10 листопада 2022 року у справі № 910/7154/21.

Вказує, що суд апеляційної інстанції безпідставно визнав договори позики та кредиту, які в силу закону є неукладеними, укладеними, а отриману позику такою, що отримана та використана позивачем в інтересах сім`ї. При цьому суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що вказані правочини необхідно було зареєструвати в Національному банку України.

Зазначає, що вказані договори, які укладені позивачем з третіми особами, не створює обов`язки для відповідача, оскільки отримання позивачем коштів за цими договорами в період перебування з відповідачкою у шлюбі, не свідчить про те, що договори було укладено в інтересах сім`ї, а кошти було використано для задоволення потреб сім`ї, що відповідачка давала згоду на укладення таких договорів і знала про них. Доказів на підтвердження зазначених обставин позивачем не надано, що є його процесуальним обов`язком. При цьому суди повинні досліджувати, чи отримані грошові кошти були витрачені в інтересах сім`ї, чи підтверджено це відповідними доказами, а також з`ясовувати, чи надавав інший з подружжя у письмовій формі згоду на укладення договору позики. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 20 лютого 2013 року у справі № 6-163 цс 12, та Верховного Суду у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 361/7130/15-ц.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, неповно встановлено обставини у справі, що мають значення для справи.

Судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права уподібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі

№ 638/18231/15-ц, постановах Верховного Суду:від 08 травня 2023 року у справі

№ 753/1902/21,від 23 листопада 2023 року у справі № 685/547/23, від 10 січня

2024 року у справі № 240/4894/23, від 24 лютого 2024 року у справі № 910/10009/22.

Судом не враховано роз`яснення Пленуму Верховного Суду від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя».

Зазначає, що суди помилково не встановили наявність спільних боргів подружжя та неправомірно не здійснили поділ майна подружжя.

Вказує, що висновок суду про відсутність додаткової позовної вимоги про поділ боргового (кредитного) зобов`язання подружжя є неправомірним, так як не відповідають принципу процесуальної економії, оскільки призвело до фактичного самоусунення судів від розгляду позовної вимоги поділу спільної сумісної власності подружжя та неправомірно спонукають його до повторних звернень до суду зі схожими позовними вимогами і порушуються його права.

Зазначає, що відсутній правовий висновок Верховного Суду, який би вказував на необхідність чи необов`язковість попереднього виконання (повного чи часткового) солідарних боргових зобов`язань подружжя будь-ким та/чи обома із такого подружжя для самої тільки можливості пред`явлення у подальшому позовних вимог про врахування таких спільних боргових зобов`язань при поділі спільного майна (або чи є ступінь виконання боргових зобов`язань подружжя імперативною передумовою можливості поділу спільного майна як такого з урахуванням таких зобов`язань); обов`язковість чи неможливість зазначення серед позовних вимог окремої позовної вимоги щодо поділу боргового зобов`язання подружжя (заміни боржника) при наявності згоди на це кредитора; та які саме інші обставини по відношенню до наявного боргового солідарного зобов`язання подружжя можна вважати такими, що «мають істотне значення» у контексті частини другої

статті 70 СК України. Така відсутність висновку Верховного Суду суперечить принципу правової визначеності та створює штучні перепони для ефективного захисту та розгляду питання поділу майна.

Також зазначає, що судам потрібно було врахувати:

- наявну (непогашену) заборгованість подружжя, яка значно перевищує оціночну вартість усього спільного майна;

- перебування позивача у якості титульного боржника за кредитним договором та договором позики, що зберігає за ним обов`язок погашення солідарного зобов`язання подружжя;

- що поділ спільного боргового зобов`язання усього подружжя не міг бути позовною вимогою, але воно повинно було враховуватися при поділі майна подружжя;

- визнання за ним одноособово права власності на усе спільне майно та покладання лише на нього (за наявної згоди обох кредиторів) подальшого обов`язку сплати боргів подружжя є належним способом захисту інтересів як кредиторів, так і сторін у справі.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги

У березні 2024 до Верховного Суду надійшов відзив від ОСОБА_1 на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Вотінцева Є. Г., в якому, зазначає, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, касаційна скарга містить неправомірне змішування різних понять «неукладеність», «невчиненість», «нікчемність» стосовно боргових зобов`язань, які правомірно визнано апеляційним судом солідарними для обох з подружжя. При цьому, зазначає, що відповідачка мешкала та користувалася спільним майном придбаним за спільні позикові кошти подружжя, частково здійснювала погашення солідарних зобов`язань подружжя за кредитом, особисто укладала договори іпотеки, укладені у нотаріальній формі, стосовно спільного нерухомого майна подружжя, пред`являла свої позовні вимоги стосовно аналогічного обсягу спільного майна подружжя (без врахування боргових зобов`язань) у іншій справі № 757/27139/18-ц за її позовом про поділ майна подружжя, одноосібно розпоряджається спільним автомобілем подружжя, заволодівши ним після розірвання шлюбу, не навела жодного доводу про альтернативне походження коштів для придбання спільного майна подружжя, окрім позикових угод які суди правильно визнали солідарними боргові зобов`язання подружжя, але неправомірно не врахували їх та не розділили спільне майно подружжя. Указаний зустрічний позов був вірно повернуто позивачці, як поданий з пропуском строку.

У травні 2024 року до Верховного Суду подано відзив від представника

третьої особи ОСОБА_3 - адвоката Мозолевської В. В.,на касаційні скарги, в якому заявник погоджується з доводами касаційної скарги ОСОБА_1 , просить його касаційну скаргу задовольнити, а у задоволенні касаційної скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Вотінцева Є. Г., відмовити.

У травні 2024 до Верховного Суду надійшов відзив від представника ОСОБА_2 - адвоката Вотінцева Є. Г., на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому вказує, що доводи касаційної скарги є безпідставними, зводяться до власного тлумачення норм права, незгоди зі встановленими судами фактичними обставинами у справі. При цьому зазначає, що посилання в касаційній скарзі на правові висновки Верховного Суду не можуть братися до уваги, так як правові висновки сформовані не в подібних правовідносинах. Крім того, позивачем обрано неефективний спосіб судового захисту.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11 грудня 1999 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб, який розірвано 13 грудня 2017 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб та рішенням Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/68577/17-ц.

Від вказаного шлюбу сторони мають двох дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 2004 та

2005 років народження.

За час перебування у зареєстрованому шлюбі укладено договори купівлі-продажу, відповідно до яких придбано таке майно:

- квартира

АДРЕСА_1 (договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О. В., від 03 вересня

2014 року, зареєстрованим в реєстрі за №1501);

- земельна ділянка, площею 0,2500 га, що розташована на території Великодмитровецької сільської ради Обухівського р-ну Київської обл., с. Малі Дмитровичі, вулиця Володимирська кадастровий номер земельної ділянки 3223180502:02:003:0019 та земельна ділянка, площею 0,0457 га, що розташована на території Великодмитровецької сільської ради Обухівського р-ну Київської обл.,

с. Малі Дмитровичі, вул. Володимирська, кадастровий номер земельної ділянки 3223180502:02:003:0020 (договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу

Кравченко Л. Г., від 23 листопада 2007 року, зареєстрованим в реєстрі за №5449)

(а. с. 29-34, т. 1);

- земельна ділянка, площею 0,2056 га, що розташована Київська обл.,

Обухівський р-н, с. Великі Дмитровичі, кадастровий номер земельної ділянки 3223180500:09:007:0093 (договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Іванців В. П., від 06 серпня 2007 року, зареєстрованим в реєстрі за №5950) (а. с. 47-50, т. 1);

- земельна ділянка, площею 0,2056 га, що розташована Київська обл.,

Обухівський р-н, с. Великі Дмитровичі, кадастровий номер земельної ділянки 3223180500:09:007:0094 (договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Іванців В. П., від 14 серпня 2007 року, зареєстрованим в реєстрі за №6219) (а. с. 43-46, т. 1);

- земельна ділянка, площею 0,2056 га, що розташована Київська об.,

Обухівський р-н, с. Великі Дмитровичі, кадастровий номер земельної ділянки 3223180500:09:007:0098 (договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Іванців В. П., від 16 серпня 2007 року, зареєстрованим в реєстрі за №6295) (а. с. 55-58 т. 1);

- земельна ділянка, площею 0,2056 га, що розташована Київська об.,

Обухівський р-н, с. Великі Дмитровичі, кадастровий номер земельної ділянки 3223180500:09:007:0097 (договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Іванців В. П., від 16 серпня 2007 року, зареєстрованим в реєстрі за №6290) (а. с. 51-54, т. 1);

- земельна ділянка, площею 0,1028 га, що розташована Київська обл.,

Обухівський р-н, с. Великі Дмитровичі, кадастровий номер земельної ділянки 3223180500:09:007:0088 (договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Іванців В. П., від 20 липня 2007 року, зареєстрованим в реєстрі за №5379) (а. с. 39-42, т. 1);

- земельна ділянка, площею 0,1028 га, що розташована Київська обл.,

Обухівський р-н, с. Великі Дмитровичі, кадастровий номер земельної ділянки 3223180500:09:007:0087 (договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Іванців В. П., від 20 липня 2007 року, зареєстрованим в реєстрі за №5384) (а.с. 35-38 т. 1);

- житловий будинок, що розташований

АДРЕСА_2 (договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Самойленко Ю. М., від 25 вересня 2008 року, зареєстрованим в реєстрі за №2061) (а. с. 25-26, т. 1);

- земельна ділянка, що розташована

АДРЕСА_2 (договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Самойленко Ю.М., від 25 вересня 2008 року, зареєстрованим в реєстрі за №2064) (а. с. 27-28, т. 1);

- автомобіль марки SUBARU FORESTER, 2007 року випуску, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , державний номерний знак

НОМЕР_2 (а. с. 24, т. 1).

Титульним володільцем вказаного майна є ОСОБА_2 , що підтверджується вищевказаними договорами купівлі-продажу, державними актами на право власності на земельні ділянки, та витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а. с. 25-54, т. 1).

На момент звернення до суду з позовом про поділ майна, квартира

АДРЕСА_1 до спільного майна подружжя не входила, оскільки ПФ «Аполло» на підставі іпотечного застереження здійснив перереєстрацію вказаної квартири на своє ім`я в рахунок погашення кредитної заборгованості, що виникла станом на вересень 2018 року.

У 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя (справа 757/27139/18-ц) та в обґрунтування своїх позовних вимог зазначала, що під час шлюбу було придбане майно, що належить подружжю на праві спільної власності. У позовній заяві ОСОБА_2 наведено

аналогічний перелік майна, що є спільною власністю подружжя, який

наведений і позивачем у цій справі, за виключенням квартири

АДРЕСА_1 (а. с. 17-23, т. 1).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16 вересня 2019 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя залишено без розгляду.

Між матір`ю ОСОБА_1 - фізичною особою Великої Британії ОСОБА_3 , як позикодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, укладено договір позики

від 01 квітня 2007 року (а. с. 132-136, т. 1).

Відповідно до пунктів 2.1., 2.3. договору позики позикодавець погоджується надати позичальнику позику у розмірі 220 000 фунтів стерлінгів, а позичальник погоджується отримати від позикодавця, належним чином використати і повернути позику, а також сплатити інші пов`язані з нею платежі, згідно з умовами цього договору. Позика буде використана для використання бажання сім`ї позичальника. Купівля нерухомості в Україні (пункт 2.2. цього договору). Строк повернення

до 01 березня 2018 року (пункт 4.1. цього договору).

Відповідно до пункту 3.1. договору позика отримана позичальником у повному обсязі на дату набрання чинності 01 квітня 2007 року. На підтвердження отримання грошових коштів позивачем надано виписки з банківських рахунків ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 (а. с. 128-158, т.1).

Позика у розмірі 220 000 фунтів стерлінгів, зі строком повернення до 01 березня 2018 року, на день звернення до суду, не була повернута.

18 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та ПФ «Аполло» укладено кредитний договір на загальну суму 190 000 Євро.

На забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за укладеним кредитним договором від 26 серпня 2014 року між ПФ «Аполло», як іпотекодержателем, та ОСОБА_2 , як іпотекодавцем, укладено та нотаріально посвідчено договір іпотеки нерухомого майна посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Чеботар С. І. за реєстровим номером 1692, згідно з умовами якого в іпотеку ПФ «Аполло» від ОСОБА_2 передано належні подружжю позивача та відповідача на праві спільної сумісної власності земельні ділянки:

площею 0,1028 га, що розташована Київська обл., Обухівський р-н,

с. Великі Дмитровичі, кадастровий номер земельної ділянки 3223180500:09:007:0087;

площею 0,1028 га, що розташована Київська обл., Обухівський р-н,

с. Великі Дмитровичі, кадастровий номер земельної ділянки 3223180500:09:007:0088;

площею 0,2056 га, що розташована Київська обл., Обухівський р-н,

с. Великі Дмитровичі, кадастровий номер земельної ділянки 3223180500:09:007:0093;

площею 0,2056 га, що розташована Київська обл., Обухівський р-н,

с. Великі Дмитровичі, кадастровий номер земельної ділянки 3223180500:09:007:0094;

площею 0,2056 га. що розташована Київська обл., Обухівський р-н,

с. Великі Дмитровичі, кадастровий номер земельної ділянки 3223180500:09:007:0097;

площею 0,2056 га, що розташована Київська обл., Обухівський р-н,

с. Великі Дмитровичі, кадастровий номер земельної ділянки 32231 80500:09:007:0098.

На забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за укладеним кредитним договором 23 серпня 2014 року між ПФ «Аполло», як іпотекодержателем, та

ОСОБА_2 , як іпотекодавцем, укладено договір іпотеки нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Панкевич О. С. за реєстровим № 368.

Згідно з умовами якого в іпотеку ПФ «Аполло» від ОСОБА_2 передано належну подружжю ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності земельну ділянку, загальною площею 0,2407 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3221481501:01:031:0006 та житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною

площею 57,2 кв. м.

На забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за укладеним кредитним договором від 03 вересня 2014 року, між ПФ «Аполло», як іпотекодержателем та ОСОБА_2 , як іпотекодавцем укладено договір іпотеки нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О. В. за реєстровим № 1503.

Згідно з умовами якого в іпотеку ПФ «Аполло» передано належну на

праві спільної сумісної власності подружжю ОСОБА_1 квартиру

АДРЕСА_1 .

Станом на вересень 2018 року ОСОБА_1 було допущено прострочення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, що призвело до виникнення заборгованості, ПФ «Аполло» на підставі іпотечного застереження здійснило перереєстрацію вказаної квартири на своє ім`я в рахунок погашення заборгованості.

22 лютого 2021 року ПФ «Аполло» звернувся до подружжя ОСОБА_1 із претензією і вимогою про сплату у строк до 01 квітня 2021 року залишку заборгованості за кредитним договором від 18 серпня 2014 року, сума якого, з урахуванням здійснених подружжям ОСОБА_1 виплат та оціночної вартості квартири

АДРЕСА_1 становить

86 154,52 Євро.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій

статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних

або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір

не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного

або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 з інших правових підстав, аніж суд першої інстанції, зазначив, що майно, набуте подружжям ОСОБА_1 за час перебування в зареєстрованому шлюбі, є їх спільним сумісним майном, відповідальність подружжя ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з договору позики та кредитного договору, носить солідарний характер, а за спільними зобов`язаннями подружжя останнє відповідає усім своїм майном. Зі вказаним Верховний Суд погоджується,

а тому касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Вотінцева Є. Г., підлягає частковому задоволенню.

Проте у позові ОСОБА_1 апеляційний суд відмовив, вказавши, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту погашення зобов`язань за рахунок його особистих коштів, а для того, щоб врахувати при поділі спільного майна подружжя борги подружжя, що виникли в інтересах сім`ї, необхідно, щоб вказані борги були сплачені одним із подружжя за рахунок його особистих коштів. Проте позивач не просив поділити боргові зобов`язання подружжя ОСОБА_1, оскільки прохальна частина позовної заяви не містить такої позовної вимоги про поділ боргових зобов`язань подружжя, тому підстав для відступу від рівності часток подружжя при поділі спільного майна, у зв`язку з тим, що на ОСОБА_1 одноособово в майбутньому буде покладено обов`язок із повернення заборгованості, відсутні.

Верховний Суд не погоджується з таким висновком апеляційного суду.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у

статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно із частиною першою статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункти 4, 5 частини другої статті 175 ЦПК України).

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору (частина шоста статті 175 ЦПК України).

Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів - предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає в позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частин другої і третьої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Пред`являючи позов, визначаючи предмет позову та обґрунтовуючи його відповідними обставинами, ОСОБА_1 посилався на те, що набуте у зареєстрованому шлюбі сторін майно є спільним сумісним майном подружжя, посилався на відповідні норми СК України про спільність майна подружжя та про поділ майна подружжя. У позовній заяві відсутні посилання на положення

статті 57 СК України про визнання майна особистою приватною власністю чоловіка. Також позивач посилався на положення СК України щодо зобов`язання подружжя, якщо один із них уклав договір в інтересах сім`ї і врахування цього зобов`язання при поділі майна подружжя.

Єдине, що є помилковим у прохальній частині позовної заяви - це прохання про визнання за ОСОБА_1 одноособово на праві приватної власності певного майна. Разом з тим, це не змінює предмет і підставу позову, як їх визначив сам позивач, яким є поділ майна подружжя (перший пункт прохальної частини)

з урахуванням боргів подружжя.

Як уже зазначалося, предмет позову - це конкретна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, заявлена через суд. Предмет позову слід відрізняти від об`єкта спірного матеріально-правового відношення, так званого «матеріального об`єкта» позову. У цій справі предмет позову - це вимога про поділ майна подружжя, а об`єкт спору - це перелічене майно, набуте у шлюбі, як і борги. Вимога - це предмет позову, а сам предмет - це предмет спору.

При вирішенні спору про поділ майна подружжя виділення кожному із подружжя іншого майна, ніж про це заявляється у позові, не є виходом за межі позову, що не допускається нормами ЦПК України. Тобто спір по суті апеляційний суд не вирішив, права та обов`язки сторін у спорі не визначив.

Помилковим є посилання апеляційного суду на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту погашення зобов`язань за рахунок його особистих коштів, а для того, щоб врахувати при поділі спільного майна подружжя борги подружжя, що виникли в інтересах сім`ї, необхідно, щоб вказані борги були сплачені одним із подружжя за рахунок його особистих коштів. Зазначене не є необхідним при поділі майна подружжя з урахуванням боргів подружжя, так як це є необхідним у разі заявлення вимоги про стягнення компенсації за одноособове і за власні кошти погашення сімейного боргу. Таких вимог заявлено не було.

Неможливо погодитися висновком апеляційного суду про те, що позивач не просив поділити боргові зобов`язання подружжя ОСОБА_1, тому підстав для відступу від рівності часток подружжя при поділі спільного майна.

Верховний Суд зазначає, що позивач в описовій частині позовної заяви мотивував і просив поділити майно подружжя з урахуванням спільних боргів подружжя, що є достатнім для вимоги про поділ майна подружжя. При цьому вимог про відступлення від рівності часток подружжя (частина друга статті 70 СК України) при поділі спільного майна позивач не заявляв і такими обставинами позов не обґрунтовував.

Верховний Суд не одноразово зазначав, що під час поділу майна подружжя мають враховуватися борги подружжя, а також зобов`язальні правовідносини, які виникли в інтересах сім`ї, і якщо «одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя». Отож, подружжя набуває не тільки «грошові кошти та одержане за рахунок останніх майно» від укладеного кредитного договору, але і зобов`язання повернути кредитні кошти, яке подружжя виконує як солідарні боржники (постанова Верховного Суду від 13 травня 2019 року у справі № 638/1962/17).

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої

статті 389 цього Кодексу.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта

статті 411 ЦПК України).

За наведених обставин постанова апеляційного суду не може вважатися законною і обґрунтованою, а тому оскаржуване судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд, оскільки усунути ці недоліки на стадії касаційного перегляду з урахуванням меж касаційного перегляду (стаття 400 ЦПК України) є неможливим.

Щодо судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції,

то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Вотінцева Єгора Геннадійовича, та касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець