Рішення

від 15.05.2024 по справі 761/22654/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/22654/23

Провадження № 2/761/2769/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

15 травня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.,

при секретарі Марінченко Л.В.,

за участі

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 (остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) про стягнення матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 звернувся до суду з зданим позовом, мотивуючи заявлені вимоги наступним. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24.04.2023 р. було закрито кримінальне провадження, яке внесено до ЄРДР за № 42013110000000544 від 04.06.2013 р. щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності. При цьому встановлено, що реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на заволодіння коштами громадян шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), ОСОБА_3 , протягом 27.10.2005 - 02.04.2007 р. , повторно, заволодів шляхом обману та зловживанням довірою (шахрайство) коштами громадян, у тому числі потерпілого ОСОБА_1 , на загальну суму 15 803 900,94 грн. Цивільній позов ОСОБА_1 залишено без розгляду. Представник позивача зазначає, що на підставі укладених в 2005 р. з ТОВ «Стабіл», яким фактично керував ОСОБА_3 , договорів купівлі - продажу майнових прав, відповідач заволодів грошовими коштами ОСОБА_1 на суму 600 996,51 грн. Звільненні від кримінальної відповідальності не звільняє від відшкодування спричинених матеріальних збитків. За таких обставин, з огляду на положення ст.ст. 22, 625,1166,1177 ЦК України, представник ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача суму матеріальних збитків, завданих внаслідок кримінального правопорушення у розмірі 600 996,51 грн., а також 3% річних у сумі 278 697,72 грн. та інфляційні втрати у сумі 3 140 222,88 грн.

Провадження у справі відкрито 18.07.2023 р., відповідно до положень ст. ст. 19, 274 ЦПК України вирішено питання про її розгляд за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні позивач, його представник підтримали заявлені вимоги просили задовольнити в повному обсязі. Надали згоду на заочний розгляд справи та ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Правом на подачу відзиву не скористався.

За таких обставин, зважаючи на положення ст. ст. 223,280 ЦПК України, отримавши згоду сторони позивача, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних доказів, провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Вислухавши доводи ОСОБА_1 , його представника, дослідивши наявні докази, та надавши їм відповідну оцінку, суд вважає за можливе задовольнити заявлені вимоги, з огляду на наступне.

Так, як свідчать матеріали справи, 24 квітня 2023 р. Шевченківським районним судом м. Києва розглянуто кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42013110000000544 від 04.06.2013 року, щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Острополь, Старокостянтинівського району, Хмельницької області, громадянина російської федерації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.190 КК України.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42013110000000544 від 04.06.2013 закрито.

Цивільні позови потерпілих: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 ; ОСОБА_24 ; ОСОБА_25 ; ОСОБА_26 ; ОСОБА_27 ; ОСОБА_28 , ОСОБА_29 залишено без розгляду.

При цьому судом встановлено, що ОСОБА_3 , не будучи офіційним засновником чи директором, однак фактично повністю керуючи діяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Стабіл» (код ЄДРПОУ №33102734), зареєстроване Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією (далі ТОВ «Стабіл»), з метою реалізації свого злочинного наміру, спрямованого на заволодіння коштами фізичних осіб шляхом шахрайства, наприкінці 2005 року надав вказівки працівникам та офіційним директорам ТОВ «Стабіл», які не були обізнані про його злочинні наміри, розмістити у засобах масової інформації та мережі Інтернет інформацію про початок будівництва будинку на АДРЕСА_4 .

Керуючи діяльністю ТОВ «Стабіл» та його посадовими особами, ОСОБА_3 неодноразово давав вказівки керівникам товариства у різний час - ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ?? ОСОБА_32 та ОСОБА_33 про укладання договорів купівлі-продажу майнових прав та пайової участі у будівництві від імені ТОВ «Стабіл» з фізичними особами - інвесторами будівництва нерухомого майна - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 . Останні, введені в оману свідомо неправдивими відомостями щодо використання залучених інвестиційних коштів на будівництво будинку та власненамірів збудувати житловий будинок за вказаною адресою, неправильно виконуючи свої службові обов`язки внаслідок недобросовісного ставлення до них у приміщенні офісу ТОВ «Стабіл», за адресою АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 уклали договори купівлі-продажу майнових прав та пайової участі у будівництві, згідно з якими введення будинку по АДРЕСА_4 , в експлуатацію мало відбутися не пізніше 30.11.2007, внесли кошти на рахунки ТОВ «Стабіл» у банківських установах.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство) засобами фізичних осіб під виглядом залучення коштів на інвестування будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_3 , у період 27.10.2005 - 02.04.2007р., повторно заволодів шляхом шахрайства грошовими коштами ОСОБА_29 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 ОСОБА_4 ОСОБА_36 , ОСОБА_25 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_37 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_19 , ОСОБА_38 , ОСОБА_26 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_23 , ОСОБА_41 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_42 , ОСОБА_17 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_20 , ОСОБА_27 та ОСОБА_12 на загальну суму обізнані з його злочинними намірами - ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 та ОСОБА_48 , що виконували його вказівки, діючи умисно з корисливих мотивів повторно шляхом обману та зловживання довірою потерпілих заволодів грошовими коштами ОСОБА_29 , ОСОБА_13 , ОСОБА_24 ОСОБА_4 ОСОБА_49 , ОСОБА_25 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_9 , ОСОБА_53 , ОСОБА_20 , ОСОБА_38 , ОСОБА_26 , ОСОБА_54 , ОСОБА_27 , ОСОБА_55 , ОСОБА_23 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_22 , ОСОБА_56 и ОСОБА_12 на загальну суму 15 803 900.94 грн.

Також судом встановлено, що на підставі укладеного 06.12.2005 між ОСОБА_57 та ТОВ «Стабіл», в особі директора ОСОБА_45 , у приміщенні офісу вказаного підприємства за адресою: АДРЕСА_5 договори купівлі-продажу майнових прав № 4/19, у період з 15.12.2006 по 02.07.2007 ОСОБА_57 внесено на рахунки ТОВ «Стабіл» кошти на суму 600 996,51 гривень.

Крім того, судом зазначено, що згідно постанови Верховного Суду у справі №161/694/20 від 10.08.2021 закриття кримінального провадження, у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК) є нереабілітуючою підставою, а тому така особа не звільняється від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.

Рішення суду, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень не оскаржувалось і набрало законної сили.

За приписами ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При цьому за ч. 1 ст. 1167 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Особа, відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, в розумінні ч. 2,3 ст. 22 ЦК України, є зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), які відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

З огляду на обставини, які були встановлені Шевченківським районним судом м. Києва під час розгляду кримінального провадження № № 42013110000000544 (справа № 761/30797/13-к) та зроблені судом висновки, ОСОБА_1 відповідачем спричинено збитки у розмірі 600 996 грн. 51 коп., які беручи до уваги вищенаведені норми матеріального права підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь позивача, оскільки під час розгляду даної цивільної справи не було встановлено обставин, які б свідчили про відшкодування відповідачем нанесених збитків .

Згідно частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також з угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України), а тому її приписи поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 14-16цс18 (686/21962/15-ц) .

Згідно п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 31.03.1989 р. «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, стягнення безпідставно нажитого майна» (з наступними змінами) та абз.1 п. 2 постанови Пленуму ВС України № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вбачається, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, в повному обсязі за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Саме такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.

За розрахунком представника позивача, який було перевірено під час розгляду справи, 3% річних за період з 0101.2008 р. по 16.06.2023 р. складають 278 697 грн. 72 коп., інфляційні втрати - 3 140 222 грн. 88 коп.

Зазначені суми також підлягають стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 , з огляду на вимоги чинного законодавства України.

Розподіляючи судові витрати суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 2-5,11-13,82, 141,196,223,258,259,263,268,280-285,352,354 ЦПК України, ст.ст. 22,625,1166,1177 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 (остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) про стягнення матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) матеріальні збитки, завдані внаслідок вчинення кримінального правопорушення у розмірі 600 996 грн. 51 коп., 3% річних у сумі 278 697 грн. 72 коп., інфляційні втрати в розмірі 3 140 222 грн. 88 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 13 420 грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подано протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ст. ст. 353-357 ЦПК України до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України , у цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення складено 15.05.2024 року.

Суддя: