Постанова

від 03.07.2024 по справі 357/11959/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня2024 року м. Київ

Справа №357/11959/20

Провадження: № 22-ц/824/12435/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Нежури В. А., Соколової В. В.

секретар Сакалош Б. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2024 року, постановлену під головуванням судді Бондаренко О.В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю, поділ майна подружжя, визнання правочинів недійсними, витребування майна, поділ майна та стягнення коштів,

у с т а н о в и в:

В провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 ( далі - ОСОБА_1 , позивач) до ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , відповідач -1), ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 , відповідач 2) про встановлення факту проживання однією сім`єю, поділ майна подружжя, визнання правочинів недійсними, витребування майна, поділ майна та стягнення коштів.

10 травня 2024 року представник відповідачів, адвокат Шмаров Олексій Валерійович, подав до суду клопотання про призначення повторної оціночно-будівельної експертизи.

В обґрунтування даного клопотання вказує, що, ознайомившись з висновком експерта № 11/22-ОБ від 18 квітня 2023 року, вважає наданий висновок недопустимим та неналежним доказом, оскільки поставлені в ухвалі суду перед експертом питання суперечать пункту 1 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМУ від 10 вересня 2003 року №1440, який не передбачає поняття «дійсна ринкова вартість». Тобто, експерт був зобов`язаний за правилами пункту 4.12 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 надати відповідні роз`яснення і викласти питання в редакції, що відповідає зазначеним рекомендаціям (в рекомендаціях зазначається щодо визначення ринкової вартості, як одного із видів вартості).

Вказує, що на сторінках 3, 4 висновку експерт наводить характеристики елементів житлового будинку літ. «А» всіх наявних поверхів, з якого він складається, але є незрозумілим з яких джерел експерт взяв ці дані, оскільки в технічному паспорті на будинок, виготовленому станом 12 грудня 2022 року, така інформація відсутня. На сторінках 9 та 10 висновку експерт посилається на постанову КМУ від 12 жовтня 2000 року №1554, на підставі якої експерт застосовує оціночні процедури щодо визначення «залишкової вартості заміщення», але цією Постановою КМУ затверджено Методику оцінки вартості майна під час приватизації, тобто, стосується тільки об`єктів приватизації, а Методика оцінки вартості майна під час приватизації втратила чинність на підставі Постанови КМУ від 10.12.2003 № 1891 майже 20 років тому. Це викликає сумнів в об`єктивності та обґрунтованості складеного висновку.

В свою чергу зауважував, що на сторінці 11 висновку експерт вказує, що залишкова вартість заміщення будівель та споруд розрахована в програмному комплексі для оцінки малоповерхових житлових будинків «АС-4 Оцінка житла» (Малоповерхівка), відсутнє будь-яке пояснення, що це за програмний комплекс, його допустимість для застосування при здійсненні розрахунків щодо оцінки нерухомого майна, наявність документів (сертифікатів) про акредитацію програмного комплексу та наявність ліцензійного договору на його використання у експерта, як що він не є власником цієї програми. Експерт вийшов за межі своїх повноважень та самостійно зібрав в якості вихідних даних інформацію про об`єкти порівняння, що в свою чергу впливає на об`єктивність та обґрунтованість цього висновку.

Експерт безпідставно послався на наказ Держкомстата України від 18 квітня 2005 року №95 про затвердження форм погосподарського обліку та Інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах, оскільки він втратив чинність на підставі наказу Держкомстату № 491 від 08 грудня 2010 року.

Вважає, що зазначені недоліки суттєво впливають на повноту проведення експертизи, що в свою чергу впливає на її об`єктивність та достовірність.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2024 року призначено у справі повторну судову оціночно-будівельну експертизу,проведення експертизи доручено доручено судовому експерту Черніну Якову Олександровичу .

На розгляд експертизи поставлено питання:

1) Визначити станом на дату проведення експертизи ринкову вартість житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 у разі збереження стану готовності 51%, яким він був на 04 жовтня 2012 року?

2) Визначити ринкову вартість житлового будинку (з господарськими будівлями і спорудами) за адресою: АДРЕСА_1 станом на дату проведення експертизи?

3) Як, коли і в який спосіб житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 зазнав перетворень?

Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що цивільне процесуальне законодавство встановлює процедуру, за якою суд має оголосити висновок та за наявності у учасників справи та у суду питань до експерта, поставити ці питання і надати можливість експерту на них відповісти. Лише дотримуючись такою процедури буде забезпечено реальне виконання принципу верховенства права. Також вказує, що судом частково оцінено висновок, без його дослідження як доказу. Судом не досліджено вплив щодо окремих нормативно-правових актів, зазначених у висновку, на його повноту та обґрунтованість. Серед іншого також вважає, що чергове зупинення провадження у справі, враховуючи строк розгляду справи, не є необхідним на цій стадії, а неналежне дослідження висновку експерта, шляхом допиту експерта з`ясування істотного впливу окремих недоліків на повноту та обґрунтованість висновку мало би запобігти призначенню повторної експертизи.

29 травня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшли доповнення до апеляційної скарги.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 06 червня 2024 року відкрито апеляційне провадження, прийнято до розгляду доповнення до апеляційної скарги та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом строк не надходив.

В судовому засіданні адвокат Давигора С.А. в інтересах ОСОБА_1 яка приймала участь в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу підтримала, з викладених у ній підстав.

Адвокат Шмаров в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заперечував проти апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи клопотання про призначення повторної експертизи, суд першої інстанції виходив із того, що це є необхідним для всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, а подальша оцінка судом висновку повторної експертизи як доказ, матиме значення для розгляду та вирішення справи по суті.

Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються висновками експертів.

Частиною першою статті 103 ЦПК України передбачено, що суд призначає експертизу у справі для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Відповідно до частини першої статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).

Відповідно до статті 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

Первинною є експертиза, при проведенні якої об`єкт досліджується вперше. Додаткова експертиза призначається після розгляду судом висновку первинної експертизи, коли з`ясується, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту експерта неможливо. Висновок визнається неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому об`єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання. Неясним вважається висновок, який нечітко викладений або має невизначений, неконкретний характер. В ухвалі про призначення додаткової експертизи суду необхідно зазначати, які висновки експерта суд вважає неповними чи неясними або які обставини зумовили необхідність розширення експертного дослідження. Висновок визнається неповним, коли експерт не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання, у зв`язку з чим суд має обговорити питання про призначення додаткової або повторної експертизи залежно від обставин справи.

Такий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 29 вересня 2021 року у справі № 569/4688/15-ц, від 10 липня 2018 року у справі №904/7359/17, від 22 січня 2021 року у справі № 372/1662/18.

Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку (наведену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року у справі № 910/14672/17, від 24 квітня 2018 року у справі № 910/9394/17 та від 26 жовтня 2018 року у справі № 910/9971/17).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2022 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 31 травня 2022 року, по справі призначеносудово оціночно - будівельну експертизу , на вирішення якої поставлено наступні питання:

- визначити станом на дату проведення експертизи дійсну ринкову вартість житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 у разі збереження стану готовності 51 %, яким він був на 04 жовтня 2012 року ?

- визначити дійсну ринкову вартість житлового будинку (з господарськими будівлями та спорудами) за адресою АДРЕСА_1 станом на дату проведення експертизи?

Проведення судово оціночно - будівельної експертизи доручено експерту Оніщенко Наталії Сергіївні .

За результатами проведеної оціночно - будівельної експертизи по справі судовим експертом Оніщенко Н.С. 18 квітня 2023 року складено висновок експерта.

Задовольняючи клопотання представника відповідачів та призначаючи у справі повторну судову оціночно - будівельну експертизу, суд першої інстанції вказував, що у висновку експерта належним чином не обґрунтовано посилання експерта на нормативні акти, методики та інші інформаційні джерела, які використовувались при вирішенні поставлених питань, а саме: не обґрунтовано використання таких джерел, як наказ Держкомстата України від 18 квітня 2005 року № 95 про затвердження форм погосподарського обліку та Інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах, які втратили чинність на підставі наказу Держкомстату № 491 від 08 грудня 2010 року, не обгрунтовано використання Постанови КМУ, якою затверджено Методику оцінки вартості майна під час приватизації, яка стосується об`єктів приватизації та п. 1 якої втратив чинність на підставі Постанови КМУ від 10 грудня 2003 року № 1891, та не обґрунтовано використання вихідних даних для проведення дослідження, саме з Інтернету OLX.

В той же час, вказуючи на необґрунтованість висновку експерта, представником відповідачів не заявляв клопотань щодо допиту експерта. В порушення п. 3, 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України відповідних роз`яснень сторонам щодо їх права допиту експерта, судом не проводилось.

Отже, колегія суддів вважає висновок суду про призначення повторної судової оціночно - будівельну експертизи передчасним, оскільки вказані судом обставини, що стали підставою для призначення повторної судової експертизи мало бути усунуто шляхом допиту експерта.

Окрім того, колегія суддів зауважує про те, що безпідставне призначення судової експертизи зумовило зупинення провадження у справі, що є перешкодою подальшому розгляду справи та порушує право позивача на розгляд справи упродовж розумного строку.

Згідно з вимогами ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За наведених підстав, оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню з ухваленням судового рішення про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2024 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді В. А. Нежура

В. В. Соколова