Рішення

від 12.06.2024 по справі 120/5167/22

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 червня 2024 р. Справа № 120/5167/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Комара П.А.,

за участі

секретаря судового засідання: Левчук В.О.

представника позивача: Слюсар О.В.

представника відповідача: Харькіної А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Командитного товариства "Бізнес Гарант"

до: Одеської митниці

про: визнання протиправними та скасування вимог про сплату належних сум митних платежів за гарантіями та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 року Командитне товариство «Бізнес Гарант» (приватне підприємства «ВІП Бізнес і Компанія») (далі по тексту позивач, КТ «Бізнес Гарант», Товариство) звернулось до суду з позовом до Одеської митниці (далі по тексту відповідач, Митниця), в якому просило:

- визнати протиправними дії Митниці по випуску у вільний обіг товару за тимчасовими митними деклараціями: від 22 січня 2022 року №UА500070/2022/000255; від 01 лютого 2022 року №UА500070/2022/000481; від 03 лютого 2022 року №UА500070/2022/000531; від 09 лютого 2022 року №UА500070/2022/000622, №UА500070/2022/000623; від 10 лютого 2022 року №UА500070/2022/000660, №UА500070/2022/000664, №UА500070/2022/000659, №UА500070/2022/000661, №UА500070/2022/000663, №UА500070/2022/000670, №UА500070/2022/000673, №UА500070/2022/000675, №UА500070/2022/000680, №UА500070/2022/000656, №UА500070/2022/000657; від 12 лютого 2022 року №UА500070/2022/000715, №UА500070/2022/000726, №UА500070/2022/000734, №UА500070/2022/000736, №UА500070/2022/000739, №UА500070/2022/000749, №UА500070/2022/000740, №UА500070/2022/000753, №UА500070/2022/000755, №UА500070/2022/000752, №UА500070/2022/000757, №UА500070/2022/000781, №UА500070/2022/000782; від 15 лютого 2022 року №UА500070/2022/000867, №UА500070/2022/000892, №UА500070/2022/000895, №UА500070/2022/000896, №UА500070/2022/000880, №UА500070/2022/000897; від 16 лютого 2022 року №UА500070/2022/000901, №UА500070/2022/000900, №UА500070/2022/000902, №UА500070/2022/000911, №UА500070/2022/000919, №UА500070/2022/000956; від 17 лютого 2022 року №UА500070/2022/000959, №UА500070/2022/000958, №UА500070/2022/000971; від 18 лютого 2022 року №UА500070/2022/000986, №UА500070/2022/000996, №UА500070/2022/000997; від 19 лютого 2022 року №UА500070/2022/001005; від 21 лютого 2022 року №UА500070/2022/001034, №UА500070/2022/001043; від 22 лютого 2022 року №UА500070/2022/001094; від 23 лютого 2022 року №UА500070/2022/001108;

- визнати протиправними і скасувати вимоги Митниці про сплату належних сум митних платежів від 30 травня 2022 року №56/1, №57/2, №58/3, №59/4, №60/5, №61/6, №62/7, №63/8, №64/9, №65/10, №66/11, №67/12, №68/13, №69/14, №70/15, №71/16, №72/17, №73/18, №74/19, №75/20, №76/21, №77/22, №78/23, №79/24, №80/25, №81/26, №82/27, №83/28, №84/29, №85/30, №86/31, №87/32, №88/33, №89/34, №90/35, №91/36, №92/37, №93/38, №94/39, №95/40, №96/42, №97/43, №98/44, №99/45, №100/46, №101/47, №102/48, №103/49, 104/50, №105/51, №106/52, №110/41.

Позивач як гарант, який видав фінансові гарантії про забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Агроімпорт ЛТД», ТОВ «Томінслав», ТОВ фірма «Адвес», ТОВ «Максі Пейментс», ТОВ «НВП Профі Юг», ТОВ «Балкантех», ТОВ «Феліта», ТОВ «Поліхім», ТОВ «Фортрекс ЛТД», ТОВ «Фурнітура Трейдінг», не згоден із висновком відповідача про наявність підстав для застосування у спірному випадку приписів пункту 3 частини четвертої статті 311 Митного кодексу України (далі МК України). На обґрунтування своєї позиції позивач вказав про наступне:

- ненадання декларантами чи уповноваженою ними особою (митним брокером ТОВ «АЛТАЙСІТІ») додаткових митних декларацій та несплату митних платежів у цьому випадку не можна вважати гарантійним випадком, оскільки ці обставини зумовлені форс-мажором, а саме введенням в Україні воєнного стану. Ці обставини засвідчені листом Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1. Положення про те, що не вважається гарантійним випадком той випадок, коли особа, відповідальна за сплату митних платежів, не виконала зобов`язання внаслідок непереборних обставин, закріплено також у пункті 5.1 Угоди про надання фінансових гарантій органам доходів і зборів незалежним фінансовим посередником від 27 січня 2014 року №7 (далі Угода №7);

- митний орган порушив процедуру встановлення гарантійного випадку, що визначена частиною п`ятою статті 307 МК України та пунктом 4.1 Угоди №7;

- у спірному випадку взагалі не виникло обов`язку із сплати митних платежів. Це обумовлюється тим, що пункт 3 частини четвертої статті 311 МК України передбачає одним із виключних випадків направлення митним органом гарантові вимоги щодо сплати митних платежів у разі настання терміну сплати податкових зобов`язань відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу. На переконання позивача, оскільки розділ ІІІ МК України передбачає порядок визначення митної вартості товарів, це свідчить, що фінансова гарантія надається митному органу виключно у випадку, коли останнім коригується митна вартість у порядку, визначеному МК України. Жодних рішень про коригування митної вартості товару як підстави для нарахування митних платежів відповідач не приймав. У цьому випадку мала місце процедура узгодження коду товару, яка не передбачає надання митному органу забезпечення із сплати митних платежів, а передбачає обов`язок декларанта сплатити митні платежі в повному обсязі.

Ухвалою від 10 серпня 2022 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року, Вінницький окружний адміністративний суд задовольнив заяву КТ «Бізнес Гарант» про забезпечення позову і зупинив дію оскаржуваних вимог Митниці про сплату митних платежів.

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 25 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2023 року, адміністративний позов задовольнив повністю.

Постановою Верховного Суду від 15.02.2024 касаційну скаргу Одеської митниці задоволено частково.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2023 року скасовано.

Справу в частині позовних вимог про визнання протиправними і скасування вимог про сплату належних сум митних платежів від 30 травня 2022 року №56/1, №57/2, №58/3, №59/4, №60/5, №61/6, №62/7, №63/8, №64/9, №65/10, №66/11, №67/12, №68/13, №69/14, №70/15, №71/16, №72/17, №73/18, №74/19, №75/20, №76/21, №77/22, №78/23, №79/24, №80/25, №81/26, №82/27, №83/28, №84/29, №85/30, №86/31, №87/32, №88/33, №89/34, №90/35, №91/36, №92/37, №93/38, №94/39, №95/40, №96/42, №97/43, №98/44, №99/45, №100/46, №101/47, №102/48, №103/49, 104/50, №105/51, №106/52, №110/41 направлено на новий розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду.

В іншій частині позовних вимог ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції суд касаційної інстанції вказав, що оцінка правомірності формування спірних у цій справі вимог про сплату митних платежів, скерованих позивачу як гаранту, а також прийнятності у спірних правовідносинах такого способу забезпечення, як використання фінансової гарантії у вигляді документа, можливі лише після повного встановлення всіх обставин щодо митних процедур від їх початку під час оформлення кожної з імпортних операцій. Необхідним є встановлення факторів, які зумовили необхідність та можливість застосування фінансових гарантій як інструменту забезпечення сплати митних платежів, а також визначили суму, на яку ці фінансові гарантії мають бути надані декларантом.

За результатами автоматизованого розподілу адміністративну справу №120/5167/22 передано на розгляд головуючому судді Комару Павлу Анатолійовичу.

Ухвалою судді від 13.03.2024 адміністративну справу у направленій на новий розгляд Верховним Судом частині позовних вимог прийнято до провадження. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

27.03.2024 через підсистему "Електронний суд" представник відповідача подав до суду пояснення стосовно питань, поставлених Верховним Судом у постанові від 15.02.2024. Так, зазначено, що декларантом було подано тимчасові митні декларації типу «ІМ40ТН» в порядку ч.1 ст. 260 МК України у зв`язку з тим що, декларант не володів точними відомостями про характеристики товару, що впливало саме на точний код товару згідно УКТЗЕД, що не пов`язано з проведення коригування митної вартості товарів.

За всіма тимчасовими митними деклараціями митним органом прийнято рішення про відмову в митному оформленні та надано картки відмови у відповідності до вимог абзацу 4 пункту 29 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450 (далі Положення про митні декларації).

У картках відмови було чітко зазначено причину відмови, а також було зазначено рівень вартості, що має бути застосований для розрахунку розміру фінансової гарантії та повинен становити не нижче певної вартості за кг ваги нетто товару по відповідній декларації.

Крім того, у картках відмови було чітко зазначено вимоги щодо подання нової МД з застосуванням найбільшої ставки митних платежів з тих під яку може підпадати товар, та розміру фінансової гарантії, визначеної, виходячи з найбільшої величини ставок податків, вартості та /або кількості товарів, що можуть бути визначні на підставі наявних відомостей.

А також було зазначено, що наявні відомості по кожному коду товару повинні відповідати визначеній ставці мита та визначеній митній вартості за кг.

Тимчасові митні декларації, які стали предметом позову, подані митному органу з врахуванням причин відмови та вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів. Одночасно декларантом подано забезпечення сплати митних платежів фінансовою гарантією виданою гарантом у вигляді документа.

А також було зазначено, що наявні відомості по кожному коду товару повинні відповідати визначеній ставці мита та визначеній митній вартості за кг.

Тимчасові митні декларації, які стали предметом позову, подані митному органу з врахуванням причин відмови та вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів. Одночасно декларантом подано забезпечення сплати митних платежів фінансовою гарантією виданою гарантом у вигляді документа.

Також представник Одеської митниці зазначила, що надані позивачем фінансові гарантії розповсюджуються на зобов`язання, що випливають з митних процедур із кодом UA02 (оформлення митним органом тимчасової митної декларації за статтею 260 МК України), що відповідає змісту наявних в матеріалах справи фінансових гарантій Позивача.

Митним постом «Чорноморськ - порт» Одеської митниці виявлено факти порушення строку подання декларантом додаткових декларацій, які містить точні відомості про товари, задекларовані за 55 тимчасовими митними деклараціями, оформлених із забезпеченням сплати митних платежів шляхом надання фінансових гарантій, виданих гарантом у вигляді документа.

Митним постом «Чорноморськ - порт» Одеської митниці здійснений контроль митних оформлень товарів за тимчасовими митними деклараціями, строками подання додаткових декларацій та вжито відповідних заходів щодо встановлення порушень та невиконання декларантами зобов`язань, які виникають згідно із положеннями МКУ, ПКУ та ПКМУ №450 та за результатом контролю, у відповідності до частини четвертою статті 311 МКУ, із врахуванням вимог частини п`ятої статті 307 МКУ складено Акти про настання гарантійного випадку разом з Вимогами щодо сплати належної суми митних платежів.

Резюмуючи вищевикладене зазначено, що в деяких рішеннях про визначення коду товару, визначений Митницею код товару згідно з УКТЗЕД співпадав з тим кодом товару, що було задекларовано у відповідній тимчасовій митній декларації, проте декларантом не було подано додаткові митні декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасових митних декларацій у відповідності до частини першої статті 261 МКУ, що слугувало підставою формування вимог про сплату митних платежів.

11.04.2024 через "Електронний суд" представницею позивача подано до суду додаткові пояснення по суті спору з урахуванням питань визначених Верховним Судом у межах даної справи. Так зазначено, що декларантами були подані до митного органу декларації типу ІМ 40 ТН, за якими було задекларовано товар «Тканина в рулонах», і ці тимчасові декларації було подано декларантами у зв`язку з тим, що декларант не володів точними відомостями щодо характеристик товару, що «не пов`язано з проведенням коригування митної вартості товару». В кожній тимчасовій митній декларації було проставлено код товару і заявлена вартість товару, з якої нараховано митні платежі. Звернуто увагу суду, на тому що за цими тимчасовими деклараціями гарантії позивача не надавались, і про їх подання на Одеську митницю позивачу відомо не було

Термін «фінансова гарантія» в даному випадку не означає саме гарантію окремої особи фінансового гаранта. У відповідності до ст.309 МК України, яка визначає «Форми забезпечення сплати митних платежів фінансовою гарантією» встановлено наступні форми фінансових гарантій: 1) надання фінансової гарантії, виданої гарантом (гарантія, що надається у вигляді документа);2) внесення коштів на відповідний рахунок або в касу митного органу (грошова застава). Тобто в даному випадку це не обов`язково означає, що сума платежів розраховується для гарантії, яка має видаватись тільки фінансовим гарантом. Ця сума на розсуд декларанта може бути сплачена ним або зарезервована для сплати самостійно.

В кожній картці відмови вказано, що для розрахунку розміру фінансової гарантії (це означає розміру сплати митних платежів загалом) рівень вартості повинен становити не нижче ніж 5,86 дол. США за кг ваги нетто товару. В той же час митницею в даних картках відмови не було наведено підстав встановлення саме такого розміру вартості і не вказано, яким документом такий рівень вартості підтверджується. Даний рівень вартості митний орган застосував для тих кодів товару УКТЗЕД, які були визначені декларантами в перших тимчасових деклараціях.

Представник позивача наголосила на тому , що відмова в прийнятті митної декларації згідно із статтею 256 Митного кодексу України з підстав не правильного розрахунку суми фінансової гарантії не є документом, яким коригується митна вартість товару у відповідності до положень МК України. Митний кодекс України не передбачає такого механізму регулювання митної вартості як картка відмови в митному оформленні. В даному випадку відповідач навмисно зводить ці дві різні процедури в одну, чим вводить суд в оману.

Код УКТЗЕД митний орган не визначав і рішення про зміну коду за цими тимчасовими деклараціями не приймав, випуск товару у вільний обіг за цими деклараціями не здійснював, відповідно і питання про надання митному органу гарантій за цими тимчасовими деклараціями не виникало.

Відповідного письмового рішення про коригування митної вартості товарів при відмові в митному оформленні перших тимчасових декларацій Одеською митницею не приймалось, що свідчить про те, що спору щодо коригування митної вартості в цьому випадку не було.

Митним органом був встановлений рівень вартості, з якого мають бути сплачені митні платежі виключно на тій підставі, що декларант не володів точними відомостями про код товару і, відповідно, митний орган, вирішив, що ставки митних платежів мають бути більшими. Але при цьому Одеською митницею не відбирались проби та зразки товару по цих деклараціях для уточнення коду товару і не виносилось рішення про коригування митної вартості товару, як того вимагають положення п.6.2.4 Порядку виконання митних формальностей. Картка відмови в митному оформленні не може заміняти собою рішення про коригування митної вартості, це є різні документи і різні підстави їх винесення.

Враховуючи викладене, представник позивача вважає, що відповідачем не доведено, що по першим поданим до митниці тимчасовим митним деклараціям здійснювалась процедура узгодження митної вартості товару, а картка відмови в митному оформленні по цим деклараціям були складені взагалі в порушення вимог п.6.2.4 Порядку виконання митних формальностей.

Враховуючи те, що відповідачем в даному випадку не приймались рішення про коригування митної вартості за поданими повторно тимчасовими митними деклараціями у відповідності до ст.55 МК України, позивач вважає, що відповідач порушив вимоги ч.3 ст.54, ч.7 ст.55, ст.260 МК України та п.29 Положення про митні декларації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №450, внаслідок чого ним винесено Вимоги про сплату належної суми митних платежів, розмір яких жодним суб`єктом не визначався (ні декларантом, ні митним органом), оскільки такі Вимоги відповідач мав би право виносити у випадку порушення декларантом своїх зобов`язань, які виникають за наслідками проведення процедури коригування митної вартості товарів, визначеної розділом III Митного Кодексу України, якої насправді не відбувалось в даному випадку.

Таким чином, відповідач, вчинив дії з випуску товарів у вільний обіг з порушенням процедури випуску товарів у вільний обіг, визначеної п.29 ПКМУ №450 без наявного рішення про коригування митної вартості товарів (яким би могло бути визначено розмір податкового зобов`язання, яке підлягало сплаті), чим порушив ст.54, ч.4 ст.260 та п.4 ч.11 ст.311 МУ України.

З огляду на викладене представник позивача вважає, що оскаржувані вимоги Одеської митниці є протиправними та такими, що винесені в порушення вимог Митного кодексу України та просить їх скасувати.

11.04.2024 представником Одеської митниці подано до суду заяву про долучення додаткових документів, а саме : належним чином засвідчені копії фінансових гарантій №№ 400540-U21-670112, 400540-U21-670130, 400540-U21-670132.

Додатково зазначено, що з урахуванням положень абзаців шостого - десятого Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року №450, зі змінами, внесеними Постановою № 344 (далі - Постанова № 450), однією з умов випуску товарів за тимчасовою митною декларацією є сплата усіх митних платежів, що можуть підлягати сплаті під час поміщення товарів у митний режим, за найбільшими ставками з тих, під які може підпадати товар, відповідно до частини третьої статті 260 Митного кодексу України, без урахування податкових пільг у разі, коли результати досліджень можуть вплинути на застосування таких пільг. Спосіб розрахунку - «01».

Сума фінансової гарантії, яка надається митному органу, розраховується як різниця між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою виходячи з найбільшої величини вартості таких товарів, час імпорту яких в Україну збігається з часом імпорту задекларованих товарів або є максимально наближеним до нього, що визначається митним органом на підставі наявних відомостей відповідно до статті 308 Митного кодексу України. Спосіб розрахунку суми, на яку надається гарантія, «56».

Тимчасова митна декларація відповідно до Постанови № 450 та Митного кодексу України подається, коли декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідними для заповнення митної декларації у звичайному порядку, або відібрано проби (зразки) для встановлення або підтвердження характеристик товарів, а отже, дійсну митну вартість товарів визначити (визнати) неможливо.

У такому випадку найбільша величина вартості визначається за результатами аналізу інформації ПІК «Цінова інформація при визначенні митної вартості» ЄАІС, про митні оформлення по системі товарів, однакових за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі такими, як: фізичні характеристики, якість, країна виробництва, виробник, наявність торгової марки, або хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Інформацію щодо бази і порядку визначення сум фінансових гарантій було надано у листах Одеської митниці до КТ "БІЗНЕС ГАРАНТ", до яких було додано Акти про настання гарантійного випадку та вимоги про сплату належної суми митних платежів та документи, що свідчать про настання гарантійного випадку.

Звернуто увагу суду, на тому що, станом на 27.03.2024, відповідно до бази даних АСМО «Інспектор» додаткові декларації за тимчасовими митними деклараціями, оформлених із забезпеченням сплати митних платежів шляхом надання фінансових гарантій, виданих гарантом у вигляді документа, у відповідності до вимог статей 260, 261 Митного кодексу України, а саме: від 22.01.22 № UA500070/2022/000255, від 01.02.22 № UA500070/2022/000481, від 03.02.22 № UA500070/2022/000531, від 09.02.22 № UA500070/2022/000622, від 09.02.22 № UA500070/2022/000623, від 10.02.22 № UA500070/2022/000656, від 10.02.22 № UA500070/2022/000657, від 10.02.22 № UA500070/2022/000659, від 10.02.22 № UA500070/2022/000660, від 10.02.22 № UA500070/2022/000661, від 10.02.22 № UA500070/2022/000663, від 10.02.22 № UA500070/2022/000664, від 10.02.22 № UA500070/2022/000670, від 10.02.22 № UA500070/2022/000673, від 10.02.22 № UA500070/2022/000675, від 10.02.22 № UA500070/2022/000680, від 12.02.22 № UA500070/2022/000715, 12.02.22 № UA500070/2022/000726, 12.02.22 № UA500070/2022/000734, від 12.02.22 № UA500070/2022/000736, від 12.02.22 № UA500070/2022/000739, від 12.02.22 № UA500070/2022/000740, від 12.02.22 № UA500070/2022/000749, від 12.02.22 № UA500070/2022/000752, 12.02.22 № UA500070/2022/000753, від 12.02.22 № UA500070/2022/000755, 12.02.22 № UA500070/2022/000757, від 13.02.22 № UA500070/2022/000781, від 13.02.22 № UA500070/2022/000782, від 15.02.22 № UA500070/2022/000867, від 15.02.22 № UA500070/2022/000880, від 15.02.22 № UA500070/2022/000892, від 15.02.22 № UA500070/2022/000895, від 15.02.22 № UA500070/2022/000896, від 15.02.22 № UA500070/2022/000897, від 16.02.22 № UA500070/2022/000900, від 16.02.22 № UA500070/2022/000901, від 16.02.22 № UA500070/2022/000902, від 16.02.22 № UA500070/2022/000911, від 16.02.22 № UA500070/2022/000919, від 17.02.22 № UA500070/2022/000956, від 17.02.22 № UA500070/2022/000958, від 17.02.22 № UA500070/2022/000959, від 17.02.22 № UA500070/2022/000971, від 18.02.22 № UA500070/2022/000986, від 18.02.22 № UA500070/2022/000996, від 18.02.22 № UA500070/2022/000997, від 19.02.22 № UA500070/2022/001005, від 21.02.22 № UA500070/2022/001034, від 21.02.22 № UA500070/2022/001043, від 22.02.22 № UA500070/2022/001067, від 22.02.22 № UA500070/2022/001068, від 23.02.22 № UA500070/2022/001094, від 23.02.22 № UA500070/2022/001108, від 23.02.22 № UA500070/2022/001112 не подавались

22.04.2024 представник Одеської митниці подала до суду заяву про долучення до матеріалів справи копії фінансових гарантій №№400540- U21-670112, 400540-U21-670130, 4400540-U21-670132.

Також на адресу суду представником відповідача подано додаткові пояснення у справі згідно яких заперечив щодо мотивів додаткових пояснень представника позивача. Зазначено, що декларанту не було відомо точний код товару згідно УКТ ЗЕД, у зв`язку з чим були подані декларації типу «ІМ40ТН». Після подання таких декларацій відбувається процедура визначення митними органами коду товару. З метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно УКТ ЗЕД, відібрано зразки (проби) товарів для проведення лабораторних досліджень. Після чого за тимчасовими митними деклараціями товари випущено у вільний обіг до одержання результатів відповідних досліджень (аналізу, експертиз) зі сплатою митних платежів за найбільшою ставкою з тих, під які може підпадати товар, відповідно до частини третьої статті 260 МКУ, та в зв`язку, з тим, що митницею не визнано заявленої митної вартості товару згідно із частиною третьою статті 54 МКУ, митниці відповідно до розділу X МКУ надані фінансові гарантії у вигляді документа, виданих Командитним товариством «Бізнес Гарант», що свідчить про відповідність дій Одеської митниці положенням Митного кодексу України.

З урахуванням висновків лабораторних досліджень і винесених митницею Рішень про визначення коду товару Декларант був зобов`язаний подати додаткові декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасових митних декларацій відповідно до частини першої статті 261 МКУ. Тимчасові митні декларації, які стали предметом позову, подані митному органу з врахуванням причин відмови та вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів. Одночасно декларантом подано забезпечення сплати митних платежів фінансовою гарантією виданою гарантом у вигляді документа.

Просить у задоволенні позову відмовити.

26.04.2024 представник Командитного товариства "Бізнес Гарант" скористалась своїм правом та подала до суду пояснення в яких не погодилася із позицію відповідача, що висвітлена у запереченнях.

У підготовчому судовому засіданні 22.05.2024 усною ухвалою із занесенням до протоколу судового засідання судом ухвалено закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі призначено на 28.05.2024 о 10:30 год.

У судовому засідання представники сторін надали свої пояснення щодо предмету спору, однак у зв`язку із закінченням часу, відведеного на розгляд справи, у судовому засіданні оголошено перерву. Наступне судове засідання у справі призначено на 12.06.2024 о 13:00 год.

30.05.2024 та 11.06.2024 представник відповідача подала до суду додаткові пояснення щодо суті спору.

12.06.2024 представник позивача подала до суду письмові пояснення.

У судовому засідання представниця позивача позовні вимоги підтримала повністю та просила суд визнати протиправними та скасувати 52 оскаржувані вимоги Одеської митниці про сплату належних сум митних платежів від 30.05.2022.

Представниця відповідача заперечила проти позову та просила у його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

Командитне товариство "Бізнес Гарант" (приватне підприємство "ВІП Бізнес" і Компанія), відповідно Угоди №7 про надання фінансових гарантій органам доходів і зборів фінансовим посередником від 27.01.2014 року, укладеного з Міністерством доходів і зборів України, є належним фінансовим посередником, уповноваженим Міністерством доходів і зборів України на надання органам доходів і зборів фінансових гарантій та внесений до Реєстру гарантів.

Згідно вказаної угоди, позивач надає фінансові гарантії сплати митних платежів у разі невиконання особою, відповідальною за сплату митних платежів, взятих перед митними органами зобов`язань, що випливають з митних процедур відповідно до митного кодексу.

Командитне товариство "Бізнес Гарант" (приватне підприємство "ВІП Бізнес" і Компанія) в січні-лютому 2022 року, відповідно до Договору про надання послуг з видачі фінансових гарантій з ТОВ "Логістіка ЮА" №U21-67 від 22.11.2021 року, видало фінансові гарантії №400469-U21-670104 від 10.02.2022 року, №400462-U21-670103 від 10.02.2022 року, №400471-U21-670106 від 10.02.2022 року, №400470-U21-670105 від 10.02.2022 року, №400476-U21-670109 від 10.02.2022 року, №400487-U21-670112 від 10.02.2022 року, №400477-U21-670110 від 10.02.2022 року, №400488-U21-670113 від 10.02.2022 року, №400491-U21-670115 від 10.02.2022 року, №400512-U21-670124 від 11.02.2022 року, №400519-U21-670129 від 11.02.2022 року, №400518-U21-670128 від 11.02.2022 року, №400514-U21-670126 від 11.02.2022 року, №400494-U21-670128 від 11.02.2022 року, №400527-U21-670136 від 12.02.2022 року, №400520-U21-670130 від 11.02.2022 року, №400525-U21-670134 від 12.02.2022 року, №400516-U21-670127 від 11.02.2022 року, №400523-U21-670132 від 12.02.2022 року, №400529-U21-670138 від 12.02.2022 року, №400530-U21-670139 від 12.02.2022 року, №400528-U21-670137 від 12.02.2022 року, №400544-U21-670147 від 15.02.2022 року, №400560-U21-670149 від 15.02.2022 року, №400185-U21-670018 від 22.01.2022 року, №400358-U21-670076 від 31.01.2022 року, №400392-U21-670082 від 03.02.2022 року, №400458-U21-670101 від 09.02.2022 року, №400457-U21-670100 від 09.02.2022 року, №400472-U21-670107 від 10.02.2022 року, №400473-U21-670108 від 10.02.2022 року, №400566-U21-670155 від 15.02.2022 року, №400565-U21-670154 від 15.02.2022 року, №400550-U21-670148 від 15.02.2022 року, №400562-U21-670151 від 15.02.2022 року, №400540-U21-670146 від 15.02.2022 року, №400564-U21-670153 від 15.02.2022 року, №400561-U21-670150 від 15.02.2022 року, №400563-U21-670152 від 15.02.2022 року, №400573-U21-670161 від 16.02.2022 року, №400596-U21-670168 від 17.02.2022 року, №400593-U21-670165 від 16.02.2022 року, №400621-U21-670170 від 17.02.2022 року, №400636-U21-670178 від 18.02.2022 року, №400643-U21-670180 від 18.02.2022 року, №400642-U21-670179 від 18.02.2022 року, №400648-U21-670181 від 19.02.2022 року, №400651-U21-670184 від 21.02.2022 року, №400661-U21-670187 від 21.02.2022 року, №400708-U21-670206 від 22.02.2022 року, №400716-U21-670212 від 23.02.2022 року, №400597-U21-670169 від 17.02.2022 року, якими забезпечило виконання зобов`язань ТОВ «АГРОІМПОРТ ЛТД», ТОВ «Томінслав», ТОВ Фірма «Адвес», ТОВ «МАКСІ ПЕЙМЕНТС», ТОВ «НВП ПРОФІ ЮГ», ТОВ «БАЛКАНТЕХ», ТОВ «ФЕЛІТА», ТОВ «ТД «ПОЛІХІМ», ТОВ «ФОРТРЕКС ЛТД», ТОВ «ФУРНІТУРА ТРЕЙДІНГ», що випливають з митних процедур.

Вказані підприємства уповноважили митного брокера ТОВ «АЛТАЙСІТІ» надати митному органу, передбачені законодавством документи, необхідні для виконання митних формальностей щодо переміщення товару в режим Імпорт. У зв`язку з тим, що точні відомості про характеристики товарів, необхідних для заповнення митної декларації у звичайному порядку, не були відомі, відповідно до частини 1 статті 260 Митного кодексу України, митним брокером ТОВ "АЛТАЙСІТІ" до митного органу подані тимчасові митні декларації під зобов`язання про подання додаткових декларацій у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасових митних декларацій.

22.06.2022 року від Одеської митниці позивачу надійшли акти про настання гарантійного випадку та вимоги про сплату належних сум митних платежів за гарантіями:

№56/1 від 30.05.2022 року на загальну суму 556367, 76 грн. (фінансова гарантія №400469-U21-670104 від 10.02.2022 року);

№57/2 від 30.05.2022 року на загальну суму 646774, 17 грн. (фінансова гарантія №400462-U21-670103 від 10.02.2022 року);

№58/3 від 30.05.2022 року на загальну суму 562099, 63 грн. (фінансова гарантія №400471-U21-670106 від 10.02.2022 року);

№59/4 від 30.05.2022року на загальну суму 524739, 92 грн. (фінансова гарантія №400470-U21-670105 від 10.02.2022 року);

№60/5 від 30.05.2022року на загальну суму 419822, 02 грн. (фінансова гарантія №400476-U21-670109 від 10.02.2022 року);

№61/6 від 30.05.2022року на загальну суму 625557, 52 грн. (фінансова гарантія №400487-U21-670112 від 10.02.2022 року);

№62/7 від 30.05.2022року на загальну суму 720654, 96 грн. (фінансова гарантія №400477-U21-670110 від 10.02.2022 року);

№63/8 від 30.05.2022року на загальну суму 595357, 07 грн. (фінансова гарантія №400488-U21-670113 від 10.02.2022 року);

№64/9 від 30.05.2022року на загальну суму 431569, 48 грн. (фінансова гарантія №400491-U21-670115 від 10.02.2022 року);

№65/10 від 30.05.2022року на загальну суму 558558, 84 грн. (фінансова гарантія №400512-U21-670124 від 11.02.2022 року);

№66/11 від 30.05.2022року на загальну суму 505488, 49 грн. (фінансова гарантія №400519-U21-670129 від 11.02.2022 року);

№67/12 від 30.05.2022року на загальну суму 524853, 78 грн. (фінансова гарантія №400518-U21-670128 від 11.02.2022 року);

№68/13 від 30.05.2022року на загальну суму 530375, 82 грн. (фінансова гарантія №400514-U21-670126 від 11.02.2022 року);

№69/14 від 30.05.2022року на загальну суму 357547, 44 грн. (фінансова гарантія №400494-U21-670128 від 11.02.2022 року);

№70/15 від 30.05.2022року на загальну суму 413941, 16 грн. (фінансова гарантія №400527-U21-670136 від 12.02.2022 року);

№71/16 від 30.05.2022року на загальну суму 316696, 03 грн. (фінансова гарантія №400520-U21-670130 від 11.02.2022 року);

№72/17 від 30.05.2022року 659107, 01 грн. (фінансова гарантія №400525-U21-670134 від 12.02.2022 року);

№73/18 від 30.05.2022року на загальну суму 450771, 73 грн. (фінансова гарантія №400516-U21-670127 від 11.02.2022 року);

№74/19 від 30.05.2022року на загальну суму 591551, 21 грн. (фінансова гарантія №400523-U21-670132 від 12.02.2022 року);

№75/20 від 30.05.2022року на загальну суму 562485, 91 грн. (фінансова гарантія №400529-U21-670138 від 12.02.2022 року);

№76/21 від 30.05.2022року на загальну суму 482686, 41 грн. (фінансова гарантія №400530-U21-670139 від 12.02.2022 року);

№77/22 від 30.05.2022року на загальну суму 448764, 66 грн. (фінансова гарантія №400528-U21-670137 від 12.02.2022 року);

№78/23 від 30.05.2022року на загальну суму 603141, 14 грн. (фінансова гарантія №400544-U21-670147 від 15.02.2022 року);

№79/24 від 30.05.2022року на загальну суму 714370, 20 грн. (фінансова гарантія №400560-U21-670149 від 15.02.2022 року);

№80/25 від 30.05.2022року на загальну суму 337347, 55 грн. (фінансова гарантія №400185-U21-670018 від 22.01.2022 року);

№81/26 від 30.05.2022року на загальну суму 468463, 85 грн. (фінансова гарантія №400358-U21-670076 від 31.01.2022 року);

№82/27 від 30.05.2022року на загальну суму 564106, 02 грн. (фінансова гарантія №400392-U21-670082 від 03.02.2022 року);

№83/28 від 30.05.2022року на загальну суму 348402, 42 грн. (фінансова гарантія №400458-U21-670101 від 09.02.2022 року);

№84/29 від 30.05.2022року на загальну суму 645489, 14 грн. (фінансова гарантія №400457-U21-670100 від 09.02.2022 року);

№85/30 від 30.05.2022року на загальну суму 368463, 23 грн. (фінансова гарантія №400472-U21-670107 від 10.02.2022 року);

№86/31 від 30.05.2022року на загальну суму 512321, 31 грн. (фінансова гарантія №400473-U21-670108 від 10.02.2022 року);

№87/32 від 30.05.2022року на загальну суму 456710, 12 грн. (фінансова гарантія №400566-U21-670155 від 15.02.2022 року);

№88/33 від 30.05.2022року на загальну суму 515027, 86 грн. (фінансова гарантія №400565-U21-670154 від 15.02.2022 року);

№89/34 від 30.05.2022року на загальну суму 587570, 58 грн. (фінансова гарантія №400550-U21-670148 від 15.02.2022 року);

№90/35 від 30.05.2022року на загальну суму 655649, 09 грн. (фінансова гарантія №400562-U21-670151 від 15.02.2022 року);

№91/36 від 30.05.2022року на загальну суму 347874, 97 грн. (фінансова гарантія №400540-U21-670146 від 15.02.2022 року);

№92/37 від 30.05.2022року на загальну суму 639689, 51 грн. (фінансова гарантія №400564-U21-670153 від 15.02.2022 року);

№93/38 від 30.05.2022року на загальну суму 479202, 72 грн. (фінансова гарантія №400561-U21-670150 від 15.02.2022 року);

№94/39 від 30.05.2022року на загальну суму 605863, 27 грн. (фінансова гарантія №400563-U21-670152 від 15.02.2022 року);

№95/40 від 30.05.2022року на загальну суму 706082, 59 грн. (фінансова гарантія №400573-U21-670161 від 16.02.2022 року);

№96/42 від 30.05.2022року на загальну суму 580636, 75 грн. (фінансова гарантія №400596-U21-670168 від 17.02.2022 року);

№97/43 від 30.05.2022року на загальну суму 85611, 48 грн. (фінансова гарантія №400593-U21-670165 від 16.02.2022 року);

№98/44 від 30.05.2022року на загальну суму 560516, 90 грн. (фінансова гарантія №400621-U21-670170 від 17.02.2022 року);

№99/45 від 30.05.2022року на загальну суму 212209, 97 грн. (фінансова гарантія №400636-U21-670178 від 18.02.2022 року);

№100/46 від 30.05.2022року на загальну суму 584363, 62 грн. (фінансова гарантія №400643-U21-670180 від 18.02.2022 року);

№101/47 від 30.05.2022року на загальну суму 595635, 72 грн. (фінансова гарантія №400642-U21-670179 від 18.02.2022 року);

№102/48 від 30.05.2022року на загальну суму 346698, 04 грн. (фінансова гарантія №400648-U21-670181 від 19.02.2022 року);

№103/49 від 30.05.2022року на загальну суму 611367, 46 грн. (фінансова гарантія №400651-U21-670184 від 21.02.2022 року);

№104/50 від 30.05.2022року на загальну суму 635435, 93 грн. (фінансова гарантія №400661-U21-670187 від 21.02.2022 року)

№105/51 від 30.05.2022року на загальну суму 114081, 32 грн. (фінансова гарантія №400708-U21-670206 від 22.02.2022 року)

№106/52 від 30.05.2022року на загальну суму 27933, 97 грн. (фінансова гарантія №400716-U21-670212 від 23.02.2022 року)

№110/41 від 30.05.2022року на загальну суму 664873, 61 грн. (фінансова гарантія №400597-U21-670169 від 17.02.2022 року).

У всіх актах про настання гарантійного випадку зазначено, що товар, який повинен бути оформлений у митний режим декларантом ТОВ "АЛТАЙСІТІ" у визначений строк без зміни його кількості, вартості, найменування не доставлений у митницю призначення у визначений строк і відповідно до пункту 3 частини 4 статті 311 Митного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виникло "настання терміну сплати податкових зобов`язань відповідно до розділу 111 цього кодексу".

На переконання позивача, винесені відповідачем вимоги про сплату належних сум митних платежів за гарантіями є протиправними та підлягають скасуванню.

Визначаючись щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування вимог про сплату належних сум митних платежів за гарантіями від 30 травня 2022 року у кількості 52 шт, суд зазначає про таке.

Питання забезпечення виконання зобов`язань перед митними органами унормовано розділом Х МК України.

Відповідно до частини першої статті 305 МК України у випадках, визначених цим Кодексом, виконання зобов`язань осіб, що випливають з митних процедур, забезпечуються шляхом надання митним органам забезпечення сплати митних платежів у способи, передбачені для відповідної митної процедури.

Одним із способів забезпечення сплати митних платежів є фінансові гарантії (пункт 1 частини першої статті 306 МК України).

Частини друга та третя статті 307 МК України встановлюють, що взаємовідносини між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та гарантами регулюються на підставі укладених угод.

Фінансова гарантія видається гарантом і надається митним органам особою, відповідальною за сплату митних платежів, або будь-якою іншою особою на користь особи, відповідальної за сплату митних платежів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Фінансова гарантія діє на всій митній території України.

Відповідно до статті 308 МК України розмір фінансової гарантії визначається митним органом виходячи з суми митних платежів, що підлягає сплаті при випуску товарів для вільного обігу на митній території України або при вивезенні товарів за межі цієї території у митному режимі експорту. Якщо при визначенні розміру фінансової гарантії неможливо точно визначити суму митних платежів, що підлягає сплаті, внаслідок ненадання митному органу точних відомостей про характер, найменування, кількість, країну походження, митну вартість та код таких товарів згідно з УКТ ЗЕД, розмір фінансової гарантії визначається виходячи з найбільшої величини ставок податків, вартості та/або кількості товарів, що можуть бути визначені на підставі наявних відомостей.

У випадках, зазначених у цьому Кодексі, фінансові гарантії надаються митним органам під час або до декларування товарів до митного режиму транзиту, попереднього декларування товарів, до їх прибуття на митну територію України та під час декларування товарів до митних режимів, що передбачають сплату митних платежів або передбачають перебування товарів під митним контролем до моменту закінчення дії відповідного митного режиму (частина перша статті 310 МК України).

Частина сьома статті 311 МК України передбачає, що до правовідносин, пов`язаних з видачею фінансової гарантії, виконанням гарантом зобов`язань і припиненням фінансової гарантії, застосовуються також положення законодавства України про банки і банківську діяльність та цивільного законодавства України в частині, що не врегульована цим Кодексом.

Частина перша статті 312 МК України передбачає, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого фінансовою гарантією, наданою у вигляді документа, суми митних платежів, що підлягають сплаті, повинні бути перераховані гарантом на рахунок митного органу впродовж трьох банківських днів з дня отримання гарантом вимоги митного органу про таку сплату. Форма вимоги встановлюється в угоді, передбаченій частиною третьою статті 314 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 314 МК України гарантом може виступати незалежний фінансовий посередник - юридична особа, створена у формі повного або командитного товариства.

Взаємовідносини між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та гарантами регулюються на підставі укладених угод, у яких зазначається обов`язок гаранта безумовно сплатити суму митних платежів у разі невиконання відповідними особами зобов`язань перед митними органами та щорічно, не пізніше 1 березня року, наступного за звітним, надавати підтвердження умов, визначених у пунктах 1-5 частини другої цієї статті, за попередній рік (частина третя статті 314 МК України).

Так само і взаємовідносини між гарантами та декларантами, в інтересах яких видаються фінансові гарантії, будуються на договірних засадах.

При перегляді справи в порядку касаційного провадження Верховний Суд дійшов висновку, що правова природа інституту забезпечення виконання зобов`язань осіб, що випливають із митних процедур, покликана запобігти порушенням митних правил та гарантувати надходження митних платежів до Державного бюджету України, при цьому не покладаючи на декларанта чи уповноважену ним особу надмірний тягар із сплати митних платежів, зокрема до вирішення питання про належний їх розмір.

Фінансовий гарант є особою, яка вступає у митні правовідносини внаслідок специфіки своєї діяльності, а саме внаслідок взяття на себе на договірних засадах зобов`язання із безумовної сплати митних платежів у випадку невиконання зобов`язання, забезпеченого фінансовою гарантією, наданою у вигляді документа. Відповідно, останній користується правом на захист своїх прав у судовому порядку, якщо вважає, що вимога митного органу як суб`єкта владних повноважень є протиправною та прийнята з порушенням приписів чинного законодавства. У даній справі позивач доводить відсутність настання гарантійного випадку, який би охоплювався виданими ним фінансовими гарантіями.

Верховний Суд з аналізу положень статті 260 МК України виснував, що законодавець передбачає застосування способів забезпечення сплати митних платежів, передбачених розділом Х МК України, зокрема, у випадку подання декларантом або уповноваженої ним особи тимчасової митної декларації. Як уже зазначалось, фінансові гарантії покликані забезпечити виконання зобов`язання (в тому числі, можливого) щодо сплати митних платежів в умовах, коли декларант/уповноважена ним особа цього не робить чи не може зробити.

Зміст статті 260 МК України у взаємозв`язку з нормами Положення №450 свідчить, що підставою для подання тимчасової митної декларації є сумніви або щодо характеристик товару (зокрема правильності коду згідно з кодом УКТ ЗЕД), або щодо його митної вартості, або щодо його кількості. З огляду на наявність відповідної суперечки між декларантом та митним органом очевидною є необхідність застосування фінансових гарантій.

Так, у межах позовних вимог, що розглядуються судом, встановлено,що тимчасові митні декларації, за якими видавались фінансові гарантії, були подані вже як повторні.

В ході судового розгляду встановлено, що за всіма тимчасовими митними деклараціями митний орган раніше прийняв картки відмови в митному оформленні первинних митних декларацій, на виконання яких і подані ці повторні митні декларації (які є предметом судового дослідження) разом із фінансовими гарантіями, в яких зазначено їх розмір вже з урахуванням зауважень Митниці.

В кожній картці відмови вказано, що для розрахунку розміру фінансової гарантії (це означає розміру сплати митних платежів загалом) рівень вартості повинен становити не нижче ніж 5,86 дол. США за кг ваги нетто товару. В той же час митницею в даних картках відмови не було наведено підстав встановлення саме такого розміру вартості і не вказано, яким документом такий рівень вартості підтверджується. Даний рівень вартості митний орган застосував для тих кодів товару УКТЗЕД, які були визначені декларантами в перших тимчасових деклараціях.

У відповідності до абз.3 п.29 Положення «Про митні декларації» у разі прийняття митним органом рішення про відмову у митному оформленні у зв`язку з неправильним розрахунком суми фінансової гарантії інформація про найбільшу величину вартості таких товарів, час імпорту яких в Україну збігається з часом імпорту задекларованих товарів або є максимально наближеним до нього, для розрахунку такої суми зазначається митним органом у рішенні про відмову у митному оформленні згідно із статтею 256 Митного кодексу України.

Суд вважає за необхідне відмітити, що відмова в прийнятті митної декларації згідно із статтею 256 Митного кодексу України з підстав не правильного розрахунку суми фінансової гарантії не є документом, яким коригується митна вартість товару у відповідності до положень МК України. Митний кодекс України не передбачає такого механізму регулювання митної вартості як картка відмови в митному оформленні.

Як вірно відмітив Верховний Суд у постанові від 15.2.2024 у даній справі, відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №651 (далі Порядок №651), графа 43 «Метод визначення вартості» заповнюється в разі заявлення товарів у митний режим імпорту або в інший, відмінний від митного режиму імпорту, митний режим, зі справлянням митних платежів. У лівому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався. У разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом.

З матеріалів справи судом встановлено та не заперечується представниками сторін, що хоча в усіх тимчасових митних деклараціях, окрім №UA500070/2022/000255, №UA500070/2022/000481, заповнено обидва підрозділи графи 43 «Метод визначення вартості» і у правому підрозділі проставлено 6, однак рішення про коригування митної вартості за резервним методом визначення митної вартості митним органом при розгляді первинно поданих тимчасових декларацій не приймалися відповідачем.

Враховуючи зазначене, випуск товару у вільний обіг у даному випадку регулюється частиною 2 ст.260 МК України, яка передбачає, що якщо під час митного оформлення товарів митним органом бралися проби (зразки) цих товарів для проведення їх дослідження (аналізу, експертизи), випуск таких товарів до одержання результатів відповідних досліджень (аналізу, експертиз), якщо вони не підпадають під дію встановлених законодавством України заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, може бути здійснений митним органом за тимчасовою митною декларацією у порядку та на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Такий порядок визначено Положенням про митні декларації, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №450.

У відповідності до п.29 Положення про митні декларації декларування партії товарів, ввезених на митну територію України, може бути здійснено з використанням тимчасової митної декларації за бажанням декларанта або уповноваженої ним особи у разі, коли декларант не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку. Якщо в рамках процедур митного контролю та оформлення товарів, ввезених на митну територію України, за поданою митною декларацією на бланку єдиного адміністративного документа посадовою особою митного органу відбиралися проби (зразки) товарів, за бажанням декларанта або уповноваженої ним особи декларування таких товарів може бути здійснено з використанням тимчасової митної декларації. Випуск таких товарів до одержання результатів відповідних досліджень (аналізу, експертиз) здійснюється митним органом за таких умов: товари не підпадають під дію встановлених законодавством заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України відповідно до частини двадцять першої статті 356 Митного кодексу України; усі митні платежі, що можуть підлягати сплаті під час поміщення товарів у митний режим, сплачені за найбільшими ставками з тих, під які може підпадати товар, відповідно до частини третьої статті 260 Митного кодексу України, без урахування податкових пільг у разі, коли результати досліджень можуть вплинути на застосування таких пільг.

Поряд з цим, судом встановлено, що відповідачем здійснено відібрання зразків товару по кожній тимчасовій митній декларації.

Тобто, у декларанта ТОВ "АЛТАЙСІТІ" виник обов`язок подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації, відповідно до приписів статті 260 Митного кодексу України.

Разом з тим, судом встановлено, що на підставі тимчасових митних декларацій товар був випущений Одеською митницею у вільний обіг на підставі наданих до митного органу гарантій КТ «Бізнес Гарант» (приватне підприємство "ВІП Бізнес" і Компанія), якими визначено зобов`язання сплатити до державного бюджету визначену у гарантії суму митних платежів у разі порушення декларантом зобов`язань, що випливають з митних процедур по коду UA02 оформлення митним органом тимчасової митної декларації.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги положення частини 7 статті 55 Митного кодексу України, пункту 29 Положення про митні декларації та дії Одеської митниці, декларант мав право на випуск товару у вільний обіг за умови сплатити визначеної ним у тимчасових митних деклараціях митної вартості товару та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів визначених у тимчасових митних деклараціях та сумою митних платежів визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу.

Поряд з цим, слід вказати, що в матеріалах справи відсутнє відповідне рішення митного орану, яким була б визначена сума податкового зобов`язання у вигляді митних платежів, які б підлягали сплаті. Відсутність такого рішення також підтверджена представником відповідача у судовому засіданні.

Судом з`ясовано, що суми митних платежів, визначені декларантом у тимчасових митних деклараціях, відмінні від суми митних платежів, визначених відповідачем у оскаржуваних вимогах про сплату митних платежів.

В актах про настання гарантійного випадку, на підставі яких позивачу направлено оскаржувані вимоги про сплату митних платежів, підставою настання гарантійного випадку зазначено «настання терміну сплати податкових зобов`язань відповідно до розділу III цього Кодексу».

Так, згідно частини 4 статті 311 Митного кодексу України, митний орган направляє гарантові, що видав гарантію у вигляді документа, вимогу щодо сплати митних платежів у разі настання терміну сплати податкових зобов`язань відповідно до розділу III цього Кодексу.

Разом з тим, суд вкотре наголошує, що розділом ІІІ Митного кодексу України, а саме частиною 7 статті 55, встановлено забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу.

Таким чином, обов`язковою умовою для забезпечення сплати митних платежів шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України є прийняття рішення про коригування митної вартості товарів у відповідності до розділу III Митного Кодексу.

Разом з тим, слід вказати, що датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України (стаття 278 Митного кодексу України).

Строки сплати (виконання обов`язку зі сплати) митних платежів регламентовані статтею 297 Митного кодексу України.

Частина 1 та 7 цієї статті говорить, що у разі ввезення товарів на митну територію України суми митних платежів, нараховані декларантом (уповноваженою ним особою) або митним органом, підлягають сплаті до Державного бюджету України платником податків до або на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення, крім випадків, якщо відповідно до цього Кодексу товари ввозяться на митну територію України із звільненням від оподаткування митними платежами або випускаються у відповідний митний режим за спрощеною декларацією в межах спеціальних спрощень, наданих підприємству, яке отримало авторизацію АЕО-С.

Строки сплати митних платежів при переміщенні (пересиланні) товарів через митний кордон України громадянами, при переміщенні товарів через митний кордон України трубопровідним транспортом та лініями електропередачі, при тимчасовому ввезенні товарів на митну територію України з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами, а також при незаконному переміщенні товарів через митний кордон України визначаються цим Кодексом та Податковим кодексом України.

Пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України говорить, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суму податкового зобов`язання, визначену у митній декларації, платник податків зобов`язаний сплатити до/або на день подання митної декларації.

Згідно пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.

Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов`язань.

З системного аналізу зазначених вище норм можна зробити висновок, що обов`язок із сплати податкового зобов`язання у вигляді митних платежів у декларанта, згідно зі ст.278 Митного кодексу України та пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, виникає у день подання митної декларації. При цьому, саме на підставі митної декларації здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання у вигляді митних платежів.

Як вже зазначено вище, у декларанта ТОВ "АЛТАЙСІТІ" виник обов`язок подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації, відповідно до приписів статті 260 Митного кодексу України.

Судом встановлено, що додаткові декларації у строк, визначений Митним кодексом України, декларантом подано не було, відповідно і сума податкового зобов`язання у вигляді митних платежів ним також визначена не була.

Згідно п.п. 57.2, 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних з порушенням податкового законодавства, та надсилає (вручає) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум платнику податку, такий платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму податкового зобов`язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно підпунктів 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо:

- платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

- дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

- згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

- дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

- результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Проаналізувавши вищезазначені положення Митного кодексу України та Податкового кодексу України, суд вважає, що термін сплати податкових зобов`язань у вигляді митних платежів, у разі не подання декларантом додаткової митної декларації, настає після 10 робочих днів, що настають за днем отримання рішення митного органу про нарахування податкового зобов`язання відповідно до розділу III Митного кодексу України.

Натомість, як вже встановлено судом вище, жодного рішення про нарахування податкового зобов`язання (рішення про коригування митної вартості) митним органом прийнято не було.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги те, що митний орган направляє гарантові, що видав гарантію у вигляді документа, вимогу щодо сплати митних платежів у разі настання терміну сплати податкових зобов`язань відповідно до розділу III Митного кодексу України, а такий термін фактично не настав, оскільки додаткові декларації у строк, визначений Митним кодексом України, декларантом не подано та митним органом податкового зобов`язання не нараховано, обставини настання гарантійного випадку, зазначені в Актах про настання гарантійного випадку не існували, відповідно і підстав для надіслання КТ Бізнес Гарант (приватне підприємство "ВІП Бізнес" і Компанія) вимог про сплату належних сум митних платежів за гарантіями у митного органу не було.

Обставини настання гарантійного випадку, зазначені в Актах про настання гарантійного випадку не існували, процедура коригування митної вартості відповідно до розділу III Митного Кодексу України не проводилась, а тому оскаржувані позивачем вимоги про сплату належної суми митних платежів є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги в частині направленій Верховним Судом до суду першої інстанції на новий розгляд - підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні із позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в сумі 26000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №280 від 06.07.2022 року. Крім цього, за розгляд заяв про забезпечення позову від 07.07.2022 року та 09.08.2022 року сплачено судовий збір в сумі 780 грн. (платіжне доручення №281 від 06.07.2022 року та платіжне доручення №9384 від 08.08.2022 року).

Враховуючи, що постановою Верховного Суду у даній справі від 15.02.2024 відмовлено у задоволенні частини позовних вимог, суд дійшов висновку, що на користь позивача належить до відшкодування сума сплаченого судового збору у розмірі, що пропорційний до задоволеної частини позовних вимог, а саме у розмірі 13149,30 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати вимоги Одеської митниці про сплату належних сум митних платежів: №56/1 від 30.05.2022 року, №57/2 від 30.05.2022 року, №58/3 від 30.05.2022 року, №59/4 від 30.05.2022року, №60/5 від 30.05.2022 року, №61/6 від 30.05.2022 року, №62/7 від 30.05.2022року, №63/8 від 30.05.2022року, №64/9 від 30.05.2022 року, №65/10 від 30.05.2022 року, №66/11 від 30.05.2022року, №67/12 від 30.05.2022 року, №68/13 від 30.05.2022 року, №69/14 від 30.05.2022 року, №70/15 від 30.05.2022 року, №71/16 від 30.05.2022 року, №72/17 від 30.05.2022 року, №73/18 від 30.05.2022 року, №74/19 від 30.05.2022 року, №75/20 від 30.05.2022 року, №76/21 від 30.05.2022 року, №77/22 від 30.05.2022 року, №78/23 від 30.05.2022 року, №79/24 від 30.05.2022 року, №80/25 від 30.05.2022 року, №81/26 від 30.05.2022 року, №82/27 від 30.05.2022 року, №83/28 від 30.05.2022 року, №84/29 від 30.05.2022 року, №85/30 від 30.05.2022 року, №86/31 від 30.05.2022 року, №87/32 від 30.05.2022 року, №88/33 від 30.05.2022 року, №89/34 від 30.05.2022 року, №90/35 від 30.05.2022 року, №91/36 від 30.05.2022 року, №92/37 від 30.05.2022 року, №93/38 від 30.05.2022 року, №94/39 від 30.05.2022 року, №95/40 від 30.05.2022 року, №96/42 від 30.05.2022 року, №97/43 від 30.05.2022 року, №98/44 від 30.05.2022 року, №99/45 від 30.05.2022 року, №100/46 від 30.05.2022 року, №101/47 від 30.05.2022 року, №102/48 від 30.05.2022 року, №103/49 від 30.05.2022 року, 104/50 від 30.05.2022 року, №105/51 від 30.05.2022 року, №106/52 від 30.05.2022 року, №110/41 від 30.05.2022року.

Стягнути на користь Командитного товариства "Бізнес Гарант" (приватне підприємство "ВІП Бізнес і Компанія") судові витрати зі сплати судового збору в сумі 13149,30 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Командитне товариство "Бізнес Гарант" (приватне підприємство "ВІП Бізнес і Компанія") (вул. К.Василенка, 20, м. Вінниця, 21027, код ЄДРПОУ 36150262)

Відповідач: Одеська митниця (вул. Івана та Юрія Лип, 21а, м. Одеса, 65078, код ЄДОПОУ 44005631)

Рішення у повному обсязі виготовлено 01.07.2024.

СуддяКомар Павло Анатолійович