Рішення

від 03.07.2024 по справі 520/9511/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2024 року № 520/9511/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м.Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського квартирно-експлуатаційного управління, Остерської квартирно-експлуатаційної частини району, третя особа Міністерство оборони України про визнання неправомірною відмови та зобов`язання вчинити певні дії -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського квартирно-експлуатаційного управління, Остерської квартирно-експлуатаційної частини району, третя особа Міністерство оборони України, в якому просив суд:

- визнати неправомірною відмову Харківського квартирно-експлуатаційного управління, яка викладена в листі від 09.04.2024 р. за вих. № 583/1570 в реалізації у встановленому розділом 7 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра Оборони України № 380 від 31.07.2018 р. права ОСОБА_1 на виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Остерську квартирно-експлуатаційну частину району подати до Чернігівської районної державної адміністрації клопотання, про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 для забезпечення постійним житлом сім`ї військовослужбовця ОСОБА_1 .

Відповідач, Харківське квартирно-експлуатаційного управління, подало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Відзив на позовну заяву від Остерської квартирно-експлуатаційної частини району до суду не надійшов.

Третя особа подало пояснення по справі, в яких просила відмовити в задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що у витязі з послужного списку військовослужбовця ОСОБА_1 про проходження дійсної військової служби у Збройних Силах України зазначено, що позивач проходить військову службу в Збройних Силах України з 07.12.1992 по теперішній час.

Позивач зареєстрований в квартирі за адресою АДРЕСА_2 разом з дружиною та дітьми. В зазначену квартиру позивач вселився на підставі службового ордера.

Рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 з даної квартири знято статус службова, що підтверджується витягом з протоколу №3 від 02.04.2024.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 02.04.2024 року №1192 затверджено протокол житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 02.04.2024 року №3 «Зняття статусу «службове» с житлових приміщень: надати згоду майстер-сержанту ОСОБА_1 , на зняття статусу «службове» з житлового приміщення яке він займає разом з членами родини: дружина- ОСОБА_2 1975 р.н., син - ОСОБА_3 2004 р.н. за адресою: АДРЕСА_2 (2-х кімнатна житлова площа 26,8 м2) перебуває на квартирному обліку як особа яка потребує поліпшення житлових умов в загальної черзі з 22.02.2024 р., на першочергове отримання житла як учасник бойових дій з 22.02.2024р., у списку для отримання службового житла з 22.02.2024 р. Вищезазначене службове житло (ордер 063256 від 23.03.2005 р.) було розподілене в іншій військовій частини. Склад родини - 3 (три) особи.».

Позивач звернувся до Харківського квартирно-експлуатаційного управління із зверненням щодо виключення житлового приміщення з числа службового.

Харківське квартирно-експлуатаційне управління листом № 583/1570 від 09.04.2024 повідомив позивача, що рішенням заступника Міністра оборони України від 04.11.2022 року №2551/з/5 та рішенням Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців ЗС України та членів їх сімей жилими приміщеннями, протокол від 16.11.2022 року № 142, питання щодо забезпечення постійним житлом шляхом виключення займаного житла із числа службових розглядається для членів сімей військовослужбовців, які загнули (померли) або пропали безвісти.

Вважаючи протиправною відмову, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 статті 2 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, не підлягають приватизації.

За змістом статті 118 Житлового кодексу України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 12 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 3 серпня 2006 року, а саме пунктом 3 встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Так, Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями передбачено чотири способи забезпечення житлом військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше:

1) наданням один раз протягом усього часу проходження військової служби житла виключеного новозбудованого;

2) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла виключеного з числа службового;

3) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб;

4) надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Таким чином, позивач має право обрати будь - який спосіб для забезпечення житлом, оскільки вказаним Порядком не передбачено, що Квартирно-експлуатаційний відділ повноважний вирішувати, яким чином забезпечити військовослужбовців житлом.

Відповідно до ч. 2 п. 11 Порядку, виключення житлових приміщень з числа службового проводиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.

Відповідно до п. 10 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України № 380 від 31.07.2018 (в подальшому - Інструкція), військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку з скороченням штатів, інваліди першої чи другої групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими жилими приміщеннями, незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на квартирному обліку. Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району встановленим порядком.

Отже, на час розгляду справи, відсутні законодавчі норми, які б обмежували встановлену п. 10 Інструкції та ч. 3 п. 3 Порядку можливість реалізації права позивача на виключення його квартири з числа службових.

Конституційний Суд неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій держави, зокрема, гарантії соціального захисту. До них, насамперед, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме у Збройних Силах України, органах СБУ, податковій, міліції, прокуратурі, тощо (рішення КСУ від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій, гарантій).

Із урахуванням вищевикладених норм суд зазначає, що визначальними обставинами - матеріальними підставами для визнання права на виключення житла з числа службового є: перебування позивача на військовій службі, наявність календарної вислуги від 20 років, перебування на квартирному обліку, що надає право на забезпечення постійним житлом, в тому числі і шляхом виключення квартири з числа службових.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 636/1514/19

Отже, позивачем дотримано всі умови, що визначені Інструкцією, а саме позивач проходить військову службу у Збройних Силах України, у військовій частині, має військову вислугу більше 20 років, що підтверджується витягом з послужного списку, перебуває на квартирному обліку для отримання постійного житла в загальній та у першочерговій черзі з 22.02.2024 року, що підтверджується довідкою № 583/1189 від 15.03.2024 року, але постійного житла до цього часу не отримав.

З огляду на те, що позивач перебуває на квартирному обліку в Чугуївському гарнізоні, то відповідне клопотання має бути подано саме Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням, а не Остерською квартирно-експлуатаційною частиною району.

Таким чином, позовні вимоги до Остерської квартирно-експлуатаційної частини району задоволенню не підлягають.

Внаслідок бездіяльності Харківського квартирно-експлуатаційного управління, позивач фактично позбавлений можливості реалізувати свої права на житло, що є порушенням житлових прав у розумінні ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 2 грудня 2010 року у справі Кривіцька та Кривіцький проти України, яке набуло статусу остаточного 2 березня 2011 року, визнано, що в цій справі мало місце порушення прав заявників, гарантованих ст. 8 Конвенції. Зокрема Європейський суд з прав людини констатував, що заявників було позбавлено адекватних процесуальних гарантій у процесі прийнятій рішення щодо їхнього права на житло. Пунктом 51 вказаного Рішення встановлено, що з огляду на ненадання державними органами належного обґрунтування для відхилення доводів заявників. Суд зазначив, що заявників було позбавлено адекватних процесуальних гарантій у процесі прийняття рішення щодо їхнього права на житло.

З огляду на викладене, та для ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Харківське квартирно-експлуатаційне управління подати клопотання про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 для забезпечення постійним житлом сім`ї військовослужбовця ОСОБА_1 в порядку передбаченому Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 380 від 31.07.2018 та Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 3 серпня 2006 року.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) до Харківського квартирно-експлуатаційного управління (вул. Пушкінська, 61, м. Харків, 61024), Остерської квартирно-експлуатаційної частини району ( АДРЕСА_4 ), третя особа Міністерство оборони України (пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168) про визнання неправомірною відмови та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову Харківського квартирно-експлуатаційного управління, яка викладена в листі від 09.04.2024 р. за вих. № 583/1570 в реалізації у встановленому розділом 7 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра Оборони України № 380 від 31.07.2018 р. права ОСОБА_1 на виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Харківське квартирно-експлуатаційне управління подати клопотання про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 для забезпечення постійним житлом сім`ї військовослужбовця ОСОБА_1 в порядку передбаченому Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 380 від 31.07.2018 та Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 3 серпня 2006 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаєв А.І.