Постанова

від 26.12.2024 по справі 520/9511/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 р. Справа № 520/9511/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2024, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 03.07.24 по справі № 520/9511/24

за позовом ОСОБА_1

до Харківського квартирно-експлуатаційного управління , Остерської квартирно-експлуатаційної частини району третя особа Міністерство оборони України

про визнання неправомірною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського квартирно-експлуатаційного управління, Остерської квартирно-експлуатаційної частини району, третя особа Міністерство оборони України, в якому просив суд:

- визнати неправомірною відмову Харківського квартирно-експлуатаційного управління, яка викладена в листі від 09.04.2024 р. за вих. № 583/1570 в реалізації у встановленому розділом 7 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра Оборони України № 380 від 31.07.2018 р. права ОСОБА_1 на виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Остерську квартирно-експлуатаційну частину району подати до Чернігівської районної державної адміністрації клопотання, про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 для забезпечення постійним житлом сім`ї військовослужбовця ОСОБА_1 .

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що на його думку, відповідачі відмовляючи в реалізації у встановленому розділом 7 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра Оборони України № 380 від 31.07.2018 р. порушило права ОСОБА_1 на виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Харківського квартирно-експлуатаційного управління (вул. Пушкінська, 61, м. Харків, 61024), Остерської квартирно-експлуатаційної частини району (вул. Ювілейна, 3, смт. Десна, Чернігівський район, Чернігівська область, 17024), третя особа Міністерство оборони України (пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168) про визнання неправомірною відмови та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано неправомірною відмову Харківського квартирно-експлуатаційного управління, яка викладена в листі від 09.04.2024 р. за вих. № 583/1570 в реалізації у встановленому розділом 7 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра Оборони України № 380 від 31.07.2018 р. права ОСОБА_1 на виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 .

Зобов`язано Харківське квартирно-експлуатаційне управління подати клопотання про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 для забезпечення постійним житлом сім`ї військовослужбовця ОСОБА_1 в порядку передбаченому Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 380 від 31.07.2018 та Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 3 серпня 2006 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач, частково не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення в частині відмовлених позовних вимог та прийняти в цій частині нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що відмовляючи в позові до Остерської КЕЧ району суд дійшов помилкового висновку, оскільки він перебуває на квартирному обліку в Харківському гарнізоні, то саме Харківське КЕУ повинно подавати відповідне клопотання, про виключення моєї квартири з числа службових, яка знаходиться на балансі і обліку в якості службової в Остерській КЕЧ району, тому що залишення вказаного висновку суду в силі може унеможливити виконання рішення суду Чернігівською районною державною адміністрацією. Оскільки підприємства, установи, організації та квартирно - експлуатаційні органи військового управління (КЕУ, КЕЧ, ...) на балансі яких обліковується службове житло, які подають за своєю територіальністю відповідні клопотання до виконавчих органів місцевого самоврядування, про виключення вказаного житла з числа службового.

Зобов`язуючи Харківське КЕУ подати відповідне клопотання, суд не вказав, кому воно повинно бути адресоване, що може призвести до неоднозначного тлумачення рішення суду та унеможливлення його виконання.

З урахуванням викладеного, позивач просить зобов`язати Остерську квартирно-експлуатаційну частину району подати до Чернігівської ійонної державної адміністрації клопотання, про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 для ібезпечення постійним житлом сім`ї військовослужбовця ОСОБА_1 .

Харківське квартирно-експлуатаційне управління скориставшись своїм правом надали до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що що на підставі отриманих документів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району готує список надання житлової площі для постійного проживання (далі - Список надання постійного житла). Отже, відповідач не може звернутись до Комісії з контролю, в зв`язку з відсутністю документів. Тільки на підставі отриманих документів від військової частини КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району готує список надання житлової площі для постійного проживання. А отже, вимога позивача є передчасною. Підсумовуючи наведені норми Інструкції, зазначаємо, що на підставі отриманих документів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району лише готує список надання житлової площі для постійного проживання (далі - Список надання постійного житла), а питання щодо надання житла для постійного проживання шляхом виключення квартири з числа службового має вирішуватися Комісією з контролю Міністерства оборони України, що оформлюється протоколом.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у витязі з послужного списку військовослужбовця ОСОБА_1 про проходження дійсної військової служби у Збройних Силах України зазначено, що позивач проходить військову службу в Збройних Силах України з 07.12.1992 по теперішній час.

Позивач зареєстрований в квартирі за адресою АДРЕСА_3 разом з дружиною та дітьми. В зазначену квартиру позивач вселився на підставі службового ордера.

Рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 з даної квартири знято статус службова, що підтверджується витягом з протоколу №3 від 02.04.2024.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 02.04.2024 року №1192 затверджено протокол житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 02.04.2024 року №3 «Зняття статусу «службове» с житлових приміщень: надати згоду майстер-сержанту ОСОБА_1 , на зняття статусу «службове» з житлового приміщення яке він займає разом з членами родини: дружина- ОСОБА_2 1975 р.н., син - ОСОБА_3 2004 р.н. за адресою: АДРЕСА_3 (2-х кімнатна житлова площа 26,8 м2) перебуває на квартирному обліку як особа яка потребує поліпшення житлових умов в загальної черзі з 22.02.2024 р., на першочергове отримання житла як учасник бойових дій з 22.02.2024р., у списку для отримання службового житла з 22.02.2024 р. Вищезазначене службове житло (ордер 063256 від 23.03.2005 р.) було розподілене в іншій військовій частини. Склад родини - 3 (три) особи.».

Позивач звернувся до Харківського квартирно-експлуатаційного управління із зверненням щодо виключення житлового приміщення з числа службового.

Харківське квартирно-експлуатаційне управління листом № 583/1570 від 09.04.2024 повідомив позивача, що рішенням заступника Міністра оборони України від 04.11.2022 року №2551/з/5 та рішенням Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців ЗС України та членів їх сімей жилими приміщеннями, протокол від 16.11.2022 року № 142, питання щодо забезпечення постійним житлом шляхом виключення займаного житла із числа службових розглядається для членів сімей військовослужбовців, які загнули (померли) або пропали безвісти.

Вважаючи протиправною відмову, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок бездіяльності Харківського квартирно-експлуатаційного управління, позивач фактично позбавлений можливості реалізувати свої права на житло, що є порушенням житлових прав у розумінні ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вважав за необхідне зобов`язати Харківське квартирно-експлуатаційне управління подати клопотання про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 для забезпечення постійним житлом сім`ї військовослужбовця ОСОБА_1 в порядку передбаченому Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 380 від 31.07.2018 та Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 3 серпня 2006 року.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Частиною другою статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» установлено, що квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, не підлягають приватизації, натомість у відповідності до частини першої статті 6 цього закону незалежно від розміру загальної площі безоплатно передаються у власність громадян займані ними квартири (будинки), в яких мешкають військовослужбовці, котрим встановлена пільга Законом №2011-XII.

Як визначено частиною першою статті 118 Житлового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі ЖК України), службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон №2011-XII, який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до пункту 1 статті 12 Закону №2011-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом України, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року №1081 (далі Порядок №1081), а саме його пунктом 3 встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Отже, Порядком №1081 на даний момент визначено чотири способи забезпечення житлом військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а саме: 1) наданням один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого; 2) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, виключеного з числа службового; 3) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб; 4) надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

У пункті 11 Порядку №1081 встановлено, що виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно- експлуатаційного органу.

За змістом пункту 10 розділу VII Інструкції №380 військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.

Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.

Таким чином, позивач має право обрати будь - який спосіб для забезпечення житлом, оскільки вказаним Порядком не передбачено, що Квартирно-експлуатаційний відділ повноважний вирішувати, яким чином забезпечити військовослужбовців житлом.

Крім того, на час розгляду справи, відсутні законодавчі норми, які б обмежували встановлену п. 10 Інструкції та ч. 3 п. 3 Порядку можливість реалізації права позивача на виключення його квартири з числа службових.

Конституційний Суд неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій держави, зокрема, гарантії соціального захисту. До них, насамперед, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме у Збройних Силах України, органах СБУ, податковій, міліції, прокуратурі, тощо (рішення КСУ від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій, гарантій).

Враховуючи вище викладені норми, колегія суддів зазначає, що визначальними обставинами - матеріальними підставами для визнання права на виключення житла з числа службового є: перебування позивача на військовій службі, наявність календарної вислуги від 20 років, перебування на квартирному обліку, що надає право на забезпечення постійним житлом, в тому числі і шляхом виключення квартири з числа службових.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 636/1514/19

Отже, позивачем дотримано всі умови, що визначені Інструкцією, а саме позивач проходить військову службу у Збройних Силах України, у військовій частині, має військову вислугу більше 20 років, що підтверджується витягом з послужного списку, перебуває на квартирному обліку для отримання постійного житла в загальній та у першочерговій черзі з 22.02.2024 року, що підтверджується довідкою № 583/1189 від 15.03.2024 року, але постійного житла до цього часу не отримав.

З огляду на те, що позивач перебуває на квартирному обліку в Чугуївському гарнізоні, то відповідне клопотання має бути подано саме Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням, а не Остерською квартирно-експлуатаційною частиною району.

Таким чином, позовні вимоги до Остерської квартирно-експлуатаційної частини району задоволенню не підлягають.

Внаслідок бездіяльності Харківського квартирно-експлуатаційного управління, позивач фактично позбавлений можливості реалізувати свої права на житло, що є порушенням житлових прав у розумінні ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналогічні правові висновки викладені і у постановах Верховного Суду від 12 листопада 2020 року по справі №640/10473/19, від 03 лютого 2021 року по справі №636/1480/19, від 04 березня 2020 року по справі №636/1514/19, від 16 червня 2021 року по справі №636/5008/19, від 04 листопада 2021 року по справі №636/2897/19, від 23 лютого 2022 року по справі №953/17339/20, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

Також у рішенні ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України», яке набуло статусу остаточного 02 березня 2011 року, ЄСПЛ констатував, що заявників було позбавлено адекватних процесуальних гарантій у процесі прийняття рішення щодо їхнього права на житло. Пунктом 51 вказаного Рішення встановлено, що з огляду на ненадання державними органами належного обґрунтування для відхилення доводів заявників, останніх було позбавлено адекватних процесуальних гарантій у процесі прийняття рішення щодо їхнього права на житло.

Таким чином колегія суддів погоджується з загальним висновком суду першої інстанції щодо визнання неправомірною відмову Харківського квартирно-експлуатаційного управління, яка викладена в листі від 09.04.2024 р. за вих. № 583/1570 в реалізації у встановленому розділом 7 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра Оборони України № 380 від 31.07.2018 р. права ОСОБА_1 на виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 .

Проте, колегія суддів вважає обраний судом першої інстанції спосіб захисту права позивача шляхом зобов`язання Харківське квартирно-експлуатаційне управління подати клопотання про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 для забезпечення постійним житлом сім`ї військовослужбовця ОСОБА_1 в порядку передбаченому Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 380 від 31.07.2018 та Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 3 серпня 2006 року, не сприятливим для його виконання, оскільки не зазначено, кому клопотання про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 для забезпечення постійним житлом сім`ї військовослужбовця ОСОБА_1 адресоване.

Тому колегія суддів вважає, що для належного та ефективного захисту порушених прав позивача, необхідно скасувати абзац третій резолютивної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2024 року у справі № 520/9511/24 в частині зобов`язання Харківське квартирно-експлуатаційне управління подати клопотання про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 для забезпечення постійним житлом сім`ї військовослужбовця ОСОБА_1 в порядку передбаченому Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 380 від 31.07.2018 та Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 3 серпня 2006 року та прийняти в цій частині постанову, якою зобов`язати Харківське квартирно-експлуатаційне управління подати до Чернігівської районної державної адміністрації клопотання про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 для забезпечення постійним житлом сім`ї військовослужбовця ОСОБА_1 в порядку передбаченому Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 380 від 31.07.2018 та Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 3 серпня 2006 року.

Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, зробив помилкові висновки.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2024 року по справі № 520/9511/24, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення у відповідній частині.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Разом з тим, колегія суддів наголошує на тому, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовних вимог немайнового характеру не застосовується.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 13.08.2020 у справі 440/3005/19.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн згідно з квитанцією № 0.0.3561347666-1 від 01.04.2024 року та при зверненні з апеляційною скаргою сплачено судовий збір в сумі 1820 грн згідно з квитанцією № 45808456 від 05.07.2024 р.

Колегія суддів дішла висновку, що оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, то витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Харківського квартирно-експлуатаційного управління на користь позивача на загальну суму 3031,20 грн.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2024 по справі № 520/9511/24 - скасувати в частині зобов`язання Харківське квартирно-експлуатаційне управління подати клопотання про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 для забезпечення постійним житлом сім`ї військовослужбовця ОСОБА_1 в порядку передбаченому Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 380 від 31.07.2018 та Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 3 серпня 2006 року.

Прийняти в цій частині постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати Харківське квартирно-експлуатаційне управління подати до Чернігівської районної державної адміністрації клопотання про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 для забезпечення постійним житлом сім`ї військовослужбовця ОСОБА_1 в порядку передбаченому Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 380 від 31.07.2018 та Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 3 серпня 2006 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківського квартирно-експлуатаційного управління (61024, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, 61, код ЄДРПОУ 079223280) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати на судовий збір в загальній сумі 3031 (три тисячі тридцять одну) гривню 20 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський