Постанова

від 03.07.2024 по справі 480/2346/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 р. Справа № 480/2346/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 02.04.2024, головуючий суддя І інстанції: С.М. Глазько, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021 по справі № 480/2346/24

за позовом ОСОБА_1

до Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Сумській області Самохвал Тетяни Василівни , Головного управління Держгеокадастру у Сумській області

про визнання дій, бездіяльності та відмови протиправними,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Сумській області Самохвал Тетяни Василівни, в якому просила суду:

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Сумській області по незаконному скасуванню державної реєстрації з видаленням меж земельної ділянки, площею 0,0394 га, кадастровий номер 5910136600:18:005:0036, та земельної ділянки, площею 0,0511 га, кадастровий номер 5910136600:18:005:0040, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 при виконанні рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2018 у справі № 818/761/18;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Сумській області щодо не відновлення та не реєстрації утвореної від об`єднання земельної ділянки, площею 0,0905 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , при виконанні рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2018 у справі №818/761/18;

- визнати протиправними (незаконними) та скасувати відмови Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Сумській області ОСОБА_2 у вигляді рішення № РВ-5901065002020 від 09.11.2020 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та повідомлення № ПВ-5900029372020 від 25.11.2020 про відмову в прийнятті заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

- стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 390000,00 грн.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог про:

- визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Сумській області по незаконному скасуванню державної реєстрації з видаленням меж земельної ділянки, площею 0,0394 га, кадастровий номер 5910136600:18:005:0036, та земельної ділянки, площею 0,0511 га, кадастровий номер 5910136600:18:005:0040, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 при виконанні рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2018 у справі № 818/761/18;

- визнання протиправної бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Сумській області щодо не відновлення та не реєстрації утвореної від об`єднання земельної ділянки, площею 0,0905 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , при виконанні рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2018 у справі №818/761/18.

Не погодившись із цією ухвалою суду першої інстанції, позивачка, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 про відмову у відкритті провадження в частині позовних вимог, а справу направити до Сумського окружного адміністративного суду для розгляду по суті.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що при винесенні ухвали про відмову у відкриття провадження суд порушив право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя, оскільки дана обставина щодо виконання чи не виконання рішення суду, та чи дані вимоги виходили із суті виконання рішення суду можливо лише встановити під час розгляду справи по суті, а не під час відкриття провадження в справі (тобто дані обставини підлягають встановленню саме на стадії судового розгляду). Зазначає, що позивач також згідно положень ст. 47 Кодексу адміністративного судочинства України вправі змінити предмет або підставу позову, або збільшити чи зменшити розмір позовних вимог (фактично уточнити позовні вимоги), проте таке право можливе тільки після відкриття провадження у даній справі, що вказує про передчасність висновків суду першої інстанції. Також, на думку позивачки, суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував (через відсутність судового розгляду), що дії по скасуванню та видаленню земельних ділянок з кадастровими номерами 5910136600:18:005:0036, та 5910136600:18:005:0040 та дії, щодо відновлення первинної земельної ділянки не мають відношення до постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2018 у справі №818/761/18, оскільки в даному рішенні про дані дії не зазначено жодного слова. Зазначене підтверджує, існування справ 480/510/21 та 480/9552/20, тобто дії щодо відновлення первинної земельної ділянки повинні виконуватися відповідно до заяви позивача, а не рішення суду в справі № 818/761/18 і не протоколом про помилку.

Відповідачі подали відзиви на апеляційну скаргу, в яких, наполягаючи на законності та обґрунтованості спірної ухвали суду першої інстанції, просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Постановляючи спірну ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що поданий позов не підлягає розгляду у позовному провадженні в порядку адміністративного судочинства, а для захисту порушених прав позивач має звернутись до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

У силу вимог статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Згідно частини другої статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Положеннями статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належать, зокрема, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо.

Крім того, приписами частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Аналіз зазначених норм свідчить, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст. 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).

Отже, процесуальним законом встановлено спеціальний порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звернув увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до змісту позовних вимог під №1 та №2 позивач фактично не погоджується з способом виконання, а саме рішеннями відповідача, здійсненими на виконання постанови ХААС від 17.12.2018 у справі № 818/761/18, оскільки позивач вказує на те, що відповідач на виконання вказаного судового рішення мав повернути в первинний стан межі земельної ділянки (що була предметом розгляду у вказаній справі), а не видаляти межі земельних ділянок на виконання вказаного рішення суду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначає про протиправність дій відповідача, які виражаються у відмові Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Сумській області ОСОБА_2 у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та повідомлення № ПВ-5900029372020 від 25.11.2020 про відмову в прийнятті заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, викладеної у рішенні № РВ-5901065002020 від 09.11.2020.

Так, поставною Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2018 у справі №818/761/18, апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.07.2018 у справі № 818/761/18 скасовано. Прийнято постанову, якою позов ОСОБА_1 було задоволено частково та:

скасовано рішення Сумської міської ради № 1833 МР від 22.02.2017 р. "Про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо поділу земельних ділянок";

скасовано державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,0394 га, кадастровий номер 5910136600:18:005:0036 та земельної ділянки, площею 0,0511 га, кадастровий номер 5910136600:18:005:0040, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ;

зобов`язано Міськрайонне управління у м. Сумах та Сумському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області вилучити з Державного земельного кадастру записи щодо державної реєстрації земельної ділянки, площею 0,0394 га, кадастровий номер 5910136600:18:005:0036 та земельної ділянки, площею 0,0511 га, кадастровий номер 5910136600:18:005:0040, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ;

в іншій частині позову - відмовлено.

Як зазначає позивачка у позові, з метою виконання вказаного судового рішення відповідач вчинив дії, які зазначені у п.2 та п.3 даної позовної заяви, однак позивачка вважає вказані дії/рішення відповідача, вчинені на виконання вказаного судового рішення, протиправними, оскільки на її думку вказане судове рішення має виконуватись у інший спосіб, про який вона вказує в обґрунтування позовних вимог.

Слід зазначити, що позовні вимоги предметом яких є невиконання чи неналежне виконання судового рішення, повинні вирішуватися в межах відповідної справи (невиконання рішення у якій оскаржується) і не можуть розглядатися в іншому (новому позовному) провадженні.

Таким чином, підставою для звернення позивачки до суду є її незгода з діями відповідача, вчиненими на виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2018 у справі №818/761/18.

Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 Кодексу адміністративного судочинства України пов`язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Колегія суддів звертає увагу, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.

З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 355/1648/15-а.

При розгляді позовних вимог стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі № 816/2016/17, а також в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15.

Відтак, якщо позивачка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідачів на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися її права, свободи чи інтереси, то вона повинна була звертатися до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №522/10140/17 та від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а.

Враховуючи, що для захисту порушених прав позивачка має звернутись до суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження в спірній частині позовних вимог.

Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30 березня 2021 року у справі №580/3376/20.

З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування спірної ухвали з мотивів наведених в апеляційній скарзі.

Суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Отже, дослідивши матеріали та обставини даної справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання відповідача про заміну позивача, оскільки підстави, на які посилається апелянт, для заміни позивача є безпідставними та протирічать нормам КАС України.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 вказаної Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі «Peretyaka And. Ukraine» від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06, §33).

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено.

Правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки вона не містить обґрунтувань які могли б бути підставами для скасування ухвали суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 по справі №480/2346/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк