Ухвала

від 02.07.2024 по справі 280/1661/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

02 липня 2024 року м. Дніпросправа № 280/1661/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Щербака А.А., Баранник Н.П.,

перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Головного управління ДФС України у Запорізькій області в особі комісії з реорганізації Державної фіскальної служби у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року в адміністративній справі №280/1661/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС України у Запорізькій області в особі комісії з реорганізації Державної фіскальної служби у Запорізькій області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі №280/1661/24 позов задоволено.

04.06.2024 Головним управлінням ДФС України у Запорізькій області в особі комісії з реорганізації Державної фіскальної служби у Запорізькій області шляхом використання засобів поштового зв`язку на зазначене рішення суду першої інстанції подано апеляційну скаргу, яка зареєстрована Третім апеляційним адміністративним судом 07.06.2024.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.06.2024 вищевказану апеляційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом подання до суду документу про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

Вищевказану ухвалу скаржник отримав 19.06.2024, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

24.06.2024 Головним управлінням ДФС України у Запорізькій області в особі комісії з реорганізації Державної фіскальної служби у Запорізькій області, на виконання вимог вищевказаної ухвали направлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке вмотивоване відсутністю бюджетних асигнувань у зв`язку з ліквідацією ГУ ДФС у Запорізькій області.

Розглянувши клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги суд зазначає наступне.

У відповідності до ст.129 Конституції України та ст.8 КАС України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року «Надточій проти України» принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Статтею 296 КАС України передбачено обов`язок особи, яка подає апеляційну скаргу, додати до апеляційної скарги документ про сплату судового збору.

При цьому, зміни до законодавства в частині необхідності сплати судового збору, на період дії воєнного стану, внесені не були.

За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Водночас, у нормах частини другої статті 132 КАС України відсилання до норм Закону України «Про судовий збір» передбачене лише щодо питання звільнення від сплати судового збору.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Це означає, що юридична особа, зокрема суб`єкт владних повноважень, не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18.

Отже, питання відстрочення чи розстрочення сплати судового збору судом вирішується на власний розсуд з огляду на доводи заявника.

В клопотанні про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі, ГУ ДФС у Запорізькій області звертає увагу, і просить суд врахувати, що Законами про бюджети України на 2022, 2023 та 2024 роки видатки на утримання ДФС та реалізацію заходів з реорганізації (ліквідації) ДФС не затверджені, в зв`язку з чим бюджетні асигнування відсутні, що унеможливлює сплату будь-яких видатків незалежно від економічної класифікації.

Водночас, обов`язковість та можливість сплати судового збору у скаржника, відповідно до ст. 295 КАС України, виникла з дати початку перебігу строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, який враховуючи дату отримання ним копії повного судового рішення, що оскаржується є більш ніж достатній для здійснення сплати судового збору.

З матеріалів даної справи встановлено, що заявником не було надано суду апеляційної інстанції жодного належного письмового доказу стосовно свого майнового стану, який робить неможливим або значно ускладнює сплату ним судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у даній справі, у тому числі належних та допустимих доказів стосовно відсутності фінансування на рахунок КВЕК 2800 за яким здійснюються видатки для сплати судового збору, оскільки саме ця обставина на думку заявника апеляційної скарги роблять неможливим сплату ним судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд звертав увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу».

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини «... підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…».

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що Головне управління ДФС у Запорізькій області, діючи як суб`єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України. Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Колегія суддів наголошує, що відсутність або недостатність коштів на рахунках Головного управління ДФС у Запорізькій області, так як і довготривала процедура виділення коштів розпорядникам нижчого рівня, не повинні впливати на можливість неухильного виконання заявником покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов`язків щодо оформлення апеляційної скарги. Зазначене пов`язано з тим, що держава повинна дотримуватися принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

З огляду на викладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції доходить до висновку, що доводи скаржника не дають підстав для звільнення від сплати судового збору у даній справі, оскільки незабезпечення державою фінансування органу державної влади, що діє в її інтересах, не може бути визнано достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що вирішення заявленого клопотання у цій справі під час вирішення питання щодо повернення апеляційної скарги не впливає на його вирішення, оскільки судом апеляційної інстанції під час розгляду поданого клопотання зроблено висновок про відсутність підстав для звільнення від сплати судового збору, як наслідок розгляд такого клопотання окремою ухвалою суду та направлення її скаржнику у відповідності до ч.6 ст. 121 КАС України без подальшого продовження строку не несе для скаржника ніяких правових наслідків, оскільки визначений законодавством та встановлений судом десятиденний строк для сплати судового збору для нього не змінився.

Розгляд поданого скаржником клопотання до вирішення питання щодо повернення апеляційної скарги і направлення скаржнику ухвали суду про відмову у задоволенні цього клопотання у відповідності до ч.6 ст. 121 КАС України, буде впливати виключно на дотримання формального характеру розгляду цього клопотання окремою ухвалою суду, безпідставного подовження строків розгляду цього питання судом та в свою чергу збільшить витрати бюджетних коштів на поштове пересилання скаржнику копії такої ухвали.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи заявника не дають підстав для звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі.

Станом на 02.07.2024 недоліки апеляційної скарги усунуто не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно з ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне апеляційну скаргу повернути заявнику.

Керуючись 169, ч. 2, 6, 7 ст. 298, КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Запорізькій області про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС України у Запорізькій області в особі комісії з реорганізації Державної фіскальної служби у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року в адміністративній справі №280/1661/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС України у Запорізькій області в особі комісії з реорганізації Державної фіскальної служби у Запорізькій області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання відповідно до ч. 2 ст. 325 КАС України та може бути оскаржена у касаційному порядку в строк, визначений ст. 329 КАС України.

Головуючий - суддяН.І. Малиш

суддяА.А. Щербак

суддяН.П. Баранник