Постанова

від 02.07.2024 по справі 400/14748/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2024 р. Категорія 113070200м. ОдесаСправа № 400/14748/23Перша інстанція: суддя Гордієнко Т. О.,

час і місце ухвалення: письмове провадження,

м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Семенюка Г.В.,

суддів Домусчі С.Д., Шляхтицького О.І.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області про визнання протиправними та скасування постанов від 05.10.2023 № ПШ 018564, № ПШ 018553, -

встановиВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області про визнання протиправними та скасування постанов від 05.10.2023 № ПШ 018564, № ПШ 018553, мотивуючи його тим, що він не є фізичною особою-підприємцем, тому відповідачем безпідставно накладений на нього адміністративно-господарський штраф. Також позивач не є перевізником, тому відповідно до вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» на нього не може бути накладено штраф.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 05.10.2023 № ПШ 018564, № ПШ 018553.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що позивачем ні під час перевірки транспортного засобу, ні під час розгляду справи про порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом, не було надано жодного доказу того, що транспортний засіб, власником якого є ОСОБА_1 було передано у користування іншому перевізнику. Крім того, загальними нормами Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 визначено, що ТТН - документ на вантаж, а не документ, який визначає автомобільного перевізника.

ОСОБА_1 було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року винесено законно та обґрунтовано, а тому підстави для його скасування відсутні. Крім того, позивач вказує, що Відділом державного нагляду (контролю) в Миколаївській області направлені запрошення у розгляді справи за актом №356945, яке позивачем не отримано, в матеріалах справи були відсутні докази направлення такого запрошенню ОСОБА_1 . Вказане фактично унеможливило надання пояснень та доводів щодо неправомірності притягнення до відповідальності, та невідповідності припущень перевіряючих органів, викладених в акті фактичним обставинам справи, та порушило право позивача на представництво та надання пояснень.

На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 та напівпричепу марки SCHMITZ, державний номерний знак НОМЕР_3 .

05.08.2023 року на а/д М-15 «Одеса - Рені - Бухарест» 12 км + 125 м посадовими особами Укртрансбезпеки проведено перевірку автомобілю марки DAF, д/н НОМЕР_1 з напівпричепом марки SCHMITZ, д/н НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 .

За результатами перевірки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про авто автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №356945 від 05.08.2023, в якому зафіксовано порушення вимог абз. 17 ч. 1ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - під час надання послуг з перевезення вантажу згідно з ТТН №145133 від 30.07.2023 - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30% при перевезенні подільного вантажу. Відповідно до зазначеної ТТН перевізником являється ТОВ «Ніктрансгруп» (ЄДРПОУ 33136229), вантажовідправником - ТОВ «Онес-Трейд» (ЄДРПОУ 38385730), вантаж - пшениця.

Згідно складеного працівниками Укртрансбезпеки акту №0071762 від 05.08.2023 про перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів та роздруківки проведеного зважання навантаження на першу вісь склало - 7,92 т., на другу вісь 17,48 т., на строєну вісь 31,86 т., загальна вага транспортного засобу з вантажем - 57,26 т.

Постановою Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області №ПШ 018564 від 05.10.2023 до позивача застосовано адміністративно- господарський штраф в сумі 51 000,00 грн., за порушення вимог абз. 17 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 % при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу транспортним засобом Даф д/з НОМЕР_1 (акт №356945).

Постановою Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області № ПШ 018553 від 05.10.2023 до позивача застосовано адміністративно- господарський штраф в сумі 17 000,00 грн. за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме особистої картки водія ОСОБА_2 до цифрового тахографа, роздруківки цифрового тахографа ТЗ Даф, ДНЗ НОМЕР_1 (акт 356945).

Вважаючи зазначені постанови протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючі позовні вимоги зазначив, що обов`язок із встановлення дійсного автомобільного перевізника має Укртрансбезпека, яка, у випадку встановлення порушення законодавства про автомобільний транспорт, зобов`язана притягнути до адміністративної відповідальності лише винну в указаних порушеннях особу. При цьому притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка не була в момент перевізника автомобільним перевізником є недопустимою, а тягар наслідків у такому випадку несе компетентний контролюючий орган - Укртрансбезпека. Аналогічна позиція висловлена у постанові ВС 22 лютого 2023 року у справі №240/22448/20 та від 22 грудня 2021 року у справі №420/3371/21. від 06.07.2023 по справі № 640/39442/21, від 28.12.2023 по справі № 300/4673/22.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою КМУ від 11.02.2015р. №103 (далі Постанова №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з п.4 цього Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, серед іншого, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту регулює ЗУ "Про автомобільний транспорт" від 5.04.2001р. №2344-III (далі - Закон № 2344-III).

Згідно зі ст.5 Закону №2344-III основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до ст.6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок № 1567).

За приписами п.14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

За приписами п.15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Згідно до ч.ч.1,2 ст.48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень ст.48 Закону № 2344-III дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлений їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Відповідно до ст.49 Закону №2344-ІІІ встановлено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

При цьому, у статті 1 Закону № 2344-III наведені терміни вживаються в такому значенні:

автомобільний перевізник це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

послуга з перевезення пасажирів чи вантажів перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату;

товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (ст. 33 Закону № 2344-III)

За приписами ч. 1 ст. 50 Закону № 2344-III визначено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Підпунктами 3.1-3.3 пункту 3 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 (далі Правила № 363) передбачено, що договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі (надалі Перевізники), та вантажовідправниками або вантажоодержувачами (надалі Замовники).

Договір про перевезення вантажів може укладатися Перевізником з посередницьким підприємством, яке користується правами та несе обов`язки і відповідальність, що передбачені для вантажовідправників і вантажоодержувачів.

Ініціативу про встановлення договірних стосунків для перевезення вантажів автомобільним транспортом може виявити як Перевізник, так і вантажовідправник (вантажоодержувач) майбутній Замовник.

Згідно із підпунктами 11.1, 11.3, 11.5 пункту 11 Правил № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Відповідно до абз.17 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Верховний Суд, аналізуючи наведені положення законодавства у постанові від 19.10.2023 року по справі № 640/27759/21 зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

У постанові від 22.02.2023 року по справі № 240/22448/20 Верховний Суд, вирішуючи питання щодо визначення належного суб`єкта, відповідального за порушення законодавства про автомобільний транспорт зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися) або зі слів водія.

Аналогічні висновки за схожих обставин справи викладені Верховним Судом у постанові від 12.10.2023 року по справі № 280/3520/22.

Тобто, положення статті 60 Закону № 2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт (постанова Верховного Суду від 07.12.2023 року по справі № 620/18215/21).

Враховуючи вище викладене, колегія суддів зауважує, що на основі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб не визначити суб`єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб`єкт (особа порушника), який в розумінні частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.

У постанові від 23.08.2023 року по справі № 600/1407/22-а Верховний Суд зауважив на тому, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III). Не без того, що надання послуги з перевезення вантажів може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III.

05.08.2023 року на а/д М-15 «Одеса - Рені - Бухарест» 12 км + 125 м посадовими особами Укртрансбезпеки проведено перевірку автомобілю марки DAF, д/н НОМЕР_1 з напівпричепом марки SCHMITZ, д/н НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 .

За результатами перевірки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про авто автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №356945 від 05.08.2023, в якому зафіксовано порушення вимог абз. 17 ч. 1ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - під час надання послуг з перевезення вантажу згідно з ТТН №145133 від 30.07.2023 - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30% при перевезенні подільного вантажу. Відповідно до зазначеної ТТН перевізником являється ТОВ «Ніктрансгруп» (ЄДРПОУ 33136229), вантажовідправником - ТОВ «Онес-Трейд» (ЄДРПОУ 38385730), вантаж - пшениця.

Автомобільним перевізником у товарно-транспортній накладній від №145133 від 30.07.2023, яку надав водій посадовим особам відповідача під час проведення відповідної перевірки, вказаний ТОВ «Ніктрансгруп», а не позивач.

Крім того, в Акті №356945 від 05.08.2023 року про проведення перевірки додержання вимог законодавства про авто автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, що транспортний засіб належить позивачу, а перевізником згідно з ТТН є ТОВ «Ніктрансгруп».

Відповідач будь-яких доказів, які би підтверджували, що автомобільним перевізником у спірних правовідносинах був позивач, а не ТОВ «Ніктрансгруп» суду не надав.

Доказів того, що ОСОБА_1 на момент винесення оскаржуваних постанов про застосування адміністративно-господарських санкцій був зареєстрований фізичною особою-підприємцем та мав статус суб`єкта підприємницької діяльності до суду надано не було.

Поряд з цим, за умови відсутності у позивача статусу автомобільного перевізника та суб`єкта господарювання до предмету доказування у цій справі не входить наявність чи відсутність події правопорушення, а також дотримання відповідачем установленої процедури розгляду справи.

Таким чином, постанови постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 05.10.2023 № ПШ 018564, № ПШ 018553 прийняті без додержання вищенаведених норм, а тому є протиправними.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті, - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року по справі № 400/14748/23, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Г.В. СеменюкСудді С.Д. Домусчі О.І. Шляхтицький