Постанова

від 02.07.2024 по справі 620/3404/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/3404/24 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КЛОПОТ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.,

суддів: Губської Л.В.,

Мєзєнцева Є.І.,

При секретарі: Масловській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Наташа-Агро" до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариства з обмеженою відповідальністю "Наташа-Агро" (далі - позивач, ТОВ «Наташа Агро») звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Чернігівській області), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 07.02.2024 року № 2105/ж10/25-01-07-00 форми «Р», яким встановлено порушення пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ та застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі п.123.2 ст. 123 ПКУ, в зв`язку із чим збільшено суму за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості 18010400 у розмірі 33 215,44 грн., а саме збільшено податкове зобов`язання на суму 26 572,35 грн., нараховано штрафну (фінансову) санкцію - 6 643,09 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 07.02.2024 року № 2106/ж10/25-01-07-00 форми «Р», яким встановлено порушення пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ та застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі п.123.2 ст. 123 ПКУ, в зв`язку із чим збільшено суму за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості 18010400 у розмірі 207 198,96 грн., а саме збільшено податкове зобов`язання на суму 165 759,17 грн., нараховано штрафну (фінансову) санкцію - 41 439,79 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 07.02.2024 року № 2107/ж10/25-01-07-00 форми «Р», яким встановлено порушення пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ та застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі п.123.2 ст. 123 ПКУ, в зв`язку із чим збільшено суму за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості 18010400 у розмірі 103 082,40 грн., а саме збільшено податкове зобов`язання на суму 82 465,92 грн., нараховано штрафну (фінансову) санкцію - 20 616,48 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 07.02.2024 року № 2108/ж10/25-01-07-00 форми «ПС», яким встановлено порушення п. 49.1 ст. 49, пп. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 ПКУ та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 680,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 07.02.2024 року № 2105/ж10/25-01-07-00 форми «Р», № 2106/ж10/25-01-07-00 форми «Р», № 2107/ж10/25-01-07-00 форми «Р», № 2108/ж10/25-01-07-00 форми «ПС» є протиправними, необґрунтованими, безпідставними та такими, що підлягають скасуванню в судовому порядку.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року даний адміністративний позов задоволено.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПКУ визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Крім того, враховуючи, що автогараж в с. Середівка, Згурівської територіальної громади Броварського району, Київської області не відноситься до об`єктів оподаткування, суд дійшов висновку, що у позивача в силу норм ст. 49 ПКУ відсутній обов`язок щодо подачі декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за цей об`єкт нерухомості.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи та порушення норм матеріального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що, оскільки в пп. "ж" пп.266.2.2 ст.266 Податкового кодексу України вказано, що саме будівлі, які мають код 1271 згідно з Класифікатором не є об`єктом оподаткування Податком, то будівлі, які мають інший код, ніж 1271, але використовуються у сільськогосподарській діяльності, оподатковуються на загальних підставах.

Щодо гаражів, то відповідно до Класифікатора підклас "Гаражі" (код 1242) включені до Будівлі транспорту та засобів зв`язку (код 124). Тобто, автогаражі не підпадають під дію пп."ж" пп. 266.2.2 ст.266 Податкового кодексу України та є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідача. Позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду - без змін.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з`явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів на місці ухвалила проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ч.4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі виданого Головним управлінням ДПС у Чернігівській області (далі - Контролюючий орган або Відповідач) наказу від 15.12.2021 № 2169-п Хроленком Олександром - головним державним інспектором відділу планових перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Чернігівській області, державним службовцем 5-го рангу, Коврижко Оленою - головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок фінансових операцій управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Чернігівській області, державним службовцем 6 рангу (з 21.07.2022 завідувач сектору фінансових операцій управління податкового аудиту), Плахутою Євгенієм - головним державним інспектором відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Чернігівській області, державним службовцем 6 рангу, Шереметом Олександром - головним державним інспектором відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Чернігівській області, державним службовцем 5 рангу, Філь Юлією - головним державним інспектором відділу податкових агентів управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Чернігівській області, державним службовцем 6 рангу, Динік Світланою - головним державним інспектором відділу боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом Головного управління ДПС у Чернігівській області, державним службовцем 6 рангу, відповідно до ст. 20, ст. 77, ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПКУ), проведена документальна планова виїзна перевірка (далі - Перевірка) ТОВ "НАТАША-АГРО" (далі - Товариство або Позивач) з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2018 по 31.12.2020, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2018 по 31.12.2020, іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 31.12.2020.

За результатами Перевірки, складено Акт документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи від 28.12.2023 року № 13947/ж5/25-01-04-01-01 (далі - Акт перевірки).

У висновку Акту перевірки зазначено, що в результаті проведення перевірки Контролюючим органом встановлено порушення Товариством:

- п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПКУ, внаслідок чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 5 401 грн., в т.ч. за грудень 2020 на суму 5 401 грн.;

- п.п. 266.2.2 п. 266.2, п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 1 658 427 грн., в т.ч. за 2018 рік на суму 489 288 грн., за 2019 рік на суму 548 428 грн., за 2020 рік на суму 620 711 грн.;

- п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 ПКУ, не подано три декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

- абзацу 12 пункту 3.1, пункту 3.2 - пункту 3.5. розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку(форма №1ДФ), який затверджено Наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014р. №49, зареєстрованого в МЮУ 05.02.2014р. №228/25005 зі змінами да доповненнями внесеними Наказом Міністерства фінансів України 13.01.2015р. за №4, зареєстрованого в МЮУ 30.01.2015р. №III/26556, а саме: в Податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за 1-4 квартали 2018р., за 1-4 квартали 2019р. та за 1-4 квартали 2020р. мали місце недостовірні відомості за « 106» ознакою доходу про платника податку.

Вважаючи висновки Акту перевірки безпідставними, позивач подав до відповідача обґрунтовані заперечення від 17.01.2024 року (додаються). 01.02.2024 року за вих. № 203/ж-12/25-01-07-01-06 відповідач надав відповідь на заперечення (додається), згідно якої доводи заперечення Контролюючим органом враховані частково, а висновки Акту перевірки змінено та викладено у наступній редакції:

- п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПКУ, внаслідок чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 5 401 грн., в т.ч. за грудень 2020 на суму 5 401 грн.;

- п.п. 266.2.2 п. 266.2, п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 274 797,44грн.,в т.ч. за 2019 рік на сум 128 903,98 грн., за 2020 рік на суму 145 893,46 грн.;

- п. 49.2 ст. 49, п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 ПКУ, не подано дві декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період 2019-2020 роки;

- абзацу 12 пункту 3.1, пункту 3.2 - пункту 3.5. розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ), який затверджено Наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014р. №49, зареєстрованого в МЮУ 05.02.2014р. №228/25005 зі змінами да доповненнями внесеними Наказом Міністерства фінансів України 13.01.2015р. за №4, зареєстрованого в МЮУ 30.01.2015р. №III/26556, а саме: в Податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за 1-4 квартали 2018р., за 1-4 квартали 2019р. та за 1-4 квартали 2020р. мали місце недостовірні відомості за « 106» ознакою доходу про платника податку.

На підставі вищезазначених змінених висновків Акту перевірки відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 07.02.2024 року № 2109/ж10/25-01-07-00 форми «В4», яким встановлено порушення п. 198.6, ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПКУ та зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 5 401 грн;

- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 07.02.2024 року № 2105/ж10/25-01-07-00 форми «Р», яким встановлено порушення пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ та застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі п.123.2 ст. 123 ПКУ, в зв`язку із чим збільшено суму за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості 18010400 у розмірі 33 215,44 грн., а саме збільшено податкове зобов`язання на суму 26 572,35 грн., нараховано штрафну (фінансову) санкцію - 6 643,09 грн.;

- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 07.02.2024 року № 2106/ж10/25-01-07-00 форми «Р», яким встановлено порушення пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ та застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі п.123.2 ст. 123 ПКУ, в зв`язку із чим збільшено суму за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості 18010400 у розмірі 207 198,96 грн., а саме збільшено податкове зобов`язання на суму 165 759,17 грн., нараховано штрафну (фінансову) санкцію - 41 439,79 грн.;

- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 07.02.2024 року № 2107/ж10/25-01-07-00 форми «Р», яким встановлено порушення пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ та застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі п.123.2 ст. 123 ПКУ, в зв`язку із чим збільшено суму за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості 18010400 у розмірі 103 082,40 грн., а саме збільшено податкове зобов`язання на суму 82 465,92 грн., нараховано штрафну (фінансову) санкцію - 20 616,48 грн.;

- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 07.02.2024 року № 2108/ж10/25-01-07-00 форми «ПС», яким встановлено порушення п. 49.1 ст. 49, пп. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 ПКУ та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 680,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 07.02.2024 року № 2149/Ж10/25-01-24-06 форми «ПС», яким встановлено порушення пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 51.1 ст. 51, абз «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ абзацу 12 пункту 3.1, пункту 3.2 - пункту 3.5. розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку(форма №1ДФ), який затверджено Наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014р. №49, зареєстрованого в МЮУ 05.02.2014р. №228/25005 зі змінами да доповненнями внесеними Наказом Міністерства фінансів України 13.01.2015р. за №4, зареєстрованого в МЮУ 30.01.2015р. №III/26556 та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1 020,00 грн.

Позивач частково не погодився з таким висновком та вважаючи податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 07.02.2024 року № 2105/ж10/25-01-07-00 форми «Р», № 2106/ж10/25-01-07-00 форми «Р», № 2107/ж10/25-01-07-00 форми «Р», № 2108/ж10/25-01-07-00 форми «ПС» протиправними, необґрунтованими, безпідставними, звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, набрав чинності з 01 січня 2015 року, (далі - Закон №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, зокрема податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Приписи пп. 266.2.1 п. 266.1 статті 266 ПК України визначають, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування у відповідності до пп. 266.3.1 п. 266.1 статті 266 Податкового кодексу є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

За правилами пп. 266.3.2 п. 266.1 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

При цьому пп. 266.5.1 п. 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України закріплено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно пп. 266.7.1 п. 266.6 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (пп. 266.7.2 п. 266.7 статті 266 ПК України).

Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями ПК України 01 січня 2015 року, власники об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за виключенням випадків, визначених пп. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 ПК України.

Аналізуючи норми законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо спростування твердження про заниження Товариством податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на загальну суму 274 797,44 грн., в т.ч. за 2019 рік на суму 128 903,98 грн., за 2020 рік на суму 145 893,46 грн., з огляду на таке.

За результатами розгляду Заперечень на Акт перевірки у наданій відповіді на заперечення від 01.02.2024 р. № 203/ж-12/25-01-07-01-06 (далі - Відповідь) на сторінці 4 абзац 9 відповідачем зазначено, що «ТОВ «НАТАША-АГРО» за 2019 рік занизило суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 128 90398 грн. по нижченаведеним об`єктам, а на сторінці 5 абзац 1 - «ТОВ «НАТАША-АГРО» за 2020 рік занизило суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 145 893,46 грн. по нижченаведеним об`єктам.

В підтвердження цього на стор. 4 та 5 Відповіді наведені таблиці, в яких відповідач зазначив складові частини будівель/споруд, які відніс до окремих об`єктів нерухомого майна, зокрема гараж для а/м, автогаражі цегляні, автогараж, гаражі, гараж для с/г техніки.

Однак, відповідно до п. 266.2.1. ст. 266 ПКУ об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до п.п. 14.1.1291 ст. 14 ПКУ об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об`єктами житлової нерухомості.

Проте, як вбачається із таблиць, в яких відповідачем наведено розрахунок сум заниженого податку за 2019 та 2020 роки, останнім, всупереч вищезазначеним нормам податкового законодавства, об`єктом оподаткування визначається не об`єкт нерухомого майна в цілому, а лише його складова частина.

Так, відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14.01.2010 року, Об`єктом нерухомого майна (надалі - ОНМ) є Комплекс нежитлових будівель за адерсою с. Нова Басань, вул. Шевченка Т., будинок 1а , а гараж для а/м (літ.Е) є лише складовою частиною цього ОНМ.

Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вважає, що відповідач безпідставно виділяє із ОНМ певну складову частину, безпідставно іменує цю складову частину самостійним ОНМ, та нараховує на неї окремо податок на нерухоме майно.

Крім того, підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПКУ встановлено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування.

Так, підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПКУ визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Верховний Суд у постанові від 01.02.2023 у справі № 2340/3419/18 вказав, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Так, державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який був чинний на момент проведення відповідачем податкової перевірки та призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України (надалі - ДК 018-2000).

Відповідно класу 1271 цього ДК 018-2000 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», в нього включено будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інше.

Згідно класу 1271 цього ДК 018-2000 до будівель з кодом 1271 відноситься: будівлі для тваринництва (1271.1); будівлі для птахівництва (1271.2), будівлі для зберігання зерна (1271.3), будівлі силосні та сінажні (1271.4), будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства (1271.5), будівлі тепличного господарства (1271.6), будівлі рибного господарства (1271.7), будівлі підприємств лісівництва та звірівництва (1271.8), будівлі сільськогосподарського призначення інші (1271.9).

Враховуючи, що у правовстановлюючих документах позивача на ОНМ відсутні дані щодо віднесення будівель до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» або будь-якого іншого класу відповідно до ДК 018-2000, який був чинний на час проведення податкової перевірки, визначення статусу ОНМ власності позивача здійснюються виходячи з оцінки функціонального призначення об`єктів нерухомості.

Всі перелічені у відповіді відповідача на заперечення на акт спірні складові частини ОНМ відносяться до наступного підкласу 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші» (зокрема гаражі які використовуються для зберігання сільськогосподарської техніки та запчастин), а тому за вимогами ДК 018-2000 віднесені до класу (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства».

Зазначений вище висновок не тільки узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 17 жовтня 2022 року в справі №380/10802/22, але й відповідає позиції викладеній в листі ГУ ДФС у Запорізькій області від 03.02.2016 №359/10/08-01-17-01-17 розміщеного на офіційному порталі Державної податкової служби України за посиланням https://zp.tax.gov.ua/baner/podatkovi- konsultatsii/konsultatsii-dlya-fizichnih-osib/66354.html.

Колегія суддів звертає увагу, що Товариство є сільськогосподарським виробником, видами економічної діяльності якого є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, розведення великої рогатої худоби молочних порід; розведення свиней; допоміжна діяльність у рослинництві, а нежитлові будівлі, що належать Товариству на праві власності, як вищезазначено, за вимогами ДК 018-2000 віднесені до класу (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», а тому не є об`єктом оподаткування, відповідно до пп. «ж» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.09.2021 в справі № 140/2700/19.

Водночас, відповідачем не надано до суду доказів, що позивач впродовж 2019 та 2020 років використовував спірні складові частини ОНМ у будь-якій іншій, відмінній від сільськогосподарської діяльності спосіб. Фактів того, що зазначена нерухомість здавалась позивачем в оренду чи лізинг відповідачем не встановлено.

Отже, колегія суддів вважає, що ТОВ «НАТАША-АГРО» правомірно визначено спірні складові частини ОНМ такими, що не є об`єктами оподаткування відповідно до норм податкового законодавства, а отже висновок відповідача щодо заниження Товариством податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 274 797,44 грн., в т.ч. за 2019 рік на суму 128 903,98 грн., за 2020 рік на суму 145 893,46 грн. є безпідставним.

Також судом першої інстанції вірно встановлено обставини щодо не подання Товариством декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019, 2020.

Так, відповідачем у відповіді на сторінці 5 абзац 3 зазначено, що Товариство в порушення п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 ПКУ, протягом періоду, що перевірявся, не подавало декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (за автогараж в с. Середівка, Згурівської територіальної громади Броварського району, Київської області).

Проте, як зазначено вище, об`єкт нерухомості (автогараж в с. Середівка, Згурівської територіальної громади Броварського району, Київської області) відноситься до підкласу 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші» класу (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», а тому не є об`єктом оподаткування, відповідно до пп. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ;

При цьому п. 49.2. ст. 49 ПКУ визначено, що платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Отже, враховуючи, що автогараж в с. Середівка, Згурівської територіальної громади Броварського району, Київської області не відноситься до об`єктів оподаткування, отже у позивача в силу норм ст. 49 ПКУ відсутній обов`язок щодо подачі декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за цей об`єкт нерухомості.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач дійшов хибного висновку про заниження ТОВ «НАТАША-АГРО» податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на загальну суму 274 797,44 грн., в т.ч. за 2019 рік на сум 128 903,98 грн., за 2020 рік на суму 145 893,46 грн, а також про необхідність подання декларацій з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки (за 2019 та 2020 роки) до контролюючого органу за місцезнаходження об`єкту оподаткування (за автогараж в с. Середівка, Згурівської територіальної громади Броварського району Київської області).

Відповідно, нормативне обґрунтування спірних ППР від 07.02.2024 року № 2105/ ж10/25-01-07-00 форми «Р», № 2106/ж10/25-01-07-00 форми «Р», № 2107/ж10/25-01-07- 00 форми «Р», № 2108/ЖІ0/25-01-07-00 форми «ПС» є безпідставними, протиправними, у зв`язку з чим ці ППР підлягають скасуванню.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «ж» пп. 266.2.2 п. 266,2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Наведене відповідає також правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 31 січня 2018 року по справі 822/2624/16 та в постанові від 17 лютого 2020 року по справі №820/3556/17.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Однак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Отже при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 02 липня 2024 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Л.В. Губська

Є.І. Мєзєнцев