Постанова

від 02.07.2024 по справі 580/6853/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/6853/23 Суддя (судді) першої інстанції: Альона КАЛІНОВСЬКА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Мельничука В.П.,

Швед В.Ю.,

При секретарі: Долинській Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Латагроінвест» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Латагроінвест» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.07.2023 №6155/23-00-07-05-01.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач протиправно визначив лушпиння соняшнику як товар, який оподатковується ПДВ, до того ж оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням відповідач повторно зняв суму від`ємного значення як за лютий 2023 року у розмірі 75 286 грн, так і в березні 2023 року, що свідчить про подвійне нарахування ПДВ на один і той самий об`єкт оподаткування.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року позовні вимоги - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.07.2023 №6155/23-00-07-05-01.

Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволення позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що положеннями пункту 9 Національних положень (стандартів) бухгалтерс, згідно яких безоплатна передача товарів, робіт, послуг не відноситься до господарської діяльності, оскільки вона не спрямована на отримання доходу.

Відтак, при проведенні операцій з безоплатної передачі товарів, нараховуються податкові зобов`язання з ПДВ відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України, що у свою чергу позивачем здійснено не було.

На думку апелянта, позивач, у порушення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, завищив від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 81493 грн за березень 2023 року.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що лушпиння соняшнику, що виникло під час переробки сировини є відходами виробництва та не належить до товару, що може бути переданий в т.ч. на безоплатній основі у розумінні ст.14 ПК України, а утилізація вищезазначених відходів підтверджуються наявним у справі матеріалами.

Cторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, а подання відзиву на апеляційну скаргу в письмовій формі відповідно до статті 304 КАС України є правом, а не обов`язком учасників справи, колегія суддів у відповідності до частини другої ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у силу вимог частини четвертої ст. 229 КАС України, оскільки сторони у судове засідання не з`явились.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу Головного управління ДПС у Черкаській області від 12.05.2023 №869-п та направлень на перевірку, виданих Головним управлінням ДПС у Черкаській області від 15.05.2023 №1552/23-00-07-05-01 та №1553/23-00-07-05-01 та відповідно до п.п.19-1.1.6 п.19-1 ст.19, п.п.20.1.2, п.п.20.1.4, п.п.20.1.5, п.п.20.1.6, п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Латагроінвест» щодо дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні за березень 2023 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 19.04.2023 №9084981799 від`ємного значення з податку на додану вартість в сумі, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету в сумі 1565059 грн.

За результатами перевірки складено акт від 16.06.2023 №6111/23-00-07-05-01/34323974, в якому встановлено порушення п.185.1 статті 185, п.188.1 статті 188 розділу V Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Латагроінвест» завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 81493,00 грн.

У відповідності до вказаного акту перевірки встановлено, що позивачем до перевірки по взаємовідносинах з ТОВ «Дубов`язівський елеватор» надано договір про організацію переробки соняшнику на давальницьких умовах №ЛАІ/ДЕ/ВМЖК/-0110222 від 26.09.2022, в якому ТОВ «Латагроінвест» та ТОВ «Дубов`язівський елеватор» домовилися, що давальницька сировина: соняшник та соняшник із вмістом олеїнової кислоти не менше 82%, що належить позивачу та поставлений ним для організації переробки відповідно до умов цього Договору, право власності на давальницьку сировину на кожному етапі її переробки, а також на продукцію належить Замовнику.

На виконання умов договору №ЛАІ/ДЕ/ВМЖК/-0110222 від 26.09.2022 ТОВ «Дубов`язівський елеватор» виконано ТОВ «Латагроінвест» послуги по переробці насіння соняшнику у кількості 72,5 тони на суму 236662,60 грн, у тому числі ПДВ 489583,96 грн, що підтверджується актами надання послуг від 13.03.2023 №157 щодо надання послуг переробки насіння соняшникового з високим вмістом олеїнової кислоти в кількості 72,5 тон на суму 236662,60 грн в тому числі ПДВ - 39437,10 грн.

У бухгалтерському обліку товариства дані господарські операції відображено наступними бухгалтерськими записами: Дт 232 «Допоміжне виробництво», Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Відповідно до актів надання послуг переробки за період березень 2023 року, за результатами переробки отримано готову продукцію (місце переробки ПрАТ «Вінницький ОЖК»), а саме олія соняшникова нерафінована (прес/екстра) 30,509 тон, або 42,08 % шрот соняшниковий тостований гранульований 26,157 тон, або 36,08 % фузу олійний (соняшник) 0,153 тон, або 0,21 %.

З урахуванням викладеного, у березні 2023 року при переробці соняшника у кількості 72,5 тон вихід лушпиння соняшнику становить 21,63%, що складає 15,682 тон виходу від залікової ваги переробленого насіння соняшника.

Крім того, пунктом 6.6 договору №ЛАІ/ДЕ/ВМЖК/-0110222 від 26.09.2022 було передбачено, що продукція, отримана в результаті переробки сировини, належать позивачу. Позивач як Замовник самостійно розпоряджається продукцією, а відходи від очистки (переробки) сировини та лушпиння залишаються у переробника і утилізуються або використовуються ним самостійно. Вартість утилізації відходів включена у вартість (ціну) послуг по організації переробки сировини.

Як наслідок, податковий орган прийшов до переконання, що ТОВ «Латагроінвест» за березень 2023 року безоплатно передано ТОВ «Дубов`язівський елеватор» лушпиння соняшнику у кількості 15,682 тон.

Крім того, у ході перевірки було встановлено, що ТОВ «Латагроінвест» укладено договір по організації переробки соняшнику на давальницьких умовах за №ЛАІ/ДЕ/ДВ/-2609 від 26.09.2022 з ТОВ «Дубов`язівський елеватор», відповідно до якого, від переробки соняшнику було оприбутковано лушпиння соняшникове, яке в подальшому реалізовано по території України за ціною 1979,17 грн без ПДВ.

Отже, контролюючий орган вважає, що ТОВ «Латагроінвест» у період з 01 березня 2023 року по 31 березня 2023 року відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України при безоплатній передачі лушпиння соняшнику у кількості 15,682 тон, повинен був нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 6207,47 грн. (15,682 тони х 1979,17 грн.) х 20%.

Крім того, перевіркою достовірності і правильності визначення та врахування при розрахунку показника рядка 17 «Усього податкового кредиту» декларації з податку на додану вартість за березень 2023 року встановлено заниження значення рядка 16.1 «Значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду» у сумі 75286 грн, з огляду на заниження позивачем податкового зобов`язання на загальну суму 75286 грн, у тому числі: за лютий 2023 року у сумі 3840 грн, за січень 2023 року у сумі 32164 грн, за грудень 2022 року у сумі 39282 грн.

Таким чином, враховуючи викладене, перевіркою достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 19 декларації з податку на додану вартість за березень 2023 року) встановлено його завищення в сумі 81493 грн.

Як наслідок, 05.07.2023 Головне управління ДПС у Черкаській області прийняло податкове повідомлення-рішення №6155/23-00-07-05-01.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на умови договору по взаємовідносинах з ТОВ «Дубов`язівський елеватор» про організацію переробки соняшнику на давальницьких умовах №ЛАІ/ДЕ/ВМЖК/-0110222 від 26.09.2022, відповідач дійшов помилкового висновку, що позивачем в порушення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 81493 грн за березень 2023 року.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У силу вимог частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

За пп. 14.1.27 п. 14.1 статті 14 ПК України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У силу вимог пп.14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Підпунктом «а» п. 198.1, п.198.2, п.198.3 статті 198 ПК України закріплено право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

Згідно із п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

При цьому, Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 вказаного Закону - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документа не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Отже, оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, які пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податку, а також відповідають змісту й обсягу, відображеному в укладених платником податку договорах та складених на їх підставі первинних документах, тому у разі якщо певна господарська операція не здійснювалась, визначення податкового кредиту було б безпідставним і сума ПДВ не підлягала би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, а також доказів сплати постачальнику сум ПДВ у складі вартості товару.

Як свідчать матеріали справи, у спірний період між позивачем (Замовник) та ТОВ «Дубов`язівський елеватор» (Виконавець) було укладено договір про організацію переробки соняшнику на давальницьких умовах №ЛАІ/ДЕ/ВМЖК/-0110222 від 26.09.2022, відповідно до умов якого Замовник зобов`язується поставити Сировину (соняшник та соняшник із вмістом олеїнової кислоти не менше 82%, що належить Замовнику та поставлений ним для організації переробки відповідно до умов цього Договору, право власності на давальницьку сировину на кожному етапі її переробки, а також на продукцію належить Замовнику) у строки та на умовах, визначених у договорів та/або додатках до нього; оплатити Виконавцеві надані послуги по організації переробки Сировини та інші послуги, які можутиь виникнути у процесі організації переробки. Крім того, Замовник зобов`язується здійснити вибірку продукції у строки та умовах, зазначених у Договорі.

На виконання умов вказаного договору №ЛАІ/ДЕ/ВМЖК/-0110222 від 26.09.2022 ТОВ «Дубов`язівський елеватор» виконано послуги по переробці насіння соняшнику у кількості послуги по переробці насіння соняшнику у кількості 72,5 тони на суму 236662,60 грн, у тому числі ПДВ 489583,96 грн, що підтверджується актами надання послуг від 13.03.2023 №157 послуги переробки насіння соняшникового з високим вмістом олеїнової кислоти в кількості 72,5 тон на суму 236662,60 грн в тому числі ПДВ - 39437,10 грн.

Як наслідок, у бухгалтерському обліку товариства дані господарські операції відображено наступними бухгалтерськими записами: Дт 232 «Допоміжне виробництво», Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

У свою чергу, у відповідності до актів надання послуг переробки за період березень 2023 року, за результатами переробки отримано готову продукцію (місце переробки ПрАТ «Вінницький ОЖК»), а саме олія соняшникова нерафінована (прес/екстра) 30,509 тон, або 42,08 % шрот соняшниковий тостований гранульований 26,157 тон, або 36,08 % фузу олійний (соняшник) 0,153 тон, або 0,21 %.

Разом з тим, відповідач вважає, що у березні 2023 року при переробці соняшника у кількості 72,5 тон вихід лушпиння соняшнику становить 21,63%, що складає 15,682 тон виходу від залікової ваги переробленого насіння соняшника.

Як зазначає відповідач в акті перевірки ТОВ «Латагроінвест» за березень 2023 року безоплатно передано ТОВ «Дубов`язівський елеватор» лушпиння соняшнику у кількості 15,682 тон, а від переробки соняшнику було оприбутковано лушпиння соняшникове, яке в подальшому реалізовано по території України за ціною 1979,17 грн без ПДВ.

Як наслідок, позивачем занижено податкове зобов`язання на загальну суму 75286 грн, у тому числі: за лютий 2023 року у сумі 3840 грн, за січень 2023 року у сумі 32164 грн, за грудень 2022 року у сумі 39282 грн.

Відтак, при безоплатній передачі лушпиння соняшнику у кількості 190,96 тон, позивачу необхідно було нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 75286,03 грн, а саме: за грудень 2022 року у сумі 39281,77 грн (99,238 тони *1979,17 грн)*20%, за січень 2023 року у сумі 32164,28 грн (72,583 тони+8,674 тони) *1979,17 грн)*20%, за лютий 2023 року у сумі 3839,98 грн (9,701 тони* 1979,17 грн)*20%.

Відповідно до підпункту 14.1.13 статті 14 ПК України безоплатна передача товарів, робіт, послуг, необоротних активів - це їх передача без висунення вимоги щодо компенсації їх вартості або їх повернення.

Підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що продаж (реалізація) товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.?

Згідно п. 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку (скорочено П(сБО))9 «Запаси», затверджено наказом Міністерства Фінансів України від 20.10.1999 №246 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року №751/4044, визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.

Запаси - це активи, зокрема, які утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності. Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримаються підприємством для подальшого продажу.

Відповідно до п.9 ПСБО 9 у разі, якщо на момент оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, такі запаси можуть оцінюватися та відображатися за справедливою вартістю з наступним коригуванням до первісної вартості.

Безоплатна передача товарів, робіт, послуг не відноситься до господарської діяльності, оскільки вона не спрямована на отримання доходу.

Таким чином, при проведенні операції з безоплатної передачі товарів нараховуються податкові зобов`язання відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України.

З матеріалів справи вбачається, що згідно пункту 4.1 договору №ЛАІ/ДЕ/ВМЖК/-0110222 від 26.09.2022, укладеного між позивачем та ТОВ «Дубов`язівський елеватор» (Виконавець) поставка сировини здійснюється партіями насипом автомобільним транспортом та залізничним транспортом на елеватор приватного акціонерного товариства «Вінницький олійножировий комбінат».

Відповідно до пункту 6.5 вказаного договору виконавець організовує переробку сировини повністю без залишків.

Крім того, пунктом 6.6 договору передбачено, що продукція, отримана в результаті переробки сировини, належать замовнику. Замовник самостійно розпоряджається продукцією. Відходи від очистки (переробки) сировини та лушпиння залишаються у переробника і утилізуються або використовуються ним самостійно. Вартість утилізації відходів включена у вартість (ціну) послуг по організації переробки сировини.

У свою чергу, ТОВ «Дубов`язівський елеватор» укладено договір по організації переробки соняшнику на давальницьких умовах за №21324 від 05.09.2022 з ТОВ «Ді Енд Ай Еволюшн», відповідно до п. 4.1 якого визначено, що поставка сировини здійснюється партіями насипом автомобільним транспортом та залізничним транспортом на елеватор приватного акціонерного товариства «Вінницький олійножировий комбінат».

Згідно п.6.6 вказаного договору сировина перероблюється повністю без залишків; п. 6.7 визначено, що продукція, отримана в результаті переробки сировини, належить замовнику. Замовник самостійно розпоряджається продукцією. Відходи від очистки (переробки) сировини та лушпиння залишаються у Виконавця і утилізуються або використовуються ним самостійно. Вартість утилізації відходів включена у вартість (ціни) послуг по переробці сировини.

Таким чином, з викладеного вбачається, що ТОВ «Дубов`язівський елеватор», на виконання умов договору від 05.09.2022 №21324, як суб`єкт який організовував переробку соняшника на виконання умов договору №ЛАІ/ДЕ/ВМЖК/-0110222 від 26.09.2022 надав позивачу акти утилізації лушпиння соняшнику за грудень 2022 року та січень-лютий 2023 року.

Відтак, висновки контролюючого органу, викладені в акту перевірки про те, що позивачем від переробки соняшнику було оприбутковано лушпиння соняшникове, яке в подальшому реалізовано по території України за ціною 1979,17 грн без ПДВ, спростовуються вищевикладеним та наданими контрагентами позивача актами утилізації лушпиння соняшнику за грудень 2022 року та січень-лютий 2023 року.

При цьому, у пункті 6.6 договору від 26.09.2022 №ЛАІ/ДЕ/ВМЖК/-0110222 укладеного з ТОВ «Дубов`язівський елеватор» передбачалось, що продукція, отримана в результаті переробки сировини, належать замовнику. Замовник самостійно розпоряджається продукцією. Відходи від очистки (переробки) сировини та лушпиння залишаються у переробника і утилізуються або використовуються ним самостійно. Вартість утилізації відходів включена у вартість (ціну) послуг по організації переробки сировини, а тому лушпиння соняшника не є безоплатно переданим товаром, при передачі якого необхідно було нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість.

Тобто, відповідачем безпідставно визначено лушпиння соняшнику як товар, який оподатковується ПДВ.

Виходячи з вищенаведеного, лушпиння соняшнику, що виникло під час переробки сировини є відходами виробництва та не належить до товару, що може бути переданий в т.ч. на безоплатній основі у розумінні ст.14 ПК України, а утилізація вищезазначених відходів підтверджуються наявним у справі матеріалами.

Отже, з огляду на умови договору по взаємовідносинах з ТОВ «Дубов`язівський елеватор» про організацію переробки соняшнику на давальницьких умовах №ЛАІ/ДЕ/ВМЖК/-0110222 від 26.09.2022, відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, та завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 81493 грн за березень 2023 року.

Твердження відповідача про те, що за аналогічним договором №ЛАІ/ДЕ/ДВ-2609 26.09.2022 лушпиння соняшникове негранульоване визначено як товар, колегія суддів оцінює критично, врахоуючи, що вказаний договір та договір №ЛАІ/ДЕ/ВМЖК/-01102022 від 26.09.2022 не можна вважати аналогічними, оскільки кінцева переробка товару здійснюється різними виконавцями і на різних умовах.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до переконання, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обгрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді В.П. Мельничук

Е.Ю. Швед