Постанова

від 03.07.2024 по справі 620/2584/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/2584/24 Суддя (судді) першої інстанції: Наталія БАРГАМІНА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Черпака Ю.К, Штульман І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у м. Києві на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

20 лютого 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національної поліції України, Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - апелянт, відповідач), у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 10 серпня 2009 року по 02 березня 2023 року у Державній кримінально-виконавчій службі України;

- зобов`язати Національну поліцію України зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 10 серпня 2009 року по 02 березня 2023 року у Державній кримінально-виконавчій службі України.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно не зараховано до вислуги років період проходження служби з 10 серпня 2009 року по 02 березня 2023 року у Державній кримінально-виконавчій службі України.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у м. Києві щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції наявну вислугу років у Державній кримінально-виконавчій службі України з 10 серпня 2009 року по 02 березня 2023 року; зобов`язано Головне управління Національної поліції у м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції наявну вислугу років у Державній кримінально-виконавчій службі України з 10 серпня 2009 року по 02 березня 2023 року; в решті позову відмовлено.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України прирівнюється до служби в органах внутрішніх справ України, оскільки здійснювалась вона в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а відтак має такий же правовий статус і повинна в силу вимог пункту 3 частини другої статті 78 Закону № 580-VIII зараховуватись до стажу служби в поліції. Щодо позовних вимог до Національної поліції України, то такі позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивач не проходить службу в центральному органі управління Національної поліції України, прийнята на службу саме до Головного управління Національної поліції у м. Києві на підставі наказу від 18 квітня 2023 року № 624 о/с.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, Головне управління Національної поліції у м. Києві подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 у справі № 620/2584/24 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Апелянт серед іншого вказує на те, що посилаючись на вимоги Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» судом фактично прирівняно службу в Державній кримінальновиконавчій службі України до служби в органах внутрішніх справ, але такими повноваженнями Головне управління Національної поліції у м. Києві не наділено.

Також апелянт зазначив, що законодавцем не визначено, що служба осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України відносяться до служби в органах внутрішніх справ України.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2024 року та від 25 червня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції у м. Києві та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

24 червня 2024 року представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 згідно наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві від 18 квітня 2023 року № 624 о/с було прийнято на службу в поліції, установивши стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки - 0 років 0 місяців 01 день.

Разом з тим, позивач з 10 серпня 2009 року по 02 березня 2023 року проходила службу в Державній кримінально-виконавчій службі України, має вислугу років у календарному обчисленні 13 років 06 місяців 22 дні, що підтверджується наказом Державної установи «Центр пробації» від 24 лютого 2023 року № 197/к та довідкою вказаної установи від 17 квітня 2023 року № 126/10-23.

Так, на звернення позивача, листом від 15 грудня 2023 року № 7743/125/05/49-2023 Головне управління Національної поліції у м. Києві повідомило позивача, що зарахування служби в Державній кримінально-виконавчій службі України та Державній установі «Центр пробації» до стажу служби в поліції статтею 78 Закону України «Про Національну поліцію» не передбачено.

Не погоджуючись з викладеним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

З огляду на положення частин першої, другої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Статтею 78 Закону № 580-VIII передбачено, що стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

Частиною другою статті 78 Закону № 580-VIII визначено, що до стажу служби в поліції зараховуються:

1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;

2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;

3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;

4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;

5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони;

6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.

Під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення.

Порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.

З вищенаведених норм вбачається, що до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.

Спірні правовідносини між сторонами склались щодо незарахування стажу роботи в органах Державної кримінально-виконавчої служби України до стажу служби в поліції.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статтей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.

При цьому частина 5 статті 23 Закону України від 23.06.2005 №2713-IV «Про державну кримінально-виконавчу службу України» (далі - Закон №2713-IV) передбачає, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом №580-VIII, а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

У попередніх редакціях частини 5 статті 23 цього ж Закону було передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статтей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, які не мають спеціальних звань.

Таким чином, фактично законодавцем закріплено поширення усіх норм, які врегульовують порядок і умови проходження служби працівниками органів внутрішніх справ, а в подальшому поліцейських на працівників кримінально-виконавчої служби.

Крім того, колегія суддів враховує, що відповідно до наказу №197/к від 24 лютого 2023 року позивача було звільнено за пунктом 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та пунктом 4 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) (а.с.18).

З огляду на вищенаведене, апеляційний суд зазначає, що на позивача, під час проходження ним служби в період, що досліджується, розповсюджується дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України, а в подальшому поліції. Тобто, всі обов`язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань.

Таким чином, служба позивача в органах Державної кримінально-виконавчої служби України має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.

Дана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постановах від 20 жовтня 2022 року у справі №160/11127/20 та від 01 серпня 2023 року у справі №240/30024/21, який зробив правовий висновок, що служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України прирівнюється до служби в органах внутрішніх справ України, оскільки здійснювалась вона в порядку, установленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а відтак, має такий же правовий статус і повинна в силу пункту 3 частини 2 статті 78 Закону №580-VIII зараховуватися до стажу служби в поліції.

Верховний Суд також зазначив, що визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування стажу служби необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувалися та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби.

Відтак, зважаючи на наведені вище законодавчі норми, встановлені обставини та правові висновки Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на зарахування до стажу служби в поліції період роботи в органі Державної кримінально-виконавчої служби України з 10 серпня 2009 року по 02 березня 2023 року.

Разом з тим, у рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно зі статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Щодо інших доводів сторін судова колегія наголошує, що враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належні докази, що підтверджують факт протиправності рішення суду першої інстанції.

За правилами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя - доповідач Маринчак Н.Є.

Судді: Черпак Ю.К.

Штульман І.В.