Ухвала

від 03.07.2024 по справі 367/4581/24

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/4581/24

Провадження №2-о/367/258/2024

УХВАЛА

Іменем України

про зупинення провадження

03 липня 2024 рокумісто Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Одарюка М.П.,

за участю секретаря судового засіданняДовгополої І.В.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в місті Ірпінь цивільну справу №367/4581/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Служба у справах дітей та сім`ї Бучанської міської ради, Управління соціальної політики Бучанської міської ради, ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання дитини до 18 років батьком,

ВСТАНОВИВ:

17 травня 2024 року заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Служба у справах дітей та сім`ї Бучанської міської ради, Управління соціальної політики Бучанської міської ради, ОСОБА_2 , відповідно до якої просить: встановити факт самостійного виховання та утримання ним, як батьком свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без участі матері.

Заявник, обґрунтовуючи подану до суду заяву вказує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 20.11.1999 року по 20.01.2016 року. 22.01.2016 року шлюб розірвано на підставі рішення Ірпінського міського суду Київської області № 367/218/16-ц. Мають спільну неповнолітню дитину- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На час подання заяви малолітній ОСОБА_3 проживає разом з батьком в будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Заявник звернувся до відділу служби у справах дітей та сім`ї Центру соціальних служб Управління соціальної політики Бучанської міської ради, щодо визнання місця проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , 2007 року народження. Рішення виконавчого комітету Бучанської міської ради № 619 від 15 грудня 2022 року було вирішено визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , 2007 року народження, з батьком громадянином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 та затвердити відповідний висновок відділу служби у справах дітей та сім`ї Центру соціальних служб Управління соціальної політики Бучанської міської ради про визначення місця проживання дітей. Під час розгляду звернення заявника, виконавчим комітетом Бучанської міської ради, ОСОБА_2 ( мати неповнолітнього ОСОБА_3 , 2007 року народження) не заперечувала проти визначення місця проживання неповнолітнього сина ОСОБА_3 . З 2016 року мати неповнолітнього ОСОБА_3 не проживає з дитиною, участі у вихованні та утриманні сина не приймає. Враховуючи, що заявник є батьком, який самостійно виховує дитину, встановлення факту самостійного виховання дитини потрібно в даний військовий час, коли виникає необхідність вирішувати питання в інтересах дитини в стислі терміни і не завжди є можливість на узгодження питань з матір`ю дитини, заявник змушений звернутися до суду з відповідною заявою. Встановлення факту самостійного виховання дитини потрібно йому для оформлення документів, необхідних для отримання соціальної допомоги, як батьку, що самостійно виховує дитину, вирішення інших питань щодо проживання та перебування дитини.

Заявник в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, вимоги підтримує та прохає задовольнити.

Зацікавлена особа до суду не з`явилася, про час та день розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку, подала заяву про розгляд справи без її участі, вимоги заяви визнає та прохає задовольнити.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень частини 2 статті 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Суд, перевіривши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження в справі у випадку, зокрема, перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Тлумачення пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України свідчить про те, що суд може зупинити провадження у справі лише у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку:

а) палатою;

б) об`єднаною палатою;

в) Великою Палатою Верховного Суду та прийняття ними до свого провадження.

При цьому така підстава для зупинення провадження у справі застосовується у тому разі, коли на розгляді перебуває справа, за наслідками перегляду якої Верховний Суд може прийняти постанову, у якій міститься правовий висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати (частина друга статті 416 ЦПК України).

Судом встановлено, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі №201/5972/22 за заявою фізичної особи про встановлення факту самостійного виховання дитини, заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_4 , фізична особа.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 27 вересня 2023 року передано справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з посиланням на частину п`яту статті 403 ЦПК України, якою передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду керувався такими міркуваннями.

У цій справі заявник звернувся до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення юридичного факту, а саме встановлення факту самостійного виховання дитини, зокрема, з метою (згідно з доводами заявника) отримання соціальної допомоги як батьку, що самостійно виховує дитину, а також отримання відстрочки від мобілізації.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, зазначав, що правова проблема постає під час дії правового режиму воєнного стану у значній кількості поданих заяв, позовів на території України про встановлення факту самостійного виховання дитини (інших фактів, які пов`язані з реалізацією права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації) чи оскарження рішень, дій, бездіяльності суб`єктів владних повноважень, що перебували та перебувають на розгляді в судах та рішення у яких можуть бути винесені найближчим часом.

Щодо предметної юрисдикції цієї справи та можливості її вирішення в порядку окремого провадження за правилами цивільного судочинства колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначала, зокрема, таке.

Окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (стаття 293 ЦПК України).

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України та не є вичерпним.

Згідно зі статтею 318 ЦПК України у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.

Визначаючи, чи пов`язується з установленням факту виникнення в заявника певних цивільних прав та обов`язків, суд застосовує положення статті 1 Цивільного кодексу України (далі ЦК України). За змістом частини першої статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям.

Відповідно, у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.

У цій справі заявник просив встановити факт самостійного виховання дитини батьком без участі матері з метою оформлення документів, необхідних для отримання соціальної допомоги як батьку, що самостійно виховує дитину.

Порядок отримання соціальної допомоги визначено відповідними нормативно-правовими актами залежно від виду соціальної допомоги.

Державна соціальна допомога призначається у встановленому законом порядку та відноситься до компетенції відповідних органів державної влади як суб`єктів владних повноважень, які реалізують державну політику у сфері соціального захисту населення.

Кабінет Міністрів України постановою від 27 грудня 2001 року № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми» затвердив відповідний Порядок, який визначає умови призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми.

Отже, правовідносини у цій сфері носять публічних характер.

Щодо наявності спору у заявлених вимогах, які можуть вплинути на права та інтереси іншого з батьків у разі задоволення порушеного заявником питання колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначала, зокрема, таке.

Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України (далі СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 157 СК України визначено, що батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

У разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, такий спір вирішується судом. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи (стаття 159 СК України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Частиною четвертою статті 19 СК України підтверджується, що спір щодо участі у вихованні дитини вирішується судом і в цьому спорі обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який має подати суду висновок щодо розв`язання спору.

Колегія суддів Першої судової палати касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначала, що у цій справі батьки дитини 25 травня 2022 року уклали договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків батьків, відповідно до якого мати дитини також бере участь у вихованні дитини, а отже, за встановлених у цій справі обставин, визначеної заявником заінтересованої особи та мети подання заяви про встановлення факту самостійного виховання ним сина заявлені батьком дитини вимоги не є вимогами, які пов`язані зі здійсненням особистих немайнових чи майнових прав, а тому не підлягають розгляду судом у порядку окремого провадження на підставі статей 293, 315 ЦПК України.

Аналіз судової практики, який здійснено колегією суддів Першої судової палати касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду за даними Єдиного державного реєстру судових рішень у період із червня до вересня 2023 року, свідчить про винесення судами цивільної та адміністративної юрисдикції суперечливих судових рішень, відсутності єдності судової практики, зокрема у зв`язку з відсутністю правової позиції Верховного Суду щодо такого роду питань.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що мотиви, викладені в ухвалі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 вересня 2023 року, є обґрунтованими, тому ухвалою від 26 жовтня 2023 року справу №201/5972/22 (провадження № 14-132цс23) прийнято до провадження та призначено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.

Згідно даних Єдиного реєстру судових рішень, станом на 03.07.2024 Великою Палатою Верховного Суду рішення у справі №201/5972/22 не прийнято.

Як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_1 , останній звернувся до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення юридичного факту, а саме факту самостійного виховання та утримання дитини, з метою захисту прав та інтересів неповнолітньої дитини, а також з метою захисту своїх прав та інтересів, як батька, що займається самостійним вихованням та утриманням дитини, зокрема, оформлення документів щодо соціальної допомоги на дитину, для вирішення інших питань щодо проживання та перебування дитини.

Тобто, предметом касаційного перегляду у справі №201/5972/22, що переглядається в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду, є правовідносини, подібні правовідносинам у даній справі, і стосуються, зокрема, питання предметної юрисдикції справи та можливості її вирішення в порядку окремого провадження за правилами цивільного судочинства, а також наявності спору у заявлених вимогах, які можуть вплинути на права та інтереси іншого з батьків у разі задоволення порушеного заявником питання та правових підстав для розгляду в порядку окремого провадження вимоги про встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком дитини за наявності укладеного між заявником, як батьком дитини та заінтересовую особою, яка є матір`ю неповнолітньої дитини, договору щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків батьків, відповідно до умов мати дитини також бере участь у вихованні дитини.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку про зупинення провадження у даній справі дозакінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №201/5972/22, провадження № 14-132цс23.

Керуючись ст. 251,252, 260, 261, 298, 300 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Зупинити провадження у цивільній справі №367/4581/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Служба у справах дітей та сім`ї Бучанської міської ради, Управління соціальної політики Бучанської міської ради, ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання дитини до 18 років батьком, - до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №201/5972/22, провадження № 14-132цс23.

Ухвала в частині зупинення провадження у справі може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня її проголошення, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: М.П. Одарюк