Рішення

від 04.06.2024 по справі 204/3669/21

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/3669/21

Провадження № 2/204/28/24

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

6 червня 2024 Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Чудопалової С.В.

за участю секретаря судового засідання Корягіної Р.Р.

представник позивача ПросяникН.П.

представник відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса проживання: АДРЕСА_1 )до ОСОБА_2 , який діє в своїх інтересах, та інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса проживання: АДРЕСА_2 ), треті особи: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Виборзький» (адреса знаходження: вул. Виборзька, буд. 28-б, м. Дніпро, 49052), ОСОБА_6 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса проживання: АДРЕСА_3 , Орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради (пр.Л.Українки,буд.65 м.Дніпро)про визнання осіб такими, що втратили право користування квартирою,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в інтересах якого діє представник адвокат ПросяникН.П. звернулася до суду із зазначеним позовом до відповідача, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_5 із вимогою про визнання їх такими, що втратили право користування квартирою. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що її неповнолітні діти ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 та її брат ОСОБА_8 з його неповнолітньою донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстровані в двокімнатній квартирі АДРЕСА_4 . Вказаний будинок знаходиться на балансі у ОСББ «Виборзький». Згідно ордеру № 85 серії Д від 21.02.1981, виданого виконавчим комітетом Красногвардійської Ради народних депутатів трудящих м. Дніпропетровська на підставі Списків ДЕВЗ, де працював ОСОБА_9 , який є батьком як позивача та відповідача, було передано у користування родині з трьох осіб - ОСОБА_9, як основному квартиронаймачу, його дружині ОСОБА_10 та доньці ОСОБА_2 двокімнатну квартиру АДРЕСА_4 . Всі члени родини заселилися до вказаної квартири, а після народження ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 було зареєстровано і його місце проживання на вказану площу житлового приміщення. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01.08.2014 ОСОБА_10 , яка є матір`ю позивача та відповідача визнано такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_4 та усунуто перешкоди ОСОБА_12 у користуванні вказаною квартирою. Вселлено ОСОБА_11 у квартиру АДРЕСА_4 . Позивач вказує, що відповідно до акту державного виконавця від 24.05.2015 зазначене рішення суду було виконано в самостійному порядку шляхом надання ОСОБА_2 ключів від квартири ОСОБА_12 для виготовлення їх копій. ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_9 , який є батьком сторін. Позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_8 разом з донькою з 2015 маючи ключі та доступ до спірної квартири добровільно не заселився до квартири, не цікавився нею, постійно мешкає в іншому місці. Фактично його реєстрація у спірній квартирі носить суто формальний характер. Крім того позивач зазначила, що з 2015 вона проживає в спірній квартирі своєю родиною, відповідач по справі в квартирі не мешкає більше шести місяців, всі витрати по утриманню квартири та витрати по житлово- комунальним послугам вона несе самостійно по кількості осіб що зареєстровані в квартирі. На підставі чого, остання звернувся до суду із відповідними позивними вимогами.

Згідно повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2022, вказану цивільну справу було передано на розгляд судді С.В.Чудопаловій (а.с.224).

15.11.2022 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги не визнає, проти задоволення позову заперечує в повному обсязі, вважає заявлені вимоги не підтвердженим належними та допустимими доказами та необґрунтованими. В обґрунтування відзиву зазначив, щопозивачка фактично намагається здійснити захоплення спірної квартири з її подальшою приватизацією на своє ім`я, оскільки остання разом зі своїм співмешканцем постійно намагаються чинити перешкоди відповідачу в користуванні спірною квартирою, через залякування, побої та спротив. Відповідач зазначає, що вказані обставини вже були предметом розгляду справи № 204/3140/13-ц), в рамках якої було винесено рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01.08.2014. Після розгляду вищезазначеної справи, відповідач вселився до спірної квартири та користується нею до цього часу. Починаючи з початку 2021 позивачка разом зі своїм співмешканцем почали особливо грубо та часто чинити відповідачу перешкоди у користуванні квартирою. Відповідач вважає, що вказані дії позивачкою були вчинені для того, щоб позбавити останньогоправа взагалі користуватися житлом. На підставі чого, відповідач просив суд відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог (а.с.125-129).

Ухвалою суду від 05.10.2022 справу призначено до розгляду (а.с.225).

Ухвалою суду від 17.05.2024 закрито підготовче провадження по зазначеній справі та справу призначено до судового розгляду та було здійснено заміну, за належністю третю особу, яка не заявляє самостійних вимого щодо предмету спору адміністрацію Чечелівського району Дніпровської міської ради наорган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради (а.с.17, том ІІ).

Позивач та її представник ОСОБА_13 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, надали пояснення аналогічні викладеним у позові, просили визнати ОСОБА_11 та його малолітню доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_5 , внаслідок не проживання останніх в спірній квартирі понад шість місяців без поважних причин.

Відповідач в судове засідання не з`явився про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином. Представник, який діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на обставини зазначені у відзиві на позовну заяву.

Представник Органу опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради в судове засідання не з`явився про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду лист з проханням розглядати справу у їх відсутність.

Третя особа в судовому засіданні не з`явилася її представник ОСОБА_1 в судовому засідання надав суду клопотання про слухання справи у її відсутність (а.с.12).

В судовому засіданні допитана голова об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Виборзький» ОСОБА_14 в якості свідка, яка пояснила, що ОСОБА_2 здійснювала догляд за своїм батьком, який залишився жити у спірній квартирі, оскільки відповідач поїхав жити з матір`ю в м. Чаплино, приблизно п`ятнадцять років тому, так як батьки їх розлучились. У вказаній квартирі позивачка проживає з 1981. Наразі в двокімнатній квартирі з нею проживають її двоє дітей та співмешканець. Також додала, що вісім років тому, відповідач з`явився разом з державними виконавцями у спірній квартирі, після того його не бачили, останній до ОСББ не звертався.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснила, що позивака проживає разом зі своїми дітьми та чоловіком по АДРЕСА_6 . Відомо, що відповідач у вказаній квартирі не проживає, останній раз бачила його, коли він пішов до армії. З його дружиною та дитиною не знайома. Крім того зазначила, що причина не проживання відповідача у спірній квартирі їй не відома.

Також у судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_16 , який перебуває у дружніх стосунках з відповідачем пояснив, що позивач з відповідачем є братом та сестрою. Між ними відбуваються постійні конфлікти з приводу користування спірною квартирою. Крім того додав, що у його присутності співмешканець ОСОБА_2 у телефонному режимі погрожував відповідачу.

Вислухавши пояснення учасників процесу, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

У судовому засіданні встановлено, що 21.08.1976 між ОСОБА_17 та ОСОБА_18 було укладено шлюб, який було зареєстровано Красногвардійським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актова запис 779 (а.с.62).

Від даного шлюбу сторони мають двох дітей - сина ОСОБА_11 та доньку - ОСОБА_2 (а.с.62).

Згідно ордеру № 85 серія Д від 21.02.1981, виданого виконавчим комітетом Красногвардійської Ради народних депутатів трудящих м. Дніпропетровська на підставі списків ДЕВЗ, де працював ОСОБА_9 , було передано у користування родині з трьох осіб - ОСОБА_19 , ОСОБА_10 , та ОСОБА_2 двокімнатну квартиру АДРЕСА_5 . Всі члени родини заселилися до вказаної квартири, а після народження ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 його було зареєстровано за вказаною адресою (а.с.11, 62).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_2 народився син - ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 , виданого 21.02.2005 (а.с.33).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_2 народилася донька ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 23.02.2011 (а.с.31).

Відповідно до рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08.04.2013 шлюб між ОСОБА_17 та ОСОБА_10 було розірвано (а.с.63).

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_20 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 28.11.2024 (а.с.15).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо її встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01.08.2014 позов ОСОБА_19 та ОСОБА_2 до ОСОБА_21 , ОСОБА_11 про визнання осіб таким, що втратили право користування жилим приміщенням було задоволено частково. Визнати ОСОБА_10 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_4 . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.Зустрічний позов ОСОБА_11 до ОСОБА_19 , ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом вселення було задоволено. Усунуто перешкоди ОСОБА_12 у користуванні квартирою АДРЕСА_4 . Вселлено ОСОБА_11 у квартиру АДРЕСА_4 . Вирішено питання судових витрат (а.с.61-65).

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 06.10.2014 апеляційну скаргу ОСОБА_19 та ОСОБА_2 було відхиллено. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01.08.2014 залишено без змін (а.с.69-70).

Відповідно до Акту державного виконавця від 24.05.2015 зазначене рішення суду було виконано в самостійному порядку шляхом надання ОСОБА_18 ключів від квартири ОСОБА_12 для виготовлення їх копій (а.с.31).

Згідно довідки, виданої головою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Виборзький» про склад сім`ї від 01.04.2021, в квартирі АДРЕСА_5 зареєстровані наступні особи: ОСОБА_2 , її діти - ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та її брат ОСОБА_8 разом зі своєю малолітньою донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.8).

Відповідно довідки,виданої головою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Виборзький`про склад сім`ї наймача ізольованої квартири та займані приміщення від 01.04.2021 вбачається, що квартира АДРЕСА_5 на сьомому поверсі, та складається із двох кімнат, площею 27,71 кв.м. та загальної 52.6 кв.м. (9).

Із актів, виданих головою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Виборзький» ОСОБА_14 від 01.03.2021 та01.04.2021 вбачається, що ОСОБА_8 у 2013 та 2015 не проживає за адресою за адресою: АДРЕСА_7 , квартиру не відвідує, власних речей в квартирі не має (а.с.16-18).

Згідно довідки, виданої головою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Виборзький» ОСОБА_14 від 01.04.2021 вбачається, що ОСОБА_2 мешкає за адресою: АДРЕСА_7 (а.с.19).

Із відповіді т.в.о. начальника відділення поліції №6 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області від 13.04.2021 вбачається, що відповідно до бази даних Національної поліції України гр. ОСОБА_8 у період з 14.06.2015 по теперішній час до ЧечелівськогоВП відділення поліції № 6 із заявами щодо неправомірних дій з боку гр. ОСОБА_22 не звертався (а.с.24).

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 також зверталась з адвокатським запитом № 33 від 08.04.2021 до начальника управління - служби у справах дітей Адміністрації Чечеловського району Дніпровської міської ради з питання проведення обстеження умов проживання в спірній квартирі задля фіксування не проживання ОСОБА_11 та його доньки ОСОБА_23 . Згідно листа № С-1010 від 19.04.2021 року було відмовлено у задоволенні запиту через конфіденційність. Проте на особисту заяву позивачки було проведено обстеження умов проживання та складено відповідний акт 19.04.2021.

Працівником Управління «Служба у справах дітей» адміністрація Чечелівського району Дніпровської міської ради ОСОБА_24 19.04.2021 було обстежено умови проживання родини ОСОБА_25 за адресою: АДРЕСА_7 . Під час обстеження було з`ясовано, що в квартирі додержано санітрано-гігієнічні норми, є необхідні меблі та побутова техніка. Для дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_26 виділена окрема кімната з окремими спальними місцями, облаштоване місце для виховання навчальних завдань, є шафа для збереження дитячих речей. Крім того, зі слів ОСОБА_2 зазначено, що між нею та її братом ОСОБА_2 існує спірне питання щодо порядку проживання останнього за місцем реєстрації (а.с.27).

Також представник позивача зверталась з адвокатським запитом № 34 від 08.04.2021 до Управління освіти гуманітарної політики Дніпровської міської ради з метою з`ясування учбового закладу в якому навчається ОСОБА_5 . Проте, згідно наданого листа начальника управління № 15/1 -101 від 15.04.2021 остання отримала відмову, з підстав відсутності володінням конфіденціальної інформації про дітей (а.с.30).

З приводу заявленої вимоги позивача про визнання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Згідно зі ст. 16 Конвенції ООН про права дитини, жодна дитина не може бути об`єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла,таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання.

Згідно ч. 4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Верховним Судом у постановах від 27.11.2019 в справі № 368/750/16-ц (провадження № 61-31705св18), від 25.08.2020 в справі № 206/3425/18 (провадження № 61-9122св19) викладено правовий висновок про те, що малолітня дитина в силу свого віку не має достатнього обсягу цивільної дієздатності самостійно визначати місце свого проживання. Маючи право проживати за зареєстрованим місцем проживання, за місцем проживання будь- кого з батьків, дитина може реалізувати його лише за досягнення певного віку. На поважність причин не проживання дитини не впливає і наявність у того з батьків, з ким вона фактично проживає, права власності на житло, оскільки наявність майнових прав у батьків дитини не може бути підставою для втрати її особистих житлових прав. Визначальним в цьому є забезпечення найкращих інтересів дитини.

Відповідно до ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло.

Відповідно до ст. 64 Житлового кодексу Української РСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й Інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Житлового кодексу Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст-71 Житлового кодексу Української РСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Згідно ст. 72 Житлового кодексу Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Отже аналізуючи зміст статей 71, 72 Житлового кодексу Української РСР можливо дійти висновку про те, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: 1) не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців; 2) відсутність поважних причин такого не проживання.

Збереження житлового приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім. 'ї є одним із способів захисту житлових прав фізичних осіб.

Вичерпного переліку поважності причин не проживання в житловому приміщенні законодавство не встановлює, у зв`язку з чим зазначене питання суд повинен вирішувати в кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи.

В матеріалах справи знаходиться рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01.08.2014 в цивільній справі № 205/3140/13-ц з якого вбачається, що між сторонами існує спір про порядок користування спірною квартирою.Зазначене рішення набрало законної сили 06.10.2014.

Однак, із наданих матеріалів справи вбачається, що позивач фактично не усунула перешкоди в користуванні спірною квартирою, оскільки в акті обстеження умов проживання від 19.04.2021 зазначено, що спірна квартира складається з двох окремих кімнат. Для дітей позивачки - ОСОБА_27 та ОСОБА_4 виділена окрема кімната. Отже з цього акту зачається, що в одній кімнаті проживають діти позивачки, а в іншій кімнаті проживає позивач зі своїм цивільним чоловіком, а відповідно місце проживання ОСОБА_11 де він міг би мешкати разом зі своєю малолітньою донькою взагалі відсутнє, що також свідчить про те, що ОСОБА_2 до теперішнього не усунула перешкоди в користуванні квартирою. Крім того, з даного акту обстеження умов проживання, сама позивачка зазначила, що між нею та її братом існує спірне питання щодо порядку проживання останнього за місцем реєстрації, що також свідчить про те, що рішення суду щодо усунення перешкод в користуванні квартирою ОСОБА_2 , його сестрою виконано лише формально.

Судом встановлено, що позивач до теперішнього часу не усунула перешкоди в користуванні квартирою, тому у відповідача відсутня можливість вселитися та користуватися житловим приміщенням без порушення прав неповнолітніх дітей позивача, оскільки до теперішнього часу порядок користування спірною квартирою між сторонами не узгоджено. Тому відповідач разом зі своєю малолітньою донькою змушений винаймати собі житло.

Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, може слугувати лише свідома або недбала поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого жилого приміщення.

Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого стінного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

При розгляді справи щодо визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням суд має встановити наступні факти: чи є спірне приміщення житлом, чи є воно власністю позивача, чи відсутній відповідач спірному приміщені, чи є причини відсутності поважними та чи не було між власником та відповідачем будь якої іншої домовленості щодо користування житлом або збереження права на користування житлом на час відсутності.

Отже, саме причини та строк не проживання відповідача у спірному житловому приміщенні є предметом доказування у справі про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Обов`язок доказування даних обставин покладається на сторону позивача.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.10.2018 у справі № 490/12384/16-ц зроблено висновок по застосуванню статей 71, 72 ЖК Української РСР, який полягає в тому, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.

Також судом встановлено, що спірна квартира має дві кімнати, в одній з яких проживає постійно позивачка разом зі своїм співмешканцем, в іншій кімнаті проживають її двоє дітей. Відповідач разом зі своєю донькою не проживають у спірній квартирі, оскільки площа та планування квартири не дають можливості для одночасного проживання в квартирі трьох дорослих осіб та трьох дітей.

З огляду не вищевикладеного, суд визнав такі причини відсутності відповідача у спірній квартирі понад шість місяців поважними, а також з урахуванням відсутності у відповідача іншого житла, ухвалив відмовити у задоволенні позовних вимогОСОБА_31 .

Такий висновок суду відповідає правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.11.2018 у справі №760/13113/14-ц).

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - ЄСПЛ) на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Відповідно до статті 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ під майном також розуміються майнові права.

Згідно із статтею 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

Поняття «житло» не обмежується приміщеннями, яке законно займають або законно створено. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем (рішення ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року в справі «Прокопович проти Росії», заява № 58255/00, пункт 36). Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення ЄСПЛ від 13 травня 2008 року у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства», заява № 19009/04, пункт 50).

Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року в справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, п. 47).

Європейський суд з прав людини вказує, що «втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла». Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві…» (справа «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року).

Також суд застосовує висновок Верховного Суду, зазначений у постанові від 09.12.2020 у справі № 209/2642/18, що підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення; при цьому саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин.

В контексті викладеного вище суд зазначає, що з пояснень сторін і досліджених судом доказів вбачається, що ОСОБА_8 не втратив інтерес до житла. Іншого житла ані на праві власності, а ні на праві користування відповідача не має.

Згідност. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, дослідивши та проаналізувавши докази у справі, керуючись завданнями цивільного судочинства щодо справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, а також враховуючи позиції, викладені в постановах Верховного Суду, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_11 слід відмовити за їх недоведеністю.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати на підставі ст. 141 ЦПК України розподілу між сторонами не підлягають.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 77, 79,, 82 89, 141, ЦПК України, ст.ст. 29 ЦК України, с. 72 ЖК України, ст. 9, 47, 64, 71, 72 ЖК Української РСРсуд, -

УХВАЛИВ :

В задоволені позовної заяви ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_2 , який діє в своїх інтересах, та інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , треті особи: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Виборзький», ОСОБА_6 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , Орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування квартирою- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , (адреса проживання: АДРЕСА_1 );

Представник позивача - адвокат Просяник Надія Петрівна (адреса місця знаходження: м. Дніпро, р-н Новокодацький, вул. Черкаська, буд. 12);

Відповідач ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_5 ,(адреса проживання: АДРЕСА_2 );

Третя особа-Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Виборзький» (адреса знаходження: вул. Виборзька, буд. 28-б, м. Дніпро, 49052);

Третя особа - ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_6 , (адреса проживання: АДРЕСА_3 ;

Представник третьої особи - ОСОБА_30 (адреса місця знаходження: АДРЕСА_8 ).Повний текст рішення складено 24.06.2024.

Суддя: С.В.Чудопалова