Рішення

від 02.07.2024 по справі 260/2431/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 року м. Ужгород№ 260/2431/24 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Рейті С.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Науково-дослідного технологічного інституту "Електрон" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося (далі - позивач) до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Науково-дослідного технологічного інституту "Електрон" (далі - відповідач) про стягнення 39663,54 гривень адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідно до розрахунку, доданого до даного позову, за не працевлаштування осіб з інвалідністю у необхідній кількості, а отже невиконання нормативу, відповідач повинен сплатити в дохід Державного бюджету 39663,54 грн. Однак, відповідач до 15.04.2024 року, строк встановлений законом, адміністративно- господарські санкції самостійно не сплатив.

Ухвалою судді від 19.04.2024 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, витребувано у сторін додаткові докази.

24.04.2024 року представником позивача до суду надано витребувані докази, а саме, квитанцію від 07.03.2024 року щодо розміщення в електронному кабінеті роботодавця, на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України 07.03.2024 року о 10:42:48 год. Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Також, надано наявні в Централізованому банку даних з проблем з інвалідністю дані щодо НДТІ «Електрон», на підставі яких здійснено розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

06.05.2024 року до суду надійшла заява позивача на виконання ухвали суду від 19.04.2024 року.

Фактично, у вказаній заяві, відповідачем викладено заперечення щодо позову, що розцінюється судом як відзив на позовну заяву.

Так, відповідач не згідний із заявленими позовними вимогами, так як, від початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України і по теперішній час ТОВ НДТІ «Електрон» у власних переобладнаних офісних приміщеннях надав тимчасове безкоштовне житло для внутрішньо переміщених осіб через центр надання адміністративних послуг міста Мукачево. Враховуючи важкий емоційний стан та скрутне матеріальне становище переміщених осіб керівництвом підприємства було прийняте рішення щодо працевлаштування даних осіб. Внутрішньо переміщені особи були працевлаштовані на підприємство згідно написаних ними заяв як зовнішні сумісники, оскільки всі вони мали основне місце роботи за місцем свого проживання на теперішніх окупованих територіях. І жодних компенсацій за розміщення і працевлаштування внутрішньо переміщених осіб підприємство не отримувало. Повідомлення про прийняття працівників на роботу було надіслано ГУ ДПС у Закарпатській області (Мукачівська ДПІ) згідно постанови Кабінету Міністрів України № 1392 на таких працівників: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

В даних повідомленнях про прийняття працівників на роботу вищеперераховані особи прийняті за сумісництвом про що чітко зазначено в графі 5 даного Повідомлення «категорія особи» - за сумісництвом.

При цьому, згідно з Інструкцією зі статистики, до кількості працівників, затвердженої наказом Держкомстату від 28.09.2005 року № 286, не включаються до облікової кількості штатних працівників прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств.

Згідно розрахунку середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу в 2023 році помісячно штатних працівників облікового складу на підприємстві ТОВ НДТІ «Електрон» 4 людини.

Відтак, дані щодо штатної кількості працівників в товаристві НДТІ «Електрон» надані фондом соціального захисту осіб з інвалідністю не є достовірними.

Отже, враховуючи вище викладене, ТОВ НДТІ «ЕЛЕКТРОН» не вбачає порушень статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», оскільки, як видно з поданого розрахунку, облікова чисельність штатних працівників в ТОВ НДТІ «Електрон» на кінець 2023 року 6 людей. Товариством створено робочі місця до яких можуть бути залучені особи з інвалідністю та товариство неодноразово зверталося до Мукачівського міського центру зайнятості про працевлаштування осіб з інвалідністю, але в усній формі, так як чисельність працівників менше 8 людей.

03.06.2024 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача не погоджується із запереченнями відповідача на позовні вимоги.

Зазначає, що заперечення відповідача містять взаємовиключні твердження, а саме особа фактично не може в один робочий день здійснювати роботу на Закарпатті та на відстані тисячі кілометрів, та ще й на окупованій території. Таким чином, вважає, що відповідачем не доведено факту працевлаштування працівників за сумісництвом.

11.06.2024 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив. Так, відповідач вказує, що основним аргументом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю є те, що тривалість робочого дня за сумісництвом складає 8 годин, проте, ні у позовній заяві, ні у відповіді на відзив позивач не посилається на норми чинного законодавства, які регулюють тривалість робочого дня за сумісництвом.

Як зазначалось у відзиві на позовну заяву, всі працівники є внутрішньо-переміщеними особами, які мають укладені трудові договори за основним місцем роботи. Дані договори не є припиненими, визнані недійсними або будь яким іншим чином скасовані ні судом, ні нормами чинного законодавства.

Саме тому, дані особи скористались своїм законним правом працевлаштування за сумісництвом у вільний від основної роботи час задля отримання заробітної плати за фактично виконану роботу.

Тим більше, як вбачається з розрахунку наданого до відзиву на позовну заяву, деякі працівники протягом року звільнялись з роботи за сумісництвом і більше не працюють за сумісництвом у відповідача.

Щодо твердження позивача щодо того, що "особа фактично не може в один робочий день здійснювати роботу на Закарпатті та на відстані тисячі кілометрів, та ще її на окупованій території." слід наголосити що норми ст. 60-1, 60-2 КЗпП України, передбачають різні форми організації праці, такі як надомна та дистанційна робота.

Ні позивач, ні відповідач не уповноважені перевіряти або здійснювати контроль за робочим процесом та здійсненням робочих функцій працівника за його основним місцем роботи.

Таким чином, вважає, що твердження позивача сформовано на підставі своїх не обґрунтованих сумнівів та непідтверджених припущень, а не на встановленні достовірного факту порушення відповідачем норм законодавства визначеного ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

На підтвердження оформлення працівників за сумісництвом відповідачем до відзиву на позовну заяву було додано: копії наказів про прийняття на роботу працівників, копії повідомлень та квитанцій про прийняття працівників на роботу за сумісництвом. Натомість, позивачем не додано до матеріалів справи належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу ТОВ НДТІ "Електрон" за 2023 рік складала більше 8-ми осіб і що у відповідача виник обов`язок по працевлаштуванню особи з інвалідністю.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Матеріали справи містять розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невикористанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю стосовно відповідача, Науково-дослідного технологічного інституту "Електрон", відповідно до якого зазначено, що середня облікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік склала 10 чол., а середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлено інвалідність склала 0 чол. Кількість осіб з інвалідністю, які не працевлаштовані - 1 чол. Визначено річний фонд оплати праці - 793270,80 грн. Визначено, що сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативну робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 39663,54 гривень.

До матеріалів справи позивачем додано квитанцію про розміщення в електронному кабінеті відповідача, на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України, розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій.

Згідно розрахунку позову, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання відповідачем нормативну робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 39663,54 грн., які є предметом стягнення у даній справі.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 року № 875-XII (далі - Закон України № 875-XII).

Статтею 18 Закону України № 875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приймаючи до уваги, що відповідач використовує працю найманих працівників, на нього розповсюджуються вимоги зазначеної статті Закону України № 875-XII.

Відповідно до статті 19 частини 1 Закону України № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб і інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Статтею 19 частиною 2 Закону України № 875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно із статтею 19 частиною 5 Закону України № 875-XII виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Також статтею 19 частинами 9, 10 Закону України № 875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю. Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Таким чином законодавцем визначено, що, необхідним є наявність не просто трудових відносин, а таких трудових відносин, в яких для працюючих працівників таке місце роботи є основним.

Питання, пов`язані з обліком штатних працівників, регулюються наказом Державного комітету статистики від 28.09.2005 року № 286 "Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників" (далі- Інструкція), дія якого поширюється на всі юридичні особи, їх філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, а також на фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю.

В пункті 2.1 Інструкції визначено, що в облікову кількість штатних працівників включаються усі наймані працівники, які уклали письмово трудовий договір (контракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу, вони отримували заробітну плату на цьому підприємстві.

Пунктом 3.2 глави 3 Інструкції передбачено, що середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору.

Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість працівників, які з`явились або не з`явились на роботу.

Згідно пункту 3.2 підпункту 3.2.2 Інструкції при обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у пунктах 2.4, 2.5 цієї Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв`язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (підпункти 2.5.8 - 2.5.9 Інструкції). Облік цих категорій працівників ведеться окремо.

Пунктом 2.6 підпунктом 2.6.1 Інструкції встановлено, що не включаються до облікової кількості штатних працівників працівники, прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств.

Таким чином суд констатує, що до облікової кількості штатних працівників включаються лише працівники, прийняті на роботу для яких таке місце роботи є основним.

Так, представник відповідача стверджує, що протягом 2023 року в товаристві були відсутні 10 штатних працівників (як вказано у розрахунку позивача), оскільки, більшість працівників працевлаштовані за сумісництвом. Відповідно у відповідача відсутній обов`язок щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році.

На підтвердження вказаного представником відповідача суду надано, зокрема, накази про прийняття на роботу: ОСОБА_1 від 07.12.2022 року за № 2; ОСОБА_2 від 07.12.2022 року за № 3, ОСОБА_3 від 07.12.2022 року за № 4, ОСОБА_4 від 07.12.2022 року за № 5, ОСОБА_5 від 07.12.2022 року за № 6, ОСОБА_6 від 07.12.2022 року за № 7, ОСОБА_7 від 23.12.2022 року за № 8, ОСОБА_8 від 23.12.2022 року за № 9, ОСОБА_9 від 12.05.2022 року за № 1.

Також, відповідачем надані повідомлення про прийняття вказаних працівників на роботу, що були надіслані до ГУ ДПС у Закарпатській області від 07.12.2022 року реєстраційний № 9261744336, від 23.12.2022 року реєстраційний № 9276785854, від 12.05.2022 року реєстраційний № 9052520990, в графі 5 яких «категорія особи»** вказано -за сумісництвом.

Відповідно до пункту 3.2 підпункту 3.2.5 Інструкції середньооблікова чисельність працівників за період з початку року (в тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та діленням одержаної суми на кількість місяців 12 (тобто місяців).

Згідно розрахунку середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу в 2023 році помісячно (згідно з Інструкцією зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Держкомстату від 28.09.2005 року № 286, зареєстрованим в міністерстві юстиції України 30.11.2005 року за № 1442/11722) штатних працівників облікового складу на підприємстві ТОВ НДТІ «Електрон» 4 людини.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що у відповідача, з огляду на середньооблікову чисельність штатних працівників за 2023 рік у кількості менше 8 осіб, відсутній обов`язок створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та до відповідача не можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, згідно із частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ, в зв`язку з чим у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

У відповідності до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Згідно ч. 2 ст. 139 КАС України, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 78, 139, 243, 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Ш.Петефі, 14 код 13592841) до Науково-дослідного технологічного інституту "Електрон" (Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Берегівська-об`їзна, буд.6 код 14313731) про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовити.

2. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

СуддяС.І. Рейті