Ухвала

від 04.07.2024 по справі 740/2297/24

БОБРОВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 740/2297/24

2/729/315/24 р.

У Х В А Л А

04 липня 2024 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області у складі:

судді Бойко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Шлапак Н.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідачаадвоката Бойко Г.Є. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Бобровиця заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Бойко Валентини Іванівни у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Наташа-Агро» про повернення земельної ділянки із незаконного користування,

в с т а н о в и в :

У провадженні Бобровицького районного суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Наташа-Агро» про повернення земельної ділянки із незаконного користування.

04.07.2024року відсторони позивачабула наданазаява провідвід судді.В обґрунтуваннязаяви зазначає,що позивачнеодноразово звертавувагу судуна те,що інтересивідповідача усправі представляєадвокат СаленикТ.С.,яка підписалавідзив таприймала участьу судовомузасіданні 24червня 2024року,однак ненадала досуду договірпро наданняправничої допомоги№24/05від 24грудня 2023року наякий йдепосилання уордері нанадання правничоїправової допомогиТОВ «Наташа-Агро»серії САза №1074028на ім`я ОСОБА_3 ,що недавало можливостівстановити фактичнийобсяг прав,наданий адвокатувідповідачем.Так само і адвокат Бойко Г.Є. не додала до суду договір з відповідачем, з якого можливо встановити обсяг її фактичних повноважень.

Однак, суддя Бобровицького районного суду Чернігівської області Бойко В.І. незважаючи на зазначені порушення продовжувала розгляд справи № 740/2297/24, навіть не встановивши, що відповідач не є стороною договору оренди земельної ділянки для сільськогосподарських потреб від 21 грудня 2018 року, яка належить позивачу на праві власності, який було укладено з товариством з обмеженою відповідальністю «СТ «Співдружність А» з ідентифікаційним кодом юридичної особи 36627913. Тобто - дії суду направлені на затягування розгляду позову, незважаючи на відсутність відношення відповідача до орендатора у особі ТОВ «СТ «Співдружність А», яким і укладено договір оренди земельної ділянки для сільськогосподарських потреб від 21 грудня 2018 року, яка належить позивачу на праві власності.

Вищезазначене ставить під сумнів відсутність особистої зацікавленості судді Бобровицького районного суду Чернігівської області Бойко В.І. у розгляді зазначеної справи № 740/2297/24 і не дає підстави довіри та подальшої участі її у розгляді цієї справи за вимог чинного українського законодавства.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в підготовчому судовому засіданні заяву про відвід судді підтримав.

Представник відповідача ТОВ «Наташа-Агро» адвокат Бойко Г.Є. в підготовчому судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви про відвід судді.

Вивчивши заяву про відвід, заслухавши думку учасників справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст.ст. 36, 37 ЦПК України встановлено перелік підстав для відводу судді, що виключають участь судді в розгляді справи, зокрема, в тому числі, якщо є інші обставини, які викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

За приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Також, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мироненко і Мартенко проти України" (рішення від 10 грудня 2009 року), наявність безсторонності має визначатися для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія А, № 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland, заява № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38). Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна Wettstein), п. 43).

У своєму рішенні по справі "Фельдман проти України" Європейський суд з прав людини порушенням ст. 6 Конвенції визнав незабезпечення суддею достатніх гарантій для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу його безсторонності (див. рішення у справі "Фельдман проти України",заяви N 76556/01 та 38779/04, рішення від 8 квітня 2010 року, п. 97).

Тобто, якщо говорити у ракурсі безсторонності суду, то слід ураховувати те, що визначення юридичного змісту оціночної категорії «безсторонній суд» зумовлює необхідність врахування суб`єктивного та об`єктивного критеріїв безсторонності. Перший з них означає, що суддя має бути суб`єктивно вільним від упередженості при розгляді справи; другий - що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.

Конкретизуючи суб`єктивний критерій, Суд підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді (рішення ЄСПЛ від 23.06.1981 у справі «Ле Комт (Le Compte), Ван Левен (Van Leuven) и Де Мейер (De Meyere) проти Бельгії»), як наслідок таку презумпцію спростувати досить складно, адже критерієм суб`єктивної безсторонності є відсутність з боку судді умисних або необережних дій чи висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у вирішенні справи або іншим чином давали б підстави сумніватися в його неупередженості.

Тобто, об`єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішнiй вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об`єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.

При цьому, ЄСПЛ у справі «Ушаков та Ушакова проти України»18 червня 2015 року указує на те, що Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Більше того, слід нагадати, що під час провадження на підставі Конвенції застосовується принцип той, хто стверджує щось, повинен довести це твердження (affirmanti incumbit probatio).

Разом з тим, заявлений відвід не містить належних та підтверджених даних, які б викликали обґрунтовані сумніви в тому, що суддя Бойко В.І. є неупередженою при розгляді справи і заінтересованою в результатах справи, що свідчили б про наявність підстав для відводу судді, з цих передумов. Заявлений відвід судді Бойко В.І. фактично зводиться до того, що позивач не згодний з процесуальними діями судді Бойко В.І., що не є підставами для відводу судді в розумінні положень ст.ст. 36,37 ЦПК України.

Таким чином, на даний час відсутні будь-які дані та докази, які б свідчили про особисту заінтересованість головуючого судді в результатах справи або викликали б обґрунтовані сумніви щодо неупередженості та необ`єктивності судді під час судового розгляду цієї справи.

У той же час, слід ураховувати те, що відповідно до п. 26 рішення Європейського суду з прав людини «ДеКуббер проти Бельгії» (Заява № 9186/80) від 26 жовтня 1984 р., «правосуддя повинне не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться», тому будь-який суддя, щодо якого є обґрунтовані підстави побоюватися браку безсторонності, має бути відведений.

Згідно ч. 7ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

А тому, з огляду на фактичні обставини справи вище установлені судом, а саме у ракурсі сформованої недовіри позивача ОСОБА_1 , слід погодитися з тим, що він знову ж таки, у силу, відомих лише йому підстав, вважає відсутнім критерій безсторонності по відношенню до нього з боку суду, хоча в дійсності, таких об`єктивних фактів установлено не було.

Всі обставини та обґрунтування відводу свідчать про те, що у позивача завідомо склалася позиція та думка про необ`єктивність та упередженість судді, а отже завідомо майбутнє законне рішення у справі в будь-якому випадку стороною ставиться під сумнів.

Якими суб`єктивними чинниками викликана така недовіра позивача ОСОБА_1 до суду у цій справі однозначно установити не можливо, однак є дійсним та реальним факт такої недовіри.

Ця недовіра, ґрунтується тільки на його думку на тому, що він не згодний з процесуальними діями судді. Така недовіра, враховуючи поведінку позивача та заявлені ним мотиви відводу, є реальна.

Однак, жодний факт, яким створюється, навіть підозра, у втручанні у процес правосуддя, не повинен мати місця.

Сам факт недовіри особи може створити враження необ`єктивності та неупередженості судді в розгляді даної справи, а відтак, в майбутньому, стане причиною недовіри до об`єктивності, справедливості, неупередженості та законності судового рішення у цій справі і сумніву щодо реалізації права на справедливий судовий розгляд.

На необхідність заміни судді з метою усунення у стороннього спостерігача сумнівів у неупередженості судді вказує і Верховний суд, зазначаючи, що це сприятиме зміцненню та підтримці довіри суспільства до судової влади та вказуючи , що це дасть змогу забезпечити усунення у стороннього спостерігача сумнівів у неупередженості суддів, а також, сприятиме підтримці до зростання довіри представників юридичної професії і сторін у справі до об`єктивності суддів та судових органів.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений. Так, достатнім для відводу є обґрунтоване припущення, що суддя у силу дії певних чинників не зможе виглядати в очах незацікавлених спостерігачів безстороннім та неупередженим. Враховуючи, висловлену недовіру судді Бойко В.І. позивачем, вважаю за необхідне задовольнити заявлений відвід судді задля усунення можливих сумнівів щодо її неупередженості під час розгляду вказаної цивільної справи. Хоча доводи заяви про відвід не є такими, що впливають на розгляд справи, проте заявлений сам сумнів в неупередженості судді та відповідно сумнів щодо загалом існування та дію справедливого суду в Україні, суд вважає таким, що має бути почутим, а тому відповідно заява про відвід судді задоволеною, бо "правосуддя має не тільки чинитися, але й таке повинно бути видно, що воно чиниться справедливим та неупередженим судом", адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд. Отже, не задоволення заяви про відвід може сприйматися стороною як порушення її прав.

Отже, щоб уникнути сумнівів щодо неупередженості судді при розгляді цієї справи, суддю ОСОБА_4 слід відвести від розгляду зазначеної вище справи відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, задовольнити заявлений судді відвід саме з цієї передумови. Така дія забезпечить та сприятиме зміцненню та підтримці довіри суспільства до судової влади, та гарантуванню права на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом.

На підставі викладеного, керуючись ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 36, 37, 40, 258, 260, 353 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Бойко Валентини Іванівни у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Наташа-Агро» про повернення земельної ділянки із незаконного користування задовольнити.

Відвести суддю Бобровицького районного суду Чернігівської області Бойко Валентину Іванівну від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Наташа-Агро» про повернення земельної ділянки із незаконного користування.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Наташа-Агро» про повернення земельної ділянки із незаконного користування передати для повторного автоматизованого розподілу для визначення іншого складу суду у порядку, встановленомустаттею 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

Суддя В.І. Бойко