Рішення

від 11.06.2024 по справі 752/3089/22

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/3089/22

Провадження № 2/752/698/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11 червня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, набутого під час шлюбу та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ придбаного майна за час шлюбу,-

ВСТАНОВИВ:

у лютому2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить:

- визнати житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку, площею 0,25 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0521482200:03:001:0001, земельну ділянку, площею 0,2274 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0521482200:03:001:0002 та квартиру АДРЕСА_2 , об`єктами спільної сумісної власності його та ОСОБА_2 ;

- визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку, площею 0,25 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0521482200:03:001:0001, земельну ділянку, площею 0,2274 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0521482200:03:001:0002, та на 48,5/100 часток квартири АДРЕСА_2 ;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на 51,5/100 часток квартири АДРЕСА_2 .

Свої вимоги позивач мотивує тим, що з 28.04.2009 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох спільних дітей.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 10.07.2020 року шлюб між ним і ОСОБА_2 розірвано.

Зауважує, що за час спільного проживання сторін, ними за спільні кошти набуто спільне майно: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку, площею 0,25 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0521482200:03:001:0001, земельну ділянку, площею 0,2274 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0521482200:03:001:0002 та квартиру АДРЕСА_2 , загальною вартістю 4 570 809,00 грн.

Позивач, зазначає, що, оскільки частки сторін при поділі майна є рівними, тому становлять по 2 285 404,50 грн у спільному майні, кожному.

ОСОБА_1 , вказує, що ОСОБА_3 не має прямого інтересу до житлового будинку та земельних ділянок, та не бажає надалі бути співвласником цього нерухомого майна, проживає з дітьми в кватирі в м. Києві, натомість він має намір використовувати вказане майно для особистих потреб.

Посилаючись на те, що згоду про добровільний поділ спірного майна між сторонами не досягнуто, оскільки відповідач не бажає напряму спілкуватися з ним, позивач просить первісний позов задовольнити.

Ухвалою від 22.02.2022 року відкрито провадження в указаній справі та призначено підготовче судове засідання (т. 1, а.с. 117).

У серпні 2022 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 , в якому відповідач просить:

- визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки Honda СR-V, 2015 року випуску, автомобіль марки Chrysler 200, 2016 року випуску, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку, площею 0,25 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0521482200:03:001:0001, земельну ділянку, площею 0,2274 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0521482200:03:001:0002;

- визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_2 ;

- стягнути з ОСОБА_1 на її користь компенсацію вартості 1/2 частки майна в розмірі 634 091,20 грн.

Зустрічний позов мотивовано тим, що крім вказаного позивачем майна, також за час шлюбу сторонами придбано і зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки Honda СR-V, 2015 року випуску, вартістю 716 576,00 грн, автомобіль марки Chrysler 200, 2016 року випуску, вартістю 548 400,00 грн.

Відповідач, зауважує, що квартиру АДРЕСА_2 , придбано за час шлюбу за 1 955 056,60 грн.

Вказує, що на придбання та ремонт обох транспортних засобів витрачено 34 600,00 доларів США, що на момент подачі зустрічного позову становить 1 264 976,00 грн.

При цьому, ОСОБА_2 зазначає, що позивач не приймав участі коштами або працею в придбанні квартири АДРЕСА_2 , та за частку в цьому житлі ОСОБА_1 отримав від неї 50 000,00 доларів США, що на момент подачі зустрічного позову становить 1 828 000,00 грн.

Посилаючись на те, що частки сторін під час поділу вказаного майна повинні становити по 1 675 147,80 грн, однак, в зв`язку із заявленими вимогами загальна частка ОСОБА_1 при поділі майна становить 3 223 239,00 грн, відповідач вважає, що має право на компенсацію за рахунок позивача 634 091,20 грн для досягнення принципу рівності часток сторін.

В зв`язку із викладеним, ОСОБА_2 зазначає про потребу в судовому захисті своїх прав і просить зустрічний позов задовольнити.

10.04.2023 року протокольною ухвалою зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

15.05.2023 року від позивача до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому адвокат Божко АВ. просить залишити зустрічну позовну заяву без задоволення, в зв`язку із тим, що позивач не отримував будь-яких грошових коштів від ОСОБА_2 в рахунок компенсації його частки в квартирі АДРЕСА_2 ;автомобіль марки Honda СR-V, 2015 року випуску, про поділ якого ставить питання відповідач, викрадений під час перебування сторін у шлюбі та знаходиться в розшуку, а тому не є предметом поділу майна подружжя; автомобіль марки Chrysler 200, 2016 року випуску, придбано позивачем за особисті кошти, в той час, коли сторони не проживали однією сім`єю (т. 1, а.с. 222, 222 зворот,-223).

19.02.2024 року від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких адвокат Холостенко О.В. вказує, що позивач, починаючи з 2011 року не отримував доходу, а тому не приймав участі у спільних трудових чи грошових затратах у придбанні спірного майна та відсутні будь-які поважні причини відсутності самостійного заробітку у ОСОБА_1 , в зв`язку із чим, просить врахувати, що частка в спірному майні подружжя визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної із сторін (т. 2, а.с. 25-29).

Ухвалою суду від 19.02.2024 року підготовче провадження в указаній цивільній справі закрито та призначено судовий розгляд справи у відкритому судовому засіданні (т.2 , а.с. 59).

В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_4 підтримав позовні вимоги за первісним позовом, проти зустрічного позову заперечував у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача - ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні первісного позову, зустрічний просив задовольнити.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно дост. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.

На підставі ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 28.04.2009 року Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім`ї, за актовим записом № 714 між ОСОБА_1 та відповідачем зареєстровано шлюб.

Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказані обставини сторонами визнаються та не заперечуються, а також встановлені рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 10.07.2020 року в справі № 752/25321/19, яким шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , укладений 28.04.2009 року Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім`ї, за актовим записом № 14, - розірвано (т. 1, а.с. 7-8, 8 зворот).

Також судом з`ясовано, що 09.10.2014 року на підставі договору купівлі-продажу № 1824 від 09.10.2024 року, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 27892371 від 09.10.2014 року) (т. 1, а.с. 48).

Крім того, 09.10.2014 року на підставі договору купівлі-продажу № 1825 від 09.10.2024 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею 0,25 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0521482200:03:001:0001, а також 09.10.2014 року на підставі договору купівлі-продажу № 1826 від 09.10.2024 року за позивачем зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею 0,2274 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0521482200:03:001:0002, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 195204905214 та 195205405214, відповідно) (т. 1, а.с. 48 зворот, 65).

Згідно із звітом про оцінку, виконаним 10.12.2021 року ФОП ОСОБА_8 , станом на 08.12.2021 року загальна ринкова вартість вище переліченої нерухомості становить 130 263,00 грн, з яких житловий будинок - 99 324,00 грн, земельна ділянка, площею 0,25 га - 19 132,00 грн та земельна ділянка, площею 0,2274 га - 11 807,00 грн (т. 1, а.с. 10-34, 35-51, 52-68).

Також, з`ясовано, що 12.06.2017 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 (номер запису про право власності: 20918797). Підставою для державної реєстрації вказано, в тому числі, договір купівлі-продажу майнових прав № 1594/16/L-985 від 06.05.2016 року (т. 1, а.с. 9, 9 зворот).

Як вбачається з акта приймання-передачі квартири від 22.05.2017 року до договору купівлі-продажу майнових прав № 1594/16/L-985 від 06.05.2016 року, загальна вартість квартири АДРЕСА_2 , що передається за цим актом становить 629 200,00 грн (т. 2, а.с. 49).

Згідно із звітом про оцінку майна, виконаним ФОП ОСОБА_9 01.11.2021 року, ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 , станом на 01.11.2021 року, становить 4 440 546,00 грн (т. 1, а.с. 69-85).

Також згідно з відомостями Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві від 02.08.2022 року № 31/26-258аз на ім`я ОСОБА_1 07.09.2017 року зареєстровано автомобільHonda СR-V, 2015 року випуску та 28.05.2020 року зареєстровано автомобіль марки Chrysler 200, 2016 року випуску (т. 1, а.с. 172-173).

При цьому, як вбачається з інформації, витребуваної судом від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві (від 25.04.2023 року № 31/26-1430), відомості про вартість автомобіля Honda СR-V, 2015 року випуску, об`єм двигуна 2 359 см куб, який 07.09.2017 року перереєстровано на ОСОБА_1 , в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів не зазначено; вартість автомобіля марки Chrysler 200, 2016 року випуску, під час його реєстрації 28.05.2020 року за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 8045/2020/2017292 від 28.05.2020 року, зазначено 337 500,00 грн(т.1, а.с. 217).

Згідно з повідомленням Голосіївського УП ГУНП України в м.Києві, автомобіль Honda СR-V, 2015 року випуску, сірого кольору, номер шасі НОМЕР_1 , р.н. НОМЕР_2 , оголошено в розшук під час здійснення розслідування кримінального провадження № 12018100010009935 від 27.10.2018 року, внесеного до ЄРДР за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України (т. 1, а.с. 225).

За змістом ст. ст.15,16 ЦК Україникожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ст. 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентуєтьсяст. 63 СК Українизгідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено уст. 69 СК України.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч.ч. 1, 2 ст. 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч. 2 ст. 364 ЦК України).

Частинами 1,2ст.70 СК Українивстановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт у судовому порядку. Водночас тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільної сумісної власності майна, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 року в справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року в справі № 235/9895/15-ц, від 05.04.2018 року в справі № 404/1515/16-ц, від 29.01.2020 року в справі № 205/1255/17.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абз. 1 п. 22постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11).

Зі змісту п.п. 23,24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. п. 22, 30 постанови від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Статтею 372 ЦК Українивизначено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Що стосується заявлених вимог про поділ житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та земельних ділянок, площею 0,25 га та 0,2274 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , то вказане майно відповідно дост. 60 СК Україниє спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу.

Враховуючи висловлену єдину позицію кожного з подружжя щодо вказаної нерухомості, яка влаштовує обох, відсутність оспорювання та спростувань зісторони відповідача щодо визначеної позивачемїх ринкової вартості на момент розгляду справи, суд вважає, ефективним та таким, що буде виправдовувати цілі, які кожен із сторін ставить перед судом, в порядку поділу майна подружжя, визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельних ділянок, площею 0,25 га та 0,2274 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Що стосується заявленої сторонами до поділу квартири АДРЕСА_2 , то суд зазначає, що вказана нерухомість придбана подружжям за час шлюбу. Право власності оформлено на відповідача.

Оскільки, добровільно сторони не домовилися про розмір часток, які мають бути визначені кожному з них у цьому житловому приміщенні, відповідачем не надано суду доказів, що вказана квартира придбана за її особисті кошти чи того, що ОСОБА_2 компенсовано позивачу розмір його частки у спільній сумісній власності, а також жодних інших обставин для відступлення від засад рівності часток подружжя стороною відповідача не надано, суд вважає, що частки в квартирі АДРЕСА_2 дружини та чоловіка є рівними.

Поряд із цим, відповідачем не спростовано оцінку вартості цієї квартири, здійснену позивачем, і будь-яких доказів на підтвердження іншої ринкової вартості цього нерухомого майнана момент розгляду справи зі сторони ОСОБА_2 не надано,а обставини придбання вказаної нерухомості за зазначеною в зустрічному позові ціною, в розмірі 1 955 056,60 грн, також не знайшли свого підтвердження, до того ж, вартість майна, що підлягає поділу, визначається саме, виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Отже, суд, з огляду на правила рівності часток подружжя в спільному майні, зазначає, що грошовий еквівалент 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 , що належить кожному із подружжя становить по 2 220 273,00 грн (4 440 546,00 грн - ринкова вартість згідно із звітом про оцінку майна, виконаним ФОП ОСОБА_9 01.11.2021 року/2).

Однак, з урахуванням визнання за позивачем права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами і земельні ділянки, площею 0,25 га та 0,2274 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , суд, з метою забезпечення рівності часток обох з подружжя під час поділу спільного майна, суд вважає правильним, збільшити частку відповідача в квартирі АДРЕСА_2 , за рахунок вартості отриманого позивачем у власність нерухомого майна, про що не заперечував і сам ОСОБА_1 , при цьому, вважаючи, що йому повинно належати 48,5/100, а ВежнінійД.В., відповідно 51,5/100 частки вказаної квартири.

Поряд із цим, суд зазначає, що позивачем неправильно вирахувані розміри часток сторін у спірній квартирі, у зв`язку із чим, перерозподіляє їх наступним чином:

1) 4 440 546,00 грн - ринкова вартість квартири/100 %=44 405,46 грн - грошовий еквівалент 1 %, тобто вартість 1/100 частки квартири АДРЕСА_2 ;

2) 130 263,00 грн - ринкова вартість житлового будинку та земельних ділянок/44 405,46 грн=3 % (2,93 % округлення до найближчого цілого) - процентне співвідношення ринкової вартості отриманого позивачем у власність майна до ринкової вартостіквартири АДРЕСА_2 , щостановить 3/100 її частки.

Таким чином, частка ОСОБА_1 у праві власності на спірну квартиру підлягає зменшенню на вартість отриманих у власність житлового будинку та земельних ділянок, тобто становить 47/100, а частка відповідача в квартирі АДРЕСА_2 за рахунок вказаного майна ОСОБА_1 , та становить відповідно 53/100.

Тому, суд задовольняє в цій частині позовні вимоги первісного та зустрічного позовів частково, шляхом визнання за позивачем права власності на 47/100 часток та за відповідачем на 53/100 часток квартири АДРЕСА_2 .

Що ж стосуєтьсязаявлених у зустрічній позовній заяві вимог про поділавтомобілів марки Honda СR-V, 2015 року випуску та Chrysler 200, 2016 року випуску, то аналізуючи наведені вище норми закону, факти та докази, суд також дійшов висновку, що ці транспортні засоби придбані сторонами під час шлюбу -є об`єктом спільної сумісної власності подружжя і підлягають поділу між ними в рівних частках, а саме по 1/2 частці автомобіля кожному із подружжя, оскільки, жодною із сторін будь-яких доказів на підтвердження дійсної ринкової вартості цих транспортних засобів на час розгляду справинадано не було, в зв`язку із чим, суд позбавлений можливості врахувати їх вартість при поділі майна подружжя, про що ставить ОСОБА_10 .

Знову ж таки, вказані стороною відповідача в зустрічній позовній заяві обставини щодо понесення витрат на спірні автомобілі в загальному розмірі 34 600,00 доларів США (на момент звернення до суду еквівалент 1 264 976,00 грн), жодним доказом не підтверджені.

При цьому, зазначена вартість автомобіля марки Chrysler 200, 2016 року випуску, в договору купівлі-продажу № 8045/2020/2017292 від 28.05.2020 року, в розмірі 337 500,00 грн, також не має правового значення для вирішення вказаного спору, оскільки, як зазначено судом вище, вартість майна, що підлягає поділу, визначається, виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи, а не на момент придбання.

Щодопосилань сторони позивача на те, що автомобіль марки Honda СR-V, 2015 року випуску, викрадений під час перебування сторін у шлюбі та знаходиться в розшуку, а тому не є предметом поділу майна подружжя, то такі є необґрунтованими та безпідставними, оскільки до складу майна, що підлягає поділу включається як загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, так і те, що знаходиться у третіх осіб, крім того, за змістом ст. 61 СК України спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту).

Також щодо доводів ОСОБА_1 про те, що автомобіль марки Chrysler 200, 2016 року випуску, придбано позивачем за особисті кошти, в той час, коли сторони не проживали однією сім`єю, а тому цей транспортний засію не є об`єктом спільної власності подружжя та не підлягає поділу, то суд зазначає наступне.

Дійсно, суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них (ч. 6 ст. 57 СК України).

Однак, жодних доказів щодо існування та моменту виникнення вказаних обставин чи наявності особистих коштів, отриманих під час роздільного проживання з дружиною і при фактично припиненому шлюбі, сторона позивача не надає.

Крім того, в рішенні Голосіївського районного суду м. Києва від 10.07.2020 року в справі № 752/25321/19, яким шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано, судом не досліджувався факт окремого проживання подружжя у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, а сама по собі обставина звернення ОСОБА_2 до суду із позовною заявою про розірвання шлюбу, беззаперечно не свідчить про факт відсутності відносин між сторонами, притаманних подружжю (ведення спільного господарства, проживання, наявність спільного бюджету тощо).

При цьому, суд бере до уваги те, що презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі, в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах від 12.10.2020 року в справі №345/5108/18, від 25.07.2018 року в цивільній справі № 308/11958/14-ц.

У постанові Верховного Суду від 02.06.2021 року в справі № 394/876/17 акцентується увага на тому, що презумпція спільності майна має бути спростована належними доказами.

Тому, при відсутності доказів щодо фактичного припинення шлюбних відносин, і офіційного розірвання шлюбу, суд зазначає, що 28.05.2020 року, на момент придбання автомобіля марки Chrysler 200, 2016 року випуску, між сторонами продовжували існувати сімейні правовідносини, та виникати відповідні права та обов`язки подружжя.

Жодного доказу про існування в позивача особистих коштів в указаному в договорі купівлі-продажу № 8045/2020/2017292 від 28.05.2020 року розмірі,саме в сумі 337 500,00 грн, і придбання вказаного транспортного засобу виключно за ці кошти,останній не надав.

При цьому, згідно з витребуваною на підставі ухвали судом інформації від ГУ ДПС у Вінницькій області про доходи ОСОБА_1 з 28.04.2009 року по 11.08.2020 року, позивачза період з ІІ кварталу 2009 року по IV квартал 2013 року отримав, всього 279 061,79 грн заробітку; за період з І кварталу 2014 року по IV квартал 2018 року отримав доходу, всього 344,91 грн дивідендів; відомості про джерела отриманих доходів ОСОБА_1 в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків з І кварталу 2019 року по І квартал 2024 року відсутні (т. 1, а.с. 219-219 зворот, 220-220 зворот, 221-221 зворот).

Отже, період набуття майна та сукупність наданих сторонами на розгляд суду доказів свідчить про те, що джерелом набуття цього спірного майна - автомобіля марки Chrysler 200, 2016 року випуску були спільні сумісні кошти.

Відповідач належних та допустимих доказів для спростування презумпції спільної сумісної власності подружжя та придбання спірного автомобіля майна виключно за його особисті кошти у відповідності до вимог чинного законодавства суду не надав.

За викладених обставин, суд дійшов висновку про частковезадоволення первісного та зустрічного позовів.

У разі часткового задоволення позову витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Слід розуміти, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 2 ст. 133 ЦПК України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 137 ЦПК України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами у тому випадку, коли недотримано вимоги ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із сладністю справи та наданих адвокатом послуг; часом, витраченим адвокатом на виконання робіт; обсягом наданих послуг; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву. При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

На підставі п. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладену більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи зазначені правові норми, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різниці у судових витратах по сплаті судового збору в розмірі 3 721,50 грн, оскільки як вбачається, обидві сторони сплатили по 12 405,00 грн судового збору, кожна, при цьому з урахуванням часткового задоволених вимог первісного позову з ОСОБА_2 на ОСОБА_11 підлягає стягненню пропорційно 9 924,00 грн, а з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пропорційнодо часткового задоволення вимог зустрічного позову 6 202,50 грн.

Крім того, кожною із сторін заявлено про стягнення витрат на правову допомогу.

Зокрема, сторона позивача просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , всього 27 405,00 грн судових витрат, з яких 12 405,00 грн на оплату судового збору та 15 000,00 грн витрат, понесених на правничу допомогу.

На підтвердження чого надає копію договору про надання правової допомоги № 33/29092021 від 29.09.2021 року, додаткову угоду № 1 від 13.12.2021 року до вказаного договору, в якій сторони визначили: підготовка позовної заяви 11 000,00 грн, ознайомлення з відзивом та підготовка відповіді на відзив - 2 000,00 грн, та за участь та представництво під час підготовчих/судових засідань - з розрахунку 1 000,00 грн, рахунок № 1/33/29092021 від 11.01.2022 року на оплату правової допомоги за договором про надання правової допомоги № 33/29092021 від 29.09.2021 року на суму 18 000,00 грн, платіжне доручення № 85537120 від 12.2022 року на суму 18 000,00 грн, а також акт про надання адвокатських послуг № 1 до договору про надання правової допомоги № 33/29092021 від 29.09.2021 року на суму 15 000,00 грн.

Поряд із цим, стороною відповідачазаявлено про попередній розмір понесених витрат на отримання професійної допомоги в розмірі 11 000,00 грн, на підтвердження чого надано копію договору № 51 про надання правової допомоги від 27.12.2021 року, ордера № 1073609 від 17.07.2022 року та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН № 6033 від 28.04.2021 року, однак документального підтвердження та доведення витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, не надано, що є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Також, представником відповідача адвокатом Холостенком О.В. заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, однак не доведено недотримання стороною позивача вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Таким чином, враховуючи п. 10 ст. 141 ЦПК України,часткове задоволення вимог первісного позову,відсутність правових підстав для стягнення витрат на оплату правової допомоги адвоката за зустрічним позовом, і не доведення обставин стороною відповідача щодо зменшення витрат оплаченої правничої допомоги ОСОБА_1 , суд приходитьдо висновкупро стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача різницю у судових витратах на професійну правову (правничу) допомогу, в сумі 12 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.3,15,16,203,215,368,369 ЦК України, ст. ст. 60, 65, 68, 70 СК України, ст. ст. 12, 13, 76-89,137,141,258,263-265,270-279,352,354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, набутого під час шлюбу та зустрічний ОСОБА_12 до ОСОБА_1 про поділ придбаного майна за час шлюбу- задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 0,25 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0521482200:03:001:0001.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 0,2274 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0521482200:03:001:0002.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 47/100 часток квартири АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку автомобіля марки Honda СR-V, 2015 року випуску, об`єм двигуна 2 359 см куб.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку автомобіля марки Chrysler 200, 2016 року випуску, об`єм двигуна 2 360 см куб.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 53/100 частки квартири АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку автомобіля марки Honda СR-V, 2015 року випуску, об`єм двигуна 2 359 см куб.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку автомобіля марки Chrysler 200, 2016 року випуску, об`єм двигуна 2 360 см куб.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 721,50 грн (три тисячі сімсот двадцять одну гривню 50 копійок) сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12 000,00 грн (дванадцять тисяч гривень 00 копійок) витрат на правову допомогу.

В задоволенні іншої частини позовних вимог первісного та зустрічного позовів - відмовити.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адресазареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 .

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.С. Хоменко