Постанова

від 03.07.2024 по справі 703/2169/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 року

Справа № 703/2169/24Провадження № 22-ц/821/1127/24Категорія: на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Василенко Л. І.,

суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 травня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Смілянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті, у складі судді Кривої Ю. В.,

в с т а н о в и в :

В травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту смерті.

Просила суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме встановити факт смерті свого колишнього чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на території російської федерації в м. Благовещенськ Амурської області.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 травня 2024 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Смілянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті повернуто заявнику. Роз`яснено заявнику, що відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявник ОСОБА_1 доводиться колишньою дружиною особи, факт смерті якої вона просить встановити ОСОБА_2 , смерть якого настала та зареєстрована на території іншої держави російської федерації. Матеріали, додані до справи не містять будь-яких доказів того, що заявник ОСОБА_1 є родичем померлого, а відтак в даному випадку вона може лише виступати представником родича померлого.

Суд першої інстанції зауважив, що заявником ОСОБА_1 до заяви не додано довіреність від імені особи, яка є родичем померлого, чи доказів того, що вона є родичем померлого, а відтак повернув заяву заявнику, на підставі п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просила скасувати ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 травня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції з`ясував не всі обставини, які мають значення для розгляду справи, та проявив надмірний формалізм у прийнятті вищевказаної ухвали. При цьому скаржник послалась на п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, вказавши, що вона зверталася до органів РАЦС, та отримала відмову у видачі свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , та більш ніяким чином вона не може довести факт смерті, окрім як в судовому порядку.

Відзивна апеляційну скаргу не надходив.

У відповідності до п. 6) ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо, зокрема повернення заяви позивачеві (заявникові).

Згідно до ч. 2ст. 369 ЦПК Україниапеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першоїстатті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 3ст. 369 ЦПК Україниз урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в ч. ч. 1 та 2 цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Згідно до ч. 13ст. 7 ЦПК Українирозгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що повертаючи заяву про встановлення факту смерті, суд першої інстанції зазначив, що при вирішенні питання про відкриття провадження у цивільній справі встановлена невідповідність заяви вимогам ст. ст. 175, 177, 317 ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 317 ЦПК України, якою керувався суд при постановленні оскаржуваної ухвали, заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника. Заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Тобто, передумовами для звернення до суду із відповідною заявою є доведеність факту віднесення території, на якій сталася смерть до тимчасово окупованої території України, визначеної Верховною Радою України та те, що особа, яка звертається є родичем померлого.

Апеляційний суд не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають юридичне значення для охорони прав, свобод чи інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частинами 2та 3ст.294 ЦПК Українипередбачено, що з метою з`ясування обставин справи суд, може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Положеннямист. 318 ЦПК Українивизначені особливості змісту заяви про встановлення факту, що має юридичне значення.

Відповідно до положеньст. 318 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України у пунктах 3, 5постанови «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5, вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту. Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не додано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя відповідно дост. 139 ЦПК Українипостановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.

Для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов`язаний провести підготовчі дії, зокрема, з`ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, у необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них.

Відповідно дост. 185 ЦПК Українисуддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.175і177цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч. 1). В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч. 2). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями175і177цьогоКодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (ч. 3).

Відповідно до статей13,43,49та175 ЦПК України, позивач сам визначає зміст заявлених ним вимог, на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі (прийняття заяви до розгляду) суд не може вдаватися ні до оцінки доказів, ні до дослідження доказів, оскільки ці дії суд вчиняє на стадії з`ясування обставин справи та дослідження доказів.

Невідповідність зазначених у заяві обставин чи доказів на підтвердження заявлених вимог, неточність формулювань заявлених вимог, а також не зазначення у заяві мети, з якою заявник просить встановити певний факт, що має юридичне значення, ненадання достатніх доказів на підтвердження заявлених вимог не перешкоджає розгляду справи, оскільки може бути підставою для відмови в задоволенні заяви по суті, а не для визнання заяви неподаною і її повернення.

Колегія суддів констатує, що скаржник при поданні заяви про встановлення факту смерті, як на процесуальну норму послалась на п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, проте суд першої інстанції в оскаржувальній ухвалі застосував ст. 317 ЦПК України, але дана норма регламентує особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України.

При цьому, апеляційний суд дослідивши нотаріально завірену копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , встановив, що датою смерті ОСОБА_2 є ІНФОРМАЦІЯ_2 , та місцем смерті є м. Благовєщенськ, Амурської області /а.с. 15/.

Тому суд першої інстанції не вірно застосував ст. 317 ЦПК України зважаючи на те, що померлий помер не на території,на якійвведено воєннийчи надзвичайнийстан,або натимчасово окупованійтериторії України,оскільки колишній чоловік заявниці ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на території російської федерації в м. Благовещенськ Амурської області,яка непідпадає підкваліфікацію територіїна якійвведено воєнногочи надзвичайногостану татимчасово окупованоїтериторієї України,тому судупершої інстанціїнеобхідно булокеруватися п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, а саме, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті, зважаючи на те, що скаржником була надала відповідь Смілянського відділу державної реєстрації РАЦС у Черкаському районі Черкаської області.

За вказаних обставин, суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки викладені в оскаржуваній ухвалі про наявність підстав для повернення заяви заявнику.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно п. 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК України).

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 4 грудня 1995 року та «Нун`єш Діаш проти Португалії» від 10 квітня 2003 року).

За наведених обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції постановив ухвалу про повернення заяви з порушенням норм процесуального права, що відповідно до п. 4 ч. 1ст. 379 ЦПК Україниє підставою для скасування ухвали із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 374,379,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 травня 2024 року - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Текст постанови складено 03 липня 2024 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: О. В. Карпенко

О. М. Новіков