Ухвала

від 04.07.2024 по справі 624/57/24

КЕГИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/57/24

провадження № 1-кп/624/38/24

УХВАЛА

Іменем України

селище Кегичівка 04 липня 2024 року

Кегичівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю т.в.о. секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження №42023222100000029, стосовно якого:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Мокляки Ємільчинського району Житомирської області, українець, громадянин України, військовозобов`язаний, освіта середня-технічна, одружений, на утриманні неповнолітніх дітей немає, не працює, інвалідом не являється, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

- у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Кегичівського районного суду Харківської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 4ст. 185 КК України.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 заявив клопотання про визнання очевидно недопустимими доказами: протокол огляду місця події від 18 травня 2023 року, складений прокурором Красноградської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_6 в період часу з 12 год 00 хв до 12 год 30 хв згідно якого, представник потерпілого юридичної особи ОСОБА_7 добровільно надав прокурору адаптер з карткою пам`яті Мicro - SD марки Apacer 16 Gb на якій містяться відеозаписи, які були зафіксовані представником потерпілої особи за допомогою власної камери зовнішнього відеоспостереження марки ESCAM моделі G20 15 квітня 2023 року за адресою: АДРЕСА_2 ; постанову про визнання та приєднання до матеріалів кримінального провадження документів, винесену слідчим СВ Красноградського РВП ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції ОСОБА_8 18 травня 2023 року, відповідно якої вилучений адаптер з карткою пам`яті Міcro - SD марки Apacer 16 Gb на якій містяться відеозаписи, які були зафіксовані представником потерпілої особи за допомогою власної камери зовнішнього відеоспостереження марки ESCAM моделі G20 15 квітня 2023 року за адресою: АДРЕСА_2 , визнано документом та приєднано до кримінального провадження в якості документу, протокол огляду документів, складений слідчим СВ Красноградського РВП ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції ОСОБА_8 18 травня 2023 року в період часу з 13 год 00 хв до 13 год 30 хв за наслідками перегляду 3 відеозаписів, наданих ОСОБА_9 ; адаптер з карткою пам`яті Міcro - SD марки Aрасет 16 Gb та 3 відеозаписи, які вона містить; 4 фотознімки, що долучені до протоколу допиту представника потерпілого (представника юридичної особи) ОСОБА_7 від 03 квітня 2023 року.

Клопотання обґрунтовано тим, що згідно з інформації, що міститься у наведених вище документах, відеозаписи, на яких зафіксовані, згідно висновку слідства, обвинувачуваний ОСОБА_4 та свідок ОСОБА_10 зроблені фізичною особою ОСОБА_7 без відома та згоди останніх та на території приватного домоволодіння, у дворі домоволодіння ОСОБА_10 , тобто здійснювався аудіо-відеоконтроль особи.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 307 ЦК України фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці (в громадських місцях), на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру. Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом.

Під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи передбачене та детально регламентоване Главою 21 КПК України. Негласні слідчі (розшукові) дії.

Проведення ОСОБА_7 , як приватною особою, таємного знімання ОСОБА_4 та ОСОБА_10 на відеоплівку не передбачено положеннями норм закону, що містяться в Главі 21 КПК України.

Крім наведеного вище, слідчим та прокурором при отриманні та фіксуванні перелічених вище доказів, не дотриманий передбачений вимогами КПК України - порядок та спосіб їх отримання, який передбачений статтею 245-1 КПК України, згідно якої.

З врахуванням практики ЄСПЛ, зокрема, концепції «плодів отруєного дерева», є підстави для визнання очевидно недопустимими всіх фактичних даних, отриманих в результаті проведення процесуальних дій з адаптером з карткою пам`яті Міcro SD марки Apacer 16 Gb на якій місяться відеозаписи, які були зафіксовані представником потерпілої особи ОСОБА_7 за допомогою власної камери зовнішнього відеоспостереження марки ESCAM моделі G20 15 квітня 2023 року за адресою: АДРЕСА_2 , а також самих цих речових доказів.

Адвокат ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримали дане клопотання в повному обсязі.

Прокурор ОСОБА_3 , в судовому засіданні заперечував проти задоволення даного клопотання, вважає, що всі докази є допустимими.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, вивчивши клопотання та матеріали кримінального провадження прийшов до наступного.

Конституційний Суд України у рішенні №12-рп/2011 від 20 жовтня 2011 року у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьоїстатті 62 Конституції Українизазначив, що визнаватися допустимими і використовуватися як доказ в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Аналіз положення частини третьоїстатті 62 Конституції Українипро те, що «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом», дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.

Кримінальний процесуальний закон не дає вичерпного переліку підстав, за наявності яких докази мають визнаватися недопустимими, а натомість надає право суду вирішувати питання їх допустимості чи недопустимості у порядку, передбаченомустаттею 89 КПК України.

Згідно із ч. 1ст. 89 КПК Українисуд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Згідно із ч. 2, 3ст. 89 КПК Україниу разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Частиною першоюстатті 87 КПК Українипередбачено, що ключовою умовою для визнання доказів недопустимими є їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Виходячи з положень ч.1ст.86 КПК Українидопустимість доказів - це придатність їх для використання у кримінальному процесі за формою. Вимогами допустимості доказів є законність джерела, способу отримання доказів, процесуальне оформлення ходу і результатів проведення слідчих дій, належний суб`єкт, що має право проводити процесуальні дії з отримання доказів.

Так, жоден доказ обвинувачення чи захисту не має наперед визначеної сили серед інших доказів, і такі докази, підлягають врахуванню судом на рівні з іншими доказами у справі.

Отже, для прийняття відповідного процесуального рішення оцінка доказів повинна проводитися не тільки з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, а і в їх сукупності, з врахуванням достатності та взаємозв`язку, без відокремлення один від одного в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду.

Учасник провадження має право заявити клопотання про очевидну недопустимість й з визначених підстав, проте й в такому випадку, він не може керуватись тільки підставою, наведеною вст. 87 КПК України, а має довести наявність критерію очевидності. Зазначена позиція підтверджується листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 жовтня 2012 року № 223-1446/0/4-12 «Про деякі питання порядку здійснення судового розгляду в судовому провадженні у першій інстанції відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», в якому визначено, що докази, отримані органом досудового розслідування в непередбаченому процесуальним законом порядку чи з його порушенням, є очевидно недопустимими. В листі визначено, що зазначене правило застосовується і щодо доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст. 87 КПК) за умови підтвердження сторонами кримінального провадження їх очевидної недопустимості. В іншому випадку суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Таким чином, процесуальний закон не визначає чіткого переліку підстав для визнання доказу очевидно недопустимим, і клопотання про очевидну недопустимість може бути заявлено з будь-яких підстав порушення порядку отримання доказів, в тому числі у зв`язку з істотним порушенням прав і свобод людини. В свою чергу єдиним критерієм, яким суд повинен керуватись при визнанні чи невизнанні доказу недопустимим на стадії судового розгляду є критерій очевидності недопустимості, який полягає у відсутності сумніву в тому, що було порушеноКПК України ітаке порушення може бути встановлено судом відразу під час огляду доказу та не потребує проведення додаткових дій, зокрема дослідження всіх доказів.

Суд бере до уваги, що докази, які просить визнати недопустимими захисник обвинуваченого, можуть бути визнані недопустимими судом під час ухвалення остаточного рішення суду за наслідками розгляду справи по суті, шляхом дослідження цих доказів у їх сукупності та взаємозв`язку з іншими, що надані учасниками кримінального провадження.

Вирішення питання щодо очевидної недопустимості доказів на цій стадії судового провадження без дослідження їх у взаємозв`язку з іншими доказами, на думку суду - є передчасним, а тому відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.87,89,358,369-372 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про визнання протоколу огляду місця події від 18 травня 2023 року, постанови про визнання та приєднання до матеріалів кримінального провадження документів від 18 травня 2023 року, протоколу огляду документів від 18 травня 2023 року, адаптер з карткою пам`яті Міcro - SD марки Aрасет 16 Gb та 3 відеозаписи, які вона містить; 4 фотознімки, що долучені до протоколу допиту представника потерпілого від 03 квітня 2023 року очевидно недопустимими доказами - відмовити.

Вирішити клопотання захисника щодо недопустимості вказаних доказів в порядку, визначеному ч.1ст. 89 КПК України, з урахуванням всіх досліджених судом доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1