Рішення

від 04.07.2024 по справі 730/697/24

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 21-202

Справа №730/697/24

Провадження № 2/730/239/2024

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2024 р. м. Борзна

Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі головуючого судді - Луговця О.А.

з участю секретаря судового засідання - Чорнухи Н.О.

представника позивача - адвоката Царьова Р.В. (у режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Борзни в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Борзнянської державної нотаріальної контори про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Царьова Р.В. звернулась до суду з даним позовом, в якому просить визнати незаконною та скасувати постанову Борзнянської державної нотаріальної контори від 09.10.2023р. про відмову у вчиненні нотаріальної дії у спадковій справі 291/2023р., заведеної після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , якою відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 7420880400:02:013:0001, 7420880400:02:001:1090. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона є єдиною спадкоємицею, яка прийняла спадщину, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 її рідної тітки ОСОБА_2 , яка на день смерті була зареєстрована в АДРЕСА_1 , але фактично проживала в АДРЕСА_2 . Борзнянською держнотконторою була заведена спадкова справа до майна померлої ОСОБА_2 , але постановою від 09.10.2023р. їй безпідставно відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на зазначені земельні ділянки, оскільки нотаріус за наявними матеріалами спадкової справи та згідно чинного законодавства мав можливість встановити коло всіх можливих спадкоємців і вчинити відповідну нотаріальну дію.

Представник позивачки в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав і просив їх задовольнити з вищевказаних підстав, урахувавши правові висновки касаційного суду в подібних правовідносинах. Також пояснив, що на до додаткову заяву ОСОБА_1 , у якій та детально вказала про наявність усіх інших спадкоємців померлої ОСОБА_2 , нотаріус не відреагував, усно повідомивши, що з цього питання вже прийняв рішення й змінювати його не буде. Зазначив, що інші постанови Борзнянської державної нотаріальної контори про відмову у видачі свідоцтв про право на спадщину на житлові будинки, що знаходяться в с. Берестовець, ними не оскаржуються, оскільки з нумерацією цих будинків сталася плутанина, яку вони наразі вирішують в інших уповноважених органах.

Відповідач був належним чином та своєчасно повідомлений про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення судових документів до електронного кабінету та кур`єром (ч.6-8 ст.128 ЦПК України), що підтверджується довідкою про доставку електронного документу, розпискою про одержання повістки, але в установлений строк відзиву на позов не подав, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався, повноважного представника не направив, у листі-заяві від 20.06.2024р. просить розглядати справу в його відсутність, позов ОСОБА_1 не визнає, оскільки спадкодавець на момент відкриття спадщини мала громадянство іншої держави, була зареєстрована й проживала не в. Харків, а в м. Уфа Республіки Башкоростан, куди її забрав син, який є спадкоємцем першої черги, тоді як позивачка п`ятої черги, зі спадкодавцем також могли проживати спадкоємці інших черг, спадкодавець могла скласти заповіт на території іншої держави, на даний час припинені всі юридичні стосунки з державою-агресором, в зв`язку з чим нотаріальна контора не має можливості встановити коло спадкоємців померлої ОСОБА_2 , яким можуть бути і громадяни України й права яких можуть бути порушені.

Заслухавши пояснення представника позивачки, допитавши свідка, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Берестовець Ніжинського району Чернігівської області, громадянка РФ, зареєстрована в АДРЕСА_1 , доводиться рідною тіткою по материній лінії ОСОБА_1 (позивачці по справі).

19 лютого 1998 року ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений Борзнянською державною нотаріальною конторою, зареєстрований у реєстрі за №332, яким заповіла належний їй жилий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 , яка після укладення 12.07.2003р. шлюбу з ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_5 .

Крім того, ОСОБА_2 на праві власності належать земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Берестовецької сільської ради Борзнянського району Чернігівської області (після децентралізації влади Берестовецький старостинський округ Комарівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області) площею 0,6374га кадастровий номер 7420880400:02:013:0001, площею 2,7642га кадастровий номер 7420880400:02:001:1090.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в м.Уфа Республіки Башкортостан РФ.

Рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області від 19 липня 2024 року, яке набрало законної сили 21 серпня 2023 року, ОСОБА_1 визначено додатковий строк для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 рідної тітки ОСОБА_2 тривалістю в два місяці, який починає відлік з дня набрання рішенням законної сили (справа №730/452/23).

На реалізацію даного судового рішення ОСОБА_1 через свого представника за довіреністю ОСОБА_6 20 вересня 2023 року звернулась до Борзнянської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини згідно з ч.2 ст.1221 ЦК України, що залишилась після смерті тітки ОСОБА_2 й знаходиться на території України в Чернігівській області, у зв`язку з чим Борзнянською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа №291/2023.

Представником ОСОБА_1 ОСОБА_6 22 вересня 2023 року до Борзнянської державної нотаріальної контори подана заява, в якій зазначає про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , й просить видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок у АДРЕСА_3 .

За наслідками розгляду вказаної заяви державним нотаріусом Борзнянської державної нотаріальної контори Артеменком О.О. винесена постанова від 22 вересня 2023 року №1270/02-31, якою відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на зазначений житловий будинок, оскільки спадкодавець ОСОБА_2 на момент смерті була громадянкою РФ і зареєстрована в м.Уфа; Верховною Радою 01 грудня 2022 року прийнято Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року», у зв`язку з чим нотаріальна контора не має можливості встановити коло спадкоємців після померлої ОСОБА_2 .

Також, представником ОСОБА_1 ОСОБА_6 09 жовтня 2023 року до Борзнянської державної нотаріальної контори подана заява, в якій зазначає про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , інших спадкоємців немає, й просить видати свідоцтво про право на спадщину за законом на земельні ділянки з кадастровими номерами 7420880400:02:013:0001, 7420880400:02:001:1090.

За наслідками розгляду даної заяви державним нотаріусом Борзнянської державної нотаріальної контори Артеменком О.О. винесена постанова від 09 жовтня 2023 року №1314/02-31, якою відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на зазначені ділянки, оскільки спадкодавець ОСОБА_2 на момент смерті була громадянкою РФ і зареєстрована в м.Уфа; Верховною Радою 01 грудня 2022 року прийнято Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року», у зв`язку з чим нотаріальна контора не має можливості встановити коло спадкоємців після померлої ОСОБА_2 .

Крім того, представником ОСОБА_1 ОСОБА_6 05 грудня 2023 року до Борзнянської державної нотаріальної контори подана заява, в якій зазначає про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , інших спадкоємців немає, й просить видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідченим Борзнянською ДНК 19.02.1998р. за реєстровим номером 332, на житловий будинок у АДРЕСА_4 .

За наслідками розгляду вказаної заяви державним нотаріусом Борзнянської державної нотаріальної контори Артеменком О.О. винесена постанова від 05 грудня 2023 року №1756/02-31, якою відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на зазначений житловий будинок, оскільки спадкодавець ОСОБА_2 на момент смерті була громадянкою РФ і зареєстрована в м.Уфа; Верховною Радою 01 грудня 2022 року прийнято Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року», у зв`язку з чим нотаріальна контора не має можливості встановити коло спадкоємців після померлої ОСОБА_2 .

Зазначені обставини підтверджуються копіями паспортів, свідоцтв про одруження, розірвання шлюбу, смерть, заповіту, рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 19.07.2023р. у справі №730/452/23, матеріалів спадкової справи №291/2023 до майна померлої ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що він є рідним братом позивачки й племінником померлої ОСОБА_2 , але на її спадкове майно не претендує. За довіреністю від ОСОБА_1 він 09 жовтня 2023 року відвідував Борзнянську державну нотаріальну контору, де подав заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину на належні ОСОБА_2 дві земельні ділянки, але отримав відмову у вчиненні даної нотаріальної дії, бо як пояснив нотаріус, він не бачить усіх спадкоємців померлої тітки. Також у лютому 2024 року він відносив до Борзнянської державної нотаріальної контори заяву ОСОБА_1 від 05.02.204р. щодо інших спадкоємців ОСОБА_2 , яку нотаріус прийняв, але видати свідоцтво про право на спадщину не погодився.

Спадкування в Україні регламентується основним регулятором приватних відносин, яким є ЦК України. Однак, за умови наявності в таких правовідносинах іноземного елемента застосовуються норми Закону України «Про міжнародне приватне право».

Відповідно до ч.1 ст.1217ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зіст.1221ЦК України(уредакції,чинній начас смертіспадкодавиці),місцем відкриттяспадщини єостаннє місцепроживання спадкодавця(ч.1). Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна (ч.2) . В особливих випадках місце відкриття спадщини встановлюється законом (ч.3).

Приписами ст.1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У ст.1245 ЦК України передбачено, що частина спадщини, яка не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

Положення чинного ЦК України передбачають для спадкоємця два шляхи прийняття спадщини: 1/постійне проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо протягом встановленого ст.1270 ЦК України шестимісячного строку не подано заяви про відмову від неї (ч.3 ст.1268 ЦК України); 2/подання нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяви про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.1, 3 ст.1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цьогоКодексу,не подавзаяву проприйняття спадщини,він вважаєтьсятаким,що неприйняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (ч.1 ст.1296 ЦК України).

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч.1 ст.1297 ЦК України).

Іноземний елемент у спадкуванні може виражатися в одній із таких трьох ознак: 1/спадкодавець або спадкоємець є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; 2/спадщина знаходиться на території іноземної держави; 3/юридичний факт, який створює, змінює чи припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави (наприклад, смерть спадкодавця на території іншої держави чи народження дитини, спадкові права якої захищалися до її народження в іншій державі, тощо).

За наявності хоча б однієї із вказаних ознак до правовідносин спадкування будуть застосовуватися положення Закону України«Про міжнароднеприватне право» (ст.1 Закону).

Відповідно до ст.71Закону України«Про міжнароднеприватне право» спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України.

Крім норм Закону України «Про міжнародне приватне право», спадкування з іноземним елементом може регулюватись і нормами міжнародних договорів.

Таким міжнародним договором є Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, підписана від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року й ратифікована Законом Українивід 10листопада 1994року №240/94-ВР (далі - Конвенція), що була чинною на час смерті спадкодавиці.

Згідно зі ст.44 Конвенції громадяни кожної із Договірних сторін можуть спадкувати на територіях інших Договірних сторін майно чи права за законом чи за заповітом на рівних умовах і в тому ж об`ємі, як і громадяни даної Договірної сторони.

Відповідно до ст.45 Конвенції право спадкування майна, крім випадків, передбачених пунктом 2 вказаної статті, визначається по законодавству тієї Договірної Сторони, на території якої спадкодавець мав останнє місце проживання. У п.2 ст.45 Конвенції визначено, що право спадкування нерухомого майна визначається за законодавством Договірної Сторони, на території якої знаходиться це майно.

У ст.48 Конвенції передбачено, що провадження в справах про спадкування рухомого майна компетентні вести установи Договірних Сторін, на території яких спадкодавець мав останнє місце проживання на час своєї смерті. Провадження в справах про спадкування нерухомого майна компетентні вести установи Договірних Сторін, на території яких знаходиться нерухоме майно.

Водночас слід зауважити, що на момент винесення нотаріусом оскарженої постанови Верховною Радою України прийнято Закон України №2783-IX від 01.12.2022р. «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», який передбачає: зупинення дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року(далі - Мінська конвенція та Протокол), вчиненого від імені України ум. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від3 березня 1998 року № 140/98-ВР, у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь (стаття 1); вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до неї, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом Українивід 3березня 1998року№140/98-ВР (стаття 2).

Системний аналізвищевказаних нормзаконодавства зурахуванням правовоговисновку ВерховногоСуду ускладі Об`єднаноїпалати Касаційногоцивільного суду,викладеного впостанові від01березня 2021року всправі №473/1878/19, свідчить, що:

- спадкування права на нерухоме майно, яке знаходиться на території України регулюється правом України. У випадку, коли спадкодавець на час смерті проживав за межами України, і до складу спадщини входять права на нерухоме майно, яке знаходиться на території України, прийняття спадщини відбувається у спосіб звернення спадкоємця з відповідною заявою до компетентного органу, уповноваженого на вчинення нотаріальних дій, за місцем знаходження нерухомого майна, тобто, в Україні;

- подання заяви про прийняття спадщини за законодавством Російської Федерації не звільняє спадкоємця від подання заяви про спадкування за місцем знаходження нерухомого майна, як це передбачено статтею 71Закону України«Про міжнароднеприватне право» та статтею 1269 ЦК України;

- якщо спадкоємець не подав у визначений законом строк нотаріусу за місцем знаходження нерухомого майна заяву про прийняття спадщини, він не може вважатись таким, що прийняв спадщину. Спадкування права на нерухоме майно, розташованого за межами України, не свідчить про прийняття спадщини, яка знаходиться в Україні. Такий факт не має юридичного значення для успадкування іншої частини права не нерухоме майно, розташованого на території України, оскільки як міжнародним, так і національним законодавством задекларована незалежність та самостійність відповідних спадкових процесів. Обставини прийняття спадщини за кордоном можуть лише підтверджувати обізнаність спадкоємця про смерть спадкодавця.

Згідно з п.3 ч.1 ст.34 Закону України «Про нотаріат» до повноважень нотаріуса по вчиненню нотаріальних дій входить видача свідоцтв про право на спадщину.

Відповідно до ч.1 ст.67 Закону України «Про нотаріат»свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.

У ст.49Закону України«Про нотаріат»наведено перелікпідстав,за якихнотаріус абопосадова особа,яка вчиняєнотаріальні дії,відмовляє увчиненні нотаріальноїдії.Нотаріусу абопосадовій особі,яка вчиняєнотаріальні дії,забороняється безпідставновідмовляти увчиненні нотаріальноїдії. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Згідно зі ст.50Закону України«Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України).

Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 та пояснень її представника в судовому засіданні, нею оскаржується лише постанова Борзнянської державної нотаріальної контори від 09.10.2023р. про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на належні померлій тітці ОСОБА_2 дві земельні ділянки, що в силу положень ст.13 ЦПК України є диспозитивним правом самої позивачки.

Водночас обранийпозивачкою спосібзахисту свогоправа відповідаєвимогам чинногозаконодавства йузгоджується зправовим висновком,викладеним ВерховнимСудом ускладі Об`єднаноїпалати Касаційногоцивільного судув постановівід 13 березня 2023 року в справі №398/1796/20 за схожих правовідносин.

За встановлених судом обставин, підтверджених належними й допустимими письмовими доказами та показаннями свідка, що належне померлій ОСОБА_2 спадкове нерухоме майно у вигляді земельних ділянок знаходиться на території України, прийняття спадкоємицею ОСОБА_1 спадщини відбулося у спосіб звернення її з відповідною заявою до компетентної нотаріальної контори України за місцезнаходженням вказаних земельних ділянок і Борзнянською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа.

У зв`язку з цим, Борзнянська державна нотаріальна контора мала достатньо повноважень і можливостей за наявними в її розпорядженні державними реєстрами встановити на території України коло можливих спадкоємців померлої ОСОБА_2 , які б, окрім ОСОБА_1 , прийняли спадщину. Також суд зауважує, що наявні матеріали спадкової справи не містять ніяких відомостей про існування таких спадкоємців.

Посилання ж Борзнянської державної нотаріальної контори на наявність у ОСОБА_2 громадянства РФ та її зареєстроване місце проживання на час смерті на території РФ, з якою призупинено дію Конвенції й де також можуть перебувати спадкоємці, що прийняли спадщину, зокрема й громадяни України, не заслуговують на увагу, оскільки дані обставини не мають правового значення для справи.

Відтак, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова Борзнянської державної нотаріальної контори від 09.10.2023р. про відмову у вчиненні нотаріальної дії (відмові ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на належні померлій ОСОБА_2 земельні ділянки) є незаконною і підлягає скасуванню, оскільки при її винесенні нотаріусом не були враховані положення Закону України«Про міжнароднеприватне право» щодо правил спадкування нерухомого майна з іноземним елементом.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, даний позов ОСОБА_1 є обгрунтованим і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 1211,20 грн сплаченого нею при подачі заяви судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.1, 71 Закону України «Про міжнародне приватне право», ст.34, 49, 50, 67 Закону України «Про нотаріат», ст.3, 15, 16, 1216-1223, 1233, 1245, 1268-1272, 1296, 1297 ЦК України, ст.2-5, 12, 13, 19, 23, 76-89, 141, 258-268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Борзнянської державної нотаріальної контори про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії задовольнити повністю.

Визнати незаконною та скасувати постанову Борзнянської державної нотаріальної контори в особі державного нотаріуса Артеменка О.О. від 09.10.2023р. про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки з кадастровими номерами 7420880400:02:013:0001, 7420880400:02:001:1090, що належали померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .

Стягнути з Борзнянської державної нотаріальної контори на користь ОСОБА_1 1211,20 грн судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 04 липня 2024 року.

Суддя Борзнянського районного суду О.А.Луговець