Постанова

від 03.07.2024 по справі 904/4652/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2024 року м.Дніпро Справа № 904/4652/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збкут" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2023 (суддя С.А. Дупляк, повний текст рішення підписаний 12.06.2023 ) у справі №904/4652/22

за позовом Керівника Криворізької центральної окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криворізької районної державної адміністрації - районної військової адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут"

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року Керівник Криворізької центральної окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криворізької районної державної адміністрації - районної військової адміністрації (далі - позивач-1), Управління освіти, культури, молоді та спорту Криворізької районної державної адміністрації (далі - позивач-2, Управління) звернувся до господарського суду з позовною заявою від 25.11.2022 за вих. № 04/59-9072вих-22 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ ЗБУТ" (далі - відповідач) про стягнення 103 089,76 грн безпідставно сплачених коштів у вигляді застосування наслідків нікчемності додаткової угоди від 27.11.2019 №2, додаткової угоди від 28.11.2019 №3, додаткової угоди від 10.12.2019 №4, додаткової угоди від 11.12.2019 №5, додаткової угоди від 12.12.2019 №6, додаткової угоди від 13.12.2019 №7 укладених до договору від 05.11.2019 №41ЕВ497-952-19-623.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на постачання природного газу № 41ЕВ497-952-19-623 від 05.11.2019, зокрема внаслідок регулярного укладення додаткових угод до договору, зменшився обсяг постачання природного газу за договором та збільшилась ціна за одиницю товару порівняно з первісною ціною, запропонованою за результатами відкритих торгів. В результаті укладення сукупності додаткових угод до договору, у 2019 році обсяг газу, що мав бути поставлений, скоротився із запланованих 71195 куб.м. до 63 259,73 куб.м., а ціна за одиницю товару (1 куб.м. газу) зросла з 5,410 грн. за куб.м. до 8,188428 грн. за м. куб. Тобто, газ постачався на 34 % дорожче, ніж передбачено договором, а обсяг поставки зменшився на 11,2%. Звертає увагу, що з моменту укладення первісного договору до моменту укладення додаткових угод №№2-7 зміни коливання ціни природного газу на ринку в сторону збільшення не було. Фактично, жодного м. куб. газу за ціною, визначеною первісним договором, поставлено не було, що свідчить про нікчемність таких додаткових угод згідно з нормами Закону України «Про публічні закупівлі».

Внаслідок сплати Управлінням освіти, культури, молоді та спорту Криворізької районної державної адміністрації на рахунок відповідача коштів на загальну суму 303 820,73 грн., при цьому у разі сплати Управлінням за ціною зазначеною в договорі вартість за спожитий газ складала суму 200 730,97 грн., різниця сплачених коштів становить 103 089,76 грн., які підлягають поверненню позивачу на підставі ст.1212 ЦК України.

При цьому орган, уповноважений на захист інтересів держави у спірних правовідносинах, - Криворізька районна державна адміністрація - районна військова адміністрація - не вжив жодних заходів протягом розумного строку після того, як прокурор повідомив йому про можливе порушення інтересів держави, що дало правові підстави прокурору для заявлення цього позову.

Управління освіти, культури, молоді та спорту Криворізької районної державної адміністрації є стороною договору та організацією, за рахунок якої відповідачем безпідставно набуто стягувані грошові кошти за непоставлений товар - газ, при цьому, останнє ліквідовано. Втім, ліквідація юридичної особи публічного права, на відміну від ліквідації юридичної особи приватного права, має певні особливості, що обумовлені відмінностями в їхньому правовому статусі. Відтак, з урахуванням принципу безперервності влади, з огляду на умови Положення про Управління освіти, культури, молоді та спорту Криворізької районної державної адміністрації, а також те, що Криворізька районна державна адміністрація своїм рішенням ліквідувала утворене нею ж Управління, усі права й обов`язки ліквідованого органу перейшли до Криворізька районна державна адміністрація (позивача-1) відповідно саме він наділений правом вимоги цієї надмірно сплаченої ним грошової суми в розмірі 103 089,76 грн, однак заходів для її повернення не вживав.

20.03.2023 (електронною поштою) та 27.03.2023 (нарочно) від прокурора надійшла змінена позовна заява, у якій прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь позивача-1 грошові кошти, а вимог про стягнення грошових коштів на користь позивача-2 не пред`являє.

Ухвалою від 19.04.2023, зокрема, вилучено зі складу учасників справи №904/4652/22 позивача - Управління освіти, культури, молоді та спорту Криворізької районної державної адміністрації, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.05.2023.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2023 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" на користь Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області 103089,76 грн. основної заборгованості.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" на користь Дніпропетровської обласної прокуратури 2481,00 грн. судового збору.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в позові повністю.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що договір на постачання природного газу №41ЕВ497-952-623 від 05.11.2019 було укладено з Управлінням освіти, культури, молоді та спорту Криворізької районної державної адміністрації, а позов пред`явлено в інтересах Криворізької районної державної адміністрації.

Ухвалюючи рішення, суд виходив не із того, що Криворізька районна державна адміністрація Дніпропетровської області є правонаступником Управління освіти, культури, молоді та спорту Криворізької районної державної адміністрації, а виключно із того, що вона є розпорядником коштів місцевого бюджету, до якого слід стягнути спірні кошти.

Відтак, вважає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку, що Криворізька районна державна адміністрація Дніпропетровської області була головним розпорядником коштів місцевого бюджету в 2019 році.

Так, частина 2 ст. 22 Бюджетного Кодексу не передбачає, що головним розпорядником коштів місцевого бюджету є виключно місцева державна адміністрації, а визначає, що таким розпорядником можуть бути різні органи державної влади, місцевого самоврядування і такі повноваження визначаються виключно рішенням про місцевий бюджет.

У матеріалах справи немає жодних доказів про те, що Криворізька районна державна адміністрація Дніпропетровської області була головним розпорядником коштів місцевого бюджету в 2019 році.

Саме тому вважає, що Прокурором жодними засобами доказування не доведено, що Криворізька районна державна адміністрація була головним розпорядником коштів в 2019 році і суд, вийшовши за межі позовних вимог, без жодної оціни письмових доказів, дійшов висновку, що остання була таким розпорядником. Як не доведено і Прокурором яким саме чином були порушені права Криворізька районна державна адміністрація.

Крім того, апелянт звертає увагу, що Прокурором до стягнення заявлено 103 089,76 грн. різниці між сумою оплаченого природного газу згідно актів приймання-передачі та первісною ціною в договорі; Прокурором у позові заначено, що Управлінням освіти сплачено на користь Відповідача 303 820,73 грн. (листопад 2019 - 48 792,13 грн., грудень 2019 - 255 028,60 грн. із зазначенням дати і суми кожного платежу) і надано відповідні платіжні доручення, на що посилався і суд в оскаржуваному рішенні, втім, загальна сума наданих і описаних позивачем та судом платіжних доручень всього складає 286 371,42 грн. Вважає, що зазначений факт залишився судом без уваги і без жодної наданої йому оцінки.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу, проти її задоволення заперечив, вважає рішення законним і обґрунтованим, а скаргу безпідставною, звертає увагу, що аналіз законодавства, п. 1, 2, 6, 16, 18, 21 Положення, а також рішення Криворізької районної ради від 12.12.2018 № 469-XIX/VII «Про районний бюджет на 2019 рік» у системному зв`язку дає підстави для висновку про те, що у даному випадку органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, однозначно виступає Криворізька РДА, посадові особи якої не вжили заходів щодо захисту інтересів держави, порушених неправомірним використанням бюджетних коштів.

Отже, прокурором в первісному позові та уточненій позовній заяві виконані вимоги процесуального закону та визначено, у чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовано необхідність їхнього захисту, а також зазначений орган, який, хоч і уповноважений державою здійснювати такий захист, але у спірних правовідносинах відповідні заходи не вжив.

Доводи апелянта щодо того, що загальна сума, сплачена за поставлений газ, недоведена згідно наданих документів, вважає необґрунтованими, оскільки розрахунки за Договором №41ЕВ497-952-19-623 від 05.11.2019 були проведені в повному обсязі, що підтверджується копіями: звіту про виконання Договору від 10.12.2019 в системі «Прозорро», де зазначена загальна сума оплати за договором у розмірі 303 820,73 грн; рахунками на оплату № 69043982 від 13.12.2019 на суму 48 792,13 грн, та № 69046394 від 18.12.2019 на суму 255 028,60 грн, тобто на загальну суму - 303 820,73 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя - ОСОБА_1 (доповідач), судді: Кощеєв І.М., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.07.2023 залишено апеляційну скаргу без руху.

26.07.2023 до канцелярії Центрального апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ ЗБУТ" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, надано суду належні докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги

02.08.2023 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/4652/22 у зв`язку з рішення ВРП №733/0/15-23 від 20.07.2023 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку, рішення зборів суддів, протоколом зборів суддів №6 від 01.08.2023, розпорядження керівника апарату суду №6 від 02.08.2023.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2023, справу №904/4652/22 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя ОСОБА_2. - (доповідач), судді: Орєшкіна Е.В., Дармін М.О.

Ухвалою суду від 11.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ ЗБУТ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2023 у справі №904/4652/22; ухвалено розглянути апеляційну скаргу без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження; сторонам наданий час для подачі відзиву, заяв, клопотань.

Розпорядженням керівника апарату суду від 16.10.2023, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_2 з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку, призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), суддів - Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2023 справу прийнято до провадження наведеним складом суду; з урахуванням суми спору справу вирішено розглядати в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Управління освіти, культури, молоді та спорту Криворізької районної державної адміністрації розмістило оголошення про проведення відкритих торгів UA-2019-09-24-000721-b з метою закупівлі природного газу з урахуванням транспортування магістральними трубопроводами в обсязі 71.195 м. куб зі строком поставки до 31.12.2019 з розміром бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість предмета закупівлі 650.626,18 грн.

Згідно зі звітом про результати проведеної процедури закупівлі UA-2019-09-24-000721-b від 05.11.2019 Управління освіти, культури, молоді та спорту Криворізької районної державної адміністрації відповідача визначило таким, що відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації. Крім цього, зазначено, що відсутні підстави для відмови, установлені ст. 17 Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до тендерної документації на закупівлю товару "Природний газ" (в тому числі транспортування магістральними газопроводами) ДК 021:2015-09123000-7 "Природний газ" відповідач надав пропозицію щодо ціни газу на загальну суму 385 164,95 грн.

За результатами проведених торгів між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (далі - відповідач, постачальник) та Управлінням освіти, культури, молоді та спорту Криворізької районної державної адміністрації (далі - споживач) 05.11.2019 був укладений договір №41ЕВ497-952-19-623 на постачання природного газу (далі - договір).

За умовами договору постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у жовтні-грудні 2019 року природний газ за кодом ДК 021:2015-09123000-7 Природний газ (далі - газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Відповідно до умов договору обсяг постачання газу - до 71,195 тис. куб. м.

Роздрібна ціна газу становить 4508,33 грн за 1000 куб. м, крім того ПДВ - 901,67 грн, всього з ПДВ - 5410,00 грн.

Загальна ціна договору складає 385 164,95 грн.

26.11.2019 між відповідачем та споживачем укладена додаткова угода №1, якою сторони внесли зміни в частині місць поставки товарів та загальної суми договору.

27.11.2019 між відповідачем та споживачем укладена додаткова угода №2, якою сторони внесли зміни в частині річного планового обсягу постачання газу до 64.722,73 куб. м (в той час як договором було узгоджено поставку газу в обсязі до 71,195 тис. куб. м.). Крім цього, змінилася ціна газу і складає 4,959167 грн за 1 куб. м (без ПДВ) (за договором ціна газу складала 4.508,33 грн).

28.11.2019 між відповідачем та споживачем укладена додаткова угода №3, якою сторони внесли зміни в частині річного планового обсягу постачання газу до 63.259,73 куб. м (в той час як договором було узгоджено поставку газу в обсязі до 71,195 тис. куб. м.). Крім цього, змінилася ціна газу і складає 5,073857 грн за 1 куб. м (за договором ціна газу складала 4.508,33 грн).

10.12.2019 між відповідачем та споживачем укладена додаткова угода №4, якою сторони внесли зміни в частині річного планового обсягу постачання газу до 63.259,73 куб. м (в той час як договором було узгоджено поставку газу в обсязі до 71,195 тис. куб. м.). Крім цього, змінилася ціна газу і складає 5,581242 грн за 1 куб. м (за договором ціна газу складала 4.508,33 грн).

11.12.2019 між відповідачем та споживачем укладена додаткова угода №5, якою сторони внесли зміни в частині річного планового обсягу постачання газу до 63.259,73 куб. м (в той час як договором було узгоджено поставку газу в обсязі до 71,195 тис. куб. м.). Крім цього, змінилася ціна газу і складає 6,139365 грн за 1 куб. м (за договором ціна газу складала 4.508,33 грн).

12.12.2019 між відповідачем та споживачем укладена додаткова угода №6, якою сторони внесли зміни в частині річного планового обсягу постачання газу до 63.259,73 куб. м (в той час як договором було узгоджено поставку газу в обсязі до 71,195 тис. куб. м). Крім цього, змінилася ціна газу і складає 6,753302 грн за 1 куб. м (за договором ціна газу складала 4.508,33 грн).

13.12.2019 між відповідачем та споживачем укладена додаткова угода №7, якою сторони внесли зміни в частині річного планового обсягу постачання газу до 63.259,73 куб. м (в той час як договором узгоджено поставку газу в обсязі до 71,195 тис. куб. м.). Крім цього, змінилася ціна газу і складає 6,823690 грн за 1 куб. м (за договором ціна газу складала 4.508,33 грн).

На виконання умов укладеного між відповідачем та споживачем договору між сторонами договору підписано акт №ДО389040101 від 13.12.2019 за ціною 6,823690 грн за 1 куб. м в обсязі 5959,669 м3 на загальну суму 48 792,13 грн (арк. 44, том 1).

Відповідач виставив для оплати природного газу рахунок №69043982/1 від 13.12.2019 на суму 48 792,13 грн (арк. 45, том 1) та рахунок №69046394 від 18.12.2019 на суму 255 028,60 грн (арк. 46, том 1).

Прокурор зазначає, що регулярним укладенням додаткових угод до договору, зменшувався обсяг постачання природного газу за договором, збільшувалася ціна за одиницю товару порівняно з первісною ціною, запропонованою за результатами відкритих торгів. В результаті укладення сукупності додаткових угод до договору, у 2019 році, обсяг газу, що мав бути поставлений, скоротився з запланованих 71195 куб.м. до 63259,73 куб.м.

Оплата поставленого відповідачем природного газу підтверджується платіжними дорученням, а саме:

платіжним дорученням №8704 від 19.12.2019 на суму 4.566,62 грн;

платіжним дорученням №8705 від 19.12.2019 на суму 32.814,32 грн;

платіжним дорученням №8707 від 19.12.2019 на суму 4.948,47 грн;

платіжним дорученням №9064 від 26.12.2019 на суму 151.485,92 грн;

платіжним дорученням №9065 від 26.12.2019 на суму 40.942,14 грн;

платіжним дорученням №9066 від 26.12.2019 на суму 39.304,46 грн;

платіжним дорученням №9067 від 26.12.2019 на суму 12.309,49 грн.

Прокурор наголошує, що всього сплачено 303 820,73 грн, а виконання договору в повному обсязі підтверджується звітом про виконання договору від 10.12.2019 в системі «Прозорро», копіями актів приймання-передачі газу, рахунками, платіжним дорученнями.

Оскільки Управління освіти, культури, молоді та спорту Криворізької районної державної адміністрації припинено, а інтереси Держави не можуть залишитися незахищеними, позивачем прокурор визначив Криворізьку районну державну адміністрацію Дніпропетровської області.

Прокурор вказує, що у разі сплати за газ за ціною зазначеною в договорі, різниця сплачених коштів становить 103 089,76 грн., яка підлягає поверненню до бюджету на підставі ст.1212 ЦК України.

Наведені вище обставини і зумовили звернення прокурора до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд з посиланням на висновки Верховного Суду, наведені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19, відповідно до яких обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) та з огляду на те, що сторони в договорі про публічні закупівлі мали б закласти певну формулу та порядок перерахунку ціни (так зване "цінове застереження"), встановив, що сторони дані чинники в укладеному між ними договорі № 41ЕВ497-952-19-623 від 05.11.2019 не врахували; при цьому, у даних правовідносинах послідовно збільшувалась вартість газу, за відсутності доказів, що його вартісні показники упродовж дії договору зростали в такій прогресії, що виконання його умов стало вочевидь невигідним (збитковим) для Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськагаз збут", відтак, внаслідок підписання Управлінням та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськагаз збут" сукупності додаткових угод до договору, ціна газу за 1 куб.м. збільшилась для позивача з 5,410 грн. до 6,823690 грн. (без ПДВ) за 1 куб.м., тобто на 51,41%, що перевищує встановлений Законом України «Про публічні закупівлі» ліміт у загальному розмірі 10%.

З урахуванням наведеного, господарський суд дійшов висновку, що додаткові угоди №2-7, які були укладені у період з 27.11.2019 по 13.12.2019 є нікчемними на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції чинній на час виникнення правовідносин).

При цьому з огляду на оплату Управлінням на виконання договору № 41ЕВ497-952-19-623 від 05.11.2019 грошових коштів в сумі 303 820,73 грн при вартості спожитого газу за ціною визначеною у договорі - 200 730,97 грн., оплаченим та непоставленим є товар (газ) в сумі 103.089,76 грн. Тому, вказана сума коштів на підставі ч.1 ст.670 ЦК України підлягає стягненню на користь позивача, що є підставою для задоволення позовних вимог.

При цьому, судом встановлено, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Управління освіти, культури, молоді та спорту Криворізької районної державної адміністрації (ідентифікаційний код 41597964) 18.11.2022 (номер запису: 1002041110009003956) проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи на підставі рішення щодо припинення; даних про юридичних осіб-правонаступників реєстр не містить.

В той же час, згідно з нормами статей 2, 13, 16, 18 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" та статей 1, 4 Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" органом, що наділений повноваженнями контролю за витрачанням бюджетних коштів територіальної громади Криворізького району є Криворізька районна державна адміністрація Дніпропетровської області, а отже і заінтересованою особою щодо застосування наслідків недійсності правочинів є Криворізька районна державна адміністрація Дніпропетровської області.

Крім того, головними розпорядниками бюджетних коштів, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 22 БК України, є, зокрема, місцеві державні адміністрації - за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети.

Відтак, кошти переплачені за результатами укладення додаткових угод від 27.11.2019 №2, від 28.11.2019 №3, від 10.12.2019 №4, від 11.12.2019 №5, від 12.12.2019 №6 та від 13.12.2019 №7 мають бути стягнуті до місцевого бюджету в особі Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області, про що підставно вказав прокурор, і яка відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України є головним розпорядником бюджетних коштів територіальної громади Криворізького району.

При цьому суд виходить із не із того, що Криворізька районна державна адміністрація Дніпропетровської області є правонаступником Управління освіти, культури, молоді та спорту Криворізької районної державної адміністрації, а виключно із того, що вона є розпорядником коштів місцевого бюджету, до якого слід стягнути спірні кошти.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, з наступних мотивів.

Як правильно встановлено господарським судом, договір № 41ЕВ497-952-19-623 від 05.11.2019, укладений між Управління освіти, культури, молоді та спорту Криворізької районної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськагаз збут" в порядку процедури публічних закупівель у формі відкритих торгів шляхом використання електронної системи Prozorro.

Тому, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, на який розповсюджуються норми Цивільного, Господарського кодексів України та норми спеціального Закону України «Про публічні закупівлі».

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції чинній на час укладення договору), договір про закупівлю - це договір, що укладається між замовником і учасником торгів за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції чинній на час існування спірних правовідносин), договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 652 Цивільного кодексу України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Згідно матеріалів справи додаткові угоди до договору на постачання природного газу № 41ЕВ497-952-19-623 від 05.11.2019, якими змінювалась ціна договору, були укладені у період з 27.11.2019 по 13.12.2019.

За приписами ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції на час виникнення спірних відносин) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі тощо.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції на час виникнення спірних відносин) договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону.

Так, судом першої інстанції встановлено, що внаслідок підписання Управління освіти, культури, молоді та спорту Криворізької районної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськагаз збут" додаткових угод до договору, ціна газу за 1 куб.м. збільшилась для Управління з 4,50833 грн. до 6,823690 грн. за 1 куб.м. (без ПДВ), тобто на 51,41%.

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам.

Будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки. При цьому, така відмова покупця не надає постачальнику права в односторонньому порядку розірвати договір.

З урахуванням наведеного, Управління мало беззаперечне право на отримання газу по ціні, визначеній в укладеному сторонами договорі, однак, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо пропозиції ТОВ "Дніпропетровськагаз збут" про збільшення ціни підписав спірні додаткові угоди, внаслідок чого ціна за 1 куб.м. газу збільшилася, а обсяг поставки газу за договором зменшився.

Така поведінка сторін призвела до повного нівелювання результатів відкритих торгів.

За висновками Верховного Суду, викладеними в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, метою регулювання, передбаченого статтею 36 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про публічні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що перемога в тендері (закупівля за кошти місцевого бюджету) та укладення договору за однією ціною та її подальше підвищення шляхом укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.

Верховний Суд у вищенаведеній постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 вказав, що відповідно до принципу прозорості торгів та стандартів добросовісної ділової практики сторони в договорі мали б закласти певну формулу та порядок перерахунку ціни (так зване "цінове застереження"). Це призвело б до прозорості закупівель - адже замовник би розумів, що ціна може бути перерахована. Обидві сторони не могли не розуміти особливості функціонування ринку газу (тобто постійне коливання цін на газ, їх сезонне зростання-падіння були прогнозованими). Тому сторони не були позбавлені можливості визначити в договорі порядок зміни ціни, зокрема, які коливання ціни надають право на перерахунок ціни (порогові показники), формулу розрахунку нової ціни, визначити документи, що мають підтверджувати коливання цін на ринку. Чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації).

Натомість, сторонами у даній справі наведені чинники при укладенні договору не враховано.

Відтак, сторонами послідовно збільшувалась вартість газу на максимально визначений у законі відсоток, за відсутності доказів, що його вартісні показники упродовж дії договору зростали в такій прогресії, що виконання його умов стало вочевидь невигідним (збитковим) для Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськагаз збут".

Наведені дії Управління та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськагаз збут" розцінені судом першої інстанції як недобросовісні.

Частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Вимогами статей 36, 37 Закону України "Про публічні закупівлі", які були чинні до вступу в дію нової редакції Закону від 19.04.2020 (далі - попередня редакція), передбачалось, що відповідно до частини першої статті 37 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону.

Відповідно до пункту 1, 2 частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" у попередній редакції, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Тобто, угоди, укладені з порушенням вимог частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" у попередній редакції, в силу статті 37 указаного Закону є нікчемними.

Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що додаткові угоди, зокрема №2-7, які були укладені між сторонами у період з 27.11.2019 по 13.12.2019 є нікчемними на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції на час виникнення спірних відносин).

Частиною 1 статті 236 Цивільного кодексу України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, правовідносини з постачання газу між сторонами регулюються договором № 41ЕВ497-952-19-623 від 05.11.2019.

За статтею 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості в порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, ЦК України і ГК України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється в договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до частини першої статті 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Встановлена судом нікчемність додаткових угод, укладених у період з 27.11.2019 по 13.12.2019, означає, що зобов`язання сторін регулюються договором.

Відтак, і поставка газу, і його оплата мала здійснюватися сторонами відповідно до умов укладеного договору № 41ЕВ497-952-19-623 від 05.11.2019.

Пунктом 11.1 договору останній набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення їх підписів печатками (за наявності) і діє до 31 грудня 2019 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Колегія суддів встановила, що виходячи з первісної ціни у договорі № № 41ЕВ497-952-19-623 від 05.11.2019 за 1000 куб. м - 5410 грн (з ПДВ), без урахування додаткових угод, Управління за спожитий природний газ за жовтень-грудень 2019 року повинен був сплатити 200 730,97 грн. Фактично, ж позивачем за цей період оплачено 303820,73 грн. Тобто, різниця між сумою коштів, які фактично сплачено Управлінням ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" за газ по ціні згідно додаткових угод, укладених за період з 27.11.2019 по 13.12.2019, та сумою за газ по ціні відповідно до договору № 41ЕВ497-952-19-623 від 05.11.2019, без урахування цих додаткових угод, становить 103 089,76 грн (303820,73 грн - 200 730,97 грн.).

Відповідно, отримана відповідачем оплата у сумі 103 089,76 грн за товар, який не був поставлений відповідачем, підлягає стягненню з відповідача на підставі частини першої статті 670 ЦК України.

У даному випадку колегія суддів звертається до висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 27.07.2022 у справі №920/116/21, відповідно до яких, суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц).

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Отже, доводи скаржника про безпідставність оскаржуваного судового рішення в частині позовних вимог про стягнення грошових коштів у сумі 103 089,76 грн, не знайшли свого підтвердження при їх апеляційному перегляді.

Відповідно, відхиляються як безпідставні, посилання апелянта не те, що на підтвердження виконання договору прокурором надані платіжні доручення тільки на суму 286 371,42 грн із 303 820,73 грн, про які наголошено у позові, оскільки повне виконання договору підтверджено додатково копіями: звіту про виконання Договору від 10.12.2019 в системі «Прозорро», де зазначена загальна сума проведеної оплати за договором у розмірі 303 820,73 грн; рахунками на оплату № 69043982 від 13.12.2019 на суму 48 792,13 грн, та № 69046394 від 18.12.2019 на суму 255 028,60 грн, тобто на загальну суму - 303 820,73 грн.

При цьому, сам апелянт не заперечує у скарзі та не заперечував у відзиві на позові, що даний договір не є виконаним у повному обсязі з боку Управління, а суд приймає рішення відповідно до ст.86 ГПК України на підставі всіх наявних доказів у справі, а не лише платіжних доручень.

Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставність задоволення позову, пред`явленого в інтересах Криворізької районної державної адміністрації, якого визнано головним розпорядником коштів місцевого бюджету, в той час як договір укладено з Управлінням, яке ліквідовано, то вони не приймаються судом апеляційної інстанції в силу наступного.

Так, судом з`ясовано, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Управління освіти, культури, молоді та спорту Криворізької районної державної адміністрації (ідентифікаційний код 41597964) 18.11.2022 (номер запису: 1002041110009003956) проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи на підставі рішення щодо припинення. Дані про юридичних осіб-правонаступників відсутні.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі №915/478/18, пункті 26 постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, пункті 8.5 постанови від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, пункті 80 постанови від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц).

Також Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі №761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі №761/3884/18, пункт 27 постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19 Конституції України).

Розпорядженням голови Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 18.09.2017 за №Р-437/0/56-17 «Про затвердження положення про Управління освіти, культури, молоді та спорту Криворізької районної державної адміністрації» затверджено положення про Управління освіти, культури, молоді та спорту Криворізької районної державної адміністрації, відповідно до п. 2 якого Управління підпорядковане голові районної державної адміністрації.

Згідно із п. 7 розпорядження Управління відповідно до покладених на нього завдань вносить пропозиції щодо обсягів бюджетного фінансування необхідного для якісної роботи управління та підпорядкованих бюджетних установ (п.п. 29) (арк. 177, том 1).

Також, Управління відповідно до покладених на нього завдань та повноважень має право в установленому порядку розпоряджатися коштами у межах затвердженого головою Криворізької районної державної адміністрації кошторису управління та підпорядкованих управлінню закладів та установ (п.п. 15 п. 8 розпорядження) (арк. 178, том 1).

Таким чином, Управління освіти, культури, молоді та спорту Криворізької районної державної адміністрації, здійснюючи спірну закупівлю, діяло як юридична особа в структурі Криворізької районної державної адміністрації за рахунок бюджетних коштів територіальної громади Криворізької районної ради.

Особливості формування та використання бюджету, які визначені Бюджетним кодексом України та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" полягають у тому, що органи місцевого самоврядування, основною функцією яких є публічне управління, як правило, безпосередньо не вступають у господарські відносини з метою реалізації певних повноважень у відповідних сферах, а делегують владні повноваження з розпорядження/користування бюджетними коштами комунальним підприємствам, установам, закладам, уповноважуючи їх на цільове та ефективне використання коштів. Суд виснує, що зазначені суб`єкти нарівні з органами місцевого самоврядування є учасниками бюджетного процесу, а саме розпорядниками бюджетних коштів за відповідними бюджетними призначеннями та асигнуваннями, що свідчить про виконання такими учасниками публічно-владних управлінських функцій, в тому числі на виконання делегованих повноважень як суб`єкта владних повноважень.

Здійснивши аналіз положень Закону України "Про публічні закупівлі", положення про Управління та умов договору, суд дійшов висновку про те, що, укладаючи та виконуючи договір, Управління реалізувало делеговані йому владні повноваження з розпорядження коштами відповідного державного/комунального бюджету, а нераціональне використання ним /Управлінням/ таких коштів має наслідком порушення публічних інтересів (інтересів держави, територіальної громади), оскільки Управління є учасником бюджетного процесу та реалізувало у ньому публічну функцію розпорядника коштів.

При цьому, до відання місцевих державних адміністрацій, в силу п. 3 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема, питань бюджету, фінансів та обліку.

Місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль, зокрема, за збереженням і раціональним використанням державного майна, станом фінансової дисципліни, обліку та звітності, виконанням державних контрактів і зобов`язань перед бюджетом, належним і своєчасним відшкодуванням шкоди, заподіяної державі (п.п. 1, 2, ч. 1 ст. 16 Закону України "Про місцеві державні адміністрації").

Повноваження в галузі бюджету та фінансів місцевої державної адміністрації, закріплені у ст. 18 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", і полягають, зокрема, у такому:

1) складає, схвалює і подає на розгляд ради прогноз відповідного бюджету, складає і подає на затвердження ради проект відповідного бюджету та забезпечує його виконання; звітує перед відповідною радою про його виконання;

4) здійснює фінансування підприємств, установ та організацій освіти, культури, науки, охорони здоров`я, фізичної культури і спорту, соціального захисту населення, переданих у встановленому законом порядку в управління місцевій державній адміністрації вищими органами державної та виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад, а також заходів, пов`язаних із розвитком житлово-комунального господарства, благоустроєм та шляховим будівництвом, охороною довкілля та громадської безпеки і порядку, інших заходів, передбачених законодавством.

Так, згідно з нормами статей 2, 13, 16, 18 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" та статей 1, 4 Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" органом, що наділений повноваженнями контролю за витрачанням бюджетних коштів територіальної громади Криворізького району є Криворізька районна державна адміністрація Дніпропетровської області, а отже і заінтересованою особою щодо застосування наслідків недійсності правочинів є Криворізька районна державна адміністрація Дніпропетровської області.

За висновками Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладеними у підпункті 6.45 постанови від 16.05.2021 у справі № 910/11847/19, правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями БК України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок).

Відповідно до статті 22 БК України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Пунктом 18 частини першої статті 2 БК України передбачено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абзац третій пункту 7 Порядку).

Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені підпунктом 47 статті 2 БК України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (підпункт 6.20) та від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18 (підпункт 6.22)).

Згідно з п. 21 наведеного вище положення, Управління передає активи вищестоящим установам, а також зараховує до доходу бюджету у разі припинення діяльності (в результаті його ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення).

Звідси, оскільки джерелом фінансування коштів на оплату за природний газ є бюджетні кошти Криворізької районної ради, а Криворізька районна державна адміністрація Дніпропетровської області є їх розпорядником та заінтересованою особою щодо законного та раціонального витрачання бюджетних коштів, крім того, відповідно до норм ст. ст. 22, 23 Бюджетного кодексу України, норм Закону України "Про місцеві державні адміністрації" вона наділена повноваженнями з контролю за витрачанням бюджетних коштів їх одержувачами та взятими зобов`язаннями, які передбачають оплату бюджетних коштів, те, що Управління освіти, культури, молоді та спорту Криворізької районної державної адміністрації ліквідовано, тому кошти переплачені за результатами укладення додаткових угод від 27.11.2019 №2, від 28.11.2019 №3, від 10.12.2019 №4, від 11.12.2019 №5, від 12.12.2019 №6 та від 13.12.2019 №7 мають бути стягнуті до місцевого бюджету в особі Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області, про що здійснив правильні висновки суд першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Оскільки загальна ціна позову становить 103 089,76 грн., тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України дана справа відноситься до категорії малозначних справ, у зв`язку з чим відповідно до ст. 287 ГПК України судові рішення у даній справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2023 у справі №904/4652/22 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2023 у справі №904/4652/22 - залишити без змін.

Витрати по справі за подання апеляційної скарги покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 03.07.2024.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков