Ухвала

від 04.07.2024 по справі 910/8054/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

м. Київ

04.07.2024Справа № 910/8054/24позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат"

до адвоката ОСОБА_1

про відшкодування шкоди та захист ділової репутації

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін не викликались

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до адвоката ОСОБА_1 про відшкодування шкоди та захист ділової репутації.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Частиною третьою статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пунктом 1, 14, 15 частини першої ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою; 15) інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Згідно з ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Виходячи з викладених норм, спір підвідомчий господарському суду, якщо склад його учасників відповідає нормам ст. ст. 4, 45 ГПК України, а спірні правовідносини мають господарський характер.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності.

З позовної заяви вбачається, що спір між сторонами виник в зв`язку з розповсюдженням відповідачем відомостей, що на думку позивача є недостовірними та негативно впливають на його ділову репутацію. Крім того, на думку позивача, в зв`язку неправомірними діями відповідача товариству було завдано шкоду у розмірі понесених ним витрат на оплату платежів, необхідних для участі у аукціоні.

Суд відзначає, що позивач звертається до відповідача як адвоката, а не самозайнятої особи, як і мотивує позов саме вимогами до адвоката ОСОБА_1.

Суд звертає увагу, що правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюються Законом "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ст. 1 якого визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокату та адвокатську діяльність" визначено, що адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом, здійснює виключно адвокат фізична особа.

Адвокатська діяльність є незалежною професійною діяльністю адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (пункт 2 частини 1 статті 1 Закону).

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно ст. 65.2. Податкового Кодексу України облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

Отже, суд відзначає, що саме лише отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (права на таку діяльність) жодним чином не гарантує та не свідчить про здійснення відповідної професійної діяльності, одержання від неї доходу, не обмежує особу займатися іншою професійною діяльністю або працювати за трудовим договором, як і не виключає неможливість особою, яка має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування (тобто безробіття адвоката).

Необхідними умовами для визнання адвоката самозайнятою особою (який забезпечує себе роботою) є не формальна наявність у особи свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, що передбачає автоматичне внесення відомостей про адвоката до ЄРАУ, а реальна зайнятість такої особи, зокрема здійснення адвокатської діяльності та отримання доходу (прибутку) від такої діяльності.

Отже, позивач не вказує в позові обставин, що він звертається до відповідача саме як адвоката самозайнятої особи, як і не надає доказів того, що відповідач є саме самозайнятою особою. Тобто наявність у відповідача статусу адвоката не свідчить, що він вчиняв дії, які оспорює позивач, саме як самозайнята особа. Суд наголошує, що позивач у позові і не вказує на ті обставини, що відповідач діяв саме як самозайнята особа розповсюджуючи інформацію про позивача. Тобто наявність статусу адвоката і підписання відповідачем листа, яким він розповсюджував інформацію саме як адвокатом, не свідчить, що відповідач діяв як самозайнята особа.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача шкоди спір не є господарсько-правовим, оскільки, п. 14 ст. 20 ГПК України передбачає розгляд господарським судом спорів з самозайнятою особою, лише щодо спростування недостовірної інформації. Натомість, для спору про відшкодування шкоди (не посадовою особою позивача) суб`єктний склад спору можливий лише за участю юридичних осіб чи фізичних-осіб підприємців. Тобто вимога до адвоката, що не є юридичною особою чи фізичною особою-підприємцем про стягнення збитків не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Отже, спір в частині вимог про відшкодування шкоди за суб`єктним складом є цивільно-правовим, як і спір щодо спростування недостовірної інформації з урахуванням викладу обставин справи, позовних вимог та визначеного позивачем суб`єктного складу (зазначення відповідачем саме адвоката, а не само зайнятої особи) також підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а не господарського.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Водночас суд на виконання положень частини 6 статті 175 ГПК України роз`яснює позивачу, що розгляд вказаної справи віднесено до юрисдикції загальних судів за правилами цивільного судочинства.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 175, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" у відкритті провадження у справі.

Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.В.Усатенко