Постанова
від 28.06.2024 по справі 906/1015/20
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 906/1015/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючий, Білоуса В.В., Васьковського О.В.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Гросервіс"

на рішення Господарського суду Житомирської області

від 15.11.2023

у складі судді: Прядко О.В.,

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

від 11.03.2024

у складі колегії суддів: Філіпова Т.Л., (головуюча), Василишин А.Р., Маціщук А.В.,

у справі за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Гросервіс"

до Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління Державної податкової служби України у Житомирській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області

про стягнення 219 861,43 грн,-

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст руху справи

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Гросервіс" (далі - позивач, ТОВ "Юнайтед Гросервіс") звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області про стягнення 219 861,43 грн збитків.

1.1. Позовні вимоги обґрунтовано протиправною бездіяльністю Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - ЖОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області, відповідач, контролюючий орган) (правонаступники - ГУ ДПС у Житомирській області, ДПС України в особі відокремленого підрозділу ГУ ДПС у Житомирській області), яка виразилася у неприйнятті електронних документів ТОВ "Дружні Сходи", що було підтверджено постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 07.04.2017 та ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2017 у справі № 806/755/17.

1.2. Зазначені обставини позбавили позивача права включити суму ПДВ у розмірі 219 861,43 грн. до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на вказану суму, заявлену позивачем до стягнення як збитки, оскільки відповідач ухиляється від виконання рішення суду, не визнає право позивача на отримання податкового кредиту на підставі податкової накладної від 04.04.2017 №3.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

2. 04.04.2017 між ТОВ "Юнайтед Гросеріс" (покупець) та ТОВ "Дружні Сходи" (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 04/04-2017, за умовами якого продавець зобов`язується в погоджені сторонами терміни передати у власність покупця соняшник (товар), а покупець зобов`язується вчасно прийняти товар.

3. Згідно з п. 6.1 вказаного договору, продавець своєчасно та достовірно відображає у своїй податковій звітності суми податкових зобов`язань з ПДВ, а також своєчасно та вірно, згідно вимог чинного законодавства, складає електронну податкову накладну або розрахунок коригування до податкової накладної, та реєструє її з відповідним заповненням всіх обов`язкових реквізитів податкової накладної. За недотримання вимог цього пункту продавець зобов`язаний сплатити покупцю штраф у розмірі суми ПДВ, сплаченого покупцем в ціні товару, у разі порушення продавцем умов цього пункту договору, яке приведе до неотримання у відповідному податковому періоді покупцем права на отримання податкового кредиту з ПДВ у зв`язку з придбанням товару у продавця.

4. На виконання умов договору купівлі-продажу № 04/04-2017 від 04.04.2017 ТОВ "Дружні Сходи" передало ТОВ "Юнайтед Гросеріс" товар на суму 1 319 168,57 грн., у т.ч. 219 861,43 грн. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000012 від 04.04.2017, а покупець, у свою чергу, оплатив вартість прийнятого товару 22.12.2017, 27.12.2017 у повному обсязі, про що свідчать банківські виписки по рахунку.

5. До справи також долучено копію свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства ТОВ "Дружні Сходи" як суб`єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість № 200119201 від 04.04.2013 та копію свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Юнайтед Гросеріс" № 200146948 від 28.10.2013.

6. З листа ТОВ "Дружні Сходи" від 25.09.2018 позивач дізнався про неприйняття ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області податкової накладної № 3 від 04.04.2017, сформованої продавцем за договором № 04/04-2017 від 04.04.2017 на суму ПДВ 219 861,43 грн., з мотивів можливого припинення дії договору про визнання електронної звітності, у зв`язку з чим ТОВ "Дружні Сходи" звернулось з позовом до адміністративного суду.

7. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 07.04.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2017 у справі № 806/755/17 (з урахуванням ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 27.06.2017 у справі №906/755/17), визнано протиправною бездіяльність Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області щодо неприйняття електронних документів ТОВ "Дружні Сходи"; визнано такою, що подана та зареєстрована, зокрема, 04.04.2017, податкова накладна № 3 від 04.04.2017.

8. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.05.2023 у справі № 806/755/17 касаційну скаргу Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишено без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07.04.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2017 у справі №806/755/17 залишено без змін.

9. У жовтні 2018 року ТОВ "Юнайтед Гросеріс" зверталось до ЖОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області із запитом про надання інформації щодо результатів виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 07.04.2017 у справі № 806/755/17 з направленням підтверджуючих документів, які надають можливість скористатися податковим кредитом у розмірі 223 593,43 грн.

10. Листом від 18.10.2018 №853/10/06-25-10 ЖОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області повідомила, що ведення ЄРПН здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику, а саме ДФС України, на яку покладено обов`язок прийняття, реєстрації та обробки податкових накладних, поданих в електронному вигляді платником податків; договір про визнання електронних документів ТОВ "Дружні Сходи" від 13.07.2016 зареєстрований ЖОДПІ 19.07.2016 та був діючим; у ЖОДПІ відсутні функціональні повноваження щодо визнання податкових накладних такими, що подані та зареєстровані від 03.03.2017 №1 та від 04.04.2017 №3, для врегулювання цього питання ЖОДПІ направила лист до ТУ ДФС у Житомирській області.

11. З огляду на те, що ЖОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області (правонаступники - ГУ ДПС у Житомирській області, ДПС України в особі відокремленого підрозділу ГУ ДПС у Житомирській області) так і не було надано доказів виконання судового рішення у справі № 806/755/17 та реєстрації у ЄРПН податкової накладної № 3 від 04.04.2017, що позбавило позивача можливості скористатись податковим кредитом на суму ПДВ у розмірі 219 861,43 грн., позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача зазначеної суми як збитків.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

12. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.11.2023 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

12.1. Суд першої інстанції зазначив, що Державною податковою службою України не вжито заходів щодо виконання рішення суду, податкову накладну ТОВ "Дружні Сходи" № 3 від 04.04.2017 у ЄРПН не зареєстровано, що є грубим порушенням чинного законодавства України. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

12.2. Водночас, суд зазначив, що обов`язок постачальника зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, поряд із цим невиконання цього обов`язку щодо реєстрації податкової накладної вочевидь може завдати покупцю (у даній справі позивачу) збитків.

12.2. Разом з тим, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки належним способом захисту у такому випадку є звернення з позовом до ТОВ "Дружні Сходи" про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.

Короткий зміст постанови апеляційного господарського суду

13. Постановою від 11.03.2024 Північно-західний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ТОВ "Юнайтед Гросервіс" на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.11.2023 у справі № 906/1015/20 залишив без задоволення, рішення Господарського суду Житомирської області - без змін.

13.1. Апеляційний господарський суд зазначив, що законодавець установив механізм, за яким платник податків має право вимагати відшкодування шкоди, завданої протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, зокрема, якщо це потягло притягнення його до відповідальності контрагентом.

13.2. Суд апеляційної інстанції врахував, що під час розгляду справи № 806/755/17 Житомирським окружним адміністративним судом встановлено неправомірність дій податкового органу, однак резолютивна частина рішення не містить указівки на зобов`язальні дії податкового органу, які він повинен виконати на користь позивача. З огляду на це не можна вважати обґрунтованим твердження про відсутність з боку Державної податкової служби України вжитих заходів щодо виконання рішення суду, оскільки судовим рішенням такі заходи не передбачені.

13.3. Апеляційний господарський суд також зазначив, що посилання скаржника на висновки Верховного Суду, зазначені у постанові від 12.03.2019 у справі № 925/17/18, не становлять усталеної судової практики, оскільки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18 та у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17 викладено висновки про те, що належним способом захисту для позивача може бути звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

14. ТОВ "Юнайтед Гросеріс" 26.03.2024 звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.11.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 у справі № 906/1015/20.

15. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 906/1015/20 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Білоус В.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2024.

16. Ухвалою від 19.04.2024 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі № 906/1015/20 за касаційною скаргою ТОВ "Юнайтед Гросеріс" на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.11.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2024;

16.1. ухвалив здійснити перегляд рішення Господарського суду Житомирської області від 15.11.2023 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 у справі № 906/1015/20 в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи;

16.2. надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 16.05.2024;

16.3. витребував з Господарського суду Житомирської області та Північно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи № 906/1015/20 за позовом ТОВ "Юнайтед Гросеріс" до Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління Державної податкової служби України у Житомирській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про стягнення 219 861,43 грн.

17. Матеріали справи № 906/1015/20 надійшли до Верховного Суду 22.04.2024 в кількості 1 т. із супровідним листом від 22.04.2024 № 906/1015/20/2406/24 від Господарського суду Житомирської області.

18. Від Головного управління Державної податкової служби України у Житомирській надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ "Юнайтед Гросервіс", в якому представник Податкової служби просив касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 та рішення Господарського суду Житомирської області від 15.11.2023 - без змін.

19. З урахуванням положень Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 06.05.2024 № 271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 08.05.2024 № 3684-IX, Верховний Суд розглядає справу № 906/1015/20 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(ТОВ "Юнайтед Гросеріс")

20. Скаржник зазначив, що встановлені у справах № 806/755/17 та № 925/17/18 обставини є повністю подібними і застосуванню підлягали висновки Верховного Суду, викладені у останньому.

20.1. На думку заявника, з урахуванням висновків Верховного Суду у справах № 925/17/18, № 908/1568/18 та № 917/877/17, є всі підстави для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 925/556/21.

20.2. Також скаржник аргументував, що висновки Великої Палати Верховного Суду є такими, що не узгоджуються із нормами податкового законодавства та принципом належності обраного способу захисту права покупця у випадку, коли продавець вжив всіх залежних від нього дій по поданню та реєстрації податкової накладної, а її не реєстрація у подальшому спричинена бездіяльністю контролюючого органу по виконанню рішення суду.

20.3. При цьому, при застосуванні висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 925/556/21 виходить, що за відсутності в діях продавця бездіяльності, яка пов`язана із невжиттям заходів по реєстрації податкової накладної (за відсутності вини продавця), породжується дві судові справи про стягнення збитків: перша - за позовом покупця до продавця, друга - продавця до контролюючого органу, що свідчить про неефективність такого способу захисту прав. Водночас є відкритим питання щодо можливості стягнення збитків на користь покупця з продавця за відсутності вини продавця у не реєстрації податкової накладної та наявність такої вини у форми бездіяльності по виконанню судового рішення з боку контролюючого органу.

20.4. Крім того, скаржник зазначив, що апеляційний господарський суд помилково розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження, що є підставою для скасування постанови і апеляційного суду і направлення справи до суду, апеляційної інстанції на новий розгляд.

20.5. На думку представника скаржника, ціна позову і її співвідношення із прожитковим мінімумом для працездатних осіб визначається на день пред`явлення позову і зміна провадженні у справі з загального на спрощене (письмове) в апеляційній інстанції у зв`язку із зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день апеляційного розгляду не допускається.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

21. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

22. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

23. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

24. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятними касаційні скарги щодо доводів, зазначених в пункті 20 - 20.5 описової частини цієї постанови.

Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

25. Предметом судового розгляду у цій справі вимога позивача до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області про стягнення 219 861,43 грн. збитків.

Надаючи оцінку доводам скаржника та відповідності рішень суду апеляційної інстанції положенням процесуального та матеріального права, колегія суддів враховує таке.

Щодо відшкодування шкоди, завданої контролюючим органом

26. Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

27. Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками згідно із частиною другої цієї статті є, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

28. Частиною першою статті 1166 ЦК України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

29. Статті 1173, 1174 ЦК України передбачають відповідний порядок розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, відмінний від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Водночас цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є необхідними для доказування у спорах про стягнення збитків.

30. Зазначене дає підстави для висновку про те, що наявність судового рішення, яким встановлено протиправну поведінку контролюючого органу (його вину у відповідних діях), саме по собі не є безумовною підставою для стягнення з контролюючого органу шкоди (збитків).

31. Водночас, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди (збитків) та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

32. Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконане боржником.

33. Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

34. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а збитки - наслідком такої протиправної поведінки.

35. Відповідно до пункту 114.1 статті 114 Податкового кодексу України (далі - ПК України, тут і далі у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) особа, чиї права та/або законні інтереси порушено, має право на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб.

36. Шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, відшкодовується державою за рахунок коштів державного бюджету незалежно від вини контролюючого органу, його посадових (службових) осіб.

37. Відповідна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, в яких розглядалося питання про умови цивільної відповідальності держави за шкоду, завдану протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючого органу, які є застосовними також у цій справі.

38. Щодо висновку про неправомірність рішень, дій або бездіяльності контролюючого органу як умови деліктної відповідальності Верховний Суд звертається до висновків, викладених у п. 9.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20, та відзначає, що ухвалення попереднього судового рішення про визнання протиправними дій (бездіяльності) контролюючого органу (його посадових (службових) осіб) не є необхідним для вирішення іншої справи, у якій розглядаються позовні вимоги про відшкодування збитків (шкоди), завданих такими діяннями, а господарський суд може самостійно встановити наявність чи відсутність складу відповідного цивільного правопорушення, яке стало підставою для звернення до суду, шляхом оцінки наданих сторонами доказів.

Щодо права на податковий кредит і пов`язаний із цим майновий інтерес

39. Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, Велика Палата дійшла висновку, що з 01.01.2015 ПК України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.

40. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

41. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18 виснувала, що обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов`язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Натомість належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних (аналогічний висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).

42. Отже, збільшення податкового кредиту є майновим інтересом покупця товарів/послуг, який з 01.01.2015 за загальним правилом реалізовується після виконання продавцем в публічно-правових відносинах з державою обов`язку скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, адже із цим пов`язується виникнення у покупця права на віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту.

43. Водночас, покупець не є стороною публічно-правових відносин між продавцем і контролюючим органом щодо реєстрації податкових накладних. До моменту виникнення права на включення суми ПДВ за операцію з придбання товарів/послуг до складу податкового кредиту взаємодія держави і покупця зводиться лише до можливості покупця подати на продавця скаргу, що в силу п. 201.10 ст. 201 ПК України зумовлює лише обов`язок контролюючого органу провести документальну перевірку продавця, спонукати виконати який покупець не може.

44. Як наслідок, такий покупець також не може вимагати від держави відшкодування збитків, спричинених невиконанням контролюючим органом обов`язку з проведення перевірки, оскільки цей обов`язок контролюючий орган має не перед покупцем і його невиконання не вважається таким, що порушує якесь конкретне право платника податків.

45. Оскільки саме від продавця, який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем означеного вище майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

46. Якщо перешкодою для вчинення продавцем дій, необхідних для реєстрації податкової накладної у ЄРПН, було незаконне рішення, дія чи бездіяльність контролюючого органу, то держава може бути притягнута до відповідальності перед постачальником за спричинену цим шкоду, зокрема, в результаті притягнення продавця до відповідальності його контрагентом.

47. У зв`язку із цим у постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що у статті 114 ПК України, яка регулює особливості відносин з відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, п.п. 114.3.2 п. 114.2 визначає, що шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, може включати, зокрема, додаткові витрати, понесені платником податку внаслідок протиправних рішень, дій чи бездіяльності контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб (зокрема, штрафні санкції, сплачені контрагентам платника податку).

48. Отже, законодавець установив порядок, за яким платник податків має право вимагати відшкодування шкоди, завданої протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, зокрема якщо це потягло притягнення його до відповідальності контрагентом.

Щодо способу захисту платника податку

49. Відповідно до висновків стосовно того, який ефективний правовий захист має платник податків, якому внаслідок неправомірних рішень, дій чи бездіяльності контролюючого органу були створені перешкоди у реєстрації податкової накладної в ЄРПН, Велика Палата Верховного Суду у своїх висновках, викладених у підпунктах 6.34 - 6.36 постанови від 16.11.2021 у справі № 910/11820/20, надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту зазначила, що слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, де зазначено про те, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

50. Як "ефективний" слід розуміти такий засіб, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний засіб повинен забезпечити відновлення порушеного права, а у разі неможливості такого відновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. За змістом ефективний засіб захисту повинен відповідати природі порушеного права, характеру допущеного порушення та наслідкам, які спричинило порушення права особи.

51. Оскаржуючи рішення, дії або бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили платнику податку здійснити реєстрацію податкової накладної у ЄРПН, платник податків намагається відновити порушене право. Натомість, звертаючись із позовом про відшкодування шкоди, завданої протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючого органу, платник податків - контрагент платника податків, який постраждав від дій контролюючого органу, що підтверджується рішенням суду, як у цій справі, намагається вже не відновити порушене право, а одержати компенсацію спричинених цим порушенням наслідків.

Щодо причинно-наслідкового зв`язку як умови відповідальності

52. Законний майновий інтерес покупця в отриманні права на податковий кредит з ПДВ випливає з господарської операції, яку він як платник податку здійснює з іншим платником податку, від дій якого залежить, чи буде цей майновий інтерес реалізовано, про що зазначено вище.

53. Цей майновий інтерес не має своїм джерелом окремі спеціальні умови господарського правочину між продавцем і покупцем. Він виникає в силу норм податкового законодавства внаслідок відповідної господарської операції між платниками податку.

54. Слід зауважити, що включення в господарські договори положень про відповідальність продавця (виконавця послуг) за порушення обов`язку щодо складання та реєстрації податкової накладної та/або вчинення інших діянь, які можуть призвести до позбавлення покупця (замовника) можливості включити суму податку за відповідну операцію до складу податкового кредиту, є звичайною діловою практикою, що набула поширення у зв`язку зі змінами в податковому законодавстві з 01.01.2015, про які йшлося вище.

55. За своєю правовою природою правочин, яким учасники господарської операції встановлюють відповідальність за ненадання зареєстрованої податкової накладної, порядок сплати штрафних санкцій, в частині, яка безпосередньо стосується майнового інтересу покупця в отриманні права на податковий кредит з ПДВ, є правочином про порядок врегулювання шкоди, спричиненої порушенням цього інтересу. Цей правочин може бути вміщений у відповідний господарський договір, на виконання якого здійснюється господарська операція, внаслідок якої у платника податку в силу закону виникає цей майновий інтерес.

56. Установлення сторонами такого правочину розміру штрафних санкцій, який перевищує дійсні втрати, пов`язані з утратою майнового інтересу покупця в отриманні права на податковий кредит з ПДВ, може мати зобов`язуючу дію для сторін правочину, однак не становить підстави для збільшення розміру відповідальності держави, коли втрата майнового інтересу була наслідком неправомірних рішень, дій чи бездіяльності контролюючого органу.

57. Причинно-наслідковий зв`язок як умова відповідальності держави за наслідки неправомірних рішень, дій чи бездіяльності контролюючого органу простежується в розмірі дійсних втрат, пов`язаних з утратою майнового інтересу покупця на отримання права на податковий кредит з ПДВ. Натомість установлення сторонами господарського договору обсягу відповідальності, який перевищує ці втрати, залежить від їх волі, а притягнення продавця до відповідальності в обсязі, що перевищує дійсні втрати, не перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючого органу.

58. При цьому не заперечується, що розмір шкоди, спричиненої втратою майнового інтересу покупця в отриманні права на податковий кредит з ПДВ, може перевищувати суму податкового кредиту на положення п. 114.3 ст. 114 ПК України, який визначає, які втрати і витрати можуть становити шкоду, заподіяну протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, однак дійсний обсяг шкоди підлягає доведенню позивачем.

59. Саме лише зазначення у п.п. 114.3.2 п. 114.3 ст. 114 ПК України, що штрафні санкції, сплачені контрагентам платника податку, можуть включатись до складу шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, не означає, що сплата контрагенту штрафних санкцій у будь-якому розмірі становить достатню причину для визнання того, що вони знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку з такими протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів з огляду на викладені вище висновки.

60. Отже, у цій справі, зіштовхнувшись із протиправною перешкодою з боку контролюючого органу для виконання продавцем необхідних дій, від яких залежало виникнення у покупця права на податковий кредит з ПДВ, продавець міг реалізовувати своє право оскаржити рішення, дії (бездіяльність) контролюючого органу (посадових осіб) (п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 ПК України), тобто усунути порушення закону з боку контролюючого органу, або вимагати відшкодування шкоди, спричиненої таким порушенням, якщо негативні наслідки порушення для нього вже настали. Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, яка викладена у подібних правовідносинах, і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї у цій справі.

61. За змістом оскаржуваних рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій зазначене врахували і дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

62. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що належним способом захисту у такому випадку є звернення з позовом до ТОВ "Дружні Сходи" про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.

63. Верховний Суд вважає такі висновки правильними, оскільки господарські суди попередніх інстанцій врахували, що ТОВ "Дружні Сходи" реалізувало своє право як платника податків у податкових відносинах і вчинило дії, спрямовані на відновлення майнового інтересу контрагента на одержання права на податковий кредит, а саме звернулось до адміністративного суду з позовом у справі № 806/755/17, за результатами вирішення якої не лише визнано протиправною бездіяльність Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області, але також визнано такими, що подані та зареєстровані 03.03.2017 податкову накладну № 1 від 03.03.2017 та 04.03.2017 податкову накладну № 3 від 04.04.2017, що, в свою чергу, відповідно до абзацу 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

64. Рішенням суду в адміністративній справі було вирішено питання про існування підстав для зобов`язання контролюючого органу зареєструвати податкову накладну, а його виконанням фактично усунуто єдину перешкоду, спричинену незаконним рішенням контролюючого органу, для реалізації ТОВ "Юнайтед Гросеріс" майнового інтересу в одержанні права на податковий кредит з ПДВ. Про існування інших перешкод, спричинених незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючого органу, позивач не стверджує.

65. У зв`язку із цим підстави для висновку про існування причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю позивача скористатись податковим кредитом на суму ПДВ у розмірі 219 861,43 грн. і протиправним рішенням контролюючого органу відсутні, оскільки позивач у справі № 806/755/17 домігся усунення наслідків протиправної бездіяльності Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області.

66. Отже, у контексті спірних правовідносин причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягав би у тому, що внаслідок протиправних дій Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області з блокування реєстрації в ЄРПН податкової накладної ТОВ "Дружні Сходи" позивач у цій справі втратив можливість скористатись податковим кредитом на суму ПДВ у розмірі 219 861,43 грн.

67. Водночас, оскільки позивач в адміністративному процесі визнав такими, що подані та зареєстровані 03.03.2017 - податкову накладну № 1 від 03.03.2017 та 04.03.2017 - податкову накладну № 3 від 04.04.2017, Верховний Суд вважає, що у спірних правовідносинах не відбулось об`єктивного зменшення майнових благ покупця, а 219 861,43 грн. не є необхідними витратами, які скаржник мусив здійснити з метою відновлення порушеного майнового інтересу. Зазначене унеможливлює стягнення зазначеної суми з Державного бюджету України як збитків (такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 13.11.2023 у справі № 925/564/21).

68. Водночас, колегія суддів враховує, що в цьому випадку судами встановлено, що скаржник здійснив звернення до контролюючого органу у жовтні 2018 року із запитом про надання інформації щодо результатів виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 07.04.2017 у справі № 806/755/17 з направленням підтверджуючих документів, які надають можливість скористатися податковим кредитом у розмірі 223 593,43 грн.

69. Разом з тим, судами не встановлено та скаржником не доведено у порядку, передбаченому положенням статей 74, 76-77 ГПК України, те, що за результатами розгляду справи № 806/755/17 (тобто після визнання податкових накладних такими, що є поданими та зареєстрованими) скаржник звертався до відповідних податкових органів у порядку, передбаченому ПК України, з метою отримання податкового кредиту, а також не доведено факту відмови податкового органу за результатами розгляду такого звернення.

70. Колегія суддів вважає передчасними висновки скаржника, викладені у пунктах 20 - 20.3. описової частини цієї постанови з огляду на таке.

71. У постанові від 30.01.2019 Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.

72. У справі № 917/877/17 постанова була прийнята 03.08.2018, у справі № 925/17/18 - 12.03.2019, у справі № 908/1568/18 - 05.06.2019. Відтак, у цій справі підлягає застосуванню саме правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, як така, що є останньою з усіх перелічених.

73. Також колегія суддів звертає увагу, що обставини, встановлені у справі № 925/17/18, не є тотожними у цій справі, оскільки за змістом постанови від 12.03.2019 вбачається, що однією з підстав для задоволення позову стали преюдиційні обставини, встановлені постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 30.05.2016 у справі № 823/309/16.

74. Разом з тим, змістом резолютивної частини постанови від 30.05.2016 у справі № 823/309/16 не передбачено визнання податкових накладних такими, що подані та зареєстровані, а зобов`язано Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийняти та зареєструвати датою (операційним днем) та часом фактичного отримання податковим органом засобами електронного зв`язку для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних: податкової накладної № 11 від 11.12.2015, податкової накладної № 13 від 31.12.2015, податкової накладної № 14 від 31.12.2015. Водночас у справі № 925/17/18 судом було встановлено, що податкові накладні на суму ПДВ в розмірі 2 500 156,67 грн не були зареєстровані.

75. При цьому, у справі № 806/755/17 резолютивна частина постанови від 07.04.2017, не містить зобов`язання податкової вчинити відповідні дії як податкового органу.

76. Тому обставини, встановлені у справі № 925/17/18, не є подібними до обставин, встановлених у цій справі.

77. Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника, викладені у пункті 20.4. описової частини цієї постанови, з огляду на таке.

78. Відповідно до частин першої, другої статті 12 ГПК України, господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного).

79. Частинами третьою, четвертою статті 12 ГПК України унормовано, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

80. Водночас, частиною п`ятою зазначеної статті ГПК України встановлено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

81. Відповідно до частини третьої статті 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

1) ціну позову;

2) значення справи для сторін;

3) обраний позивачем спосіб захисту;

4) категорію та складність справи;

5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо;

6) кількість сторін та інших учасників справи;

7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;

8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

82. Водночас, частиною четвертою статті 247 ГПК України встановлено, що у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи:

1) про банкрутство;

2) за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;

3) у спорах, які виникають з корпоративних відносин, та спорах з правочинів щодо корпоративних прав (акцій);

4) у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції;

6) у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних такою посадовою особою юридичній особі її діями (бездіяльністю);

7) у спорах щодо приватизації державного чи комунального майна;

8) в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

9) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 3-8 цієї частини.

83. Згідно із частинами першою, другою статті 250 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. У випадку, передбаченому частиною другою статті 247 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може:

1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або

2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження.

84. Крім того, частинами п`ятою, шостою статті 252 ГПК України унормовано, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При цьому суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:

1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

85. Колегія суддів враховує, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 рік становить 2 270,00 грн. Тобто, з урахуванням положень частини п`ятої статті 12 ГПК України, малозначними є справи, розмір позовних вимог яких не перевищує 227 000,00 грн. Водночас за змістом позовної заяви вбачається, що ціна позову становить 219 861,43 грн.

86. Також колегія суддів враховує, що суд апеляційної інстанції не встановлював обставин, передбачених частиною четвертою статті 247 ГПК України, а в матеріалах справи відсутні клопотання чи заяви скаржника, які б свідчили про заперечення щодо вирішення питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження.

87. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що скаржнику була надана можливість здійснити оскарження судових рішень у цій справі в касаційному порядку, тому підстави вважати, що скаржнику було обмежено право на доступ до суду та не скаржнику не були забезпечені умови, щоб він "був почутий" - відсутні.

88. З огляду на зазначене, доводи скаржника про наявність підстав для застосування пункту 2 частини третьої статті 310 ГПК України відсутні.

89. Решта аргументів скаржника, зокрема, про неправильне врахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи, що знаходиться поза межею повноважень суду касаційної інстанції.

90. Колегія суддів звертає увагу, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

91. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, згодом підтриманий Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).

92. З огляду на зазначене, Верховний Суд не надає юридичний аналіз доводам скаржника щодо наданої судами попередніх інстанцій оцінки доказів у справі.

93. Відхиляючи доводи скаржника, суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

94. Верховний Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торія проти Іспанії"). Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

95. З огляду на зазначене доводи скаржника, наведені в касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржених судових рішень судів попередніх інстанцій - постанови апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

96. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).

97. Згідно з частиною другою статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

98. Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувані судові рішення у справі, Верховний Суд не встановив порушення та невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.

99. На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ТОВ "Юнайтед Гросеріс" та про необхідність залишення оскаржуваних судових рішень у цій справі без змін.

Розподіл судових витрат

100. У зв`язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги витрат зі сплати судового збору за подання і розгляд касаційної скарги Верховним Судом відповідно до статті 129 ГПК України покладається на ТОВ "Юнайтед Гросеріс".

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Гросеріс" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 15.11.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 у справі № 906/1015/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

О.В. Васьковський

СудКасаційний господарський суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення28.06.2024
Оприлюднено05.07.2024
Номер документу120179615
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —906/1015/20

Постанова від 28.06.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Погребняк В.Я.

Ухвала від 19.04.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Погребняк В.Я.

Постанова від 11.03.2024

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Філіпова Т.Л.

Ухвала від 28.12.2023

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Філіпова Т.Л.

Рішення від 15.11.2023

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Прядко О.В.

Ухвала від 04.09.2023

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Прядко О.В.

Ухвала від 07.08.2023

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Прядко О.В.

Ухвала від 07.08.2023

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Прядко О.В.

Ухвала від 18.07.2023

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Прядко О.В.

Ухвала від 27.03.2023

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Прядко О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні