Рішення

від 04.07.2024 по справі 400/3203/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2024 р. № 400/3203/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельника О.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача1. Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул Лягіна , 6, м .Миколаїв, 54000 2. Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, вул. Сімферопольська, 17а,м. Дніпро,49005, просп. Трубників, 27,м. Нікополь,Дніпропетровська обл., Нікопольський р-н,53210

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.07.2023 №227152-24/14-26,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (відповідач-1) та Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (відповідач-2) з вимогами: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області області від 31 липня 2023 року №227152-24/14-26.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтувала тим, що в ході звірки було виявлено, що за нею рахуються чотири земельні ділянки на території Дніпропетровської області, хоча у власності ОСОБА_1 перебуває дві земельні ділянки, які перебувають в оренді СФГ «МАКСИМ», а саме: земельна ділянка, площею 5,799 га (кадастровий номер 1220788800:01:010:0181) та земельна ділянка, площею 5,796 га (кадастровий номер 1220788800:01:010:0182). Земельні ділянки, за якими рахується борг, площею 5,799 га (кадастровий номер 1220788800:01:010:0175) та земельна ділянка, площею 5,796 га (кадастровий номер 1220788800:01:010:0176) не належать позивачці. З`ясувавши вищенаведені обставини, позивачка звернулася до відповідача з заявою про списання боргу в сумі 14030,41 гривень, так як він нарахований по земельним ділянкам, які їй не належать. Однак, враховуючи те, що граничний строк для проведення звірки даних завершився в жовтні 2023 року, відповідач повідомив, що не має повноважень щодо списання боргу, та врахування інформації наданої позивачкою. На підставі вказаного позивачка звернулася за захистом своїх прав до суду.

Відповідач ГУ ДПС у Миколаївській області позов не визнав, надіслав відзив, в якому просив в задоволенні позову відмовити. Свою позицію аргументував тим, що відповідно до інформації, що знаходиться у користуванні ГУ ДПС у Миколаївській області земельні ділянки за кадастровим номером 1220788800:01:010:0181 площею 5,799 га, а також 1220788800:01:010:0182 площею 5,796 га передані в оренду СФГ «Максим» тому контролюючим органом нараховане мінімальне податкове зобов`язання щодо земельних ділянок, нормативна грошова оцінка яких не проведена 1220788800:01:010:0175 площею 5,799 га, 1220788800:01:010:0176 площею 5,799 га, що в загальній сумі становить 14 030, 41 грн.

Розрахунок здійснювався відповідно до положень ст. 38 Податкового кодексу України. На підставі вищевказаного ГУ ДПС у Миколаївській області прийняло податкове-повідомлення рішення №227152-24/14-26 від 31.07.2023 року, яким визначив суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що становить 14030,41 грн. Податкове повідомлення-рішення №227152-24/14-26 від 31.07.2023 року було надіслано позивачці поштовим відправленням №0600044034414 засобом поштового зв`язку «Укрпошта» та отримано 28.09.2023 року. Відповідно пп. 170.14.6 п.170.14 ст. 170 ПК України, зазначено, у разі незгоди платника податку з визначеним контролюючим органом загальним мінімальним податковим зобов`язанням та/або розрахованою у відповідному податковому повідомленні-рішенні сумою річного податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб такий платник податку має право у порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, протягом 30 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення звернутися до контролюючого органу для проведення звірки даних, використаних для розрахунку суми податку на доходи фізичних осіб, з наданням підтвердних документів.

З огляду на вищезазначене граничний термін для проведення звірки даних, використаних для розрахунку суми податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов`язання за 2022 рік завершився 28.10.2023 року яким позивач в зазначений строк не скористався. Контролюючим органом при проведенні нарахування суми податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов`язання за 2022 рік використовувалась інформація, що міститься в ІКС «Податковий блок», податкове-повідомлення рішення по податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов`язання за 2022 рік №227152-24/14-26 від 31.07.2023 року на суму 14 030,41 грн. вважаює правомірним та таким яке не підлягає скасуванню.

Відповідач ГУ ДПС у Дніпропетровській області (відповідач -2) позов не визнав, надіслав відзив, в якому просив в задоволенні позову відмовити. Свою позицію аргументував тим, що даними інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку -за ОСОБА_1 обліковуються земельні ділянки площею 5,799 га (кадастровий номер 1220788800:01:010:0181) та 2,796 га (кадастровий номер 1220788800:01:010:0182), які розташовані на території Дубовиківської сільської ради. відповідно до даних Державного реєстру речових прав дані земельні ділянки громадянкою ОСОБА_1 передані в оренду СФГ «Максим» (код ЄДРПОУ 31001444) з 19.07.2013 році, строк дії договорів оренди до 31.12.2025 року .

Якщо у платника наявна земельна ділянка, про яку він повідомляє контролюючий орган як про об`єкт оподаткування відповідно до вимог п.63.3 ст.63 ПКУ, то у графі 12 «Реєстраційний об`єкт оподаткування (зазначити за наявності)» розд.3 «Відомості про об`єкти оподаткування платника податків» повідомлення за ф.20-ОПП ним має бути зазначений кадастровий номер земельної ділянки, який присвоєний цій земельній ділянці під час її державної реєстрації та занесений до Державного земельного кадастру відповідно до Закону України від 07 липня 2011 року №3613-IV «Про державний земельний кадастр» зі змінами та доповненнями (далі - Закон №3613). Відповідно до ст.1 та 19 Закону №3613 кадастровий номер земельної ділянки - це індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Листом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 21.11.2023 року № 4818/299-23 зазначено, що кадастрові номери зазначені на державних актах 1220788800:01:010:0175 та 1220788800:01:010:0176 не внесені до автоматизованої системи державного земельного кадастру та не присвоєні жодній земельній ділянці.

На час формування інформації до ІКС «Податковий блок», згідно якої було винесено оскаржуване податкове повідпмлення- рішення, у контролюючого органу були відсутні дані щодо зміни статусу земельних ділянок. Оскільки, для звірки даних до Держгеокадастру ОСОБА_1 звернулася лише 21.11.23, а податкове повідомлення- рішення винесене 31.07.2023.

Також відповідач 2 вказує, що станом 2023 рік до ІКС «Податковий блок» режим «Плата за землю» внесені зміни до облікових даних по громадянці ОСОБА_1 ., Вказано, що за земельними ділянками (1220788800:01:010:0176; 1220788800:01:010:0175) значиться «для ведення товарного сількогогосподарського виробництва (земельна частка-пай)» СФГ «Максим». Вказана інформація підтверджується наявними відображеними даними в ІКС «Податковий блок». Тому відповідач вважає, що податкове повідомлення- рішення винесено правомірно та скасуванню не підлягає.

Суд дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив наступне.

За громадянкою ОСОБА_1 (було обліковано 4 земельні ділянки площею: 5,796 га, кадастровий номер 1220788800:01:010:0182; 5,799 га, кадастровий номер 1220788800:01:010:0181; 5,796 га, кадастровий номер 1220788800:01:010:0176; 5,799 га, кадастровий номер 1220788800:01:010:0175,які розташовані на території Шевченківського старостинського округу Дубовиківської сільської ради Синельниківського (Васильківського) району Дніпропетровської області.

За даними інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку за позивачкою обліковуються земельні ділянки площею 5,799 га (кадастровий номер 1220788800:01:010:0181) та 2,796 га (кадастровий номер 1220788800:01:010:0182), які розташовані на території Дубовиківської сільської ради.

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав дані земельні ділянки громадянкою ОСОБА_1 передані в оренду СФГ «Максим» (з 19.07.2013 році, строк дії договорів оренди до 31.12.2025 року .

Згідно даних інформаційної картки платника за ОСОБА_1 по коду класифікації доходів бюджету 11011300 «Податок на доходи фізичних осіб нараховано мінімальне податкове зобов`язання, шо підлягає сплаті фізичними особами» за період з дати відкриття ІКП, а саме 28.09.2023 по 18.04.2024 на суму 14030, 41 грн.

У відповідності до ст.59 ПКУ від 02.12.2010 №2755-VI, у зв`язку з наявністю у позивачки податкового боргу у розмірі 14030,41 грн, податковим органом в автоматичному режимі сформовано податкову вимогу від 26.14.2023 № 0028651-1308-0436. На підставі ст.89 ПКУ 26.12.2023 винесено рішення №0028651-1308-0436 про опис майна у податкову заставу.

Зазначену податкову вимогу та рішення про опис майна було надіслано за адресою позивача та отримано рекомендованим листом з повідомленням про вручення та 25.01.2024 отримано платником.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням - рішення позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Законом України від 30 листопада 2021 року №1914 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» для платників податків - фізичних осіб, у яких у власності та/або користуванні (оренді, суборенді, емфітевзисі, постійному користуванні) є земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, введено поняття мінімального податкового зобов`язання (далі - МПЗ). Особливості визначення загального мінімального податкового зобов`язання платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, регулюються п.170.14 ст.170 ПК України. Мінімальне податкове зобов`язання обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування.

Згідно з пп.170.14.1 п.170.14 ст.170 ПК України для платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, не переданих такими особами в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, загальне мінімальне податкове зобов`язання визначається контролюючим органом.

Податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку про сплату річного податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО), на суму позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та сумою сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов`язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь (далі - загальна сума сплачених податків, зборів, платежів), надсилається (вручається) платнику податку у порядку, визначеному ст.,42 ПК України, до 1 липня року, наступного за звітним.

Законом України від 30.11.2021 року № 1914 «Про внесення змін до податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» для платників податків - фізичних осіб, у власності та або/користуванні (оренді, суборенді, емфітевзисі, постійному користуванні) є земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, вводиться поняття мінімального податкового зобов`язання (далі - МПЗ).

Відповідно до п.64 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ першим роком, за який визначається МПЗ, є 2022 рік.

Відповідно до п.п. 162.1.1і п. 162.1 ст. 162 ПКУ платником у частині МПЗ є резидент, який володіє, та/або користується (орендує (суборендує), на умовах емфітевзису, постійно користується) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь.

П.п. 170.14.3 п. 170.14 ст. 170 ПКУ встановлено, що визначення загального МПЗ фізичним особам, які не зареєстровані як фізичні особи - підприємці, здійснюється контролюючим органом за податковою адресою таких осіб до 1 липня року наступного за звітним.

Відповідно до п.п. 170.14.5 п.170.14 ст.170 ПКУ до загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів для платника податку - фізичної особи включаються: податок на доходи фізичних осіб (далі податок) та військовий збір з доходів від продажу власної сільськогосподарської продукції; земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь.

Для фізичних осіб, які відповідно до норм Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України та Закону України від 06.10.1998 року № 161 «Про оренду землі» оформили взаємовідносини щодо передачі сільськогосподарських угідь в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування, МПЗ контролюючим органом не визначається. У такому випадку МПЗ за такі землі сплачує орендар.

Розрахункова сума МПЗ визначається за формулами, встановленими ст.381 ПКУ, в залежності від наявної нормативно грошової оцінки відповідної земельної ділянки або нормативно грошової оцінки 1 гектара ріллі по області з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого ПКУ для справляння плати за землю, коефіцієнту та кількості календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.

Відповідно до п.67 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ тимчасово для розрахунку МПЗ за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки коефіцієнт застосовується із зазначенням 0,04.

Сума податку у частині позитивного значення різниці між сумою загального МПЗ та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги площі кожної із земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, та сплачується (перераховується) до місцевих бюджетів за місцезнаходженням таких земельних ділянок.

Відповідно до пп.170.14.6 п.170.14 ст.170 ПКУ, у разі незгоди платника податку з визначеним контролюючим органом загальним МПЗ та/або розрахованою у відповідному податковому повідомленні рішенні сумою річного податкового зобов`язання з податку таких платник податку має право у порядку, встановленому 42 ПКУ, протягом 30 днів з дня вручення податкового повідомлення рішення звернутися до контролюючого органу для проведення звірки даних, використаних для розрахунку суму податку, з наданням підтвердних документів, зокрема щодо: земельних ділянок, що знаходяться у платника податку у власності та/або постійному користуванні або в оренді (суборенді, емфітевзисі), їх нормативної грошової оцінки та площі; суми доходу, отриманого від реалізації власної сільськогосподарської продукції; суми сплачених податків, зборів, платежів.

У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельні ділянки або договорів про передачу майна в оренду, емфітевзис або інше користування земельних ділянок, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, відомості про які відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику, обчислення мінімального податкового зобов`язання здійснююється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації від відповідних органів про власність/користування або перехід права власності/користування на такі земельні ділянки.

Якщо за результатами звірки виявлено розбіжності між даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, контролюючий орган протягом 10 днів, наступним днем завершення звірки, зобов`язаний скасувати (відкликати) таке податкове-повідомлення рішення та у разі потреби надіслати (вручити) платнику податку нове податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку, складене з урахуванням результатів проведеної звірки.

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав дані земельні ділянки громадянкою ОСОБА_1 передані в оренду СФГ «Максим» з 19.07.2013 році, строк дії договорів оренди до 31.12.2025 року. Якщо у платника наявна земельна ділянка, про яку він повідомляє контролюючий орган як про об`єкт оподаткування відповідно до вимог п.63.3 ст.63 ПКУ, то у графі 12 «Реєстраційний об`єкт оподаткування (зазначити за наявності)» розд.3 «Відомості про об`єкти оподаткування платника податків» повідомлення за ф.20-О1Ш ним має бути зазначений кадастровий номер земельної ділянки, який присвоєний цій земельній ділянці під час її державної реєстрації та занесений до Державного земельного кадастру відповідно до Закону України від 07 липня 2011 року №3613-IV «Про державний земельний кадастр» зі змінами та доповненнями (далі - Закон №3613).

Відповідно до ст.1 та 19 Закону №3613 кадастровий номер земельної ділянки - це індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Судом було встановлено, що листом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 21.11.2023 року № 4818/299-23 зазначено, що кадастрові номери зазначені на державних актах 1220788800:01:010:0175 та 1220788800:01:010:0176 не внесені до автоматизованої системи державного земельного кадастру та не присвоєні жодній земельній ділянці на час формування інформації до ІКС «Податковий блок», згідно якої було винесено оскаржуване податкове повідомлення- рішення, тому у контролюючого органу були відсутні дані щодо зміни статусу земельних ділянок.

У 2023 році до ІКС «Податковий блок» режим «Плата за землю» внесені зміни до облікових даних по позивачці, а саме, що за земельними ділянками (1220788800:01:010:0176; 1220788800:01:010:0175) значиться «для ведення товарного сількогосподарського виробництва (земельна частка-пай)» СФГ «Максим», однак не містить жодних даних щодо належності даних земельних ділянок Позивачці.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення винесено Відповідачем 2 без дотримання принципу обґрунтованості, тобто не враховано всі обставини, що мають значення по справі і не пропорційно, оскільки нараховано податкові зобов`язання фізичній особі за земельні ділянки які ій не належать, тому суд дійшов висновку, про необхідність задоволення позову.

Згідно норм ст. 139 КАС України Позивачці належить повернути судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Миколаївській області.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 31.07.2023 року №227152-24/14-26

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,м. Миколаїв,54001 ЄДРПОУ 44104027) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 і.п.н. НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.М. Мельник