Постанова

від 25.11.2024 по справі 400/3203/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/3203/24

Перша інстанція: суддя Мельник О.М.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області та Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

08 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просила визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби України у Миколаївській області від 31.07.2023 року № 227152-24/14-26 за платежем «земельний податок» за 2022 рік на суму 14030,41 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що відповідно розрахунку податкового зобов`язання, нарахування здійснено за земельні ділянки, які не перебувають у її власності.

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подало відзив на позовну заяву, у якому зазначило, що листом ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області від 23.11.2023 року повідомлено, що земельні ділянки по яким позивачу нараховано земельний податок їй не належать, оскільки не внесені до системи кадастру та не присвоєні жодній ділянці. Однак, позивач звернулась до контролюючого органу у листопаді 2023 року, тобто після закінчення строку звірки даних по ППР за 2022 рік.

Головне управління ДПС у Миколаївській області також подало відзив на позовну заяву, у якому наголошувало на правомірності оскаржуваного ППР, оскільки нарахування податкового зобов`язання здійснено за актуальним відомостям, що знаходились у користуванні ГУ ДПС стосовно наявних у власності позивача земельних ділянок.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року позову заяву ОСОБА_1 задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зокрема, апелянт зазначає, що згідно з інформацією наявною в ІКС «Податковий блок» у власності ОСОБА_2 перебуває 4 земельні ділянки за кадастровими номерами: 1220788800:01:010:0181 площею 5.799 га, 1220788800:01:010:0182 площею 5.796 га, 1220788800:01:010:0175 площею 5.799 га, 1220788800:01:010:0176 площею 5.796 га.

Ділянки з кадастровими номерами 1220788800:01:010:0181 площею 5.799 га, 1220788800:01:010:0182 площею 5.796 га передані в оренду СФ «Максим» (застосована пільга), тому податкові зобов`язання нараховані стосовно ділянок номерами 1220788800:01:010:0175 площею 5.799 га, 1220788800:01:010:0176 площею 5.796 га.

Позивач та Головне управління ДПС у Дніпропетровській області своїм правом на подання відзиву не скористались.

Відповідно до ч.3 п.1 ст.311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.

Відповідно до відомостей ІКС «Податковий блок» за ОСОБА_3 обліковано 4 земельні ділянки: площею: 5,796 га кадастровий номер 1220788800:01:010:0182; 5,799 га кадастровий номер 1220788800:01:010:0181; 5,796 га кадастровий номер 1220788800:01:010:0176; 5,799 га, кадастровий номер 1220788800:01:010:0175, які розташовані на території Шевченківського старостинського округу Дубовиківської сільської ради Синельниківського (Васильківського) району Дніпропетровської області.

За даними інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку за позивачкою обліковуються земельні ділянки площею 5,799 га (кадастровий номер 1220788800:01:010:0181) та 5,796 га (кадастровий номер 1220788800:01:010:0182), які розташовані на території Дубовиківської сільської ради (а.с.35 зв.).

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав дані земельні ділянки ОСОБА_1 передані в оренду СФГ «Максим» (з 19.07.2013 році, строк дії договорів оренди до 31.12.2025 року.

Згідно даних інформаційної картки платника за ОСОБА_1 по коду класифікації доходів бюджету 11011300 «Податок на доходи фізичних осіб нараховано мінімальне податкове зобов`язання, шо підлягає сплаті фізичними особами» за період з дати відкриття ІКП, а саме 28.09.2023 по 18.04.2024 на суму 14030, 41 грн (а.с.34 зв.).

У відповідності до ст.59 ПКУ від 02.12.2010 №2755-VI, у зв`язку з наявністю у позивачки податкового боргу у розмірі 14030,41 грн, податковим органом в автоматичному режимі сформовано податкову вимогу від 26.14.2023 № 0028651-1308-0436. На підставі ст.89 ПКУ 26.12.2023 винесено рішення №0028651-1308-0436 про опис майна у податкову заставу.

Зазначену податкову вимогу та рішення про опис майна було надіслано за адресою позивача та отримано рекомендованим листом з повідомленням про вручення та 25.01.2024 отримано платником.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням - рішення позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив того, що земельні ділянки з кадастровими номерами 1220788800:01:010:0175 площею 5.799 га, 1220788800:01:010:0176 площею 5.796 га не належать ОСОБА_1 , що виключає можливість нарахування їй податкового зобов`язання за вказані земельні ділянки.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.

Так, відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

У розумінні підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 та 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

У силу вимог підпункту 270.1.1 та 270.1.2 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Пунктом 281.3. ст. 281 ПК України встановлено, що від сплати податку звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи.

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав дані земельні ділянки з кадастровими номерами 1220788800:01:010:0181 та 1220788800:01:010:0182, які належать ОСОБА_1 передані в оренду СФГ «Максим» з 19.07.2013 році, строк дії договорів оренди до 31.12.2025 року.

В той же час, відповідно до розрахунку податкового зобов`язання, позивачу нараховано земельний податок за земельні ділянки з кадастровими номерами 1220788800:01:010:0175 та 1220788800:01:010:0176 (а.с.8 зв).

Як вбачається з наявного у матеріалах справи листа Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 21.11.2023 року № 4818/299-23, кадастрові номери зазначені на державних актах 1220788800:01:010:0175 та 1220788800:01:010:0176 не внесені до автоматизованої системи державного земельного кадастру та не присвоєні жодній земельній ділянці на час формування інформації до ІКС «Податковий блок», згідно якої було винесено оскаржуване податкове повідомлення- рішення, тому у контролюючого органу були відсутні дані щодо зміни статусу земельних ділянок.

У 2023 році до ІКС «Податковий блок» режим «Плата за землю» внесені зміни до облікових даних по позивачці, а саме, що за земельними ділянками (1220788800:01:010:0176; 1220788800:01:010:0175) значиться «для ведення товарного сількогосподарського виробництва (земельна частка-пай)» СФГ «Максим», однак не містить жодних даних щодо належності даних земельних ділянок ОСОБА_1 (а.с.36, 37).

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби України у Миколаївській області від 31.07.2023 року № 227152-24/14-26 за платежем «земельний податок» за 2022 рік на суму 14030,41 грн винесено протиправно та підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не доведено, що об`єкт оподаткування належить позивачу.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 12 квітня 2024 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. «а»-»г» п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 320, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення, з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К.В.Кравченко