Постанова

від 25.06.2024 по справі 761/19850/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ справи: 761/19850/22

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/5352/2024

Головуючий у суді першої інстанції: Аббасова Н.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Немировської О.В.

суддів - Желепа О.В., Мазурик О.Ф.

секретар - Черняк Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Контрол Юніон Сертифікейшнс Україна» про скасування незаконного наказу та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 травня 2023 року

встановив:

у вересні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив скасувати незаконний наказ про його звільнення від 23 серпня 2022 року та поновити його на посаді аудитора, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.08.2022 по 22.1.2022 в розмірі 123 000 гривень по день фактичного поновлення на роботі, стягнути моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29 травня 2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28 липня 2023 року було залишено без задоволення заяву представника відповідача - Кузьмічова О.Д. про ухвалення додаткового рішення.

Не погоджуючись з рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та постановити нове судове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення позивача та представника позивача - ОСОБА_3 , представника відповідача - Кузьмічова О.Д. , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що з 01.06.2021 він перебував у трудових відносинах з ТОВ «Контрол Юніон Сертифікейшнс Україна» на посаді аудитора, згідно трудового договору №04-01/06/2021 від 01.06.2021.

Наказом директора ТОВ «Контрол Юніон Сертифікейшнс Україна» №05-к/тр/2022 від 23.08.2022 його було звільнено за прогул без поважних причин, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Позивач зазначає, що за усною домовленістю між ним та керівником підприємства вся діяльність здійснювалась дистанційно, як і іншими працівниками компанії. Умовами про необхідність працювати в приміщенні офісу, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Шолуденко, 3, оф. 308 не визначалось. Впродовж року позивач виконував свої повноваження, знаходячись фізично у м. Ужгород, де постійно проживає. Всі відрядження здійснювались з міста Ужгород в місце розташування клієнта. Як зазначає позивач, у вказаний проміжок часу директор компанії не вимагав з`явитися в офіс або провадити свою діяльність з офісного приміщення у м. Київ. Відсутність на робочому місці не є прогулом, оскільки він виконував свої обов`язки поза межами офісу, окрім того акт, яким зафіксовано відсутність позивача на робочому місті, складено з порушеннями норм чинного законодавства. Тому позивач просив скасувати наказ про його звільнення, поновити його на роботі у відповідності до ст. 235 КЗпП України, стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 123 000 гривень.

Крім того, позивач вважає, що внаслідок порушення відповідачем його законних прав на працю шляхом незаконного звільнення, йому було завдано моральну шкоду, яку останній оцінює в 100 000 гривень

У зв`язку з викладеним позивач просив скасувати незаконний наказ про звільнення від 23.08.2022 та поновити його на посаді аудитора ТОВ «Контрол Юніон Сертифікейшнс Україна», стягнути з ТОВ «Контрол Юніон Сертифікейшнс Україна» середній заробіток за час вимушеного прогулу,стягнути 100 000 гривень моральної шкоди.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29 травня 2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено обставин на підтвердження недотримання відповідачем процедури його звільнення за п.4 ст.40 КЗпП України.

Оскільки матеріалами справи не підтверджується, що позивач був переведений на дистанційну роботу, трудовим договором № 04-01/06/2021, укладеним між ТОВ «Контрол Юніон Сертифікейшнс Україна» та позивачем, не врегульовано питання здійснення позивачем посадових обов`язків в дистанційній формі, при цьому позивач фактично на робочому місці був відсутній, суд приходить до висновку, що відсутні підстави вважати, що позивач здійснював свої посадові обов`язки в дистанційній формі.

Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та відповідає встановленим по справі обставинам.

Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та посилався на положення статтей 40, 43, 44, 60-2, 139, 147, 148 КЗпП України та Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

В статті 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно ч. 1 статтею 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (ч. 3 статті 21 КЗпП України).

В ст. 9 Конституції України закріплено, що чинні міжнародні договори, згода обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року № 3933-XII було ратифіковано Конвенцію Міжнародної Організації Праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, (далі - Конвенція). Згідно із ст. 4 вказаної Конвенції трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

За змістом п. 2 ст. 9 вказаної Конвенції, щоб тягар доведення необґрунтованого звільнення не лягав лише на працівника, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві.

Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку, зокрема, прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня. Робоче місце працівника - це певна зона, де працівник знаходиться і працює із застосуванням у процесі роботи різних технічних та/або інших засобів. Основою визначення робочого місця є функціональний розподіл праці у взаємозв`язку із засобами праці, що дозволяє розглядати робоче місце як місце докладання робочої сили працівників. Залишення роботи без попередження власника чи уповноваженого ним органу визнаються прогулом і можуть бути причиною звільнення працівника за обставин, коли працівник відсутній на роботі у особистих справах та не повідомив про такі обставини роботодавця.

Відповідно до положень частин 1, 4-6 ст. 60-2 КЗпП України дистанційна робота - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

У разі запровадження дистанційної роботи працівник самостійно визначає робоче місце та несе відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на ньому.

При дистанційній роботі працівник розподіляє робочий час на власний розсуд, на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не визначено трудовим договором. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 цього Кодексу.

За погодженням між працівником і роботодавцем виконання дистанційної роботи може поєднуватися з виконанням працівником роботи на робочому місці у приміщенні чи на території роботодавця. Особливості поєднання дистанційної роботи з роботою на робочому місці у приміщенні чи на території роботодавця встановлюються трудовим договором про дистанційну роботу.

Згідно ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування у відпустці.

В ст. 149 КЗпП України врегульовано порядок застосування дисциплінарних стягнень. Так, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника.

Згідно ст. 7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану порядок організації діловодства з питань трудових відносин, оформлення і ведення трудових книжок та архівного зберігання відповідних документів у районах активних бойових дій визначається роботодавцем самостійно, за умови забезпечення ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці. У період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником.

Відповідно до ч. 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) у зв`язку з повідомленням ним або членом його сім`ї про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою обов`язок доказування правомірності прийнятих при цьому рішень, вчинених дій покладається на відповідача.

Як видно з матеріалів справи та було правильно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 згідно трудового договору №04-01/06/2021 від 01.06.2021 працював у ТОВ «Контрол Юніон Сертифікейшнс Україна» на посаді аудитора. Відповідно до п. 3.1.1. та 3.1.2 Трудового договору, укладеного між ТОВ «Контрол Юніон Сертифікейшнс Україна» роботодавець приймає на себе зобов`язання визначити працівнику робоче місце, забезпечити його засобами, необхідними для виконання трудових обов`язків, визначених посадовою інструкцією. Створити працівнику умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого йому майна. В п. 3.2.3 Трудового договору на працівника було покладено обов`язок підтримувати чистоту та порядок на робочому місці, визначеному за адресою місцезнаходження роботодавця.

Представник відповідача визнає, що у товаристві діє спрощений режим регулювання трудових відносин, оскільки штат складається із 11 працівників, в трудовому договорі з позивачем не було визначення дистанційної роботи. З такою заявою позивач не звертався. В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції представник пояснював, що фактично до 15.08.2022 працівникам була дозволена дистанційна робота. Однак після повідомлення директором товариства у месенджері про роботу у штатному режимі, 16.08.2022 та 17.08.2022 ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці в офісі без повідомлення про поважність причин відсутності.

Доводи позивача про те, що повідомлення його про зміну режиму праці та необхідність прибути до офісу, йому особисто не надходило, трудовим договором не було визначено засоби електронних комунікаційних мереж для обміну документами, є необґрунтованими, оскільки такий спосіб електронної комунікації було визначено між працівниками товариства. Позивач в своїх поясненнях вказав, що спілкування між працівниками відбувалось на платформі Microsoft Teams, а також у месенджері Viber, докази про що надав сам позивач.

Відповідно до наданого відповідачем скріншоту повідомлення з месенджеру Viber 15.08.2022, направленого директором товариства ОСОБА_4 до групи з 9 працівників, серед яких був ОСОБА_1 , було поставлено до відома, що надалі робота продовжується в штатному режимі, всі умови праці та проведення аудитів згідно з трудовим договором (а/с 157 т. 1).

Наказом №150822-03 від 15.08.2022 за підписом директора товариства ОСОБА_4 було доручено головному бухгалтеру ОСОБА_5 вчинити дії з перевірки явки співробітників на робочому місці з 16.08.2022 по 26.08.2022 згідно трудових договорів.

В Актах від 16.08.2022 та 17.08.2022, складених головним бухгалтером ОСОБА_5 та директором ОСОБА_4 , було зафіксовано відсутність ОСОБА_1 на роботі цілий день.

Наказом директора ТОВ «Контрол Юніон Сертифікейшнс Україна» №05-к/тр/2022 від 23.08.2022 його було звільнено за прогул без поважних причин, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Доказів про те, що позивач в зазначені дні здійснював роботу дистанційно та про те, що йому було надано відпустку, матеріали справи не містять.

Такими чином, звільнення позивача з роботи відбулось з дотриманням вимог п. 4 ст. 40 КЗпП України.

ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Представником відповідача було подано заяву про відшкодування витрат на правничу (правову) допомогу в розмірі 40 000 гривень. До заяви було додано копію Договору про надання правової допомоги, укладеного 11.01.2024 між ТОВ «Контрол Юніон Сертифікейшнс Україна» та Адвокатським об`єднанням «КБ ПАРТНЕРС», Акт приймання-передачі виконаних робіт та надання послуг від 25 червня 2024 року, Детальний опис робіт (наданих послуг) по справі №761/19850/22 від 25.06.2024, Платіжна інструкція №1908.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

В ч. 8 статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Визначаючи суму відшкодування витрат на правову допомогу, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує такі критерії. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

З урахуванням критеріїв реальності та розумності колегія суддів визначає розмір відшкодування витрат на правничу допомогу - 3 000 гривень.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 травня 2023 року - без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Контрол Юніон Сертифікейшнс Україна» витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 04 липня 2024 року.

Головуючий

Судді