Постанова

від 24.06.2024 по справі 440/14362/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2024 р.Справа № 440/14362/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Токар А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.11.2023, головуючий суддя І інстанції: С.О. Удовіченко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі №440/14362/23

за позовом заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу

до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області

про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури (надалі також прокурор, апелянт) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу (надалі також ДЕІ, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (надалі відповідач, Кременчуцька МР) в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Кременчуцької МР щодо незабезпечення проведення робіт з винесення меж Регіонального ландшафтного парку «Кагамлицький» (надалі РЛП «Кагамлицький») загальною площею 28,15 га, який знаходиться в межах міста Кременчука Кременчуцького району Полтавської області,

- зобов`язати Кременчуцьку МР відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити проведення робіт із винесення меж території РЛП «Кагамлицький» загальною площею 28,15 га, який знаходиться в адміністративних межах міста Кременчука Кременчуцького району Полтавської області, та закріплення їх в натурі (на місцевості) та встановлення інформаційно-охоронних знаків встановленого зразка.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року відмовлено у задоволенні позов прокурора в інтересах держави в особі ДЕІ.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції прокурор подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування фактичних обставин справи, просив скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що рішенням Полтавської обласної ради від 28.02.2013 «Про організацію та оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду Полтавської області» організовано РЛП «Кагамлицький» загальною площею 28,15 га та п. 4 вказаного рішення зобов`язано виконавчий комітет Кременчуцької МР у термін до 01.07.2013 забезпечити внесення відповідних змін в плани землеустрою та земельно-кадастрової документації у встановленому законодавством порядку, а також спільно з власниками, користувачами земельних ділянок визначити та встановити межі в натурі (на місцевості) організованих і оголошених територій та об`єктів природно-заповідного фонду із встановленням інформаційно-охоронних та межових знаків загальнодержавного зразка. Однак вказане рішення досі не виконано, не зважаючи на те, що Кременчуцька МР є власником земельної ділянки, на якій розташовано РЛП «Кагамлицький» відповідно до закону. Згідно з рішенням XXX сесії Кременчуцької МР VI скликання від 26.03.2013 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду РЛП «Кагамлицький», дозвіл на розроблення проекту землеустрою надано Виконавчому комітету Кременчуцької МР. У подальшому рішенням Кременчуцької МР від 26.06.2013 «Про внесення змін до рішень Кременчуцької міської ради», внесено зміни в п. 1 рішення від 26.03.2013 та вказано замість слів «виконавчому комітету Кременчуцької міської ради» читати «виконавчому комітету Автозаводської районної ради міста Кременчука Полтавської області». Після цього рішенням Кременчуцької міської ради від 29.08.2013 зобов`язано юридичну особу РЛП «Кагамлицький» ініціювати оформлення проекту землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду регіонального ландшафтного парку.

Звертає увагу, що попереднє рішення Кременчуцької МР від 26.06.2013 є актом індивідуальної дії та не розповсюджується на інших суб`єктів, зокрема на РЛП «Кагамлицький». Відповідно замовником проекту землеустрою міг виступати лише виконавчий комітет Автозаводської районної ради міста Кременчука Полтавської області, який було ліквідовано та свій обов`язок щодо розробленням проекту ним не виконано. Відсутність дозволу на розроблення проекту землеустрою у РЛП «Кагамлицький» також відображено у висновку Державної експертизи землевпорядної документації від 13.03.2017 (додано відповідачем до відзиву). Саме через прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою Кременчуцька МР, в тому числі, реалізує свій обов`язок з координації здійснення землеустрою та контроль за використанням та охороною земель, передбачений ст. 19 Закону України «Про землеустрій».

Стверджує, що РЛП «Кагамлицький» не є органом місцевого самоврядування, а тому не уповноважений на затвердження проекту землеустрою. Відповідно наказ №6 від 01.03.2018 є незаконним.

Вважає, що проект землеустрою №018-ПВМ не підлягає реєстрації Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру у зв`язку з тим, що він виготовлений на замовлення не уповноваженої особи та затверджений, відповідно, не уповноваженою особою, про що також зазначено у висновку Державної експертизи землевпорядної документації від 13.03.2017 (міститься в матеріалах проекту землеустрою).

Однак, відповідачем, як розпорядником земельної ділянки, на якій розміщено об`єкт природно-заповідного фонду досі не забезпечено розроблення землевпорядної документації, не прийнято рішення про затвердження проекту землеустрою парку, що свідчить про його бездіяльність у спірних правовідносинах.

Окрім зазначеного, у своєму рішенні суд першої інстанції зазначив, що відповідно до акту обстеження і погодження меж РЛП «Кагамлицький» в м. Кременчуці Полтавської області факт наявності межових та інформаційних знаків свідчить про винесення та закріплення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі (а.с. 154). При цьому суд не вказує ким складено акт та дату його складення.

Стверджує, що згідно з Актом ДЕІ № 06-28/238 від 19.04.2021 встановлено відсутність межових знаків, видано припис №6/02.5-23 від 26.01.2021 та зобов`язано РЛП «Кагамлицький» встановити межові знаки. Припис ДЕІ до цього часу не виконано та межові знаки РЛП «Кагамлицький» не встановлені в натурі. Наведене підтверджується інформацією ДЕІ №02.5-11/3512 від 10.08.2023.

Вважає, що встановлення інформаційно-охоронних знаків встановленого зразка напряму залежить від фінансування Кременчуцької МР на закупівлю таких знаків. Протиправна бездіяльність відповідача призвела до того, що понад 10 років межі парку не визначені, кадастровий номер земельній ділянці не присвоєний та на публічну кадастрову карту не нанесено, межові знаки не встановлені.

01.03.2024 Кременчуцька МР надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення. Покликався на обґрунтованість рішення суду першої інстанції, у тому числі з підстав не встановлення: строків встановлення меж об`єктів природно-заповідного фонду, відповідальності за несвоєчасне встановлення таких меж, складу правопорушення, суб`єктом якого є орган місцевого самоврядування тощо.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено обставини, які не оспорено сторонами.

11.11.2022 листом № 52-12215вих-22 Кременчуцька окружна прокуратура Полтавської обласної прокуратури звернулася до Кременчуцька МР, в якій просила надати інформацію: чи надходив до інспекції проект землеустрою щодо встановлення меж території РЛП "Кагамлицький"; чи вживались заходи контролю щодо забезпечення охорони і збереження вказаного об`єкту природно-заповідного фонду - РЛП "Кагамлицький" (а.с. 17-19).

Листом від 02 лютого 2023 року № 1373-23 ДЕІ повідомила прокурора, що в ході проведення перевірки виявлено порушення вимог частини 3 ст. 14 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», а саме - встановлено відсутність проекту організації території РЛП "Кагамлицький", а також при проведенні натурного обстеження території регіонального ландшафтного парку встановлено відсутність межових знаків.

19.04.2021 за результатом проведеної перевірки складено Акт №06-28/238 та винесено обов`язковий до виконання припис №6/02.5-23 від 26 квітня 2021 року, згідно з яким РЛП "Кагамлицький", в особі керівника, зобов`язано розробити проект організації території РЛП "Кагамлицький" у термін до 26 липня 2021 року. У зв`язку відсутністю коштів передбачених на виконання робіт з розробки проектної документації у 2021 році, в.о. директора РЛП "Кагамлицький" звернувся до Інспекції (лист №102 від 23 липня 2021 року) з проханням відтермінування виконання зазначеного пункту припису, із зобов`язанням передбачення коштів при плануванні бюджету на 2022 рік (а.с. 20).

11.11.2022 листом № 52-12214вих-22 Кременчуцька окружна прокуратура Полтавської обласної прокуратури звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, в якій просила надати інформацію: чи розроблявся та затверджувався проект землеустрою щодо організації та встановлення меж РЛП "Кагамлицький" у м.Кременчуці; чи внесені відомості до Державного земельного кадастру із зазначенням кадастрового номеру земельної ділянки під РЛП "Кагамлицький" (а.с. 21-23).

25.11.2022 листом вх. № 9906-22 Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повідомило прокурора, що інформація щодо розробляння та затвердження проекту землеустрою щодо організації та встановлення меж РЛП "Кагамлицький" у м.Кременчуці в державному фонді документації із землеустрою відсутня (а.с. 54).

Вважаючи протиправною бездіяльність Кременчуцької МР щодо незабезпечення проведення робіт з винесення меж РЛП "Кагамлицький" загальною площею 28,15 га, який знаходиться в межах міста Кременчука Кременчуцького району Полтавської області, прокурор звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини урегульовані Земельним кодексом України (далі - ЗК України), законами України: "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон №280/97-ВР), "Про природно-заповідний фонд України" (далі - Закон №2456-XII), "Про землеустрій" (далі - Закон №858-IV).

Землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення відповідно до пункту в) частини першої статті 19 ЗК України є однією з категорій, на які за основним цільовим призначенням поділяються землі України.

Землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. (ст. 43 ЗК України)

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва). (ст. 44 ЗК України)

Вони можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду. (ст. 45 ЗК України)

До земель іншого природоохоронного призначення належать земельні ділянки, в межах яких є природні об`єкти, що мають особливу наукову цінність. (ст. 46 ЗК України)

Межі земель іншого природоохоронного призначення закріплюються на місцевості межовими або інформаційними знаками.

Порядок використання земель іншого природоохоронного призначення визначається законом.

Відповідно до ст. 46-1 ЗК України землі територій та об`єктів природно-заповідного фонду використовуються з урахуванням обмежень у їх використанні, визначених відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та положеннями про ці території, об`єкти.

Особливий режим охорони, відтворення і використання земель територій та об`єктів природно-заповідного фонду поширюється на всі розташовані в межах таких територій та об`єктів землі та земельні ділянки незалежно від форми власності та цільового призначення.

Землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом, належать до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність. (п. в) ч. 4 ст. 83 ЗК України)

Крім того такі землі не підлягають передачі в оренду на підставі ч. 3 ст.93 ЗК України. Відповідно до п. г) ч. 1 ст. 150 ЗК України вони відносяться до особливо цінних земель.

Встановлення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій з особливим природоохоронним, рекреаційним і заповідним режимами, меж земельних ділянок власників і землекористувачів згідно з п. в) ч. 1 ст. 183 ЗК України відноситься до основних завдань землеустрою.

Землеустрій відповідно до п. г) ч. 1 ст. 184 ЗК України передбачає обґрунтування встановлення меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами.

Землеустрій здійснюється суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, за рахунок коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів, а також коштів громадян та юридичних осіб. (ч. 1 ст. 185 ЗК України)

Проекти землеустрою погоджуються та затверджуються в порядку, вказаному в ч. 3 ст. 186 ЗК України.

Зокрема, проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів погоджуються з власниками, користувачами земельних ділянок, що включаються до території природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів без їх вилучення, крім випадків, коли обмеження безпосередньо встановлені законом або прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів погоджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, земель оздоровчого, рекреаційного призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон), органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення).

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів у зоні відчуження та зоні безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, погоджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов`язкового) відселення.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів затверджуються їх замовниками.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів, що розробляються з метою внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі та режими використання земель у межах територій пам`яток культурної спадщини, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, зон охорони, буферних зон, історичних ареалів населених місць, територій об`єктів культурної всесвітньої спадщини, затверджуються органами, що відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» затверджують науково-проектну документацію у сфері охорони культурної спадщини, що визначає обмеження у використанні земель у межах територій пам`яток культурної спадщини, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, зон охорони, буферних зон, історичних ареалів населених місць, територій об`єктів культурної всесвітньої спадщини. Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів, що розробляються з метою внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі та режими використання земель у межах територій пам`яток культурної спадщини, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, зон охорони, буферних зон, історичних ареалів населених місць, територій об`єктів культурної всесвітньої спадщини, не пізніше 30 календарних днів до дня їх затвердження публікуються на офіційному веб-сайті органу охорони культурної спадщини, уповноваженого здійснювати їх затвердження у разі наявності територій та об`єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон, земель, зарезервованих для заповідання, або прибережних захисних смуг, інших територій екологічної мережі проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів погоджуються органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Робочі проекти землеустрою затверджуються їх замовниками.

Робочі проекти землеустрою, що передбачають здійснення заходів на земельних ділянках державної та комунальної власності, розташованих на територіях чи об`єктах природно-заповідного фонду, їх охоронних зонах, землях, зарезервованих для заповідання, прибережних захисних смугах, інших територіях екологічної мережі, погоджуються органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до п. 24 «Перехідні положення» ЗК України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім перерахованих у пункті 24 земель, серед яких природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення (підп. в), а також визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Особи, які отримали дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зазначені у підпункті «е» цього пункту, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. До 1 січня 2023 року зазначені землі та земельні ділянки не можуть бути передані у власність та користування будь-яким іншим особам, крім тих, яким надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою (крім передачі їх для розміщення об`єктів, передбачених статтею 15 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності»). У разі якщо до 1 січня 2023 року такі земельні ділянки не передані у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, такі земельні ділянки переходять у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані.

До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Завданням законодавства України про природно-заповідний фонд України є регулювання суспільних відносин щодо організації, охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, відтворення їх природних комплексів, управління у цій галузі. (ст. 1 Закону №2456-XII)

Землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. (ст. 7 Закону №2456-XII)

Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.

На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. На землях територій та об`єктів природно-заповідного фонду, які створюються в зоні відчуження та зоні безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, забороняється будь-яка діяльність, що не забезпечує режим радіаційної безпеки.

Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

На використання земельної ділянки або її частини в межах природно-заповідного фонду може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором. Обмеження (обтяження) підлягає державній реєстрації і діє протягом строку, встановленого законом або договором.

Завдані внаслідок обмеження (обтяження) у землекористуванні втрати відшкодовуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 15 Закону №2456-XII природні заповідники - природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, підтримання природних спонтанних процесів і явищ, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки наукових засад охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки.

Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами повністю вилучаються з господарського використання і надаються заповідникам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України.

Основними завданнями природних заповідників є збереження природних комплексів та об`єктів на їх території, проведення наукових досліджень і спостережень за станом навколишнього природного середовища, розробка на їх основі природоохоронних рекомендацій, поширення екологічних знань, сприяння у підготовці наукових кадрів і спеціалістів у галузі охорони навколишнього природного середовища та заповідної справи.

На природні заповідники покладається також координація і проведення наукових досліджень на територіях заказників, пам`яток природи, заповідних урочищ у регіоні.

Відповідно до ст. 39 Закону №2456-XII для забезпечення необхідного режиму охорони природних комплексів та об`єктів природних заповідників, запобігання негативному впливу господарської діяльності на прилеглих до них територіях установлюються охоронні зони.

В разі необхідності охоронні зони можуть установлюватися на територіях, прилеглих до окремих ділянок національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, а також навколо заказників, пам`яток природи, заповідних урочищ, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків та парків-пам`яток садово-паркового мистецтва.

Розміри охоронних зон визначаються відповідно до їх цільового призначення на основі спеціальних обстежень ландшафтів та господарської діяльності на прилеглих територіях.

Приписи ст. 53 Закону №2456-XII визначають, що рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Порядок відведення земельних ділянок природним заповідникам, біосферним заповідникам, національним природним паркам, регіональним ландшафтним паркам, а також ботанічним садам, дендрологічним паркам, зоологічним паркам визначається Земельним Кодексом України.

Території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

Згідно зі ст.. 60 Закону №2456-XII охорона природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, а також ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, а також регіональних ландшафтних парків, управління якими здійснюється спеціальними адміністраціями, покладається на служби їх охорони, які входять до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України. Положення про службу державної охорони природно-заповідного фонду України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Охорона територій та об`єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають. У разі необхідності їх охорона може покладатися на служби державної охорони розташованих поблизу природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків та регіональних ландшафтних парків.

Органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.

Пунктами 34, 37 ч. 1 ст. 26 Закону №280/97-ВР визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин та прийняття рішень про організацію територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об`єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам`ятками природи, історії або культури, які охороняються законом, прийняття рішень про оголошення в місцях масового розмноження та вирощування потомства дикими тваринами «сезону тиші» з обмеженням господарської діяльності та добуванням об`єктів тваринного світу.

Сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил відповідає визначенню поняття землеустрою, вказаному у статті 1 Закону №858-IV.

Відповідно до ст. 19 Закону №858-IV до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать:

а) організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності; б) здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою; в) координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності; г) інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм; ґ) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.

Сільські, селищні, міські ради згідно з частиною першою статті 122 ЗК України передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Серед видів документації із землеустрою пунктом в частині другої статті 25 Закону №858-IV передбачено проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення.

Вони відповідно до ч.1 ст. 47 Закону №858-IV розробляються з метою: а) збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; б) створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму; в) створення приміських зелених зон, збереження і використання об`єктів культурної спадщини; г) проведення науково-дослідних робіт; ґ) встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг; д) визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів для біосферних заповідників, природних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, парків - пам`яток садово-паркового мистецтва та зоологічних парків можуть розроблятися лише на землях та земельних ділянках, що включаються до складу таких територій без вилучення у землевласників та землекористувачів.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів включають: а) завдання на складання проекту землеустрою; б) пояснювальну записку; в) характеристику території із встановленням режиму використання земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів; ґ) матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування; д) витяг з графічної частини відповідної містобудівної документації з позначеними межами водоохоронної зони, прибережної захисної смуги, пляжної зони (за наявності); е) інформацію про перспективний стан використання та охорони земель у межах адміністративно-територіальної одиниці, яка є складовою схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель відповідної адміністративно-територіальної одиниці (за наявності); є) план організації території з відображенням угідь, землевласників і землекористувачів, у тому числі земельних ділянок, щодо яких встановлені обмеження у використанні; ж) план меж земельних ділянок, що включаються до території природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів без їх вилучення у землевласників та землекористувачів; з) креслення перенесення в натуру (на місцевість) меж території оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення та земель водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів; и) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж території оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів у натурі (на місцевості).

Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів, що розробляється з метою внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі та режими використання земель у межах територій пам`яток культурної спадщини, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, зон охорони, буферних зон, історичних ареалів населених місць, територій об`єктів культурної всесвітньої спадщини, розробляється у складі науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини, крім випадків розроблення таких проектів з метою внесення до Державного земельного кадастру відомостей про обмеження у використанні земель, встановлені до набрання чинності цією частиною.

Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів, що розробляється з метою внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі та режими використання земель, щодо яких відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлюються обмеження у використанні земель, включає: а) завдання на складання проекту землеустрою; б) пояснювальну записку; в) характеристику території із встановленням режиму використання земель, на яких розташовані об`єкти культурної всесвітньої спадщини, пам`ятки культурної спадщини, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби, зони охорони, буферні зони, історичні ареали населених місць; г) матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування; ґ) перелік обмежень у використанні земельних ділянок; д) перелік земельних ділянок, на які поширюється дія зони обмеження у використанні земельних ділянок; е) відомості обчислення площі зони обмеження, у тому числі каталог координат.

Межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон встановлюються і по суходолу, і по водному простору.

Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.

Відомості про межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, межі обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів вносяться до Державного земельного кадастру.

Предметом спору у цій справі є бездіяльність відповідача щодо незабезпечення проведення робіт з винесенням меж РЛП "Кагамлицький" у м.Кременчуці, закріплення їх в натурі (на місцевості).

У свою чергу судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що рішенням Кременчуцької МР від 25 вересня 2012 року "Про згоду на створення ландшафтного заказника місцевого значення "Кагамлицький" на території м.Кременчука" надано згоду на створення ландшафтного заказника місцевого значення "Кагамлицький", площею 28,15 га вздовж річки Сухий Кагамлик на території м. Кременчука (а.с. 88).

У подальшому рішенням Кременчуцької МРвід 30 жовтня 2012 року "Про внесення змін в рішення Кременчуцької міської ради від 25 вересня 2012 року "Про згоду на створення ландшафтного заказника місцевого значення «Кагамлицький» на території м. Кременчука" внесено зміни у вищевказане рішення, а саме, зокрема:

- викладено назву рішення в новій редакції: "Про згоду на створення регіонального ландшафтного парку "Кагамлицький";

- додано пункт 6 наступного змісту: "6. Надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування виконавчому комітету Автозаводській районній раді м. Кременчука орієнтовною площею 29 га для створення регіонального ландшафтного парку "Кагамлицький";

- додано пункт 7 наступного змісту: « 7. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подати для розгляду та затвердження у встановленому порядку" (а.с. 90).

Рішенням Полтавської обласної ради від 28 лютого 2013 року "Про організацію та оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду Полтавської області" вирішено організувати РЛП"Кагамлицький" загальною площею 28.15 га (а.с. 91).

Рішенням Кременчуцької МР від 26 березня 2023 року "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду регіонального ландшафтного парку "Кагамлицький" в м. Кременчуці" надано дозвіл Виконавчому комітету Кременчуцької МР на розроблення проекту землеустрою з організації та встановлення меж території природно-заповідного фонду РЛП "Кагамлицький" у м. Кременчуці загальною площею 28.15 га (а.с. 74).

26 червня 2013 року рішенням Кременчуцької МР "Про внесення змін до рішень Кременчуцької міської ради" вирішено внести зміни в пункт 1 рішення міської ради від 26 березня 2013 року "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду регіонального ландшафтного парку "Кагамлицький" щодо надання дозволу виконавчому комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області на розроблення проекту землеустрою з організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду, а саме: замість слів виконавчому комітету Кременчуцької міської ради» читати "виконавчому комітету Автозаводської районної ради міста Кременчука Полтавської області" (а.с. 75).

29 серпня 2013 року рішенням Кременчуцької МР "Про організацію управління регіонального ландшафтного парку "Кагамлицький" створено юридичну особу РЛП "Кагамлицький" та затверджено склад спеціальної адміністрації РЛП "Кагамлицький" (а.с. 76).

Пунктом 4 вищевказаного рішення зобов`язано юридичну особу РЛП "Кагамлицький" ініціювати оформлення проекту землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду РЛП "Кагамлицький".

Згідно з Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців РЛП "Кагамлицький" (код ЄДРПОУ 38928060) зареєстрований як юридична особа 08 жовтня 2013 року номер запису 1 585 102 0000 008764 (а.с. 111-115).

У свою чергу 28 березня 2013 року наказом Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області № 15 затверджено Положення про РЛП "Кагамлицький", зі змінами від 08 жовтня 2013 року (а.с. 93-99).

Згідно пункту 1.4 Положення парк є юридичною особою, має круглу печатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням, бланки, прості печатки, штампи, розрахункові рахунки та майно. Парк має самостійний баланс, в установленому законодавством порядку веде бухгалтерський облік, складає і подає фінансову звітність, статистичну та інші види звітності.

Парк підзвітний, підконтрольний і підпорядкований Кременчуцькій МР (пункт 1.5 Положення).

Відповідно до пункту 1.10 Положення межі парку встановлюються в натурі (на місцевості), оформлюються відповідними знаками, наносяться на планово-картографічні матеріали органів Держземагентства на місцях та землевласника і землекористувача, відображаються на відповідних формах статистичної звітності з кількістю обліку земель та землевпорядній документації.

Рішенням Кременчуцької МР від 24 грудня 2013 року "Про затвердження Комплексної програми розвитку та штатного розпису РЛП"Кагамлицький" на 2013-2017 роки" затверджено відповідну програму та затверджено штатний розпис РЛП "Кагамлицький" (а.с. 103).

Рішенням Кременчуцької МР від 25 лютого 2014 року "Про надання згоди на прийняття до комунальної власності територіальної громади Кременчука майна для регіонального ландшафтного парку "Кагамлицький" з комунальної власності територіальної громади Автозаводського району міста Кременчука" надано згоду на безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Кременчука майна для РЛП "Кагамлицький" з комунальної власності територіальної громади Автозаводського району міста Кременчука, з врахуванням даних експертного висновку про вартість майна, яке підлягає передачі (а.с. 107).

07 грудня 2015 року між РЛП"Кагамлицький" та ТОВ "Центр земельних правовідносин" укладено договір про розроблення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду РЛП "Кагамлицький".

ТОВ "Центр земельних правовідносин" розроблено проекту землеустрою № 018-ПВМ щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду РЛП "Кагамлицький" в м. Кременчуці Полтавської області" (а.с. 77-186).

Відповідно до акту обстеження і погодження меж РЛП "Кагамлицький" в м. Кременчуці Полтавської області факт наявності межових та інформаційних знаків свідчить про винесення та закріплення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі (на місцевості) (а.с. 154).

Підпунктом 3 ч. 3 ст. 186 ЗК України встановлено, що проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів затверджуються їх замовниками.

Статтею 47 Закону №858-IV передбачено, що рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.

РЛП "Кагамлицький" своїм наказом № 6 від 01 березня 2018 року "Про затвердження проекту землеустрою № 018-ПВМ щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду регіонального ландшафтного парку "Кагамлицький" в м. Кременчуці Полтавської області" затвердив відповідний проект (а.с. 187).

У подальшому, рішенням Кременчуцької МР від 30 березня 2018 року "Про надання та відмову в наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в м. Кременчуці" надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування РЛП "Кагамлицький" орієнтовною площею 28.1500 га для розміщення об`єкту природно-заповідного фонду РЛП "Кагамлицький".

Виходячи із змісту заявлених позовних вимог про бездіяльність відповідача щодо незабезпечення проведення робіт з винесенням меж РЛП "Кагамлицький", закріплення їх в натурі (на місцевості), то ця обставина не є визначальною підставою для того, щоб визнати бездіяльність відповідача щодо проведення робіт з поставленого питання, оскільки такі роботи фактично проводилися, про що наведено вище.

Відповідно до п. 24 розділу Х "Перехідних положень" ЗК України, до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Враховуючи вище зазначене колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для визнання протиправною бездіяльності Кременчуцької міської ради щодо незабезпечення проведення робіт з винесення меж РЛП "Кагамлицький", оскільки чинним законодавством не встановлено строків або термінів встановлення меж об`єктів природно-заповідного фонду, не встановлено відповідальності за не своєчасне встановлення меж об`єктів природно-заповідного фонду, а також відсутній відповідний склад правопорушення, суб`єктом якого є орган місцевого самоврядування, а об`єктивна сторона полягає у протиправній бездіяльності суб`єкта.

Така позиція узгоджується із висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 18 лютого 2021 року по справі №160/6885/19. У цьому рішенні колегія суддів також зазначила, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнана протиправною адміністративним судом лише у випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 21 грудня 2018 року у справі 3813/4640/17, постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі №342/158/17.

Стосовно доводів апелянта про неподання документів із землеустрою до Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, не проведення остаточної реєстрації земельної ділянки та не присвоєння кадастрового номера земельній ділянці на якій розташований РЛП «Кагамлицький», не беручи до уваги, що парк хоча і підзвітний, підконтрольний і підпорядкований Кременчуцькій МР, однак є самостійною юридичною особою та є замовником проекту землеустрою № 018-ПВМ щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду РЛП "Кагамлицький" в м. Кременчуці Полтавської області".

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про відсутність дозволу на розроблення проекту землеустрою, з огляду на те, що рішенням Кременчуцької МР від 29 серпня 2013 року зобов`язано юридичну особу РЛП "Кагамлицький" ініціювати оформлення проекту землеустрою з організації встановлення меж територій природно-заповідного фонду РЛП "Кагамлицький".

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне врахувати те, що ДЕІ у приписі №6/02.5-23 від 26 квітня 2021 року, на який посилається апелянт, зобов`язало РЛП "Кагамлицький", в особі керівника, розробити проект організації території РЛП "Кагамлицький" у термін до 26 липня 2021 року, а не Кременчуцьку МР, що також спростовує правомірність заявлених прокурором позовних вимог.

Покликання апелянта на те, що РЛП "Кагамлицький" підконтрольний і підзвітний Кременчуцькій МР не створює у останнього обов`язку для вчинення відповідних дій замість РЛП "Кагамлицький".

Враховуючи вище зазначене, а також завдання Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, які визначені у Положенні про Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2020 року № 614 (далі - Положення), колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про зобов"язання Кременчуцьку міську раду забезпечити проведення робіт із винесення меж території РЛП «Кагамлицький» та закріплення їх в натурі (на місцевості) оскільки саме на Міндовкілля, зокрема, покладено обов`язок щодо організації встановлення в натурі (на місцевості) меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав як для задоволення вимог апеляційної скарги.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року по справі №440/14362/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. ЛюбчичСудді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 03.07.2024.