Постанова

від 27.06.2024 по справі 562/4385/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 562/4385/23 пров. № А/857/10763/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-суддіКузьмича С. М.,

суддівГудима Л.Я., Качмара В.Я..

за участю секретаряКулабухової М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 18 квітня 2024 року (ухвалене головуючим суддею Саган Л.В. у м. Здолбунові о 17 год. 40 хв., повне судове рішення складено 22 квітня 2024 року) у справі № 562/4385/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Рівненській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив

скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕА1 № 8179771 від 21.11.2023, якою його було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 121-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що спірна постанова є необґрунтованою, винесеною з порушенням чинного законодавства, викладені у ній обставини та підстави порушення правил дорожнього руху такі, що не відповідають дійсності, а розгляд справи є неповним та необ`єктивним. Стверджує, що автомобіль «Tesla Model 3» було придбано ТОВ «ВАГ БРОК» в Республіці Чехія згідно договору купівлі-продажу № 0376 від 13.09.2023. Митна декларація № 23UA205150013760U0 від 18.09.2023 оформлена на одержувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАГ БРОК» (адреса: 43020, м.Луцьк Волинської області, вул.Рівненська, 76а). У митній декларації на синьому штампі вказано «видано транзитний номер для разових поїздок Т4МІ4007». Згідно довіреності, виданої 01.06.2023 ТОВ «ВАГ БРОК», довіритель уповноважив ОСОБА_1 керувати автомобілем та доставляти товар (кузова, причіпи, напівпричіпи та інші складові частини автомобілів), які належать ТОВ «ВАГ БРОК». На вимогу працівника поліції він надав усі необхідні документи на автомобіль, проте поліцейський не взяв їх до уваги.

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 18.04.2024 в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що скоєння позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 121 та ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, підтверджується належними доказами, а тому притягнення його як правопорушника до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху є правомірним і законним.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та в прийняти нове, яким задовольнити позов.

Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що поліцейським під час розгляду справи не було надано доказів порушення правил дорожнього руху.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що 21.11.2023 сержантом поліції 1 батальйону 2 роти УПП в Рівненській області Муляр Оленою Вікторівною винесено постанову серії ЕА1№8179771 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, в розмірі 1190 грн за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

В оскаржуваній постанові зазначено, що 21.11.2023 о 08 год. 32 хв. у м.Рівне Рівненської області по вул. Олекси Новака, 79 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом з непристебнутим ременем безпеки, а також з номерним знаком НОМЕР_1 , що не належить цьому транспортному засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, чим порушив вимоги пунктів 2.3 «в», 2.9 «в» Правил дорожнього руху.

Позивач вважаючи оскаржену постанову незаконною, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами ч. 5 ст. 160 КАС України право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень мають особи, права, свободи та інтереси яких відповідні рішення, дії чи бездіяльність порушують.

Відповідно до п. 1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР) учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно вимог п. 2.3 «в» ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними та не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Положеннями п. 2.9 «в» ПДР визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Частиною 1 ст.37 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що забороняється експлуатація незареєстрованих (неперереєстрованих) транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені чи підроблені, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає встановленим вимогам, або з номерними знаками, які закріплені у не встановлених для цього місцях, закриті іншими предметами чи забруднені, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів, перевернуті чи не освітлені, а також транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному контролю, але не пройшли його, та у випадках, передбачених законодавством, без чинного на території України поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).

Відповідно до ч. 5 ст. 121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч. 1 ст. 121-3 КУпАП керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відтак, згідно наведеного вище колегія суддів встановила, що передбачена відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки та керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам.

Статтею 9 КУпАП закріплено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Згідно зі ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, правил дорожнього руху.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Положеннями п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справи України від 07.11.2015 № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 279-8 цього Кодексу.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно ч. 1 3 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

В силу положень ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КАС України достовірним є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а ч.1, 2 ст.76 КАС України передбачає, що достатнім є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Положення цього Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.

Відповідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, як на обставини вчинення правопорушення покликається на складену відповідачем постанову у справі про адміністративне правопорушення та долучений відеозапис.

Разом з цим, колегія суддів не вважає постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Щодо наявного відеозапису, то колегія суддів вважає за потрібне зазначити таке.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що згідно відеозапису з нагрудної камери поліцейського, дослідженого судом у судовому засіданні, під час руху транспортного засобу водій ОСОБА_1 не був пристебнутим ременем безпеки. При цьому ремінь безпеки був пристебнутий поза спиною позивача.

Щодо керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам то слід зазначити наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 затверджено «Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» (далі - Порядок), яким встановлено єдину на території України процедуру державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), присвоєння буквено-цифрової комбінації номерних знаків з їх видачею або без такої, оформлення і видачі реєстраційних документів та/або їх формування в електронній формі.

Згідно з п. 2 Порядку, цей Порядок є обов`язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов`язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень.

За змістом п .28 Порядку, ввезені в Україну транспортні засоби підлягають державній реєстрації на підставі заяв власників і митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронних митних декларацій або виданих митними органами посвідчень про їх реєстрацію в сервісних центрах МВС.

Пунктом 31 Порядку визначено, що на транспортні засоби особистого користування, тимчасово ввезені на митну територію України більш як на 30 діб, видаються тимчасові реєстраційні талони із зазначенням строку тимчасового ввезення, встановленого митним органом відповідно до митного законодавства, про що зазначається в документах про митне оформлення таких засобів.

У разі закінчення строку тимчасового ввезення транспортного засобу особистого користування, зазначеного в тимчасовому реєстраційному талоні, останній вважається недійсним, а транспортний засіб - незареєстрованим.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що згідно з інформації, наданої Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС у Рівненській області від 21.12.2023 за № 31/5313-17-2023, згідно з п.12 Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2009 № 1200, забезпечення суб`єктів господарювання номерними знаками для разових поїздок та номерними знаками «Транзит» здійснюється відповідно територіальним органом з надання сервісних послуг МВС в установленому законодавством порядку. 21.10.2015 відповідальна особа ПП «ЄВРО ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 39297546) ОСОБА_2 отримав від регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Волинській області номерні знаки для разових поїздок, серед яких був номерний знак НОМЕР_2 . Станом на 21.11.2023 даний номерний знак знаходиться у ПП «ЄВРО ТРЕЙД» (м.Луцьк Волинської області, проспект Перемоги, 1, офіс 305, код ЄДРПОУ 39297546) та на транспортні засоби не присвоювався. Автомобіль «Tesla Model 3», кузов № НОМЕР_3 , розмитнений ТОВ «ВАГ БРОК» (код ЄДРПОУ 44469839).

Відтак, суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги власноруч зазначену відмітку на Митній декларації від 18.09.2023 про присвоєння транспортному засобу «Tesla Model 3» транзитного номеру для разових поїздок Т4МІ4007, оскільки не було дотримано встановленого законом порядку отримання номерного знаку.

Ба більше, колегія суддів, вважає за потрібне зазначити, що з долученого відеозапису слідує, що позивач своєю поведінкою та висловлювання не сприяв всебічному та повному розгляду справи, як і не сприяв встановленню відсутності у його діях скоєних адміністративних правопорушень.

Разом з цим, невизнання вини та твердження позивача про те, що постанова була винесена з порушенням порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, суд першої інстанції обґрунтовано розцінив, як намагання уникнути відповідальності за скоєні адміністративні правопорушення.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн, оскільки недотримання ПДР підтверджено належними доказами.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 18 квітня 2024 року у справі № 562/4385/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 04 липня 2024 року