Постанова

від 03.07.2024 по справі 816/1343/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 року

м. Київ

справа № 816/1343/18

касаційне провадження № К/9901/2170/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.07.2018 (суддя Костенко Г.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2018 (головуючий суддя - Тацій Л.В., судді - Григоров А.М., Подобайло З.Г.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг НГВ" до Головного управління ДФС у Полтавській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг НГВ" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 22.03.2018 №10246/6/99-99-11-02-06-25, податкові повідомлення-рішення Управління від 20.12.2017 №0013881405, №0013891405.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з ТОВ "Воллер", ТОВ "Петра Транс Груп", ТОВ "Воркхорс", ТОВ "Борисфен-Груп-ЛТД", ТОВ "Промоушн Трейд", ТОВ "Селезія", ТОВ "Грандфлай", ТОВ "Файзер Компані", на підтвердження яких позивачем надано відповідні первинні документи. Вважає, що ДФС України не було надано вмотивоване рішення у строк, визначений пунктом 56.8 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а відтак скарга на податкові повідомлення-рішення є такою, що повністю задоволена.

Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 19.07.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2018, позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Управління від 20.12.2017 №0013881405, №0013891405. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Задовольняючи позовні вимоги у визначеній судами частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Товариством правомірно сформований податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями із наведеними вище контрагентами позивача, оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків та сприяли отриманню доходу, а відтак зазначені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню. В межах кримінального провадження відносно посадових осіб ТОВ "Файзер Компані" не підтверджено факту фіктивних взаємовідносин між позивачем і цим контрагентом.

Управління, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій непідтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентами з підстав: відсутності первинних документів в підтвердження господарських операцій; наявності недоліків у первинних документах; неможливості перевірки контрагентів позивача; наявності негативної інформації відносно контрагентів позивача; наявності вироку у кримінальному провадженні за ознаками фіктивного підприємництва відносно посадової особи ТОВ "Файзер Компані" - ОСОБА_1 , який підписував первинні документи; відсутності достатньої кількості трудових ресурсів, основних фондів, транспортних засобів, складських приміщень тощо.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.01.2019 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02.07.2024 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 03.07.2024.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Воллер" за листопад 2015 року, ТОВ "Петра Транс Груп" за квітень 2016 року, ТОВ "Воркхорс" за травень-червень 2016 року, ТОВ "Борисфен-Груп-ЛТД" за червень 2016 року, ТОВ "Промоушн Трейд" за червень 2016 року, ТОВ "Селезія" за серпень-вересень 2016 року, ТОВ "Грандфлай" за листопад 2016 року, ТОВ "Файзер Компані" за грудень 2016 року, за результатами якої складено акт від 01.12.2017 №1608/16-31-14-05-09/39582561 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, п. 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в результаті чого встановлено:

заниження платником податку на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 237864,63 грн;

завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту за грудень 2016 року на загальну суму 5432,00 грн та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (21р. декларації з ПДВ за червень 2017 року) на суму 5432,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки Управлінням прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.12.2017:

№0013881405, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) кредиту в сумі 5432,00 грн;

№0013891405, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 297330,78 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 237864,63 грн, за штрафними санкціями в розмірі 59466,15 грн.

За наслідками адміністративного оскарження рішенням ДФС України від 22.03.2018 №10246/6/99-99-11-01-02-06-25 про результати розгляду скарги податкові повідомлення-рішення Управління залишено без змін.

Висновки про порушення грунтувалися на тому, що Товариством включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за господарськими операціями із зазначеними вище контрагентами, які, на думку контролюючого органу, не носять реального характеру.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Подетковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом підпунктів «а», «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Отже, вирок щодо посадової особи контрагента, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правомірності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій позивач (покупець) мав господарські відносини з продавцями: ТОВ "Воллер" за договором купівлі-продажу від 02.11.2015 №0411; ТОВ "Петра Транс Груп" за договором купівлі-продажу від 01.04.2016 №04/04-2016; ТОВ «Воркхорс» за договором купівлі-продажу від 18.05.2016 №20/05-2016; ТОВ "Борисфен-Груп-ЛТД" за договором купівлі-продажу від 24.06.2016 №24/06-2016; ТОВ "Промоушн Трейд" за договором купівлі-продажу від 01.06.2016 № 29/06-2016; ТОВ "Селезія" за договором купівлі-продажу від 02.08.2016 №1538; ТОВ "Гранфлай" за договором поставки від 01.06.2016 №29/06-2016; ТОВ "Файзер Компані" за договором поставки від 26.12.2016 №26/12, предметом яких є придбання товарно-матеріальних цінностей, обладнання.

На підтвердження зазначених господарських операцій позивачем надано до суду рахунки- фактури, витратні накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, платіжні доручення, оборотно-сальдову відомість по рахунку 631, бухгалтерські регістри за грудень 2016, оборотно-сальдову відомість по рахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями", оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", оборотно-сальдову відомість по рахунку 10 "Основні засоби".

Поставка придбаних товарно-матеріальних цінностей у контрагентів відбувалась до складу Товариства, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 107,5 м2, яким він користується за договором оренди, укладеним із ОСОБА_2 . Також, позивач орендував нежитлове приміщення (офіс) за адресою: АДРЕСА_1.

Транспортування придбаних товарно-матеріальних цінностей здійснювалось ТОВ "Інжиніринг НГВ» на автомобілі ГАЗ 31027-288 ВІ7741АР, який підприємство взяло в оренду у ОСОБА_3 відповідно до нотаріально посвідченого договору оренди від 14.05.2015 та акту приймання-передачі транспортного засобу від 14.05.2015. Також, між підприємством та ОСОБА_3 укладено договір про надання транспортних послуг від 05.05.2015 №1.

В подальшому придбані товарно-матеріальні цінності були реалізовані позивачем: ПАТ "Природні ресурси" за договором від 02.10.2015 №02/10-2015; ТОВ "НВП Комплект Ліга" за договором купівлі-продажу від 26.06.2015 №7; ТОВ "Полтаваспецмонтаж" за відповідними видатковими накладними; ТОВ "Сервісна Інжинірингова компанія" за договором від 01.06.2016 №01/03-2016; ТОВ "Полтавська бурова компанія" за договорами купівлі-продажу від 01.04.2016 №03/04-2016; ТОВ "Арабський Енергетичний Альянс ЮЕЙ" за договором від 01.04.2016 №05/04-2016; ТОВ "Карпатигаз" ДСД№3 за відповідною видатковою накладною; ТОВ "Надійне обладнання та свердловинний сервіс" за договором від 10.06.2016 №11/06-2016; ТОВ "Куб-Газ" за договором від 02.03.2015 №1; ТОВ НТП "Бурова техніка" за відповідними видатковими накладними; ТОВ "Нафтогазмонтаж" за договором купівлі-продажу від 02.03.2015 №2.

Подальша реалізація придбаних товарно-матеріальних цінностей та обладнання підтверджується відповідними видатковими накладними, довіреностями, податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, рахунками.

Окрім зазначеного, придбані у ТОВ "Промоушн Трейд" товарно-матеріальні цінності були частково використані при проведенні ремонтних робіт за договором від 24.06.2016 №05/06-2016, за яким Товариство надало послуги ТОВ "Полтавська бурова компанія" по ремонту Елеватора КМ 127*250.

Виконання вказаних робіт підтверджується: актом наданих послуг; податковою накладною; актом приймання-передачі обладнання в ремонт; актом приймання-передачі обладнання з ремонт; дефектною відомістю; платіжним дорученням.

Також, товарно-матеріальні цінності придбані у ТОВ "Промоушн Трейд" були використані позивачем при проведенні ремонтних робіт.

Так, за договором про виконання ремонтних робіт №03/05-2016 від 05.05.2016 Товариство надало послуги ТОВ "Арабський Енергетичний Альянс ЮЕЙ" по ремонту Хрестовини фонтанної арматури 280/180/65*350 та ремонту підвіски фонтанної арматури, що підтверджується актом наданих послуг, податковою накладною, актом приймання-передачі обладнання в ремонт, актом приймання-передачі обладнання з ремонту, дефектними відомостями, платіжним дорученням.

Суди, приймаючи рішення дійшли до висновку про підтвердження зазначених господарських операцій належними первинними документами бухгалтерського обліку.

Водночас, суди зазначаючи про наявність вироку Подільського районного суду міста Києва від 09.08.2017 у кримінальній справі № 758/9102/17, яким ОСОБА_1 , директора ТОВ "Файзер Компані", було визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205, частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України, не надали правової оцінки обставинам справи, встановленим у цьому вироку, тоді як на вказаний вирок контролюючий орган посилався як на аргумент фіктивності операцій між позивачем та ТОВ "Файзер Компані".

Зокрема, у цьому вироку зазначено, що аналізуючи об`єктивну сторону діяння ОСОБА_1 , суд у кримінальній справі встановив, що після перереєстрації ТОВ «Файзер Компані» на ім`я ОСОБА_1 , вказаний громадянин самостійно підприємницьку діяльність не здійснював, не укладав правочини з суб`єктами господарювання - резидентами України, які в свою чергу, не мали на меті настання реальних наслідків, не користувався печаткою підприємства, не використовував банківських рахунків підприємства, не здійснював перерахування безготівкових грошових коштів по рахункам підприємства, не формував податкові зобов`язання та податковий кредит, а реєстраційні та установчі документи зазначеного підприємства передав невстановленій слідством особі на ім`я Іван. Надання ОСОБА_1 , особистих даних, документів, підписання реєстраційних документів ТОВ «Файзер Компані» дало змогу невстановленим слідством особам здійснювати незаконну діяльність, в тому числі: укладати правочини з суб`єктами господарювання - резидентами України, які в свою чергу не мали на меті настання реальних наслідків, користуватися печаткою підприємства, використання банківських рахунків підприємства, здійснювати перерахування безготівкових грошових коштів по рахункам підприємства, формувати податкові зобов`язання та податковий кредит, що, в свою чергу, є фіктивним підприємством. Незважаючи на те, що ТОВ «Файзер Компані» було зареєстровано на ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як суб`єкт підприємницької діяльності - юридична особа, останній сприяв у його створенні не з метою здійснення господарської діяльності, а з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, а саме з метою сприяння суб`єктам господарювання реального сектору економіки, в тому числі Товариству.

Наведені обставини, встановлені у вироку не були досліджені судами попередніх інстанцій і таким обставинам не було надано оцінку.

Верховний Суд визнає, що недоліки в окремих документах первинного обліку або відсутність деяких первинних документів не може слугувати підставою для визнання таких операцій нереальними, водночас суд повинен встановити фактичні обставини у справі щодо взаємовідносин позивача з наведеним контрагентом, надати відповідну оцінку таким відносинам з урахуванням аналізу дійсного економічного змісту первинних і бухгалтерських документів, висновків акту перевірки та інших доказів і доводів, які містяться у матеріалах справи.

При оцінці податкових наслідків господарських операцій суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податків норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів сторін має встановити фактичні правовідносини учасників господарських взаємовідносин, дослідити дійсний рух активів у процесі виконання операцій, наявність змін у майновому стані платника, встановити наявність документів первинної звітності, бухгалтерського обліку, складського обліку, докази використання у господарській діяльності придбаних будівельних робіт та інші докази в підтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентом, встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Суд повинен надати належну правову оцінку доводам позивача та відповідача, якими вони мотивують свою правову позицію у справі, оцінити представлені учасниками провадження докази у сукупності та надати належне обґрунтування щодо причин відхилення певних доказів, надання переваги тим чи іншим доводам або доказам.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку про підтвердження господарських операцій позивача із ТОВ «Файзер Компані».

В свою чергу, оскільки матеріали справи не містять детальних розрахунків нарахованих Товариству грошових зобов`язань з податку на додану вартість (та застосованих штрафних (фінансових) санкцій), а також зменшення розміру від`ємного значення з податку на додану вартість, доданих до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, по кожному із контрагентів, у Верховного Суду відсутня можливість виокремити суми по господарських операціях позивача із ТОВ «Файзер Компані» із загальної суми, визначеної у оспорюваних податкових повідомленнях-рішеннях.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню в частині задоволених позовних вимог із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції в цій частині. В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, докази, якими вони підтверджуються та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

За приписами частин першої і другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.07.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2018 скасувати в частині задоволених позовних вимог, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.07.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк