Рішення

від 05.06.2024 по справі 135/1217/22

ЛАДИЖИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 135/1217/22

Провадження № 2/135/3/24

РІШЕННЯ

іменем України

05.06.2024 м. Ладижин Вінницька область

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Волошиної Т.В.,

за участі секретаря судових засідань Безпалька С.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ладижині Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Ладпроект» та ОСОБА_4 про визнання договору найму (оренди) укладеним та відшкодування матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий виклад позиції сторін провадження

1.1 Зміст позовної заяви

У листопаді2022року позивач ОСОБА_1 звернуласядо судуіз позовноюзаявою доПП "Ладпроект", ОСОБА_4 ,в якійпросить визнатиукладеним Договірнайму (оренди)одноповерхової будівліза адресою: АДРЕСА_1 між неюта ППЛадпроект (ЄДРПОУ:34261342).Також просить стягнутиз ППЛадпроект наїї користьматеріальну шкоду,завдану внаслідокпожежі та стягнути з ОСОБА_4 на її користь 131 000 гривень згідно з розпискою від 30.11.2019, а також понесені судові витрати за сплату судового збору та витрати на правову допомогу в рівних частинах.

На обґрунтування своєї позиції зазначає, що вона у вересні 2013 року надала ПП "Ладпроект" за договором найму (оренди) у користування одноповерхову будівлю за адресою АДРЕСА_1 , згідно з усною домовленістю. Сторони домовилися про щомісячну орендну плату у розмірі 3000 грн. На вимогу укласти письмовий договір оренди відповідач відмовився, запевнивши у достатності усної форми договору та можливості укладення договору купівлі-продажу в майбутньому.

01.01.2016 о 08:33 ОСОБА_5 повідомив про пожежу в адміністративному приміщенні ПП "Ладпроект" за адресою м. Ладижин, вул. Базарна, 21. Пожежу було ліквідовано о 09:04 силами ДПРЧ-30 м. Ладижин. Внаслідок пожежі знищено дерев`яне перекриття на площі 20 м?, два віконних блока, оргтехніку, холодильник, офісні меблі, документи. Причина пожежі - підпал. Матеріальний збиток оцінено у 200 000 грн, побічний збиток - 295 000 грн. Факт пожежі підтверджений Журналом обліку пожеж та загорань, кримінальним провадженням №12016020070000001 за ч.2 ст.194 КК України, актом про пожежу з фото таблицями та звітом про причину пожежі.

З огляду на зазначені факти, у результаті користування одноповерховою будівлею, що належить позивачу, відповідачем ПП "Ладпроект" завдано матеріальної шкоди майну позивача. Оскільки договір найму (оренди) не був укладений у письмовій формі, необхідно довести факт укладення усного договору для можливості відшкодування матеріального збитку.

Крім того, зазначає, що сторони домовились про укладення в майбутнього договору купівлі - продажу даного приміщення за суму 40 000 доларів США.

26.03.2015 відповідачем було сплачено перший платіж/аванс за купівлю будівлі, а саме її частини - прохідної, що підтверджується видатковим касовим ордером № 92 від 26.03.2015. У травні того ж року відповідачем було сплачено ще 666 долари США, цей платіж відбувся 22.05.2015 та підтверджується видатковим касовим ордером № 176 від 22.05.2015.

За 2016 рік відповідачем були проведені такі платежі та внески: 01.02.2016 - 4 000 долари США (чотири тисячі доларів США), 03.02.2016 - 1 200 долари США, 29.06.2016 1 760 долари США, 27.09,2016 р. - 300 долари США. Окрім того, 30.11.2019 ОСОБА_4 , який був представником ПП Ладпроект надав позивачу розписку, згідно з якою зобов`язався сплатити суму 131 000 грн до кінця 2019 року та оформити договір купівлі - продажу прохідної згідно з домовленостями з позивачем - ОСОБА_1 .

Враховуючи те, що ОСОБА_4 не виконав свої зобов`язання та не сплатив кошти позивачу в розмірі 131000 грн та не уклав договір купівлі - продажу, вважає за необхідне просити суд стягнути дані кошти з ОСОБА_4 на користь позивача.

1.2. Відзив на позовну заяву у передбачений законом строк відповідачем не подано.

2. Виклад позицій учасників справи, висловлених в судовому засіданні.

Позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, викладені в позовній заяві, і просила їх задовольнити. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що у вересні 2013 року до неї звернувся ОСОБА_4 з пропозицією викупити приміщення. Вони домовились, що ОСОБА_4 викупить це приміщення до кінця 2013 року, але він не виконав своїх зобов`язань. Також домовилися, що поки ОСОБА_4 не викупить приміщення, він буде оплачувати всі витрати на його утримання. Договір оренди в письмовій формі не укладався, це була усна домовленість. Істотною умовою договірних відносин була орендна плата в розмірі 3000 грн щомісячно. Окрім того, було домовлено, що ОСОБА_4 нестиме відповідальність за пошкодження майна та дотримання протипожежних правил. Датою укладення договору ОСОБА_1 вважає вересень 2013 року (точної дати не пам`ятає). Спочатку ОСОБА_4 платив за оренду, але з 2016 року жодних платежів не здійснював. Також він здійснював оплату за викуп приміщення (загалом сплатив близько 10 000 доларів США). У 2016 році в приміщенні сталася пожежа. ОСОБА_1 вважає, що ОСОБА_4 як орендар повинен відшкодувати їй шкоду, завдану пожежею. У 2014 році вона пропонувала ОСОБА_4 укласти офіційний договір оренди, але він не погодився. ОСОБА_4 постійно обіцяв викупити приміщення та віддати борги за оренду, але своїх обіцянок не дотримався, а згодом взагалі відмовився викупляти приміщення. Орендованим приміщенням ОСОБА_4 користувався до 22 листопада 2021 року. ОСОБА_1 вважає цю дату закінченням дії договору оренди. Договір оренди вона укладала усно з ОСОБА_4 як фізичною особою. На момент укладення договору їй не було відомо, що ОСОБА_4 є представником ПП «Ладпроект». Пізніше ОСОБА_4 написав розписку, що віддасть заборгованість за оренду та викупить приміщення. ОСОБА_1 вважає, що ОСОБА_4 діяв як представник ПП «Ладпроект», оскільки це підприємство було зареєстроване в орендованому приміщенні. Це також підтверджують касові ордери про сплату коштів за викуп приміщення та орендну плату, видані ПП «Ладпроект». Проте доказів того, що на момент укладення договору ОСОБА_4 був директором ПП «Ладпроект», надати не може. На уточнюючі запитання ОСОБА_6 не змогла пояснити, чому вважає, що договір оренди був укладений з ПП «Ладпроект», а кошти за заборгованістю слід стягнути з ОСОБА_4 як з фізичної особи.

Представник позивача ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги, викладені в позовній заяві та поясненнях позивача, у повному обсязі і просила їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 повністю не визнав позовні вимоги і просив відмовити в їх задоволенні. На обґрунтування своїх заперечень повідомив, що позивач не надав жодних документів та доказів, що підтверджують час, місце укладення договору оренди, а також самі умови цього договору. Окрім того, відповідно до вимог чинного законодавства, договір оренди нерухомого майна повинен укладатися в письмовій формі з нотаріальним посвідченням та державною реєстрацією. Позивач також не надав належних доказів, що ОСОБА_4 був директором ПП «Ладпроект» з 2013 року та укладав від імені цього підприємства будь-які договори у цей період. Надані позивачем скріншоти не є належними доказами в розумінні чинного законодавства.

ОСОБА_3 звернув увагу на те, що пожежа, яка сталася в будівлі, що належить позивачу відбулася у 2016 році, але до цього часу не встановлено її винуватця, який повинен відповідати за завдану шкоду. За даним фактом порушено кримінальне провадження, досудове слідство якого на даний час не завершено. Він вважає, що винуватець пожежі має бути встановлений саме в межах розслідування цього кримінального провадження.

ОСОБА_3 також зазначив, що ОСОБА_4 не передавав будь-яких коштів, а розписка може бути доказом тільки у правовідносинах стосовно позики. Натомість, позивач подала її як доказ укладення договору оренди житлового приміщення. Між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були домовленості про купівлю останнім у ОСОБА_1 об`єктів нерухомості. Вказана розписка була надана ОСОБА_4 як виконання домовленостей про сплату коштів за придбання нерухомості з подальшим зобов`язанням укласти договір купівлі-продажу. Проте відповідна угода між ними не була укладена, а тому у ОСОБА_4 не виникло обов`язку передавати кошти ОСОБА_1 . За таких обставин ОСОБА_4 не винен ОСОБА_1 будь-яких коштів.

3. Допит свідків під час судового провадження

Свідок ОСОБА_7 показав суду, що знайомий з ОСОБА_1 . Він був присутнім під час написання розписки ОСОБА_4 у 2019 році. Засвідчував цю розписку своїм підписом, належність якого підтверджує. Під час написання розписки були присутні він, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Чи був ще хтось присутній, він не пам`ятає. Умовою розписки були боргові зобов`язання ОСОБА_4 перед ОСОБА_1 за оплату частини оренди приміщення та комунальні платежі (електроенергію). ОСОБА_4 у майбутньому мав викупити у ОСОБА_1 приміщення прохідної. Загалом ОСОБА_4 користувався приміщенням близько 6 років, проте орендну плату за приміщення не сплачував. При цьому у ОСОБА_4 була домовленість з ОСОБА_1 про викуп приміщення протягом пів року з оплатою частинами. Свідок не був присутній при укладенні договору оренди приміщення між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Після ОСОБА_4 він почав орендувати приміщення у ОСОБА_1 , про що з нею укладено офіційний договір оренди.

4. Встановлені фактичні обставини справи, їх оцінка і мотиви суду

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 20102550 підтверджується право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 332771705106 (одноповерхова будівля), дата державної реєстрації 07.04.2014 (а.с.9).

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 20107640 підтверджується право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 332859705106 (одноповерхова будівля за адресою: АДРЕСА_1 ; опис об`єкта: літера «Ж», «Ж1», склад: прохідна (приміщення № НОМЕР_1 загальною площею 16,5 кв. м) та котельня (приміщення № НОМЕР_2 загальною площею 22 кв. м)), дата державної реєстрації 07.04.2014 (а.с.10).

З технічного паспорту, реєстровий № 22, видно, що ОСОБА_1 є власником комплексу будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11-16).

Позивачем надано ксерокопії видаткових касових ордерів, виданих ПП «Ладпроект» ОСОБА_1 :

- від 22.05.2015 за № 176 на суму 15 000 грн, підстава: аванс за будівлю по АДРЕСА_1 (а.с. 17);

- від 01.02.2016 за № 24 на суму 6 000 грн, підстава: за оренду приміщення січень, лютий 2016 року (а.с. 18);

- від 01.02.2016 за № 25 на суму 107 200 грн, підстава: аванс за будівлю по АДРЕСА_1 (а.с. 19);

- від 01.02.2016 за № 27 на суму 313 грн, підстава: за електроенергію січень 2016 року (а.с. 20);

- від 02.03.2016 за № 47 на суму 2 000 грн, підстава: оренда приміщення березень 2015 року (а.с. 21);

- від 26.03.2015 за № 92 на суму 55 000 грн, підстава: аванс за будівлю по АДРЕСА_1 (а.с. 22);

від 29.02.2016 за № 80 на суму 677 грн, підстава: за електроенергію лютий 2016 року (а.с. 23);

від 29.02.2016 за № 79 на суму 3 000 грн, підстава: оренда приміщення березень 2016 року (а.с. 23);

від 10.07.2015 за № 257 на суму 3 000 грн, підстава: оренда приміщення червень 2015 року (а.с. 24);

від 29.03.2016 за № 136 на суму 575 грн, підстава: за електроенергію березень 2016 року (а.с. 25);

від 29.03.2016 за № 135 на суму 3 000 грн, підстава: оренда приміщення квітень 2016 року (ас. 25);

від 12.05.2015 за № 175 на суму 6 000 грн, підстава: оренда приміщення квітень, травень 2015 року (а.с. 26);

від 31.03.2017 за № 43 на суму 5 360 грн, підстава: борг за оренду за 2016 рік (а.с. 27).

У відповіді ГУ ДСНС України у Вінницькій області № 01/3261/42-оп від 07.09.2022 вказано, що 01.01.2016 о 08:33 надійшло повідомлення про пожежу в адміністративному приміщенні ПП «Ладпроект» за адресою: м. Ладижин, вул. Базарна, 21. На ліквідацію пожежі направлено черговий караул, який о 09:04 пожежу ліквідував. Ймовірна причина пожежі підпал. За даним фактом порушено кримінальне провадження № 120160200700 за ознаками ч. 2 ст. 194 КК України (а.с.28).

Також на підтвердження факту пожежі надано: відомості з журналу обліку пожеж, загорянь (а.с. 29-30); акт про пожежу з фототаблицями (а.с. 31-34); звіт про причину виникнення пожежі (а.с. 35).

У витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (станом на 22.08.2022) зазначено інформацію про ПП «Ладпроект»: місцезнаходження: м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 7, офіс 29/1; перелік засновників: ОСОБА_8 ; керівник: директор ОСОБА_9 ; державна реєстрація створення юридичної особи 04.04.2008 (а.с. 36-39).

Надано копії скріншотів з веб-сторінок з невідомого джерела, в яких міститься інформація про ПП «Ладпроект», зазначено, що місцезнаходження ПП «Ладпроект» м. Ладижин, вул. Базарна, 21; засновник, директор: ОСОБА_4 (а.с. 40-44).

Надано копію розписки, датованої 30.11.2019, в якій зазначено, що ОСОБА_4 зобов`язується оплатити суму 131 000 грн до кінця 2019 року та оформити договір купівлі-продажу прохідної згідно з домовленостями з ОСОБА_1 . Розписка складена в присутності двох свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , містить їх підписи (а.с. 45). Свідок ОСОБА_7 підтвердив належність власного підпису в розписці та факт її написання ОСОБА_4 .

Згідно з висновком експерта № 3069/23-21 від 19.12.2023 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи: вартість ремонтно-будівельних робіт, необхідних для усунення пошкоджень внаслідок пожежі від 01.01.2016 у приміщенні № 2 «котельня» будівлі за літ. «Ж», розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , може становити 54 146 грн; розмір завданої матеріальної шкоди об`єкту - приміщення № 2 «котельня» будівлі за літ. «Ж», розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок пожежі від 01.01.2016 може становити 34 909 грн.

5. Оцінка фактичних обставин справи щодо визнання договору оренди між ОСОБА_1 та ПП «Ладпроект» укладеним.

Щодо підстав виникнення цивільних прав та обов`язків

Особа не може вважатися такою, що наділена цивільними правами чи є зобов`язаною на користь іншої особи, у випадку, коли відсутня сама підстава виникнення відповідних прав та обов`язків, зокрема правочин.

Так, за змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема , договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частинами першою та другою статті202ЦК України правочином є дія особи, спрямована нанабуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Здійснення правочину законодавчо може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторінвзяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад,від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

Отже, будь-який правочин є вольовою дією, а тому перед тим, як здійснювати оцінку на предмет дійсності чи недійсності, необхідно встановити наявність та вираження волі особи (осіб), які його вчинили.

Те, яким чином та у який спосіб здійснюється (оформлюється) вияв учасників правочину на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов`язків, передбачено статтею 205 ЦК України.

Так, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Тобто, слід відрізняти правочин як вольову дію суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів, від письмового тексту правочину як форми вчинення правочину та способу зовнішнього прояву та фіксації волевиявлення особи.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України.

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням.

Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третійстатті 203 ЦК України:волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису частини першої статті 215ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил статей 229233 ЦК України про правочини, вчинені з дефектом волі під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Тобто, як у частині першій статті 215 ЦК України, так і в статтях 229233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину.Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Законодавець за загальним правилом, викладеним у статті 218 ЦК України, не передбачає наслідків у вигляді недійсності правочину у разі недотримання вимог щодо письмової форми правочину, встановлюючи водночас коло доказів, якими одна із сторін може заперечувати факт вчинення правочину або окремих його частин (письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису, інші докази, крім свідчень свідків).

Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його суттєвих умов, передбачених законодавством.

Відповідне регулювання міститься і в положеннях ЦК України про договір. У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким єдомовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).

Згідно із частиною першоюстатті 627 ЦК Україниі відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди(частина першастатті 638 ЦК України).

Статтею 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до статті 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з частиною першою статті 795 ЦК Українипередання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. Із цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Загальною істотною умовою цього договору є предмет договору. Також істотними умовами договору оренди є плата, яка стягується з наймача за користування майном (орендна плата) та строк дії договору.

Разом з тим, укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) будівлі хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.

Тобто, суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату.

У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

У справі, що розглядається,позивачка звернулася з вимогою про визнання дійсним договору оренди нежитлового приміщення, мотивованою тим, що у вересні 2013 року надала ПП "Ладпроект" за договором найму (оренди) у користування одноповерхову будівлю за адресою АДРЕСА_1 , згідно з усною домовленістю. Сторони домовилися про щомісячну орендну плату у розмірі 3 000 грн. На вимогу укласти письмовий договір оренди відповідач відмовився, запевнивши у достатності усної форми договору та можливості укладення договору купівлі-продажу в майбутньому.

Враховуючи вказанівище нормизакону,встановлені судомфактичні обставинисправи тааналізуючи докази,надані позивачемна підтвердженняфактичних обставинсправи,а такожпозицію відповідача ОСОБА_4 суд приходитьдо висновку,що відсутніправові підставивважати договіроренди будівлі між ОСОБА_1 та ПП "Ладпроект" укладеним, враховуючи наступне:

1.Відсутність письмовогодоговору: За змістом статті 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. У даному випадку договір оренди в письмовій формі не укладався.

2.Передання будівліу найм: Відповіднодо статті795ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. У судовому засіданні із показань сторін встановлено, що акт прийому-передачі будівлі не складався. Відсутність акта прийому-передачі свідчити про те, що передання будівлі в найм не було оформлено належним чином відповідно до вимог статті 795 ЦК України. Видаткові касові ордери, надані позивачем, не підтверджують факт передання будівлі в найм, оскільки вони є документами, які відображають фінансові операції, а не юридичний факт передання нерухомого майна. Відсутність цього акта означає, що точний початок обчислення строку договору найму не може бути визначений.

3.Відсутність належноговолевиявлення: Згідно з частинами першою та другою статті 202 ЦК України, правочин є дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. У цьому випадку відсутні докази наявності належного волевиявлення сторін на укладення договору оренди.

4.Неукладений договір: Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. В даному випадку немає доказів, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору у належній формі.

5.Виконання договору: У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 зроблено висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Однак, у даному випадку немає достатніх доказів, що договір фактично виконувався обома сторонами (тобто, сплата орендної плати і прийняття такої плати).

Оцінюючи надані позивачем ксерокопії видаткових касових ордерів, виданих ПП «Ладпроект» на ім`я ОСОБА_1 на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності суд зазначає наступне.

Відповідно достатті 95Цивільного процесуальногокодексу України(ЦПК)письмовими доказамиє документи(крімелектронних документів),які містятьдані прообставини,що маютьзначення дляправильного вирішенняспору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Проте, позивач ОСОБА_1 надала лише ксерокопії видаткових касових ордерів без оригіналів або належним чином засвідчених копій. Окрім того, вони не містять підпису та печатки, що можуть підтвердити факт їх видачі та отримання коштів.

Отже, ксерокопії видаткових касових ордерів, надані позивачем, без належного засвідчення, печатки та підпису, а також без оригіналів документів, не можуть вважатися належними доказами в даній цивільній справі. Вони не підтверджують факт оплати орендної плати через відсутність можливості перевірки їхньої автентичності та достовірності. Для підтвердження факту здійснення платежів необхідно надати оригінали документів або належним чином засвідчені копії, а також залучити інші докази, такі як бухгалтерські записи, банківські виписки, свідчення свідків тощо.

Поряд з цим суд звертає увагу на те, що позивач ОСОБА_1 також не надала належних доказів, що ОСОБА_4 був директором ПП «Ладпроект» з 2013 року та укладав від імені цього підприємства будь-які договори у цей період. Надані позивачем скріншоти не є належними доказами в розумінні чинного законодавства.

З урахуванням викладеного немає підстав вважати договіроренди будівлі між ОСОБА_1 та ПП «Ладленд» укладеним.

Щодо вимоги про стягнення з ПП «Ладпроект» матеріальної шкоди, заданої внаслідок пожежі будівлі.

За загальним правилом ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник (стаття 323 ЦК України). Сторони в договорі найму не позбавлені можливості застосувати статтю 323 ЦК України, яка є диспозитивною нормою, і передбачити, що такий ризик покладається на наймача і під час найму, а не лише в разі затримки повернення орендованої речі.

Суть правила про ризик випадкового знищення або пошкодження речі, яка передана в найм, зводиться до того, що: (а) коли майнові втрати (знищення чи пошкодження) настають за відсутності вини наймача або наймодавця,

то за загальним правилом покладаються на власника (наймодавця); (б) при розподілі ризику в договорі найму таким чином, що він перекладений

на наймача, то у разі випадкового знищення або пошкодження предмета найму наймач зобов`язаний компенсувати наймодавцю як власнику його майнові втрати. Це пов`язано з тим, що на наймача покладено ризик випадкового знищення або пошкодження.

У справі, що розглядається позивач ОСОБА_1 (власник майна) обґрунтовувала позов тим, щоу результаті користування одноповерховою будівлею, що належить позивачу, відповідачем ПП "Ладпроект" завдано матеріальної шкоди майну позивача внаслідок підпалу. Однак, в судовому засіданні встановлено, щозавдання майнової шкоди відбулося невстановленими особами внаслідок підпалу. За цим фактом порушено кримінальне провадження, яке на даний час не завершено, а винуватця події не встановлено. Окрім того, вище зазначено, що договір оренди будівлі між ОСОБА_1 та ПП «Ладпроект» не був укладений. Також сторони не укладали договір страхування, в якому було б передбачено покладання на наймача ризику випадкового знищення або пошкодження предмету найму.

Враховуючи наведені факти, підстави для задоволення позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди з ПП «Ладпроект» відсутні, оскільки:

1.Договір орендине укладено: Відсутність укладеного договору оренди виключає можливість застосування правил щодо покладання ризику випадкового знищення або пошкодження майна на наймача.

2.Відсутність виниПП «Ладпроект»: Пожежа була спричинена невстановленими особами, а не діями чи бездіяльністю відповідача.

3.Незавершене досудоверозслідування: Досудове розслідування за фактом пожежі ще не завершено, а винуватець події не встановлений.

Таким чином, у даному випадку відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди з ПП «Ладпроект».

Щодо вимоги про стягнення з ОСОБА_4 коштів за розпискою від 30.11.2019.

Оцінюючи розписку від 30.11.2019 у контексті даної цивільної справи, слід звернути увагу на такі аспекти:

1.Зміст розписки: Розписка містить зобов`язання ОСОБА_4 оплатити суму 131 000 грн до кінця 2019 року та оформити договір купівлі-продажу прохідної згідно з домовленостями з ОСОБА_1 . Таким чином, у розписці йдеться про конкретну суму грошей та певні дії, які має виконати ОСОБА_4 .

2.Предмет зобов`язання: Розписка не містить прямої вказівки на те, що сума 131 000 грн є заборгованістю за орендну плату. Вона лише зазначає зобов`язання сплатити зазначену суму та оформити договір купівлі-продажу. Отже, її зміст не підтверджує безпосередньо наявність заборгованості за оренду.

3.Відсутність договору оренди: Судом встановлено, що договір оренди не укладено. Це означає, що наявність заборгованості за орендну плату не може бути підтверджено безпосередньо цією розпискою, оскільки немає правової підстави для виникнення такої заборгованості.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що розписка від 30.11.2019 не є належним доказом підтвердження факту наявності заборгованості за орендну плату, оскільки в ній не йдеться про орендну плату, а лише про зобов`язання сплатити суму 131 000 грн та оформити договір купівлі-продажу; договір оренди між сторонами не був укладений, що унеможливлює юридичне обґрунтування наявності орендної заборгованості.

Отже, позивач не може використовувати цю розписку як доказ наявності заборгованості за орендну плату, а тому підстав для задоволення позову в цій частині також немає.

Відповідно до частини третьоїстатті 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, другою та третьоюстатті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно достатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно достатті 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Давши мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному представником позивача в позовній заяві, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Суд відмовляє у задоволенні позову ОСОБА_1 на підставі відсутності письмового договору оренди (стаття 793 ЦК України), відсутності акта прийому-передачі будівлі (стаття 795 ЦК України), відсутності належного волевиявлення сторін на укладення договору (стаття 202 ЦК України), неукладеного договору через відсутність згоди з усіх істотних умов (стаття 638 ЦК України), неналежних доказів фактичного виконання договору, відсутності належних доказів оплати орендної плати через відсутність оригіналів, печатки та підпису, відсутності доказів про керівництво ПП "Ладпроект" Королем П.І., відсутності підстав для стягнення матеріальної шкоди через пожежу, спричинену невстановленими особами, а також невизначеності правової природи розписки від 30.11.2019, яка не підтверджує заборгованість за орендну плату.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-5, 10 - 13, 15, 81, 247, 258 - 259, 263265 ЦПК України,суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до приватного підприємства «Ладпроект» та ОСОБА_4 про визнання договору найму (оренди) укладеним та відшкодування матеріальної шкоди залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Ладижинський міський суд Вінницької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354, ст. 355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2ст. 273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч. 2ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч. 3ст. 354 ЦПК України).

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4ст. 268 ЦПК України).

Ім`я (найменування) сторін:

- позивач ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

- відповідач приватне підприємство «Ладпроект» (місце знаходження за адресою: вул. Круглоуніверситетська, буд. 7, оф. 29/1, м. Київ, 01024);

- відповідач - ОСОБА_4 (місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 ).

Рішення складено та підписано суддею 14.06.2024.

Суддя