Рішення

від 26.06.2024 по справі 203/1285/19

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/1285/19

Провадження № 2/0203/57/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2024 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Єдаменко С.В.,

при секретарі - Пархоменко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу вищої освіти «Дніпровський педагогічний коледж» Дніпропетровської обласної ради, Комунального закладу вищої освіти «Дніпровська академія неперервної освіти» Дніпропетровської обласної ради про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди, -

встановив:

04 квітня 2019 року позивачка звернулась до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 06.03.2019 року її було ознайомлено з наказом №59-ктр від 05.03.2019 року про її звільнення на підставі п.5 ч.1 ст.43-1 КЗпП України, що наказом №60-ктр від 06.03.2019 року було виправлено на п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, за прогули без поважних причин. Того ж дня їй було видано трудову книжку. Її звільненню перебували наступні події. Починаючи з грудня 2018 року вона почала зазнавати тиску та незаконних дій з боку керівництва та деяких працівників відповідача. Зокрема, 04.01.2018 року її ознайомили із актом №01 від 27.12.2018 року та протоколом №1 засідання комісії для проведення службового розслідування від 27.12.2018 року, в якому зазначалось необґрунтованість її появи на робочому місці 02.12.2018 року та заняттях 08.12.2018 року, перебування у навчальному корпусі у зазначені дати. Внаслідок чого в.о.директора запропоновано застосувати до неї дисциплінарне стягнення у вигляді суворого попередження з занесенням до особової справи. Щодо вказаних фактів нею було надано пояснення про те, що в кабінеті закладу, де вона працює, вона забула власний зарядний пристрій для телефону, який їй був необхідний та який вони прийшла забрати в той день. Стосовно подій 08.12.2018 року нею було надано пояснення, що ввечері 07.12.2018 року їй зателефонували та повідомили, що викладач ОСОБА_2 , яка 08.12.2018 року мала викладати в закладі лекції для здобувачів освіти заочної форми навчання, потрапила до лікарні. В зв`язку з цим, для забезпечення безперебійності учбового процесу, вона вийшла на заміну викладача ОСОБА_2 . Проте, не зважаючи на надані нею пояснення та фактичну відсутність в її діях порушень трудової дисципліни, було складено протокол, в якому також не зазначено, які саме норми трудової дисципліни нею порушено, а йде посилання в загальному вигляді на колективний договір, який затверджено 20.12.2018 року та який не може регламентувати діяльність в період до 20.12.2018 року.

В зв`язку з емоціями, які на неї нахлинули в результаті таких дій керівництва та деяких працівників закладу, 04.01.2019 року нею було написано заяву про переведення з посади заступника директора з навчально-методичної роботи, яку вона займала, на посаду викладача з повним педагогічним навантаженням з 21.01.2019 року. Також в цій заяві нею було зазначено про її написання під тиском. 11.01.2019 року вона подала заяву про відкликання заяви від 04.01.2019 року про переведення. Але 18.01.2019 року її було ознайомлено із наказом №04-к-тр від 04.01.2019 року про її переведення на посаду викладача української мови та літератури для дітей дошкільного віку на 0,5 тарифної ставки з 08.01.2019 року з неповним педагогічним навантаженням. Вважає таке переведення незаконним, оскільки відповідно до ст.32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації допускається тільки за згодою працівника, а про зміну істотних умов праці працівник має бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Крім того, вийшовши 18.01.2019 року на роботу, вона не змогла потрапити до свого службового кабінету, який було опечатано. Після цих подій в неї стався гіпертонічний криз, їй було викликано швидку та з 19.01.2019 року по 25.02.2019 року вона перебувала на лікуванні. Після виходу на роботу 25.02.2019 року, вона почала виконувати роботу, з графіком (регламентом) якої була ознайомлена. Однак, 04.03.2019 року її ознайомили з актом від 27.02.2019 року про її нібито відсутність 27.02.2019 року на робочому місці в закладі по АДРЕСА_1 , хоча в цей день в неї передбачена робота в інших навчальних закладах, в одному з яких вона в той день перебувала та працювала. 06.03.2019 року прийшовши до роботи, їй було повідомлено про прийнятий 04.03.2019 року наказ №58-ктр про оголошення догани за нібито відсутність на робочому місці з 12:15 г. до 14:00 год. 25.02.2019 року. Того ж дня її було ознайомлено з наказом №59-ктр від 05.03.2019 року про її звільнення з роботи та наказом №60-к-тр від 06.03.2019 року про внесення змін до наказу №59-ктр. Вказані накази є незаконними, оскільки не відображали дійсних обставин справи, прийняті за відсутності порушень з її боку трудової дисципліни, а також порушенням п.2.26 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», згідно якого днем звільнення вважається останній день роботи; а також з порушенням вимог ст.47 КЗпП України, згідно якої власник в день звільнення зобов`язаний видати працівникові належним чином оформлену трудову книжку та провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Внаслідок незаконних дій відповідача вона неодноразово перебувала на лікарняному, а 18.01.2019 року навіть приїжджала швидка допомога, оскільки події, що відбувались сильно вплинули на неї психологічно, що проявилось у гіпертонічному нападі.

Посилаючись на вказані обставини позивачка просила визнати протиправним та скасувати наказ про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, прийнятий за результатами та на підставі протоколу №1 від 27.12.2018 року; визнати протиправними та скасувати накази №04-к-тр від 04.01.2019 року, №58-ктр від 04.03.2019 року, №59-ктр від 05.03.2019 року, №60-ктр від 05.03.2019 року; поновити її на посаді заступника директора з навчально-методичної роботи Комунального закладу вищої освіти «Дніпровський педагогічний коледж» Дніпропетровської обласної ради з 04.01.2019 року; поновити на роботі в закладі з 05.03.2019 року; а також стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 50 000 грн. (т. 1 а.с. а.с. 1 - 5).

Відповідач в наданому відзиві проти позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування заперечень посилався на те, що позивачка стверджує, що на неї здійснювався тиск та незаконні дії з боку керівництва та деяких працівників закладу, однак нічим це не підтверджує. Під тиском вона розуміє правомірні заходи впливу (розпорядження, накази) з боку роботодавця на численні порушення позивачкою посадової інструкції та трудової дисципліни; реагування на велику кількість скарг, які на неї надходили; невиконання розпоряджень в.о.директора, перекладання своїх посадових обов`язків на інших співробітників; відмова розробляти та опрацьовувати необхідну документацію; халатне ставлення до виконання своїх посадових обов`язків, що було з`ясовано, коли обов`язки заступника директора з навчально-методичної роботи тимчасово виконувала ОСОБА_3 . Були зафіксовані випадки академічної недоброчесності: однією з підстав перевірки з боку Дніпропетровської обласної ради у жовтні 2018 року була скарга ОСОБА_4 , пункт 32 якої містить інформацію, що заступник директора з навчальної роботи ОСОБА_1 продає за готівку курсові роботи, а також збирає гроші за вступ на бюджетні місця навчального закладу. Саме з цих підстав ОСОБА_1 була виведена зі складу приймальної комісії у січні 2019 року. Крім того, під час передачі справ тимчасово виконуючій обов`язки заступника директора ОСОБА_3 було виявлено, що в робочому комп`ютері, який знаходився в кабінеті заступника директора, знищені всі документи, які стосуються діяльності коледжу, а другий ноутбук та зйомний накопичувач інформації взагалі відсутні; після повернення ноутбуку було з`ясовано, що знищені не тільки документи, а й операційна система в цілому. Все це свідчить про халатні, а іноді - протиправні дії ОСОБА_1 стосовно діяльності закладу та його майна.

Позивачка зазначає, що почала зазнавати тиск та незаконні дії відносно себе з боку керівництва та деяких працівників закладу з грудня 2018 року. Зазначений тиск вона розглядає в тому, що 04.01.2019 року її ознайомили з актом №1 від 27.12.2018 року та протоколом №1 засідання комісії для проведення службових розслідувань від 27.12.2018 року. В зазначених документах міститься інформація про порушення нею правил внутрішнього трудового розпорядку, а саме: поява на робочому місці у навчальному корпусі Комунального закладу вищої освіти «Дніпровський педагогічний коледж» Дніпропетровської обласної ради 02.12.2018 року (в неділю) та вихід на заняття 08.12.2018 року (в суботу). При цьому ОСОБА_1 не зазначає, що з 26.11.2018 року по 15.12.2018 року вона знаходилась у додатковій оплачуваній відпустці згідно наказу №267-к-тр. Отже вона отримала належні виплати та мала складати звітність як аспірант 3 року заочної форми навчання. 30.11.2018 року був виданий наказ №76-а-г «Про затвердження розкладу лекційно-екзаменаційної сесії для - студентів заочного відділення», де у розкладі на 08.12.2018 рік в якості викладача української мови зазначена ОСОБА_2 . Однак, в порушення законодавства ОСОБА_1 з`явилась на робочому місці у навчальному корпусі, який у неділю повністю зачинений, а також у суботу на заняттях здобувачів освіти заочної форми навчання. При цьому жодних заяв про необхідність проведення заміни від викладача ОСОБА_2 не надходило. Крім того, у своїй пояснювальній записці від 17.12.2018 року ОСОБА_1 зазначила, що вийшла на роботу на особисте прохання викладача ОСОБА_2 , оскільки у неї «так склались сімейні обставини, що вона не мала змоги приїхати на роботу». При цьому у позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що вийшла на заміну ОСОБА_2 , яка перебувала у лікарні. Однак сама ОСОБА_2 у своїй пояснювальній записці зазначає, що у зазначений день у жодній з лікарень міста вона не перебувала. Таким чином, ОСОБА_1 вводить суд в оману, оскільки її пояснення в позові не відповідають поясненням, котрі вона надавала на робочому місці та поясненням ОСОБА_2 . Отже, своїми діями ОСОБА_1 порушила правила трудової дисципліни, які діють у Комунальному закладі вищої освіти «Дніпровський педагогічний коледж» Дніпропетровської обласної ради, а саме: процедуру оформлення виходу на роботу у вихідний день, яка діє відповідно до наказу №78-а-г від 04.12.2018 року у навчальному закладі, а також процедуру заміни викладача на робочому місці з відповідною оплатою праці. Згідно ч.2 ст.140 КЗпП України «У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов`язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського виливу». Заступник директора закладу ОСОБА_1 була ознайомлена із текстом наказу №78-а-г. Тому можна стверджувати, що вона знехтувала наказом і свідомо допустила порушення трудової дисципліни, вийшовши на робоче місце у вихідні дні під час відпустки, не подавши відповідних документів. Відповідно до ст.148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Згідно наказу №267-к-тр від 09.11.2018 року ОСОБА_1 знаходилась у додатковій оплачуваній відпустці тривалістю до 15.12.2018 року (субота). Тому розгляд порушення нею правил внутрішньої трудової дисципліни був розпочатий лише з 17.12.2018 року (понеділок). З позивачки та викладача ОСОБА_5 були взяті пояснення щодо порушень правил внутрішньої трудової дисципліни, а саме: появу на робочому місці у вихідний день та самовільну заміну графіку проведення занять із здобувачами освіти заочної форми навчання. Для реалізації процедур службового розслідування та притягнення працівників до відповідальності за порушення трудової дисципліни наказом №100-о-д від 27.12.2018 року була створена комісія для проведення службових розслідувань, яка діє в закладі і на сьогодні. Зазначеною комісією було розглянуто випадки порушення ОСОБА_1 правил внутрішньої трудової дисципліни. Відповідно до ч.2 ст.140 КЗпП України в необхідних випадках можуть бути застосовані заходи дисциплінарного і громадського впливу. Відповідно до ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Згідно ч.3 ст.149 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Тому за пропозицією членів комісії для проведення службових розслідувань, враховуючи попередню роботу ОСОБА_1 було вирішено не застосовувати до неї жоден із передбачених законодавством заходів дисциплінарного стягнення, а обмежитись заходом громадського впливу, який полягав у суворому попередженні ОСОБА_1 про неприпустимість порушення правил внутрішнього трудового розпорядку. 28.12.2018 року ОСОБА_1 було повідомлено про необхідність з`явитися на засідання комісії для оголошення їй рішення комісії, однак вона одразу заявила, що погано себе почуває і хоче звернутися по медичну допомогу до лікаря, що підтверджується її заявою від 28.12.2018 року. 04.01.2019 року ОСОБА_1 в робочому порядку ознайомили з актом №1 від 27.12.2018 року та протоколом №1 засідання комісії для проведення службових розслідувань від 27.12.2018 року. з метою здійснення громадського впливу та попередження подібних порушень на майбутнє. Під час оголошення рішення комісії для проведення службових розслідувань у присутності в.о.директора та членів комісії ОСОБА_1 було ознайомлено з неприпустимістю самовільної заміни викладачів без відповідного документування. ОСОБА_6 , голова однієї з первинних органів профспілкових організацій коледжу зазначила, що при прийнятті рішення комісія врахувала попередній період роботи ОСОБА_1 . Жодних проявів психологічного тиску на ОСОБА_1 , не було: їй повідомили про рішення комісії для проведення службових розслідувань. Отже, у своїй позовній заяві ОСОБА_1 навмисно викривляє факт, видаючи своє суб`єктивне уявлення про події за об`єктивну реальність з метою ввести суд в оману щодо реальних обставин страви. З усіма наказами, які видавались стосовно ОСОБА_1 , вона була ознайомлена та за бажанням отримувала копії. Тож їй добре відомо, що наказ №100-о-д не стосується застосування до неї заходів дисциплінарної відповідальності, оскільки вона не була до неї застосована - їй чітко повідомили, що до неї застосовується захід громадського впливу, який не має жодних правових наслідків.

04.01.2019 року ОСОБА_1 було повідомлено, що 08.01.2019 року відбудеться перевірка навчальної документації щодо готовності навчального закладу до нового навчального семестру. Відповідно до Посадових обов`язків заступника директора з навчально-методичної роботи, заступник організовує поточне і перспективне планування навчально-методичної роботи коледжу (п.2.1 Посадових обов`язків), розробляє навчальні плани та робочі навчальні плани з усіх спеціальностей коледжу (п.2.3 Посадових обов`язків), організовує навчально-виховну, методичну роботу в коледжі (п.2.14). затверджує розклад навчальних занять і інших видів навчальної діяльності студентів (п.2.16), забезпечує своєчасне складання, затвердження, представлення звітної документації викладачами та цикловими комісіями (н.2.1 7), є безпосереднім організатором навчально-методичної роботи в коледжі і несе повну відповідальність за її стан перед директором (п.2.24). Отже, повідомлення про перевірку готовності навчального закладу стосувалось виключно виконання її посадових обов`язків. Однак ОСОБА_1 заявила, що жодних перевірок своєї діяльності вона не допустить і написала заяву про звільнення. При цьому вона попросила перевести її на посаду викладача. В той же день був виданий наказ №04-к-тр про переведення ОСОБА_1 . Відповідно до абз.6 п.63 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15.04.1993 року №102, навчальне навантаження викладачам вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладів визначається один раз на рік до початку навчального року, що було відомо ОСОБА_1 як заступнику директора з навчально-методичної роботи. Навантаження на ОСОБА_1 як на викладача (0,5 ставки) циклової комісії української та іноземної філології було заплановано ще у серпні 2018 року, як і всім іншим викладачам навчального закладу. Крім того, її річне педагогічне навантаження на 2018-2019 навчальні роки було затверджено наказом №199-к-тр від 11.09.2018 року, що було їй добре відомо, оскільки на неї покладався контроль за його виконанням. ОСОБА_1 було повідомлено, що можливість надати їй повне педагогічне навантаження буде розглядатися до початку нового навчального року (2019-2020 н.р.), як цього вимагає чинне законодавство. Що стосується твердження, що заява була написана під тиском: позивачка не зазначає, в чому полягав цей тиск, а в оригіналі заяви від 04.01.2019 року зазначено, що вона звільняється з посади за згодою сторін. Процедура переміщення її на посаду, яку вона займала за суміщенням, відбулась без звільнення для того, щоб викладач не втратила права на повну відпустку (56 к.д.), в чому відображається турбота роботодавця про права співробітників. Згідно положення ч.2 ст.32 КЗпП України не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Враховуючи, що ОСОБА_1 виконувала обов`язки викладача починаючи з вересня 2018 р., що підтверджується її заявою з проханням дозволити роботу за внутрішнім сумісництвом на посаді викладача української мови від 31.08.2018 р. та Наказом про дозвіл на суміщення № 176-к-тр від 03.09.2018 р. (копії додаються, оригінал у наявності). Відповідно до ч.2 п.31 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» не вважається переведенням, що потребує згоди працівника, переміщення його на тому ж підприємстві (в установі, організації) на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ на території підприємства в межах тієї ж місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою і з тими ж істотними умовами праці. Це також підтверджується Листом Міністерства соціальної політики України №446/0/22-17/134 від 18.10.2017 року. Таким чином, це було переміщення, на яке ОСОБА_1 надала згоду, написавши заяву. Їй також було відомо, що 04.01.2019 року був виданий наказ №04-к-тр про переведення ОСОБА_1 на посаду викладача української мови та літератури на 0,5 тарифної ставки з 08.01.2019 року. З 05 по 07.01.2019 року навчальний заклад не працював, оскільки були вихідні та святковий день. 08.01.2019 року ОСОБА_1 повідомила, що захворіла. З метою підготовки коледжу до нового навчального семестру з 08 січня до виконання обов`язків заступника директора з навчально-методичної роботи призначена ОСОБА_3 . Дізнавшись про це, знаходячись на лікарняному, який був виданий її донькою ОСОБА_7 , факт родинних зв`язків яких підтверджується автобіографією ОСОБА_8 , вона прийшла 11 січня до КЗВО «ДНК» ДОР» і подала заяву про відкликання попередньої заяви. Однак процедура відкликання попередньої заяви про звільнення передбачена законодавством лише у випадку звільнення за власним бажанням, а ОСОБА_1 написала заяву про звільнення за згодою сторін. На її посаду вже була призначена інша людина. Тому ОСОБА_1 одразу було повідомлено, що її заяву про переведення задоволено. Ознайомившись з наказом, ОСОБА_1 , зазначила, що з ним не погоджується, а також повідомила, що має на меті продовжити лікування. Таким чином, починаючи з 19.01.2019 року по 23 січня вона хворіла вдома, з 23 січня по 05 лютого 2019 року вона перебувала на обстеженні в Українському державному науково-дослідному інституті медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України, який проводить дослідження стану здоров`я на платній основі, а потім з 05.02.2019 року по 23.02.2019 року знаходилась у Санаторії «Славутич» ім.Б.В.Пашковського» на договірних засадах. ОСОБА_1 повернулась на роботу лише 25.02.2019 року. Таким чином, більш ніж місяць з початку навчального семестру її педагогічне навантаження виконували інші викладачі циклової комісії української та іноземної філології, для яких це була додаткова робота. Позивачка зазначає, що щодо неї було порушено параграф 2 ст.4 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яким заборонено примусову або обов`язкову працю, посилаючись при цьому на справи «Штумер проти Австрії», «Ван дер Мюзель проти Бельгії» та «Граціані Вейз проти Австрії». В Постанові Великої палати Європейського суду з прав людини по справі «Штумер проти Австрії» від 07.07.2011 року йдеться про те що заявник провів у в`язниці 28 років відбуваючи покарання він весь цей час працював, однак не отримав права на отримання пенсії. У рішенні по справі Ран дер Мюзеля проти Бельгії від 23.11.1983 року мова йде про сплату гонорару адвокату. У справа Граціані Вейз проти Австрії піднімалось питання про те, що призначення опікуном душевно хворої людини є примусовою працею та дискримінацією. Надалі в тексті позову позивачка стверджує, що фактично це саме відбулося і з нею. Очевидно, що наведена практика Європейського суду з прав людини не має ніякого відношення до заявленого позову і про примусову працю позивачки не йдеться взагалі. Викладач ОСОБА_1 приступила до роботи 25.02.2019 року. Тоді ж нею особисто було складено графік роботи викладача ОСОБА_1 на ІІ семестр 2018-2019 н.р. При цьому їй було відомо, що у закладі розпорядженням затверджена форма «Регламент роботи викладача», що знов-таки свідчить про її халатне відношення до роботи. Відповідно до графіку у понеділок з 9.00 г. до 14.00 г. вона здійснює наукову роботу (роботу над дисертацією); у вівторок з 09.00 г. до 14.00 г. - наукова робота (підготовка статті для фахового видання) середа 8.30 г. - 13.30 г. - педагогічний аналіз КЗО «СЗОШ №31» ДМР та КЗО «Спеціалізована шкода №13» ДМР, четвер 8.30 г. - 13.30 г. - педагогічний аналіз КЗО «КВО №28» ДМР. При цьому місце проведення наукової роботи зазначено не було, отже вона мала знаходитись на робочому місці в Комунальному закладі вищої освіти «Дніпровський педагогічний коледж» Дніпропетровської обласної ради, де створені всі умови для ефективної дослідницької діяльності викладачів: є бібліотека, до якої надходять останні наукові видання та є комп`ютери, підключені до мережі Інтернет, є можливість роздрукувати необхідні матеріали; є обладнана викладацька кімната. Наукова діяльність передбачає звільнення від проведення аудиторних занять, однак означає, що працівник не має знаходитись на робочому місці у навчальному корпусі Комунального закладу вищої освіти «Дніпровський педагогічний коледж» Дніпропетровської обласної ради. При цьому ОСОБА_1 у своїй позовній заяві не зазначає, що 25 та 26 лютого нею були скоєні дисциплінарні правопорушення. Зокрема, 25.02.2019 року (понеділок) ОСОБА_1 залишила робоче місце о 12.16 г., про що свідчить запис камери відеоспостереження, яка знаходиться на 1 поверсі в вестибюлі. При цьому нею ж в графіку було зазначено, що її робочий день у понеділок триває до 14.00 г. Виходячи з коледжу, вона не повідомила про те, що залишає робоче місце і не позначила про вихід з робочого місця у відповідному журналі реєстрації. Це було відображено в акті про встановлення наявності або відсутності працівника на місці роботи в Комунальному закладі вищої освіти «Дніпровський педагогічний коледж» Дніпропетровської обласної ради від 25.02.2019 року. 26.02.2019 року ОСОБА_1 відповідно до графіку від 25.02.2019 року мала знаходитись на робочому місці до 14.00 г., однак відповідно до запису камери відеоспостереження, яка знаходиться на 1 поверсі в вестибюлі залишила робоче місце о 9.29 г. Виходячи з коледжу, вона не повідомила про те, що залишає робоче місце. Таким чином, вона була відсутня на робочому місці протягом 4 год. 30 хв. Згідно графіку, складеного особисто ОСОБА_1 27.02.2019 року вона мала знаходитись у КЗО «СЗОІІІ № 31» ДМР та КЗО «Спеціалізована школа №13» ДМР. Відповідно до акту фіксації відсутності на місці проведення практики (відповідно до графіку роботи) від 28.02.2019 року вона була відсутня 27.02.2018 року у приміщеннях школи КЗО «СЗОІІІ №13» ДМР. Також відповідно до довідки, наданої директором КЗО СШ №13 ДМР, 27.02.2019 року в приміщенні школи знаходився тільки один співробітник Комунального закладу вищої освіти «Дніпровський педагогічний коледж» Дніпропетровської обласної ради - викладач ОСОБА_9 .. Це також підтверджується доповідною викладача ОСОБА_9

З 27.02. по 04.03.2019 року ОСОБА_1 в приміщеннях навчального закладу не з`являлась, тому змоги ознайомити її з актами та отримати від неї пояснення щодо порушення нею трудової дисципліни не було. 04.03.2019 року були складені акти фіксації відмови від надання письмових пояснень, відповідно до яких було зазначено, що в цей день о 14.35 г. викладач ОСОБА_1 в присутності членів комісії відмовилась надавати будь-які пояснення щодо відсутності на робочому місці 25.02.2019 року після 12.20 г., 26.02.2019 року після 09.30 год. та 27.02.2019 року у приміщеннях КЗО «СЗОШ №13» ДМР. На підставі акту фіксації відмови від письмових пояснень щодо порушення правил трудової дисципліни 25.02.2019 року був складений протокол №1 засідання комісії для проведення службового розслідування від 04.03.2019 року, за результатами якого було прийнято рішення про застосування до ОСОБА_1 заходу дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку Комунального закладу вищої освіти «Дніпровський педагогічний коледж» Дніпропетровської обласної ради у вигляді догани на підставі п.1. ч.1. ст.147 та ст.149 КЗпП України. Рішення комісії було закріплено наказом №58-к-тр від 04.03.2019 року «Про оголошення догани ОСОБА_1 ». На підставі актів від 26.02.2019 року, 28.02.2019 року, актів фіксації відмови від надання письмових пояснень від 04.03.2019 року був складений протокол №2 засідання комісії для проведення службового розслідування від 05.03.2019 року, за результатами якого було прийнято рішення про застосування до ОСОБА_1 заходу дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни га правил внутрішнього трудового розпорядку КЗВО «ДПК» ДОР» у вигляді звільнення на підставі п.4. ч.1 ст.40 КЗпП, яке набуло закріплення у наказі №59-ктр від 05.03.2019 року. При цьому, оскільки ОСОБА_1 не була членом жодної первинної профспілкової організації, які діють у Комунальному закладі вищої освіти «Дніпровський педагогічний коледж» Дніпропетровської обласної ради, відповідно до п. 5 ч.1 ст.43-1, згода профспілкової організації на її звільнення потрібна не була. Це й викликало технічну помилку у наказі №59-к-тр, яка була зафіксована в акті про допущення технічної помилки від 06.03.2019 року та на підставі чого був виданий наказ №60-к-тр від 06.03.2019 року. Відповідно до ст.149 К3пП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Оскільки ОСОБА_1 починаючи з 27.02.2019 року не з`являлась на робочому місці в коледжі. 04.03.2019 року її викликали на роботу з метою отримання пояснень. Вона, в порушення складеного нею особисто графіку, з`явилась в навчальному корпусі Комунального закладу вищої освіти «Дніпровський педагогічний коледж» Дніпропетровської обласної ради лише о 14.35 г., від пояснень стосовно залишення робочого місця 25 та 26 лютого та відсутності у зазначеному графіком місці 27 лютого відмовилась, про що були складені вищезгадані акти фіксації відмови від надання пояснень. Вона перебувала у приміщеннях коледжу не більш ніж 10 хвилин. Тільки після цього, починаючи з 15.00 год. було проведено засідання комісії для проведення службових розслідувань, на якому розглядався факт порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни 25.02.2019 року та був складений протокол №1. Засідання тривало до 16.20 г., після чого був виданий наказ №58-ктр від 04.03.2019 року про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни 25.02.2019 року у вигляді догани. При цьому їй було повідомлено, що зранку відповідно до графіку вона має знаходитись на робочому місці (у Комунальному закладі вищої освіти «Дніпровський педагогічний коледж» Дніпропетровської обласної ради) і їй буде повідомлено про результати засідання комісії для проведення службових розслідувань. Отже, повідомити її про рішення стосовно її дисциплінарного порушення 04.03.2019 року було неможливо. Оскільки ОСОБА_1 не з`явилась на робочому місці 05.03.2019 року о 9.00 г. відповідно до графіку, о 10.30 г. відбулось засідання комісії для проведення службових розслідувань стосовно порушень трудової дисципліни, які були здійснені нею 26 та 27 лютого 2019 року із врахуванням відмови надавати пояснення та повторної неявки на робочому місці, комісією було прийнято рішення про застосування до неї заходу дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 147 КЗпП України.

Отже, всі процедури були проведені із дотриманням вимог законодавства, видані накази є законними та обґрунтованими, а отже скасуванню не підлягають.

Стосовно ознайомлення ОСОБА_1 з наказами та видачі трудової книжки 06.03.2019 року зазначили, що 05.03.2019 року до ОСОБА_1 неодноразово телефонували помічник директора з кадрових питань ОСОБА_10 , завідувач канцелярії ОСОБА_11 та завідувач відділенням навчально-виробничої практики ОСОБА_12 з метою виклику ОСОБА_1 на роботу, про що були написані відповідні доповідні, однак вона не брала слухавку. При цьому, відповідно до доповідної записки завідувача циклової комісії ОСОБА_13 від 05.03.2019 року, ОСОБА_1 залишила на вахті гуртожитку №2 Комунального закладу вищої освіти «Дніпровський педагогічний коледж» Дніпропетровської обласної ради інший документ - «Регламент роботи викладача» (відповідно до затвердженої форми), однак не побажала зайти у навчальний корпус і виконувати свої посадові обов`язки (копія додається). З ОСОБА_1 вдалось зв`язатися лише 06.03.2019 року, тоді ж вона прийшла на роботу, була ознайомлена з наказами №58-ктр та №59-ктр, була виявлена технічна помилка, складений акт та виданий наказ №60-ктр. Таким чином, всі необхідні заходи щодо виконання вимог ст.47 КЗпП були здійснені, а ОСОБА_1 , будучи повідомленою про необхідність з`явитися на робочому місці, проігнорувала його, всіляко уникала контактів зі співробітниками коледжу, свідомо створюючи умови для того, щоб потім звинуватити керівництво закладу у порушеннях приписів законодавства.

Позивачка заявляє, що такими діями та прийнятими незаконними наказами їй було завдано моральну шкоду. Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Отже, ключовою умовою для відшкодування моральної шкоди є порушення законних прав працівника. Проте, в даному випадку права позивачки порушені не були, оскільки застосування до неї заходів дисциплінарних стягнень було цілком правомірним. Позивачка не навела жодних доводів про те, в чому полягають її моральні страждання, які нормальні життєві зв`язки вона втратила і яких додаткових зусиль до організації свого життя вона потребує. Посилання на те, що внаслідок незаконних дій та видання незаконних наказів позивачка неодноразово перебувала на лікарняному, а 18.01.2019 року до закладу навіть приїздила швидка допомога не витримують жодної критики. По-перше, у листках непрацездатності та в будь-яких інших документах не зазначено про причинно-наслідковий зв`язок між зовнішніми подіями та діагнозами позивача (написати таке в лікарняних від 08.01. та від 19.01. не наважилась навіть її дочка, сімейний лікар ОСОБА_7 ). По-друге, позивачка вказує на одну конкретну дату - 18.01.2019 року, коли до неї приїжджала швидка допомога. Очевидно, що це відбувалось набагато раніше, ніж події, що безпосередньо передували її звільненню, які почались 25.02.2019 року. По-третє, хронологічним періодом, про який йдеться у позовній заяві є період з 04.01.2019 року по 05.03.2019 року. За цей проміжок часу позивачка знаходилась на роботі та виконувала свої посадові обов`язки лише 3 дні, що вочевидь унеможливлює будь-який негативний вплив, психологічний тиск, нанесення моральних чи фізичних ушкоджень з боку роботодавця (т. 1 а.с. а.с. 67 - 84).

У відповіді на відзив позивачка зазначила, що у відзиві вказано, що 04.01.2019 року їй було повідомлено, що 08.01.2019 року відбудеться перевірка навчальної документації щодо готовності навчального закладу до нового навчального семестру, однак вона нібито заявила, що жодних перевірок своєї діяльності вона не допустить і написала заяву про звільнення, при цьому вона просила перевести її на посаду викладача. В той же день, нібито, був виданий наказ № 04-к-тр. З приводу викладеного зазначила, що відповідач не дотримується навіть простої логіки, оскільки в заяві від 04.01.2019 року позивач просить звільнити її з займаної посади та перевести на посаду викладача з повним педагогічним навантаженням з 21.01.2019 року, тобто вже після того, як за словами відповідача, мала відбутись перевірка і вона не могла б її уникнути, перевівшись саме з цієї дати. Щодо того, що того ж числа і було видано наказ №04-к-тр, то хотілось би зазначити, що вона в той день знаходилась на робочому місці майже до 18 г., однак з жодним наказом її не ознайомлювали, хоча мали на те змогу. Також зазначила, що в її заяві була зазначена дата звільнення з однієї посади та переведення на іншу саме з 21.01.2019 року, однак у візі директора було зазначено звільнення та переведення з іншої дати, а саме з 08.01.2019 року. Тобто рішення про те, що дата звільнення буде інша, приймалось директором самостійно, без наявності на то згоди з боку ОСОБА_1 , у зв`язку з чим постає логічне питання, в чому полягала згода сторін, якщо заява позивачки не була задоволена. Крім того, в заяві було зазначено причину її написання, а саме через психологічний тиск з боку керівника закладу. Щодо зазначення в запереченнях того, що КЗВО «Дніпровський педагогічний коледж» при переведенні ОСОБА_1 було дотримано вимог законодавства, а її згода на неповне педагогічне навантаження не потрібна, то хотілось би зазначити, що у своєму відзиві на позов відповідач сам посилаючись на п.31 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», зазначає, що не вважається переведенням, що потребує згоди працівника, переміщення його на тому ж підприємстві (в установі, організації) на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ на території підприємства в межах тієї ж місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою і з тими ж істотними умовами праці. Однак, як вбачається з наказу №04-к-тр, переведення відбулось з посади заступника директора з навчально-методичної роботи на посаду викладача, а також істотні умови праці були змінені, було зменшено кількість робочих годин та, відповідно, зменшена оплата праці. Таким чином, саме таке переведення, яке фактично відбулось вимагало згоди ОСОБА_1 та яка була відсутня. Крім того, 11.01.2019 року нею була подана заява про відкликання заяви від 04.01.2019 року, що ще раз підтверджує відсутність згоди працівника на її звільнення та переведення. Щодо дати видання наказу №04-к-тр, то хотілось би звернути увагу на тому, що навіть 11.01.2019 року, коли нею було подано заяву про відкликання заяви, її не було ознайомлено з наказом про переведення, а було здійснено це лише 18.01.2019 року, хоча постає логічне питання, «чому?», можливо тому, що ані станом на 04.01.2019 року ані станом на 11.01.2019 року його не було. З`явився ж він вже після того, як керівництво закладу отримало заяву про відкликання і задля того, щоб сказати що це нібито вже не можливо, з`явився наказ №04-к-тр. У відзиві на позовну заяву зазначено про те, що нібито вже назначили на цю посаду іншу особу, однак на підтвердження зазначеного жодного доказу надано не було. Також, вказала, що у відзиві на позовну заяву зазначено, що її не могли перевести на посаду з повним педагогічним навантаженням, оскільки воно встановлюється на початку навчального року, тобто у вересні 2018 року. Однак, навіть з цим урахуванням, станом на 04.01.2019 року були наявні години вакансії (це підтверджується наказом, копію якого вони дали), однак вони були віддані іншим викладачам. Педагогічне навантаження дійсно затверджується один раз на навчальний рік, але його корекція здійснюється на початку II семестру на засіданні тарифікаційної комісії, що було здійснено, та навіть самій ОСОБА_14 було надано педагогічне навантаження, яка у І семестрі його не мала, оскільки була прийнята на роботу вже після складання такого графіку.

Щодо наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності за нібито відсутність її на роботі 25 (понеділок) та 26 лютого (вівторок) 2019 року, зазначила наступне. Як вбачається за наказу про переведення та документів наданих відповідачем щодо плану, педагогічне навантаження викладача ОСОБА_1 на II півріччя 2018-2019 складало 199 г. Педагогічне навантаження складається з годин, які викладач проводить у навчальній роботі та складається з аудиторних занять, екзаменів, практичних занять. Як вбачається з графіку роботи викладача ОСОБА_1 навчальна робота запланована лише в середу та четвер, отже понеділок, вівторок і п`ятниця не є робочими днями викладача, а тому вимагання від Комунального закладу вищої освіти «Дніпровський педагогічний коледж» Дніпропетровської обласної ради того, щоб ОСОБА_1 у вільний від роботи час знаходилась на робочому місці є незаконним та необґрунтованим, а тим більш притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника за відсутність на робочому місці у вільний від роботи час є неприпустимим. Крім того, хотілось би зазначити про ще одну невідповідність, яка існувала на період прийняття наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді догани. Так, в актах фіксації відсутності працівника на роботі, було зазначено про те, що станом на день складання таких актів регламент роботи викладача ОСОБА_1 не надавався, таким чином, стає не зрозумілим з чого взагалі вбачалось, що позивачка мала в ці дні знаходитись на робочому місці та саме в приміщенні Комунального закладу вищої освіти «Дніпровський педагогічний коледж» Дніпропетровської обласної ради. Також, хотілось би звернути увагу, що одним з членів комісії, а саме ОСОБА_6 такі акти підписані не були.

Щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення, яке відбулось 05.03.2019 року, зазначила, що до матеріалів справи відповідачем було додано графік роботи викладача ОСОБА_1 на II семестр 2018-2019 н.р., відповідно до якого, в середу, в тому числі 27.02.2019 року навчальна робота позивачкою проводилась за місцем КЗО «СЗОШ №31» ДМР, КЗО «Спеціалізована школа №13» ДМР, однак акти фіксації відсутності працівника на роботі були надані з Комунального закладу вищої освіти «Дніпровський педагогічний коледж» Дніпропетровської обласної ради та КЗО «Спеціалізована школа №13» ДМР, тобто без наявності акту фіксації відсутності ОСОБА_1 за місцем проведення КЗО «СЗОШ №31» ДМР, де яка раз в той день і здійснювала свою роботу ОСОБА_1 , що може бути підтверджено показаннями свідків та наявністю підпису ОСОБА_1 в конспектах учнів в той день. Таким чином, винесені накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності є незаконними та такими, що підлягають скасуванню. Наказ про звільнення було прийнято в неробочий день працівника, крім того, з наданих до відзиву на позовну заяву документів, а саме доповідних записок, вбачається, що керівництво закладу знало про те, що в ОСОБА_1 даний день не є робочим, інші працівники їй не могли нібито додзвонитись, що могло свідчити про її потрапляння до лікарні чи ще якісь негативні події, однак не зважаючи на це, такий наказ про звільнення видано було, що не заперечується й самим відповідачем.

З приводу наказу №100-од від 04.01.2019 року про притягнення до відповідальності, за те, що вона знаходилась на території закладу у вихідний день, то хотілось би зазначити, що в самому наказі йде посилання на порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, які були затверджені тільки в кінці грудня 2018 року. У відзиві на позовну заяву відповідач вже посилається на наказ від 04.12.2018 року №78-а-г, як на підставу нібито здійснення порушення ОСОБА_1 , однак і посилання на даний наказ є протиправним, оскільки його було прийнято 04.12.2018 року, а факт знаходження позивачки в Комунальному закладі вищої освіти «Дніпровський педагогічний коледж» Дніпропетровської обласної ради відбувся 02.12.2018 року, тобто до дня прийняття наказу про організацію роботи Комунального закладу вищої освіти «Дніпровський педагогічний коледж» Дніпропетровської обласної ради у вихідні та святкові дні. Все вищезазначене підтверджує зазначене в позовній заяві прискіпливе ставлення до неї, здійснення психологічного тиску та всіх можливих та неможливих дій задля звільнення її з роботи (т. 1 а.с. а.с. 156 - 158).

В запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначив, що майже всі аргументи, викладені у відповіді, базуються на припущеннях та особистих враженнях позивачки, а відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Оскільки всі аргументи позивачки є її припущеннями та не мають жодного документального підтвердження, вони не можуть розглядатися в якості доказів під час вирішення справи по суті. Однак на викладене у відповіді зазначають наступні факти, які мають документальне підтвердження. 04.01.2019 року ОСОБА_1 написала заяву про звільнення з посади заступника директора з навчально-методичної роботи та переведення її на посаду викладача. Зазначена подія відбулась о 13.30 г. після повідомлення про те, що починаючи з 08.01.2019 року відбудеться перевірка готовності коледжу до нового навчального семестру. При цьому ОСОБА_1 повідомила, що вона планує займатися своїм здоров`ям - піти на лікарняний. Виходячи з цього, враховуючи потребу у підготовці до початку навчального процесу керівництвом закладу було прийнято рішення про переведення ОСОБА_1 не з 21 січня, як зазначалось у її заяві, а з першого робочого дня після того, коли була написана та підписана заява. Оскільки 04 січня було п`ятницею (скорочений робочий день перед святом), а 07 січня - святковий день, то в наказі №4-к-тр було зазначено, що переміщення відбудеться саме з 08 січня, коли й розпочалась перевірка. Наказом №06-к-тр від 08.01.2019 року на посаду тимчасово виконуючою обов`язки заступника директора з навчально-методичної роботи була призначена ОСОБА_3 . Відсутність заступника директора з навчально-методичної роботи в період підготовки до нового навчального семестру могла призвести до негативних наслідків, зокрема до незатвердження тарифікації, згідно якої нараховується заробітна плата викладачів. Відсутність цього документу або невчасність його затвердження може мати наслідком несвоєчасність або неповноту нарахування заробітної плати педагогічним працівникам коледжу (більш 100 осіб), що тягне за собою кримінальну відповідальність. 04.01.2019 року наказ №4-к-тр був підписаний керівником, після чого помічник директора з кадрових питань ОСОБА_10 мала намір ознайомити з ним ОСОБА_1 та з`ясувала, що її немає на робочому місці. Це підтверджується копією сторінки журналу реєстрації видачі та приймання ключів Комунального закладу вищої освіти «Дніпровський педагогічний коледж» Дніпропетровської обласної ради, в якому зазначено, що 04.01.2019 року заступник директора ОСОБА_1 взяла ключ о 8.05 г., а здала його о 14.40 г. Час приймання ключів зазначається швейцарами навчального корпусу у відповідності до даних годинника. Таким чином, твердження, що ОСОБА_1 04.01.2019 року знаходилась на робочому місці майже до 18 г., не має документального підтвердження і є неправдивим. ОСОБА_1 з 08.01.2019 року. знаходилась на лікарняному. 11.01.2019 року позивачка прийшла до канцелярії, подала заяву про відкликання попередньої заяви. На прохання зав.канцелярією підійти до відділу кадрів та ознайомитися з наказом щодо неї, вона повідомила, що знаходиться на лікарняному. Отже, ознайомитись з наказом № 4-к-тр до 18.01.2019 року ОСОБА_1 не побажала.

Стосовно зміни істотних умов праці, варто повторно зазначити, що навчальне навантаження на викладача ОСОБА_1 , які для всіх інших викладачів, було затверджено ще 11.09.2018 року наказом №199-к-тр, який був доданий до відзиву на позовну заяву. Отже, істотних змін щодо діяльності на посаді викладача, як то кількість робочих годин та оплата праці були ОСОБА_1 відомі ще з початку року. Змін істотних умов праці ОСОБА_1 не відбулось. Варто зазначити, що в поданих документах позивачка навмисно ігнорує та викривляє фактичні дані. Стосовно годин вакансій звертаємо увагу, що починаючи з грудня 2018 року до лютого 2019 року коледжем були укладені трудові договори з доктором наук, доктором філософії та кандидатом наук (всього 3 особи). Наявність співробітників з науковими ступенями необхідні для проходження навчальним закладом акредитації освітніх програм. Зазначені науковці були залучені до викладання дисциплін, не пов`язаних з українською філологією, тому ці курси і, відповідно, години, ніяк не могла викладати ОСОБА_1 .

Що стосується доводів про те, що ОСОБА_1 була притягнута до дисциплінарної відповідальності за відсутність її на робочому місці у вільний від роботи час, вважаємо за необхідне зазначити наступне. Позивачка у відповіді на відзив зазначає, що «педагогічне навантаження викладача ОСОБА_1 на II півріччя складало 199 годин; педагогічне навантаження складається з годин, які викладач проводить у навчальній роботі та складається з аудиторних занять, екзаменів, практичних занять». Однак відповідно до ст.60 Закону України «Про освіту» робочий час педагогічного працівника включає час виконання ним навчальної, виховної, методичної, організаційної роботи та іншої педагогічної діяльності, передбаченої трудовим договором. Аналогічне положення міститься в ч.2 ст.56 Закону України «Про вищу освіту», де зазначено, що робочий час педагогічного працівника включає час виконання ним навчальної, методичної, організаційної роботи та інших трудових обов`язків. Згідно ст.56 Закону України «Про вищу освіту», яка має назву «Робочий час науково-педагогічних, наукових і педагогічних працівників», робочий час становить 36 годин на тиждень (скорочена тривалість робочого часу). Відповідно для викладачів, які працюють на 0,5 ставки тривалість робочого тижня складає 18 годин на тиждень, які мають бути відображені у відповідних документах і включають в себе не тільки педагогічне навантаження, а й виховну, методичну, організаційну роботу та інші трудові обов`язки. У графіку, складеному особисто ОСОБА_1 і поданому 25.02.2019 року було чітко зазначено, що в понеділок з 9.00 г. до 14.00 г. вона здійснює наукову роботу (роботу над дисертацією), у вівторок з 9.00 г. до 14.00 г. - наукову роботу (підготовку статті для фахового видання). Оскільки місце проведення наукової роботи нею зазначено не було, у понеділок та вівторок вона мала знаходитись у Комунальному закладі вищої освіти «Дніпровський педагогічний коледж» Дніпропетровської обласної ради протягом часу, визначеного нею як робочий у графіку. Якщо ж виходити з відповіді на відзив, то робочими днями ОСОБА_1 були середа і четвер, де загальна тривалість робочого часу становить по 5 годин, не враховуючи перерви для відпочинку та харчування відповідно до вимог ст.66 КЗпП України. Тобто за ці два дні ОСОБА_1 мала відпрацювати максимально 10 годин, а фактично 9 годин, що становить лише половину тривалості робочого тижня. Отже, у понеділок та вівторок вона мала виконувати інші трудові обов`язки, в тому числі наукову роботу, зазначену в графіку. У своїй відповіді ОСОБА_1 зазначає, що вона не вважає цей час робочим, хоча він був визначений як такий нею особисто під час складення графіку. При цьому позивачка залишає поза увагою, що 25 та 26 лютого (понеділок та вівторок) вона була присутня на робочому місці, але менш часу, ніж було зазначено. Отже, вона свідомо здійснила порушення трудової дисципліни, яке було зафіксовано в актах про встановлення наявності або відсутності працівника на місці роботи в робочий час, визначений працівником. Тому всі намагання позивачки зазначити, що це був її неробочий час і за це не мали притягати її до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани або звільнення взагалі не витримують жодної критики. Крім того, позивачка, перебуваючи на посаді заступника директора з навчально-методичної роботи, була добре ознайомлена, що на початку кожного навчального семестру кожним педагогічним працівником складається регламент роботи, в якому зазначається графік роботи, конкретизується час діяльності, її вид, місце проведення, виходячи з розрахунку робочого часу. Те, що викладач ОСОБА_1 склала тільки графік роботи, свідчить про її халатне ставлення до виконання своїх обов`язків, однак жодним чином не зазначає, що вона не має його дотримуватися.

Посилання на те, що акти не були підписані одним з членів комісії свідчать лише про те, що в коледжі не здійснюється жодного тиску на співробітників, оскільки до складу комісії для службових розслідувань входило 5 співробітників. ОСОБА_6 скористалась своїм правом не підписувати документи. Однак це не має доказового значення стосовно фактів, які розглядаються в судовому процесі.

Стосовно заяви позивачки, що її було звільнено у вихідний день слід зазначити наступне: відповідно до графіку роботи, складеного ОСОБА_1 особисто, вівторок, 05.03.2019 року було зазначено як робочий день з 9.00 г. до 14.00 г., на відміну від п`ятниці, яка була визначена як вихідний день у тому ж графіку. Що ж стосується перебування ОСОБА_1 05.03.2019 року у лікаря чи в інших місцях, то слід звернути увагу, що залишивши у чергового 2 гуртожитку перероблений регламент роботи, позивачка повідомила голову циклової комісії ОСОБА_13 про те, що на робочому місці вона з`являтися не буде, оскільки відповідно до нового регламенту це її вихідний день. За цим фактом можна простежити, що ОСОБА_1 змінювала документацію на свій розсуд та з власної вигоди. Це було описано у доповідній записці ОСОБА_13 , яка додана до відзиву на позовну заяву. Відсутність ОСОБА_1 за місцем реєстрації 05.03.2019 року також підтверджується документом кур`єрської служби, на якому зазначено, що одержувач за адресою відсутній, через що 11.03.2019 року відправлення було повернуто відправителю.

Крім того, позивачка активно уникає пояснень щодо порушення нею трудової дисципліни 08.12.2018 року, а саме: заміна іншого викладача під час навчальної відпустки ОСОБА_1 без дотримання відповідних процедур. Наказ №78-а-г був підписаний 04.12.2018 року. ОСОБА_1 не була притягнута до відповідальності за самовільний вихід на роботу під час своєї відпустки за клопотанням членів комісії. Така ситуація свідчить про лояльність керівництва закладу до працівників, врахування думки колективу в своїй діяльності та відсутність будь-якого тиску на співробітників коледжу. При цьому варто зазначити, що доречні зауваження щодо неналежного виконання своїх посадових обов`язків (невчасна підготовка документації коледжу, допущені помилки та необхідність їх виправлення) сприймались ОСОБА_1 як тиск, а не як звичайний робочий процес коледжу. Таким чином можна зазначити, що аргументи, викладені позивачкою у відповіді на відзив жодним чином не підтверджують незаконність наказів та не містять підстав для їх скасування (т. 1 а.с. а.с. 181 - 187).

Рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 18 листопада 2019 року в задоволенні позову було відмовлено повністю (т. 2 а.с. а.с. 3 - 18).

Постановою колегії суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду від 24 червня 2020 року рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 18 листопада 2019 року залишено без змін, а апеляційну скаргу позивачки - без задоволення (т. 2 а.с. а.с. 72, 74 -81).

Постановою колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 18 листопада 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 червня 2021 року, а цивільну справу № 203/1285/19 передано на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 2 а.с. а.с. 163 - 170).

Ухвалою судді Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 29 жовтня 2021 року прийнято справу до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі № 203/1285/19, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні на 25 листопада 2021 року (т. 2 а.с. а.с. 174 - 175).

В судове засідання 25 листопада 2021 року учасники справи не з`явились, від представника позивачки надійшла заява про відкладення її розгляду на іншу дату, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 21 грудня 2021 року (т. 2 а.с. а.с. 182, 186).

В судове засідання 21 грудня 2021 року учасники справи не з`явились, від представника позивачки надійшло клопотання про відкладення її розгляду на іншу дату, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 24 січня 2022 року (т. 2 а.с. а.с. 189, 191).

В судове засідання 24 січня 2022 року з`явився лише представник позивачки, який заявив клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, повідомлявся про час і місце розгляду справи належним чином. Судом було задоволено клопотання представника позивачки та відкладено розгляд справи на 16 лютого 2022 року (т. 2 а.с. а.с. 196).

В судове засідання 16 лютого 2022 року учасники справи не з`явились, від представника позивачки надійшло клопотання про відкладення її розгляду на іншу дату, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 21 березня 2022 року (т. 2 а.с. а.с. 200, 202).

В судове засідання 21 березня 2022 року учасники справи не з`явились, про причини неявки не повідомили, повідомлялись про час і місце розгляду справи належним чином, враховуючи, що тривав початковий період широкомасштабної агресії російської федерації, що спричинило невизначеність у діях сторін, судом було відкладено розгляд справи на 12 квітня 2022 року (т. 2 а.с. а.с. 205).

В судове засідання 12 квітня 2022 року учасники справи не з`явились, від представника позивачки надійшло клопотання про відкладення її розгляду на іншу дату, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 13 травня 2022 року (т. 2 а.с. а.с. 208, 210).

В судове засідання 13 травня 2022 року учасники справи не з`явились, про причини неявки не повідомили, повідомлялись про час і місце розгляду справи належним чином, враховуючи, що тривав початковий період широкомасштабної агресії російської федерації, що спричинило невизначеність у діях сторін, судом було відкладено розгляд справи на 14 червня 2022 року (т. 2 а.с. а.с. 213).

В судове засідання 14 червня 2022 року учасники справи не з`явились, про причини неявки не повідомили, повідомлялись про час і місце розгляду справи належним чином, судом було відкладено розгляд справи на 04 липня 2022 року (т. 2 а.с. а.с. 217).

В судове засідання 04 липня 2022 року учасники справи не з`явились, про причини неявки не повідомили, повідомлялись про час і місце розгляду справи належним чином, судом було відкладено розгляд справи на 27 липня 2022 року (т. 2 а.с. а.с. 221).

27 липня 2022 року від представника позивачки надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог Комунального закладу вищої освіти «Дніпровська академія неперервної освіти» Дніпропетровської обласної ради, яке мотивоване тим, що відповідач перебуває у стадії реорганізації шляхом приєднання до вказаного освітнього закладу і рішення суду може вплинути на права та обов`язки установи, яку позивачка просить залучити в якості третьої особи (т. 2 а.с. 226 - 227).

В судове засідання 27 липня 2022 року з`явився лише представник позивачки, який підтримав клопотання про залучення третьої особи без самостійних вимог. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, повідомлявся про час і місце розгляду справи належним чином.

Ухвалою суду в засіданні 27 липня 2022 року було задоволено клопотання представника позивачки та залучено до участі у цивільній справі № 203/1285/19 в якості третьої особи без самостійних вимог Комунального закладу вищої освіти «Дніпровська академія неперервної освіти» Дніпропетровської обласної ради (т. 2 а.с. 228, дія 13).

У зв`язку із залученням до участі у справі третьої особи без самостійних вимог, розгляд справи було відкладено на 22 серпня 2022 року для виклику зазначеної особи (т. 2 а.с. а.с. 228).

В судове засідання 22 серпня 2022 року учасники справи не з`явились, від представника позивачки надійшло клопотання про відкладення її розгляду на іншу дату, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 13 вересня 2022 року (т. 2 а.с. а.с. 232, 234).

26 серпня 2022 року через канцелярію Кіровського районного суду міста Дніпропетровська надійшли пояснення від третьої особи без самостійних вимог, в яких зазначалось про пропуск позивачкою строку давності звернення до суду за позовом про визнання незаконним її переведення з посади заступника директора за навчально-методичної роботи. Щодо решти вимог, третя особа вказувала, що погоджується з їх оцінкою, наданою судовими рішеннями, які були скасовані в касаційному порядку. В задоволенні позовних вимог КЗВН «Дніпровська академія неперервної освіти» ДОР просила відмовити (т. 2 а.с. а.с. 237 - 239).

В судове засідання 13 вересня 2022 року учасники справи не з`явились, від представника позивачки надійшло клопотання про відкладення її розгляду на іншу дату, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 05 жовтня 2022 року (т. 2 а.с. а.с. 245 - 246, т. 3 а.с. 1).

05 жовтня 2022 року через підсистему «Електронний Суд» від позивачки надійшла уточнена позовна заява, в якій з посиланнями на обставини, зазначені в первісний позовній заяві, вона просила:

-визнати протиправним та скасувати наказ про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, прийнятий за результатами та на підставі протоколу № 1 від 27 грудня 2018 року;

-визнати протиправними та скасувати накази № 4-к-тр від 04 січня 2019 року, № 58-ктр від 04 березня 2019 року, № 59-ктр від 05 березня 2019 року, № 60-ктр від 05 березня 2019 року;

-поновити її на посаді заступника директора з навчально-методичної роботи Комунального закладу вищої освіти «Дніпровський педагогічний коледж» Дніпропетровської обласної ради, правонаступником якого є Комунальний заклад вищої освіти «Дніпровська академія неперервної освіти» Дніпропетровської обласної ради, з 04 січня 2019 року;

-поновити її на роботу в Комунальному закладі вищої освіти «Дніпровський педагогічний коледж» Дніпропетровської обласної ради, правонаступником якого є Комунальний заклад вищої освіти «Дніпровська академія неперервної освіти» Дніпропетровської обласної ради, з 05 березня 2019 року;

-стягнути з відповідачів моральну шкоди в розмірі 50 000 грн.

Також, в уточненій позовній заяві позивачка просила залучити в якості співвідповідача Комунальний заклад вищої освіти «Дніпровська академія неперервної освіти» Дніпропетровської обласної ради, який раніше залучився в якості третьої особи без самостійних вимог (т. 3 а.с. а.с. 5 - 8).

В судове засідання 05 жовтня 2022 року учасники справи не з`явились, ухвалою суду було прийнято уточнену позовну заяву, у зв`язку з чим третя особа без самостійних вимог набула статусу співвідповідача. У зв`язку із залученням співвідповідача та прийняттям уточнено позовної заяви розгляд справи було відкладено на 07 листопада 2022 року (т. 3 а.с. 11).

11 жовтня 2022 року від співвідповідача - КЗВО «Дніпровська академія неперервної освіти» ДОР, залученого до участі у цивільній справі в якості відповідача ухвалою суду від 05 жовтня 2022 року, на підставі ч. 4 ст. 51 ЦПК України надійшла заява про розгляд цивільної справи спочатку (т. 3 а.с. а.с. 15 - 16).

Також, 11 жовтня 2022 року через канцелярію Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від відповідача КЗВО «Дніпровська академія неперервної освіти» ДОР надійшов відзив на уточнену позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позову. Мотиви, зазначені у відзиві КЗВО «Дніпровська академія неперервної освіти» ДОР є аналогічними доводам, викладеним в раніше поданих заявах по суті спору іншого відповідача (т. 3 а.с. а.с. 17 - 26).

В судове засідання 07 листопада 2022 року учасники справи не з`явились, від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення її розгляду на іншу дату, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 29 листопада 2022 року (т. 3 а.с. а.с. 30 - 31).

Судове засідання 29 листопада 2022 року не відбулось через відключення електропостачання в будівлі суду, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 13 грудня 2022 року (т. 3 а.с. 37).

В судове засідання 13 грудня 2022 року учасники справи не з`явились, від представника позивачки надійшло клопотання про відкладення її розгляду на іншу дату, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 16 січня 2023 року (т. 3 а.с. а.с. 41 - 42, 45).

Судове засідання 16 січня 2023 року не відбулось через відключення електропостачання в будівлі суду, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 09 лютого 2023 року (т. 3 а.с. 49).

В судове засідання 09 лютого 2023 року учасники справи не з`явились, про причини неявки не повідомили, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 02 березня 2023 року (т. 3 а.с. 53).

В судове засідання 02 березня 2023 року учасники справи не з`явились, про причини неявки не повідомили, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 23 березня 2023 року (т. 3 а.с. 57).

В судове засідання 23 березня 2023 року учасники справи не з`явились, про причини неявки не повідомили, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 19 квітня 2023 року (т. 3 а.с. 61).

В судове засідання 19 квітня 2023 року учасники справи не з`явились, від представника позивачки надійшло клопотання про відкладення її розгляду на іншу дату, яке мотивоване тим, що між сторонами ведуться переговори про укладання мирової угоди у цивільній справі № 203/1285/19,у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 15 травня 2023 року (т. 3 а.с. а.с. 68, 69).

В судове засідання 15 травня 2023 року з`явився представник відповідача, який заявив клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке було задоволено судом, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 06 червня 2023 року (т. 3 а.с. 74).

В судове засідання 06 червня 2023 року учасники справи не з`явились, про причини неявки не повідомили, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 03 липня 2023 року (т. 3 а.с. 79).

В судове засідання 03 липня 2023 року учасники справи не з`явились, про причини неявки не повідомили, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 21 серпня 2023 року (т. 3 а.с. 83).

Судове засідання 21 серпня 2023 року не відбулось через зайнятість судді в іншому провадженні, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 13 вересня 2023 року (т. 3 а.с. 87).

В судове засідання 13 вересня 2023 року учасники справи не з`явились, від представника позивачки надійшло клопотання про відкладення її розгляду на іншу дату, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 12 жовтня 2023 року (т. 3 а.с. а.с. 91, 94).

В судове засідання 12 жовтня 2023 року учасники справи не з`явились, про причини неявки не повідомили, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 21 листопада 2023 року (т. 3 а.с. 98).

В судове засідання 21 листопада 2023 року учасники справи не з`явились, про причини неявки не повідомили, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 13 грудня 2023 року (т. 3 а.с. 102).

В судове засідання 13 грудня 2023 року учасники справи не з`явились, про причини неявки не повідомили, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 18 січня 2024 року (т. 3 а.с. 106).

Судове засідання 18 січня 2024 року не відбулось через зайнятість судді в іншому провадженні, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 05 лютого 2024 року (т. 3 а.с. 110).

В судове засідання 05 лютого 2024 року учасники справи не з`явились, від представника позивачки надійшло клопотання про відкладення її розгляду на іншу дату, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 29 лютого 2023 року (т. 3 а.с. а.с. 114, 117).

В судове засідання 29 лютого 2024 року учасники справи не з`явились, від представника позивачки надійшло клопотання про відкладення її розгляду на іншу дату, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 26 березня 2023 року (т. 3 а.с. а.с. 121, 125).

В судове засідання 26 березня 2024 року з`явився представник позивачки. Представники відповідачів в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, повідомлялись про час і місце розгляду справи належним чином. Представником позивачки було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване тим, що між сторонами ведуться переговори про укладання мирової угоди у цивільній справі № 203/1285/19.

Судом було задоволення клопотання представника позивачки, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 18 квітня 2024 року (т. 3 а.с. 129).

В судове засідання 18 квітня 2024 року учасники справи не з`явились, від представника позивачки надійшло клопотання про відкладення її розгляду на іншу дату, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 17 травня 2024 року (т. 3 а.с. а.с. 133, 135).

В судове засідання 17 травня 2024 року учасники справи не з`явились, про причини неявки не повідомили, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 07 червня 2024 року (т. 3 а.с. 139).

В судове засідання 07 червня 2024 року учасники справи не з`явились, про причини неявки не повідомили, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 26 червня 2024 року (т. 3 а.с. 141).

При вирішенні питання щодо можливості завершення розгляду цивільної справи за відсутності сторін, які належним чином повідомлені про час і місце судового засіданні, багаторазово не з`являлись до суду, подавали заяви про відкладення судового розгляду з метою врегулювання спору мировою угодою.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦПК України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Разом з цим, суд також враховує необхідність вирішення спору в розумний строк, що забезпечуватиме сторонам дотримання їх права, передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. У зв`язку з чим, перемовини сторін щодо позасудового врегулювання спору та укладання мирової угоди не можуть тривати надмірний час.

При цьому, суд враховує наявну в матеріалах цивільної справи заяву представника позивачки про те, що у разі, коли суд дійде висновку про неможливість подальшого відкладення розгляду справи, він просить розглядати її без участі позивачки та її представника на підставі наявних у справі доказів (т. 3 а.с. 41 на зв.).

Приймаючи до уваги тривалість розгляду справи, враховуючи подання сторонами усіх доводів та заперечень з приводу позовних вимог, зважаючи на положення ч.ч. 1, 3 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе завершити розгляд цивільної справи на підставі наявних доказів та ухвалити рішення по суті спору.

Враховуючи, що сторони у судове засідання не з`явились, справа розглянута без фіксування судового засідання технічними засобами, згідно ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи, викладені сторонами в заявах по суті справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачка працювала в КЗВО «Дніпровський педагогічний коледж» на різних посадах, а з 31 серпня 2018 року - на посаді заступника директора з навчально-методичної роботи (т. 1 а.с. 17).

Наказом № 78-а-г від 04 грудня 2018 року «Про організацію роботи КЗВО «ДПК ДОР» у вихідні та святкові дні» встановлено Порядок проходу в навчальний корпус КЗВО «Дніпровський педагогічний коледж» у вихідні та святкові дні. Пунктом 1.1 наказу встановлено графік роботи закладу щоденно з 08-00 год. по 18-30 год., крім суботи, неділі та святкових днів. Пунктом 1.2 наказу визначено, що працівники закладу, у тому числі заступник директора з навчально-методичної роботи ОСОБА_1 , мають змогу проходити та знаходитись в приміщеннях навчального корпусу у вихідні та святкові дні тільки, якщо це терміново необхідно для виконання службових обов`язків та заздалегідь узгоджено з директором коледжу шляхом підписання заяви з обґрунтуванням такої потреби. Оформлені належним чином заяви передаються швейцарам навчального корпусу напередодні вихідного або святкового дня (т. 1 а.с. а.с. 100 - 101).

27 грудня 2018 року відповідачем видано наказ № 100-од «Про утворення комісії для проведення службового розслідування» стосовно заступника директора з навчально-методичної роботи ОСОБА_1 щодо присутності на роботі в вихідний день 02 грудня 2018 року (неділя), знаходячись в навчальній відпустці, а також 08 грудня 2018 року щодо виходу на вичитку пар для студентів заочного відділення на особисте прохання викладача ОСОБА_2 без графіка заміни на часи (т. 1 а.с. а.с. 102 - 103).

Згідно рішення утвореної комісії, оформленого протоколом № 1 від 27 грудня 2018 року (т. 1 а.с. а.с. 25 - 26), заслухано завідуючу господарством ОСОБА_15 , яка підтвердила факт виходу на роботу ОСОБА_1 у неділю 02 грудня 2018 року, досліджено пояснювальну записку швейцара ОСОБА_16 ; пояснювальні записки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; голову циклової комісії української та іноземної мови ОСОБА_13 та за наслідками службової перевірки та обговорення її результатів вирішено визнати причину появи ОСОБА_1 на робочому місці 02 грудня 2018 року та на заняттях 08 грудня 2018 року незадовільною, перебування у навчальному корпусі у зазначені дати - необґрунтованим та запропоновано в. о. директора ОСОБА_14 застосувати до ОСОБА_1 захід дисциплінарного стягнення у вигляді суворого попередження з занесенням до особової справи.

Станом на 08 грудня 2018 року відповідно до наказу №267-к-тр від 09 листопада 2018 року ОСОБА_1 перебувала у додатковій оплачуваній відпустці (т. 1 а.с. 93); питання щодо виходу на роботу у вихідний день, відповідно до Порядку, визначеного наказом № 78-а-г від 04 грудня 2018 року, не погоджувала; також не погоджувала питання щодо виходу на заміну замість іншого викладача, при цьому перебуваючи у відпустці, офіційно останню не переривала.

04 січня 2019 року позивачка подала заяву, в якій просила звільнити її з посади заступника директора з навчально-методичної роботи та перевести на посаду викладача з повним педагогічним навантаженням з 21 січня 2019 року через психологічний тиск з боку керівника закладу (за згодою сторін) (т. 1 а. с.110).

Наказом № 04-к-тр від 04 січня 2019 року позивачку переведено на посаду викладача української мови та літератури для дітей дошкільного віку за професіональним спрямуванням код КП-2310.2 на 0,5 тарифної ставки з 08 січня 2019 року (т. 1 а.с. 111).

На вказаній посаді ОСОБА_1 до цього працювала за сумісництвом відповідно до її заяви від 31 серпня 2018 року (т. 1 а.с.118), наказу № 176-ктр від 03 вересня 2018 року (т. 1 ас. 119) та на якій отримувала заробітну плату відповідно до педагогічного навантаження, затвердженого наказом № 199-к-тр від 11 вересня 2018 року (т. 1 а.с. 113 - 117).

11 січня 2019 року ОСОБА_1 подано заяву, в якій вона просила не давати хід її заяві від 04 січня 2019 року, оскільки вона написана у стані надмірної психо-емоційної напруги, спровокованої ситуацією оголошення їй суворого попередження за вихід на роботу у вихідний день.

З 08 січня 2019 року по 23 лютого 2019 року позивачка перебувала на лікарняному (т. 1 а.с.а.с. 120, 123 - 125). 25 лютого 2019 року позивач вийшла на роботу. В цей день позивачем складено графік роботи викладача ОСОБА_1 на ІІ семестр 2018 - 2019 років, який погоджено головою циклової комісії ОСОБА_13 . Відповідно до графіку встановлено наступний графік роботи позивачки: понеділок з 09-00 г. до 14-00 г. - наукова робота (робота над дисертацією); вівторок з 09-00 г. до 14-00 г. - наукова робота (підготовка статті для фахового видання); середа з 08-30 год. до 13-30 год. - пед.аналіз, практика «Пробні уроки та заняття» ПО-16-1/9 в КЗО «СЗОШ № 31», КЗО «Спеціалізована школа № 13» ДМР; четвер з 08-30 год. до 14-30 год. - пед.аналіз, практика «Пробні уроки та заняття» ПО-16-2/9 в КЗО «КВО № 28» ДМР (т. 1 а.с.126).

25 лютого 2019 року утвореною згідно наказу №42-од від 25 лютого 2019 року комісією складено акт, яким зафіксовано залишення ОСОБА_1 без поважних причин робочого місця 25 лютого 2019 року о 12-00 год., що є пропуском робочого часу та порушенням правил внутрішнього трудового розпорядку закладу (т. 1 а. с.127).

26 лютого 2019 року комісією складено акт, яким зафіксовано факт безпідставного залишення ОСОБА_1 робочого місця 26 лютого 2019 року о 09-29 год., що є пропуском робочого часу та порушенням правил внутрішнього трудового розпорядку закладу (т. 1 а.с.128 - 129).

27 лютого 2019 року (середа) позивач відповідно до графіку роботи проводила практику в КЗО «СЗОШ № 31» ДМР, проте була відсутня на практиці в КЗО «СШ № 13» ДМР. Відповідно до графіку роботи 27 лютого 2019 року (середа) повинна була проводити практичні заняття з 08-30 год. по 13-30 год., як в КЗО «СЗОШ № 31», так і в КЗО «Спеціалізована школа № 13» ДМР.

Згідно довідки директора КЗО «Спеціалізована школа № 13» ДМР від 28 лютого 2019 року, доповідної керівника педагогічної практики ОСОБА_9 та акту фіксації відсутності на місці проведення практики від 28 лютого 2019 року зафіксовано відсутність ОСОБА_1 в КЗО «Спеціалізована школа № 13» ДМР, де вона повинна проводити практику згідно графіку роботи 27 лютого 2019 року (т. 1 а.с. а.с. 130 - 132). Також актом від 27 лютого 2019 року зафіксовано відсутність ОСОБА_1 на робочому місці в коледжі по АДРЕСА_1 27 лютого 2019 року з 08-30 год. до 13-00 год. (т. 1 а.с. 30).

Актами від 04 березня 2019 року зафіксовано відмову ОСОБА_1 щодо надання письмових пояснень з приводу відсутності на робочому місці у робочий час 25 лютого 2019 року, 26 лютого 2019 року та 27 лютого 2019 року (т. 1 а.с. а.с. 133, 134, 135).

Відповідно до рішення утвореної комісії, оформленої протоколом № 1 від04 березня 2019 року, вирішено за фактом залишення ОСОБА_1 25 лютого 2019 року о 12-15 год. робочого місця, приміщення коледжу по АДРЕСА_1 , застосувати до неї захід дисциплінарного стягнення у вигляді догани (т. 1 а. с. 136).

Наказом № 58-ктр від 04 березня 2019 року позивачці ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни та трудового розпорядку (відсутність з 12-15 год. по 14-00 год. на робочому місці в робочий час 25 лютого 2019 року. Підставами для видачі наказу зазначено акт від 25 лютого 2019 року, пояснення швейцара ОСОБА_17 (т. 1 а.с. 32).

Згідно рішення комісії, оформленого протоколом №2 від 04 березня 2019 року, вирішено застосувати до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за порушення трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку, за фактом залишення робочого місця до завершення робочого часу 26 лютого 2019 року з 09-29 год. та відсутність на робочому місці 27 лютого 2019 року. (т. 1 а.с. а.с. 138 - 139).

Наказом № 59-ктр від 05 березня 2019 року позивача звільнено з займаної посади викладача української мови та літератури для дітей дошкільного віку з 05 березня 2019 року за прогули без поважних причин згідно пункту 5 частини першої статті 431 КЗпП України. Підставами звільнення зазначено протокол № 2 від 27 лютого 2019 року, акти про встановлення наявності або відсутності працівника на місці роботи від 26 лютого 2019 рооку та 27 лютого 2019 року, акт фіксації відсутності на місці проведення практики 27 лютого 2019 року, акти фіксації відмови від письмових пояснень, довідка з КЗО «СШ №13» ДОР (т. 1 а.с. 33).

06 березня 2019 року складено акт про допущення технічної помилки під час ознайомлення ОСОБА_1 із наказом про звільнення в частині зазначення звільнення на підставі пункту 5 частини першої статті 431 КЗпП України, замість вірного пункту частини першої статті 40 КЗпП України (т. 1 а.с. а.с. 34 - 35).

Наказом № 60-ктр від 06 березня 2019 року «Про внесення змін до наказу № 59-ктр» викладено в новій редакції п 1 наказу від 05 березня 2019 року № 59-ктр, зазначено, що позивачку звільнено з займаної посади викладача української мови та літератури для дітей дошкільного віку з 05 березня 2019 року за прогули без поважних причин згідно пункту п частини першої статті 40 КЗпП України (т. 1 а.с. 36).

При вирішенні позовних вимог по суті суд виходить з наступного.

Статтею 139 КЗпП України встановлено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до ст.140 КЗпП України трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю.

У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов`язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Згідно ст.141 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Відповідно до ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Статтею 148 КЗпП України встановлено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Поряд з цим, відповідно до наведеної вище ст.147 КЗпП України встановлено лише два види дисциплінарного стягнення, які можуть бути застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни, а саме: догана або звільнення, які у відповідності до ст.149 КЗпП України оголошуються в наказі (розпорядженні).

При розгляді позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, прийнятий за результатами та на підставі протоколу № 1 від 27 грудня 2018 року суд враховує наступне.

Наказом відповідача №78-а-г від 04.12.2018 року «Про організацію роботи КЗВО «ДПК ДОР» у вихідні та святкові дні» було встановлено Порядок проходу в навчальний корпус Комунального закладу вищої освіти «Дніпровський педагогічний коледж» Дніпропетровської обласної ради у вихідні та святкові дні.

27.12.2018 року відповідачем було видано наказ №100-од «Про утворення комісії для проведення службового розслідування», а саме: стосовно заступника директора з навчально-методичної роботи ОСОБА_1 щодо присутності на роботі в вихідний день 02.12.2018 року (неділя), знаходячись в навчальній відпустці, а також 08.12.2018 року щодо виходу на вичитку пар для студентів заочного відділення на особисте прохання викладача ОСОБА_2 без графіка заміни на часи.

Згідно рішення утвореної комісії, оформленого протоколом №1 від 27.12.2018 року було запропоновано в.о.директора ОСОБА_14 застосувати до ОСОБА_1 захід дисциплінарного стягнення у вигляді суворого попередження з занесенням до особової справи.

З матеріалів справи вбачається, що наказ відповідача №78-а-г «Про організацію роботи КЗВО «ДПК ДОР» у вихідні та святкові дні» було видано 04.12.2018 року, Правила внутрішнього трудового розпорядку у закладі, які зокрема встановлюють графік роботи закладу, затверджені 20.12.2018 року (т. 1 а.с. а.с. 38 - 44).

З наведених підстав, суд не визнає обґрунтованим посилання відповідача на порушення позивачкою трудової дисципліни внаслідок її виходу на роботу у вихідний день 02.12.2018 року.

При цьому, в своєму позові позивачка просила визнати протиправним та скасувати наказ про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, прийнятий за результатами та на підставі протоколу №1 від 27.12.2018 року.

Під час розгляду справи встановлено, що відповідний наказ (розпорядження) відповідачем не оголошувались, а фактично прийнято рішення, оформлене протоколом №1 від 27.12.2018 року про оголошення позивачці суворого попередження, яке відповідно до ст.147 КЗпП України не є дисциплінарним стягненням, а є заходом впливу, який було лише запропоновано застосувати до позивачки згідно ст.140 КЗпП України.

У зв`язку з цим, в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині визнання протиправними та скасування наказу про притягнення її до дисциплінарної відповідальності слід відмовити за безпідставністю та відсутністю предмету оскарження, оскільки суду не було доведено факт існування наказу, який просить визнати протиправним позивачка.

Вирішуючи питання про визнання протиправним та скасування наказу про переведення позивачки з посади заступника директора з навчально-методичної роботи суд враховує наступне.

Згідно ст. 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у ст. 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я.

У зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що 04.01.2019 року позивачкою було подано заяву (т. 1 а.с.110), в якій вона просила звільнити її з посади заступника директора з навчально-методичної роботи та перевести на посаду викладача з повним педагогічним навантаженням з 21.01.2019 року через психологічний тиск з боку керівника закладу (за згодою сторін).

Того ж дня керівником відповідача накладено резолюцію про звільнення позивачки із займаної посади заступника директора з навчально-методичної роботи та про переведення на посаду викладача на 0.5 ставки відповідно до навчального навантаження (т.1 а.с. 110).

04 січня 2019 р. відповідачем було видано наказ № 04-к-тр «Про переведення ОСОБА_1 », яким позивачку було переведено з посади заступника директора з навчально-методичної роботи на посаду викладача української мови та літератури для дітей дошкільного віку за професіональним спрямуванням код КП-2310.2 на 0,5 тарифної ставки з 08 січня 2019 року (т. 1 а.с. 111).

В подальшому, 11.01.2019 року ОСОБА_1 було подано заяву, в якій остання просила не давати хід її заяві від 04.01.2019 року, так як вона була написана у стані надмірної психо-емоційної напруги, спровокованої ситуацією оголошення їй суворого попередження за вихід на роботу у вихідний день (т. 1 а.с. 112).

Перевіряючи доводи позивачки в частині написання заяви від 04.01.2019 року про її звільнення з посади заступника директора з навчально-методичної роботи та переведення на посаду викладача з повним педагогічним навантаженням через психологічний тиск з боку керівництва коледжу, суд враховує, що будь-яких належних та допустимих доказів такого тиску позивачкою у відповідності до ст.ст.13,81 ЦПК України суду не представила.

Факт проведення службового розслідування та складання відповідною комісією протоколу, яким в.о.директора коледжу рекомендовано вирішити питання про застосування до позивачки дисциплінарного стягнення у вигляді суворого попередження, суд не визнає таким, що свідчив про психологічний тиск на позивачку та примусив її до написання заяви від 04.01.2019 року.

Водночас, як зазначено в постанові Касаційного цивільного суду, якою скасовані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду:

«Згідно з частинами першою, другою статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством. Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 лютого 2021 року у справі № 645/139/19 (провадження № 61-15863св19) зроблено висновок, що «тлумачення частини другої статті 32 КЗпП України дозволяє зробити висновок, що поняття «переміщення» передбачає у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором, зміну: робочого місця (тобто місця безпосереднього виконання роботи); структурного підрозділу у тій самій місцевості; роботи на іншому механізмі або агрегаті. Переміщення може здійснюватися тільки за умови, що не змінюється жодна з істотних умов трудового договору працівника. Таким чином, якщо переведення на іншу роботу пов`язане зі зміною трудових функцій працівника, місця роботи (місцевості), то переміщення в інший структурний підрозділ передбачає збереження обумовленого трудовим договором місця роботи і трудових функцій» … За таких обставин суди: … не врахували, що в заяві від 04 січня 2019 року позивач просила перевести її на посаду викладача з повним педагогічним навантаженням та зробили помилковий висновок, що відповідач здійснив переміщення позивача на 0,5 тарифної ставки викладача української мови та літератури за її згодою, оскільки ОСОБА_1 займала посаду заступника директора з навчально-методичної роботи та працювала на посаді викладача української мови та літератури для дітей дошкільного віку за професіональним спрямуванням за сумісництвом відповідно до наказу № 176-ктр від 03 вересня 2018 року.»

Приймаючи до уваги постанову суду касаційної інстанції на підставі досліджених судом доказів слід дійти висновку про можливе не досягнення згоди між сторонами щодо умов переведення ОСОБА_1 на посаду викладача української мови та літератури в цьому ж освітньому закладі.

Разом з тим, при вирішенні позовних вимог про визнання незаконним звільнення позивачки з посади заступника директора з навчально-методичної роботи та поновлення на вказаній посаді суд враховує положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України, відповідно до яких із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Той факт, що спірного наказу № 04-к-тр зазначено про переведення позивачки на іншу посаду, не виключає факту звільнення її із займаної посади заступника директора з навчально-методичної роботи, проведення з нею розрахунку (п. 2 наказу), а також подання позивачкою наказу з формулюванням: «прошу звільнити мене з посади заступника директора з навчально-методичної роботи та перевести на посаду викладача».

У зв`язку з чим, слід дійти висновку, що до вимог ОСОБА_1 про звільнення з посади заступника директора та про поновлення на цій посади має бути застосований місячний строк.

Судом встановлено, що позивачка була ознайомлена з наказом № 04-к-тр від 04 січня 2019 року 18 січня 2019 року, що вона підтверджує в своїй позовній заяві. Первісний позов поданий до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська лише 04 квітня 2019 року. Підстав для поновлення позивачці строку звернення до суду в частині вимог про визнання незаконним звільнення з посади заступника директора та поновлення на цій посаді судом не встановлено.

Вимоги про зміну істотних умов праці, які мають бути встановлені позивачці після переведення її на посаду вчителя української мови згідно спірного наказу (зокрема, зміну 0,5 ставки на повну ставку) позивачкою не заявлялись.

Таким чином, не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу від 04 січня 2019 року № 04-к-тр та про її поновлення на посаді заступника директора з навчально-методичної роботи

Перевіряючи доводи позивачки щодо незаконного застосування до неї дисциплінарних стягнень у вигляді догани та звільнення, суд враховує наступне.

З матеріалів справи вбачається, що створеною відповідачем комісією, за наслідками проведеної перевірки, отриманих пояснень швейцара, дослідження записів у книзі відвідування, записів камер відеоспостереження, було зафіксовано факт виходу позивачки на роботу до коледжу, розташованого по АДРЕСА_1 25.02.2019 року о 07-47 год. та залишення робочого місця та приміщення коледжу о 12-15 год.

При цьому, 25.02.2019 року було понеділком та відповідно до складеного позивачкою та погодженого графіку її роботи, як викладача на ІІ семестр 2018-2019 н.р., в цей день було встановлено наступний режим роботи: з 09-00 г. до 14-00 г. - наукова робота (робота над дисертацією).

Також внаслідок перевірки було встановлено, що 26.02.2019 року позивачка прийшла до коледжу по АДРЕСА_1 о 07-45 год. та залишила робоче місце і приміщення коледжу о 09-29 год.

26.02.2019 року було вівторком та відповідно графіку в цей день було встановлено наступний режим роботи: з 09-00 г. до 14-00 г. - наукова робота (підготовка статті для фахового видання).

27.02.2019 року (середа) позивачка відповідно до графіку роботи проводила практику в КЗО «СЗОШ №31» ДМР, проте була відсутня на практиці в КЗО «СШ №13» ДМР. Відповідно до графіку роботи 27.02.2019 року (середа) повинна була проводити практичні заняття з 08-30 г. до 13-30 г., як в КЗО «СЗОШ №31», так і в КЗО «Спеціалізована школа №13» ДМР.

При цьому, Касаційний цивільний суд, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , зазначив наступне:

«У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2021 року у справі № 428/6597/19 (провадження № 61-1292св21) зазначено, що «прогулом без поважних причин вважається полишення роботи без відповідного попередження роботодавця в установленому порядку про розірвання трудового договору або залишення роботи до закінчення строку попередження без згоди на це роботодавця, якщо такий договір укладено на невизначений строк; залишення без поважних причин особою, з якою укладено строковий трудовий договір, роботи до закінчення строку трудового договору; самовільне залишення молодим спеціалістом (молодим робітником) роботи, на яку його направили після закінчення відповідного навчального закладу, до закінчення строку обов`язкового відпрацювання; самовільне використання без погодження з роботодавцем днів відгулів, чергової відпустки тощо. Не може вважатися прогулом відсутність працівника на робочому місці за умови, що він присутній на підприємстві. Якщо працівник не залишив місця розташування підприємства, його не можна звільнити за прогул. До такого працівника можуть застосовуватися інші види дисциплінарного або громадського стягнення чи впливу». Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 серпня 2018 року справа № 461/4469/16-ц провадження № 61-4015св18 .

За таких обставин суди: …не звернули увагу, що в графіку роботи позивача місця виконання наукової роботи не визначені та не перевірили чи вживав відповідач заходів для з`ясування характеру та місць виконання такої роботи позивачем 25 лютого 2019 року та 26 лютого 2019 року з 09.00 год. по 14.00 год.; не врахували, що 27 лютого 2019 року (середа) позивач відповідно до графіку роботи знаходилася на роботі та проводила практику в КЗО «СЗОШ № 31» ДМР».

В ході повторного розгляду цивільної справи в суді першої інстанції сторонами не було надано жодних нових доказів на перевірку обставин, щодо яких звернув увагу суд касаційної інстанції.

Відповідно до ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд не вправі збирати докази за власною ініціативою навіть з метою перевірки обставин, які визначені в постанові касаційної інстанції.

Вирішуючи позовні вимоги на підставі наявних у цивільній справі доказів, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано доказів на спростування доводів позивачки щодо виконання нею роботи в інших приміщення закладу 25 лютого 2019 року та 26 лютого 2019 року з 09.00 год. по 14.00 год.; а також її перебування на роботі та проведення практики в КЗО «СЗОШ № 31» ДМР» 27 лютого 2019 року.

З наведених підстав через недоведеність підстав для притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності підлягають визнанню протиправними та скасуванню наказ від 04 березня 2019 року № 58-ктр «Про оголошення догани ОСОБА_1 » та наказ від 05 березня 2019 року № 59-ктр «Про звільнення ОСОБА_1 », в редакції наказу № 60-ктр від 06 березня 2019 року.

У зв`язку з визнанням протиправним звільнення позивачки з посади викладача української мови та літератури для дітей дошкільного віку (за професіональним спрямуванням) в Комунальному закладі вищої освіти «Дніпровський педагогічний коледж» Дніпропетровської обласної ради вона підлягає поновленню на роботі на вказаній посаді з 05 березня 2019 року.

При цьому, суд враховує, що відповідно до відкритих відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КЗВО «Дніпровський педагогічний коледж» ДОР хоча й перебуває в процесі припинення, наразі не є ліквідованим.

Докази правонаступництва відповідача - Комунального закладу вищої освіти «Дніпровська академія неперервної освіти» Дніпропетровської обласної ради щодо іншого відповідача - КЗВО «Дніпровський педагогічний коледж» ДОР до справи не надано, відсутні такі відомості і в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. З цих мотивів відсутні підстави для поновлення позивачки на роботі в КЗВО «Дніпровська академія неперервної освіти» ДОР.

При вирішенні питання щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Згідно ст. 2371 КЗпП відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Приймаючи до уваги факт незаконного притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності та її звільнення з мотивів прогулу, враховуючи її тривалий стаж як педагогічного працівника, суд приходить до висновку, що дії відповідача, які є протиправними, призвели до моральних страждань позивачки та вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з цим, з відповідача на користь позивачки слід стягнути моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.

Крім того, згідно ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору згідно п.1 ч. 1 ст. 5 закону України «Про судовий збір» за вимогами про поновлення на роботі та у зв`язку з частковим задоволенням таких вимог з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати за вимогою немайнового характеру про поновлення на роботі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання судових рішень у справах про поновленні на роботі незаконно звільненого працівника.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 40, 139 - 142, 147, 148, 149, 235, 2371 КЗпП України, ст.ст. 2 - 4, 10 - 13, 76 - 82, 141, 247, 258, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Комунального закладу вищої освіти «Дніпровський педагогічний коледж» Дніпропетровської обласної ради про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов`язків директора Комунального закладу вищої освіти «Дніпровський педагогічний коледж» Дніпропетровської обласної ради ОСОБА_14 від 04 березня 2019 року № 58-ктр «Про оголошення догани ОСОБА_1 ».

Визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов`язків директора Комунального закладу вищої освіти «Дніпровський педагогічний коледж» Дніпропетровської обласної ради ОСОБА_14 від 05 березня 2019 року № 59-ктр «Про звільнення ОСОБА_1 », в редакції наказу № 60-ктр від 06 березня 2019 року.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді викладача української мови та літератури для дітей дошкільного віку (за професіональним спрямуванням) в Комунального закладу вищої освіти «Дніпровський педагогічний коледж» Дніпропетровської обласної ради з 05 березня 2019 року.

Стягнути з Комунального закладу вищої освіти «Дніпровський педагогічний коледж» Дніпропетровської обласної ради (код ЄДРПОУ - 40717740; адреса: 49054, м. Дніпро, просп. Олександра Поля, буд. 83) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_2 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 922 грн. 10 коп., а разом 10 922 (Десять тисяч дев`ятсот двадцять дві) гривні 10 копійок.

В решті позову - відмовити.

Стягнути з Комунального закладу вищої освіти «Дніпровський педагогічний коледж» Дніпропетровської обласної ради (код ЄДРПОУ - 40717740; адреса: 49054, м. Дніпро, просп. Олександра Поля, буд. 83) на користь держави судовий збір в розмірі 1 012 (Одна тисяча дванадцять) гривень 20 копійок.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді викладача української мови та літератури для дітей дошкільного віку (за професіональним спрямуванням) в Комунальному закладі вищої освіти «Дніпровський педагогічний коледж» Дніпропетровської обласної ради з 05 березня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня підписання його повного тексту.

Повний текст рішення складено 01.07.2024 р.

Суддя С.В. Єдаменко