Рішення

від 05.07.2024 по справі 468/941/24

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 468/941/24

2/468/517/24

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2024 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Муругова В.В., розглянувши впорядку спрощеногопозовного провадженнябез повідомленнясторін цивільнусправу № 468/941/24 за позовом ОСОБА_1 до Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області, Виконавчого комітету Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області про визнання права, визнання протиправним та скасування рішень та зобов`язання вчинити дії (третя особа Миколаївська обласна прокуратура),

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання права, визнання протиправним та скасування рішень та зобов`язання вчинити дії. В тексті позову позивачка зазначила, що за рішенням Баштанської міської ради в службове користування прокуратури Баштанського району було передане нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 , яке було реконструйоване в дві однокімнатні жилі квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , які були включені до числа службових. Позивачці, яка працює в органах прокуратури з 2010 року, за рішенням виконавчого комітету Баштанської міської ради від 14.12.2012 року була надана в користування службова квартира АДРЕСА_2 і з того часу позивачка проживає в ній. Позивачка здійснила капітальний ремонт та виконала роботи по газопостачанню квартири. У вересні 2022 року позивачка звернулась до Миколаївської обласної прокуратури з приводу ініціювання перед відповідним органом місцевого самоврядування питання про виключення вказаної квартири з числа службових. 14.09.2022 року керівник Миколаївської обласної прокуратури направив Баштанській міській раді клопотання про виключення вказаної квартири з числа службових. Аналогічні клопотання були направленні і щодо інших службових квартир, які були надані іншим працівникам прокуратури ОСОБА_2 та ОСОБА_3 09.02.2023 року жилі приміщення, які були передані у користування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , рішенням Баштанської міської ради були виключені з числа службових, а рішенням Баштанської міської ради від 12.09.2023 року було відмовлено у задоволенні клопотання про виключення з числа службових житла, яким користується позивачка. Таке рішення відповідач мотивував тим, що не відпала потреба територіальної громади в службових приміщеннях для проживання в них працівників комунальних установ та організацій. 21.03.2024 року виконавчий комітет Баштанської міської ради відмовив у виключенні квартири АДРЕСА_2 з числа службових.

Позивачка не погоджується з відповідними рішеннями відповідачів, вважаючи їх протиправними, і просила їх скасувати, оскільки спірна квартира включена до відомчого житлового фонду Миколаївської обласної прокуратури, позивачка працює в органах прокуратури більше десяти років, тому не може бути виселена з даної квартири без надання іншого жилого приміщення, при цьому у Миколаївської обласної прокуратури відпала потреба в подальшому використанні спірної квартири як службової. Позивачка вважає, що вказаними рішеннями відповідачі не визнають її право на виключення квартири, якою вона користується, з числа службових, виявляючи вибірковий підхід до цього, чим позбавляють її права на житло, тому просила визнати за нею право на виключення з числа службових спірної квартири та просила зобов`язати відповідача виконавчий комітет Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області виключити з числа службових жилих приміщень спірну квартиру з подальшим її наданням позивачці для постійного проживання та приватизації.

Процесуальні дії у справі та заяви сторін:

10.05.2024 року позов надійшов до Баштанського районного суду Миколаївської області з Миколаївського окружного адміністративного суду для його розгляду в порядку цивільного судочинства.

14.05.2024 року ухвалою судді Баштанського районного суду Миколаївської області позовна заява була залишена без руху.

27.05.2024 року відкрите провадження у справі та з врахуванням характеру та обсягу доказів, відсутності необхідності допиту свідків, з врахуванням того, що позивач не заявив клопотання про проведення судового засідання з повідомленням сторін, а також з врахуванням запровадження в Миколаївській області змінюваних графіків погодинних відключень електроенергії, відповідно до ч.4 ст. 19, ч.2 ст. 274 ЦПК України було вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

30.05.2024 року від третьої особи Миколаївської обласної прокуратури до суду надійшли пояснення на позов, в яких третя особа позов підтримала.

04.06.2024 року від відповідача Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області надійшов відзив на позов, у якому відповідач проти задоволення позову заперечив, вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними. Вказує, що спірна квартира перебуває у комунальній власності та Миколаївській обласній прокуратурі у власність не передавалась. Саме власник має право розпоряджатись належним йому майном та рішення про зміну статусу такого майна чи його відчуження без згоди власника неможливі. Відповідач заперечує вибірковий підхід при вирішенні питання про виключення з числа службових квартири, якою користується позивачка, та службових квартир, які були надані іншим працівникам прокуратури ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки, на відміну від останніх, позивачка працює не в АДРЕСА_3 , тому використовує службову квартиру не за призначенням. При цьому позивачка не працює в органі місцевого самоврядування, тому такий орган на теперішній час не зобов`язаний забезпечувати її службовим житлом.

Відповідач не подавав заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та не заявляв клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

13.06.2024 року від позивачки надійшла відповідь на відзив. При цьому, в ухвалі про відкриття провадження у справі судом був визначений п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив. Натомість позивачка отримала відзив через систему «Електронний суд» 04.06.2024 року, отже відповідь на відзив могла подати суду до 10.06.2024 року включно. Тому відповідь на відзив подана позивачкою з пропуском встановленого судом строку, проте клопотання про продовження такого строку позивачка не подавала.

Разом з тим згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до закріпленого в ст. 4 ЦПК України основного принципу цивільного судочинства права на звернення до суду за захистом - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

При цьому ігнорування з формальних причин позиції позивача та його аргументів проти відзиву в провадженні, яке відповідно до закону розглядається в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, буде обмеженням в доступі його до правосуддя, і обмеження з таких підстав не буде пропорційним завданням цивільного судочинства, оскільки розгляд спору лише на підставі аргументів однієї сторони без врахування заявлених перед судом аргументів іншої сторони не буде справедливим. Також при такому судовому розгляді рішення суду не буде обґрунтованим, оскільки відповідно до частини п`ятої статті 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому відповідь на відзив надійшла в такий строк, який дає достатній час відповідачам для подання до суду заперечень на таку відповідь на відзив до ухвалення судом рішення по суті справи.

З вказаних міркувань з метою ухвалення обґрунтованого рішення по суті спору суд має врахувати подану до суду відповідь на відзив, викласти аргументи сторін в судовому рішенні та надати їм правову оцінку.

Оскільки строк для подання відповіді на відзив був визначений судом в ухвалі про відкриття провадження, тому відповідно до ч. 2 ст. 127 ЦПК України такий строк може бути продовжений цим же судом з власної ініціативи без клопотання сторони.

Тому, за комплексу описаного вище, суд ухвалив продовжити позивачці строк подання відповіді на відзив, прийняти її до розгляду для врахування викладених в ній аргументів при розгляді справи по суті.

У відповіді на відзив позивачка вказала, що спірна квартира є службовим житлом Миколаївської обласної прокуратури, а не Баштанської міської ради, яка передала в службове користування прокуратури нежитлове приміщення, яке за кошти прокуратури було облаштоване в жиле приміщення. Позивачка відповідно до положень ст. 125 Житлового кодексу України не може бути виселеною з неї без надання іншого жилого приміщення, отже Баштанська міська рада не зможе вселити до неї своїх працівників. Позивачка використовує спірну квартиру для власного проживання, оскільки така квартира розташована поблизу її місця роботи в іншому населеному пункті. Інші тези повторюють обґрунтування позовної заяви.

14.06.2024 року від відповідача Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких по суті повторена позиція відповідача, викладена у відзиві.

Від відповідача Виконавчого комітету Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області у встановлений судом строк відзив на позов не надходив.

Відповідач не подавав заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та не заявляв клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Дослідивши наявні у справі матеріали (довідку Миколаївської обласної прокуратури від 07.02.2024 року; копію трудової книжки ОСОБА_1 ; копію рішення Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області №3 від 29.04.2011 року; копію рішення Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області №165 від 14.12.2012 року; копію ордеру №551 від 14.12.2012 року; копію рішення Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області №166 від 14.12.2012 року; копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.12.2012 року; копію витягу про державну реєстрацію прав №36713641 від 13.12.2012 року; копію технічного паспорту від 24.01.2019 року; копію будинкової книги; копію заяви ОСОБА_1 від 05.09.2022 року; копію клопотання Миколаївської обласної прокуратури від 14.09.2022 року; копію витягу з протоколу №1 засідання житлово-побутової комісії Миколаївської обласної прокуратури від 08.09.2022 року; копію клопотань Миколаївської обласної прокуратури від 14.09.2022 року; копію клопотання ОСОБА_1 від 03.04.2023 року; копію довідки виконавчого комітету Новобузької міської ради від 15.02.2023 року; копію інформації з додатку «Реєстр нерухомості» від 01.03.2023 року; копію декларації ОСОБА_1 за 2020 рік; копію декларації ОСОБА_1 за 2021 рік; копію рішення Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області №15 від 09.02.2023 року; копію рішення виконавчого комітету Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області №47 від 10.03.2023 року; копію рішення Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області №14 від 09.02.2023 року; копію рішення виконавчого комітету Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області №48 від 10.03.2023 року; копію рішення Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області №15 від 12.09.2023 року; копію пояснювальної записки до проекту рішення Баштанської міської ради; копію рішення виконавчого комітету Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області №144 від 21.03.2024 року; копію Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.03.2024 року; копію витягу з протоколу спільного засідання комісій Баштанської міської ради від 09.02.2023 року; копію висновку спільного засідання комісій Баштанської міської ради №15 від 09.02.2023 року; копію витягу з протоколу спільного засідання комісій Баштанської міської ради від 09.02.2023 року; копію висновку спільного засідання комісій Баштанської міської ради №13 від 09.02.2023 року; копію висновку спільного засідання комісій Баштанської міської ради №14 від 09.02.2023 року; копію журналу оперативного обліку службових жилих приміщень органів Миколаївської обласної прокуратури станом на 24.04.2023 року; копію наказу Миколаївської обласної прокуратури від 14.09.2022 року №1299к), суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову.

Судом встановлено, що 01.02.2010 року позивачка прийнята на роботу до прокуратури Миколаївської області.

Рішенням Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області №3 від 29.04.2011 року за клопотанням прокурора Миколаївської області та прокурора Баштанського району надане в службове користування прокуратурі Баштанського району нежитлове приміщення комунальної власності, розташоване за адресою: АДРЕСА_4 для облаштування за кошти прокуратури службової двокімнатної квартири.

13.12.2012 року житлова квартира АДРЕСА_2 зареєстрована за територіальною громадою міста та сіл Баштанської міської ради в особі Баштанської міської ради як комунальна власність.

Рішенням Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області №165 від 14.12.2012 року на підставі декларації про готовність об`єкту до експлуатації введені в житловий фонд м. Баштанка дві житлові квартири: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Вказані квартири включені до числа службових.

Рішенням Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області №166 від 14.12.2012 року надана працівнику прокуратури ОСОБА_1 в службове користування службова однокімнатна квартира АДРЕСА_2 .

14.12.20212 року позивачка ОСОБА_1 отримала ордер на вказане жиле приміщення.

05.03.2019 року позивачка ОСОБА_1 зареєструвала своє місце проживання у вказаній квартирі.

08.09.2022 року за зверненням позивачки ОСОБА_1 житлово-побутовою комісією Миколаївської обласної прокуратури вирішено звернутись до керівника Миколаївської обласної прокуратури з пропозицією ініціювати питання перед органом місцевого самоврядування про виключення жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_5 .

14.09.2022 року Миколаївська обласна прокуратура звернулась до Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області з клопотанням про виключення з числа службових жилих приміщень квартири АДРЕСА_2 .

Рішенням Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області №15 від 12.09.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання Миколаївської обласної прокуратури щодо виключення з числа службових жилих приміщень однокімнатної квартири АДРЕСА_2 .

Рішенням виконавчого комітету Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області №144 від 21.03.2024 року відмовлено Миколаївській обласній прокуратурі у виключенні з числа службових однокімнатної квартири АДРЕСА_2 .

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 118 Житлового кодексу України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Згідно з п. 40 Переліку категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 року №37, працівникам прокуратури за переліком, визначеним Генеральним прокурором України, може бути надане службове жиле приміщення.

Відповідно до п. 6 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 року №37, жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових. Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Про виключення жилого приміщення з числа службових у журналі обліку службових жилих приміщень робиться відповідна відмітка.

Згідно зі ст. 125 Житлового кодексу України без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років.

В даній справі позивачці, як працівнику прокуратури, було надане службове жиле приміщення, яке перебувало на момент такого надання і на теперішній час в комунальній власності територіальної громади міста та сіл Баштанської міської ради в особі Баштанської міської ради. Суду при цьому не надані докази того, що спірна квартира була передана у державну власність Миколаївській обласній прокуратурі.

Незалежно від того, хто, коли та в якому обсязі здійснював реконструкцію та ремонт належного міській раді приміщення, титульний власник відповідного об`єкту нерухомості від цього не змінився і спірна квартира на теперішній час залишається у комунальній власності.

При цьому відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно зі ст. 3 ЦК України неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, є загальною засадою цивільного законодавства.

Також відповідно до засадничого принципу цивільних правовідносин передбаченого ч.1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Комплексний аналіз процитованих вище положень закону дає підстави для висновку, що учасник цивільних правовідносин діє в таких правовідносинах виключно на підставі свого вільного волевиявлення, керуючись своєю волею та власним розсудом.

В даному випадку у відповідності із законом правомочності власника спірної квартири Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області у передбачений законом спосіб обмежуються правом позивачки проживати в наданій їй відповідно до діючих на час такого надання нормативних актів службовій квартирі.

Разом з тим факт такого проживання позивачки в належній відповідачу квартирі незалежно від значної тривалості такого проживання і тривалості роботи позивачки у відповідній установі, для проживання працівників якої була надана спірна службова квартира, - не є тією обставиною, яка безумовно зобов`язує власника житла виключити її з числа службового житла.

Аналогічно і відсутні правові механізми у суду, з врахуванням описаних вище положень ЦК України щодо свободи волі учасника цивільних правовідносин, зобов`язати власника житла поза його волею виключити належне йому житло з числа службового та фактично започаткувати процедуру відчуження такого майна на користь позивачки.

Такі висновки суду підтверджуються постановою Верховного Суду від 03.10.2022 року по справі №643/15613/19, зі змісту якої слідує, що чинним законодавством не передбачені правові норми, які зобов`язували б власника службового житлового приміщення виключити його із цього фонду.

Більше того, доки власник житлового приміщення у формі відповідного рішення не виразить своєї волі на те, щоб належна йому на праві власності квартира була виключена з числа службових, доти і процедура переходу такого житлового приміщення у власність її користувача шляхом приватизації не може розпочатись в силу положень ч. 2 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», відповідно до яких не підлягають приватизації квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових.

За такого позовні вимоги про скасування рішень Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області №15 від 12.09.2023 року та виконавчого комітету Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області №144 від 21.03.2024 року, а також про зобов`язання виконавчого комітету Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області виключити з числа службових жилих приміщень спірну квартиру з подальшим її наданням позивачці для постійного проживання та приватизації не підлягають задоволенню.

Що стосується позовної вимоги про визнання за позивачкою права на виключення з числа службових спірної квартири, то заявлене позивачкою право на виключення квартири з числа службових не є речовим правом в розумінні Книги третьої ЦК України. Також заявлене позивачкою право на виключення квартири з числа службових взагалі не є цивільним правом в розумінні ст. 11 ЦК України, оскільки відповідні нормативні акти лише передбачають можливість виключення певного житла з числа службових та визначає процедуру цього.

Але жоден нормативний акт не передбачає, що за певних умов користувач службової квартири зможе набути право на його виключення з числа службових або зможе набути правомочностей вимагати від власника такої квартири виключити її з числа службових.

Отже заявлене позивачкою право на виключення квартири з числа службових не є цивільним правом в розумінні ст. 11 ЦК України, тому не може бути визнане за позивачкою на підставі рішення суду.

Тому і в задоволенні такої позовної вимоги належить відмовити.

Натомість позивачка продовжує користуватись спірною квартирою і ніхто їй в цьому не перешкоджає та не намагається її виселити з цієї квартири, тому її право на житло жодним чином не порушене.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 21.02.2020 року по справі №750/13971/18 та в постанові від 03.10.2022 року по справі №643/15613/19.

Питання правомірності рішень відповідачів відносно інших працівників прокуратури, яким було надане в користування службове житло, судом не оцінюється, оскільки виходить за межі судового розгляду даної справи.

Виходячи із практики ЄСПЛ, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами при розгляді справ та є джерелом права, суд не вбачає підстав для надання відповіді на кожен аргумент сторін по справі. Так, згідно з позицією ЄСПЛ, викладеною у п. 58 Рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.05.2011 року «Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя».

За такого, суд вважає, що ним достатньо та належним чином обґрунтовані підстави прийняття рішення та наведені відповідні мотиви, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для надання більш детальної відповіді на кожен аргумент сторін.

Отже позовні вимоги про скасування рішень Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області №15 від 12.09.2023 року та виконавчого комітету Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області №144 від 21.03.2024 року, а також про визнання за позивачкою права на виключення з числа службових спірної квартири та зобов`язання виконавчого комітету Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області виключити з числа службових жилих приміщень спірну квартиру з подальшим її наданням позивачці для постійного проживання та приватизації не підлягають задоволенню.

Підсумовуючи викладене, жодна із заявлених позовних вимог не підлягає задоволенню, тому суд вважає, що в задоволенні позову належить відмовити загалом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12; 13; 81; 264; 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області, Виконавчого комітету Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області про визнання права, визнання протиправним та скасування рішень та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Миколаївському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідачі:

Баштанська міська рада Баштанського району Миколаївської області (вул. Героїв Небесної Сотні, 38 м. Баштанка Баштанського району Миколаївської області, ідентифікаційний код 04376469);

Виконавчий комітет Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області (вул. Героїв Небесної Сотні, 38 м. Баштанка Баштанського району Миколаївської області, ідентифікаційний код 26361868);

Третя особа: Миколаївська обласна прокуратура (вул. Спаська, 28 м. Миколаїв Миколаївської області, ідентифікаційний код 02910048).

Повне судове рішення складене 05.07.2024 року.

суддя: