Постанова

від 09.10.2024 по справі 468/941/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

09.10.24

22-ц/812/1367/24

Єдиний унікальний номер судової справи: 468/941/24

Номер провадження: 22-ц/812/1367/24 Суддя-доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2024 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів - Тищук Н.О., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання - ОСОБА_1 ,

за участю: представника позивачки - адвоката Матвієнко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 05 липня 2024 року ухвалено під головуванням судді - Муругова В.В. в приміщенні того ж суду по справі за позовом ОСОБА_2 до Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області, Виконавчого комітету Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області за участю третьої особи Миколаївської обласної прокуратури про визнання права, визнання протиправним та скасування рішень та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

У березні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області, Виконавчого комітету Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області за участю третьої особи - Миколаївської обласної прокуратури про визнання права, визнання протиправним та скасування рішень та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року цивільну справу за позовом ОСОБА_2 за юрисдикцією направлено до Баштанського районного суду Миколаївської області.

Позов ОСОБА_2 обґрунтовано тим, що рішенням Баштанської міської ради в службове користування прокуратури Баштанського району було передане нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 , яке було реконструйоване в дві однокімнатні жилі квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , які були включені до числа службових.

ОСОБА_2 , яка працює в органах прокуратури з 2010 року, за рішенням виконавчого комітету Баштанської міської ради від 14 грудня 2012 року була надана в користування службова квартира АДРЕСА_2 і з того часу вона проживає в ній, здійснила капітальний ремонт та виконала роботи по газопостачанню квартири.

У вересні 2022 року ОСОБА_2 звернулась до Миколаївської обласної прокуратури з приводу ініціювання перед відповідним органом місцевого самоврядування питання про виключення вказаної квартири з числа службових, у зв`язку з чим 14 вересня 2022 року керівник Миколаївської обласної прокуратури направив Баштанській міській раді клопотання про виключення вказаної квартири з числа службових. Аналогічні клопотання були направленні і щодо інших службових квартир, які були надані іншим працівникам прокуратури ОСОБА_3 та ОСОБА_4 09лютого 2023 року жилі приміщення, були передані у користування останнім та рішенням Баштанської міської ради були виключені з числа службових.

Рішенням Баштанської міської ради від 12 вересня 2023 року було відмовлено у задоволенні клопотання про виключення з числа службових житла, яким користується позивачка. Таке рішення відповідач мотивував тим, що не відпала потреба територіальної громади в службових приміщеннях для проживання в них працівників комунальних установ та організацій. 21 березня 2024 року виконавчий комітет Баштанської міської ради відмовив у виключенні квартири АДРЕСА_2 з числа службових.

На думку ОСОБА_2 відповідні рішення є протиправними, оскільки спірна квартира включена до відомчого житлового фонду Миколаївської обласної прокуратури, а вона працює в органах прокуратури більше десяти років, тому не може бути виселена з даної квартири без надання іншого жилого приміщення, при цьому у Миколаївської обласної прокуратури відпала потреба в подальшому використанні спірної квартири як службової. Вказаними рішеннями відповідачі не визнають її право на виключення квартири, якою вона користується, з числа службових, виявляючи вибірковий підхід до цього, чим позбавляють її права на житло.

Посилаючись на викладене позивачка просила суд визнати протиправним та скасувати рішення Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області від 12 вересня 2023 року № 15 «Про розгляд клопотання Миколаївської обласної прокуратури щодо виключення з числа службових жилих приміщень квартири АДРЕСА_3 », визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області від 21 березня 2024 року №144 «Про відмову у виключенні з числа службових квартири АДРЕСА_2 », визнати за нею право виключення з числа службових жилих приміщень однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , зобов`язати виконавчий комітет Баштанської міської ради Миколаївської області виключити з числа службових жилих приміщень однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 з подальшим її наданням їй для постійного проживання та приватизації.

04 червня 2024 року від відповідача Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області надійшов відзив на позов, у якому відповідач проти задоволення позову заперечував, вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними. Вказує, що спірна квартира перебуває у комунальній власності та Миколаївській обласній прокуратурі у власність не передавалась. Саме власник має право розпоряджатись належним йому майном та рішення про зміну статусу такого майна чи його відчуження без згоди власника неможливі. Відповідач заперечує вибірковий підхід при вирішенні питання про виключення з числа службових квартир, якою користується позивачка, та службових квартир, які були надані іншим працівникам прокуратури ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки на відміну від останніх, позивачка працює не в АДРЕСА_4 , тому використовує службову квартиру не за призначенням. При цьому позивачка не працює в органі місцевого самоврядування, тому такий орган на теперішній час не зобов`язаний забезпечувати її службовим житлом.

13 червня 2024 року від ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, в якому зазначала, що спірна квартира є службовим житлом Миколаївської обласної прокуратури, а не Баштанської міської ради, яка передала в службове користування прокуратури нежитлове приміщення, яке за кошти прокуратури була об лаштована в жиле приміщення. Позивачка відповідно до положень ст. 125 Житлового кодексу України не може бути виселеною з неї без надання іншого жилого приміщення, отже Баштанська міська рада не зможе вселити до неї своїх працівників. Позивачка використовує спірну квартиру для власного проживання, оскільки така квартира розташована поблизу її місця роботи в іншому населеному пункті. Інші тези повторюють обґрунтування позовної заяви.

У запереченнях на відповідь на відзив, відповідач Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області від 14 червня 2024 року, посилається на обґрунтування, зазначені у відзиві на позов.

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 05 липня 2024року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачці, як працівнику прокуратури, було надане службове жиле приміщення, яке перебувало на момент такого надання і на теперішній час в комунальній власності територіальної громади міста та сіл Баштанської міської ради в особі Баштанської міської ради. Суду при цьому не надані докази того, що спірна квартира була передана у державну власність Миколаївській обласній прокуратурі.

Незалежно від того, хто, коли та в якому обсязі здійснював реконструкцію та ремонт належного міській раді приміщення, титульний власник відповідного об`єкту нерухомості від цього не змінився і спірна квартира на теперішній час залишається у комунальній власності.

В даному випадку у відповідності із законом правомочності власника спірної квартири Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області у передбачений законом спосіб обмежуються правом позивачки проживати в наданій їй відповідно до діючих на час такого надання нормативних актів службовій квартирі.

Разом з тим, факт такого проживання позивачки в належній відповідачу квартирі, незалежно від значної тривалості такого проживання і тривалості роботи позивачки у відповідній установі, для проживання працівників якої була надана спірна службова квартира, - не є тією обставиною, яка безумовно зобов`язує власника житла виключити її з числа службового житла.

Аналогічно і відсутні правові механізми у суду, з врахуванням описаних вище положень ЦК України щодо свободи волі учасника цивільних правовідносин, зобов`язати власника житла поза його волею виключити належне йому житло з числа службового та фактично започаткувати процедуру відчуження такого майна на користь позивачки.

Такі висновки суду підтверджуються постановою Верховного Суду від 03 жовтня 2022 року по справі №643/15613/19, зі змісту якої слідує, що чинним законодавством не передбачені правові норми, які зобов`язували б власника службового житлового приміщення виключити його із цього фонду.

Більше того, доки власник житлового приміщення у формі відповідного рішення не виразить своєї волі на те, щоб належна йому на праві власності квартира була виключена з числа службових, доти і процедура переходу такого житлового приміщення у власність її користувача шляхом приватизації не може розпочатись в силу положень ч. 2 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», відповідно до яких не підлягають приватизації квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення суду, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не взято до уваги, що спірна квартира включена до відомчого житлового фонду Миколаївської обласної прокуратури. Оскільки усіма органами державної влади дотримано встановлений законодавством порядок виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання, а тому відповідачі порушують її право. Під час вирішення питання про зняття статуту службового з однокімнатної квартири дотримано встановлений законодавством порядок включення житла з числа службового. Виключення жилого приміщення із числа службових проводиться рішенням виконавчого органу місцевого самоврядування на підставі клопотання відповідного органу прокуратури. Також не взято до уваги, що ОСОБА_5 не підлягає виселенню з службового житла без надання іншого жилого приміщення, тому в будь-якому випадку, спірна службова квартира не може бути передана в користування іншим особам.

У відзиві на апеляційну скаргу - відповідач Баштанська міська рада просила залишити рішення суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

У судове засідання позивачка, відповідачі та представник 3-ї особи не з`явилися, про місце й час судового розгляду повідомлені належними чином, позивач надала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Заслухавши суддю - доповідача, представника позивачки, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно зі ст.5ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту статті 367ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі відповідає.

З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що з 01 лютого 2010 року ОСОБА_6 працює в органах Миколаївської обласної прокуратури, а з 01 листопада 2021 року та по теперішній час обіймає посаду начальника Новобузького відділу Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області ( т.1 а.с.16-24).

На підставі рішення Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області від 29 квітня 2011 року № 3 за клопотанням прокурора Миколаївської області та прокурора Баштанського району прокуратурі Баштанського району в службове користування надане нежитлове приміщення комунальної власності, розташоване за адресою: АДРЕСА_5 для облаштування за кошти прокуратури службової двокімнатної квартири.

13 грудня 2012 року житлова квартира АДРЕСА_2 зареєстрована за територіальною громадою міста та сіл Баштанської міської ради в особі Баштанської міської ради як комунальна власність на підставі рішення виконкому Баштанської міської ради від 30 листопада 2012 року №152 (т. 1 а.с.28-29).

Рішенням Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області від 14 грудня 2012 року №165 на підставі декларації про готовність об`єкту до експлуатації введені в житловий фонд м. Баштанка дві житлові квартири: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та включені до числа службових (т. 1 а.с.26).

На підставі рішення Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області від 14 грудня 2012 року №166 працівнику прокуратури ОСОБА_2 надано в службове користування службову однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 та видано ордер №551 (т.1 а.с. 26а, 27).

05 березня 2019 року ОСОБА_2 зареєструвала своє місце проживання у вказаній квартирі (т.1 а.с.33-34).

08 вересня 2022 року житлово-побутова комісія Миколаївської обласної прокуратури розглянувши зверненням ОСОБА_2 прийняла рішення про звернення до керівника Миколаївської обласної прокуратури з пропозицією ініціювати питання перед органом місцевого самоврядування про виключення жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_6 із числа службових (т.1 а.с.38-40).

14 вересня 2022 року Миколаївська обласна прокуратура звернулась до Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області з клопотанням про виключення з числа службових жилих приміщень квартири АДРЕСА_2 (т. 1 а.с.41-42).

Рішенням Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області від 12 вересня 2023 року №15 відмовлено у задоволенні клопотання Миколаївської обласної прокуратури щодо виключення з числа службових жилих приміщень однокімнатної квартири АДРЕСА_2 (т.1 а.с.67-69).

21 березня 2024 року виконавчим комітетом Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області прийнято рішенням №144, яким відмовлено Миколаївській обласній прокуратурі у виключенні з числа службових однокімнатної квартири АДРЕСА_2 (т.1 а.с.205).

За змістом частини першої статті 16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 47Конституції України гарантує кожному мати право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Частиною першою статті 58ЖК України визначено, що на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Відповідно до статті 61ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Згідно з статтею 118ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири. Жилі приміщення, що надаються народним депутатам України на період їх роботи на постійній основі у Верховній Раді України, включаються до числа службових і виключаються з їх числа за рішенням Верховної Ради України за поданням Комісії Верховної Ради України з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності депутатів.

Відповідно до частини другої статті 121ЖК України службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації.

На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення (частина перша статті 122 ЖК України).

Постановою РадиМіністрів УкраїнськоїРСР від04лютого 1988року №37затверджено Положенняпро порядокнадання службовихжилих приміщень і користування ними в Українській РСР (далі - Положення).

Згідно з пунктом 2 Положення службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Через це зазначені приміщення повинні знаходитися у безпосередній близькості від дільниці, яка ними обслуговується (їх робочого місця).

Відповідно до пункту 6 Положення жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових. Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. У будинках, належних колгоспам, жиле приміщення виключається з числа службових за рішенням загальних зборів членів колгоспу або зборів уповноважених, затверджуваним виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Про виключення жилого приміщення з числа службових у журналі обліку службових жилих приміщень робиться відповідна відмітка.

Аналогічне положення міститься в п.1.6. Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в органах прокуратури, затвердженого Наказом Генерального прокурора №323 від 17 липня 2020 року.

Робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення (стаття 124 ЖК України).

Статтею 125ЖК України передбачено, що без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років.

Позивачка, звертаючись до суду із позовом про визнання протиправним та скасування рішень, визнання за нею права на виключення спірної квартири з числа службових та зобов`язання відповідача виключили спірну квартиру з числа службових та подальшим її надання їй для постійного користування та приватизації, посилалася на гарантоване Конституцією України право на житло та положення статті 125 ЖК України.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки питання про виключення жилого приміщення із числа службових є правом, а не обов`язком відповідачів - власника житлового приміщення.

Крім того колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачі ставлять питання про виселення позивачки із займаного нею житла чи створюють перешкоди у користуванні службовим житлом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Стаття 8 Європейської конвенції з прав людини передбачає право на повагу до «приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції», за умови дотримання певних обмежень, які «встановлюються відповідно до закону» і «є потрібними в демократичному суспільстві» Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_7 на наявність в неї правомірних очікувань в розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод та порушенні її житлових прав у розумінні ст. 8 Конвенції, оскільки такі очікування повинні мати конкретний характер, ґрунтуватися не просто на надії, а на нормі права чи правовому акті, а крім того, докази на підтвердження втручання держави у захищене право на житло позивачки, відсутні.

Натомість ні стаття 125 ЖК України, що визначає перелік осіб, яких не може бути виселено із службових жилих приміщень без надання іншого житла, ані стаття 47 Конституції України, на які посилалася ОСОБА_7 не давали їй підстав для правомірних очікувань задоволення заявленого у розглядуваній справі позову.

При вселенні у спірну квартиру позивачка була обізнана про її статус - службового житла.

Відповідно до положення частини другої статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, не підлягають приватизації.

Таким чином наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до помилкового тлумачення позивачкою норм права та незгоди із обставинами встановленими судом першої інстанції, не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом неправильно застосовано норми матеріального права або допущено такі порушення норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі №636/655/20, від 04 березня 2020 року у справі №636/1514/19, від 15 липня 20202 року у справі №636/1527/19 колегія суддів відхиляє з таких підстав.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20), на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Слід звернути увагу, що у кожній справі з подібним предметом спору суд виходить із конкретних обставин справи, з урахуванням принципу пропорційності у цивільному судочинстві та дотриманням розумного балансу інтересів сторін.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що посилання на постанови Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі №636/655/20, від 04 березня 2020 року у справі №636/1514/19, від 15 липня 20202 року у справі №636/1527/19 є необґрунтованими, оскільки у зазначених справах відсутнє клопотання про виключення житла з службових. У справі, яка переглядається рішенням виконавчого комітету міської ради було відмовлено у виключенні житла із службових.

Отже, розглядаючи спір, що виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення.

Європейський як суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Інші в апеляційній скарзі доводи зводяться до підстав позову та які були предметом дослідження в суді першої інстанції, яким суд надав відповідну правову оцінку з урахуванням всіх фактичних обставин справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, і з якою погоджується колегія суддів.

Затаких обставин,доводи апеляційноїскарги неспростовують обґрунтованихвисновків суду,а томуапеляційна скаргана підставіст.375ЦПК Українипідлягає залишеннюбез задоволення,а рішеннясуду,яке ухваленнямз додержаннямнорм матеріальногота процесуальногоправа -залишенню беззмін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 05 липня 2024року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст.389ЦПК України.

Головуючий Т.В. Крамаренко

Судді: Н.О. Тищук

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 14 жовтня 2024 року.