Ухвала

від 03.07.2024 по справі 461/10644/23

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/10644/23

Провадження № 1-кс/461/3969/24

УХВАЛА

03.07.2024 року місто Львів

Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , захисника адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові клопотання адвоката ОСОБА_3 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , про скасування арешту майна,

встановив:

До суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 09.01.2024.

Згідно клопотання, захисник просить постановити ухвалу про скасування арешту на майно, яке являється власністю підозрюваного ОСОБА_5 ,а саме на земельнуділянку з кадастровим номером 2611091501:11:012:0108площею 0.3296 га.

В обґрунтування зазначеного клопотання заявник зазначає, що ухвалою слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 09.01.2024 накладено арешт на належне ОСОБА_5 майно зазначену вище земельну ділянку. На даний час кримінальне провадження постановою прокурора від 10.05.2024 закрите.

Крім того, заявник зазначає, що рішенням державного реєстратора було відмовлено у внесенні відомостей про скасування арешту до відповідного реєстру нерухомого майна.

Отже, заявник вважає, що потреба у подальшому застосуванні арешту на майно відпала, а тому просить його скасувати.

Заявник у судовому засіданні заяву підтримав з мотивів наведених у ній.

Прокурор у судовому засіданні проти задоволення клопотання не заперечив.

Слідчий у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до положень статті 174 КПК України, клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.

Згідно статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, положення процесуального законодавства не містять норм стосовно наявності перешкод для розгляду клопотання про скасування арешту, у разі неявки заявника, прокурора або слідчого у судове засідання.

Згідно положень статті 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.

Виходячи з наведеного, підстав для відкладення розгляду клопотання або обставин які зумовлюють неможливість проведення його розгляду, зокрема внаслідок неявки учасників процесу, не встановлено.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши доводи заявника, приходжу до наступних висновків, виходячи наведених нижче доводів та мотивів.

Відповідно до приписівстатті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ч. 2 ст. 174 КПК України).

Встановлено, що Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Львівській області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні№42023140000000133 від 04.05.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369 КК України.

В межах згаданого кримінального провадження слідчий СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_6 , за погодженням прокурора Львівської обласної прокуратури, звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, що перебувало у власності підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме земельнуділянку з кадастровим номером 2611091501:11:012:0108площею 0.3296 га.

За результатами розгляду даного клопотання, в межах зазначеного кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 09.01.2024 накладено арешт на наведену земельну ділянку.

Постановою старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні прокурора першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національної поліції України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Львівської обласної прокуратури ОСОБА_7 від 10.05.2024 кримінальне провадження №12024140000000405 від 02.01.2024 за підозрою ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 369 КК України - закрите, у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпаними можливостями їх отримання, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Жодних даних про закриття кримінального провадження №42023140000000133 від 04.05.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369 КК України, або виділення з нього кримінального провадження №12024140000000405 від 02.01.2024 за підозрою ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 369 КК України, ні клопотання адвоката про скасування арешту, ні долучені до нього матеріали, не містять.

Також, встановлено, що заявник вже звертався до слідчого судді з аналогічним клопотанням та ухвалою слідчого судді у його задоволенні було відмовлено.

Оцінюючи доводи заявника щодо підстав для скасування арешту внаслідок закриття кримінального провадження, враховую наступне.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 квітня 2024 року (справа №554/2506/22провадження № 51-4350кмо23), серед іншого, наведено наступне.

Частиною 1 ст. 1 КПКвстановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюютьсяглавою 17 КПК. За змістомстатей 173,174 цього Кодексупід час досудового розслідування, судового розгляду питання про накладення арешту на майно вирішують слідчий суддя або суд відповідно.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ч. 1 ст. 174 КПК).

Частини 3та4 ст. 174 КПКрегулюють порядок вирішення питання про скасування арешту майна у двох випадках: судом - за наслідками розгляду кримінальної справи та прокурором - одночасно з винесенням ним постанови про закриття кримінального провадження.

Натомість уст. 174 КПКне йдеться про скасування арешту майна слідчим суддею після закінчення досудового розслідування внаслідок закриття кримінального провадження за постановою керівника органу досудового розслідування на підставі приписівп. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.

Разом із тим, за приписами частини 4, якою доповнено ст. 132 КПК Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо закриття кримінального провадження у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння» № 2810-IX від 01 грудня 2022 року (набрав чинності 29 грудня цього ж року), ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченомуцим Кодексом.

Після закриття кримінального провадження втручання у сферу приватних інтересів (арешт майна) фактично набуває свавільного характеру, з огляду на що приписич. 4 ст. 132 КПКє дієвим засобом реалізації положеньст. 3 Конституції України,ст. 13 Конвенціїзадля усунення порушення прав власника або володільця майна.

Приписи ч. 4 ст. 132КПКє нормою, за якою вКПКвстановлено порядок припинення арешту майна після закриття кримінального провадження, застосування якої у взаємозв`язку із положеннямич. 1 ст. 170 цього Кодексускасовує обмеження, застосовані під час досудового розслідування.

Імперативні приписич. 4 ст. 132 КПКвимагають поводження з вказаним вище майном з боку прокурора, органу досудового розслідування, державної влади чи місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб та інших суб`єктів суспільних відносин як таким, що не є арештованим в порядку, передбаченомуКПК. За відсутності інших законних підстав, позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, стосовно якого арешт припинив свою дію, є протиправним і тягне відповідальність, передбачену законом.

Отже,у разізакриття кримінальногопровадження постановоюслідчого абопрокурора,ухвала слідчогосудді пронакладення арештуна майно(речовідокази)припиняє своюдію,з оглядуна щоприпиняє своюдію ізастосоване слідчимсуддею позбавленняправа навідчуження,розпорядження та/абокористування відповідниммайном. Після закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому законом слідчим, речовий доказ перебуває у володінні органу досудового розслідування за відсутності процесуального рішення про арешт майна.

Кримінальний процесуальний кодекс Українияк кримінальне процесуальне законодавство є систематизованим зведенням кримінальних процесуальних норм, які регулюють порядок досудового розслідування та судового провадження.

УРішенні від 3 жовтня 1997 року № 4-зп Конституційний Суд Українивиходив із того, що загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило «lex posterior derogat priori» - «наступний закон скасовує попередній». Таким чином, повноважний орган конституційної юрисдикції визначив порядок подолання правових колізій шляхом застосування принципу, відповідно до якого новий закон скасовує положення закону, прийнятого раніше, якщо обидва ці закони регулюють аналогічні види правовідносин та містять суперечливі між собою положення.

Принцип верховенства права вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) - «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) - «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). ВРішенні від 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020 Конституційний Суд України зазначив, що якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права втрачає свою дієвість. Імператив надання дієвості принципові верховенства права вимагає одночасного застосування всіх трьох класичних формул.

Саме із таких настанов виходить ОП ККС щодо застосування приписівч. 4 ст. 132 КПК.

У справі яка розглядалась ОСОБА_8 , кримінальне провадження закрив керівник органу досудового розслідування на підставіп. 2 ч. 1 ст. 284 КПК, а тому суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що і з цього моменту припинила дію ухвала слідчого судді про арешт майна в межах кримінального провадження, наслідком чого є скасування арешту як заходу забезпечення кримінального провадження.

Ситуація має місце у цій справі відрізняється тим, що постанова про закриття кримінального провадження винесена прокурором, а не керівником органу досудового розслідування, а також кримінальне провадження закрите на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК.

Натомість, не можна не відзначити, що в силу вимог ч. 3 ст. 174 КПК України, прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації. Водночас, жодних даних про те, чому прокурор не вирішив порушене заявником питання або чому автор даного клопотання не ініціював скасування арешту майна перед прокурором, до компетенції якого КПК прямо віднесено вирішення такого роду питань, адвокатом не наведено. Відсутні такі відомості у заяві прокурора поданій слідчому судді.

Доводи озвучені адвокатом щодо відмови у проведенні відповідних дій (внесення даних про скасування арешту) органами відповідальними за ведення відповідних реєстрів нерухомого майна не спростовують наведених обставин, а також не наділяють слідчого суддю додатковими повноваженнями, а відтак є безпідставними.

Варто відзначити, що зазначені положення чинного законодавства та практика суду касаційної інстанції вже доводилась до відома заявника під час розгляду слідчим суддею аналогічного його клопотання, але фактично залишена ним без належної уваги.

Також, в ході розгляду клопотання не встановлено перешкод для скаржника для ініціювання даного питання перед прокурором, адже він, на відміну від слідчого судді, володіє усією актуальною інформацією щодо перебігу досудового розслідування у кримінальному провадженні. Більше того, положення ч. 3 ст.174 КПК України наділяють прокурора не правом, а прямо покладають на нього обов`язок одночасно звинесенням постановипро закриттякримінального провадженняскасувати арештмайна,якщо вононе підлягаєспеціальній конфіскації.

Крім того, Об`єднана палата у своєму рішенні також зазначила наступне.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України,ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII).

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом.КПКвстановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Відповідно допунктів 1,2,17 ч. 1 ст. 7 КПКзміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права, законність, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

За приписамист. 2 КПКзавданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, визначено вч. 3 ст. 307,ст. 309 КПК. До цього списку не відносяться ухвали слідчих суддів про повне або часткове скасування арешту майна, постановлені за правиламист. 174 КПК, які за висновком об`єднаної палати ККС ВС, висловленим у постанові від 19 лютого 2019 року (справа № 569/17036/18, провадження № 51-598кмо19), апеляційному оскарженню не підлягають.

Приписистатей 174,309 КПКмістять імперативи, які підлягають застосуванню під час здійснення кримінального провадження, з огляду на що встановлена ними заборона оскаржити в апеляційному порядку ухвалу слідчого судді про скасування арешту майна розповсюджує свою дію виключно на ті стадії кримінального провадження, які визначені положеннямипунктів 5,24 ч. 1 ст. 3 КПК.

Водночас уст. 309 КПКне йдеться про неможливість чи заборону оскарження в апеляційному порядку ухвал слідчих суддів про скасування арешту майна, постановлених за відповідним клопотанням, що подане після закінчення досудового розслідування внаслідок закриття органом досудового розслідування (слідчим) кримінального провадження в порядку, передбаченому законом, зокрема, на підставіп. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.

Таке право забезпечується на підставі положеньстатей 124,129 Конституції України,п. 17 ч. 1 ст. 7тач. 1 ст. 24 КПК. Наведене кореспондується з висновком, викладеним у постанові ВП ВС від 23 травня 2018 року у справі № 237/1459/17 (провадження № 13-19кс18).

ОП ККС ВС уважає, що під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження апеляційному суду слід виходити з приписівст. 9 КПК, яка розкриває принцип законності кримінального провадження та вч. 6установлює, що, коли положення Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються засади кримінального провадження, визначеніч. 1 ст. 7 цього Кодексу, зокрема і забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки ухвала слідчого судді про скасування арешту майна, ухвалена після закриття слідчим кримінального провадження, не передбачена кримінальними процесуальними нормами, суд апеляційної інстанції позбавлений права відмовити в перевірці законності такого рішення, посилаючись на приписич. 4 ст. 399 КПК. Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставіп. 17 ч. 1 ст. 7тач. 1 ст. 24 КПК,статей 124,129 Конституції України, які його гарантують.

З огляду на приписи ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами під час застосування таких норм, забезпечують єдину правозастосовну практику і є обов`язковими для всіх судів України.

Виконуючи приписист. 442 КПК, ОП ККС робить висновок про те, як саме повинні застосовуватися норми права, із застосуванням яких не погодилася колегія суддів, що передала справу на розгляд об`єднаної палати.

Висновок щодо застосування норми, передбаченоїабзацом 1 ч. 4 ст. 132 КПК:

У разі закриття слідчим, прокурором кримінального провадження в порядку, передбаченомуКПК, заходи забезпечення кримінального провадження, серед яких і арешт майна, припиняють свою дію в силу прямої вказівкич. 4 ст. 132 КПК.

Висновок щодо застосування норм, передбаченихст. 309,ч. 4 ст. 399 КПК, у їх взаємозв`язку із приписамистатей 170-174 КПК:

Ухвала слідчого судді про скасування арешту майна або відмову у його скасуванні, постановлена після закриття кримінального провадження, не передбачена кримінальними процесуальними нормами, тому суд апеляційної інстанції не вправі відмовити в перевірці законності такого рішення, посилаючись на приписич. 4 ст. 399таст. 309 КПК.

Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставіп. 17 ч. 1 ст. 7тач. 1 ст. 24 КПК,статей 124,129 Конституції України.

Отже, у даному випадку встановлено, що кримінальне провадження закрите постановою прокурора. У разі закриття слідчим, прокурором кримінального провадження в порядку, передбаченомуКПК, заходи забезпечення кримінального провадження, серед яких і арешт майна, припиняють свою дію в силу прямої вказівкич. 4 ст. 132 КПК.

Таким чином, приходжу до висновку, що законних підстав для задоволення клопотання немає, а тому клопотання задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 132, 170 - 174 КПК України,

постановив:

У задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1