Постанова

від 25.06.2024 по справі 454/3066/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 454/3066/21 Головуючий у 1 інстанції: Струс Т. В.

Провадження № 22-ц/811/2425/23 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

Провадження № 22-ц/811/1503/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

за участю секретаря: Псярук О.В.

з участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

представника апелянта ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ПАТ «КБ «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 01 травня 2023 року та на додаткове рішення Сокальського районного суду Львівської області від 26 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», ТОВ «Преміум Ліга Колекшн», з участю третіх осіб ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Сокальського районного нотаріального округу Бойчук Наталії Іванівни про визнання припиненими зобов`язань за іпотечним договором та зняття обтяжень з квартири як предмету іпотеки та зустрічним позовом ТОВ «Преміум Ліга Колекшн» до ОСОБА_1 , з участю третіх осіб ПАТ «КБ «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «КБ «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», ТОВ «Преміум Ліга Колекшн», в якому просила:

-визнати припиненими її зобов`язання як іпотекодавця (майнового поручителя) за договором іпотеки від 14.11.2006, посвідченим приватним нотаріусом Сокальського районного нотаріального округу Бойчук Н.І., що укладений між нею та ВАТ КБ «Надра», у зв`язку з виконанням основного зобов`язання належним чином;

-скасувати (зняти) заборону відчуження нерухомого майна (квартири у АДРЕСА_1 ), реєстраційний номер обтяження № 4054413, здійснену 14.11.2006 згідно з посвідчувальним написом приватного нотаріуса Сокальського районного нотаріального округу Бойчук Н.І. у зв`язку з укладенням між позивачкою і ВАТ КБ «Надра» договору іпотеки від 14.11.2006, зареєстрованого в реєстрі за № 6252 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна а також, скасувати (виключити) запис за № 4104709 від 23.11.2006 щодо реєстрації вказаної іпотеки за заявою банку у Державному реєстрі іпотек як обтяження цього нерухомого майна.

Позов обґрунтований тим, що 13.11.2006 між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», яке знаходиться в управлінні тимчасової адміністрації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі його представника, та колишнім чоловіком позивачки ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 1087/06-Ф, відповідно до умов якого банк надав її чоловікові кредит в розмірі 20000,00 дол. США з кінцевим терміном погашення 11.11.2016.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов`язань за вказаним кредитним договором № 1087/06-Ф від 13.11.2006 між позивачкою та банком було укладено договір поруки від 13.11.2006, відповідно до якого вона поручалась перед банком за належне виконання позичальником своїх зобов`язань по кредитному договору. Крім вказаного договору поруки, між позивачкою та банком укладено договір іпотеки від 14.11.2006, посвідчений приватним нотаріусом Сокальського районного нотаріального округу Бойчук Н.І., зареєстрований в реєстрі за № 6252, відповідно до якого позивачка передала, а банк прийняв в іпотеку належну їй на праві власності трьохкімнатну квартиру в АДРЕСА_1 , вартість якої на той час була визначена в розмірі еквівалентному 37 445,54 дол. США.

Згідно з п.6.3. Договору іпотеки він діє до повного виконання зобов`язань за кредитним договором, термін виконання зобов`язань по якому був визначений до 11.11.2016 і сплив майже 5 років тому. Як свідчить посвідчувальний запис приватного нотаріуса Бойчук Н.І. на вказаному договорі іпотеки, у зв`язку з його посвідченням 14.11.2006 нею було накладена заборона на відчуження зазначеного в договорі іпотеки нерухомого майна, яке належить на праві власності позивачці. Відповідні відомості 14.11.2006 внесені на підставі заяви приватного нотаріуса Бойчук Н.І. в Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна під № 4054413, а згідно повідомлення банку відомості про цю іпотеку внесені 23.11.2006 також в Державний реєстр іпотек під № 4104709, внаслідок чого зареєстровано обтяження на квартиру, заборона на її відчуження.

До спливу терміну дії кредитного договору, у зв`язку з неналежним виконання позичальником ОСОБА_4 своїх зобов`язань по кредитному договору № 1087/06-Ф від 13.11.2006, з ініціативи банку, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шоробура-Гіркою Н.С. вчинено виконавчий напис за № 1425 від 08.06.2010 на вказаному договорі іпотеки, згідно з яким, за рахунок звернення стягнення на заставне майно запропоновано стягнути на користь банку суму боргу в розмірі 20 734,75 дол. США, що в еквіваленті становило 165 991, 54грн, яка складалася із: 17 099,10дол. США заборгованості по тілу кредиту; 2064,10дол. США заборгованості по відсотках; 62,69дол. США донарахованих відсотків; 465,25дол. США пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 1042,75дол. США плата за утримання кредиту. 18.06.2010 державним виконавцем ВДВС Сокальського РУЮ на підставі цього виконавчого напису відкрито виконавче провадження № 19855016 про стягнення з позивачки в користь ВАТ КБ «Надра» 165 991, 54грн., загальний розмір якої був визначений виконавчим написом згідно інформації банку щодо заборгованості позичальника на той момент, з розшифруванням складових такої заборгованості. В ході примусового стягнення коштів, вказана сума була сплачена. Постановою державного виконавця ВДВС Сокальського РУЮ від 28.12.2013 виконавче провадження № 19855016 закінчено у зв`язку з його фактичним виконанням, оскільки основний борг стягнуто та перераховано стягувачу, яким був банк.

Таким чином, у зв`язку з достроковим поверненням кредиту на підставі виконавчого напису № 1425 від 08.06.2010, дія кредитного договору припинилася, і банк не вправі був нараховувати по ньому відсотки, пеню і здійснювати інші нарахування. Відповідно, зобов`язання позивачки за кредитним договором № 1087/06-Ф від 13.11.2006 та іпотекодавця за договором іпотеки від 14.11.2006 перед банком було виконано, а дія кредитного договору припинена, у зв`язку з належним і повним виконанням умов цього кредитного договору та закінченням строку дії кредитного договору. Вищевказане підтверджено і рішеннями судів від 18.11.2014, 27.04.2015, 16.09.2015 першої, апеляційної та касаційної інстанції у справі № 454/1019/14 за позовом банку до позивачки та її чоловіка про стягнення заборгованості за цим кредитним договором за період до і після вчинення виконавчого напису, по якій у задоволені цих вимог банку відмовлено, у зв`язку з відсутністю боргу. Після цього, банк будь-яких вимог до позивачки та безпосередньо до позичальника не пред`являв.

Вважає, що зобов`язання за кредитним договором № 1087/06-Ф від 13.11.2006 були виконані належним чином, у зв`язку з достроковим поверненням банку отриманих коштів, та нарахованих до цього моменту інших платежів, а відтак припинилися і її зобов`язання, як майнового поручителя, за договором іпотеки від 14.11.2006.

27.07.2020 позивачка звернулася до приватного нотаріуса Бойчук Н.І., Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з вимогою зняти накладену приватним нотаріусом Бойчук Н.І. заборону на відчуження її квартири, що була предметом договору іпотеки від 14.11.2006 та виключити запис про таку іпотеку у відповідному реєстрі, оскільки вказана заборона та знаходження квартири в реєстрі іпотек перешкоджають праву власника на вільне володіння, користування і розпоряджання цим майном. Позивачка отримала відповідь від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідь від 27.08.2020 та жодних дій не вчинено. Незважаючи на те, що рішеннями судів у справі № 454/1019/14 було відмовлено у стягненні нарахованих відсотків і інших платежів після вчинення 08.06.2010 виконавчого напису нотаріусом, заборгованість продовжила рахуватись на балансових рахунках банку, і її безпідставно і незаконно збільшили за рахунок продовження нарахування відсотків та інших платежів по кредитному договору, дія якого давно припинена.

В липні 2020 року позивачка та ОСОБА_4 отримали повідомлення та вимоги ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» від 20.07.2020 про усунення порушень в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку», з яких вбачається, що 17.07.2020 між «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» укладено договір про відступлення прав вимоги посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В., на підставі якого відступлено право вимоги за цим кредитним договором та договором іпотеки, а відтак ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» набуло прав кредитора за кредитним договором та прав іпотекодержателя за договором іпотеки. З повідомлення також слідує, що Фонд, «ФК «Дніпрофінансгруп», ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» вважають, що у позичальника ОСОБА_4 , а відтак і у позивачки, як майнового поручителя, перед ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» існує заборгованість по кредитному договору № 1087/06-Ф від 13.11.2006, яка згідно даних Фонду складає 184 784, 77грн, а згідно даних ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» 420 591,18грн, тобто незаконне нарахування такої заборгованості продовжувалось і збільшилося з метою безпідставного збагачення останнього кредитора.

На підставі наведеного просила задовольнити її позов.

ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» подало зустрічний позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зустрічні вимоги обґрунтовані тим, що 17.07.2020 між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» було укладено договір № GL48N718070_1_2 про відступлення прав вимоги, згідно якого права вимоги до ОСОБА_4 за кредитним договором та ОСОБА_1 за договором поруки та договором іпотеки перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп». 17.07.2020 між ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» укладено договір № GL48N718070_1_2-N про відступлення прав вимоги, згідно якого права вимоги до ОСОБА_4 за кредитним договором та ОСОБА_1 за договором поруки та договором іпотеки перейшло до ТОВ «Преміум Лігал Колекшн».

08.06.2010 з ініціативи ВАТ УБ «Надра» приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Шоробура-Гіркою Н.С. вчинено виконавчий напис № 1425 про звернення стягнення на іпотечне майно в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Заборгованість за даним виконавчим написом була визначеною у доларах США та складала 20734,75 дол. США, а саме: 17099,10 дол. США заборгованість по тілу кредиту, 2064,10 дол. США заборгованість по відсотках, 62,69 дол. США донараховані відсотки, 465,25 дол. США пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 1042,75 дол. США плата за утримання кредиту. Згідно умов договору позичальник мав повернути кредит у доларах США. Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження від 28.12.2013 з відповідача стягнуто лише 165 991,54грн, що не є належним виконанням зобов`язань за кредитним договором. Станом на день зустрічного позову офіційний курс долара США становить 26,58 грн, відповідно сплачені ОСОБА_1 165 991,54грн. заборгованості складають 6244,98 дол. США. Згідно додатку № 1 до договору № GL48N718070_1_2-N про відступлення прав вимоги ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» набуло право вимоги до ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у розмірі 5974,11 дол. США заборгованості за тілом кредиту. Як вбачається із виконавчого напису від 08.06.2010, заборгованість у ньому була визначена станом на 13.05.2010, водночас виконавче провадження з виконання виконавчого напису завершено лише 28.12.2013. Отже, з моменту виникнення заборгованості за кредитним договором і до її повного погашення пройшло більше трьох років, і за весь цей час ОСОБА_1 продовжували нести відповідальність за неналежне виконання свого грошового зобов`язання. ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» проведено розрахунок заборгованості ОСОБА_1 зі сплати інфляційних витрат та 3% річних по день фактичного погашення заборгованості у розмірі 165 991,54грн. Із розрахунку вбачається, що за період з 13.05.2010 по 28.12.2013 заборгованість ОСОБА_1 із сплати інфляційних витрат і 3 % річних складає: 15 473,24грн інфляційних витрат та 17 495,88грн. заборгованість по 3% річних, а також наявна заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5974,11 дол. США.

З огляду на наведене, просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1087/06-Ф від 13.11.2006, що складається з: 5974,11 дол. США заборгованість за тілом кредиту, 15 473,42грн інфляційні витрати, 17 495,88 грн заборгованість по 3% річних.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 01.05.2023 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано припиненими зобов`язання ОСОБА_1 як іпотекодавця (майнового поручителя) за договором іпотеки від 14.11.2006, посвідченого 14.11.2006 приватним нотаріусом Сокальського районного нотаріального округу Бойчук Н.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 6252, що був укладений між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра», у зв`язку з виконанням основного зобов`язання належним чином.

Скасовано (знято) заборону відчуження нерухомого майна (квартири в АДРЕСА_1 ), реєстраційний номер обтяження № 4054413, здійсненого 14.11.2006 згідно з посвідчувальним написом приватного нотаріуса Сокальського районного нотаріального округу Бойчук Н.І. у зв`язку з укладенням між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» договору іпотеки від 14.11.2006, зареєстрованого в реєстрі за № 6252 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, а також, скасовано (виключено) запис за № 4104709 від 23.11.2006 щодо реєстрації вказаної іпотеки за заявою ВАТ КБ «Надра» у Державному реєстрі іпотек як обтяження цього нерухомого майна.

Стягнуто в рівних частках з ПАТ КБ «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Преміум Ліга Колекшн» в користь ОСОБА_1 1816,00 грн сплаченого судового збору.

У задоволенні позовних вимог ТОВ «Преміум Ліга Колекшн» до ОСОБА_1 , з участю третьої особи ПАТ КБ «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Додатковим рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 26.07.2023 задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Бордюк М.Й. про ухвалення додаткового рішення.

Стягнуто в рівних частках з ПАТ КБ «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Преміум Ліга Колекшн» в користь ОСОБА_1 6000,00 грн понесених витрат на професійну правничу (правову) допомогу.

Рішення суду в частині вирішення первісного позову та додаткове рішення суду оскаржило ПАТ «КБ «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що у зв`язку із викладенням статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у новій редакції відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16.01.2020, чинне законодавство не передбачає скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а навпаки визначає, що такі відомості не підлягають скасуванню або вилученню. Таким чином, з 16.01.2020 законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а відтак позивачем обрано невірний спосіб судового захисту, який у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права.

Вказує, що гривневий еквівалент іноземної валюти, що підлягає стягненню, визначається офіційним курсом НБУ на момент виконання грошового зобов`язання, яким є дата зарахування коштів на рахунок стягувача або видачі йому готівки. У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквіваленту гривні. Перерахування суми у національній валюті за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням.

Оскільки кредитна заборгованість не погашена у повному обсязі, то у суду були відсутні правові підстави для визнання припиненими зобов`язань за договором іпотеки та скасування заборон, оскільки іпотека має похідний характер від основного зобов`язання. За наявності неповного виконання кредитних зобов`язань відсутні підстави для визнання основного зобов`язання за кредитним договором таким, що припинено і припинення додаткового зобов`язання за договором іпотеки.

Також позивачем пропущено строк позовної давності. Вказує, що перебіг позовної давності закінчився 11.11.2009, оскільки кредитний договір та договір іпотеки укладені в 2006 році, а позивач звернулась до суду з позовом 17.08.2021, коли Банк знаходився в процедурі ліквідації. Таким чином, суд зобов`язаний відмовити в позові внаслідок пропуску строку позовної давності.

Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 .

Щодо додаткового рішення, то сума витрат на правову допомогу не відповідає критерію співмірності та розумності щодо позовних вимог, рівень складності справи не вимагав значного обсягу правничої допомоги. Просить додаткове рішення скасувати.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 , заперечив проти задоволення апеляційної скарги, представник апелянта ОСОБА_3 підтримала апеляційну скаргу з підстав, зазначених у ній. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, тому їх неявка, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду оскаржується ПАТ «КБ «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб лише в частині задоволення первісного позову ОСОБА_1 , тому в частині вирішення зустрічного позову ТОВ «Преміум Ліга Колекшн» апеляційним судом не переглядається.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду в оскаржуваній частині та додаткове рішення таким вимогам відповідають.

Із матеріалів справи встановлено, що 13.11.2006 між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №1087/06-Ф, згідно якого банк надав ОСОБА_4 кредит в сумі 20000,00 дол. США із сплатою відсотків в розмірі 11% річних, на строк до 11.11.2016.

В забезпечення виконання зобов`язань позичальника ОСОБА_4 , 13.11.2006 між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено договір поруки, за яким поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором за невиконання ОСОБА_4 усіх його зобов`язань в повному обсязі, як існуючих, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому за кредитним договором №1087/06-Ф від 13.11.2006, за яким термін повернення кредиту становить до 23.08.2013.

Крім договору поруки, між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки від 14.11.2006, що посвідчений приватним нотаріусом Сокальського районного нотаріального округу Бойчук Н.І., зареєстрований в реєстрі за № 6252, відповідно до якого з метою забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором № 1087/06-Ф від 13.11.2006, ОСОБА_1 передала, а банк прийняв в іпотеку належну їй на праві власності трьохкімнатну квартиру, що в АДРЕСА_1 , вартість якої визначена в розмірі еквівалентному 37 445,54 дол. США.

08.06.2010 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шоробура-Гірка Н.С. з метою задоволення вимог ВАТ КБ «Надра» по кредитному договору №1087/06-Ф від 13.11.2006, укладеного між банком та ОСОБА_4 , вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме на належну поручителю ОСОБА_1 квартиру в АДРЕСА_1 , що є предметом іпотеки згідно договору іпотеки від 14.11.2006.

Згідно виконавчого напису станом на 26.04.2010 сума заборгованості перед банком становила 20 734,75 дол. США, що еквівалентно 164341,54 грн, в тому числі: 17 099,10 дол. США заборгованість по кредиту; 2064,10дол. США заборгованість по відсотках; 62,69дол. США донараховані відсотки; 465,25дол. США пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 1042,75 дол. США плата за утримання кредиту.

28.12.2013 державним виконавцем ВДВС Сокальського РУЮ Пасічник А.Й. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням виконавчого напису № 1425 від 08.06.2010, виданого приватним нотаріусом Львівського МНО Шоробуру-Гіркою Н.С. про стягнення з ОСОБА_1 боргу на користь ВАТ КБ «Надра», що також підтверджується довідкою ВДВС Сокальського РУЮ №8\5930 від 30.07.2014.

Рішенням Сокальського районного суду від 18.11.2014 у справі № 454/1019/14-ц у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1087/06-Ф від 13.11.2006 відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ «КБ «Надра», суд першої інстанції виходив із того, що 28.12.2013 заборгованість відповідачів перед банком за кредитним договором № 1087/06-Ф від 13.11.2006 була повністю погашена, а тому будь-які нарахування за вказаним кредитним договором банку слід було припинити.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 27.04.2015 апеляційну скаргу ПАТ КБ «Надра» задоволено частково. Рішення районного суду від 18.11.2014 . скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог банку відмовлено за недоведеністю позовних вимог. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд вважав помилковим твердження суду першої інстанції про те, що заборгованість за кредитним договором № 1087/06-Ф від 13.11.2006 була повністю погашена, оскільки 28.12.2013 державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням виконавчого напису нотаріуса № 1425 від 08.06.2010, тобто протягом періоду від вчинення виконавчого напису до виконання такого виконавчого напису кредитор не був позбавлений права на отримання відсотків за користування кредитом і пені за несвоєчасну сплату кредиту. Однак апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено зазначений у позовній заяві розмір заборгованості боржника.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.09.2015 касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію у ПАТ КБ «Надра» відхилено. Рішення районного суду від 18.11.2014 та рішення апеляційного суду від 27.04.2015 залишено без змін.

27.07.2020 позичальник ОСОБА_4 у зв`язку із виконанням своїх зобов`язань за кредитним договорами. звернувся до приватного нотаріуса Бойчук Н.І., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з вимогою зняти накладену приватним нотаріусом Бойчук Н.І. заборону на відчуження її квартири, що була предметом договору іпотеки від 14.11.2006 та виключити запис про таку іпотеку у відповідному реєстрі.

Із копії відповіді Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 27.08.2020 на ім`я ОСОБА_4 вбачається, що зняття заборони є недоцільним, оскільки в період 2010-2013рр. боржником за виконавчим написом проведено часткове погашення боргу, в результаті чого розмір фактичної заборгованості за кредитним договором повністю не зменшувалася в силу додаткового нарахування процентів по кредиту та інших передбачених кредитним договором платежів.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договір.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 13.11.2006 між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №1087/06-Ф, згідно якого банк надав ОСОБА_4 кредит в сумі 20000,00 дол. США із сплатою відсотків в розмірі 11% річних, на строк до 11.11.2016.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`заний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).

За положеннями частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання процентів від суми позики у розмірі та порядку встановленому договором або на рівні облікової ставки НБУ, якщо інше не встановлено договором.

Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов`язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами стаття 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Отже, у випадку пред`явлення вимоги про дострокове повне повернення позики та належних кредитору процентів вважається, що строк договору настав і позичальник повинен повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойкуприпиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

ВАТ КБ «Надра» реалізуючи своє право як кредитора звернувся до нотаріуса з приводу вчинення виконавчого напису та 08.06.2010 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шоробура-Гірка Н.С. з метою задоволення вимог ВАТ КБ «Надра» по кредитному договору №1087/06-Ф від 13.11.2006, укладеного між банком та ОСОБА_4 , вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме на належну поручителю ОСОБА_1 квартиру.

Виходячи з вищезазначеного, враховуючи вчинений виконавчий напис про звернення стягнення на нерухоме майно, що фактично є пред`явленням вимоги про дострокове повне повернення позики та належних кредитору процентів, вважається, що строк договору настав і позичальник повинен повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти. Кредитор втратив право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку.

Згідно зі статтею 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом статті 11 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Як встановлено судом між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки від 14.11.2006, відповідно до якого з метою забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором № 1087/06-Ф від 13.11.2006, ОСОБА_1 передала, а банк прийняв в іпотеку належну їй на праві власності трьохкімнатну квартиру, що в АДРЕСА_1 .

Звертаючись до суду з цим позовом ОСОБА_1 посилалася на повне виконання кредитного зобов`язання, а тому іпотека за договором, якими забезпечувалось виконання кредитного договору, є припиненою як похідне зобов`язання, отже, наявні підстави для зняття обмеження із заставного майна.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України).

Оскільки статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а тому з часу зарахування на банківський рахунок сум, стягнутих за рішенням суду або добровільно сплачених позичальником на вимогу про дострокове повернення позики ці зобов`язання вважаються припиненими.

Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

За системним аналізом зазначених норм права іпотека припиняється в разі припинення основного зобов`язання, зокрема, на підставі виконання.

При цьому законодавство не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов`язаних з припиненням іпотеки оскільки іпотека, за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості припиняється за фактом виконанням основного зобов`язання.

Отже, за відсутності обґрунтованої заборгованості позичальника та вимог кредитора на момент виконання рішення суду про дострокове стягнення заборгованості та припинення у зв`язку із цим основного зобов`язання іпотека припиняється.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 погасив заборгованість за кредитним договором, яка визначена у виконавчому написі № 1425 від 08.06.2010 у розмірі 164341,54грн, про що також свідчить постанова державного виконавцяВДВС СокальськогоРУЮ ПасічникА.Й.від 28.12.2013про закінченнявиконавчого провадження № 19855016 з виконання вказаного виконавчого напису.

Виходячи з вищезазначеного, та враховуючи те, що іпотека припиняється в разі припинення основного зобов`язання, зокрема, на підставі виконання, висновок суду першої інстанції, про те, що забезпечувальне зобов`язання також припинилося, є правильним та обґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині скасування обтяжень іпотекою спірного нерухомого майна з огляду на таке.

Обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) це обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом (абзац п`ятий частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» в редакції, чинній на час укладення іпотечного договору).

Відповідно до частини третьої статті 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов`язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до статті 74 Закону України «Про нотаріат», одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Апеляційний суд виходить з того, що записи про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна, а також іпотеки за належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором є перешкодами в реалізації власником права розпорядження відповідним майном.

Враховуючи те, що суд першої інстанції правильно встановив, що свої зобов`язання за кредитним договором боржник виконав в повному обсязі та належним чином, що підтверджується постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що належне виконання основного зобов`язання припиняє іпотеку й обтяження нерухомого майна, що є предметом іпотеки.

На момент звернення до суду із цим позовом відповідачем так і не було вчинено дій щодо припинення іпотеки у зв`язку із повним погашенням боргу за основним зобов`язанням, забезпеченим іпотекою, а обов`язок в іпотекодавця щодо безпосереднього звернення до іпотекодержателя із заявою про припинення обтяження відсутній.

Доводи апеляційної скарги про те, що в ОСОБА_4 наявна заборгованість за кредитним договором від 13.11.2006 №1087/06-Ф, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки ВАТ КБ «Надра» реалізувало своє право на дострокове стягнення всієї заборгованості за кредитним договором та звернулося до приватного нотаріуса з приводу вчинення виконавчого напису. Тому, пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом, банк, відповідно до приписів частини другої статті 1050 ЦК України, змінив строк виконання основного зобов`язання, та кредитор втратив право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку.

Суд правильно виходив із того, що обсяг основного зобов`язання ОСОБА_4 за кредитним договором від 13.11.2006 №1087/06-Ф визначений виконавчим написом приватного нотаріусомЛьвівського міськогонотаріального округуШоробура-ГіркаН.С.від 08.06.2010. Державним виконавцем 23.12.2013 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа за вказаним виконавчим написом у зв`язку із його повним виконанням. ВАТ КБ«Надра» постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження не оскаржувало, фактично погодившись із повним виконанням божником основного зобов`язання за кредитним договором, що є наслідком припинення акцесорного зобов`язання.

Доводи апеляційної скарги про пропуск ОСОБА_1 позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки про порушення її прав їй стало відомо після отримання відповіді Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 27.08.2020 про відмову у знятті заборони відчуження нерухомого майна, а з цим позовом вона звернулася до суду у серпні 2021 року.

Колегія суддів також погоджується із рішенням суду в частині розподілу судових витрат та із додатковим рішення суду з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

За правилами частин першої-другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов ОСОБА_1 задоволено, районний суд обґрунтовано стягнув з відповідачів на її користь судовий збір в рівних частках у розмірі 1816,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно доч.8ст.141ЦПК Українирозмір витрат,які сторонасплатила абомає сплатитиу зв`язкуз розглядомсправи,встановлюється судомна підставіподаних сторонамидоказів (договорів,рахунків тощо). Такідокази подаютьсядо закінченнясудових дебатіву справіабо протягомп`яти днівпісля ухваленнярішення судуза умови,що дозакінчення судовихдебатів усправі стороназробила проце відповіднузаяву.

Витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн, які позивачка просила стягнути з відповідачів, підтверджуються наявними в матеріалах справи квитанцією №110 від 20.08.2021 щодо понесення витрат на правничу допомогу у сумі 6000,00 грн, Договорами про надання правової допомоги від 11.08.2021, укладеними між ОСОБА_1 та адвокатами «Юридичного центру захисту прав власників» Бордюком М.Й. та ОСОБА_5 , детальним описом виконаних робіт по цій справі.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідачів на користь позивачки у рівних частках 6000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Доводи апеляційних скарг правильних висновків районного суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ «КБ «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 01 травня 2023 року залишити без задоволення.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 01 травня 2023 року залишити без змін.

Апеляційну ПАТ «КБ «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на додаткове рішення Сокальського районного суду Львівської області від 26 липня 2023 року залишити без задоволення.

Додаткове рішення Сокальського районного суду Львівської області від 26 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 05.07.2024

Головуючий

Судді