Постанова

від 02.07.2024 по справі 916/4453/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/4453/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

секретар судового засідання І.С. Мисько,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідачів:

1) ОСОБА_1 : не з`явився

2)Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський завод залізобетонних виробів»: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський завод залізобетонних виробів» про стягнення судових витрат (вх.№2157/24 від 07.06.2024) за наслідками розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОБРІЙ ХХІ»

на рішення Господарського суду Одеської області від 31.01.2024 (суддя І.А. Малярчук, м.Одеса, повний текст складено 09.02.2024)

у справі №916/4453/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОБРІЙ ХХІ»

до відповідачів:

1) ОСОБА_1 ;

2)Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський завод залізобетонних виробів»

про визнання недійсним договору, визначення розміру частки у статутному капіталі,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОБРІЙ ХХІ» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський завод залізобетонних виробів» (надалі також відповідач-2), в якій просило:

1)визнати недійсним договір купівлі-продажу корпоративних прав №308, 309 від 05.02.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОБРІЙ ХХІ» та Компанією «НОЕМНДЕЛ ЛТД»;

2)визначити, що розмір частки Товариства з обмеженою відповідальністю «ОБРІЙ ХХІ» у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський завод залізобетонних виробів» у сумі 5000,00 грн становить 100%.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 31.01.2024 у задоволенні позову відмовлено. Судові витрати покладено на позивача.

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОБРІЙ ХХІ» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Одеської області від 31.01.2024 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОБРІЙ ХХІ» залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Одеської області від 31.01.2024 у справі №916/4453/23 залишено без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладено на скаржника.

07.06.2024 представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський завод залізобетонних виробів» адвокатом Ткаченком Борисом Романовичем подано клопотання (вх.№2157/24 від 07.06.2024) про стягнення з апелянта на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський завод залізобетонних виробів» 11853,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Клопотання мотивоване доведеністю та обґрунтованістю витрат на правничу допомогу у заявленій Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеський завод залізобетонних виробів» сумі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2024, з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду заяви, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, постановлено розглянути клопотання (вх.№2157/24 від 07.06.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський завод залізобетонних виробів» про стягнення судових витрат у зв`язку із розглядом справи №916/4453/23 у розумний строк. Розгляд клопотання (вх.№2157/24 від 07.06.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський завод залізобетонних виробів» про стягнення судових витрат призначено на 02.07.2024 о 10:30 год у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду (м.Одеса, пр-т Шевченка, 29), зал судових засідань №6, 3-й поверх. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю «ОБРІЙ ХХІ» в строк до 27.06.2024 надати свої міркування або заперечення щодо клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський завод залізобетонних виробів» про стягнення судових витрат.

10.06.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «ОБРІЙ ХХІ» подано заперечення (вх.№790/24/Д3 від 10.06.2024) на клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський завод залізобетонних виробів» про стягнення судових витрат.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОБРІЙ ХХІ» просило відмовити у відшкодуванні понесених витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що такі послуги, як опрацювання матеріалів справи, збирання доказів охоплюється послугою зі складання та подання відзиву на апеляційну скаргу, та, крім того, у суді апеляційної інстанції нові докази не збиралися та не подавалися, хоча в акті приймання-передачі такий вид послуг необґрунтовано включено до переліку наданих послуг. Надання усних консультацій, на переконання позивача, не може бути розцінено як правнича допомога, адже Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеський завод залізобетонних виробів» брало участь у справі не особисто, а через адвоката. Також позивач зауважив на тому, що представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський завод залізобетонних виробів» - адвокат Ткаченко Б.Р. приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, з огляду на що є недоцільним включення до витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню, послуг з повторного опрацювання матеріалів справи, на участь у судових засіданнях апеляційної інстанції адвокатом не витрачено багато зусиль та часу, оскільки судові засідання тривали незначний проміжок часу.

Поряд з цим, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОБРІЙ ХХІ» просило розгляд клопотання про стягнення судових витрат здійснювати за відсутності його представника.

Про дату, час та місце проведення судового засідання сторони повідомлені належним чином, проте участі не брали.

Оскільки матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу за наслідками апеляційного перегляду справи №916/4453/23, обов`язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути заяву за відсутності сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце проведення судового засідання.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський завод залізобетонних виробів» (вх.№2157/24 від 07.06.2024) про ухвалення додаткового рішення у справі №916/4453/23, колегія суддів дійшла висновку про її часткове задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно із статтею 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини четвертої статті 282 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У частині третій цієї ж статті визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1)попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2)визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3)розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із частинами першою, другою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно із частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити у першій заяві по суті спору попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 постанови Верховного Суду від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19).

Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеський завод залізобетонних виробів» у відзиві на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОБРІЙ ХХІ» на рішення Господарського суду Одеської області від 31.01.2024 у справі №916/4453/23 заявлено попередній (орієнтовний) розмір витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 11853,00 грн. Також відповідач до закінчення судових дебатів у справі зазначив, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після винесення судом апеляційної інстанції постанови за наслідками розгляду апеляційної скарги.

При цьому заява подана заявником в межах п`ятиденного строку з дня ухвалення постанови суду апеляційної інстанції від 04.06.2024.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеський завод залізобетонних виробів» дотрималось вимог щодо строків звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу і подання відповідних доказів на виконання частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18.

Відповідно до положень частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Із наданих заявником документів вбачається, що 28.03.2024 між адвокатом Ткаченко Борисом Романовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеський завод залізобетонних виробів» (клієнтом) було укладено договір №28/03/24 про надання правової допомоги, відповідно до пункту 1 якого клієнт в порядку та на умовах, визначених цим договором, дає завдання доручення, а адвокат зобов`язується відповідно до завдання доручення клієнта надати йому за плату юридичні послуги адвоката щодо представництва інтересів клієнта у судах.

Відповідно до пункту 2 договору №28/03/24 від 28.03.2024 адвокат зобов`язується представляти права і законні інтереси клієнта в органах державної влади, місцевого самоврядування, перед третіми особами, а також у судах України загальної юрисдикції та здійснювати професійну діяльність адвоката згідно з умовами цього договору з усіма правами представника, які передбачені Цивільним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Кримінальним процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Кодексом про адміністративні правопорушення, надавати правову допомог клієнту у кримінальних справах, які могли би бути пов`язані з клієнтом, незалежно від його процесуального статусу. Адвокат зобов`язується виконувати і ніші задачі клієнта відповідно до виставлених специфікацій задач.

За умовами пункту 5 договору №28/03/24 від 28.03.2024 клієнт зобов`язується сплатити адвокату вартість юридичних послуг адвоката (гонорар), який складає 11853,00 грн за ведення справи в суді апеляційної інстанції.

У пункті 6 договору №28/03/24 від 28.03.2024 сторони визначили, зокрема, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом року.

30.04.2024 між адвокатом Ткаченком Борисом Романовичем (виконавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеський завод залізобетонних виробів» (замовником) складено та підписано без зауважень акт приймання передачі правової (правничої) допомоги про те, що з 28.03.2024 до розгляду справи №916/4453/23 в суді апеляційної інстанції виконавцем надано правову (правничу) допомогу у справі №916/4453/23 за позовом про визнання договору недійсним та зобов`язання вчинити певні дії, в обсязі та на умовах, передбачених договором, у тому числі виконавцем опрацьовано матеріали справи, надано усні консультації, виконано збирання доказів, підготовлено відзив на апеляційну скаргу, здійснено супроводження справи в суді апеляційної інстанції до винесення судового рішення у справі. Станом на 30.04.2024 виконавцем витрачено на надання правової допомоги 12 робочих годин. Вартість зазначеної вище правової допомоги складає 11853 грн (без ПДВ) і оплачена замовником повністю.

Згідно платіжної інструкції №2036 від 28.03.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеський завод залізобетонних виробів» здійснено оплату за правову допомогу в Південно західному апеляційному господарському суді у справі №916/4453/23 за договором від 28.03.2024 без ПДВ у сумі 11853,00 грн.

Інтереси у межах справи №916/4453/23 в суді апеляційної інстанції представляв адвокат Ткаченко Борис Романович, що підтверджується копією ордеру серії ВН №1242603, відповідно до якого адвокат Ткаченко Борис Романович уповноважений представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський завод залізобетонних виробів» у Південно-західному апеляційному господарському суді.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Дана позиція є усталеною і підтверджується, зокрема, постановами Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 28.06.2022 у справі №910/5543/21, від 15.06.022 у справі №911/2652/17(911/3581/20), від 07.06.2022 у справі №906/323/21, від 14.06.2022 у справі №922/2321/20(922/2139/21), від 31.05.2022 у справі №927/727/21, від 31.05.2022 у справі №927/728/21, від 23.12.2021 у справі №923/560/17, від 18.05.2022 у справі №922/2339/21, від 22.01.2021 у справі №925/1137/19,від 11.05.2022 у справі №902/974/21, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18, від 01.09.2021 у справі №178/1522/18.

Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що:

адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту;

договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;

представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно із статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну (правничу) допомогу, Південно-західний апеляційний господарський суд враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19, відповідно до якої:

(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність;

(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару;

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Як зазначалось, пунктом 5 договору №28/03/24 від 28.03.2024 сторони передбачили, що за ведення справи в суді апеляційної інстанції гонорар адвоката складає 11853,00 грн, таким чином сторони погодили фіксовану вартість правничої допомоги.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

З огляду на викладене Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає про те, що у контексті цієї справи, що переглядається, фіксований розмір гонорару, погоджений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеський завод залізобетонних виробів» та адвокатом у пункті 5 договору №28/03/24 про надання правової допомоги від 28.03.2024, означає те, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання умов договору та призвели до настання цих умов не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару у цих конкретних правовідносинах, що склалися між відповідачем і його адвокатом у цій справі, як і не має значення витрачений адвокатом позивача час на надання послуг правничої допомоги та зазначеного кількості витрат такого часу в детальному описі робіт адвоката.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Проаналізувавши документи, які додані до заяви про розподіл судових витрат, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що відображена інформація в цих документах щодо характеру та обсягу фактично виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) відповідає документам та інформації, що містяться у матеріалах судової справи.

Водночас апеляційний суд наголошує, що надані заявником докази на підтвердження витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4)дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України ).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України , може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 169 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Принцип змагальності сторін має свої втілення, зокрема, у наведених положеннях частин п`ятої, шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з яких зменшення внаслідок неспівмірності суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Суд апеляційної інстанції, оцінюючи обґрунтованість заявленої суми судових витрат зі складністю справи, зазначає, що справа не є складною, не містить завеликий обсяг матеріалів та не містить складних юридичних конструкцій.

Також при вирішенні питання витрат на правову допомогу суд має враховувати: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).

Як вбачається із рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції і матеріалів справи, правова позиція відповідача була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору двома судовими інстанціями.

Представництво відповідача адвокатом Ткаченко Борисом Романовичем при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що, поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення.

Виходячи із матеріалів справи, об`єктивна необхідність для професійного досвідченого адвоката, який надавав правову допомогу відповідачу в суді першої інстанції, вдруге вивчати додаткові джерела права та судову практику зі спірних питань була відсутня, оскільки такий представник не міг не бути обізнаним із позицією відповідача, законодавством, яким регулюється спір у справі, документами й доводами, якими відповідач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини, а отже підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу та супроводження справи в суді апеляційної інстанції не вимагали великого обсягу аналітичної й технічної роботи. Крім того, відповідачем в суді апеляційної інстанції не збирались та не подавались нові докази.

З урахуванням викладеного вище у сукупності, апеляційний суд, керуючись, зокрема, такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також ураховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку не присуджувати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський завод залізобетонних виробів» всі його витрати на професійну правничу допомогу, що заявлені до стягнення.

Оцінивши наведені відповідачем доводи щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 11853,00 грн та подані на їх підтвердження докази, врахувавши заперечення позивача, надавши оцінку дотриманню критеріїв формування розміру гонорару адвоката, з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих адвокатом послуг, в тому числі - аналогічності позицій в першій та апеляційній інстанціях, керуючись принципами справедливості, верховенства права, критеріями реальності адвокатських витрат в контексті їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, колегія суддів вважає, що обґрунтованим та розумним розміром компенсації за вказані послуги буде стягнення з позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський завод залізобетонних виробів» 7000,00 грн витрат на правову допомогу.

При цьому Південно-західний апеляційний господарський суд також керувався тим, що відмова у відшкодуванні таких витрат, про що просить позивач, порушуватиме баланс інтересів сторін, а також не ґрунтується ані на фактичних обставинах, встановлених судом, ані на нормах процесуального закону, а також порушує право відповідача на правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський завод залізобетонних виробів» (вх.№1666/24 від 06.05.2024) про ухвалення додаткового рішення у справі №916/4453/23 задовольняється частково на загальну суму 7000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 244, 281 - 284

Господарського процесуального кодексу України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський завод залізобетонних виробів» (вх.№2157/24 від 07.06.2024) про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОБРІЙ ХХІ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський завод залізобетонних виробів» 7000 /сім тисяч/ грн 00 коп судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

3.У задоволені решти заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський завод залізобетонних виробів» (вх.№2157/24 від 07.06.2024) про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

4.Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 05.07.2024.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

СуддяС.В. Таран