Постанова

від 05.07.2024 по справі 916/4953/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/4953/23Південно-західного апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Спеціалізованого комунального підприємства Запорізька ритуальна служба

на рішення Господарського суду Одеської області від 16.04.2024 (повний текст складено та підписано 22.04.2024, суддя Степанова Л.В.)

у справі №916/4953/23

за позовом Спеціалізованого комунального підприємства Запорізька ритуальна служба

до Фізичної особи-підприємця Проценко Романа Валерійовича

про стягнення 113 427,36 грн

ВСТАНОВИВ

Спеціалізоване комунальне підприємство Запорізька ритуальна служба звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача Фізичної особи-підприємця Проценка Романа Валерійовича заборгованості у загальному розмірі 113 427,36 грн.

В обґрунтування позову Спеціалізоване комунальне підприємство Запорізька ритуальна служба посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.04.2024 по справі №916/4953/23 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 45950,00 грн основного боргу, 4421,91 грн пені, 2471,06 грн 3% річних, 13781,06 грн інфляційних витрат, 1623,83 грн судового збору, в задоволенні решти позову відмовлено. Провадження у справі №916/4953/23 за позовом Спеціалізованого комунального підприємства Запорізька ритуальна служба до відповідача Фізичної особи-підприємця Проценко Романа Валерійовича в частині стягнення 2000,00 грн основного боргу закрито.

В мотивах оскаржуваного рішення, щодо заявлених вимог позивача про стягнення пені місцевий господарський суд пославшись на приписи Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» зазначив, що розмір пені, визначений сторонами у договорі в розмірі 0,5% від суми загального зобов`язання, поглинається розміром пені, визначеним подвійною обліковою ставкою НБУ за кожний день прострочення, а тому пеня підлягає нарахування тільки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

З огляду на що, здійснивши власний розрахунок застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ, суд першої інстанції дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 4421,91 грн.

Південно-західним апеляційним господарським судом отримано апеляційну скаргу Спеціалізованого комунального підприємства Запорізька ритуальна служба на вищевказане рішення Господарського суду Одеської області від 16.04.2024 в якій позивач просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог спеціалізованого комунального підприємства «Запорізька ритуальна служба» про стягнення з фізичної особи-підприємця Проценка Романа Валерійовича пені в повному обсязі і ухвалити нове рішення в частині стягнення з Фізичної особи підприємця Проценка Романа Валерійовича пені у розмірі 43634,50 гривень.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в повному обсязі, судом були неправильно застосовані норми матеріального права, а саме норми Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», що призвело до необґрунтованої відмови у стягненні пені в повному обсязі.

Так, за твердженням апелянта, відповідно до преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» - цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Тобто, на переконання скаржника, названим законом регулюється відповідальність за невиконання лише грошових зобов`язань. Між тим, пеня, яка була нарахована позивачем відповідно до п. 5.1. Договору, - є відповідальністю за порушення строків поставки товару, а не за порушення грошового зобов`язання. У зв`язку з цим, обмеження щодо розміру пені, встановлені Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», не поширюються на розмір пені, що стягується відповідно до позовних вимог.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 відкрито апеляційне провадження у цій справі та визначено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

В ході апеляційного розгляду даної справи Південно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України. Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Як зазначалося раніше, рішення Господарського суду Одеської області від 16.04.2024 по даній справі оскаржується позивачем лише в частині вимог про стягнення пені в задоволенні якої судом першої інстанції було відмовлено, у зв`язку з чим, відповідно до вимог ст.269 Господарського процесуального кодексу України, переглядається лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.2 ст.612 ЦК України).

Частиною 1 ст.230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч.1 ст.550 ЦК України).

У ч.6 ст.231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так у даному випадку сторони у договорі домовились, що у разі прострочення поставки товару, усунення дефектів товару, заміни та доукомплектації товару, Продавець зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,5% від ціни договору, за кожен календарний день прострочення, усунення дефектів, заміни та доукомплектації товару (у п. 5.1. договору).

Як було встановлено місцевим господарським судом, підтверджується наявними матеріалами справи та не заперечується сторонами, відповідачем у визначений сторонами строк не було здійснено поставку товару, який є предметом укладеного між сторонами договору, з огляду на що у відповідача виник обов`язок щодо сплати на користь позивача пені у визначеному договором розмірі.

Перевіривши розрахунок пені за несвоєчасну поставку відповідачем товару, здійснений позивачем, колегією суддів встановлено, що останній здійснено з урахуванням ціни договору (47 950 грн), періоду прострочення з урахуванням законодавчо визначеного обмеження у шість місяців (з 01.10.2021 по 01.04.2022, кількість днів прострочення - 182) та розміру пені визначеному договором 0,5% від ціни договору та відповідно до вказаних даних складає 43 634,50 грн.

Судова колегія вважає, що у даному випадку місцевий господарський суд помилково застосував до даних правовідносин положення Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, з огляду на таке.

З преамбули Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань вбачається, що він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб`єктів переказу грошей через платіжні системи.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Зазначена правова позиція щодо розміру обчислення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України є сталою та, зокрема, викладена в постановах: Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.05.2019 у справі № 910/20107/17, Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі № 25/187 та від 07.11.2011 у справі № 5002-2/5109-2010.

Разом з цим, за змістом статей 524, 533 - 535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора (такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц).

Однак, у даному випадку пеня, яка була нарахована позивачем відповідно до п. 5.1. договору є відповідальністю за порушення відповідачем строків поставки товару, що не є грошовим зобов`язанням відповідача перед позивачем, тобто не є відповідальністю за порушення грошового зобов`язання.

У зв`язку з цим, обмеження щодо розміру пені, встановлені ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», не поширюються на розмір пені, що стягується відповідно до заявлених у цій справі позовних вимог, оскільки у даному випадку у відповідача виник обов`язок щодо поставки товару, а не сплати на користь позивача грошових коштів, тобто не виникло грошового зобов`язання.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом було помилково застосовано до правовідносин у цій справі положення Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, що призвело до безпідставної відмови у задоволенні заявлених позивачем позовних вимог про стягнення пені у розмірі 39 212,09 грн.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підстави для часткового скасування судового рішення визначені статтею 277 ГПК України, відповідно до якої такими підставами є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заявлених позивачем позовних вимог про стягнення пені у розмірі 39 212,09 грн та прийняття рішення про задоволенні таких вимог.

Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 16.04.2024 по справі №916/4953/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 39 212,09 грн та розподілу судових витрат скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, про задоволення таких вимог, в решті рішення залишити без змін, виклавши п.п. 3, 4 резолютивної частини рішення у наступній редакції:

« 3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Проценко Романа Валерійовича на користь Спеціалізованого комунального підприємства Запорізька ритуальна служба 45950,00 грн основного боргу, 43 634,50 грн пені, 2471,06 грн 3% річних, 13 781,06 грн інфляційних витрат, 2504,17 грн судового збору.

4. У задоволенні позовних вимог Спеціалізованого комунального підприємства Запорізька ритуальна служба до відповідача Фізичної особи-підприємця Проценко Романа Валерійовича про стягнення 795,74 грн інфляційних витрат відмовити».

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Проценко Романа Валерійовича на користь Спеціалізованого комунального підприємства Запорізька ритуальна служба 4026 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова, згідно з ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Датою складання та підписання даної постанови є 05.07.2024.

Головуючий суддяАленін О.Ю.

СуддяБогатир К.В.

СуддяФілінюк І.Г.