Постанова

від 03.07.2024 по справі 910/2352/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2024 р. Справа№ 910/2352/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Козир Т.П.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Дідик І.М.,

від відповідача - Самелюк К.О.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги

Київської міської ради

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2024 (повний текст рішення складено 30.04.2024)

у справі № 910/2352/24 (суддя Спичак О.М.)

За позовом Релігійної організації "Релігійна громада Святого євангеліста Іоана Богослова Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) Дарницького району міста Києва"

до Київської міської ради

про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки укладеною, -

ВСТАНОВИВ:

У 2023 році Релігійна організація "Релігійна громада Святого євангеліста Іоана Богослова Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) Дарницького району міста Києва" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки укладеною.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір оренди земельної ділянки №63-6-00380 від 17.11.2006 року є продовженим відповідно ст. 33 Закону України "Про оренду землі", проте, відповідач ухиляється від укладення додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.04.2024 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано укладеною Додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки від 07 листопада 2006 року, реєстровий номер в Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №63-6-00380 від 17 листопада 2006 року, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Зарічна, 45, кадастровий номер 8000000000:90:013:0018, укладеного між Київською міською радою, ЄДРПОУ 24933920, та Релігійною організацією "Релігійна громада Святого Євангелиста Іоана Богослова Київської Єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) Дарницького району міста Києва", ЄДРПОУ 24933920, в редакції від 05 червня 2020 року.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем були вчинені всі необхідні дії для поновлення Договору оренди земельної ділянки №63-6-00380 від 07.11.2006 року на новий строк, а ухилення орендодавця від укладення відповідної додаткової угоди з позивачем вказує на порушення зазначеного права позивача як орендаря.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Київська міська рада звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2024 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги аналогічні запереченням, які були викладені у відзиві на позовну заяву, а саме на думку скаржника 16.01.2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", яким стаття 33 Закону України "Про оренду землі", яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції, відповідно до внесених змін позовна вимога про укладення додаткового договору (угоди) не є належним способом захисту. Відтак, на думку скаржника позивачем невірно обраний спосіб захисту порушених права, а Київська міська рада не приймала рішення про поновлення чи укладення на новий строк договору оренди земельної ділянки.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2022 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Мальченко А.О.

23.05.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Київської міської ради, надійшло клопотання про долучення доказів сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2024 року та витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2352/24.

06.06.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/2352/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2024 року у справі №910/2352/24 та призначено розгляд справи на 03.07.2024 року.

17.06.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні 03.07.2024 року представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 07.11.2006 року між Київською міською радою (орендодавець) та Релігійною громадою Української Православної Церкви парафії Святого Євангелиста Іоана Богослова у Харківському районі міста Києва, яка змінила своє найменування на Релігійну організацію "Релігійна громада Святого євангеліста Іоанна Богослова Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) Дарницького району міста Києва" (орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 17.11.2006 року за №63-6-00380 у книзі записів державної реєстрації договорів. (а.с. 14-19).

Відповідно до п. 2.1 Договору оренди земельної ділянки №63-6-00380 від 07.11.2006 року об`єктом оренди є земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:90:013:0018, площею 1,0723 га, за адресою: м. Київ, вул. Зарічна, 45; цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування храму Святого Євангелиста Іоана Богослова.

Згідно з п. 3.1 Договору оренди земельної ділянки №63-6-00380 від 07.11.2006 року договір укладається на 15 років.

У п. 8.3 Договору оренди земельної ділянки №63-6-00380 від 07.11.2006 року визначено, що орендар має право після закінчення строку, на який було укладено цей договір при умові належного виконання обов`язків відповідно до умов цього договору, за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

Відповідно до п. 11.1 Договору оренди земельної ділянки №63-6-00380 від 07.11.2006 року всі зміни та/або доповнення до цього договору вносяться за згодою сторін. Згодою або запереченнями орендодавця на зміни та/або доповнення до цього договору є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку.

Згідно з п. 11.3 Договору оренди земельної ділянки №63-6-00380 від 07.11.2006 року договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

05.06.2020 року позивач звернувся до відповідача із листом-повідомленням про поновлення договору земельної ділянки в порядку ст. 33 Закону України "Про оренду землі". (а.с. 23).

Разом із повідомленням позивачем було подано відповідачу проект Додаткової угоди про поновлення Договору оренди земельної ділянки №63-6-00380 від 07.11.2006 року. (а.с. 24).

В свою чергу, листом від 16.06.2020 року відповідач повідомив позивача про те, що його звернення є передчасним, так як термін оренди за Договором оренди земельної ділянки №63-6-00380 від 07.11.2006 року встановлено до 17.11.2021 року. (а.с. 127).

В подальшому, позивач повторно, 23.09.2021 року звернувся до відповідача із листом-повідомленням про поновлення договору земельної ділянки в порядку ст. 33 Закону України "Про оренду землі", надавши проект додаткової угоди. (а.с. 25-26).

Однак, листом №05716-26885 від 29.09.2021 року відповідач повідомив позивача про те, що на розгляді Департаменту вже перебуває аналогічний лист-повідомлення позивача від 05.06.2020 року, який сформовано в кадастрову справу №609520515, у зв`язку з чим довідку Державної податкової служби про відсутність заборгованості з орендної плати, що містилась в справі №390573475, долучено до попередньої справи. Справу ж №390573475 від 23.09.2021 року залишено без розгляду. (а.с. 27-28).

Також, листом від 16.02.2022 року відповідач повідомив позивача про неможливість поновлення Договору оренди земельної ділянки №63-6-00380 від 07.11.2006 року, оскільки однією з підстав для поновлення договору оренди земельної ділянки є наявність на ній будівель і споруд, що перебувають у власності орендаря. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач не є власником об`єктів нерухомого майна, розташованих на цій земельній ділянці, у зв`язку з чим поновити договір не вбачається за можливе. (а.с. 130).

Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв`язку з тим, що договір оренди земельної ділянки №63-6-00380 від 17.11.2006 року є продовженим відповідно ст. 33 Закону України "Про оренду землі", проте, відповідач ухиляється від укладення додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки від 03.06.2020 року.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення встановив, що позивачем були вчинені всі необхідні дії для поновлення Договору оренди земельної ділянки №63-6-00380 від 07.11.2006 року на новий строк, а ухилення орендодавця від укладення відповідної додаткової угоди з позивачем вказує на порушення зазначеного права позивача як орендаря.

Відповідач в свою чергу, як в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі стверджує, що 16.01.2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", яким стаття 33 Закону України "Про оренду землі", яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції, тому на його думку, відповідно до внесених змін позовна вимога про укладення додаткового договору (угоди) не є належним способом захисту.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України від 05.12.2019 року №340-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (далі - Закон від №340-ІХ), який набрав чинності 16.01.2020 року, а відповідні положення пункту 8, з урахуванням Прикінцевих та перехідних положень - з 16.07.2020 року), яким стаття 33 Закону про оренду землі, яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" законодавець фактично розмежував два механізми, які раніше були закладені в попередній редакції статті 33 Закону України "Про оренду землі", а саме: реалізації переважного права на укладення нового договору оренди землі (який відповідно до чинних приписів Закону України "Про оренду землі" врегульовано статтею 33) та реалізації права на поновлення договору оренди землі (який регулюється субсидіарно приписами статті 32-2 Закону України "Про оренду землі" та статті 126-1 Земельного кодексу України). Положення частин першої-п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі", як до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", так і після цього залишилися схожими.

При цьому назву статті 33 Закону України "Про оренду землі" було змінено з "Поновлення договору оренди землі" на "Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк", а з тексту фактично вилучено частини шосту - восьму, які використовувались як механізм реалізації права орендаря на автоматичну пролонгацію за умови відсутності заперечень орендодавця, та опис процедури поновлення.

Відповідно до приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору. При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно зі статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді.

Також, згідно із Законом № 340-ІХ розділ ІХ "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" доповнено абзацом четвертим такого змісту:

"Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.".

Так, нові правила, що встановлені Законом № 340-ІХ, зокрема, в частині поновлення договорів оренди землі, не стосуються договорів, які були укладені до внесення змін цим Законом у Земельний кодекс України та до Закону України "Про оренду землі", тобто договори оренди землі, які були укладені до набрання чинності вказаним законом, можуть поновлюватися відповідно до умов договору оренди та законодавства, що було чинним на момент укладання такого договору, а оскільки Договір було укладено сторонами 07.11.2006 року, а тому порядок його поновлення з урахуванням приписів Закону № 340-ІХ регулюється приписами самого Договору, а також Законом України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент укладення Договору, тобто у редакції 01.01.2006 року.

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє посилання скаржника не те, що вимога про укладення додаткового договору (угоди) у даній справі не є належним способом захисту.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент укладення Договору визначено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Як було встановлено судом першої інстанції, 05.06.2020 року позивач звернувся до відповідача із листом-повідомленням про поновлення договору земельної ділянки в порядку ст. 33 Закону України "Про оренду землі". (а.с. 23).

Крім того, разом із повідомленням позивачем було подано відповідачу проект Додаткової угоди про поновлення Договору оренди земельної ділянки №63-6-00380 від 07.11.2006 року. (а.с. 24).

Листом від 16.06.2020 року відповідач повідомив позивача про те, що його звернення є передчасним, так як термін оренди за Договором оренди земельної ділянки №63-6-00380 від 07.11.2006 року встановлено до 17.11.2021 року. (а.с. 127).

В той же час, колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять будь-яких доказів проведення Київською міською радою пленарного засідання. Зокрема відповідачем не надано ні рішення ради, ні протоколу пленарного засідання. Втім, зі змісту листа від 16.06.2020 року не вбачається за можливе встановити факт наявності тих чи інших заперечень орендодавця, з врахуванням яких він дійшов висновку щодо відмови у поновлені договору оренди землі.

Крім того, як вірно було встановлено судом першої інстанції, ані умовами Договору оренди земельної ділянки №63-6-00380 від 07.11.2006 року, ані законодавством України на момент відповідної заяви позивача, не встановлено такого терміну звернення орендаря до орендодавця з повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки, відповідно до якого звернення позивача 05.06.2020 року можна розцінити як передчасним.

Одночасно, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 11.7 Договору оренди земельної ділянки №63-6-00380 від 07.11.2006 року після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції від 13.02.2020 року (на момент звернення позивача з листом про поновлення договору) визначено, що орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

З огляду на викладене вище, як договором, так і законом встановлено строк, не пізніше якого орендар повинен звернутися до орендодавця із повідомленням в порядку ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

В подальшому, позивач повторно, 23.09.2021 року звернувся до відповідача із листом-повідомленням про поновлення договору земельної ділянки в порядку ст. 33 Закону України "Про оренду землі", надавши проект додаткової угоди. (а.с. 25-26).

Однак, листом №05716-26885 від 29.09.2021 року відповідач повідомив позивача про те, що на розгляді Департаменту вже перебуває аналогічний лист-повідомлення позивача від 05.06.2020 року, який сформовано в кадастрову справу №609520515, у зв`язку з чим довідку Державної податкової служби про відсутність заборгованості з орендної плати, що містилась в справі №390573475, долучено до попередньої справи. Справу ж №390573475 від 23.09.2021 року залишено без розгляду. (а.с. 27-28).

Отже, з листа №05716-26885 від 29.09.2021 року вбачається, що на розгляді у Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ще з 05.06.2020 року знаходилась справа №609520515 щодо поновлення в порядку ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в попередній редакції) Договору оренди земельної ділянки №63-6-00380 від 07.11.2006 року.

Однак, як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, у місячний строк, встановлений ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в попередній редакції), відповідачем не було прийнято рішення щодо поновлення або відмову у поновленні Договору оренди земельної ділянки №63-6-00380 від 07.11.2006 року.

В той же час, в матеріалах справи наявний лист №05716-3953 від 16.02.2022 року в якому відповідач, майже через два роки з моменту звернення позивача до Київської міської ради із листом-повідомленням про поновлення договору земельної ділянки в порядку ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (05.06.2020 року), повідомив про неможливість поновлення Договору оренди земельної ділянки №63-6-00380 від 07.11.2006 року, оскільки однією з підстав для поновлення договору оренди земельної ділянки є наявність на ній будівель і споруд, що перебувають у власності орендаря. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач не є власником об`єктів нерухомого майна, розташованих на цій земельній ділянці, у зв`язку з чим поновити договір не вбачається за можливе. (а.с. 130).

Зі змісту даного листа вбачається, що він надісланий за власною ініціативою ради, а не як відповідь на клопотання орендаря про поновлення договору.

Тобто, зміст даного листа свідчить про намір одностороннього припинення договору оренди землі з боку орендодавця.

В той же час, відповідно до ст. 31 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент укладення Договору, Договір оренди землі припиняється в разі:

закінчення строку, на який його було укладено;

викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;

ліквідації юридичної особи-орендаря;

відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;

набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці;

припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Аналогічні умови зімни і припинення дії договору викладені в п.п. 32, 33 та 34 договору.

Водночас, матеріали справи не місять наявності на момент надсилання листа №05716-3953 від 16.02.2022 року обставин, передбачених ст. 31 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент укладення Договору, а саме набуття права власності на будівлю іншою особою.

Також колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не місять будь-яких доказів порушення умов договору з боку орендаря, які б могли б свідчити про наявність підстав для припинення договору в односторонньому порядку з боку орендодавця.

Навпаки, в матеріалах справи наявні податкові декларації та платіжні доручення з яких вбачається, що позивач сплачує оренду плату, що в свою чергу відповідачем не спростовано. (а.с. 29-39, 40-54).

Отже, місцевий господарський суд вірно встановив, що відповідач повинен був прийняти рішення про поновлення/відмову від поновлення договору оренди землі у місячний термін від дати звернення орендаря (позивача) із повідомленням в порядку ст. 33 Закону України "Про оренду землі", однак цього не зробив, а докази наявності обставин, які викладені в листі №05716-3953 від 16.02.2022 року матеріали справи не містять.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції і з чим погоджується колегія суддів, позивач дотримався процедури повідомлення орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, надавши проект додаткової угоди, належним чином виконавши свій обов`язок щодо повідомлення орендодавця про намір його поновити.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що позивач продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору. Належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України в спростування вказаної обставини відповідачем надано не було.

Позивач дотримувався вимог законодавства, які регламентують його поведінку, необхідну для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, тобто, позивач може вважатись таким, що набув права "правомірного очікування".

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку наявні підстави для поновлення спірного договору оренди землі відповідно до норм ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки позивач належно виконує свої обов`язки за договором, що відповідачем не спростовано, до закінчення строку дії Договору він повідомив відповідача в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, до листа-повідомлення позивач додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою. З цього випливає обов`язок орендодавця передати орендареві земельну ділянку у володіння в користування на новий строк.

Отже, усі доводи, посилання та обґрунтування учасників справи колегією суддів враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким задоволено позовні вимоги.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні господарського суду Господарського суду міста Києва повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.

Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2024 року у справі №910/2352/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2024 року у справі №910/2352/24 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2352/24.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 03.07.2024 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

Т.П. Козир