Постанова

від 03.07.2024 по справі 906/1425/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 року Справа № 906/1425/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В. , суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Житомирської області від 27.02.2024 у справі №906/1425/23 (суддя Тимошенко О.М., повний текст рішення складено 14.03.2024)

за позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тусмо"

про стягнення 3 009 441, 60 грн

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - Литвин В.В.;

ВСТАНОВИВ:

Міністерство оборони України (далі - позивач, МО України) звернулося до Господарського суду Житомирської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тусмо" (далі - відповідач, ТОВ "Тусмо") про стягнення 3 009 441, 60 грн, з яких: 444 576, 60 грн пені, 664 965 грн штрафу за прострочення поставки товару понад 30 днів та 1 899 900 грн штрафу за односторонню відмову від виконання зобов`язань.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору від 07.06.2022 № 286/1/22/206 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 27.02.2024 в позові відмовлено.

Суд першої інстанції, за результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, із наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Житомирської області від 27.02.2024 у справі № 906/1425/23, в якій позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким позов задоволити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:

- товар у кількості 1 100 штук на суму 2 089 890 грн з терміном постачання до 29.11.2022 поставлений з запізненням на 13 діб (13.12.2022), товар у кількості 1 300 штук на суму 2 469 870 грн з терміном постачання до 29.12.2022 не поставлений взагалі;

- місцевий господарський суд, зазначаючи про те, що 26.12.2022 відповідач виконав свій обов`язок із поставки усією партії товару, вказав, що позивач нібито з незрозумілих причин відмовився від прийняття 1 300 шт. даного товару, не взявши до уваги те, що єдиним належним та допустимим доказом доведеності факту поставки некомплектної продукції відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 (нині діючим нормативним актом на території України) є акт про фактичну комплектність отриманої продукції (правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 920/618/18 та від 16.01.2019 у справі № 915/78/18). За умови відсутності у матеріалах справи вказаного акту необхідно прийти до висновку про те, що поставки товару у кількості 1 300 шт. взагалі не існувало, а військово - посадові особи бази забезпечення (пункту прийому продукції) вчинили дії по прийомці тієї кількості товару, який фактично був постановлений відповідачем єдиним автомобілем, тобто 1 180 шт.;

- посилання суду на те, що другий автомобіль нібито був вимушений протягом чотирьох діб чекати на прийом позивачем товару та після вказаного очікування повернувся до м. Житомир, взагалі є відображенням позиції відповідача. Так, ні обставини вищенаведеного очікування, ні факти наявності будь - яких претензій з боку відповідача до військово - посадові особи бази забезпечення (пункту прийому продукції) матеріали справи не містять;

- позивач просить суд апеляційної інстанції застосувати до спірних правовідносин принцип заборони суперечливої поведінки, яка базується на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 04.04.2024 визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г.

Листом від 04.04.2024 витребувано матеріали справи з Господарського суду Житомирської області.

16.04.2024 до суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 відкрито провадження за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Житомирської області від 27.02.2024 у справі № 906/1425/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 03.07.2024 о 15:00 год.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 02.07.2024 № 01-05/353 у зв`язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії у даній справі - Петухова М.Г., відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2024 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Мельник О.В.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Житомирської області від 27.02.2024 у справі № 906/1425/23 прийнято до провадження у новому складі суду.

ТОВ "Тусмо" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач зазначає наступне:

- в межах строку дії договору та до настання останнього терміну постачання (29.12.2022) ТОВ "Тусмо" виготовило та запропонувало замовнику прийняти поставку всього замовленого позивачем товару. 26.12.2022 ТОВ "Тусмо" доставило останню партію товару (2480 шт.) у визначене договором місце поставки . Проте, здійснення поставки товару передбачає вчинення активних дій не лише з боку відповідача (виготовлення, доставка товару), а й з боку позивача (організація приймання товару, що включає допуск на територію, здійснення приймального контролю товару за якістю, складання акту приймання - передачі військового майна, складання повідомлення - підтвердження). Такі дії були вчинені лише щодо частини доставленого товару - позивачем прийнято 1180 шт. товару;

- після закінчення строку дії договору, 16.01.2023 ТОВ "Тусмо" також письмово повідомило про намір здійснити 18.01.2023 поставку решти 1300 шт. товару та запросило представників замовника для здійснення контролю якості у місце поставки, а у випадку неможливості замовника організувати контроль якості та/або прийняття товару в зазначену дату (18.01.2023), просило повідомити зручний для замовника час. Тобто ТОВ "Тусмо" вчинило всі залежні від нього дії для здійснення поставки всього обсягу замовленого позивачем товару (5000 шт.);

- враховуючи визначений п. 11.1 строк дії договору (31.12.2022), обґрунтованим є висновок про те, що у спірних правовідносинах строк дії договору та строк дії зобов`язань з поставки товару збігаються у часі, та за погодженням сторін становить до 31.12.2022 (включно). В договорі відсутнє посилання на те, що "закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання обов`язків, взятих на себе за цим договором" або що "зобов`язання за цим договором діють до повного їх виконання сторонами", відсутні будь - які схожі за змістом/подібні/аналогічні формулювання;

- протягом строку дії договору, тобто з 07.06.2022 до 31.12.2022, ТОВ "Тусмо" мало виконати свій обов`язок з поставки товару. Виконання такого обов`язку до настання визначених пунктом 1.3 договором термінів поставки (до 29.10.2022, до 29.11.2022, до 29.12.2022) вважається належним виконанням зобов`язання. Водночас, постачання товару після вказаних термінів, але до 31.12.2022, свідчитиме про прострочку виконання. Постачання товару після 31.12.2022 унеможливлено в силу прямої вказівки пункту 11.2 договору та змісту пунктів 9.1 та 11.1 договору, положень ч. 1 ст. 598, ст. 631 ЦК України та могло б бути здійснено виключно при умові додаткового взаємного погодження сторін. Додаткова угода про продовження строку дії договору чи про продовження дії зобов`язань з поставки на період після 31.12.2022 між сторонами не укладалась;

- за спільною домовленістю сторін, яка міститься в пункті 11.2 договору, зобов`язання з поставки товару припинилось після закінчення строку дії договору, тобто обов`язок ТОВ "Тусмо" поставити товар припинив своє існування з 01.01.2023 (включно). Оскільки п. 7.3.2 договору визначено, що пеня нараховується за кожну добу затримки поставки (за кожен день прострочення виконання - ч. 3 ст. 549 ЦК України), а штраф нараховується за прострочення понад 30 днів, відсутні підстави для нарахування пені та штрафу за будь-який період часу після припинення зобов`язання ТОВ "Тусмо" з поставки товару, тобто в даному конкретному випадку після 31.12.2022 (включно);

- позивач не вимагав від відповідача поставки товару після 31.12.2022. Більше того, на повторну письмову пропозицію ТОВ "Тусмо" від 16.01.2023 (лист № 4) поставити товар в кількості 1300 шт. позивач не відповів. В телефонному режимі було повідомлено, що прийомка товару не можлива, оскільки строк дії договору закінчився. Зважаючи на викладене, обґрунтованим є нарахування пені за прострочку постачання до дати припинення зобов`язання, тобто по 31.12.2022 (включно);

- враховуючи те, що ТОВ "Тусмо" після закінчення строку дії договору запропонувало позивачу прийняти 1300 шт. товару, а позивач: на вказану пропозицію не відреагував; не вчинив жодної дії, що підтверджувала б його бажання прийняти запропоноване виконання; не вчинив дій щодо організації приймання товару; не забезпечив проведення контролю товару за якістю, натомість, у відповідь на пропозицію виставив відповідачу дві претензії про сплату штрафних санкцій без вимоги виконати зобов`язання в натурі, з огляду на зміст ч. 4 ст. 612, ст. 613, ч. 4 ст. 631 ЦК України є всі підстави для висновку про те, що починаючи з 01.01.2023 прострочення ТОВ "Тусмо" не настає, що в свою чергу, виключає стягнення пені, а також, з огляду на кількість днів прострочки до 31.12.2022 (менше 30 днів) виключає також і стягнення штрафу в розмірі 7 %;

- ТОВ "Тусмо" виконало своє зобов`язання з поставки товару в частині постачання 3700 шт., при цьому поставлено товар виключної якості, відсутні будь - які претензії щодо його якості, пакування, маркування. ТОВ "Тусмо" пропонувало до поставки решту 1300 шт. товару як протягом дії договору, так і після його закінчення. Тобто, в даному випадку, сукупністю доказів по справі підтверджується вчинення відповідачем дій, що були спрямовані на виконання своїх зобов`язань по поставці всіх 5000 шт. товару, а не про відмову від виконання зобов`язань, що виключає стягнення штрафу в розмірі 20 %;

- відповідач звертає увагу суду на помилковості посилання скаржника на Інструкцію про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затверджену постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6.

В судовому засіданні 03.07.2024 представник відповідача заперечив доводи апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Позивач (його представник) в судове засідання 03.07.2024 не з`явився, в тому числі не прийняв участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, хоча про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом, 07.06.2022 між Міністерством оборони України (замовник/позивач) та ТОВ "Тусмо" (постачальник/відповідач) укладено договір № 286/1/22/206 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (а. с. 5).

Відповідно до п. 1.1. предметом договору є Індивідуальне обмундирування (35810000-5) штани вітровологозахисні зимові, вид 1(далі - товар).

Згідно п. 1.2. договору, постачальник зобов`язується у 2022 році поставити замовнику товар в асортименті, комплектності, кількості, у строки (терміни), вказані у договорі, а замовник забезпечити приймання та оплату товару.

Згідно зі специфікацією, наведеною у пункті 1.3. договору, поставці підлягав товар у кількості 5000 шт. на загальну суму 9 499 500 грн, у наступні строки: перша партія у кількості 1000 шт. до 30.09.2022 (включно), друга партія у кількості 2000 шт. до 31.10.2022 (включно), третя партія у кількості 2000 шт. до 30.11.2022 (включно).

Пунктом 4.1 договору визначено, що товар постачається на об`єднані центри забезпечення замовника (одержувач товару) власними силами постачальника та за рахунок постачальника. Одержувачем товару в додатку № 1 до договору "Рознарядка МОУ за Специфікацією" визначено Філію в/ч А2678 ( АДРЕСА_1 ).

Здійснення контролю за якістю товару проводиться представниками Центрально управління контролю якості, що є структурним підрозділом Міністерства оборони України (представник Центрального управління) у місцях його здачі Об`єднаних центрах забезпечення (п. 4.4 договору).

Пунктом 4.6 договору визначено, що приймання товару за якістю здійснюється згідно вимог наказу Міністерства оборони України від 19.07.2020 № 375 "Про затвердження Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України".

Пунктом 6.1.2 договору передбачено обов`язок позивача організувати приймання товару.

Згідно п. 6.3.1. договору, постачальник зобов`язаний забезпечити постачання товару у строки, встановлені договором.

Пунктом 6.3.3 договору встановлено, що не менше ніж за 24 години постачальник зобов`язаний повідомити одержувача товару про дату, коли товар буде відвантажений на його адресу.

Відповідно до п. 7.3.2. договору, за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної ціни договору (пункт 2.1).

Згідно п. 7.3.7 договору, у разі односторонньої відмови постачальника від виконання своїх зобов`язань за договором, постачальник зобов`язується сплатити замовнику штраф у розмірі 20 % від суми договору.

Згідно п. 11.2 договору, після закінчення терміну дії договору, товар визначений в п. 1.3 не підлягає постачанню замовнику за цим договором.

Додатковою угодою № 1 від 23.12.2022 до договору від 07.06.2022, строки постачання були продовжені на 29 днів у зв`язку з чим постачальник мав здійснити поставку товару партіями у наступні строки: перша партія у кількості 1000 шт. до 29.10.2022 (включно), друга партія у кількості 2000 шт. до 29.11.2022 (включно), третя партія у кількості 2000 шт. до 29.12.2022 (включно).

На виконання умов договору, відповідач поставив, а позивач прийняв товар у кількості 3700 штук, що підтверджується актами приймання - передачі № 1432 від 30.09.2022 у кількості 420 штук, № 1467 від 05.10.2022 у кількості 210 штук, № 1494 від 07.10.2022 у кількості 150 штук, №1531 від 13.10.2022 у кількості 250 штук, № 1729 від 01.11.2022 у кількості 170 штук, № 2006 від 25.11.2022 у кількості 220 штук, № 2227 від 13.12.2022 у кількості 1100 штук, № 2372 від 26.12.2022 у кількості 1180 штук.

Як встановлено судом, станом на 23.12.2022 непоставленими по договору від 07.06.2022 залишались 2 480 шт. товару.

Листом від 23.12.2022 № 254 з Оголошенням № 8 від 23.12.2022 на 2480 шт. товару, ТОВ "Тусмо" просило направити представників Центрального управління контролю якості для проведення приймального контролю якості готових виробів - штанів вітровологозахисних зимових, вид 1, по договору № 286/3/22/206 від 07.06.2022 за місцем поставки: Філії в/ч А2678, АДРЕСА_1 на 26.12.2022 (а. с. 132)

Листом від 23.12.2022 № 255 ТОВ "Тусмо" повідомило одержувача товару (Філію в/ч НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про те, що відповідач має намір поставити партію штанів вітровологозахисних зимових, вид 1. по договору № 286/3/22/206 від 07.06.2022 та дату такої поставки - 26.12.2022.

Із матеріалів справи слідує, що вказаний товар прибув 26.12.2022 на визначений договором об`єднаний центр забезпечення замовника: м. Хмельницький, вул. Чорновола, 39. Філія в/ч НОМЕР_1 , двома автомобілями із завантаженням в перший - 1180 шт. товару, в другий - 1300 шт., що підтверджується договором - заявкою на перевезення вантажу № 25/12/22 від 25.12.2022, ТТН №Р121 від 26.12.2022, видатковою накладною № 121 від 26.12.2022, актом № 26/12 від 26.12.2022 здачі - прийняття робіт (надання послуг), договором - заявкою на перевезення вантажу №25/12/22-2 від 25.12.2022, ТТН № Р122 від 26.12.2022, видатковою накладною № 122 від 26.12.2022, змінами від 30.12.2022 до договору - заявки на перевезення вантажу № 25/12/22-2 від 25.12.2022, актом здачі - приймання робіт (надання послуг) № 3/2022 від 30.12.2022 (а. с. 134-142).

26.12.2022 було здійснено прийняття лише 1180 шт. товару, які були доставлені першим автомобілем, про що позивач не заперечив.

В той же час, після очікування в 4 дні, автомобіль з 1300 шт. товару повернувся назад до ТОВ "Тусмо" в м. Житомир, що підтверджується змінами від 30.12.2022 до договору - заявки перевезення вантажу № 25/12/22-2 від 25.12.2022, який сформовано між ТОВ "Тусмо" та перевізником товару - ФОП Цимбалюком Р.Р. (а. с. 141).

Листом від 16.01.2023 № 4 ТОВ "Тусмо" звернулося до Міністерства оборони України, Центрального управління контролю якості та Філії А2678 з повідомленням, в якому зазначило, що на складах товариства знаходиться 1300 штанів вітровологозахисних зимових вид 1, виготовлених за договором № 286/3/22/206 від 07.06.2022 про поставку яких було повідомлено листами від 23.12.2022 № 254 та № 255, які так і не були прийняті замовником. Відповідач повторно запросив представників Центрального управління контролю якості для проведення приймального контролю якості партії готових виробів в кількості 1300 шт. та повідомив Філію в/ч НОМЕР_1 про те, що 18.01.2023 ТОВ "Тусмо" має намір поставити партію товару - готові вироби в кількості 1300 штук індивідуального обмундирування (35810000-5) (штани вітровологозахисні зимові, вид 1), за договором № 286/3/22/206 від 07.06.2022. Поставка буде здійснена за адресою: Філія в/ч А2678, АДРЕСА_1 , представник ОСОБА_1 . У випадку неможливості організувати контроль якості та/або прийняття товару в зазначений час просило повідомити про час, який є зручним для позивача (а. с. 143).

31.01.2023, відповідно до ст. 222 ГК України та п. 10.1 договору, позивачем була надіслана відповідачу претензія № 286/581, у якій останній просив постачальника сплатити штрафні санкції за порушення строків виконання зобов`язання у розмірі 2 671 069, 41 грн.

Станом на момент подання позовної заяви до суду, постачальником було сплачено 55 818, 88 грн пені, з яких: 32 108, 31 грн пені за прострочку на 13 днів поставки товару у кількості 1100 штук та 23 710, 57 грн пені за прострочку на 26 днів поставки товару у кількості 480 штук.

У зв`язку із порушенням строків поставки товару у кількості 1 100 штук та непоставкою товару у кількості 1 300 штук на суму 2 469 870,00 грн з терміном постачання до 29.12.2022, позивач звернувся із позовом до суду про стягнення із відповідача 44 576, 60 грн пені, 664 965 грн штрафу за прострочення поставки товару понад 30 днів та 1 899 900 грн штрафу за односторонню відмову від виконання зобов`язань на підставі п. п. 7.3.2., 7.3.7 договору від 07.06.2022 №286/1/22/206.

Надаючи оцінку обставинам у справі, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За нормами ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду під час розгляду справи № 924/471/21 зазначив таке: "строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання, що також узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 по справі № 444/9519/12.

Закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, та не свідчить про неможливість виконання підрядником робіт та їх прийняття замовником (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17 (провадження № 12-125гс18)). Право замовника відмовитись від договору, передбачене статтею 849 ЦК України, виникає лише щодо тих договорів, які на момент такої відмови були чинними (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20).

Припинення зобов`язання слід відрізняти від закінчення строку дії договору. Закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов`язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов`язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом (п. 68 постанови Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 908/288/20).

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору (п. 116 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17 (провадження № 12-85гс20)).

Отже, після закінчення строку дії договору сторони все ще мають відповідальність за порушення договірних умов, що мали місце впродовж дії договору. Проте, нарахування пені за період після закінчення строку дії договору можливе тільки у разі, якщо зобов`язання не припинено (продовжує існувати, а кредитор вимагає виконання його обов`язку від боржника, який не виконав свої зобов`язання вчасно під час дії договору) й особа не звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч. 4 ст. 14 ЦК України). Наприклад, боржник звільняється від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, у разі відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення боржника втратило для кредитора інтерес (ст. 622 ЦК України).

Якщо ж після закінчення строку дії договору кредитор не відмовляється від прийняття виконання (дозволяє завершити роботи, тобто не втратив інтерес до виконання зобов`язання), але й одночасно не вчиняє дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку, то у такому разі прострочення боржника не настає, що обумовлює неможливість нарахування пені.

Наведене випливає із змісту статей 612, 613 ЦК України. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (ч. 4 ст. 612 ЦК України). Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч. 2 ст. 613 ЦК України).

Виконання зобов`язання боржником може бути відстрочене на час прострочення кредитора, якщо останній не вчинив дій, необхідних для виконання. Тобто, в такому випадку, боржник не буде вважатися таким, що прострочив, та не буде нести за це відповідальність до моменту вчинення кредитором передбачених договором, необхідних дій (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21).

Як встановлено апеляційним судом, договір від 07.06.2022 № 286/1/22/206 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби укладено на строк до 31.12.2022, а строк виконання зобов`язання (поставка товару) встановлено наступним чином: перша партія у кількості 1000 шт. до 29.10.2022 (включно), друга партія у кількості 2000 шт. до 29.11.2022 (включно), третя партія у кількості 2000 шт. до 29.12.2022 (включно).

При цьому п. 4.1 договору сторони визначили, що товар постачається на об`єднані центри забезпечення замовника (одержувач товару) власними силами та за рахунок постачальника. Одержувачем товару визначено Філію в/ч НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ). Пунктом 6.1.2 договору передбачено обов`язок позивача організувати приймання товару.

При цьому здійснення контролю за якістю товару проводиться представниками Центрально управління контролю якості, що є структурним підрозділом Міністерства оборони України (представник Центрального управління) у місцях його здачі Об`єднаних центрах забезпечення; приймання товару за якістю здійснюється згідно вимог наказу Міністерства оборони України від 19.07.2020 № 375 "Про затвердження Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України" (п. 4.4, 4.6 договору).

Пунктом 6.3.3 договору встановлено, що не менше ніж за 24 години відповідач зобов`язаний повідомити одержувача товару про дату, коли товар буде відвантажений на його адресу.

Таким чином, із аналізу умов договору від 07.06.2022 № 286/1/22/206 вбачається, що постачання товару передбачає не просто його фізичне переміщення власним транспортом за рахунок постачальника до м. Хмельницький та передачу такого товару за видатковою накладною одержувачу, а й необхідність здійснення приймального контролю якості товару силами замовника.

Суд зазначає, що п. 1 розділу 2 Порядку передбачено, що постачальник до початку поставки товару за договором письмово повідомляє представника замовника Оголошенням (додаток 1) про готовність партії товару до приймання та місце здійснення приймального контролю товару за якістю.

Із матеріалів справи слідує, що станом на 23.12.2022 непоставленими по договору від 07.06.2022 № 286/1/22/206 залишилось 2 480 шт. товару.

Так, 23.12.2022 у відповідності до п. 4.5 договору та п. 1 розділу 2 Порядку, ТОВ "Тусмо" листом № 254 з Оголошенням № 8 від 23.12.2022 на 2480 шт. товару, просило направити представників Центрального управління контролю якості для проведення приймального контролю якості готових виробів (штанів вітровологозахисних зимових, вид 1) по договору № 286/3/22/206 від 07.06.2022 за місцем поставки: Філії в/ч НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 на 26.12.2022 (а. с. 132).

Також листом від 23.12.2022 № 255 ТОВ "Тусмо" повідомило одержувача товару - Філію в/ч НОМЕР_1 про те, що товариство має намір поставити партію товару по договору № 286/3/22/206 від 07.06.2022 та дату такої поставки - 26.12.2022.

Із матеріалів справи слідує, що товар прибув 26.12.2022 на визначений договором об`єднаний центр забезпечення замовника (Філія в/ч НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) двома автомобілями із завантаженням в перший - 1180 шт. товару, а в другий - 1300 шт., що підтверджується договором - заявкою на перевезення вантажу № 25/12/22 від 25.12.2022, ТТН №Р121 від 26.12.2022, видатковою накладною № 121 від 26.12.2022, актом № 26/12 від 26.12.2022 здачі - прийняття робіт (надання послуг), договором - заявкою на перевезення вантажу №25/12/22-2 від 25.12.2022, ТТН № Р122 від 26.12.2022, видатковою накладною № 122 від 26.12.2022, змінами від 30.12.2022 до договору - заявки на перевезення вантажу № 25/12/22-2 від 25.12.2022, актом здачі - приймання робіт (надання послуг) № 3/2022 від 30.12.2022 (а. с. 134-142).

При цьому 26.12.2022 було здійснено прийняття лише 1180 шт. товару, які були доставлені першим автомобілем, що не заперечує позивач. В той же час, після очікування в 4 дні, автомобіль з 1300 шт. товару повернувся назад до ТОВ "Тусмо" в м. Житомир, що підтверджується змінами від 30.12.2022 до договору - заявки перевезення вантажу № 25/12/22-2 від 25.12.2022, який сформовано між ТОВ "Тусмо" та перевізником товару - ФОП Цимбалюком Р.Р. (а. с. 141).

Також, як встановлено апеляційним судом, листом № 4 від 16.01.2023 ТОВ "Тусмо" звернулося до Міністерства оборони України, Центрального управління контролю якості та Філії А2678 з повідомленням, в якому зазначило, що на складах відповідача знаходиться 1300 шт. товару, виготовленого за договором № 286/3/22/206 від 07.06.2022 про поставку якого було повідомлено листами від 23.12.2022 № 254 та № 255, який так і не був прийнятий замовником. Відповідач повторно запросив представників Центрального управління контролю якості для проведення приймального контролю якості партії готових виробів кількості 1300 шт. та повідомив Філію в/ч НОМЕР_1 про те, що 18.01.2023 ТОВ "ТУСМО" має намір поставити партію товару в кількості 1300 штук за договором № 286/3/22/206 від 07.06.2022. Поставка буде здійснена за адресою Філії в/ч НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), представник Костюченко А.А. У випадку неможливості організувати контроль якості та/або прийняття товару в зазначений час просило повідомити про час, який є зручним для позивача (а. с. 143).

З огляду на викладене, відповідач вчинив необхідні від нього дії згідно умов договору №286/3/22/206 від 07.06.2022 для здійснення поставки всього обсягу замовленого позивачем товару (5000 шт.). В той же час, позивач, в порушення умов договору, не виконав свого обов`язку щодо прийняття вказаного товару.

В той же час, колегія суддів зазначає, що п. 11.2 договору сторони передбачили, що після закінчення терміну дії договору, товар визначений в п. 1.3 не підлягає постачанню замовнику за цим договором. Тобто, протягом строку дії договору з 07.06.2022 до 31.12.2022, ТОВ "Тусмо" мало виконати свій обов`язок з поставки товару, а позивач зобов`язаний був прийняти поставлений товар та перевірити його якість.

При цьому виконання такого обов`язку до настання, визначених п. 1.3 договору термінів поставки (до 29.10.2022, до 29.11.2022, до 29.12.2022), вважається належним виконанням зобов`язання, водночас постачання товару після вказаних термінів, але до 31.12.2022, свідчитиме про прострочку виконання.

Водночас постачання товару після 31.12.2022 унеможливлено в силу п. 11.2 договору та змісту п. п. 9.1, 11.1 договору, та могло бути здійснено виключно при умові додаткового взаємного погодження сторін. Однак додаткова угода про продовження строку дії договору чи про продовження дії зобов`язань з поставки на період після 31.12.2022 між сторонами не укладалась.

Суд звертає увагу на те, що позивач не вимагав від відповідача поставки товару після 31.12.2022. Більше того, на повторну письмову пропозицію відповідача від 16.01.2023 (лист № 4) поставити товар в кількості 1300 шт., позивач не відреагував.

Апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що за домовленістю сторін, яка міститься в п. 11.2 договору, зобов`язання з поставки товару припинилось після закінчення строку дії договору, тобто обов`язок відповідача поставити позивачу товар припинився з 01.01.2023.

В свою чергу, після припинення зобов`язання не може виникати затримка (прострочення) поставки, з огляду на те, що відповідно до визначення поняття "зобов`язання" саме з наявністю зобов`язання пов`язується існування обов`язку поставити товар.

Суд вказує, що пеня, яка обрахована за 13 днів прострочки поставки товару у кількості 1100 шт. на суму 2 089 890 грн з 30.11.2022 по 12.12.2022 становить 27168, 57 грн, а пеня, яка обрахована за 26 днів прострочки поставки товару у кількості 480 шт. на суму 911 950 грн з 30.11.2022 по 26.12.2022 становить 24 622, 65 грн.

Із матеріалів справи слідує, що нарахована пеня була сплачена відповідачем після отримання претензії від позивача, що вбачається з платіжних інструкцій № 109 від 09.02.2023 на суму 32 108, 31 грн та № 110 від 05.07.2023 на суму 23 710, 57 грн (а. с. 151, 161).

В той же час, колегія суддів зауважує, що після закінчення строку дії договору сторони все ще мають відповідальність за порушення договірних умов, що мали місце впродовж дії договору. Проте, нарахування пені за період після закінчення строку дії договору можливе тільки у разі, якщо зобов`язання не припинено (продовжує існувати, а кредитор вимагає виконання його обов`язку від боржника, який не виконав свої зобов`язання вчасно під час дії договору) й особа не звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Враховуючи те, що п. 7.3.2 договору визначено, що пеня нараховується за кожну добу затримки поставки, а штраф нараховується за прострочення понад 30 днів, відсутні підстави для нарахування пені та штрафу за будь-який період часу після припинення зобов`язання ТОВ "Тусмо" з поставки товару, тобто після 31.12.2022.

Також, в даному випадку, сукупністю доказів по справі підтверджується вчинення відповідачем дій, що були спрямовані на виконання своїх зобов`язань по поставці всіх 5000 шт. товару, а не про відмову від виконання зобов`язань, що виключає стягнення штрафу в розмірі 20% на підставі п. 7.3.7 договору.

Із урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги позивача про стягнення із відповідача 444 576, 60 грн пені, 664 965 грн штрафу за прострочення поставки товару понад 30 днів та 1 899 900 грн штрафу за односторонню відмову від виконання зобов`язань безпідставні та задоволенню не підлягають.

Посилання позивача на Інструкцію про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затверджену постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6, суд не приймає до уваги, оскільки спір у даній справі виник не через некомплектність поставленої відповідачем продукції, предметом вимог є стягнення пені та штрафу за порушення строків поставки та штрафу за односторонню відмову від виконання своїх зобов`язань (п. 7.3.2, 7.3.7 договору).

Також позивач посилається на ряд правових позицій Верховного Суду (постанови від 17.07.2019 у справі № 920/618/18, від 16.01.2019 у справі № 915/78/18), які стосуються правовідносин та обставин, що не є подібними до правовідносин у даній справі.

Також суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин принципу заборони суперечливої поведінки, яка базується на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Із матеріалів справи не вбачається, що дії відповідача порушують даний принцип.

Позивачем, в порушення вимог ст. ст. 76, 77 ГПК України, висновків суду першої інстанції не спростовано, а його посилання, викладені в апеляційній скарзі є такими, що зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Суд вказує, що ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 27.02.2024 у справі № 906/1425/23 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Міністерства оборони України - без задоволення.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Житомирської області від 27.02.2024 у справі № 906/1425/23 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений 05 липня 2024

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Гудак А.В.