ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.07.2024 року м.Дніпро
Справа № 904/4757/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Коваль Л.А. (доповідач)
суддів: Мороз В.Ф., Чередка А.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод полімерних матеріалів" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2023 (прийняте суддею Ліпинським О.В.) у справі № 904/4757/23
за позовом Приватного підприємства "Терра-Пак"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод полімерних матеріалів"
про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 54 650, 22 грн
ВСТАНОВИВ:
1.Короткий зміст заявлених вимог.
Приватне підприємство "Терра-Пак" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровської завод полімерних матеріалів" (надалі - Відповідач) про стягнення суми коштів у 54 650, 22 грн, з яких: 25 000,00 грн заборгованість за поставлений товар, 16 568,00 грн пеня, 1 114, 00 грн три проценти річних, 6 968, 22 грн інфляційні втрати, 5 000, 00 грн штраф.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань за договором поставки №ТП-310821 від 01.11.2021.
2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровській області від 25.10.2023 у цій справі, позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровської завод полімерних матеріалів" на користь Приватного підприємства "Терра-Пак" 25 000, 00 грн заборгованості за поставлений товар, 16 568, 00 грн пені, 5 000, 00 грн штрафу, 1 078, 77 грн процентів річних, 6 968, 22 грн інфляційних втрат, 2 682, 27 грн витрат зі сплати судового збору; в решті позову відмовлено.
Приймаючи рішення в частині задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з тих обставин, що відповідач за отриманий товар розрахувався частково, сплативши на користь позивача 19.04.2022 суму 7 087, 20 грн та 21.07.2022 суму 5 000,00 грн. Доказів здійснення оплати вартості товару в сумі 25 000,00 грн, на час розгляду справи в суді, сторонами не надано.
3.Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод полімерних матеріалів" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2023 у справі № 904/4757/23, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
4.Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що копія вантажної декларації №5090014110 не містить підписів, печаток, жодної інформації про отримання відправленого товару.
З оборотно-сальдової відомості по рахунку 36 не вбачається факт поставки товару, про який стверджує позивач, такий документ виконано позивачем і відображає лише власне бачення позивача розрахунків між сторонами.
При цьому, апелянт вважає, що наявна у матеріалах справи оборотно-сальдова відомість не є первинним бухгалтерським документом, а є зведеним обліковим документом, що складається на підставі первинних документів.
Інформація зазначена у оборотно - сальдовій відомості по рахунку 36, що надана представником позивача, не підтверджується належними та допустимими доказами на підтвердження поставки та заборгованості у розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", адже на думку скаржника, подана представником позивача видаткова накладна №ТП-00003977 від 04.02.2022містить ознаки підробки, тобто є неналежним та недопустимим доказом
Жодного первинного бухгалтерського документу на підтвердження поставки до позову надано не було.
Також скаржник зазначає, що електронний документ під назвою "видаткова накладна №ТП-00003977 від 04.02.2022" має печатку відповідача не округлої, а овальної, витягнутої форми, підпис відрізняється від підпису у договорі поставки, що на думку скаржника, вказує на наявність підробки такого доказу.
Апелянт звертає увагу, що оригінал видаткової накладної №ТП-00003977 від 04.02.2022 судом першої інстанції під час розгляду справи не оглядався.
Крім того, скаржник вказує, що за відсутності вчинення відповідачем правопорушення у сфері господарювання, а також відсутність прострочення грошового зобов`язання відсутні і правові підстави для покладення на відповідача господарсько-правової відповідальності у вигляді штрафу, пені та особливої міри відповідальності у вигляді 3 відсотків річних та інфляційних втрат.
Згідно відповіді на відзив скаржник зазначає, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч. 2 ст. 164 ГПК України).
Проте, такий обов`язок позивач не виконав, до позовної заяви копію видаткової накладної № 3977 від 04.02.2022 до суду не надав.
Тільки на виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2023 про залишення позову без руху та зобов`язання надати таку накладну представником позивача через підсистему Електронний суд було подано електронний документ під назвою "видаткова накладна № 3977 від 04.02.2022" у якості додатку до заяви про усунення недоліків.
Також скаржник звертає увагу, що у електронному документі під назвою "видаткова накладна № 3977 Документ сформований в системі "Електронний суд" 15.01.2024 від 04.02.2022" зазначається, що така накладна виписана за іншим договором - Договір № ТП-310821 від 16.08.2021.
Крім того, відповідач вказує, що жодної податкової накладної позивачем, а ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції подано не було.
Апелянт вважає, що квитанція про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не вказує на реєстрацію податкової накладної.
За доводами скаржника, квитанція про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної має містити обов`язкові реквізити податкової накладної такі як: порядковий номер податкової накладної та дата її складання.
Всупереч наведеним нормам, у графах "Назва документу", "Дата складання" квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних № 9064629382 від 6 червня 2022 року не наведено, а ні номер податкової накладної, що реєструється, а ні дати податкової накладної.
Також скаржник наголошує, що граничний строк реєстрації податкової накладної, складеної позивачем за нібито проведену 04.02.2022 поставку закінчився 28.02.2022. Тоді як, надана представником позивача квитанція про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних № 9064629382 датована 6 червня 2022.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Згідно відзиву на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. В обґрунтування відзиву зазначає, що факт здійснення господарської операції, а саме поставки товару відповідачу, підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами та вчиненням певних дій Відповідачем, а саме: видатковою накладною № 3977 від 04.02.2022 - перевіркою та прийняттям до використання у бухгалтерському обліку ТОВ "ДЗПМ"; внесенням придбаних товарів на баланс оборотних запасів ТОВ "ДЗПМ"; платіжним дорученням на перерахування коштів з часткової оплати придбаних товарів: № ТП-00003966 від 19.04.2022 на суму 7 087, 20 грн; № ТП-00007925 від 21.07.2022 на суму 5 000,00 грн.
На переконання позивача, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Крім цього була складена товарно-транспортна накладна №5090014110 від 04.02.2022, яка підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів та може бути одним із додаткових доказів здійснення господарської операції з поставки товарів.
На думку позивача, податкова накладна може бути допустимим доказом, на підставі якого суд установлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки, вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.
Згідно заперечень на відповідь на відзив позивач просить відмовити апелянту в поданні відповіді на відзив від 15.01.2024 і доданих до неї документів та здійснювати судовий розгляд за наявними матеріалами справи, оскільки апелянт отримав відзив 29.12.2023 таким чином останнім днем подання відповіді на відзив апелянтом, враховуючи вихідні дні є 05.01.2024, тобто порушив вимоги рішення суду. Відповідь на відзив на апеляційну скаргу від 15.01.2024 апелянтом було надано позивачу 17.01.2024.
6.Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод полімерних матеріалів" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2023 у справі № 904/4757/23; вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
15.01.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод полімерних матеріалів" до суду подано клопотання про витребування оригіналу видаткової накладної, вмотивоване тим, що документ містить явні ознаки монтажу чи підробки підпису зі сторони відповідача та відтиску його печатки. Уважно та детально вивчивши такий документ, з нього вбачається, що порушені геометричні пропорції печатки (печатка відповідача має не округлу, а овальну, витягнуту форму), деталізація тексту у місці підпису печатки та підпису менша ніж в цьому ж документі у місці підпису та печатки позивача, пряма лінія у місці підпису та печатки відповідача заломлюється (змінює кут), підпис директора відрізняється від підпису у договорі поставки. Для більш точного відображення зазначених імітацій до відповіді на відзив на апеляційну скаргу надавалась Порівняльна таблиця.
23.01.2024 Приватне підприємство "Терра-Пак" з метою підтвердження факту поставки товару подало клопотання про витребування у відповідача наступних документів: оборотно-сальдові відомості та картки рахунку по бухгалтерському рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" за період лютого 2022 року по розрахунках з ПП "Терра- Пак"; оборотно-сальдові відомості та картки рахунку по бухгалтерському рахунку 201 "Сировина й матеріали" за період лютого 2022 року по розрахунках з ПП "Терра-Пак"; оборотно-сальдові відомості та картки рахунку по бухгалтерському рахунку 281 "Товари" за період лютого 2022 року по розрахунках з ПП "Терра-Пак"; платіжні доручення на перерахування коштів ТОВ "АТЛАНТ-ПАК" з часткової оплати придбаних товарів згідно договору з ПП "Терра-Пак" № 2665 19 від 19.04.2022 на суму 7 087, 20 грн; № 2764 21 від 21.07.2022 на суму 5 000,00 грн.
7.Встановлені судом обставини справи.
01.11.2021 між Позивачем (Постачальником) та Відповідачем (Покупцем) укладено договір поставки № ТП-310821 (надалі - Договір).
Згідно п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю певну продукцію (надалі - Товар), найменування (асортимент), ціна і кількість вказуються у видаткових накладних, а Покупець зобов`язується прийняти цей Товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного Договору.
Відповідно до п. 1.2. Договору кількість, асортимент та ціна одиниці Товару, що включає вартість упаковки та маркування, узгоджується Сторонами при поставці кожної партії Товару окремо та зазначаються у видаткових накладних і рахунках на Товар, представлених Покупцю до оплати замовленого Товару, які є невід`ємними частинами даного Договору. Ціна на Товар є звичайною.
Згідно умов пунктом 3.1. Договору Покупець зобов`язаний здійснити оплату за поставлений Товар протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту поставки. Датою здійснення платежу вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Також за Покупцем залишається право дострокової оплати Товару.
У випадках несплати Покупцем вартості поставленого Товару відповідно до умов цього Договору Постачальник має право припинити подальшу поставку Товару до повного розрахунку. При цьому Покупець зобов`язується сплатити вартість поставленого Товару та сплатити штрафні санкції передбачені п.5.2. (п. 3.2. Договору).
Згідно п. 4.1. Договору, поставка Товару Покупцю здійснюється на умовах: СРТ - місто Дніпро, вулиця О. Оцупа, 1Б, (сторони можуть погодити інші умови поставки у випадку, якщо про це Покупець зазначить у замовленні, а Постачальник у рахунку-фактурі, що і буде узгодженням зміни умов поставки на конкретну партію Товару).
Постачальник зобов`язаний поставити Товар протягом 5 календарних дня з моменту виставлення рахунку-фактури. Моментом поставки Товару Постачальником, вважається дата фактичної передачі Товару Покупцю та підписання товарно-супровідних документів (в т.ч. видаткової накладної) в місці поставки. Всі ризики пошкодження та/чи втрати Товару та право власності на Товар переходять від Постачальника до Покупця в момент поставки Товару (п.п. 4.2., 4.3. Договору).
Відповідно до п. 4.4. Договору Покупець зобов`язується надавати на вимогу Постачальника Акти звірки про стан взаєморозрахунків на 1 число поточного місяця до 7-го числа поточного місяця вимоги.
На виконання Договору, згідно замовлення покупця № ТП-000002746 від 03.02.2022 Позивач здійснив на користь Відповідача поставку товару на суму 37 087,20 грн, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № 3977 від 04.02.2022.
За твердженням позивача відповідач за отриманий товар розрахувався частково, сплативши на користь Позивача 19.04.2022 суму 7 087,20 грн. та 21.07.2022 суму 5 000,00 грн, на підтвердження чого позивачем подано оборотно-сальдову відомість (а.с. 12).
Доказів здійснення оплати вартості товару в сумі 25 000,00 грн, на час розгляду справи в суді, сторонами не надано.
Відповідач відзив на позовну заву не надав, в зв`язку із чим, керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, справа в суді першої інстанції вирішувалась за наявними матеріалами.
При цьому, судом першої інстанції було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, шляхом направлення ухвали суду від 13.09.2023 про відкриття провадження у справі № 904/4745/23 за адресою місцезнаходження відповідача згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання", яка до всього відповідає адресі, зазначеній у апеляційній скарзі самим відповідачем.
Порядок вручення судових рішень встановлений ст.242 ГПК, відповідно до пунктів 4, 5 ч.6 якої днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду, зокрема, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20.
Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17 та Верховного Суду, викладений у постановах від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20).
З урахуванням вищенаведених обставин, суд дійшов висновку щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі.
8.Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Згідно вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до положень статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як зазначено вище, між позивачем та відповідачем був укладений договір № ТП-310821 від 01.11.2021. Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання.
Згідно п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю певну продукцію (надалі - Товар), найменування (асортимент), ціна і кількість вказуються у видаткових накладних, а Покупець зобов`язується прийняти цей Товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного Договору.
На підтвердження позовних вимог позивачем надано копію Договору №ТП-310821 від 01.11.2021, видаткової накладної № 3977 від 04.02.2022 та квитанцію про прийом вантажу перевізником № 5090014110 від 04.02.2022 на суму товару 37 087, 20 грн.
Надана позивачем видаткова накладна містить найменування суб`єктів господарювання, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідає вимогам законодавства, тому є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Суд при ухваленні рішення враховує та бере до уваги те, що підписання відповідачем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксують факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення у відповідача обов`язку щодо здійснення з позивачем розрахунків за отриманий товар. При цьому видаткові накладні, за якими відбувалась поставка товару, підписані відповідачем. Видаткова накладна - це документ, що засвідчує факт переходу права власності від продавця до покупця, при цьому вказаний документ, містить вартість товару, право власності на яке переходить.
Отже, за своєю правовою природою видаткові накладні посвідчують виконання зобов`язань - констатують (фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами та мають юридичне значення для встановлення обставин дотримання сторонами умов договору.
За результатами аналізу видаткової накладної остання відповідає вимогам щодо заповнення обов`язкових реквізитів у відповідності до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Отримання відповідачем поставленого товару є підставою виникнення у останнього зобов`язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору, а також чинного законодавства на підставі оформленої відповідно до умов договору видаткової накладної.
Також матеріали справи містять Квитанцію про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 9064629382 від 04.02.2022 з відміткою про прийняття контрагентом, а також органом ДПС України.
Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного державного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Наведені обставини відповідачем, шляхом подання належних доказів, спростовано не було.
Згідно умов пунктом 3.1. Договору Покупець зобов`язаний здійснити оплату за поставлений Товар протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту поставки. Датою здійснення платежу вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Також за Покупцем залишається право дострокової оплати Товару.
Отже, відповідач був зобов`язаний розрахуватися з позивачем за товар до 25.02.2022 (включно).
На час розгляду справи в суді першої інстанції, доказів сплати заборгованості за поставлений товар згідно видаткової накладної № 3977 від 04.02.2022 у розмірі 37 087, 20 грн грн сторонами не надано.
За твердженням позивача та із поданих ним документів слідує, що на виконання умов Договору відповідач здійснив на користь позивача оплату товару на суму 12 087, 20 грн (оборотно-сальдова відомість по рахунку 36 за 01.07.2020-11.08.2023). Наведене відповідачем не спростовано.
Дослідивши надані сторонами докази, судом встановлено поставку позивачем та отримання відповідачем товару на загальну суму 37 087, 20 грн та часткову оплату відповідачем постановленого товару на суму 12 087, 20 грн.
Враховуючи умови Договору та загальні норми цивільного законодавства, строк оплати за поставлений товар є таким, що настав.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови Договору поставки, а також приписи ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України ст. 193 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 25 000, 00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Посилання скаржника на недостовірність видаткової накладної № 3977 від 04.02.2022 є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами.
Так, скаржником не було надано належних доказів на підтвердження того, що видаткова накладна містить відбиток печатки, яка не належить відповідачу, а отже доводи скаржника мають форму припущень.
При цьому, недоліки видаткової накладної, як то, невірно зазначені реквізити договору, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Такі документи є належними, якщо вони заповнені з окремими недоліками, але містять достатні дані про зміст господарських операцій і їхніх учасників, а також підтверджують фактичність здійснення таких операцій.
Також є необґрунтованими посилання скаржника, що квитанція про реєстрацію податкової накладної не є належним доказом реєстрації податкової накладної, оскільки не містить необхідних реквізитів, оскільки наведене твердження спростовується самим змістом поданої до суду квитанції.
Так, у квитанції зазначено про реєстрацію 06.06.2022 позивачем в єдиному реєстрі податкових накладних за номером 9064629382 податкової накладної № 53 від 04.02.2022 на суму 37 087, 20 грн, яка містить відмітку про отримання її контрагентом та податковим органом.
При цьому, посилання скаржника на пропущення строку реєстрації податкової накладної є безпідставними, з огляду на наступне.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватись з урахуванням граничних строків, зокрема, для податкових накладних/розрахунків корегування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені.
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом (п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).
Таким чином, у випадку встановлення порушення строків реєстрації податкової накладної позивачем, тягне за собою наслідки застосування штрафних санкцій, проте, ніяк не спростовує здійснення господарської операції поставки товару і виконання відповідачем свого зобов`язання щодо оплати поставленого товару.
Щодо витребування оригіналу видаткової накладної колегія суддів зазначає наступне.
Тлумачення статті 91 ГПК України свідчить, що наведеною нормою визначено загальні вимоги щодо письмових доказів у справі та врегульовано, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Такий наслідок неподання для огляду оригіналу письмового доказу є імперативним, а отже, для підтвердження відповідності копії оригіналу документа сторона спору зобов`язана надати суду для огляду оригінал письмового документа або зазначити про наявність в іншої особи оригіналу цього письмового документа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №906/1336/19).
З аналізу наведеного вище вбачається, що право витребувати оригінали документів не є безумовним, суд має зазначити відповідність копії якого саме поданого заявником документу викликає сумнів у суду щодо відповідності його оригіналу.
Необхідність витребування оригіналу видаткової накладної відповідач обґрунтовує тим, що видаткова накладна може містити ознаки підробки.
В той же час, колегія суддів акцентує увагу на те, що у матеріалах справи відсутній вирок суду в кримінальному провадженні, який би набрав законної сили щодо факту вчинення кримінального правопорушення посадовими або іншими особами у зв`язку із підробленням документів - тобто відсутній належний та допустимий доказ, який може підтверджувати такі обставини підробки. Отже, відповідно до ч.6 ст.75 ГПК України, скаржником не доведено обставини фальсифікації документів, а обставини на які посилається скаржник як на підстави задоволення апеляційної скарги та необхідність відмовити у позові є лише припущенням та недоведені.
Окрім того, на договорі та видатковій накладній, в рамках візуального порівняння підписів, останні виконані однаковим стилем та їх розчерк не суперечить один одному, що не викликає будь-яких сумнівів у підписанні договору саме цією особою. Знову ж таки варто відмітити, що скаржником не надано доказів протилежного.
При цьому, подання позивачем оригіналу видаткової накладної жодним чином, а ні підтвердить, а не спростує вказаних доводів скаржника без відповідного експертного дослідження.
Таким чином, клопотання про витребування оригіналу податкової накладної не підлягає задоволенню.
Також колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача щодо витребування доказів у відповідача, оскільки матеріалами справи підтверджуються факт здійснення поставки товару відповідачу, доказів оплати якого відповідачем ненадано. При цьому, заявлені до витребування судом докази не можуть, а ні підтвердити, а ні спростувати вищевстановлених судом обставин справи.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляд обов`язку сплатити неустойку.
За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Пунктом п. 5.2. Договору сторони погодили, що за порушення термінів оплати Покупець на вимогу Постачальника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом всього періоду, за який сплачується пеня, від суми поставленого, але не оплаченого Товару за кожний календарний день прострочення платежу, а в разі прострочення платежу на строк більше 30 календарних днів, крім пені Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику штраф у розмірі 20 % простроченої до оплати суми.
На підставі зазначеного пункту договору, Позивач вимагає стягнення з Відповідача неустойки, зокрема, пені в розмірі 16 568,00 грн, яка розрахована за загальний період прострочення з 26.02.2022 по 22.08.2023, а також штрафу в розмірі 5 000,00 грн, який становить 20% від простроченої до сплати суми.
Відповідач контррозрахунку не надав.
Колегія суддів перевірила розрахунок пені та штрафу, і визначила, що з урахуванням задоволеної суми позовних вимог до стягнення підлягає пеня у розмірі 16 568, 00 грн та штраф у розмірі 5 000, 00 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував три проценти річних на суму 1 114,00 грн за період прострочення з 26.02.2022 по 04.08.2023, а також інфляційних втрат в розмірі 6 968,22 грн за період з березня 2022 року по липень 2023 включно.
Відповідач контррозрахунку не надав.
Колегія суддів перевірила розрахунок 3 відсотків річних та інфляційних втрат, визначила, що з урахуванням задоволеної суми позовних вимог до стягнення підлягають 3 відсотка річних у розмірі 1 078, 77 грн та інфляційні втрати у розмірі 6 968, 22 грн.
Встановлені вище обставини, спростовують доводи апеляційної скарги, які зводяться до незгоди скаржника з рішенням суду першої інстанції.
9.Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За встановлених обставин справи, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод полімерних матеріалів" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2023 у справі № 904/4757/23 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2023 у справі № 904/4757/23 залишити без змін.
Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод полімерних матеріалів".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддяЛ.А. Коваль
СуддяВ.Ф. Мороз
СуддяА.Є. Чередко
Суд | Центральний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 04.07.2024 |
Оприлюднено | 08.07.2024 |
Номер документу | 120203439 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Ліпинський Олександр Вікторович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Ліпинський Олександр Вікторович
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Коваль Любов Анатоліївна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Ліпинський Олександр Вікторович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Ліпинський Олександр Вікторович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Ліпинський Олександр Вікторович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Ліпинський Олександр Вікторович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні