Рішення

від 27.06.2024 по справі 902/438/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" червня 2024 р. Cправа № 902/438/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІОС МАШИНЕРІ" (вул. Промислова, 17, с. Нове, Фастівський р-н., Київська обл., 08161)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Курилівці Агро" (вул. Соборна, 151, смт. Муровані Курилівці, Могилів - Подільський р-н., Вінницька обл., 23400)

про стягнення 749651,90 грн

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Надтока Т. О.

за участю представників сторін:

позивача: Заянчуковський С.О.

відповідача: Зубаль А.І.

присутній: ОСОБА_1.

В С Т А Н О В И В :

16.04.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІОС МАШИНЕРІ" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Курилівці Агро" про стягнення 749 651,90 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2024 матеріали справи розподілено судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 22.04.2024 відкрито провадження у справі 902/438/24. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 14.05.2024.

На визначену дату судом в судове засідання з`явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав клопотання (вх. № канц. 01-34/4697/24 від 03.05.2024) про витребування доказів у справі.

Представник позивача заперечив проти даного клопотання.

Ухвалою суду від 14.05.2024 підготовче засідання у справі відкладено на 03.06.2024. Зобов`язано надати Товариству з обмеженою відповідальністю "ДІОС МАШИНЕРІ" до 03.06.2024 на адресу суду оригінали Договору поставки від 01.02.2021 №ЗЧ/К 21-162 та Специфікації від 10.02.2021 до договору поставки.

За результатами проведеного судового засідання 03.06.2024 суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду справи по суті на 27.06.2024, про що винесено ухвалу яку занесено до протоколу судового засідання.

На визначену дату судом в судове засідання з`явились представники позивача та відповідача.

Із наявних документів в матеріалах справи судом встановлено наступне: 10.01.2022 між ТОВ «ЮПІТЕР 9 АГРОСЕРВІС» назву якого у подальшому було змінено на товариство з обмеженою відповідальністю «ДІОС МАШИНЕРІ» та товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Рубанський», назву якого у подальшому було змінено на ТОВ «Курилівці Агро» було погоджено та підписано Специфікацію № ЮА000000268 на поставку товару до Договору поставки запасних частин від 01.02.2021 № ЗЧ/К 21-162.

Зазначеною Специфікацією було узгоджено всі істотні умови правовідносин між сторонами, зокрема передача Товару відповідно до умов Договору здійснюється за умов виконання Покупцем пункту 3 цієї Специфікації у такі терміни: до 01.02.2022 року. Базис поставки: доставка Товару здійснюється на умовах ОБР. Підписанням даної Специфікації Покупець підтверджує, що він належним чином проінформований (володіє інформацією) про Товар, який він придбаває в рамках даного Договору, про наявність документального засвідчення Товару встановленим. Крім того було повністю погоджено ціну та оплату за поставлений Товар

Як слідує з матеріалів справи, протягом січня-лютого 2022 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 484 980 грн наступними поставками: 24.01.2022 на суму 405 305,82 грн; 14.02.2022 на суму 36 186,67 грн; 21.02.2022 на суму 43 487,51 грн.

Товар був прийнятий Покупцем без зауважень, що підтверджується підписаними Відповідачем видатковими накладними від 24.01.2022 № 631, від 14.02.2022 № 1832, від 21.02.2022 № 2246.

Пунктом 3.1 Специфікації № ЮА000000268 сторонами було погоджено, що вартість поставленого товару Покупець зобов`язується перерахувати на поточний рахунок Продавця у термін до 07.03.2022.

Натомість відповідач в порушення досягнутих домовленостей, пункту 3.1 Специфікації № ЮА000000268 не оплатив зазначену суму вартості товару - суму основного боргу в розмірі 484 980,00 грн, що і стало підставою позову.

Поряд з цим, згідно пункту 7.2 Договору № ЗЧ/К 21-162 за порушення умов та строків оплати Товару передбачених умовами Договору, Покупець за кожен день прострочення грошового зобов`язання зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого грошового зобов`язання. У зв`язку з чим окрім суми основного боргу, Позивач також звертається до суду з вимогою про стягнення пені у розмірі 88 226 (вісімдесят вісім тисяч двісті двадцять шість) гривень 50 копійок.

На підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України) заявляємо вимогу про сплату суми боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 30 125,18 грн. Також заявляємо вимогу про сплату суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 146 320,22 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно із ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами. (ч. 1 ст. 208 ЦК України).

З огляду на те, що саме договір є підставою виникнення взаємних прав та обов`язків, приймаючи до уваги, що саме порушенням умов такого договору позивач обґрунтовує правомірність заявлених вимог, а також зважаючи на заперечення відповідача з приводу підписання цього договору, суд неодноразово витребовував від позивача оригінали договору та первинних документів, які б були підписані обома сторонами (для огляду у судовому засіданні).

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №910/5226/17 належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Позивачем надано оригінал договору № ЗЧ/к 21-162 від 01.02.2021 який не містить підпису та печатки відповідальної особи відповідача.

При цьому, факт того, що договір між сторонами є укладеним позивач підтверджує підписаною обопільно специфікацією, податковими накладними та видаткові накладні які містять печатки та підписи сторін.

Враховуючи вищенаведені доводи, суд вважає за необхідне зазначити, згідно із ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 202 ЦК України-правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Відповідно до частини 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові колегії суддів палати КЦС від 22.01.2020 у справі № 674/461/16-ц зроблено висновок, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого у письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю та фіксує волевиявлення учасника (ів), забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документа, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або уповноваженими особами».

Відповідно д п.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Так, встановивши, що ТОВ «Курилівці Агро» договір поставки не підписувало, відповідно, істотних умов цього договору не погоджувались, тому суд робить висновок, що у ТОВ «Курилівці Агро» було відсутнє волевиявлення на укладення спірного договору.

Разом з тим, у постанові від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц Велика палата ВС зазначила: «Якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини».

Враховуючи викладене спірний договір поставки є неукладеним, поряд з цим між сторонами обопільно підписано специфікацію та видаткові накладні на поставку товару, товар поставлений Продавцем та отриманий Покупцем без зауважень та претензій внаслідок чого суд дійшов висновку що між сторонами укладено договір у спрощений спосіб.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як уже встановлено судом, що між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб шляхом поставки позивачем відповідачу товару на підставі видаткових накладних які наявні в матеріалах справи.

В свою чергу, згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Аналогічна норма міститься в ч. 6 ст. 265 ГК України.

Враховуючи зазначене, відповідно до приписів ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, ч. 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. В тому числі, реченням першим ч. 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. При цьому строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України.

Аналогічну позицію підтримує Верховний Суд у складі колегії об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі 922/1467/19 від 15.2020.

Судом встановлено, у зв`язку з тим, що матеріалами справи не підтверджено досягнення домовленості між сторонами щодо строку оплати поставленого товару, а факт поставки товару належним чином підтверджено видатковими накладними, крім того наявність такого факту не заперечується відповідачем, в даному випадку застосовуються положення ч. 1 ст. 692 ЦК України, згідно чого відповідач був зобов`язаний оплатити поставлений товар одразу після його прийняття.

Враховуючи викладене та оскільки сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб і з урахуванням ст. 692 ЦК України відповідач як покупець був зобов`язаний оплатити вартість товару після отримання його від позивача, судом встановлено, що строк оплати товару за видатковими накладними настав відповідно 24.01.2022, 14.02.2022, 21.02.2022.

Відтак, суд дійшов висновку, що дії сторін щодо виставлення рахунків на оплату, підписання видаткових накладних та прийняття відповідачем поставленого позивачем товару засвідчують їх волю для настання відповідних правових наслідків.

Наведені обставини, а саме порушення умов договору укладеного у спрощений спосіб щодо оплати товару у відповідності до норм ч. 1 ст. 692 ЦК України, дозволяють дійти висновку про порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

За таких обставин, у справі наявні достатні правові підстави для визнання позовних вимог у частині стягнення основного боргу в розмірі 484 980,00 грн законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 ЦК України).

Пунктом 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність про порушення грошових зобов`язань" господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому, суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Суд здійснивши перевірку правильності проведеного позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат за визначений позивачем період дійшов висновку, що він визначений вірно, з огляду на що позов в частині стягнення 30 125,18 грн 3 % річних та 146 320, 22 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Щодо нарахованої пені, суд зазначає наступне.

За змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 ГК у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Тобто, сторони мають право визначити порядок нарахування пені у договорі, який в даному випадку не укладений між сторонами, тому у суду відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведені норми чинного законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 76 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

Суд зазначає, що до господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб`єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб`єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.

Разом з тим, на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами належними та допустимими доказами, поданими у відповідності до приписів чинного процесуального законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Враховуючи наведене, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме з відповідача підлягає до стягнення 484 980, 00 грн суми основного боргу, 30 125, 18 грн 3 % річних, 146 320,22 грн інфляційних втрат. Вимоги про стягнення пені з мотивів викладених вище слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Курилівці Агро" (вул. Соборна, 151, смт. Муровані Курилівці, Могилів - Подільський р-н., Вінницька обл., 23400, код ЄДРПОУ 35353973) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІОС МАШИНЕРІ" (вул. Промислова, 17, с. Нове, Фастівський р-н., Київська обл., 08161, код ЄДРПОУ 38137023) 484 980, 00 грн суми основного боргу, 30 125,18 грн 3 % річних, 146 320,22 грн інфляційних втрат та витрати зі сплати судового збору в сумі 9 921,38 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Відповідно до положень ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати на електронні адреси представника позивача - ІНФОРМАЦІЯ_2, представника позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 та до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 05 липня 2024 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Промислова, 17, с. Нове, Фастівський р-н., Київська обл., 08161)

3 - відповідачу ( АДРЕСА_1 )