Постанова

від 02.10.2024 по справі 902/438/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року Справа № 902/438/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Першко А.А.

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився

від відповідача - Зубаль А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Курилівці Агро" на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 29 липня 2024 року у справі №902/438/24 (повний текст складено 08 серпня 2024 року, суддя Яремчук Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІОС МАШИНЕРІ" (вул. Промислова, 17, с. Нове, Фастівський р-н., Київська обл., 08161)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Курилівці Агро" (вул. Соборна, 151, смт. Муровані Курилівці, Могилів - Подільський р-н., Вінницька обл., 23400)

про стягнення 749 651,90 грн

ВСТАНОВИВ:

Додатковим рішенням Господарського суду Вінницької області від 29 липня 2024 року у справі №902/438/24 частково задоволено заяву (вх. № канц. 01-34/6896/24 від 03 липня 2024 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІОС МАШИНЕРІ" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №902/438/24.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Курилівці Агро" (вул. Соборна, 151, смт. Муровані Курилівці, Могилів - Подільський р-н., Вінницька обл., 23400, код ЄДРПОУ 35353973) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІОС МАШИНЕРІ" (вул. Промислова, 17, с. Нове, Фастівський р-н., Київська обл., 08161, код ЄДРПОУ 38137023) 52 938,60 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

В решті в задоволенні заяви відмовлено.

Не погодившись з ухваленим додатковим рішенням, ТОВ "Курилівці Агро" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 29 липня 2024 року у справі №902/438/24 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення місцевим судом норм процесуального права, а саме судом не взято до уваги клопотання ТОВ "Курилівці Агро" про залишення заяви про ухвалення додаткового рішення у справі щодо розподілу витрат на правничу допомогу без розгляду, та те, що відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду, представником позивача до закінчення судових дебатів у справі не було зроблено відповідної заяви, така заява залишається без розгляду. В матеріалах справи відсутня будь яка заява представника позивача, щодо розподілу судових витрат, таку заяву представником позивача не було зроблено під час судових засідань у справі.

Скаржник зауважує, що в заяві про ухвалення додаткового судового рішення зазначено, що представник позивача зробив відповідну заяву у першій заяві по суті спору та подав частину відомостей на підтвердження понесених судових витрат разом із позовною заявою, водночас першою заявою по суті є позовна заява де зазначено: "Докази понесених Позивачем судових витрат будуть надані суду до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду про що позивач до закінчення судових дебатів у справі зробить відповідну заяву (ч. 8 ст.129 ГПК України)", отже відповідної заяви представником позивача зроблено не було, також разом із позовною заявою не було подано жодних відомостей на підтвердження понесених судових витрат.

Листом №902/438/24/5667/24 від 22 серпня 2024 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Вінницької області.

03 вересня 2024 року до апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №902/438/24.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09 вересня 2024 року у справі №902/438/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Курилівці Агро" на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 29 липня 2024 року у справі №902/438/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на "02" жовтня 2024 р. об 11:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2.

18 вересня 2024 року до Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Курилівці Агро" Зубаль Аліни Іванівни надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23 вересня 2024 року у справі №902/438/24 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Курилівці Агро" Зубаль Аліни Іванівни про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Від позивача ТОВ "ДІОС Машинері" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останнє вважає оскаржуване додаткове рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін.

В судовому засіданні 02 жовтня 2024 року, яке проводилось в режимі відеоконференції у відповідності до статті 197 ГПК України, представник відповідача повністю підтримала вимоги і доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином. Причин неявки в судове засідання не повідомив.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, додаткове рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16 квітня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІОС МАШИНЕРІ" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Курилівці Агро" про стягнення 749 651,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки запасних частин від 01 лютого 2021 року № ЗЧ/К 21-162 в частині оплати отриманого товару.

Також у позовній заяві на виконання положень частини 1 статті 124 та пункту 9 частини 3 статті 162 ГПК України було подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Зокрема, було зазначено: витрати на правничу допомогу 60000 грн, судовий збір 11244,78 грн (всього на дату подання позову 71 244,78 грн.). Зазначено, що докази понесених позивачем судових витрат будуть надані суду до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 22 квітня 2024 року відкрито провадження у справі 902/438/24. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 14 травня 2024 року.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 27 червня 2024 року у справі №902/438/24 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Курилівці Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІОС МАШИНЕРІ" 484980, 00 грн суми основного боргу, 30125,18 грн 3% річних, 146320,22 грн інфляційних втрат та витрати зі сплати судового збору в сумі 9 921,38 грн.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

03 липня 2024 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІОС МАШИНЕРІ" надійшла заява (вх. 01-34/6896/24 від 03 липня 2024 року) про ухвалення додаткового рішення у справі щодо розподілу витрат на правничу допомогу (сформована засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" 02 липня 2024 року о 16:06 год.).

Представником відповідача не було заявлено клопотання щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Господарського суду Вінницької області від 29 липня 2024 року у справі №902/438/24 частково задоволено заяву (вх. № канц. 01-34/6896/24 від 03 липня 2024 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІОС МАШИНЕРІ" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №902/438/24. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Курилівці Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІОС МАШИНЕРІ" 52 938,60 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

В решті в задоволенні заяви відмовлено.

Зазначений процесуальний документ і є предметом апеляційного оскарження.

Задовольняючи заяву позивача про стягнення витрат на правничу допомогу частково, господарський суд, виходив із доведеності належними доказами цих витрат та вимог частини 4 статті 129 ГПК України, нормами якої визначено, що при частковому задоволенні позову інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам, відтак, заяву задоволено у пропорційному відношенні до задоволених вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, з наступних мотивів.

Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України регламентовано, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

З урахуванням вищезазначених вимог закону, при визначені розміру правничої допомоги суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява N 19336/04, пункт 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20 травня 2019 року у справі №916/2102/17, від 25 червня 2019 року у справі №909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі №922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі №911/739/15, від 01 серпня 2019 року у справі №915/237/18, від 24 листопада 2021 року у справі №914/1945/19, від 23 листопада 2021 року у справі №873/126/21).

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказаний правовий висновок наведений у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року по справі №922/445/19.

Також Об`єднана палата зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки наведені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі №915/237/18, від 24 жовтня 2019 року у справі №905/1795/18, від 17 вересня 2020 року у справі №904/3583/19.

Як зазначалося вище, позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 60000 грн.

Частинами 1 та 2 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем про стягнення витрат на правничу допомогу зазначено у позовній заяві, орієнтовний розмір цих витрат визначено у сумі 60000 грн.

Отже, позивачем дотримано вимог статті 124 ГПК України.

В якості доказів надання правничих послуг ТОВ "ДІОС МАШИНЕРІ" під час розгляду справи №902/438/24 позивачем подано суду: договір №00621 від 24 травня 2022 року про надання правової допомоги, додаткову угоду від 18 березня 2024 року, платіжну інструкцію №753 від 28 березня 2024 року, акт здачі-приймання наданої правничої допомоги від 28 березня 2024 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 травня 2022 року між позивачем та Адвокатським об`єднанням "ЛЕЩЕНКО, ДОРОШЕНКО І ПАРТНЕРИ" було укладено договір №00621 про надання правової допомоги.

18 березня 2024 року між позивачем та Адвокатським об`єднанням "ЛЕЩЕНКО, ДОРОШЕНКО І ПАРТНЕРИ" було укладено Додаткову угоду до Договору про надання правової допомоги, пунктом 1 якої було погоджено представництво інтересів позивача у господарській справі про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Курилівці Агро" (ідентифікаційний код юридичної особи: 35353973).

Пунктом 2 зазначеної Додаткової угоди було погоджено гонорар за виконання доручення у розмірі 60 000 грн.

28 березня 2024 року позивач оплатив виставлений рахунок на оплату правової допомоги згідно Додаткової угоди від 18 березня 2024 року до Договору про надання правової допомоги від 24 травня 2022 року №00621 на суму 60000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №753 від 28 березня 2024 року.

28 березня 2024 року між позивачем та Адвокатським об`єднанням "ЛЕЩЕНКО, ДОРОШЕНКО І ПАРТНЕРИ" було підписано Акт здачі-приймання наданої правничої допомоги.

З огляду на, що документально підтвердженою є сплата позивачем витрат на професійну правничу допомогу за представництво інтересів у справі №902/438/24 у розмірі 60 000 грн.

Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що позов було задоволено частково на користь позивача, то відповідно судом у правильній пропорції здійснено розподіл витрат на правничу допомогу, заявлених у заяві, зокрема задоволено 52 938,60 грн.

За приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до матеріалів справи, про понесені судові витрати та їх орієнтовний розмір зазначено у позовній заяві, про подання таких доказів у порядку статті 129 заявлено у позовній заяві, а заява від позивача про ухвалення додаткового рішення надійшла до суду 03 липня 2024 року, відтак, позивачем дотримані строки на подання доказів, визначені частиною 8 статті 129 ГПК України.

При цьому колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права з посиланням на той факт, що судом не взято до уваги клопотання ТОВ "Курилівці Агро" про залишення заяви про ухвалення додаткового рішення у справі щодо розподілу витрат на правничу допомогу без розгляду. Скаржник вважає, що представником позивача до закінчення судових дебатів у справі не було зроблено відповідної заяви про подання доказів витрат на професійну правничу допомогу у строки передбачені статтею 129 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що положення ГПК у сукупності дають підстави дійти висновку про те, що сторона спору має обов`язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Такий обов`язок сторони чітко визначено у статтях 124, 126, 221 ГПК України.

Проте процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі №921/221/21, від 31 травня 2022 року у справі №917/304/21).

Водночас положення частини 8 статті 129 ГПК України підлягають застосуванню судом під час дослідження обставин стосовно дотримання стороною порядку та строків подання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, і у разі дотримання стороною цих вимог, суд здійснює розподіл судових витрат. У разі не дотримання стороною порядку та строків на подання таких доказів суд залишає таку заяву без розгляду.

Отже, в силу приписів наведених вище положень законодавства, суд зазначає про те, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною. З огляду на, що подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі №921/221/21, від 31 травня 2022 року у справі №917/304/21 та від 19 січня 2024 року у справі №910/2053/20.

З огляду на те, що представник ТОВ "ДІОС МАШИНЕРІ" у позовній заяві вказував попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, а також те, що докази витрат на професійну правничу допомогу ним будуть подані у порядку частини 8 статті 129 ГПК України, тому суд не бере до уваги доводи апелянта, що позивачем не дотримано вимог статті 124, частини 8 статті 129 ГПК України.

Тобто, ТОВ "ДІОС МАШИНЕРІ" заявлено про намір подати докази понесення судових витрат у встановленому законом порядку, що свідчить про дотримання вимог, встановлених у частиною 8 статті 129 ГПК.

Аналогічна правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі №904/1101/23, від 29 серпня 2024 року у справі №906/1256/23.

На підставі викладеного, враховуючи, що заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу є співрозмірними з критерієм розумності і обґрунтованості таких витрат, сумі позову, враховуючи доведення позивачем обсягу і вартості наданих послуг, та відсутність доказів з боку відповідача щодо неспівмірності цих витрат наданим послугам, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, судом першої інстанції підставно частково задоволено заяву позивача у пропорційному відношенні до задоволеної частини вимог.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до статті 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Курилівці Агро" на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 29 липня 2024 року у справі №902/438/24 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 29 липня 2024 року у справі №902/438/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №902/438/24 повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "08" жовтня 2024 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.