Рішення

від 25.06.2024 по справі 902/474/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" червня 2024 р. Cправа № 902/474/24

за позовом: Фермерського господарства "Віта-Ліна" (24300, Вінницька область, Гайсинський район, смт. Тростянець, вулиця Жовтнева,107)

до: Тростянецької селищної ради (Вінницька область, Гайсинський район, смт Тростянець, вулиця Соборна 77)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про визнання додаткової угоди укладеною

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Надтока Т.О.

за участю представників сторін:

позивача: Сірук О.В.

відповідача: не з`явився

В С Т А Н О В И В :

25.04.2024 Фермерське господарство "Віта-Ліна" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Тростянецької селищної ради про визнання додаткової угоди укладеною.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 25.04.2024 справу передано для розгляду судді Яремчуку Ю.О.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 902/474/24 розподілено судді Яремчуу Ю.О.

Ухвалою суду від 30.04.2024 відкрито провадження у справі. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 28.05.2024. Залучено до участі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 30.04.2024. Представник третоьї особи не з"явився, про дату час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 30.04.2024.

За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду справи по суті, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 28.05.2024 повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 25.06.2024

На визначену дату з`явився представник позивача.

Представник відповідача не з`явився, ухвала суду від 28.05.2024 доставлено відповідачу до Електронного кабінету ЄСІТС.

Представник третьої особи не з"явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 28.05.2024.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що фактично в його користуванні на праві оренди перебуває земельна ділянка площею 23,9652 га за кадастровим номером 0524181200:01:001:0469, що знаходиться за межами населених пунктів Глибочанської сільської ради на території Гайсинського (колишнього Тростянецького) району Вінницької області.

Оскільки договір оренди, предметом якого є вказана земельна ділянка, був укладений з фізичною особою ОСОБА_1 (орендар і засновник Фермерського Господарства), то позивач як управнена сторона у вказаних правовідносинах звернувся до відповідача (як до Орендодавця та другої сторони договору) з пропозицією внести відповідні зміни до договору оренди в частині правильного визначення Орендаря-Фермерського господарства.

Натомість, відповідач жодних рішень та відповідей щодо розгляду зазначених листів позивачу не надав, що і стало підставою звернення позивача за захистом свого порушеного права в судовому порядку.

Тростянецька селищна рада не погоджується з заявленими вимогами, вважає необґрунтованим і тому такими, що не підлягають задоволенню, позиція останньої викладена у відзиві на позовну заяву, де доводи зводяться до наступного згідно інформаційної довідки державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 25.11.2021 року державним реєстратором Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області було внесено зміни в номер запису № 6150064, а саме орендаря ОСОБА_1 замінено на ФГ «ВІТА-ЛІНА», видалено договір оренди №333 від 13.06.2014 року та додано новий договір під тим самим номером та тією ж датою. Проте, позивач не повідомляє суд про те, що він звертався до реєстратора та ним були внесені зміни в реєстр речових прав на нерухоме майно. Заміна сторони зобов`язання шляхом укладання додаткових угод до договору не передбачена та не відповідає законодавству, спірний договір на цей час є діючими і належним чином виконується, тому в селищної ради відсутні підстави для зміни умов договору оренди землі №333 від 13.06.2014 року. Так, згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, орендарем земельної ділянки площею 23,9652 га, кадастровий номер: 0524181200:01:001:0469, зазначено юридичну особу - ФГ «ВІТА-ЛІНА» код ЄДРПОУ 39291041, запис про реєстрацію іншого речового права №6150064 від 26.06.2014.

Позивач у відповіді на відзив вказує, що 07.07.2014 до позивача перейшли права обов`язки орендаря земельної ділянки за договором, зокрема зобов`язання зі сплати орендної плати за земельну ділянку, яку 13.06.2014 було надано третій особі для ведення фермерського господарства. Поряд з цим, хоч до позивача і перейшли зобов`язання Орендаря за Договором, проте, останній позбавлений можливості самостійно сплачувати орендну плату за земельну ділянку, подати щодо цієї ділянки податкову декларацію на землю та отримати статус платника єдиного податку 4-ї групи, оскільки, згідно норм Податкового кодексу України орендарем земельної ділянки є третя Особа а не позивач.

Із наявних доказів в матеріалах справи судом встановлено наступне: 13.06.2014 між Головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області яке було розпорядником земельних ділянок на той час, та ОСОБА_1 (надалі - Третя особа), був укладений договір оренди землі № 333, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 23,9652 га кадастровий номер: 0524181200:01:001:0469 для ведення фермерського господарства.

13.06.2014 між Головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області та ОСОБА_1 складено акт приймання-передачі земельної ділянки згідно з договором оренди землі від 13.06.2014 за яким ОСОБА_1 прийняв вказану вище земельну ділянку.

26.06.2014 право оренди земельної ділянки було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.06.2014, номер запису про інше речове право 6150064.

Судом встановлено, що 01.07.2014 ОСОБА_1 як одноособовим засновником було прийнято рішення про створення Фермерського господарства «ВІТА-ЛІНА» (місцезнаходження: 24300, Вінницька область, Гайсинський район, селище міського типу Тростянець, вулиця Жовтнева, будинок 107), головою обрано ОСОБА_1 (рішення № 1 засновника ФГ «ВІТА- ЛІНА» від 01.07.2014). Єдиним засновником Фермерського господарства «ВІТА-ЛІНА» інші члени господарства відсутні.

07.07.2014 Фермерське господарство «ВІТА-ЛІНА» було зареєстровано як юридичну особу, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесені відомості за № 11671020000000644.

Позивачем стверджується, що відповідно до розділу 8 Статуту ФГ та статті 12 Закону України «Про фермерське господарство», статті 31 Земельного кодексу України (надалі - ЗКУ) землі фермерського господарства складаються із земельних ділянок, що використовуються фермерським господарством на умовах оренди, в т. ч. за Договором оренди землі. Таким чином, ФГ провадить свою діяльність на земельній ділянці, орендованій Третьою особою за Договором оренди землі, проте у відповідності до вимог ст.ст. 287, 288 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ) Третя особа сплачує орендну плату та несе податкові зобов`язання як орендар Земельної ділянки, що зазначений в Договорі оренди землі.

Враховуючи викладене та з метою усунення зазначених обставин 31 січня 2022 року та повторно 15 лютого 2024 року позивач звернувся до Тростянецької селищної ради з листом про внесення змін до Договору оренди землі (з додаванням відповідних додаткових угод), а саме щодо: заміни сторони Орендаря - з ОСОБА_1 на Фермерське господарство «ВІТА-ЛІНА»; заміни сторони Орендодавця - з Головного управління Держземагенства у Вінницькій області на Тростянецьку селищну раду Вінницької області Гайсинського району (оскільки Земельна ділянка була передана у комунальну власність вказаній селищній раді за Актом приймання-передачі нерухомого майна № 54-ОТГ від 15.12.2020 року згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Натомість, відповідач жодних рішень та відповідей щодо розгляду зазначених листів позивачу не надав, відповідно дотепер до Договору оренди землі не внесено вказаних вище змін щодо заміни сторін Орендодавця та Орендаря.

Водночас, судом під час розгляду справи встановлено, що згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №659379 від 25.06.2024, орендарем земельної ділянки площею 23,9652 га, кадастровий номер: 0524181200:01:001:0469, зазначено юридичну особу - ФГ «ВІТА-ЛІНА» код ЄДРПОУ 39291041, запис про реєстрацію іншого речового права №6150064 від 26.06.2014.

За наслідками розгляду справи суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до п.4 ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є інші юридичні факти.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Те, що позивач згідно положень ЗУ "Про фермерське господарство" стає фактичним користувачем земельної ділянки, яка виділялася його засновнику для створення такого господарства, дозволяє віднести ситуацію позивача до передбаченого ст. 11 ЦК України випадку і вважати, що право оренди ФГ "Віта-Ліна" на земельну ділянку по договору виникає безпосередньо з акту цивільного законодавства.

Фактично спірні правовідносини сторін, а відповідно, їх цивільні права та обов`язки виникли із договору оренди землі.

Частиною 2 ст. 792 ЦК України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України "Про оренду землі" визначено, зокрема, що:

- орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ст. 6);

- зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку (ст. 30);

- спори, пов`язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку (ст. 35).

При цьому суд враховує такі положення законодавства про фермерські господарства:

Частинами 1, 3 ст. 114 Господарського кодексу України визначено, що фермерське господарство є формою підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції. Відносини, пов`язані із створенням та діяльністю фермерських господарств регулюються цим кодексом, а також законом про фермерське господарство, іншими законами.

З 01.08.2003 року діє Закон України "Про фермерське господарство" від 19 червня 2003 року № 973-IV, яким припинено дію попереднього Закону "Про селянське (фермерське) господарство" 1991 року.

Новим Законом передбачено, що ФГ створюється громадянами України, а Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Стаття 12 цього Закону визначає, що землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Суд констатує, що державою не було чітко врегульовано питання про статус і права Фермерського господарства на земельну ділянку, яка була одержана його засновником для створення такого господарства.

Однак, із комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" можна зробити висновок, що після укладення договору користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Відповідачем не заперечено доводи позивача про безперервність користування Фермерським господарством земельною ділянкою по договору з моменту його створення.

Ця земельна ділянка за своїм цільовим призначенням забезпечувала правові підстави створення та подальшу господарську діяльність специфічного суб`єкта підприємництва - Фермерського господарства, створення і діяльність якого врегульовані окремим законодавством.

Спір між сторонами виник саме через відсутність у законодавстві чітких положень про набуття Фермерським господарством речових прав на земельну ділянку після його створення, яка виділялася його засновнику на праві оренди, як вимагається Законом.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

ЄСПЛ неодноразово у своїй практиці висловлювався щодо принципів, які стосуються якості закону, що має відповідати принципу верховенства права. Для виконання обов`язку передбачуваності закон повинен бути сформульованим достатньо чітко для того, аби індивіди могли правильно встановити обставини та умови для набуття і реалізації своїх прав.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Закону України «Про оренду землі», перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Згідно Перехідних положень, ЗК України, зокрема абзацу 4 підпункту «е» пункту 24 Розділу X, перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, сеперфіцію, емфітезису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін.

Так, що згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, орендарем земельної ділянки площею 23,9652 га, кадастровий номер: 0524181200:01:001:0469, зазначено юридичну особу - ФГ «ВІТА-ЛІНА» код ЄДРПОУ 39291041, запис про реєстрацію іншого речового права №6150064 від 26.06.2014 року.

Суд вважає за доцільне звернути увагу на позицію Великої палати Верховного Суду, наведену у справі № 927/79/19 (провадження №12- 21гс20) від 30.06.2020 року у подібних правовідносинах про визнання укладеними додаткових угод.

Так, у своїй постанові Великої палати Верховного Суду зазначає: «Згідно із частинами першою та другою статті 1 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-ІУ «Про фермерське господарство» (далі - Закон № 973- IV) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону. За положеннями частини четвертої статті 1 Закону № 973-ІУ фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України. Згідно зі статтею 8 Закону № 973-ІУ фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою. Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 973-ІУ землі фермерського господарства можуть складатися із, зокрема, земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Згідно зі статтею 19 Закону № 973-ІУ до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу. Відповідно до частини другої статті 20 Закону № 973-ІУ майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у статуті термін. З наведених норм права вбачається, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію на земельних ділянках, наданих їм в оренду для ведення фермерського господарства. При цьому фермерське господарство створюється після набуття громадянином, який виявив бажання створити фермерське господарство, права користування земельною ділянкою. Землі фермерського господарства складаються, у тому числі із земельних ділянок, що використовується ним на умовах оренди. Право користування такими земельними ділянками зазначається в його статуті, який має містити відомості про земельну ділянку, а також термін, на який передається це майнове право.

Таким чином, в силу наведених вище норм права після укладення громадянином договору оренди земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства та створення цим громадянином фермерського господарства права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації.

Подібні висновки неодноразово викладались Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/ 16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 628/778/18, від 02 жовтня 2019 року у справі № 922/538/19.

Згідно із частинами першою, другою статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-ІУ).

Згідно із частиною першою статті 19 Закону № 161-ХІУ право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 4 Закону № 1952- ІУ державній реєстрації прав підлягають: речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право оренди (суборенди) земельної ділянки.

За змістом частини першої статті 27 Закону № 1952-ІУ державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

З огляду на викладене, право оренди земельної ділянки виникає після державної реєстрації такого права, яка проводиться державним реєстратором у порядку, передбаченому Законом № 1952-ІУ, на підставі договору оренди землі та інших документів, що згідно із законодавством підтверджують набуття права оренди земельної ділянки.

Отже, після проведення державної реєстрації фермерського господарства та переходу до нього в силу вищенаведених норм Закону № 973-ТУ прав і обов`язків орендаря земельної ділянки за договором оренди землі таке господарство звертається до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного права оренди на підставі поданого ним договору оренди землі державної та комунальної власності, укладеного засновником цього фермерського господарства. При цьому укладення з орендодавцем та подання державному реєстратору додаткової угоди до договору оренди землі про заміну орендаря з громадянина на фермерське господарство чинним законодавством України не передбачено, з огляду на що не є обов`язковим.

Таким чином, згідно інформаційної довідки державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 25.11.2021 державним реєстратором Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області було внесено зміни в номер запису № 6150064, а саме, орендаря ОСОБА_1 замінено на ФГ «ВІТА-ЛІНА», видалено договір оренди №333 від 13.06.2014 та додано новий договір під тим самим номером та тією ж датою.

Тому, саме ФГ є вигодонабувачем на доходи від діяльності Фермерського господарства.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. В позові відмовити.

2. Понесені судові витрати залишити за позивачем.

3. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник повного судового рішення надіслати на електронну адресу: відповідача tsrada@ukr.net. та до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 05 липня 2024 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 24300, Вінницька область, Гайсинський район, смт. Тростянець, вулиця Жовтнева,107

3 - відповідачу Вінницька область, Гайсинський район, смт Тростянець, вулиця Соборна 77

4-третя особа Вінницька область, смт. Тростянець, вул. Жовтнева, 107