Рішення

від 04.07.2024 по справі 910/18476/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.07.2024Справа № 910/18476/23Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра-Косметик"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Просторпрод"

про стягнення 151 444,85 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Астра-Косметик" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Просторпрод" (відповідач) про стягнення 151 444,85 грн., у тому числі 95 180,26 грн. основного боргу, 47 709,53 грн. пені, 3 075,67 грн. 3 % річних, 5 479,39 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором № 798 від 01.02.2022 в частині здійснення повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2023 відкрито провадження у справі № 910/18476/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

25.12.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач заперечував, що має заборгованість перед позивачем за Договором поставки № 798 від 01.02.2022 у визначеному позивачем розмірі. Відповідач зазначив, що у нього наявне перед позивачем зобов`язання з оплати 95 180,26 грн., проте за видатковими накладними як договорами, що укладені між сторонами спору в спрощений спосіб. Крім того, позивачем нараховано пеню за порушення строку сплати товару понад встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України строк.

03.01.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач зазначив, що всі поставки між сторонами здійснювались виключно в межах Договору № 798 від 01.02.2022. Жодних інших чинних договорів поставки між сторонами не укладалось.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Астра-Косметик" (постачальник, виробник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АК Просторпрод" (замовник) укладено Договір № 798 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, встановлених цим Договором, виготовити, відповідно до Технічних умов товару, та поставити товар замовнику під торговим знаком, для подальшого продажу замовником, а замовник зобов`язаний прийняти та оплатити виготовлений та поставлений товар на умовах даного Договору.

Згідно з п. 1.3. Договору конкретний асортимент, номенклатура та ціна товару, який постачається за цим Договором, визначатиметься сторонами в специфікаціях до цього Договору та замовленнях замовника, що становитимуть невід`ємну частину Договору.

Відповідно до п. 1.4. Договору постачальник зобов`язується передати товар в асортименті і в кількості, що зазначена в отриманих замовленнях, а також, належної якості у відповідності до вимог чинного законодавства України, за договірними цінами, що узгоджені та зафіксовані сторонами в специфікації до цього Договору, і тими, що діють на дату поставки товару.

Відповідно до п. 3.6. Договору у випадку виявлення неякісного товару, або невідповідності його технічним умовам товару, замовник має право повернути всю виготовлену та поставлену партію товару. При цьому замовник направляє постачальнику письмове повідомлення, постачальник після отримання повідомлення зобов`язаний протягом 5 (п`яти) календарних днів вчинити наступні дії:

а)вивезти, за власний рахунок, зазначений у повідомленні товар;

б)за письмовою вимогою замовника утилізувати всю партію повернутого товару, при цьому утилізація такого товару маж бути здійснена в присутності уповноваженого представника замовника, якого постачальник зобов`язаний письмово повідомити не пізніше ніж за 24 години до дати утилізації неякісного (невідповідного) товару з зазначенням дати, часу та місця утилізації. Після утилізації між представниками замовника та постачальника складається Акт про утилізацію неякісного товару.

Замовник оплачує товар, що поставляється за цінами погодженими сторонами в специфікації (п. 4.1 Договору).

Згідно з п. 4.2. Договору ціна товару з округленням до цілих копійок зазначається в накладних та при кожній наступній поставці не має перевищувати цін, узгоджених в специфікації. Ціни на товар можуть бути змінені за погодженням сторін шляхом складання Додаткової угоди із внесенням змін до специфікації, в новій редакції, при цьому ціни на товар не можуть змінюватись частіше ніж три рази на рік. У випадку, якщо ініціатором внесення змін до специфікації є постачальник, він зобов`язаний надати замовнику специфікацію зі змінами безпосередньо або шляхом направлення її електронною поштою для узгодження у 10 денний строк до терміну поставки. Якщо зміни стосуються товару, зазначеного у рекламно-інформаційних листівках замовника, узгодження ціни має бути здійснене за 40 днів, до настання терміну поставки по зміненим цінам. При цьому попередня специфікація втрачає силу.

Відповідно до п. 4.3. Договору загальна сума цього договору складається з суми накладних, по яким була здійснена поставка товару, що додаються до цього Договору.

Згідно з п. 4.4. Договору оплата за товар здійснюється в українській національній валюті протягом 45 (сорок п`ять) календарних днів з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної про прийняття товару.

Відповідно до п. 6.1. Договору перехід права власності на товар від постачальника до замовника здійснюється в момент приймання-передачі товару на розподільчому центрі замовника та підписання видаткової накладної.

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товару на суму 111 280,56 грн., що підтверджується видатковою накладною № 741 від 04.08.2022 на суму 22 508,64 грн., видатковою накладною № 742 від 04.08.2022 на суму 8 038,80 грн., видатковою накладною № 776 від 11.08.2022 на суму 3 215,52 грн., видатковою накладною № 971 від 29.09.2022 на суму 21 700,80 грн., видатковою накладною № 972 від 29.09.2022 на суму 55 816,80 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем здійснено лише часткову оплату поставленого товару на суму 16 100,30 грн., внаслідок чого за останнім рахується заборгованість у розмірі 95 180,26 грн., що і стало підставою для звернення до суду.

Крім того, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 47 709,53 грн. пені, 3 075,67 грн. 3 % річних, 5 479,39 грн. інфляційних втрат.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що внаслідок укладення Договору між сторонами правочину склалися господарські правовідносини, а також, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товару на суму 111 280,56 грн., що підтверджується видатковою накладною № 741 від 04.08.2022 на суму 22 508,64 грн., видатковою накладною № 742 від 04.08.2022 на суму 8 038,80 грн., видатковою накладною № 776 від 11.08.2022 на суму 3 215,52 грн., видатковою накладною № 971 від 29.09.2022 на суму 21 700,80 грн., видатковою накладною № 972 від 29.09.2022 на суму 55 816,80 грн.

За твердженням позивача, відповідачем здійснено лише часткову оплату поставленого товару на суму 16 100,30 грн., внаслідок чого за останнім рахується заборгованість у розмірі 95 180,26 грн.

Доказів протилежного суду не надано.

Судом відхиляються твердження відповідача про відсутність у нього заборгованості перед позивачем саме за Договором поставки № 798 від 01.02.2022, оскільки спірні видаткові накладні містять посилання на Договір № 798 від 01.02.2022.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приймаючи до уваги положення укладеного між сторонами Договору, враховуючи, що виконання обов`язку позивача з поставки товару підтверджено належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку про те, що строк виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині повної оплати отриманого товару є таким, що настав.

Обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідачем не наведено.

З огляду на вищезазначене, враховуючи, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача стосовно невиконання грошового зобов`язання з оплати поставленого товару у повному обсязі, суд дійшов висновку про те, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за Договором у загальній сумі 95 180,26 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, а тому позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 47 709,53 грн. пені, 3 075,67 грн. 3 % річних, 5 479,39 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.4. Договору за порушення строків оплати, передбачених цим Договором замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення, яка діяла на момент прострочення платежу.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у розмірі 23 729,88 грн. за розрахунком суду.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у розмірі 3 067,85 грн. за розрахунком суду.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у розмірі 5 479,39 грн. в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Підсумовуючи наведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра-Косметик" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Просторпрод" підлягають частковому задоволенню у розмірі 95 180,26 грн. основного боргу, 23 729,88 грн. пені, 3 067,85 грн. 3 % річних, 5 479,39 грн. інфляційних втрат.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра-Косметик" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Просторпрод" про стягнення 151 444,85 грн. - задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Просторпрод" (03061, місто Київ, вул. Шепелєва Миколи, будинок 6, офіс 105/2, ідентифікаційний код 44074239) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра-Косметик" (03138, місто Київ, вулиця Охтирська, будинок 6-А, ідентифікаційний код 37502730) 95 180 (дев`яносто п`ять тисяч сто вісімдесят) грн. 26 коп. основного боргу, 23 729 (двадцять три тисячі сімсот двадцять дев`ять) грн. 88 коп. пені, 3 067 (три тисячі шістдесят сім) грн. 85 коп. 3 % річних, 5 479 (п`ять тисяч чотириста сімдесят дев`ять) грн. 39 коп. інфляційних втрат, 2 258 (дві тисячі двісті п`ятдесят вісім) грн. 88 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.У іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст складено 04.07.2024.

Суддя С. В. Стасюк